Постанова № 56452591, 10.03.2016, Харківський апеляційний господарський суд

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"10" березня 2016 р. Справа № 922/323/16

Колегія суддів у складі:

головуючий суддя Барбашова С.В., суддя Білецька А.М. , суддя Істоміна О.А.

при секретарі Кохан Ю.В.

за участю представників:

позивача не зявився

відповідача ОСОБА_1 (довіреність № б/н від 29.01.2016р.)

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Факторинг Про", м. Полтава (вх. №512 Х/3) на ухвалу господарського суду Харківської області від 11.02.2016р. у справі № 922/323/16

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Килими України", м. Харків

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Факторинг Про", м. Полтава

про визнання недійсним договору та усунення перешкод в користуванні майном, -

ВСТАНОВИЛА:

Позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю "Килими України", м. Харків звернувся до господарського суду Харківської області з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю "ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ "ФАКТОРИНГ ПРО", м. Полтава, в якій просив суд: визнати недійсним односторонній правочин ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ "ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ "ФАКТОРИНГ ПРО", код ЄДРПОУ: 39030472, у вигляді звернення стягнення шляхом позасудового врегулювання на предмет іпотеки нежитлові будівлі літ. "АА-8" площею 15285,0 кв.м, літ. "АБ-1" площею 11431,4 кв.м, розташовані за адресою: Харківська обл., м. Харків, вулиця Морозова, будинок 13Б, реєстраційний номер обєкта нерухомого майна 157008963101; усунути перешкоди в користуванні майном (нежитловими будівлями літ. "АА-8" площею 15285,0 кв.м. та літ. "АБ-1" площею 11431,4 кв.м., що розташовані за адресою: Харківська область, місто Харків, вулиця Морозова, будинок 13Б) позивачем шляхом скасування запису з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про право власності № 12967865 щодо обєкта нерухомого майна нежитлові будівлі літ. "АА-8" площею 15285,0 кв.м, літ. "АБ-1" площею 11431,4 кв.м, розташованого за адресою: Харківська обл., м. Харків, вулиця Морозова, будинок 13Б, реєстраційний номер обєкта нерухомого майна 157008963101, та відновлення запису з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про право власності № 2490902 щодо обєкта нерухомого майна нежитлові будівлі літ. "АА-8" площею 15285,0 кв.м, літ. "АБ-1" площею 11431,4 кв.м, розташованого за адресою: Харківська обл., м. Харків, вулиця Морозова, будинок 13Б, реєстраційний номер обєкта нерухомого майна 157008963101; усунути перешкоди в користуванні майном позивачем шляхом заборони ТОВАРИСТВУ З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ "ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ "ФАКТОРИНГ ПРО", код ЄДРПОУ: 39030472, втручатися у господарську діяльність ТОВ "КИЛИМИ УКРАЇНИ" при укладанні та виконанні договорів, що укладаються ТОВ "КИЛИМИ УКРАЇНИ" з орендарями нежитлових приміщень в нежитлових будівлях літ. "АА-8" площею 15285,0 кв.м. та літ. "АБ-1" площею 11431,4 кв.м., що розташовані за адресою: Харківська область, місто Харків, вулиця Морозова, будинок 13Б; визнати недійсним Договір відступлення прав за Іпотечним договором № 07-238, посвідченим ОСОБА_2, приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу 30 серпня 2007 року та зареєстрованим в реєстрі за № 1-2540, посвідчений ОСОБА_3, приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу 22 січня 2015 року і зареєстрований в реєстрі за № 88; визнати недійсним Договір про надання фінансових послуг факторингу № 02/22.01.2015 від 22 січня 2015 року, укладений між ТОВАРИСТВОМ З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ "ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ "ФАКТОРИНГ ПРО", код ЄДРПОУ: 39030472, та ПУБЛІЧНИМ АКЦІОНЕРНИМ ТОВАРИСТВОМ "КОМЕРЦІЙНИЙ БАНК "СТАНДАРТ", код ЄДРПОУ 36335426.

Разом з позовною заявою позивачем суду першої інстанції надано заяву про забезпечення позову, в якій заявник, в порядку ст. ст. 66, 67 ГПК України, просив суд вжити заходів до забезпечення позову, а саме: заборонити органам та субєктам, які здійснюють повноваження у сфері державної реєстрації прав згідно Закону України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, вчиняти будь-які реєстраційні дії, що стосуються відчуження та реєстрації прав на нежитлові будівлі: літ. "АА-8" площею 15285,0 кв.м., літ. "АБ-1" площею 11431,4 кв.м., що розташовані за адресою: Харківська область, місто Харків, вулиця Морозова, будинок 13Б, власник: Товариство з обмеженою відповідальністю "ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ "ФАКТОРИНГ ПРО", код ЄДРПОУ: 39030472, країна реєстрації: Україна, Полтавська обл., м. Полтава, вулиця Ветеринарна, будинок 22; заборонити Товариству з обмеженою відповідальністю "ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ "ФАКТОРИНГ ПРО", код ЄДРПОУ 39030472, в особі будь-яких його органів, посадових осіб, працівників та представників будь-яким чином перешкоджати Товариству з обмеженою відповідальністю Килими України у здійсненні володіння, користування та розпорядження нежитловими будівлями літ. "АА-8" площею 15285,0 кв.м., літ. "АБ-1" площею 11431,4 кв.м., які розташовані за адресою: Харківська область, місто Харків, вулиця Морозова, будинок 13Б.

В наданій заяві позивач зазначив, що позивач є належним власником нерухомого майна - нежитлових будівель літ. "АА-8" площею 15285,0 кв.м. та літ. "АБ-1" площею 11431,4 кв.м., що розташовані за адресою: Харківська область, місто Харків, вулиця Морозова, будинок 13Б, на підставі договору купівлі-продажу, р. № 6993, посвідченого 16.09.2004 року приватним нотаріусом ХМНО ОСОБА_4

Ухвалою господарського суду Харківської області від 11.02.2016р. по справі № 922/323/16 (суддя Кухар Н.М.) заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Килими України", м. Харків про вжиття заходів до забезпечення позову - задоволено частково. З метою забезпечення позову:

- заборонено органам та субєктам, які здійснюють повноваження у сфері державної реєстрації прав згідно Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень", вчиняти будь-які реєстраційні дії, що стосуються відчуження та реєстрації прав на нежитлові будівлі літ. "АА-8" площею 15285,0 кв.м., літ. "АБ-1" площею 11431,4 кв.м., які розташовані за адресою: Харківська область, місто Харків, вулиця Морозова, будинок 13Б, власник: Товариство з обмеженою відповідальністю "ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ "ФАКТОРИНГ ПРО", код ЄДРПОУ: 39030472, країна реєстрації: Україна, Полтавська обл., м. Полтава, вулиця Ветеринарна, будинок 22;

- заборонено Товариству з обмеженою відповідальністю "ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ "ФАКТОРИНГ ПРО", код ЄДРПОУ 39030472, в особі будь-яких його органів, посадових осіб, працівників та представників будь-яким чином перешкоджати Товариству з обмеженою відповідальністю "Килими України" у здійсненні володіння та користування нежитловими будівлями літ. "АА-8" площею 15285,0 кв.м., літ. "АБ-1" площею 11431,4 кв.м., які розташовані за адресою: Харківська область, місто Харків, вулиця Морозова, будинок 13Б. Дану ухвалу направлено відповідно до вимог ч. 2 ст. 25 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" до Відділу державної реєстрації речових прав на нерухоме майно Харківського міського управління юстиції (м. Харків, вул. Короленка, 16) для внесення запису до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про державну реєстрацію обтяжень.

Відповідач із даною ухвалою суду першої інстанції не погодився, подав апеляційну скаргу, в якій просить ухвалу господарського суду Харківської області від 11.02.2016р. по справі № 922/323/16 про вжиття заходів до забезпечення позову скасувати, посилаючись на порушення та неправильне застосування судом норм процесуального права.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги відповідач посилається на те, що у заяві про забезпечення позову позивачем не наведено жодних доводів на підтвердження доцільності вжиття заходів забезпечення позову, а лише висловлено припущення щодо ймовірності виникнення обставин, які можуть призвести до невиконання в подальшому рішення суду. Відповідач вважає, що позивач не обґрунтував належним чином необхідність вжиття заходів до забезпечення позову, не надав доказів в підтвердження імовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів, а тому підстави для задоволення заяви про вжиття цих заходів відсутні.

Ухвалою Харківського апеляційного господарського суду від 25.02.2016р. апеляційну скаргу відповідача прийнято до провадження та призначено до розгляду на 10.03.2016р. о 12:30 год.

Позивач відзиву на апеляційну скаргу не надав.

09.03.2016р. відповідачем суду апеляційної інстанції надані додаткові обґрунтування апеляційної скарги (вх. № 2612), в яких скаржник вважає, що вимоги позивача про застосування заходів забезпечення позову за своїм змістом співпадають із заявленими позовними вимогами в частині усунення перешкод у користуванні спірним майном. Таким чином, відповідач стверджує, що суд першої інстанції, задовольняючи заяву про вжиття заходів забезпечення позову, фактично вирішив спір по суті, оскільки спосіб забезпечення позову співпадає із заявленими позовними вимогами, чим порушив норми процесуального права, а тому оскаржувана ухвала підлягає скасуванню.

Представник позивача в судове засідання 10.03.2016р. не зявився, хоча належним чином був повідомлений про день, час та місце розгляду справи, про що свідчить наявне в матеріалах справи повідомлення про вручення копії ухвали Харківського апеляційного господарського суду від 25.02.2016р. про прийняття апеляційної скарги до провадження уповноваженій особі позивача.

Неявка представника позивача в засідання суду апеляційної інстанції не перешкоджає перегляду оскаржуваної відповідачем ухвали в апеляційному порядку, а тому справа розглядається без участі представника позивача за наявними в ній матеріалами.

Обговоривши доводи апеляційної скарги в межах вимог, передбачених статтею 101 Господарського процесуального кодексу України, заслухавши уповноваженого представника відповідача в судовому засіданні 10.03.2016р., який підтримав свою правову позицію у справі та вимоги апеляційної скарги, перевіривши наявні у справі матеріали на предмет їх юридичної оцінки судом першої інстанції, проаналізувавши правильність застосування господарським судом норм матеріального та процесуального права при винесенні оскаржуваної ухвали, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга відповідача задоволенню не підлягає, враховуючи наступне.

Відповідно до статті 66 Господарського процесуального кодексу України господарський суд за заявою сторони, прокурора або з власної ініціативи має право вжити передбачених статтею 67 цього Кодексу заходів до забезпечення позову. Забезпечення позову допускається в будь-якій стадії провадження у справі, якщо невжиття таких заходів може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення господарського суду.

Згідно з частиною 1 статті 67 Господарського процесуального кодексу України позов забезпечується, зокрема, забороною відповідачеві вчиняти певні дії; забороною іншим особам вчиняти дії, що стосуються предмета спору.

Позов забезпечується, зокрема, забороною відповідачеві вчиняти певні дії; забороною іншим особам вчиняти дії, що стосуються предмету спору.

Забезпечення позову є засобом, спрямованим на запобігання можливим порушенням майнових прав чи охоронюваних законом інтересів юридичної або фізичної особи. Воно полягає у вжитті заходів, за допомогою яких у подальшому гарантується виконання судових актів.

При цьому, сторона, яка звертається із заявою про забезпечення позову, повинна обґрунтувати причини звернення з такою заявою. З цією метою та з урахуванням загальних вимог, передбачених статтею 33 Господарського процесуального кодексу України, обов'язковим є подання доказів наявності фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного заходу до забезпечення позову.

У вирішенні питання про забезпечення позову господарський суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв'язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв'язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.

Достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного виду забезпечення позову. Про такі обставини може свідчити вчинення відповідачем дій, спрямованих на ухилення від виконання зобов'язання після пред'явлення вимоги чи подання позову до суду (реалізація майна чи підготовчі дії до його реалізації, витрачання коштів не для здійснення розрахунків з позивачем, укладення договорів поруки чи застави за наявності невиконаного спірного зобов'язання тощо). Саме лише посилання в заяві на потенційну можливість ухилення відповідача від виконання судового рішення без наведення відповідного обґрунтування не є достатньою підставою для задоволення відповідної заяви.

Адекватність заходу до забезпечення позову, що застосовується господарським судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється господарським судом, зокрема, з урахуванням співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, з вартістю майна, на яке вимагається накладення арешту, або майнових наслідків заборони відповідачеві вчиняти певні дії.

Приймаючи ухвалу про заборону вчиняти певні дії, господарський суд повинен точно визначити, які саме дії забороняється вчиняти.

Вказані роз'яснення викладені в постанові пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування заходів до забезпечення позову" від 26.12.2011р. № 16.

Колегія суддів вважає, що ухвала господарського суду Харківської області від 11.02.2016р. у даній справі, якою вжито заходи до забезпечення позову, у повному обсязі відповідає вищенаведеним вимогам процесуального законодавства.

Відповідно до пункту 4 частини третьої статті 129 Конституції України та статті 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Розподіл обов'язку доказування визначається предметом спору. За загальним правилом обов'язок доказування певних обставин справи покладається на особу, яка посилається на ці обставини.

Предметом позову є матеріально-правова вимога позивача до відповідача, що кореспондує зі способами захисту порушеного права.

Предмет позову повинен мати правовий характер і випливати з певних матеріально-правових відносин.

Як вбачається з матеріалів справи, позивачем заявлені вимоги про визнання недійсним одностороннього правочину ТОВ "ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ "ФАКТОРИНГ ПРО" у вигляді звернення стягнення на предмет іпотеки обєктів нерухомого майна шляхом позасудового врегулювання, усунення перешкод в користуванні цим майном та відновлення порушеного права.

Звертаючись до господарського суду із заявою про вжиття заходів до забезпечення позову позивач зазначив, що він є належним власником нерухомого майна - нежитлових будівель літ. "АА-8" площею 15285,0 кв.м. та літ. "АБ-1" площею 11431,4 кв.м., що розташовані за адресою: Харківська область, місто Харків, вулиця Морозова, будинок 13Б, на підставі договору купівлі-продажу № 6993, посвідченого 16.09.2004 року приватним нотаріусом ХМНО ОСОБА_4

Втім, у березні 2015 року до позивача надійшов лист № 1/26 від 26.02.2015 року від Товариства з обмеженою відповідальністю "ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ "ФАКТОРИНГ ПРО" про те, що за договором відступлення прав за іпотечним договором № 07-238, посвідченим приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу 30 серпня 2007 року ОСОБА_2 та зареєстрованим в реєстрі за № 1-2540 від 22 січня 2015 року, та договором про надання фінансових послуг факторингу № 02/22.01.2015 від 22 січня 2015 року, відповідач є кредитором позивача за кредитним договором № 333 на кредитну лінію (невідновлювальну) від 30.08.2007 року, що був укладений між позивачем та ПАТ "ОСОБА_5 ВОРОТА".

24.03.2015 року позивач у відповідь на вищезазначений лист направив відповідачеві ОСОБА_6 про надання доказів переходу прав у зобовязанні (вих. № 107) цінним листом з описом вкладення до цінного листа, в якій просив надати позивачеві копії документів - доказів переходу до відповідача прав кредитора. Відповідь на вимогу позивача від відповідача не надійшла. Не маючи документів щодо підтвердження дійсності факту переходу до відповідача прав Іпотекодержателя на належні позивачу обєкти нерухомості, позивач оспорює факт переходу цих прав до відповідача.

Крім того, на момент звернення до суду із даним позовом позивачеві стало відомо, що 20.01.2016 року о 22 год. 03 хв. приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу, м. Київ, ОСОБА_7 було винесено рішення про державну реєстрацію прав і обтяжень, індексний номер: 27881423 від 20.01.016 22:37:21, згідно з яким право власності на обєкти нерухомого майна, належні ТОВ "Килими України", було зареєстровано за відповідачем. В якості підстав виникнення права власності в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно зазначено іпотечний договір із застереженням, серія та номер: 1-2540, виданий 30.08.2007, видавник: ОСОБА_2, приватний нотаріус Харківського міського нотаріального округу.

Отже, позивач вважає, що відповідач порушив порядок позасудового врегулювання вимог Іпотекодержателя, не володіє статусом Іпотекодержателя, та організував незаконну реєстрацію права власності відповідача на спірне майно, внаслідок чого існує значний ризик подальшого незаконного відчуження спірного обєкта нерухомості на третю особу, що в подальшому може утруднити або зробити взагалі неможливим виконання рішення суду у даній справі, а також має наслідком позбавлення права власності позивача на належне йому майно, оскільки, на даний час вже відбулося переоформлення права власності на відповідача на підставі недійсних документів. Крім того, позивач вказує на те, що законність його володіння та користування спірним нерухомим майном оспорюється відповідачем, який будучи формальним (за даними Єдиного державного реєстру речових прав на нерухоме майно) власником спірної нерухомості, намагається позбавити позивача володіння та користування спірним майном.

Задовольняючи подану позивачем заяву про забезпечення позову, господарський суд першої інстанції у відповідності до вимог статті 43 Господарського процесуального кодексу України встановив, що матеріалами справи підтверджується існування спору щодо правомірності дій та вимог відповідача стосовно здійснення позасудової процедури задоволення прав Іпотекодержателя. Разом з цим, судом першої інстанції враховано, що за даними Єдиного державного реєстру речових прав на нерухоме майно власником спірного майна зареєстрований саме відповідач, який, за наявними у справі даними, є факторинговою компанією, тобто фінансовою установою, які, як правило, не здійснюють безпосередньо діяльності щодо експлуатації нерухомого майна відповідно до його цільового призначення.

Враховуючи наведені позивачем факти та надані на їх підтвердження документальні матеріали, господарський суд першої інстанції визнав достатньо обґрунтованими припущення позивача щодо високого ступеня ризику подальшого відчуження спірного нерухомого майна відповідачем, який на даний час вже здійснив дії щодо реєстрації свого права власності на спірне майно.

Колегія суддів повністю погоджується з даними висновками суду першої інстанції, оскільки ним у повному обсязі здійснено оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, перевірено адекватність заходів забезпечення позову змісту заявлених позовних вимог, та, в даному випадку правомірно задоволено подану позивачем заяву про вжиття заходів до забезпечення позову з дотриманням приписів статей 66, 67 Господарського процесуального кодексу України.

Також, ухвала місцевого господарського суду про вжиття заходів до забезпечення позову містить мотиви та обґрунтування щодо наявності правового зв'язку між заявленими позовними вимогами та заходами до забезпечення позову, при цьому місцевий господарський суд взяв до уваги низку переконливих доказів, підтверджуючих необхідність вжиття таких заходів.

Крім того, у даному випадку фактично йдеться про заборону будь-яким способом відчужувати спірне майно та заборону відповідачеві будь-яким чином перешкоджати позивачу у здійсненні володіння та користування вказаного майна, що не є тотожним вирішенню спору по суті, як помилково зазначає відповідач.

Слід зазначити, що подальше відчуження спірного нерухомого майна відповідачем, може стати наслідком виникнення обставин, які унеможливлять чи істотно утруднять виконання рішення суду в разі задоволення позову, що може призвести до неможливості захисту прав та інтересів позивача в разі встановлення судом їх порушень при вирішенні справи по суті.

З огляду на те, що вжиті заходи забезпечення позову є адекватними, суд першої інстанції правильно обмежився забороною відповідачу лише перешкоджати позивачу здійснювати володіння та користування спірним нерухомим майном, адже заборона розпорядження цим майном є надмірною через вжиття заходів щодо заборони здійснення будь-яких реєстраційних дій щодо спірного нерухомого майна. Саме за такого обсягу заходів забезпечення позову буде досягнута їх процесуальна мета й збережено поточний стан у правовідносинах сторін до вирішення судом спору між ними по суті.

При цьому, колегія суддів вважає, що застосовані судом першої інстанції заходи мають на меті саме запобігти порушенню прав позивача та не порушують права та охоронювані законом інтереси інших осіб.

Приймаючи до уваги вищезазначене, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга відповідача позбавлена фактичного та правового обґрунтування, а ухвала господарського суду Харківської області від 11.02.2016р. у справі № 922/323/16 прийнята із дотриманням норм законодавства, у відповідності до фактичних обставин справи, а тому правові підстави для її скасування відсутні.

Доводи апеляційної скарги відповідача не спростовують правильності висновків суду.

Керуючись статтями 33, 43, 99, 101, 102, пунктом 1 статті 103, статтями 105, 106, 110 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів, -

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Факторинг Про", м. Полтава залишити без задоволення.

Ухвалу господарського суду Харківської області від 11.02.2016р. у справі № 922/323/16 залишити без змін.

Постанова набирає чинності з дня її проголошення і може бути оскаржена до Вищого господарського суду України протягом 20-ти днів.

Головуючий суддя Барбашова С.В.

Суддя Білецька А.М.

Суддя Істоміна О.А.