Постанова № 56452841, 09.03.2016, Харківський апеляційний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09 березня 2016 р. Справа № 820/10672/15Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі

Головуючого судді: Бенедик А.П.

Суддів: Водолажської Н.С. , Калиновського В.А.

за участю секретаря судового засідання Тітової А.В.

представника позивача - Чернякова С.М.

представників відповідача - Краніної О.В., Семеряк О.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду у м.Харкові адміністративну справу за апеляційною скаргою Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м. Харкові Міжрегіонального головного управління ДФС на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 17.12.2015р. по справі №820/10672/15

за позовом Публічного акціонерного товариства "Українська залізниця"

до Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м.Харкові Міжрегіонального головного управління ДФС

про скасування податкового повідомлення - рішення,

ВСТАНОВИЛА:

Позивач, Державне підприємство "Український державний центр по експлуатації спеціалізованих вагонів", звернувся до суду із адміністративним позовом до Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м. Харкові Міжрегіонального головного управління Міндоходів, в якому просив скасувати податкове повідомлення-рішення від 26.05.2015 року №00000114000, яким визначено суму грошового зобов'язання за основним платежем в розмірі 333502,00 грн. та застосовано штрафні (фінансові) санкції (штраф) у розмірі 166751,00 грн.

В обґрунтування позову зазначив, що господарська діяльність позивача здійснюється відповідно до норм законодавства, з реальним настанням правових наслідків. У позивача наявна вся первинна документація по усім господарським операціям між позивачем та його контрагентами, яка відповідає вимогам чинного законодавства, не містить дефектів форми, змісту чи походження, та в повній мірі підтверджує реальність здійснення господарських операцій.

Ухвалою Харківського окружного адміністративного суду від 16.11.2015 року, постановленої без виходу до нарадчої кімнати, проведено заміну відповідача - Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м. Харкові Міжрегіонального головного управління Міндоходів, на правонаступника - Спеціалізовану державну податкову інспекцію з обслуговування великих платників у м. Харкові Міжрегіонального головного управління ДФС.

Ухвалою Харківського окружного адміністративного суду від 17.12.2015 року, постановленої без виходу до нарадчої кімнати, проведено заміну позивача - Державного підприємства "Український державний центр по експлуатації спеціалізованих вагонів", на належного - Публічне акціонерне товариство "Українська залізниця".

Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 17.12.2015 року адміністративний позов було задоволено.

Скасовано податкове повідомлення-рішення Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м. Харкові Міжрегіонального головного управління Міндоходів від 26.05.2015 року №00000114000, яким визначено суму грошового зобов'язання за основним платежем в розмірі 333502,00 грн. та застосовано штрафні (фінансові) санкції (штраф) у розмірі 166751,00 грн.

Стягнуто за рахунок бюджетних асигнувань Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м. Харкові Міжрегіонального головного управління ДФС на користь ПАТ "Українська залізниця" судовий збір у розмірі 7503,80 грн.

Відповідач, не погодившись із судовим рішенням, подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову Харківського окружного адміністративного суду від 17.12.2015 року та ухвалити нове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог.

Обґрунтовуючи вимоги апеляційної скарги, відповідач посилається на прийняття оскаржуваної постанови з порушенням норм матеріального права, що призвело до неправильного вирішення справи.

Вказує, що задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції дійшов до неправомірного висновку про протиправність оскаржуваного податкового повідомлення-рішення. Зазначив, що оскільки виявлені за наслідком проведеної перевірки порушення позивачем вимог діючого законодавства є обґрунтованими, то нарахування податковим органом суми грошового зобов'язання на підставі спірного податкового повідомлення-рішення є законним та правомірним.

Позивач надав письмові заперечення на апеляційну скаргу, в яких, посилаючись на обґрунтованість та об'єктивність рішення суду, просить залишити його без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.

У судовому засіданні представники сторін підтримали свої правові позиції по справі.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представників сторін, перевіривши рішення суду та доводи апеляційної скарги, дослідивши письмові докази, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено у суді апеляційної інстанції, що співробітниками податкового органу у період з 23.04.2015 року по 30.04.2015 року проведена документальна позапланова виїзна перевірка позивача, за наслідками якої складено Акт №117/28-09-40-00-14/01056362 від 30.04.2015 року "Про результати документальної позапланової виїзної перевірки ДП "Український державний центр по експлуатації спеціалізованих вагонів", код за ЄДРПОУ 01056362, з питань дотримання вимог податкового законодавства з податку на додану вартість по взаємовідносинах з ТОВ "Техком В" (код 32448145) за серпень, вересень, жовтень, листопад 2014 року, ТОВ "Г.Е.Р.М.Е.С." (код 37294983) за листопад 2014 року, ТОВ "Завод "Гідропрогрес" (код 37659050) за листопад 2014 року, ТОВ "Фарбагруп" (код 38593331) за грудень 2014 року, ТОВ "Київтехцентр" (код 34351886) за листопад 2014 року, січень 2015 року та з податку на прибуток за 2014 року".

Під час перевірки податковий орган дійшов висновку про порушення позивачем вимог діючого законодавства, а саме:

- за результатами перевірки ДП "Укрспецвагон" (код 01056362) фінансово - господарські відносини по операціях з постачання товарів від постачальників ТОВ "Техком В" (код 32448145) за жовтень 2014 року на суму ПДВ 162096,00 грн., ТОВ "Г.Е.Р.М.Е.С." (код 37294983) за листопад 2014 року на суму ПДВ 59328,20 грн., ТОВ "Київтехцентр" (код 34351886) за листопад 2014 року на суму ПДВ 70762,98 грн., за січень 2015 року на суму ПДВ 15721,85 грн., ТОВ "Фарбагруп" (код 38593331) за грудень 2014 року на суму ПДВ 15876,20 грн., ТОВ "ЗАВОД ГІДРОПРОГРЕС" (код 37659050) за листопад 2014 року на суму ПДВ 8549,00 грн., всього на загальну суму 1583286,90 грн., встановлено як такі, що не відповідають дійсності, або мають ознаки нереальності здійснених фінансово-господарських операцій;

- за результатами перевірки ДП "Укрспецвагон" (код 01056362) по операціях з постачання товарів від постачальників ТОВ "Техком В" (код 32448145), ТОВ "Г.Е.Р.М.Е.С." (код 37294983), ТОВ "Київтехцентр" (код 34351886), ТОВ "Фарбагруп" (код 38593331), ТОВ "ЗАВОД ГІДРОПРОГРЕС" (код 37659050) на загальну суму 332379,23 грн., встановлено порушення вимог п.198.1, п.198.3, п.198.6 ст.198 Податкового кодексу України (далі - ПК України), в частині формування податкового кредиту, та встановлено заниження грошового зобов'язання до сплати на загальну суму 332379,23 грн.;

- за результатами перевірки ДП "Укрспецвагон" (код 01056362) по операціях з постачання товарів від постачальників ТОВ "Техком В" (код 32448145), ТОВ "Г.Е.Р.М.Е.С." (код 37294983), ТОВ "Київтехцентр" (код 34351886), ТОВ "Фарбагруп" (код 38593331), ТОВ "ЗАВОД ГІДРОПРОГРЕС" (код 37659050) на загальну суму поставки 1583286,90 грн. відповідно до п.138.1, п.138.2, п.138.4, п.138.8 ст. 138 ПК України не встановлено завищення валових витрат та не встановлено заниження податку на прибуток за 2014 рік.

На підставі вищезазначеного акту перевірки, контролюючим органом прийнято податкове повідомлення-рішення № 00000114000 від 26.05.2015 року, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 500253,00грн., з них за основним платежем у розмірі 333502,00 грн., а за штрафними (фінансовими) санкціями у розмірі 166751,00 грн.

Позивач, не погодившись із правомірністю вказаного податкового повідомлення-рішення, провів процедуру його адміністративного оскарження, за наслідком якої, рішенням ДФС України №20907/6/99-99-10-01-04-25 від 02.10.2015 року скаргу залишено без задоволення, а оскаржуване податкове повідомлення-рішення - без змін.

Не погоджуючись із законністю податкового повідомлення-рішення, позивач звернувся до суду із даним позовом.

Приймаючи рішення про задоволення позовних вимог суд першої інстанції виходив з того, що встановлені контролюючим органом за наслідком проведеної перевірки порушення позивачем вимог діючого законодавства є необґрунтованими та як наслідок, нарахування суми грошового зобов'язання на підставі оскаржуваного податкового повідомлення-рішення є незаконним.

Колегія суддів не погоджується з висновками суду першої інстанції, враховуючи наступне.

Відповідно до положень 14.1.36 ст.14 ПК України, господарська діяльність - діяльність особи, що пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Згідно п. 22.1 ст. 22 ПК України, об'єктом оподаткування можуть бути майно, товари, дохід (прибуток) або його частина, обороти з реалізації товарів (робіт, послуг), операції з постачання товарів (робіт, послуг) та інші об'єкти, визначені податковим законодавством, з наявністю яких податкове законодавство пов'язує виникнення у платника податкового обов'язку.

Згідно п. 185.1 ст. 185, п. 187.1 ст. 187, п. 188.1 ст. 188 ПК України, об'єктом оподаткування податком на додану вартість є операції платників податку, окрім іншого, з постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України. Датою виникнення податкових зобов'язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: або дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, або дата відвантаження товарів. База оподаткування операцій з постачання товарів/послуг визначається виходячи з їх договірної (контрактної) вартості, але не нижче звичайних цін, з урахуванням загальнодержавних податків та зборів.

Пунктом 200.1 ст. 200 вказаного Кодексу встановлено, що сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

В свою чергу, право на віднесення сум податку до податкового кредиту, згідно п. 198.1 ст. 198 виникає, окрім іншого, у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг. При цьому, відповідно до п. 198.2, 198.3, 198.6 ст. 198 ПК України датою віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг.

Податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті.

Не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними / розрахунками коригування до таких податкових накладних чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Таким чином, при складанні податкової звітності з метою правильного відображення господарської операції повинні враховуватись відповідні документи первинного обліку, а саме по зазначених операціях придбання результатів робіт (товарів) повинні бути в наявності як і акти виконаних робіт, так і результати таких виконаних робіт (товарів).

Як встановлено під час судового розгляду справи, позивач у перевіряємий період мав господарські відносини із контрагентами ТОВ "Техком В", ТОВ "Г.Е.Р.М.Е.С.", ТОВ "Київтехцентр", ТОВ "Фарбагруп" та ТОВ "Завод "Гідропрогрес".

Відповідно до ст. 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" від 16.07.1999 р. №996-XIV (далі - Закон України №996-XIV), господарська операція - дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства; первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення; фінансова звітність - бухгалтерська звітність, що містить інформацію про фінансове становище, результати діяльності та рух грошових коштів підприємства за звітний період.

Згідно до ст. 3 Закону України №996-XIV, метою ведення бухгалтерського обліку і складання фінансової звітності є надання користувачам для прийняття рішень повної, правдивої та неупередженої інформації про фінансове становище, результати діяльності та рух грошових коштів підприємства.

Бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Статтею 9 Закону України №996-XIV визначено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

Тобто, документальному підтвердженню підлягає одна із вищезазначених подій, і якщо дана подія оформлена первинним документом, що містить усі обов'язкові реквізити, визначені ч. 2. ст. 9 Закону України №996-XIV, то дана обставина є належним доказом реальності господарської операції.

Відповідно до вимог п.1.2 ст.1 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 р. № 88 і зареєстрованого в Міністерстві юстиції України від 05.06.1995 р. за № 168/704, господарські операції відображаються у бухгалтерському обліку методом їх суцільного і безперервного документування. Записи в облікових регістрах провадяться на підставі первинних документів, створених відповідно до вимог цього Положення.

Відповідно до пункту 2.1 зазначеного Положення, первинні документи - це документи, створені у письмовій або електронній формі, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації (власника) на їх проведення; господарські операції -це факти підприємницької та іншої діяльності, що впливають на стан майна, капіталу, зобов'язань і фінансових результатів.

Аналіз вказаних норм свідчить про те, що будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції. Якщо ж фактичне здійснення господарської операції відсутнє, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені законодавством.

З урахуванням викладеного для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції.

Відповідно до листа Вищого адміністративного суду України від 02.06.2011 року №742/11/13-11 "Щодо однакового застосування адміністративними судами окремих приписів Податкового кодексу України та Кодексу адміністративного судочинства України" визначено, що з метою встановлення факту здійснення господарської операції, протиправності формування витрат та податкового кредиту для цілей визначення об'єкта оподаткування належить з'ясувати, зокрема, такі обставини, як: рух активів у процесі здійснення господарської операції, установлення спеціальної податкової правосуб'єктності учасників господарської операції та установлення зв'язку між фактом придбання товарів (послуг), спорудженням основних фондів, імпортом товарів (послуг), понесенням інших витрат і господарською діяльністю платника податку.

При розв'язанні відповідних спорів судам варто враховувати принцип офіційного з'ясування обставин справи, передбачений частинами четвертою та п'ятою статті 11 Кодексу адміністративного судочинства України (лист Вищого адміністративного суду України від 01.11.2011 року №1936/11/13-11 "Щодо підтвердження даних податкового обліку").

Враховуючи вищенаведене, колегія суддів вважає за необхідне перевірити під час розгляду даної справи висновки податкового органу про порушення позивачем вимог діючого законодавства, які були покладені в основу прийняття спірного податкового повідомлення-рішення.

Перевіряючи реальності здійснення господарських взаємовідносин між позивачем та ТОВ "Техком В", колегія суддів дійшла висновку про наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, 15.10.2014 року між ДП «Укрспецвагон» (Покупець) та ТОВ "Техком В" (Постачальник) укладено Договір поставки №ЦВСА (ВМТП-14.743)ю. Також, 31.10.2014 року та 10.11.2014 року між сторонами укладено Додаткові угоди №1/1045 та №2/1048 про зміни і доповнення до договору №ЦВСА (ВМТП-14.743)ю.

Відповідно до умов вищевказаного договору, з урахуванням змін і доповнень згідно укладених Додаткових угод, Постачальник зобов'язується поставити і передати у зумовлені строки у власність Покупцю певну продукцію (Товар), відповідно до Специфікації №1, №2, №3 (Додаток №1, №2, №3), які є невід'ємною частиною Договору, а Покупець зобов'язується прийняти цей Товар та своєчасно здійснити оплату відповідно до умов даного Договору (п. 1.1. Договору).

Згідно п. 1.3 Договору, кількість та асортимент Товару передбачається у Специфікації №1, №2, №3 (Додаток №1, №2, №3), які додаються до даного Договору.

Виробник Товару: ПАТ «Кременчуцький сталеливарний завод», ТОВ «Керченський стрілочний завод», ПАТ «АЗОВЕЛЕКТРОСТАЛЬ» (п. 1.4 Договору).

Якість Товару, що поставляється, повинна відповідати встановленим нормативним документам згідно Специфікації №1, №2, №3 (Додаток №1, №2, №3). Підтвердженням якості Товару з боку Постачальника є сертифікати якості на даний Товар (п.2.1, п.2.2 Договору).

Відповідно до п.3.4. Договору (з урахуванням Додаткових угод), його ціна становить 2755728 грн. з урахуванням ПДВ 20% 459288 грн.

На виконання умов Договору, між сторонами було укладено Специфікації № 1 (на поставку Автозчепки СА-3 106.01.000-0-05СБ у кількості 276 шт. на загальну суму 2033568 грн., у т.ч. ПДВ 338928 грн.), Специфікації № 2 (на поставку Циліндрів 188-Б у кількості 59 шт. та Повітророзподілювачів 483-А у кількості 59 шт. на загальну суму 722160 грн., у т.ч. ПДВ 120360 грн.); Специфікації № 3 (на поставку Кришок крипільних 100.10.002-0 у кількості 46 шт. та Шайб тарільчастих 100.10.051-0 у кількості 360 шт. на загальну суму 722160 грн., у т.ч. ПДВ 72684 грн.).

Як було встановлено під час проведеної перевірки, ДП «Укрспецвагон» на підставі договору поставки №ЦВСВ(ВМТП-14.743)ю від 15.10.2014р. отримано від ТОВ "Техком В" автосчепку у кількості 132 шт. на загальну суму 972576,0 грн., у т.ч. ПДВ - 162096,0 грн.

На підтвердження факту отримання вказаного Товару, позивачем надано під час перевірки та долучено до матеріалів справи копії документів, а саме: податкові накладні №54 від 16.10.2014р., №59 від 17.10.2014р., №69 від 20.10.2014р., №90 від 27.10.2014р.; видаткові накладні №РН-161001 від 16.10.2014р., №РН-011710 від 17.10.2014р., №РН-201002 від 20.10.2014р., №РН-271002 від 27.10.2014р.; прибуткові ордери на товари №2946 від 16.10.2014р., №2981 від 17.10.2014р., №3019 від 20.10.2014р., №3130 від 27.10.2014р.; рахунки-фактури №СФ- 151001 від 15.10.2014р., №СФ-011710 від 17.10.2014р., №СФ- 201001 від 20.10.2014р.; акти приймання-передачі автосчепки СА-3 від 16.10.2014р. у кількості 29 шт., від 17.10.2014р. кількості 54 шт., від 20.10.2014р. 18 шт., від 27.10.2014р. у кількості 31 шт.; товарно-транспортні накладні №16/10/14-а від 16.10.2014р., №17/10/14-3 від 17.10.2014р., №20/10/14-5 від 20.10.2014р., №26/11/14-а від 26.11.2014р.

Оцінивши надані позивачем первинні документи за правилами ст.86 КАС України, колегія суддів дійшла висновку про те, що вони не можуть бути визнані як належний доказ на підтвердження реальності укладених з контрагентом господарських операцій, виходячи з наступного.

Згідно п.5.2.1 Договору, прийом товару здійснюється покупцем у відповідності з Інструкцією №П-6 від 15.06.65р. «Про порядок приймання продукції виробничо-технічного призначення і товарів народного споживання по кількості» та Інструкцією №П-7 від 25.04.66р. «Про порядок приймання продукції виробничо-технічного призначення і товарів народного споживання по якості» при наявності товаросупровідних документів: товарно-транспортної накладної, податкової накладної, видаткової накладної, рахунку фактури та акту прийому-передачі Товару.

Покупець зобов'язаний приймати поставлений товар згідно з актом прийому-передачі товару, рахунку-фактури, податкової накладної, товарно-транспортної накладної та сертифікатів якості на поставлений Товар (п. 6.1.2 Договору).

Як вказано податковим органом та не заперечувалось представником позивача під час судового розгляду справи у суді апеляційної інстанції, підприємством під час проведеної перевірки не було надано контролюючому органу жодних сертифікатів або паспортів якості на придбаний у ТОВ "Техком В" товар (автосчепка СА-3 106.01.000-0-05СБ).

Надані позивачем вже під час судового розгляду справи копії Паспорту якості ТОВ «ПК Брянський сталеливарний завод» від 05.03.2011 р. та Сертифікату якості ВАТ «Уралтрансмаш» №18 від 08.02.2011 року не можуть бути прийняті судом в якості належного доказу, оскільки по-перше, видані іншими виробниками ніж вказані у договорі (ПАТ «Кременчуцький сталеливарний завод», ТОВ «Керченський стрілочний завод», ПАТ «АЗОВЕЛЕКТРОСТАЛЬ»), а по-друге строк дії вказаних сертифікатів закінчився у 2011 та 2012 роках відповідно.

З приводу наданих позивачем Сертифікатів якості ПАТ «Кременчуцький сталеливарний завод» №102 від 09.02.2011 року та №113 від 11.02.2011 року, колегія суддів зазначає, що вони також не можуть свідчити про факт отримання саме позивачем від контрагенту товару, оскільки, по-перше, підтверджують якість іншого товару (автосчепка СА-3 106.01.000-0-0 СБ) ніж придбаний позивачем (автосчепка СА-3 106.01.000-0-05СБ), а по-друге, кількість вказаного у них товару (загалом 78 шт.) не відповідає кількості придбаного позивачем за спірною операцією (132 шт.)

Колегія суддів зазначає, що наявність станом на час здійснення господарської операції відповідних сертифікатів якості є необхідною та вирішальною умовою для визначення факту реальності здійснених господарських операцій, оскільки лише на їх підставі можливо встановити конкретного виробника придбаної продукції. Крім того, наявність вказаних сертифікатів якості визначена як необхідна умова Договору та лише за їх наявності у позивача виникає обов'язок прийняти товар.

Дослідивши інші надані позивачем як під час проведеної перевірки, так і під час судового розгляду справи документи, колегія суддів дійшла висновку, що на їх підставі не можна підтвердити факт реальності спірної господарської операції, виходячи з наступного.

Так, позивачем на підтвердження факту прийняття від контрагенту товару, було надано акти приймання-передачі автосчепки СА-3 від 16.10.2014р. (у кількості 29 шт.), від 17.10.2014 р. (3 у кількості 54 шт.), від 20.10.2014 р. (у кількості 18 шт.), від 27.10.2014 р. (у кількості 54 шт.), в яких вказано, що ТОВ "Техком В" в особі директора Білошапкка О.Л., передав, а ДП «Укрспецвагон» в особі в.о. директора Анофрієва А.Д. прийняв ТМЦ. Дані акти містять підписи директора ТОВ "Техком В" та в.о. директора ДП «Укрспецвагон», та скріпленні печатками підприємств.

Разом з тим, представником позивача під час розгляду справу у суді апеляційної інстанції не було надано пояснень з приводу того, яким чином приймався вказаний товар за кількістю та якістю, враховуючи його специфіку, а саме, чи було створено відповідну комісію для визначення характеристик та якості придбаного товару, його виробника тощо. Посилання представника позивача на те, що товар приймався в.о. директора ДП «Укрспецвагон», колегія суддів вважає необґрунтованими, оскільки жодних пояснень та доказів на підтвердження того, яким чином, за відсутності відповідних сертифікатів якості або створення комісії, в.о. директора ДП «Укрспецвагон» була встановлена відповідність вказаного в актах приймання-передачі товару (автосчепки СА-3) умовам договору, надано не було.

Крім того, як вбачається з вказаних актів приймання-передачі автосчепки СА-3, вони були складені в м.Дніпропетровськ. В свою чергу, згідно наданих позивачем товарно-транспортних накладних №16/10/14-а від 16.10.2014р., №17/10/14-3 від 17.10.2014р., №26/11/14-а від 26.11.2014р. вказано, що місцем навантаження товару є м.Кременчук, вул. Приходько, 141. Представник позивача під час судового розгляду справи не зміг надати пояснень, яким чином транспортування прийнятого у м.Дніпропетровську товару здійснювалось з м.Кременчук.

Також, відповідно до наданих позивачем копій видаткових накладених вказано, що придбаний товар було отримано представником за довіреністю Несповитою О.Ю.

Відповідно до положень пункту 2.5 глави 2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 року N 88, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 05.06.1995 року за N168/704 (із змінами внесеними Наказом Міністерства фінансів України) від 30.09.2014 року N987, що зареєстрований в Міністерстві юстиції України 20.10. 2014 р. за N 1300/26077) встановлено, повноваження на здійснення господарської операції особи, яка в інтересах юридичної особи або фізичної особи - підприємця одержує основні засоби, запаси, нематеріальні активи, грошові документи, цінні папери та інші товарно-матеріальні цінності згідно з договором, підтверджуються відповідно до законодавства. Такі повноваження можуть бути підтверджені, зокрема, письмовим договором, довіреністю, актом органу юридичної особи тощо.

Разом з тим, позивачем ані під час розгляду справи у суд першої інстанції, ані під час її апеляційного перегляду не було надано копій довіреностей на право отримання від ТОВ "Техком В" товарно-матеріальних цінностей чи витягу з журналу реєстрації довіреностей.

З огляду на зазначене, надані позивачем первинні документи складені з порушенням порядку оформлення первинних документів щодо форми та змісту, що в силу вимог ч.2 ст.9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", п.2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку (затверджено наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 року №88, зареєстровано наказом Міністерстві юстиції України 05.06.1995 року за № 168/704), спричиняє втрату ними юридичного статусу первинних документів.

З огляду на вищезазначене, за відсутності у позивача належним чином оформлених первинних документів не видається можливим встановити факт передачі таких товарів від ТОВ "Техком В" на адресу ДП «Укрспецвагон», що в свою чергу свідчить про безтоварний характер згаданих господарських операцій.

Перевіряючи реальності здійснення господарських взаємовідносин між позивачем та ТОВ "Г.Е.Р.М.Е.С.", колегія суддів дійшла висновку про наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, 16.06.2014 року між ДП «Укрспецвагон» (Покупець) та ТОВ "Г.Е.Р.М.Е.С." (Постачальник) укладено Договір поставки №ЦВСВ (ВМТП-14.421)ю. Також, 08.07.2014 року, 05.07.2014 року та 10.11.2014 року між сторонами укладено Додаткові угоди №1/563, №2/497 та №3/1116 про зміни і доповнення до договору №ЦВСВ (ВМТП-14.421)ю від 16.06.2014 року.

Відповідно до умов вищевказаного договору, з урахуванням змін і доповнень згідно укладених Додаткових угод, Постачальник зобов'язується поставити і передати у зумовлені строки у власність Покупцю певну продукцію (Товар), відповідно до Специфікації №1 (Додаток №1), Специфікації №2 (Додаток №2), Специфікації №3 (Додаток №3) та Специфікації №4 (Додаток №4), які є невід'ємною частиною Договору, а Покупець зобов'язується прийняти цей Товар та своєчасно здійснити оплату відповідно до умов даного Договору (п. 1.1. Договору).

Згідно п. 1.3 Договору, кількість та асортимент Товару передбачається у Специфікації №1 (Додаток №1), Специфікації №2 (Додаток №2), Специфікації №3 (Додаток №3) та Специфікації №4 (Додаток №4).

Виробник Товару: ПАТ «Азмол», ТОВ «РУ НПП Агрінол» (п. 1.4 Договору).

Якість Товару, що поставляється, повинна відповідати встановленим нормативним документам згідно Специфікації №1 (Додаток №1), Специфікації №2 (Додаток №2), Специфікації №3 (Додаток №3) та Специфікації №4 (Додаток №4). Підтвердженням якості Товару з боку Постачальника є сертифікат якості, який видається на кожну партію Товару (п.2.1, п.2.2 Договору).

Відповідно до п.3.4. Договору (з урахуванням Додаткових угод), його ціна становить 1581108 грн. з урахуванням ПДВ 20% 263518 грн.

На виконання умов Договору, між сторонами було укладено Специфікації №1 (на поставку Мастила ЖТ-79Л ТУ 32ЦТ1176-83 у кількості 85 кг. на загальну суму 28356 грн., у т.ч. ПДВ 4726 грн.), Специфікації №2 (на поставку Мастила ЖТ-79Л ТУ 32ЦТ1176-83 у кількості 120 кг. на загальну суму 40032 грн., у т.ч. ПДВ 6672 грн.), Специфікації №3 (на поставку Мастила ЖТ-79Л ТУ 32ЦТ1176-83 у кількості 1600 кг. на загальну суму 533760 грн., у т.ч. ПДВ 88960 грн.), Специфікації №4 (на поставку Модифікатора для мастила ЛЗЦНІІ (ЕМПІ-1) у кількості 1200 кг. Мастила ЖТ-79Л у кількості 1100 кг. на загальну суму 978960 грн., у т.ч. ПДВ 163160 грн.).

Як було встановлено під час проведеної перевірки, ДП «Укрспецвагон» на підставі договору поставки №ЦВСВ (ВМТП-14.421)ю від 16.06.2014 року отримано від ТОВ "Г.Е.Р.М.Е.С." товар (мастило ЖТ-79Л в кількості 347кг., та модифікатор еМПі-1 в кількості 471кг.) на суму 355 969,2 грн., у т.ч. ПДВ - 59 328,2 грн.

На підтвердження факту отримання вказаного Товару, позивачем надано під час перевірки та долучено до матеріалів справи копії документів, а саме: податкова накладна № 1 від 24.11.2014 р„ видаткова накладна № СГЕ-000030 від 24.11.2014 р., рахунок-фактура №СЕЕ-000121 від 24.11.2014 р., прибутковий ордер №3328 від 24.11.2014 р., товарно-транспортна накладна, сертифікати якості № 2692, № 2992, № 3229, № 23 від 18.04.2013 р., № 12 від 26.02.2013 р., № 32 від 20.08.2013 р. та № 14664 від 10.12.2013 р.

Оцінивши надані позивачем первинні документи за правилами ст.86 КАС України, колегія суддів дійшла висновку про те, що вони не можуть бути визнані як належний доказ на підтвердження реальності укладених з контрагентом господарських операцій, виходячи з наступного.

Згідно п.5.2.1 Договору, прийом товару здійснюється покупцем у відповідності з Інструкцією №П-6 від 15.06.65р. «Про порядок приймання продукції виробничо-технічного призначення і товарів народного споживання по кількості» та Інструкцією №П-7 від 25.04.66р. «Про порядок приймання продукції виробничо-технічного призначення і товарів народного споживання по якості» при наявності товаросупровідних документів: товарно-транспортної накладної, податкової накладної на кожну партію товару, документів, підтверджуючих якість товару, рахунку фактури та видаткової накладної.

Відповідно до умов п. 6.1.2 та п.6.3.2 Договору, Покупець зобов'язаний приймати поставлений товар згідно з актом прийому-передачі товару, а Постачальник зобов'язаний забезпечити поставку товарів, якість яких відповідає умовам, встановленим розділом ІІ цього Договору.

Як вказано податковим органом та не заперечувалось представником позивача під час судового розгляду справи у суді апеляційної інстанції, підприємством під час проведеної перевірки було надано контролюючому органу Паспорти якості: № 2692 на препарат-модифікатор еМПі-1 (дата виготовлення 07.12 р.), який відповідає вимогам ТУ 0253-010-25887352-2005 масою нетто 492 кг, виданий ООО «Фактория ЛС», м. Санкт-Петербург, вул. Латиських Стрєлков, 25, Росія; №2992 на препарат-модифікатор еМПі-1 (дата виготовлення 04.13 р.), який відповідає вимогам ТУ 0253-010-25887352-2005 масою нетто 372 кг, виданий ООО «Фактория ЛС», м. Санкт-Петербург, вул. Латиських Стрєлков, 25, Росія; № 3229 на препарат-модифікатор еМПі-1 (дата виготовлення 10.13 р.), який відповідає вимогам ТУ 0253-010-25887352-2005 масою нетто 375 кг, виданий ООО «Фактория ЛС», м. Санкт-Петербург, вул. Латиських Стрєлков, 25, Росія; № 23 від 18.04.2013 р. на мастило для автот.приб.АЗМОЛ ЖТ-79Л (гарантійний термін зберігання - 3,5 роки), виданий Випробувальною лабораторією ПАТ «Азовські змазки і мастила», м. Бердянськ, Україна, вантажоодержувач - м. Донецьк, ТОВ «Левада-Палас», згідно якого змазка для автот.приб.АЗМОЛ ЖТ- 79Л відповідає вимогам ТУ 24.6-00152365-240:2007; № 12 від 26.02.2013 р. на мастило для автот.приб.АЗМОЛ ЖТ-79Л (гарантійний термін зберігання - 3,5 роки), виданий Випробувальною лабораторією ПАТ «Азовські змазки і мастила», м. Бердянськ, Україна, вантажоодержувач - м. Донецьк, ТОВ «Левада-Палас», згідно якого змазка для автот.приб.АЗМОЛ ЖТ-79Л відповідає вимогам ТУ У 24.6-00152365-240:2007; № 32 від 20.08.2013 р. на мастило для автот.приб.АЗМОЛ ЖТ-79Л (гарантійний термін зберігання - 3,5 роки), виданий Випробувальною лабораторією ПАТ «Азовські змазки і мастила», м. Бердянськ, Україна, вантажоодержувач - м. Донецьк, ТОВ «Левада-Палас», згідно якого змазка для автот.приб.АЗМОЛ ЖТ-79Л відповідає вимогам ТУ У 24.6-00152365-240:2007; № 14664 від 10.12.2013 р. на мастило пластичне для авто гальмівних приладів Агрінол ЖТ-79Л (гарантійний термін зберігання - 5 років від дня виготовлення), виданий ТОВ «РУ НВП Агрінол», Запорізька область, м. Бердянськ, вантажоодержувач - ТОВ «Донбас-Оіл», згідно якого продукт відповідає вимогам ТУ У 24.6-30802090-059:2007 зі зм. 1-3.

Дослідивши вказані Паспорти якості, колегія суддів дійшла висновку, що вони не можуть бути прийняті судом в якості належного доказу, виходячи з наступного.

Так, паспорти якості № 2692, №2992, № 3229 видані іншим виробником (ООО «Фактория ЛС», м.Санкт-Петербург) ніж вказані у договорі (ПАТ «Азмол», ТОВ «РУ НПП Агрінол»). З приводу паспортів якості № 23 від 18.04.2013 р., № 12 від 26.02.2013 р. та № 32 від 20.08.2013 р., що видані Випробувальною лабораторією ПАТ «Азовські змазки і мастила» та № 14664 від 10.12.2013 р., який виданий ТОВ «РУ НВП Агрінол», то вантажоодержувачами у них вказано інші підприємства, ніж позивач та його контрагент, а саме ТОВ «Левада-Палас» (м. Донецьк) та ТОВ «Донбас-Оіл» відповідно. Доказів на підтвердження факту видачі сертифікатів на адресу позивача або його контрагента - ТОВ "Г.Е.Р.М.Е.С.", не надано ані під час проведеної перевірки ані під час судового розгляду справи. Представник позивача під час судового засідання у суді апеляційної інстанції також не зміг пояснити вказані обставини.

Колегія суддів зазначає, що наявність станом на час здійснення господарської операції відповідних сертифікатів (паспортів) якості є необхідною та вирішальною умовою для визначення факту реальності здійснених господарських операцій, оскільки лише на їх підставі можливо встановити конкретного виробника придбаної продукції. Крім того, наявність вказаних документів визначена як необхідна умова Договору.

Дослідивши інші надані позивачем як під час проведеної перевірки, так і під час судового розгляду справи документи, колегія суддів дійшла висновку, що на їх підставі не можна підтвердити факт реальності спірної господарської операції, виходячи з наступного.

Так, ані під час перевірки ані під час судового розгляду справи не було надано жодного акту прийому-передачі придбаного у ТОВ "Г.Е.Р.М.Е.С." товару, обов'язкова необхідність складання яких визначена сторонами договору (п. 6.1.2 Договору). За відсутності вказаного акту, виключає можливість встановити, яким чином приймався вказаний товар за кількістю та якістю, враховуючи його специфіку, а саме, чи було створено відповідну комісію для визначення характеристик та якості придбаного товару, його виробника тощо. Крім того, жодних пояснень та доказів на підтвердження того, яким чином за відсутності відповідних сертифікатів якості та ким була встановлена відповідність придбаного товару умовам договору, надано не було.

Також, відповідно до наданої позивачем копії видаткової накладеної вказано, що придбаний товар було отримано представником за довіреністю Уколовим В. Разом з тим, позивачем ані під час розгляду справи у суд першої інстанції, ані під час її апеляційного перегляду не було надано копії довіреності на право отримання від ТОВ "Г.Е.Р.М.Е.С." товарно-матеріальних цінностей чи витягу з журналу реєстрації довіреностей.

Крім того, згідно видаткової накладеної вбачається, що місцем її складання є м.Донецьк. З наданої позивачем копії товарно-транспортної накладної не вбачається можливим визначити місце навантаження товару, в зв'язку з неналежною якістю копії. В свою чергу, відповідно до акту перевірки вказано, що позивачем до перевірки було надано товарно-транспорту накладну №2411-30 від 24.11.2014 р. (перевізник СПД ФОП ОСОБА_9, водій ОСОБА_9, автомобіль ГАЗ гос. № НОМЕР_1, замовник та вантажовідправник - ТОВ «Г.Е.Р.М.Е.С.», вантажоодержувач - ТОВ «Укрспецвагон», пункт навантаження - м. Полтава, пункт розвантаження - смт. Панютине,5, Лозівський район, Харківська обл.). Позивачем під час судового розгляду справи не надано пояснень з приводу того, яким чином та на підставі чого, видаткова накладна на товар була виписана у м.Донецьк, а його транспортування здійснювалось з м.Полтава.

З огляду на зазначене, надані позивачем первинні документи складені з порушенням порядку оформлення первинних документів щодо форми та змісту, що в силу вимог ч.2 ст.9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", п.2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку (затверджено наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 року №88, зареєстровано наказом Міністерстві юстиції України 05.06.1995 року за № 168/704), спричиняє втрату ними юридичного статусу первинних документів.

З огляду на вищезазначене, за відсутності у позивача належним чином оформлених первинних документів не видається можливим встановити факт передачі таких товарів від ТОВ "Г.Е.Р.М.Е.С." на адресу ДП «Укрспецвагон», що в свою чергу свідчить про безтоварний характер згаданих господарських операцій.

Перевіряючи реальності здійснення господарських взаємовідносин між позивачем та ТОВ "Київтехцентр", колегія суддів дійшла висновку про наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, 08.09.2014 року між ДП «Укрспецвагон» (Покупець) та ТОВ "Київтехцентр" (Постачальник) укладено Договір поставки №ЦВСВ (ВМТП-14.640)ю. Також, 26.11.2014 року, 18.12.2014 року, 26.12.2014 року та 29.12.2014 року між сторонами укладено Додаткові угоди №1/1069, №2/1104, №3/1112 та №4/1127 про зміни і доповнення до договору №ЦВСВ (ВМТП-14.640)ю від 08.09.2014 року.

Відповідно до умов вищевказаного договору, з урахуванням змін і доповнень згідно укладених Додаткових угод, Постачальник зобов'язується поставити і передати у зумовлені строки у власність Покупцю певну продукцію (Товар), відповідно до Специфікації №1 (Додаток №1), Специфікації №2 (Додаток №2), Специфікації №3 (Додаток №3) та Специфікації №4 (Додаток №4), які є невід'ємною частиною Договору, а Покупець зобов'язується прийняти цей Товар та своєчасно здійснити оплату відповідно до умов даного Договору (п. 1.1. Договору).

Згідно п. 1.3 Договору, кількість та асортимент Товару передбачається у Специфікації №1 (Додаток №1), Специфікації №2 (Додаток №2), Специфікації №3 (Додаток №3) та Специфікації №4 (Додаток №4), які є додатком до даного договору.

Виробник Товару: ТОВ «ВІЗ», «ТІЗ», «Фрезер», «Автомашінструмент», «Мотор Січ» (Україна), «ІнтерБалт» (Росія) (п. 1.4 Договору).

Якість Товару, що поставляється, повинна відповідати встановленим нормативним документам згідно Специфікації №1, №2, №3, №4 (Додаток №1, №2, №3, №4). Підтвердженням якості Товару з боку Постачальника є паспорт або сертифікат якості, який видається на кожну партію Товару (п.2.1, п.2.2 Договору).

Відповідно до п.3.4. Договору (з урахуванням Додаткових угод), його ціна становить 1508222,16 грн. з урахуванням ПДВ 20% 251370,36 грн.

На виконання умов Договору, між сторонами було укладено Специфікації №1 (сверла, плашки, гребінки, мітчики та калібр-кільйце), Специфікації №2 (штангельциркулі, рулетки, лінійки), Специфікації №3 (сверла, щуп, калібр-кільйце та лампа паяльна), Специфікації №4 (тавро, терпуг, надфіль, ножівка).

Також, як вбачається з наявних в матеріалах справи доказів, 14.10.2014 року між ДП «Укрспецвагон» (Покупець) та ТОВ "Київтехцентр" (Постачальник) укладено Договір поставки №ЦВСВ (ВМТП-14.736)ю. Також, 12.11.2014 року, 01.12.2014 року та 29.12.2014 року між сторонами укладено Додаткові угоди №1/1031, №2/1075 та №3/1126 про зміни і доповнення до договору №ЦВСВ (ВМТП-14.736)ю від 14.10.2014 року.

Відповідно до умов вищевказаного договору, з урахуванням змін і доповнень згідно укладених Додаткових угод, Постачальник зобов'язується поставити і передати у зумовлені строки у власність Покупцю певну продукцію (Товар), відповідно до Специфікації №1 (Додаток №1), Специфікації №2 (Додаток №2) та Специфікації №3 (Додаток №3), які є невід'ємною частиною Договору, а Покупець зобов'язується прийняти цей Товар та своєчасно здійснити оплату відповідно до умов даного Договору (п.1.1. Договору).

Згідно п. 1.3 Договору, кількість та асортимент Товару передбачається у Специфікації №1 (Додаток №1), Специфікації №2 (Додаток №2) та Специфікації №3 (Додаток №3), які є додатком до даного договору.

Виробник Товару: «PRAMET» (Чеська Республіка), ТОВ «ВІЗ», «ТІЗ», «ІАЗ», «Фрезер», «ЛІЗ», «ЛЗАІ», «Автомашінструмент», ВАТ «КЗТСЗ» (Росія), «Bariess» (Німетчина) (п. 1.4 Договору).

Якість Товару, що поставляється, повинна відповідати встановленим нормативним документам згідно Специфікації №1, №2, №3, (Додаток №1, №2, №3). Підтвердженням якості Товару з боку Постачальника є паспорт або сертифікат якості, який видається на кожну партію Товару (п.2.1, п.2.2 Договору).

Відповідно до п.3.4. Договору (з урахуванням Додаткових угод), його ціна становить 1459642,56 грн. з урахуванням ПДВ 20% 243273,76 грн.

На виконання умов Договору, між сторонами було укладено Специфікації №1 (калібр-пробка, плашка, сверло, пластина, фреза), Специфікації №2 (пластина тангенціальна) та Специфікації №3 (щітка, центр обертальний, круг алмазний, шаблон зварювальника, кінцеві міри довжина, фреза, твердомір).

Як було встановлено під час проведеної перевірки, ДП «Укрспецвагон» на підставі договорів поставки №ЦВСВ (ВМТП-14.640)ю від 08.09.2014 року та №ЦВСВ (ВМТП-14.736)ю від 14.10.2014 року, було отримано від ТОВ "Київтехцентр" товар, а саме: у листопаді 2014 року на загальну суму 424577,9 грн., у т.ч.ПДВ 70762, 98 грн. та у січні 2015 року на суму 80323,44 грн., у т.ч. ПДВ - 13387,24 грн.

На підтвердження факту отримання у листопаді 2014 року вказаного Товару, позивачем надано під час перевірки та долучено до матеріалів справи копії документів, а саме: податкові накладні №1 від 03.11.2014 року, №6 від 05.11.2014 року, №7 від 05.11.2014 року, №20 від 11.11.2014 року, №21 від 11.11.2014 року, №22 від 12.11.2014 року, №25 від 13.11.2014 року, №45 від 26.11.2014 року, №46 від 26.11.2014 року, №47 від 26.11.2014 року; рахунки-фактури №КЦ-0000885 від 03.11.2014 року, № КЦ-0000897 від 05.11.2014 року, №КЦ-0000898 від 05.11.2014 року, № КЦ-0000899 від 06.11.2014 року, № КЦ-0000907 від 10.11.2014 року, № КЦ-0000908 від 10.11.2014 року, № КЦ-0000912 від 11.11.2014 року, № КЦ-0000908 від 10.11.2014 року, № КЦ-0000945 від 26.11.2014 року, № КЦ-0000946 від 26.11.2014 року, № КЦ-0000950 від 26.11.2014 року; видаткові накладні № КЦ-0000739 від 03.11.2014 року, № КЦ-0000745 від 05.11.2014 року, № КЦ-0000746 від 05.11.2014 року, № КЦ-0000763 від 11.11.2014 року, № КЦ-0000764 від 11.11.2014 року, № КЦ-0000765 від 12.11.2014 року, № КЦ-0000769 від 13.11.2014 року, № КЦ-0000784 від 26.11.2014 року, № КЦ-0000785 від 26.11.2014 року, № КЦ-0000786 від 26.11.2014 року;акти здачі-приймання товару № КЦ-0000070 від 03.11.2014 року, № КЦ-0000071 від 05.11.2014 року, № КЦ-0000072 від 05.11.2014 року, № КЦ-0000075 від 11.11.2014 року, № КЦ-0000076 від 11.11.2014 року, № КЦ-0000076 від 12.11.2014 року, № КЦ-0000078 від 13.11.2014 року, № КЦ-0000082 від 26.11.2014 року, № КЦ-0000083 від 26.11.2014 року, № КЦ-0000084 від 26.11.2014 року; експрес-накладні ТОВ «Нова пошта» та приходні ордери на товари.

На підтвердження факту отримання у січні 2015 року вказаного Товару, позивачем надано під час перевірки та долучено до матеріалів справи копії документів,а саме: податкові накладні №7 від 14.01.2015р., № 6 від 15.01.2015 р., № 11 від 22.01.2015 року, № 16 від 23.01.2015 року, №19 від 27.01.2015 р.; рахунки-фактури №КЦ-0000006 від 14.01.2015 р., №КЦ-0000997 від 13.01.2015р., №КЦ-0000018 від 21.01.2015р., №КЦ-0000025 від 23.01.2015р., №КЦ-0000029 від 26.01.2015р.; видаткові накладні №КЦ-0000002 від 14.01.2015 р., №КЦ-0000005 від 15.01.2015р., №КЦ-0000009 від 22.01.2015р., №КЦ-0000014 від 23.01.2015р., №КЦ-0000018 від 27.01.2015р.; акти здачі-приймання товару №КЦ-00000104 від 14.01.2015 р., №КЦ-0000105 від 22.01.2015р., №КЦ-00000106 від 23.01.2015р.; експрес-накладні ТОВ «Нова пошта» та приходні ордери на товари.

Оцінивши надані позивачем первинні документи за правилами ст.86 КАС України, колегія суддів дійшла висновку про те, що вони не можуть бути визнані як належний доказ на підтвердження реальності укладених з контрагентом господарських операцій, виходячи з наступного.

Згідно п.5.2.1 Договорів, прийом товару здійснюється покупцем у відповідності з Інструкцією №П-6 від 15.06.65р. «Про порядок приймання продукції виробничо-технічного призначення і товарів народного споживання по кількості» та Інструкцією №П-7 від 25.04.66р. «Про порядок приймання продукції виробничо-технічного призначення і товарів народного споживання по якості» при наявності товаросупровідних документів: товарно-транспортної накладної, податкової накладної на кожну партію товару, документів, підтверджуючих якість Товару, акту прийому-передачі Товару.

Відповідно до умов п. 6.1.2 та п.6.3.2 Договорів, Покупець зобов'язаний приймати поставлений товар згідно з актом прийому-передачі товару, а Постачальник зобов'язаний забезпечити поставку товарів, якість яких відповідає умовам, встановленим розділом ІІ цього Договору.

Як вказано податковим органом та не заперечувалось позивачем, підприємством під час проведеної перевірки не було надано контролюючому органу сертифікатів або паспортів якості на придбаний у ТОВ "Київтехцентр". Позивачем не надано жодних пояснень та не повідомлено підстав, які б заважали надати вказані документи під час проведеної перевірки.

Крім того, дослідивши надані позивачем під час судового розгляду справи документи, колегія суддів дійшла висновку, що вони не можуть бути прийняті судом в якості належного доказу на підтвердження якості саме придбаного позивачем у ТОВ "Київтехцентр" товару, виходячи з наступного. Так, Сертифікат якості та Декларація на відповідність продукції ООО НПП «Челябинский инструментальный завод», а також сертифікат якості ПАТ «Запоріжський абразивний косбінат» видані іншими виробниками ніж вказані у договорах («PRAMET» (Чеська Республіка), ТОВ «ВІЗ», «ТІЗ», «ІАЗ», «Фрезер», «ЛІЗ», «ЛЗАІ», «Автомашінструмент», ВАТ «КЗТСЗ» (Росія), «Bariess» (Німетчина), «Мотор Січ» (Україна), «ІнтерБалт» (Росія). Заява на відповідність ВАТ «Вінницький інструментальний завод» не має дати та містить інформацію про продукцію загальним переліком, в той час, як умовами договорів (п.2.2 Договорів) передбачена наявність паспорту або сертифікату якості, який видається на кожну партію Товару. Надані сертифікати відповідності та атестат акредитації ОАО «Кировский завод твердых сплавов» не містять інформацію з приводу конкретної продукції, на яку вони розповсюджуються. Наданий документ від підприємства «Pramet Tools, s.r.o.» не має офіційного перекладу, через що, неможливо встановити, якість якої продукції він підтверджує.

Колегія суддів зазначає, що наявність станом на час здійснення господарської операції відповідних сертифікатів (паспортів) якості є необхідною та вирішальною умовою для визначення факту реальності здійснених господарських операцій, оскільки лише на їх підставі можливо встановити конкретного виробника придбаної продукції. Крім того, наявність вказаних документів визначена як необхідна умова Договору.

Дослідивши інші надані позивачем як під час проведеної перевірки, так і під час судового розгляду справи документи, колегія суддів дійшла висновку, що на їх підставі не можна підтвердити факт реальності спірної господарської операції, виходячи з наступного.

Так, позивачем на підтвердження факту прийняття від контрагенту товару, було надано відповідні акти здачі-приймання товарів. Дані акти з боку ТОВ "Київтехцентр" підписані директором Файзрахмановим Р.Ш., проте не містять інформації, хто з представників та на підставі яких документів підписав вказані акту з боку ДП «Укрспецвагон», а саме, не вказано ПІБ та посаду особи, що унеможливлює можливість встановити, яким чином приймався вказаний товар за кількістю та якістю, враховуючи його специфіку, а саме, чи було створено відповідну комісію для визначення характеристик та якості придбаного товару, його виробника тощо. Крім того, жодних пояснень та доказів на підтвердження того, яким чином за відсутності відповідних сертифікатів якості та ким була встановлена відповідність придбаного товару умовам договору, надано не було.

Також, відповідно до наданих позивачем копій видаткових накладених вказано, що придбаний товар отримувався представником ДП «Укрспецвагон» за довіреністю. Разом з тим, позивачем ані під час розгляду справи у суд першої інстанції, ані під час її апеляційного перегляду не було надано копії довіреності на право отримання від ТОВ "Київтехцентр" товарно-матеріальних цінностей чи витягу з журналу реєстрації довіреностей.

Крім того, згідно наданих позивачем на підтвердження транспортування товару копій експрес-накладних ТОВ «Нова пошта» вбачається, що умовами доставки є «склад-склад» (місце відправлення: м.Київ, Відділення №28, вул. Сім'ї Сосніних, 7а; місце доставки: м.Лозова, Відділення №1, пров. Севастопольський, 2б.). Позивачем під час судового розгляду справи не надано пояснень та доказів на підтвердження того, як придбаний у контрагента товар транспортувався з місця доставки (склад ТОВ «Нова пошта») до місця зберігання.

З огляду на зазначене, надані позивачем первинні документи складені з порушенням порядку оформлення первинних документів щодо форми та змісту, що в силу вимог ч.2 ст.9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", п.2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку (затверджено наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 року №88, зареєстровано наказом Міністерстві юстиції України 05.06.1995 року за № 168/704), спричиняє втрату ними юридичного статусу первинних документів.

З огляду на вищезазначене, за відсутності у позивача належним чином оформлених первинних документів не видається можливим встановити факт передачі таких товарів від ТОВ "Київтехцентр" на адресу ДП «Укрспецвагон», що в свою чергу свідчить про безтоварний характер згаданих господарських операцій.

Перевіряючи реальності здійснення господарських взаємовідносин між позивачем та ТОВ "Фарбагруп", колегія суддів дійшла висновку про наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, 18.11.2014 року між ДП «Укрспецвагон» (Покупець) та ТОВ "Фарбагруп" (Постачальник) укладено Договір поставки №ЦВСВ (ВМТП-14.828)ю. Також, 08.12.2014 року між сторонами укладено Додаткову угоду №1/1100 про зміни і доповнення до договору №ЦВСВ (ВМТП-14.828)ю від 18.11.2014 року.

Відповідно до умов вищевказаного договору, з урахуванням змін і доповнень згідно укладених Додаткових угод, Постачальник зобов'язується поставити і передати у зумовлені строки у власність Покупцю певну продукцію (Товар), відповідно до Специфікації №1 (Додаток №1) та Специфікації №2 (Додаток №2), які є невід'ємною частиною Договору, а Покупець зобов'язується прийняти цей Товар та своєчасно здійснити оплату відповідно до умов даного Договору (п. 1.1. Договору).

Згідно п. 1.3 Договору, кількість та асортимент Товару передбачається у Специфікації №1 (Додаток №1) та Специфікації №2 (Додаток №2).

Виробник Товару: ТОВ «НВП «ДНІПРО-КОНТАКТ» (п. 1.4 Договору).

Якість Товару, що поставляється, повинна відповідати встановленим нормативним документам згідно Специфікації №1 (Додаток №1) та Специфікації №2 (Додаток №2). Підтвердженням якості Товару з боку Постачальника є паспорт або сертифікат якості, який видається на кожну партію Товару (п.2.1, п.2.2 Договору).

Відповідно до п.3.4. Договору (з урахуванням Додаткової угоди), його ціна становить 1759896 грн. з урахуванням ПДВ 20% 293316 грн.

На виконання умов Договору, між сторонами було укладено Специфікації №1 (Емаль ПФ-115 різного кольору на загальну суму 1515396 грн., у т.ч. ПДВ 252566 грн.) та Специфікації №2 (Уайт-спіріт 3134-78 на загальну суму 244500 грн., у т.ч. ПДВ 40750 грн.).

Як було встановлено під час проведеної перевірки, ДП «Укрспецвагон» на підставі договору поставки №ЦВСВ (ВМТП-14.828)ю від 18.11.2014 року було отримано у грудні 2014 року від ТОВ "Фарбагруп" товар (уайт-спіріт) на загальну суму 95257,20 грн., у т.ч. ПДВ 15876,20 грн.

На підтвердження факту отримання вказаного Товару, позивачем надано під час перевірки та долучено до матеріалів справи копії документів, а саме: податкові накладні №2 від 26.12.2014 року, №3 від 26.12.2014 року; рахунки-фактури №СФ-0000026 від 26.12.2014 року, №СФ-0000027 від 26.12.2014 року; видаткові накладні №РН-0000021 від 26.12.2014 року, №РН-0000022 від 26.12.2014 року; товарно-транспорту накладну №0024 від 26.12.2014 року та приходні ордери.

Оцінивши надані позивачем первинні документи за правилами ст.86 КАС України, колегія суддів дійшла висновку про те, що вони не можуть бути визнані як належний доказ на підтвердження реальності укладених з контрагентом господарських операцій, виходячи з наступного.

Згідно п.5.2.1 Договору, прийом товару здійснюється покупцем у відповідності з Інструкцією №П-6 від 15.06.65р. «Про порядок приймання продукції виробничо-технічного призначення і товарів народного споживання по кількості» та Інструкцією №П-7 від 25.04.66р. «Про порядок приймання продукції виробничо-технічного призначення і товарів народного споживання по якості» при наявності товаросупровідних документів: товарно-транспортної накладної, податкової накладної на кожну партію товару, документів, підтверджуючих якість Товару, рахунку-фактури та видаткової накладної.

Відповідно до умов п. 6.1.2 та п.6.3.2 Договору, Покупець зобов'язаний приймати поставлений товар згідно з актом прийому-передачі товару, а Постачальник зобов'язаний забезпечити поставку товарів, якість яких відповідає умовам, встановленим розділом ІІ цього Договору.

Як вказано податковим органом та не заперечувалось позивачем, підприємством під час проведеної перевірки не було надано контролюючому органу сертифікатів або паспортів якості на придбаний у ТОВ "Фарбагруп". Позивачем не надано жодних пояснень та не повідомлено підстав, які б заважали надати вказані документи під час проведеної перевірки.

Крім того, дослідивши наданий позивачем під час судового розгляду справи сертифікат якості №57, колегія суддів дійшла висновку, що він не може бути прийнятий судом в якості належного доказу на підтвердження якості саме придбаного позивачем у ТОВ "Фарбагруп", виходячи з наступного. Так, згідно вказаного сертифікату вбачається, що він підписаний Зав.лобораторією Міроновим О.Г. та містить печатку ТОВ "Фарбагруп", тобто, вказаний сертифікат виданий іншим виробником ніж вказано у договорі (ТОВ «НВП «ДНІПРО-КОНТАКТ»). Сертифікату якості саме виробника - ТОВ «НВП «ДНІПРО-КОНТАКТ», позивачем під час судового розгляду справи не надано.

Колегія суддів зазначає, що наявність станом на час здійснення господарської операції відповідних сертифікатів (паспортів) якості є необхідною та вирішальною умовою для визначення факту реальності здійснених господарських операцій, оскільки лише на їх підставі можливо встановити конкретного виробника придбаної продукції. Крім того, наявність вказаних документів визначена як необхідна умова Договору.

Дослідивши інші надані позивачем як під час проведеної перевірки, так і під час судового розгляду справи документи, колегія суддів дійшла висновку, що на їх підставі не можна підтвердити факт реальності спірної господарської операції, виходячи з наступного.

Так, ані під час перевірки ані під час судового розгляду справи не було надано жодного акту прийому-передачі придбаного у ТОВ "Фарбагруп" товару, обов'язкова необхідність складання яких визначена сторонами договору (п. 6.1.2 Договору). За відсутності вказаного акту, виключає можливість встановити, яким чином приймався вказаний товар за кількістю та якістю, враховуючи його специфіку, а саме, чи було створено відповідну комісію для визначення характеристик та якості придбаного товару, його виробника тощо. Крім того, жодних пояснень та доказів на підтвердження того, яким чином за відсутності відповідних сертифікатів якості та ким була встановлена відповідність придбаного товару умовам договору, надано не було.

Також, відповідно до наданих позивачем копій видаткових накладених вказано, що придбаний товар було отримано представником за довіреністю. Разом з тим, позивачем ані під час розгляду справи у суд першої інстанції, ані під час її апеляційного перегляду не було надано копії довіреності на право отримання від ТОВ "Фарбагруп" товарно-матеріальних цінностей чи витягу з журналу реєстрації довіреностей.

Крім того, як вказано актом перевірки, підприємством не перевірки не було надано товарно-транспорті накладні, які підтверджують факт перевезення товару від ТОВ "Фарбагруп".

З огляду на зазначене, надані позивачем первинні документи складені з порушенням порядку оформлення первинних документів щодо форми та змісту, що в силу вимог ч.2 ст.9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", п.2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку (затверджено наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 року №88, зареєстровано наказом Міністерстві юстиції України 05.06.1995 року за № 168/704), спричиняє втрату ними юридичного статусу первинних документів.

З огляду на вищезазначене, за відсутності у позивача належним чином оформлених первинних документів не видається можливим встановити факт передачі таких товарів від ТОВ "Фарбагруп" на адресу ДП «Укрспецвагон», що в свою чергу свідчить про безтоварний характер згаданих господарських операцій.

Перевіряючи реальності здійснення господарських взаємовідносин між позивачем та ТОВ "Завод "Гідропрогрес", колегія суддів дійшла висновку про наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, 28.08.2014 року між ДП «Укрспецвагон» (Покупець) та ТОВ "Завод "Гідропрогрес" (Постачальник) укладено Договір поставки №ЦВСВ (ВМТП-14.592)ю. Також, 05.09.2014 року та 15.09.2014 року між сторонами укладено Додаткові угоди №1/635 та №2/639 про зміни і доповнення до договору №ЦВСВ (ВМТП-14.592)ю від 28.08.2014 року.

Відповідно до умов вищевказаного договору, з урахуванням змін і доповнень згідно укладених Додаткових угод, Постачальник зобов'язується поставити і передати у зумовлені строки у власність Покупцю певну продукцію (Товар), відповідно до Специфікаціях №1, №2, №3 (Додатки №1, №2, №3), які є невід'ємною частиною Договору, а Покупець зобов'язується прийняти цей Товар та своєчасно здійснити оплату відповідно до умов даного Договору (п. 1.1. Договору).

Згідно п. 1.3 Договору, кількість та асортимент Товару передбачається у Специфікаціях №1, №2, №3 (Додатки №1, №2, №3).

Виробник Товару: Завод «Пожзахист» м.Маріуполь, ТОВ Завод Гідропрогрес, Польща InsalPlast, ТОВ КВП Струм, ВАТ ВАТРА, ТОВ Гідропривід, Eaton Moeller, MANN Ныметчина. (п. 1.4 Договору).

Якість Товару, що поставляється, повинна відповідати встановленим нормативним документам згідно Специфікацій №1, №2, №3 (Додатки №1, №2, №3). Підтвердженням якості Товару з боку Постачальника є паспорти та сертифікати якості, які надаються на кожну одиницю Товару (п.2.1, п.2.2 Договору).

Відповідно до п.3.4. Договору (з урахуванням Додаткової угоди), його ціна становить 186480 грн. з урахуванням ПДВ 20% 31080 грн.

На виконання умов Договору, між сторонами було укладено Специфікації №1 (Рукав пожежний напірний), Специфікації №2 (Вентилятор, вогнегасник, відвід, трійник), Специфікації №3 (кнопка з контактами, світильник ЗОМ, реле тиску, золотник, тен водяний).

Як було встановлено під час проведеної перевірки, ДП «Укрспецвагон» на підставі договору поставки №ЦВСВ (ВМТП-14.592)ю від 28.08.2014 року було отримано у листопаді 2014 року від ТОВ "Завод "Гідропрогрес" товар (Відвід ПВХ SDR 500*90, Відвід ПВХ SDR 600*90) на загальну суму 51564 грн., у т.ч. ПДВ 8594 грн.

На підтвердження факту отримання вказаного Товару, позивачем надано під час перевірки та долучено до матеріалів справи копії документів, а саме: податкову накладну №8 від 06.11.2014 року, рахунок на оплату №693 від 06.11.2014 року, видаткова накладна №424 від 06.11.2014 року, акт прийому-передачі від 06.11.2014 року, товарно-транспорту накладну №Р424 від 06.11.2014 року та приходний ордер №3174 від 06.11.2014 року.

Оцінивши надані позивачем первинні документи за правилами ст.86 КАС України, колегія суддів дійшла висновку про те, що вони не можуть бути визнані як належний доказ на підтвердження реальності укладених з контрагентом господарських операцій, виходячи з наступного.

Згідно п.5.2.1 Договору, прийом товару здійснюється покупцем у відповідності з Інструкцією №П-6 від 15.06.65р. «Про порядок приймання продукції виробничо-технічного призначення і товарів народного споживання по кількості» та Інструкцією №П-7 від 25.04.66р. «Про порядок приймання продукції виробничо-технічного призначення і товарів народного споживання по якості» при наявності товаросупровідних документів: товарно-транспортної накладної, податкової накладної, видаткової накладної, рахунку, на кожну партію товару, документів, підтверджуючих якість Товару, акту прийому-передачі товару.

Відповідно до умов п. 6.1.2 та п.6.3.2 Договору, Покупець зобов'язаний приймати поставлений товар згідно з актом прийому-передачі товару, а Постачальник зобов'язаний забезпечити поставку товарів, якість яких відповідає умовам, встановленим розділом ІІ цього Договору.

Як вказано податковим органом, позивачем до перевірки було надано копію листа ТОВ «Завод «Гідропрогрес» від 06.11.2014р. №198, яким керівник підприємства - постачальника Тесленко М.Я. повідомляє про те, що відвіди ПВХ SDR 500*90, ПВХ SDR 600*90 відповідають ГОСТу ДСТУ Б.В.2.7-141-2007 (ЕN ISO 1452-1999.MOD) характеристикам та іншим умовам нормативно-технічної документації.

До листа додано копії сертифікатів відповідності, зареєстрованих в реєстрі за №UA1.044.0183282-11, №UA1.044.0183284-11, виданих органом сертифікації ДП «Рівнестандартметрологія», м.Рівне, вул.Замкова, 31, свідоцтво про уповноваження №ГФ ЗТю044 від 10.03.2011р., на підставі протоколу сертифікаційних випробувань №88-43с/П-72 від 05.12.2011 року. Видано на продукцію - труби безнапірні гофровані й фасонні вироби до них з поліпропілену торгової марки «InCOR» для систем зовнішньої каналізації діаметром DN/ID 160-1000 м.м. Термін дії - з 06.12.201 Ір.до 05.12.2016р. Виробник продукції - «InsalPlast Lask Sp.z.o.o.» ul.Zeromskiego 66, 98-100 Lask, Польща.

Однак документи, які відповідають вищевказаному законодавству, та могли б підтвердити факт отримання номенклатури - відвіди ПВХ SDR 500*90, ПВХ SDR 600*90 та відповідності коду УКТЗЕД 13917400090, відповідно до сертифікатів виробника, ані під час пряденої перевірки, ані під час судового розгляду справи, надано не було. Позивачем не надано жодних пояснень та не повідомлено підстав, які б заважали надати вказані документи.

Колегія суддів зазначає, що наявність станом на час здійснення господарської операції відповідних сертифікатів (паспортів) якості є необхідною та вирішальною умовою для визначення факту реальності здійснених господарських операцій, оскільки лише на їх підставі можливо встановити конкретного виробника придбаної продукції. Крім того, наявність вказаних документів визначена як необхідна умова Договору.

Також, СДПІ ОВП у м. Харкові МГУ Міндоходів на підставі п.73.5 ст.73 ПК Україні направлено запит № 1351/7/28-09-40-25 від 28.01.2015р. на проведення зустрічної звірки постачальник ТОВ «Завод Гідропрогрес» (код ЄДРПОУ 37659050) до Західної ОДПІ м.Харкова МГУ Міндоходів.

Західною ОДПІ м. Харкова МГУ Міндоходів надано довідку «Про результати проведення зустрічної звірки ТОВ «Завод Гідропрогрес», код за ЄДРПОУ 37659050 щодо документального підтвердження господарських відносин із платником податків ДП «Укрспецвагон», код ЄДРПОУ 1056362 за період: жовтень-листопад 2014 року від 12.02.2015 року №65/20-33-22-03/37659050, якою зазначено, що постачальником продукції реалізованої ТОВ «Завод Гідропрогрес» є: ТОВ ВКП «ПАРТНЕР -2011», код за ЄДРПОУ 37659066, згідно договору поставки № 22/15 від 03.06.2013р.

ТОВ «ЗАВОД ГІДРОПРОГРЕС» не є імпортером поставленої продукції - відвідів SDR 500*90, код УКТ ЗЕД 3917400090.

Відповідно до Автоматизованої системи зовнішньоекономічної діяльності «Митниця» товари з такою номенклатурою - відвіди ПВХ SDR 500*90, ПВХ SDR 600*90, по коду УКТ ЗЕД 3917400090 протягом 2013-2014 років не ввозились.

З огляду на вищезазначене, за відсутності у позивача належним чином оформлених первинних документів не видається можливим встановити факт передачі таких товарів від ТОВ «Завод «Гідропрогрес» на адресу ДП «Укрспецвагон», що в свою чергу свідчить про безтоварний характер згаданих господарських операцій.

Підсумовуючи викладене, колегія суддів вважає за необхідне зазначити, що відповідно до Наказу Міністерства фінансів України № 2 від 10.01.2007 року «Про затвердження методичних рекомендацій з бухгалтерського обліку запасів» (далі Наказ № 2) з метою організації бухгалтерського обліку запасів розпорядчим документом, затвердженим (схваленим) власником (уповноваженим органом), визначаються: форми первинних документів, що використовуються для оформлення руху запасів, які непередбачені типовими формами первинного обліку; порядок обліку (ідентифіковано чи загалом) транспортно-заготівельних витрат, застосування окремого субрахунку обліку транспортно-заготівельних витрат (п.1.4 Наказу № 2)

Надходження запасів на підприємство оформлюється відповідними документами, типові форми яких затверджуються Державним комітетом статистики України та іншими центральними органами виконавчої влади. Якщо для оформлення господарської операції типові форми первинних документів відсутні, то підприємство складає такі первинні документи, які б містили обов'язкові реквізити, передбачені законодавством та іншими нормативно-правовими актами. (п.3.1 наказу № 2)

Колегія суддів зазначає, що надані позивачем на підтвердження факту використання у виробництві товарів копії накладних на переміщення та вимоги, не можуть бути визнані в якості беззаперечного доказу реальності укладених господарських відносин, оскільки позивачем під час судового розгляду справи не було надано належних та допустимих доказів на підтвердження факту відсутності в обліку станом на час виконання вищезазначених господарських відносин аналогічних товарів, що були придбані у контрагентів (ТОВ "Техком В", ТОВ "Г.Е.Р.М.Е.С.", ТОВ "Київтехцентр", ТОВ "Фарбагруп" та ТОВ "Завод "Гідропрогрес").

Згідно з п.44.1 ст.44 ПК України, для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Враховуючи неналежне оформлення первинної документації, а саме відсутності документів щодо реальності проведених операцій, колегія суддів дійшла висновку про те, що позивачем не було підтверджено реальність господарських операцій, які можуть бути об'єктом оподаткування.

Колегія суддів зазначає, що господарська операція може бути підтверджена лише тими документами, які свідчать про реальність виконання договору, зміст і обсяг наданих операцій та їх вартість. Визначальною підставою для віднесення сум по господарській операції до складу витрат та формування податкового кредиту є достовірне встановлення обставин щодо реальності господарської операції, наявності правових та фактичних підстав для витрат з придбання товарів, робіт, послуг.

Таким чином, наявність у позивача податкових накладних не може бути визнана судом достатньою підставою для формування податкового кредиту, так як факт реальності господарських операцій не знайшов свого підтвердження добутими доказами.

З метою дотримання справедливого балансу між державними та приватними інтересами в сфері боротьби з ухиленням від сплати податків, відповідно до доктрини належної обачності й обережності, платник податків не повинен нести відповідальність тільки у випадку, якщо він проявив належну обачність і обережність і йому не було відомо про зловживання своїх контрагентів.

Як зазначено у постанові Верховного Суду України у справі від 12.02.2008р. (справа № 08/28): «...факт порушення контрагентами-постачальниками продавця своїх податкових зобов'язань може бути підставою для висновку про необґрунтованість заявлених платником податку вимог про надання податкової вигоди - відшкодування ПДВ з державного бюджету, якщо податковий орган доведе, що платник податку діяв без належної обачності й обережності і йому мало бути відомо про порушення, які допускали його контрагенти...».

Вказане узгоджується з практикою Європейського суду з прав людини, зокрема у справі «Булвес» АД проти Болгарії (п. 71 рішення, датованого 22 січня 2009 року) Європейський суд з прав людини висловив позицію, яка в принципі узгоджується з доктриною належної обачності й обережності: платник ПДВ не має нести відповідальність за зловживання, скоєні його постачальниками, якщо платник ПДВ не знав про такі зловживання і не міг про них знати.

В статті 13 Цивільного кодексу України (далі -ЦК України) зазначено, що при здійсненні цивільних прав особа повинна додержуватись моральних засад суспільства. Не допускається зловживання правом.

За змістом частини першої статті 228 ЦК України правочин, спрямований, зокрема, на незаконне заволодіння майном держави, вважається таким, що порушує публічний порядок, а отже, згідно з частиною другою цієї статті є нікчемним. Як установлено частиною другою статті 215 того ж Кодексу, визнання судом нікчемного правочину недійсним не вимагається. Відповідно до частини першої статті 216 зазначеного Кодексу недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю.

Застосування угод та вчинення дій, які не мають іншої економічної мети крім мінімізації сплати податків - є зловживання правом на свободу підприємницької діяльності. Зазначене зловживання виражається в укладання удаваних угод, що має на меті приховати реальну угоду, яка суперечить моральним засадам суспільства (спроба ухилитись від конституційного обов'язку сплати податків).

З огляду на добуті по справі докази, приймаючи до уваги відсутність дотримання засад розумності та добросовісності, колегія суддів вважає необґрунтованими твердження позивача, з якими погодився суд першої інстанції, щодо реальності проведених між позивачем та контрагентами - ТОВ "Техком В", ТОВ "Г.Е.Р.М.Е.С.", ТОВ "Київтехцентр", ТОВ "Фарбагруп" та ТОВ "Завод "Гідропрогрес", господарських операцій.

На підставі викладеного, беручи до уваги встановлені під час апеляційного розгляду справи обставини, колегія суддів дійшла висновку про обґрунтованість встановлених за наслідком проведеної перевірки порушень позивачем вимог діючого законодавства, та як наслідок, обґрунтованості нарахування позивачу суми грошового зобов'язання за вказані порушення на підставі оскаржуваного податкового повідомлення-рішення.

Відповідно до частини 1 статті 11 КАС України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Згідно із вимогами ч. 1 ст. 71 КАС України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, а суд згідно із статтею 86 цього ж Кодексу, оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.

Колегія суддів зазначає, що позивачем під час розгляду справи не було надано належних та допустимих доказів на підтвердження правомірності власних дій.

Натомість, відповідач, будучи суб'єктом владних повноважень та заперечуючи проти позову, довів правовірність виявлених під час проведеної перевірки порушень позивачем вимог діючого законодавства та обґрунтованість винесення оскаржуваного податкового повідомлення-рішення, які є предметом оскарження позивачем.

В силу ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною 3 статті 2 КАС України встановлено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

З огляду на зазначене, колегія суддів дійшла висновку, що приймаючи оскаржуване податкове повідомлення - рішення відповідач діяв на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, а також з використанням повноважень з метою, з якою ці повноваження їй надано, обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення; безсторонньо (неупереджено), добросовісно та розсудливо.

Враховуючи наведене, приймаючи оскаржуване рішення, суд першої інстанції дійшов до неправомірного висновку щодо відсутності в діях позивача порушення вимог діючого законодавства, та як наслідок, незаконності нарахування відповідачем суми грошового зобов'язання на підставі оскаржуваного податкового повідомлення-рішення.

Відповідно до ст. 159 КАС України, судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Згідно п. 4 ч. 1 ст. 202 КАС України, підставами для скасування постанови або ухвали суду першої інстанції та ухвалення нового рішення є: порушення норм матеріального або процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи або питання, а так само розгляд і вирішення справи неповноважним судом; участь в ухваленні постанови судді, якому було заявлено відвід на підставі обставин, які викликали сумнів у неупередженості судді, і заяву про його відвід визнано судом апеляційної інстанції обґрунтованою; ухвалення чи підписання постанови не тим суддею, який розглянув справу.

З урахуванням встановлених обставин у справі та допущених судом першої інстанції порушень норм матеріального права, колегія суддів вважає, що постанова Харківського окружного адміністративного суду від 17.12.2015 року по справі №820/10672/15 не відповідає вимогам ст.159 КАС України, а тому відповідно до вимог ст. 202, ч.2 ст. 205 КАС України підлягає скасуванню з прийняттям нової постанови про відмову в задоволенні позовних вимог.

Керуючись ст.ст. 160, 167, 195, 196, п. 3 ст. 198, п. 4 ч.1 ст. 202, 205, 207, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

П О С Т А Н О В И Л А:

Апеляційну скаргу Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м. Харкові Міжрегіонального головного управління ДФС задовольнити.

Постанову Харківського окружного адміністративного суду від 17.12.2015р. по справі №820/10672/15 за позовом Публічного акціонерного товариства "Українська залізниця" до Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м.Харкові Міжрегіонального головного управління ДФС про скасування податкового повідомлення - рішення скасувати.

Прийняти нову постанову, якою відмовити Публічному акціонерному товариству "Українська залізниця" в задоволенні позовних вимог.

Постанова набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складання постанови у повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя (підпис)Бенедик А.П.Судді(підпис) (підпис) Водолажська Н.С. Калиновський В.А.

Повний текст постанови виготовлений 14.03.2016 р.