Рішення № 56452953, 10.03.2016, Апеляційний суд міста Києва

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 березня 2016 року м. Київ

колегія суддів Судової палати з розгляду цивільних справ

Апеляційного суду міста Києва в складі:

головуючого Болотова Є.В.,

суддів: Білич І.М., Поліщук Н.В., при секретарі Горбачовій І.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, ОСОБА_3 про стягнення аліментів та додаткових витрат,

за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Дніпровського районного суду міста Києва від 26 серпня 2015 року,

встановила:

У березні 2015 року ОСОБА_1 звернулась до суду з даним позовом.

Зазначала, що вона є матір'ю відповідачів.

Посилалась на те, що отримує пенсію за віком, потребує матеріальної допомоги, яку відповідачі не надають.

Просила стягнути з них на свою користь аліменти та додаткові витрати, пов'язані з хворобою.

Рішенням Дніпровського районного суду міста Києва від 26 серпня 2015 року названий позов задоволено частково.

Стягнуто з ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, на користь ОСОБА_1 аліменти її утримання у твердій грошовій сумі в розмірі 500 гривень та додаткові витрати у розмірі 250 гривень, щомісячно, починаючи з 30 березня 2015 року і до смерті ОСОБА_1.

Стягнуто з ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_2, на користь ОСОБА_1 аліменти її утримання у твердій грошовій сумі в розмірі 500 гривень та додаткові витрати у розмірі 250 гривень, щомісячно, починаючи з 30 березня 2015 року і до смерті ОСОБА_1.

В решті позовних вимог відмовлено.

Проведено розподіл судових витрат.

В апеляційній скарзі ОСОБА_2 просить скасувати рішення та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права.

В судовому засіданні ОСОБА_2 вимоги апеляційної скарги підтримав.

ОСОБА_3 вважає апеляційну скаргу обґрунтованою.

ОСОБА_1 та її представники проти апеляційної скарги заперечили.

Розглянувши справу в межах доводів апеляційної скарги, заслухавши пояснення учасників процесу, перевіривши матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню частково.

Ухвалюючи рішення про часткове задоволення позовних вимог, суд першої інстанції виходив із обов'язку повнолітніх дітей утримувати батьків, а також із недостатності розміру пенсії позивача на витрати, пов'язані з хворобою.

Проте повністю з такими висновками суду погодитись не можна.

З матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_1 є матір'ю ОСОБА_2 та ОСОБА_3.

Згідно із ст. 202 СК України повнолітні дочка, син зобов'язані утримувати батьків, які є непрацездатними і потребують матеріальної допомоги.

Таким чином, право на утримання від дочки, сина мати та батько матимуть за умови, якщо вони є непрацездатними та потребують матеріальної допомоги. Непрацездатними вважається той з батьків, хто досяг загального пенсійного віку або є інвалідом I, II чи III групи.

Вирішуючи спір, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про те, що матір відповідачів досягла пенсійного віку, потребує матеріальної допомоги, врахував розмір отримуваного нею доходу у вигляді пенсії, стан здоров'я, а також матеріальний та сімейний стан відповідачів, відтак ухвалив законне й обґрунтоване рішення про стягнення на її користь аліментів у твердій грошовій сумі в розмірі 500 гривень з кожного.

Статтею 203 СК України передбачено, що дочка, син крім сплати аліментів зобов'язані брати участь у додаткових витратах на батьків, викликаних тяжкою хворобою, інвалідністю або немічністю.

Відповідно до ч. 1 ст. 60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу.

Скасовуючи рішення в частині стягнення з відповідачів додаткових витрат на утримання матері, колегія суддів виходить з того, що позивачем не доведено наявність обставин, передбачених статтею 203 СК України.

Позивач отримує пенсію в розмірі 1 109 грн., не є інвалідом, не є немічною, проживає разом з донькою, яка надає їй допомогу в побуті.

Представлені позивачем докази наявності у неї певних захворювань, не дає підстав вважати такі хвороби - тяжкими.

Відповідно до п. 1, п. 3, п. 4 ч. 1 ст. 309 ЦПК України підставами для скасування рішення суду першої інстанції і ухвалення нового рішення є: неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи; невідповідність висновків суду обставинам справи; порушення норм матеріального права.

За таких обставин, колегія суддів вважає, що рішення суду від 26 серпня 2015 року в частині стягнення додаткових витрат постановлено з порушенням норм матеріального права, відтак підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення про відмову в позові в цій частині.

В решті рішення постановлено з дотримання норм матеріального права, відтак підстав для його скасування за доводами апеляційної скарги не має.

Керуючись ст. 303, п. 1, п. 2 ч. 1 ст. 307, п. 1, п. 2 ч. 1, ч. 2 ст. 309, ч. 2 ст. 314 Цивільного процесуального кодексу України, колегія суддів,-

вирішила:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 задовольнити частково.

Рішення Дніпровського районного суду міста Києва від 26 серпня 2015 року в частині стягнення додаткових витрат скасувати.

В цій частині ухвалити нове рішення.

У задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2, ОСОБА_3 про стягнення додаткових витрат відмовити.

В решті рішення суду залишити без змін.

Рішення набирає законної сили з моменту його проголошення та може бути оскаржене в касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня набрання ним законної сили.

Головуючий Є.В. Болотов

Судді: І.М. Білич

Н.В. Поліщук