Постанова № 56452545, 03.03.2016, Львівський апеляційний господарський суд

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

79010, м.Львів, вул.Личаківська,81

____________________

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"03" березня 2016 р. Справа № 914/2357/15

Львівський апеляційний господарський суд в складі колегії:

головуючого - судді Кравчук Н.М.

суддів Мирутенко О.Л.

Якімець Г.Г.

розглянувши апеляційну скаргу публічного акціонерного товариства комерційний банк "Приватбанк" (надалі ПАТ КБ "Приватбанк"), б/н від 08.12.2015р. (вх. № ЛАГС 01-05/6049/15 від 22.12.2015р.)

на рішення господарського суду Львівської області від 30.11.2015р.

у справі № 914/2357/15

за позовом: ПАТ КБ "Приватбанк", м. Дніпропетровськ

до відповідача: фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 (надалі ФОП ОСОБА_2.), с. Заріччя, Жидачівський район, Львівська область

про стягнення 88 929,58 грн.,

за участю представників сторін:

від позивача: Гнатишак О.В. - представник (довіреність № 4716-О від 01.11.2013р.)

від відповідача: ОСОБА_4 представник (договір № 17/11/15 від 17.11.2015р.)

Представникам сторін роз'яснено права та обов'язки передбачені ст.ст.20, 22, 28 ГПК України. Клопотання про здійснення технічної фіксації судового процесу та заяв про відвід суддів від учасників судового процесу не надходило.

ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду Львівської області від 30.11.2015р. (головуюча суддя Щигельська О.І., судді Мороз Н.В. та Сухович Ю.О.) у справі № 914/2357/15 відмовлено у задоволенні позовних вимог ПАТ КБ "Приватбанк" до ФОП ОСОБА_2 про стягнення 88 929,58 грн., з яких 60 600,00 грн. заборгованість за кредитом, 14 337,95 грн. заборгованість по процентам за користування кредитом, 11 264,63 грн. пеня за несвоєчасність виконання зобов'язань за договором, 2 727,00 грн. заборгованість по комісії за користування кредитом. Стягнуто з ПАТ КБ "Приватбанк" на користь ФОП ОСОБА_2 8 892,95 грн. витрат на оплату послуг адвоката.

Відмовляючи в задоволенні позовних вимог, місцевий господарський суд дійшов висновку, що прострочення боржника в розумінні ст.612 ЦК України не настало, оскільки заборгованість по тілу кредиту виникла внаслідок проведення банком платежу, який не ініційовано клієнтом, у спосіб, що суперечить умовам договору, а також беручи до уваги те, що списання коштів з рахунку відповідача по даному платежу господарським судом Дніпропетровської області рішенням від 06.07.2015р. по справі №914/319/15, що набрало законної сили визнано безпідставним.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням, ПАТ КБ "Приватбанк" подало апеляційну скаргу, в якій вказує, що судом першої інстанції було порушено норми матеріального та процесуального права, не враховано надані ним докази та аргументи, а відтак, винесено необ'єктивне рішення, просить його скасувати, прийняти нове, яким задоволити позовні вимоги повністю. Зокрема скаржник зазначає, що правовідносини між ФОП ОСОБА_2 та ПАТ КБ «Приватбанк» з приводу спірних переказів регулюються інструкцією «Про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті», затвердженій постановою правління НБУ № 22 від 21.01.2004р. ФОП ОСОБА_2 через систему Приват24 приєднався до Умов та Правил надання банківських послуг та Тарифів банку, які разом із підписаною ним шляхом накладення електронно-цифрового підпису заявою складають договір банківського обслуговування від 29.03.2011р., на виконання умов якого банком встановлено відповідачу кредитний ліміт на поточний рахунок в електронному вигляді через встановлені засоби електронного зв'язку банку і клієнта. За допомогою телефонного номера (НОМЕР_1), який обліковується в єдиній клієнтській базі за ФОП ОСОБА_2 як фінансовий, було ініційовано платіж. Відтак, на думку скаржника, списання коштів з рахунку ФОП ОСОБА_2 відбулося саме на виконання вимог умов договору та вищезгаданої інструкції.

Згідно протоколу про автоматичний розподіл справ між суддями від 22.12.2015р. дану справу розподілено до розгляду судді-доповідачу Кравчук Н.М., склад колегії сформований з суддів: Кравчук Н.М. - головуючий суддя, Гнатюк Г.М. та Мирутенко О.Л.

Ухвалою Львівського апеляційного господарського суду від 24.12.2015р. прийнято апеляційну скаргу до провадження та призначено до розгляду на 21.01.2016р.

В судовому засіданні 21.01.2016р. оголошено перерву до 11.02.2016р., про що сторони були повідомлені під розписку.

У зв'язку з тимчасовою непрацездатністю судді Гнатюк Г.М., розпорядженням в.о. голови Львівського апеляційного господарського суду від 11.02.2016р. внесено зміни у склад колегії суддів по розгляду справи № 914/2357/15, замість судді Гнатюк Г.М. введено суддю Якімець Г.Г.

В судовому засіданні 11.02.2016р. оголошено перерву до 03.03.2016р., про що сторони були повідомлені під розписку.

Скаржник в судовому засіданні доводи апеляційної скарги підтримав повністю.

Відповідач в судовому засіданні проти доводів скаржника заперечив, з підстав, викладених у відзиві на апеляційну скаргу, рішення суду першої інстанції вважає законними та обґрунтованим, відтак просить суд залишити його без змін, а апеляційну скаргу без задоволення (зареєстроване в канцелярії суду за вх№ 01-04/390/16 від 21.01.2016р.).

Розглянувши апеляційну скаргу, матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, Львівський апеляційний господарський суд встановив наступне.

04.10.2007р. між ЗАТ КБ "Приватбанк", правонаступником якого є ПАТ КБ "Приватбанк", (банк) та ФОП ОСОБА_2 (клієнт) укладено договір банківського рахунку № LV2DOW, відповідно до умов якого банк відкриває клієнту поточний (поточні) рахунок (рахунки) у національній та іноземній валюті (у тому числі картковий (карткові) та інші рахунки із спеціальним режимом використання) та здійснює його (їх) розрахункове та касове обслуговування відповідно до чинного законодавства України, нормативних актів НБУ та умов цього договору. За договором банківського рахунку банк зобов'язаний приймати і зараховувати на рахунок, відкритий клієнту, грошові кошти, що йому надходять, виконувати розпорядження клієнта про перерахування і видачу відповідних сум з рахунку та здійснювати інші операції за рахунком (рахунками) у порядку та на умовах, передбачених цим договором (а.с. 116-119 том І).

На виконання вказаного договору позивачем відкрито відповідачу рахунок НОМЕР_2.

У п.1.1 додатку №7 від 04.10.2007р. до договору банківського рахунка, «Регламент надання мінімального бланкового овердрафтового кредиту на картковий рахунок» встановлено, що банк за наявності вільних грошових ресурсів зобов'язується здійснювати овердрафтове обслуговування клієнта на підставі анкети-заяви на встановлення овердрафтового кредиту на картковий рахунок (додаток 8 до цього договору), що полягає в проведенні платежів, здійснених довіреними особами Клієнта з використанням корпоративних платіжних карток, понад залишок коштів на картковому рахунку клієнта, відкритому в банку, за рахунок кредитних коштів у межах ліміту, встановленого відповідно до п.1.3 цього додатка, шляхом дебетування картрахунку. При цьому утворюється дебетове сальдо. Ліміт овердрафтового кредитування клієнта - сума коштів, у межах якої банк зобов'язується здійснювати оплату платежів довірених осіб клієнта, проведених з використанням корпоративних платіжних карток, понад залишок коштів на його картковому рахунку. Ліміт розраховується відповідно до затвердженої внутрішньобанківської методики на підставі даних про рух коштів за поточним рахунком, балансу підприємства і звіту про фінансові результати на останню звітну дату, показника ліквідності діяльності, співвідношення власних і позикових коштів, платоспроможності, кредитної історії та інших показників відповідно до внутрішньобанківських нормативів і нормативних актів НБУ. Надається для використання довіреними особами клієнта за допомогою корпоративних платіжних карток на цілі, зазначені в п.4.2 додатка 6 до цього договору. Кредитне обслуговування клієнта здійснюється з дати підписання цього договору та додатків 6, 7, 8 до нього. Операції на території України власниками карток здійснюються тільки в національній валюті. Виключення складає одержання клієнтами готівкової іноземної валюти зі своїх карткових рахунків в іноземній валюті через каси уповноважених банків-емітентів (а.с. 128-130 том І).

Як стверджує позивач, 29.03.2011р. ФОП ОСОБА_2 через систему інтернет-клієнт-банкінг приєднався до "Умов та правил надання банківських послуг", Тарифів банку, що розміщені в мережі Інтернет на сайті ПАТ КБ "Приватбанк", які разом складають договір банківського обслуговування №б/н від 29.03.2011р. та взяв на себе зобов'язання виконувати умови договору (а.с. 34-48 том І).

Наказом №СП-2011-85 від 28.01.2011р. за підписом голови правління ПриватБанку Дубілета А.В., затверджено з 10.02.2011р. параметри продукту "кредитний ліміт на розрахунковий рахунок" для корпоративних клієнтів МСБ ПриватБанк та А-Банк, а також застосування для встановлення "кредитних лімітів на розрахунковий рахунок" форм "заяв" з приєднанням до "Умов та Правил надання банківських послуг" (при встановленні кредитного ліміту клієнтом через Приват24, клієнтом накладається електронно-цифровий підпис на текст розділу "кредитний ліміт на рахунок" заявки). Окреме кредитне досьє не формується - основою для кредитування є підписана клієнтом "заява" в паперовому чи електронному виді (а.с. 163 том І).

Відповідно до договору відповідачу встановлено кредитний ліміт на поточний рахунок НОМЕР_2 в електронному вигляді через встановлені засоби електронного зв'язку банку і клієнта (системи клієнт-банк, інтернет клієнт банк, sms-повідомлення або інших), що визначено і врегульовано Умовами та Правилами надання банківських послуг.

Внаслідок невиконання відповідачем зобов'язань за договором тих, що стосуються обслуговування кредитних лімітів, а саме не здійснював погашення заборгованості за кредитом, ПАТ КБ "Приватбанк" 18.05.2015р. надіслав ФОП ОСОБА_2 претензію № Е0209LVА1О02F про оплату даного боргу (а.с. 54 том І).

Проте, дана претензія була залишена без відповіді та задоволення, що стало підставою звернення до суду із позовною заявою про стягнення з ФОП ОСОБА_2 60 600,00 грн. заборгованості за кредитом, 14 337,95 грн. заборгованості по процентам за користування кредитом, 11 264,63 грн. пені за несвоєчасність виконання зобов'язань за договором та 2 727,00 грн. заборгованості по комісії за користування кредитом.

Відповідач заперечив проти позовних вимог, при цьому зазначає, що договір банківського обслуговування від 29.03.2011р. із банком не укладав, не підписував Умов та Правил надання банківських послуг і Тарифів банку, та не був із ними ознайомлений. Таким чином, договір банківського обслуговування, на який посилається позивач, як на підставу своїх позовних вимог не може вважатись укладеним належним чином.

При винесенні постанови колегія суддів керувалася наступним.

Статтею 11 ЦК України встановлено, що підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку. Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом (ч. 1 ст. 175 ГК України).

Як зазначалося вище, між сторонами 04.10.2007р. був укладений договір банківського рахунку №LV2DOW, на виконання якого відповідачу відкрито рахунок НОМЕР_2.

Згідно ч.1, ч.3 ст. 1066 ЦК України за договором банківського рахунка банк зобов'язується приймати і зараховувати на рахунок, відкритий клієнтові (володільцеві рахунка), грошові кошти, що йому надходять, виконувати розпорядження клієнта про перерахування і видачу відповідних сум з рахунка та проведення інших операцій за рахунком. Банк не має права визначати та контролювати напрями використання грошових коштів клієнта та встановлювати інші, не передбачені договором або законом, обмеження його права розпоряджатися грошовими коштами на власний розсуд.

Відповідно до вимог ч.1 ст. 1068 ЦК банк зобов'язаний вчиняти для клієнта операції, які передбачені для рахунків даного виду законом, банківськими правилами та звичаями ділового обороту, якщо інше не встановлено договором банківського рахунка.

Позивач зазначає, що 29.03.2011р. ФОП ОСОБА_2 через систему інтернет-клієнт-банкінг приєднався до "Умов та правил надання банківських послуг", Тарифів банку, що розміщені в мережі Інтернет на сайті ПАТ КБ "Приватбанк", які разом складають договір банківського обслуговування №б/н від 29.03.2011р. та взяв на себе зобов'язання виконувати умови договору (а.с. 34-48 том І). Відповідно до цього договору відповідачу встановлено кредитний ліміт на поточний рахунок НОМЕР_2 в електронному вигляді через встановлені засоби електронного зв'язку банку і клієнта.

Згідно ч.2 ст.345 ГК України, кредитні відносини здійснюються на підставі кредитного договору, а ч.1 ст.1054 ЦК України визначено, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові в розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

Відповідачем заперечується факт підписання договору №б/н від 29.03.2011р., однак судом встановлено, що 29.03.2011р. ФОП ОСОБА_2 накладено електронно-цифровий підпис у системі інтернет-клієнт-банкінгу Приват24 на заяву по обслуговуванню кредитного ліміту на рахунку НОМЕР_2 за наявності вільних грошових коштів, здійснює обслуговування на вказаному рахунку (а.с. 34 том І).

У вказаній заяві також зазначено, що про розмір ліміту банк повідомляє клієнта на свій вибір або у письмовій формі або через встановлені засоби електронного зв'язку банку та клієнта. Порядок встановлення, зміни ліміту, погашення заборгованості та розмір відсоткової ставки за користування кредитним лімітом регламентуються Умовами та правилами надання банківських послуг і Тарифами банку, розміщеними у мережі інтернет на офіційному сайті позивача і разом з цією заявою складають договір банківського обслуговування. Підписавши цю заяву клієнт приєднується і погоджується із умовами, викладеними в Умовах і Правилах надання банківських послуг, Тарифах ПриватБанку, які разом з цією заявою складають договір банківського обслуговування.

Законом України "Про електронний цифровий підпис", а саме ст.3, визначено, що електронний цифровий підпис за правовим статусом прирівнюється до власноручного підпису (печатки) та не може бути визнаний недійсним лише через те, що він має електронну форму, а ч.2 ст.639 ЦК України передбачено, що якщо сторони домовились укласти договір в певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалась.

Згідно довідки про розміри встановлених кредитних лімітів для ФОП ОСОБА_2 по рахунку № НОМЕР_2 були встановлені такі ліміти:

- 29.03.2011р. в розмірі 1 600,00 грн.

- 23.05.2011р. в розмірі 3 700,00 грн.

- 17.08.2011р. в розмірі 1 000,00 грн.

- 16.05.2012р. в розмірі 48 500,00 грн.

- 04.02.2013р. в розмірі 60 600,00 грн.

- 27.01.2014р. в розмірі 25 000,00 грн.

- 03.02.2014р. в розмірі 60 600,00 грн.

- 01.03.2014р. в розмірі 60 600,00 грн.

- 02.03.2011р. в розмірі 0,00 грн. (а.с. 49 том І).

З поданого позивачем розрахунку заборгованості за договором вбачається, що 13.05.2013р. на рахунку відповідача утворилось дебетове сальдо в розмірі 816,06 грн., що також підтверджується банківськими виписками про рух коштів по рахунку відповідача за період з 29.03.2011р. по 08.06.2015р. (а.с. 50-51, 62-110 том І).

З матеріалів справи також вбачається, що ФОП ОСОБА_2 неодноразово протягом травня-вересня 2013 року використовувались кредитні кошти з рахунку НОМЕР_2 та виконувались умови договору банківського обслуговування, зокрема сплачувались відсотки за користування кредитом, інші платежі тощо (а.с. 78-81 том І).

Починаючи з 17.09.2013р. на рахунку ФОП ОСОБА_2 встановилось нульове сальдо за кредитом, в тому числі й щодо сплати відсотків та інших обов'язкових платежів, аж до 22.09.2015р. коли на поточному рахунку виникло дебетове сальдо в розмірі 57 253,72 грн.

Відтак, суд першої інстанції дійшов висновку, що договір банківського обслуговування, який складається з заяви від 23.09.2011р., умов та правил надання банківських послуг, тарифу банку, розміщені на офіційному сайті ПАТ КБ "Приватбанк", регулює відносини між сторонами щодо обслуговування кредитного ліміту клієнта, встановленого на рахунок клієнта, відкритий згідно договору банківського рахунка №LV2DOW від 04.10.2007р., та не суперечить умовам останнього.

ФОП ОСОБА_2 стверджує, що станом на 22.09.2014р. на його рахунку НОМЕР_2 знаходились належні йому грошові кошти в сумі 1 251,28 грн., що підтверджується звітом про дебетові та кредитові операції по вказаному рахунку (а.с. 132 том І).

З даного звіту вбачається, що 22.09.2014р., з рахунку НОМЕР_2 було списано 58 500,00 грн. з призначенням платежу: транспортні послуги за договором №14 від 18.08.2014р. Даний платіж частково здійснено за рахунок наявних на рахунку коштів (в розмірі 1 251,28 грн.), а решту суми платежу (в розмірі 57 248,72 грн.) здійснено за рахунок овердрафтового кредиту, передбаченого умовами додатку №7 до договору (а.с. 132 том І).

Відповідно до п. 1.24 ст. 1 Закону України "Про платіжні системи та переказ грошей в Україні" переказ грошей - це рух певної суми грошей з метою її зарахування на рахунок отримувача або видачі йому в готівковій формі. Ініціатором переказу у розумінні пункту 1.15 цієї ж статті Закону вважається особа, яка на законних підставах ініціює переказ коштів шляхом формування та/або подання відповідного документа на переказ або використання електронного платіжного засобу.

Згідно п.1.14 Закону електронний платіжний засіб - платіжний інструмент, який надає його держателю можливість за допомогою платіжного пристрою отримати інформацію про належні держателю кошти та ініціювати їх переказ.

У ст. 21 вказаного Закону зазначено, ініціювання переказу проводиться шляхом: 1) подання ініціатором до банку, в якому відкрито його рахунок, розрахункового документа; 2) подання платником до будь-якого банку документа на переказ готівки і відповідної суми коштів у готівковій формі; 3) подання ініціатором до відповідної установи - учасника платіжної системи документа на переказ, що використовується у відповідній платіжній системі для ініціювання переказу; 4) використання держателем електронного платіжного засобу для оплати вартості товарів і послуг або для отримання коштів у готівковій формі; 5) подання отримувачем платіжної вимоги при договірному списанні; 6) надання клієнтом банку, що його обслуговує, належним чином оформленого доручення на договірне списання; 7) внесення готівкових коштів для подальшого переказу за допомогою платіжних пристроїв.

Проте, відповідач стверджує, що жодним із зазначених способів до позивача для ініціювання вищевказаного платежу не звертався та не уповноважував нікого на його здійснення. Отримувач коштів - ТзОВ "Опттрансцентр" відповідачу не відомий, жодних відносин з ним ФОП ОСОБА_2 не має, договору №14 від 18.08.2014р., нібито на виконання якого здійснено платіж, не укладав.

Відповідно, дізнавшись про те, що належні відповідачу кошти, які знаходились на рахунку НОМЕР_2 безпідставно перераховано іншій особі, відповідач звернувся до правоохоронних органів з повідомленням про скоєння щодо нього злочину, а в подальшому, і з позовом до ПАТ КБ "Приватбанк" про стягнення суми коштів, що були безпідставно списані з рахунку НОМЕР_2 (а.с. 133-137 том І).

Рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 06.07.2015р. у справі №914/319/15 позовні вимоги ФОП ОСОБА_2 задоволено та стягнуто з ПАТ КБ "Приватбанк" на його користь 1 251,33грн. безпідставно списаних коштів.

Вказане рішення залишене без змін постановою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 26.10.2015р. та постановою Вищого господарського суду України від 16.02.2016р.

Судовими рішеннями встановлено, що спірний платіж ініційовано з номеру телефону, який не вказано в анкеті-заяві на випуск корпоративної платіжної картки. Натомість, договір банківського рахунку №LV2DOW від 04.10.2007р. передбачав, що за допомогою засобів мобільного зв'язку клієнт може отримувати лише виписки спеціального виду про стан його рахунку, а не здійснювати дистанційне обслуговування. Ніяких додатків до договору в цій частині сторони не укладали. В ході розгляду даної справи також встановлено, що спірний платіж ініційовано невідомою особою з мобільного телефону з номером НОМЕР_1, яка зателефонувала до оператора ПАТ КБ "Приватбанк" та замовила здійснення платежу.

Крім того, Вищий господарський суд України, залишаючи без змін постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 26.10.2015р. у справі 914/319/15, зазначив, що у договорі банківського рахунку, анкеті-заяві на випуск корпоративної платіжної картки, анкеті - заяві про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг у ПриватБанку вказані різні номери телефону, які визначені як засоби зв'язку, при цьому, сторонами не погоджено канал доступу до рахунку за допомогою системи "телефонний банкінг", відтак відповідач (ПАТ КБ "Приватбанк") здійснив безпідставний переказ коштів з рахунку позивача (ФОП ОСОБА_2.) за відсутності погодженого каналу доступу.

В силу ст. 35 ГПК України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, крім встановлених рішенням третейського суду, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Відповідно до п.1 4 Інструкції про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті, затвердженої Постановою НБУ №22 від 21.01.2004р., дистанційне обслуговування - комплекс інформаційних послуг за рахунком клієнта та здійснення операцій за рахунком на підставі дистанційних розпоряджень клієнта; дистанційне розпорядження - розпорядження банку виконати певну операцію, яке передається клієнтом за погодженим каналом доступу, без відвідання клієнтом банку.

Пунктом 11.1 Інструкції визначено, що оперативне ведення клієнтом своїх рахунків у банку та обмін технологічною інформацією, визначеною в договорі між банком та клієнтом, клієнт може здійснювати за допомогою систем дистанційного обслуговування.

Дистанційне обслуговування рахунку клієнт може здійснювати за допомогою систем "клієнт - банк", "клієнт - Інтернет - банк", "телефонний банкінг" тощо.

Відповідно до п.11.3, 11.4 Інструкції, юридичною підставою для роботи клієнта за допомогою систем дистанційного обслуговування і оброблення банком дистанційних розпоряджень клієнта є договір банківського рахунку. У договорі обов'язково мають обумовлюватися права, обов'язки та відповідальність сторін, порядок вирішення спорів у разі їх виникнення тощо. Системи типу "клієнт - банк", "клієнт - Інтернет - банк", "телефонний банкінг" тощо на підставі дистанційних розпоряджень клієнта можуть виконувати функції надання інформаційних послуг згідно з переліком, що зазначений в договорі між банком та клієнтом, здійснення операцій за рахунком клієнта.

Проаналізувавши умови договору банківського рахунка №LV2DOW від 04.10.2007р., колегія суддів зазначає, що п. 4.1.2 договору допускає можливість отримання за допомогою засобів мобільного зв'язку лише виписок спеціального виду про стан рахунку в банку за допомогою коротких текстових повідомлень, а не здійснювати дистанційне обслуговування. Крім того, п. 3.4 додатку №5 до вказаного договору визначено окремий номер з якого приймаються запити для отримання таких виписок: 80679043350 (а.с. 118, 125 том І).

Окрім цього, суд звертає увагу на те, що з довідки вих.№08.7.0.0.0/150618101741 від 18.06.2015р. вбачається, що розмір кредитного ліміту на момент здійснення операції з перерахунку коштів з рахунку відповідача - 22.09.2014р. не встановлено (а.с. 49 том І).

Щодо тверджень позивача про те, що зважаючи на зміну персональних даних 09.11.2010р. клієнтом підписано анкету, де вказано інший номер телефону, а саме: НОМЕР_1, без зміни інших даних, суд звертає увагу на те, що таку анкету-заявку про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг у ПриватБанку підписано ОСОБА_2 без зазначення про те, що такі дії вчинено ним як фізичною особою-підприємцем. Так, підпис клієнта не засвідчено печаткою ФО-П ОСОБА_2 (а.с. 213-214 том І).

Зазначені обставини також встановлено постановою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 26.10.2015р. у справі №914/319/15 (а.с. 3-9 том ІІ).

Зважаючи на це, суд приходить до висновку, що ініціювання платежу з рахунку НОМЕР_2 через мобільний телефон НОМЕР_1 є таким, що суперечить умовам договорів, укладених сторонами.

З огляду на викладене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що заборгованість по тілу кредиту виникла внаслідок проведення банком платежу, який не ініційовано клієнтом, у спосіб, що суперечить умовам договору, а також беручи до уваги те, що списання коштів з рахунку відповідача по даному платежу визнано господарськими судами у справі №914/319/15 безпідставним, суд правомірно відмовив у задоволенні позовних вимог, оскільки прострочення боржника в розумінні ст.612 ЦК України не настало.

Щодо твердження скаржника про те, що відповідачем не надано суду доказів в обґрунтування понесених господарських витрат, то колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до ст.44 ГПК України, судові витрати складаються з судового збору, сум, що підлягають сплаті за проведення судової експертизи, призначеної господарським судом, витрат, пов'язаних з оглядом та дослідженням речових доказів у місці їх знаходження, оплати послуг перекладача, адвоката та інших витрат, пов'язаних з розглядом справи.

У п. 6.5 постанові пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України» №7 від 21.02.2013р. роз'яснено, що господарський суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов'язаних зі сплатою судового збору, не повинен бути неспіврозмірним, тобто явно завищеним порівняно з ціною позову. У зв'язку з цим суд з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, може обмежити даний розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для даної справи.

Так, у визначенні розумно необхідного розміру сум, які підлягають сплаті за послуги адвоката, можуть братися до уваги, зокрема: встановлені нормативно-правовими актами норми видатків на службові відрядження (якщо їх установлено); вартість економних транспортних послуг; час, який міг би витратити на підготовку матеріалів кваліфікований фахівець; вартість оплати відповідних послуг адвокатів, яка склалася в країні або в регіоні; наявні відомості органів статистики або інших органів про ціни на ринку юридичних послуг; тривалість розгляду і складність справи тощо. Докази, які підтверджують розумність витрат на оплату послуг адвоката, повинна подавати сторона, що вимагає відшкодування таких витрат.

Як вбачається з матеріалів справи, внаслідок звернення ПАТ КБ "Приватбанк" до суду із позовною заявою про стягнення із ФОП ОСОБА_2 заборгованості, відповідач був вимушений звернутись за правовою допомогою до адвоката.

З аналізу договору №151 про надання адвокатської допомоги від 03.08.2015р. вбачається, що його укладено для надання правової допомоги відповідачу в справі за позовом ПАТ КБ "Приватбанк" до ФОП ОСОБА_2 Витрати відповідача документально підтверджуються вказаним договором про надання адвокатської допомоги, копіями свідоцтв про право на зайняття адвокатською діяльністю НОМЕР_3 від 25.07.2014р., НОМЕР_4 від 10.05.2011р., ордерами серії ЛВ №058224, ЛВ №057207 на надання правової допомоги, рахунком №151 від 11.11.2015р. за надання правової допомоги згідного договору №151 від 03.08.2015р. на суму 10 000,00грн. та квитанції №0.0.459528018.1 від 11.11.2015р., що свідчить про оплату послуг, наданих за вказаним договором, повністю.

Згідно з ч.5 ст.49 ГПК України, суми, які підлягають сплаті за проведення судової експертизи, послуги перекладача, адвоката та інші витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються при задоволенні позову - на відповідача.

Враховуючи вищенаведене, суд першої інстанції, врахувавши тривалість розгляду та складність справи, час, який міг би витратити на підготовку матеріалів кваліфікований фахівець, та проаналізувавши долучений до матеріалів справи розрахунок витрат на правову допомогу, дійшов правомірного висновку про обмеження розміру оплати послуг адвоката з огляду на розумну необхідність судових витрат для даної справи сумою 8 892,95 грн., тобто 10% від ціни позову.

Статтею 32 ГПК України встановлено, що доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Згідно зі ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Частиною 2 ст. 34 ГПК України обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Однак, скаржником всупереч вищенаведеній нормі права, не подано доказів, які б спростували факти, викладені в позовній заяві, а доводи, наведені в апеляційній скарзі не спростовують правомірність висновків, викладених в оспорюваному рішенні суду першої інстанції.

З огляду на викладене, суд апеляційної інстанції вважає, що рішення місцевого господарського суду є законним, обґрунтованим, прийнятим з дотриманням норм матеріального та процесуального права, а тому його слід залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

Керуючись, ст.ст. 99, 101, 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, Львівський апеляційний господарський суд -

ПОСТАНОВИВ :

1. Рішення господарського суду Львівської області від 30.11.2015р. у справі № 914/2357/15 залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

2. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку згідно з розділом ХІІ-1 ГПК України.

3. Справу передати до господарського суду Львівської області.

Головуючий суддя Кравчук Н.М.

судді Мирутенко О.Л.

Якімець Г.Г.