Рішення № 56452368, 10.03.2016, Господарський суд Черкаської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ

18005, м. Черкаси, бульвар Шевченка, 307, тел. канцелярії (0472) 31-21-49, inbox@ck.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"10" березня 2016 р.Справа № 925/2220/14

Господарський суд Черкаської області в складі головуючого судді Гури І.І., при секретарі судового засідання Мирошниченко Б.В., за участю представника позивача за довіреністю - ОСОБА_1, відповідача - ОСОБА_2 (особисто), розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Черкаси справу за позовом приватного підприємства "Друг" до фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 про стягнення 131003,07 грн.

ВСТАНОВИВ:

Приватне підприємство "Друг" звернулося до господарського суду Черкаської області з позовом до фізичної особи-підприємця ОСОБА_2, у якому просить суд стягнути з відповідача на користь позивача 66262,17 грн. основного боргу, 662,45 грн. інфляційних, 1957,00 грн. 3% річних та 10796,91 грн. подвійної облікової ставки НБУ (пені).

Позовні вимоги мотивовані тим, що всупереч умов договору купівлі-продажу нафтопродуктів № 0100060 від 04.01.2012, укладеного між сторонами, відповідач не розрахувався з позивачем за отримані нафтопродукти.

13.01.2015 до суду надійшла заява про збільшення позовних вимог, у якій позивач просить суд стягнути з відповідача : 66 262,17 грн. основного зобов'язання, 11 352,00 грн. інфляційних збитків, 2 117,00 грн. 3% річних, 6 566,31 грн. подвійної облікової ставки НБУ.

У відзиві на позовну заяву відповідач заперечив проти позову з таких причин:

- позивачем всупереч п. 2.2., п. 2.3. Договору рахунок для оплати палива, яке позивач вважає поставленим, відповідачу не виставлялися, тому момент оплати за отримані нафтопродукти у відповідача відповідно до Договору не настав;

- посилання на Договір як на джерело зобов'язань в період часу з 01.01.2013 по 31.03.2014 немає сенсу, бо Договір діяв з моменту підписання та до 31.12.2012, отже після закінчення 2012 року, відповідач отримував нафтопродукти не за договором купівлі-продажу;

- нічим не обґрунтована ціна товару;

- відповідач має сумнів, що деякі підписи на відомостях відпуску ГЗМ з АЗС позивача виконані ним;

- з 2010 по 2014 р.р. відповідач надавав позивачу юридичні послуги, сторони домовилися про відпуск відповідачу нафтопродуктів з АЗС позивача та про взаємозалік заборгованості позивача за юридичні послуги, надані відповідачем та отримане паливо відповідачем. Останній взаємозалік між сторонами відбувся 09.10.2012.Відповідачем у період 2012-2014 р.р. велися наступні судові справи позивача, за потреби з подальшим післясудовим супроводом: № 13/5026/1951/2012, №823/201/13-а, № 823/2283/13-а, № 06/5026/2030/2011, № 05/5026/1470/2011, № 2/2902/2012, № 2а/2370/3632/2012;

- окрім, доводів про ненастання строку оплати за Договором, того, що Договір діяв тільки до кінця 2012 року, невизнання підписів на відомостях, не вважає винним кошти позивачу, оскільки за час абонентського обслуговування та результатів справ, що вів відповідач за дорученням позивача, сума сплати, належна відповідачеві, вища, ніж заборгованість відповідача перед позивачем. - вимоги про сплату інфляційного збільшення боргу, 3% річних, пені є похідними від основного зобов'язання, а тому з цієї причини не підлягають до задоволенню.

У додаткових пояснення від 06.02.2016 до позовної заяви позивач вказав, що при отриманні пального відповідач розписувався у відомостях про кількість отриманого та отримував рахунок-фактури разом з видатковою накладною для ознайомлення з ціною та ведення податкової звітності. Те що відповідач був ознайомлений з ціною та погодився з наявним боргом за неоплачений товар свідчить підписання ним акту звірки взаєморозрахунків від 01.09.2013 за період з 01.01.2012 по 31.08.2013. Договір купівлі-продажу не обов'язково укладати у письмовій формі, відповідач розписувався у відомостях та підписав акт звірки взаєморозрахунків, що свідчить про фактичні господарсько-зобов'язальні відносини між сторонами та факт отримання товару, що підтверджується відомостями. Вартість товару на АЗС підтверджується Розпорядженнями Генерального директора про встановлення відпускних цін на товар, наявність між сторонами відносин з надання правових послуг всупереч ст. 33 ГПК України не підтверджено відповідачем, не надано ні договір про надання правової допомоги, ні докази щодо участі відповідача в якості представника позивача в перелічених у відзиві судових справах.

Ухвалою суду від 12.02.2015 задоволено клопотання відповідача про призначення у справі почеркознавчої експертизи, призначено у справі почеркознавчу судову експертизу, на вирішення якої поставлено наступне запитання: 1. Чи відповідачем - ОСОБА_2 - виконані підписи на відомостях, наданих позивачем суду за період часу з грудня 2012 року по березень 2014 року про отримання відповідачем - ОСОБА_2 ГЗМ з АЗС позивача - ПП "Друг", м. Черкаси, вул. Чехова, 112/1 з кількістю отриманого пального, із зазначенням дат отримання пального, кількістю та видом отриманого пального.

28.07.2015 до суду надійшов супровідний лист №23/175-15 від 27.07.2015 з додатками, в якому завідувач ЧВ КНДІСЕ зазначив, що ухвалу про призначення експертизи залишає без виконання у звязку з несплатою рахунку №3153 від 26.06.2015 за комплексну судово-технічну експертизу документів та судово-почеркознавчу експертизу.

Ухвалою суду від 17.08.2015 провадження у справі № 925/2220/14 поновлено.

02.09.2015 від позивача надійшла заява про збільшення позовних вимог, у якій позивач просить суд стягнути з відповідача: 66 262,17 грн. основного зобов'язання, 40 285,83 грн. інфляційних збитків, 3 369,36 грн. 3% річних, 19 911,33 грн. - подвійної облікової ставки НБУ .

23.10.2015 до суду надійшла заява про зменшення позовних вимог, у якій позивач просить суд стягнути з відповідача 131 003,07 грн., з яких: 66 262,17 грн. основного зобов'язання, 42 335,35 інфляційних збитків, 3 746,84 грн. три проценти річних, 18 658,71 грн. пені (подвійна облікова ставка НБУ).

Заява про зменшення позовних вимог прийнята судом до розгляду.

У судовому засіданні 14.12.2015 відповідач надав суду копію заяви відповідача від 07.07.2015 до позивача про зарахування зустрічних однорідних вимог, а саме, про зарахування боргу відповідача в сумі 55092 грн. за паливо та боргу позивача в сумі 182 069,42 грн. за юридичні послуги за договором про виконання юридичних послуг від 18.12.2012, зарахування взаємних зустрічних однорідних вимог на суму 55092 грн.

У відзиві на заяву про зарахування зустрічних однорідних вимог позивач просить суд відмовити у зарахуванні зустрічних однорідних вимог, так як позивач вже розрахувався з відповідачем повністю за весь період вказаного договору та відшкодував додаткові витрати.

У заяві від 21.01.2016 відповідач вказав, що в заяві про зарахування зустрічних однорідних вимог, акті виконаних робіт, рахунку, що надані суду, допущені помилки в посиланні на договір про виконання юридичних послуг, послуги надавалися відповідно до договору від 15.12.2011.

У поясненнях, поданих 04.02.2016, відповідач вказав, зокрема, що ним було заявлено позивачу про зарахування зустрічних позовних вимог, шляхом надсилання відповідного листа, копія якого з копіями додатків додається. Відповідно до ст. 601 ЦК України зобов'язання припиняється зарахуванням зустрічних однорідних вимог, а зарахування зустрічних вимог може здійснюватися за заявою однієї із сторін.

У судовому засіданні:

- представник позивача підтримала позов в редакції заяви про зменшення позовних вимог, подана до суду 23.10.2015;

- відповідач повністю заперечив щодо задоволення позову з підстав, викладених у відзиві на позов.

Дослідивши докази, наявні у матеріалах справи, судом встановлені наступні обставини.

04 січня 2012 року між приватним підприємством "Друг" (продавець за договором, позивач у справі) та фізичною особою-підприємцем ОСОБА_2 покупець за договором, відповідач у справі) укладено договір 0100060 купівлі-продажу нафтопродуктів (далі - Договір), за умовами якого продавець передає у власність покупцю нафтопродукти (надалі - товар), а покупець сплачує їх вартість та приймає на умовах, передбачених цим договором (п. 1.1. Договору).

Договір містить, зокрема, такі умови:

- ціна на товар встановлюється на день виставлення рахунку-фактури або видаткової накладної продавцем. Ціна для покупця дорівнює ціні, що діє у продавця на АЗС (відповідно цінової стелі) по передплаті за мінусом 0.10 грн. на кожній одиниці (літрі) товару , з відстрочкою платежу плюс 0,05 грн. (п. 2.1.);

- оплата за товар проводиться покупцем шляхом 100% передплати на підставі виставлених продавцем рахунків-фактур (п. 2.2.);

- у випадку відпуску товару покупцю до отримання грошових коштів на поточний рахунок продавця (відстрочка платежу) покупець зобов'язується оплатити партію товару, що вказана в рахунку-фактурі, на протязі 2 банківських днів з моменту отримання такого рахунка. Дійсною підставою для оплати товару вважається також рахунок-фактура, переданий за допомогою факсимільного зв'язку в адресу покупця (п. 2.3.);

- розрахунок покупцем за товар здійснюється у національній валюті України - гривні, шляхом перерахування готівкових грошових коштів на поточний рахунок продавця. розрахунок за товар є закінченим з моменту зарахування грошових коштів на поточний рахунок продавця (п. 2.4.);

- передача (відпуск) товару та його прийом (заправка) супроводжується веденням накопичувальних відомостей на видачу нафтопродуктів з відміткою оператора АЗС і уповноваженого представника покупця згідно списку (водія) про передачу нафтопродукту (п. 3.2.);

- за порушення строків, передбачених п. 2.3. цього договору, покупець сплачує продавцю пеню у розмірі 0, 25% від неоплаченої суми за кожен день прострочення (п. 4.4.);

- цей договір набирає чинності з моменту його підписання та діє до 31.12.2012 (п. 6.1.);

- цей договір може бути пролонговано шляхом укладення сторонами відповідних додаткових угод, що є невід'ємною частиною цього договору;

- дія договору припиняється: повним виконанням сторонами своїх зобов'язань за цим договором; за згодою сторін; з інших підстав, передбачених чинним законодавством України.

Позивач поставив відповідачу нафтопродукти на суму 56823,72 грн., що підтверджується відомостями на відпуск ГСМ з АЗС позивача (вул. Чехова, 112/1) , де вказано про відпущення та отримання водієм ОСОБА_2 (відповідач), що і не заперечується відповідачем у судовому засіданні від 10.03.2016 та підтверджується частково актом звірки взаєморозрахунків, підписаного сторонами, станом на 01.09.2013 за період з 01.01.2012 по 31.08.2013, згідно якого заборгованість відповідача складає 45 686,74 грн. Решту, що відпущено водію ОСОБА_3, не свідчить про отримання відповідачем, оскільки позивачем не надано суду довіреність відповідача ОСОБА_3 про отримання товарно-матеріальних цінностей.

Згідно долучених до справи відомостей на відпуск паливно-мастильних матеріалів, ПП "Друг" відпустило ОСОБА_2 паливно-мастильних матеріалів на суму 56823 грн. 72 коп., і в той же час ОСОБА_3 відпущено згідно підрахунку, зробленого судом на підставі вказаних відомостей на суму 9438 грн. 45 коп.

Позивач 15.09.2014 надіслав відповідачу претензію на суму 66 262,17 грн., яка повернулась позивачу з довідкою пошти: "за закінченням терміну зберігання".

Позивач 22.01.2015 надіслав відповідачу претензію, акт звірки та рахунки -фактури в кількості 30, що підтверджується описом вкладення та чеком Укрпошти.

Оцінюючи докази у справі в їх сукупності, суд вважає позовні вимоги підлягаючими частковому задоволенню, з огляду на наступне.

Предметом спору є стягнення грошової суми боргу з оплати за товар, а також пені, трьох процентів річних та інфляційних.

Позивач і відповідач є суб'єктами господарювання у розумінні положень Господарського кодексу України (далі - ГК України), зокрема, ст.ст.2, 55.

Зобовязання, що виникли між сторонами, суд вважає господарськими договірними у сфері господарсько-торговельної діяльності.

Сторони спірних правовідносин є субєктами господарювання, зобовязання, що виникли між ними, суд вважає господарськими договірними у сфері господарсько-торговельної діяльності. Господарсько-торговельна діяльність опосередковується господарськими договорами поставки, купівлі-продажу, міни (бартеру) та іншими.

Господарські договори між суб'єктами господарювання укладаються за правилами встановленими ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України (далі - ГК України), іншими нормативно-правовими актами щодо окремих видів договорів (ст.ст.173, 179, 263 ГК України).

Загальні умови виконання господарських зобовязань визначені главою 22 ГК України. Статтею 193 ГК України передбачено, що до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) з урахуванням особливостей, передбачених ГК України.

Згідно зі статтями 193, 202 ГК України та статтями 525, 526, 530 ЦК України зобовязання повинні виконуватись належним чином і в установлений строк відповідно до умов договору та вимог чинного законодавства; одностороння відмова від зобовязання не допускається, якщо інше не передбачено договором або законом.

Згідно ст. 655ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Суд вважає, що договір купівлі-продажу нафтопродуктів № 0100060 від 04.01.2012,який укладений між сторонами за правовою природою є договором поставки.

Загальні положення поставки врегульовані параграфом 1 глави 30 Господарського кодексу України.

Відповідно до ст. 265 ГК України за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Загальні умови виконання господарських зобовязань визначені главою 22 ГК України. Статтею 193 ГК України передбачено, що до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) з урахуванням особливостей, передбачених ГК України.

Стаття 712 ЦК України регулює відносини, що виникають із договору поставки.

Так, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Згідно ст.530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно п. 2.2. Договору оплата за товар проводиться покупцем шляхом 100% передплати на підставі виставлених продавцем рахунків-фактур (п. 2.2.) У випадку відпуску товару покупцю до отримання грошових коштів на поточний рахунок продавця (відстрочка платежу) покупець зобов'язується оплатити партію товару, що вказана в рахунку-фактурі, на протязі 2 банківських днів з моменту отримання такого рахунка. Дійсною підставою для оплати товару вважається також рахунок-фактура, переданий за допомогою факсимільного зв'язку в адресу покупця (п. 2.3. Договору).

Згідно авіанакладної рахунки-фактури вручено позивачем відповідачу

04.02.2016 (т. 3 а.с.30-31).

Господарсько-торговельна діяльність опосередковується господарськими договорами поставки, купівлі-продажу, міни (бартеру) та іншими.

Господарські договори укладаються за правилами встановленими Цивільним кодексом України (далі - ЦК України) з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України, іншими нормативно-правовими актами щодо окремих видів договорів (ст.ст.173, 179, 263 ГК України).

Статтею 181 ГК України встановлено, що господарський договір за загальним правилом викладається у формі єдиного документа, підписаного сторонами та скріпленого печатками. Допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів.

Статтею 664 ЦК України встановлено, що обовязок продавця передати товар вважається виконаним в момент вручення товару покупцеві.

Судом встановлено, що відпуск товару позивачем відповідачу свідчить про існування між сторонами зобов'язань з приводу поставки товару. За таких обставин мало місце і постачання товару без укладення договору поставки у письмовій формі.

Згідно зі статтями 193, 202 ГК України та статтями 525, 526, 530 ЦК України зобовязання повинні виконуватись належним чином і в установлений строк відповідно до умов договору та вимог чинного законодавства; одностороння відмова від зобовязання не допускається, якщо інше не передбачено договором або законом.

Відповідно до частини 1 статті 692 ЦК України покупець зобовязаний оплатити товар після його прийняття або товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актом цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Згідно зі ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Позивач поставив відповідачу нафтопродукти на суму 56823,72 грн., що підтверджується відомостями на відпуск ГСМ з АЗС позивача (вул. Чехова, 112/1) , де вказано про відпущення та отримання водієм ОСОБА_2 (відповідач), що і не заперечується відповідачем у судовому засіданні від 10.03.2016 та підтверджується частково актом звірки взаєморозрахунків, підписаного сторонами, станом на 01.09.2013 за період з 01.01.2012 по 31.08.2013, згідно якого заборгованість відповідача складає 45 686,74 грн. Решту, що відпущено водію ОСОБА_3, не свідчить про отримання відповідачем, оскільки позивачем не надано суду довіреність відповідача ОСОБА_3 про отримання товарно-матеріальних цінностей.

Щодо прохання відповідача, викладеного у відзиві на позов, відмовити у задоволенні позову суд відмовляє з наступних підстав:

- щодо позиції відповідача, що не обґрунтована ціна товару, то згідно п. 2.1. Договору ціна на товар встановлюється на день виставлення рахунку-фактури або видаткової накладної продавцем. Ціна для покупця дорівнює ціні, що діє у продавця на АЗС (відповідно цінової стелі) по передплаті за мінусом 0.10 грн. на кожній одиниці (літрі) товару , з відстрочкою платежу плюс 0,05 грн. Позивачем надані суду копії розпоряджень генерального директора позивача про встановлення відпускних цін на АЗС;

- щодо того, що відповідно до ст. 601 ЦК України зобов'язання припиняється зарахуванням зустрічних однорідних вимог, а зарахування зустрічних вимог може здійснюватися за заявою однієї із сторін, суд виходить з наступного, дійсно заява про зарахування зустрічних однорідних вимог надсилалась 07.07.2015 відповідачем позивачу, що підтверджується накладною № R0105565 експрес -доставки "Меркурій". У запереченнях позивача від 27.07.2015 щодо заяви про зарахуванням зустрічних однорідних вимог, у яких вказав, що доказів до заяви не надано, тому залишає дану заяву без розгляду.

У заяві від 21.01.2016 відповідач вказав, що в заяві про зарахування зустрічних однорідних вимог, акті виконаних робіт, рахунку, що надані суду, допущені помилки в посиланні на договір про виконання юридичних послуг, послуги надавалися відповідно до договору від 15.12.2011.

Відповідач надав суду окремі докази в підтвердження надання юридичних послуг позивачу (т. 2 а.с. 222 - 226) , також судом 25.02.2016 на задоволення клопотання відповідача про витребування доказів в підтвердження надання відповідачем позивачу юридичних послуг, було витребувано від Черкаського окружного адміністративного суду для огляду та зняття необхідний копій справу №823/2283/13-а , яку досліджено у судовому засіданні 10.03.2016.

Згідно ст. 601 ЦК України зобов'язання припиняється зарахуванням зустрічних однорідних вимог, строк виконання яких настав, а також вимог, строк виконання яких не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги. Зарахування зустрічних вимог може здійснюватися за заявою однієї із сторін.

Зарахування можливе при наявності наступних умов:

- зустрічність вимог, тобто сторони одночасно беруть участь у двох зобов'язаннях і при цьому кредитор за одним зобов'язанням є боржником в іншому зобов'язанні;

- однорідність вимог;

- настання строку виконання за обома вимогами, що зараховуються, або строк був визначений моментом витребування, або, щоб термін не був вказаний взагалі, тобто, виконання можна було вимагати в будь-який момент;

- якість вимог, тобто між сторонами немає спору щодо розміру, характеру, змісту та умов зобов'язання.

За змістом названої правової норми залік (зарахування) можливий в тому випадку, коли вимоги є зустрічними та настав строк їх виконання, оскільки не можна пред'явити до зарахування вимоги за такими зобов'язаннями, які не існують взагалі або не підлягають виконанню.

Суд дійшов висновку про відсутність належних правових підстав, а саме, достатніх та належних доказів, для взаємного зарахування зустрічних грошових зобов'язань між сторонами у даній справі.

Тому, суд вважає доведеним право позивача на стягнення з відповідача 56823,72 грн. основного боргу за товар, в решті суми основного боргу, заявленої до стягнення, слід відмовити.

Згідно з ч. 2 ст.193 ГК України кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Статтею 218 ГК України визначено, що підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання. Учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення.

У ст. 230 ГК України встановлено, що штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання. Суб'єктами права застосування штрафних санкцій є учасники відносин у сфері господарювання, зазначені у статті 2 цього Кодексу.

Згідно ст. 231 ГК України законом щодо окремих видів зобов'язань може бути визначений розмір штрафних санкцій, зміна якого за погодженням сторін не допускається. У разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. Штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Договірні правовідносини між платниками та одержувачами грошових коштів щодо відповідальності за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань регулює Закон України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань". Суб'єктами зазначених правовідносин є підприємства, установи та організації незалежно від форм власності та господарювання, а також фізичні особи - суб'єкти підприємницької діяльності.

Згідно ст. 1 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Згідно ст. 625 ЦК України "Відповідальність за порушення грошового зобов'язання" - боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Позивачем нараховано на підставі вказаних норм та Договору інфляційні збитки за період з 01.09.2013 по 11.11.2015 на суму 42 335,35 , три проценти річних з період 01.09.2014 по 11.11.2015 в сумі 3 746,84 грн. та пеня за період 11.05.2015 по 11.11.2015 (за останні 6 місяців) в розмірі подвійної облікової ставки на суму 18 658,71 грн.

Однак, час прострочення оплати за товар позивачем повністю визначений невірно, виходячи з умов п. 2.3. Договору та того, що згідно авіанакладної рахунки-фактури для оплати вручено позивачем відповідачу 04.02.2016. А згідно ст.530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Тому, суд відмовляє у задоволенні позову в частині стягнення інфляційних, трьох процентів річних та пені.

Відповідно до ст. 49 ГПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. З відповідача на користь позивача підлягає стягненню 1083,35 грн. судового збору.

Також, з позивача підлягає стягненню в дохід Державного бюджету України 1414,24 грн. судового збору, враховуючи збільшення позивачем позовних вимог та ставок судового збору за подання до господарського суду позовної заяви майнового характеру, встановлених у Законі України "Про судовий збір" в редакції , що діяла до 03.09.2015та з 03.09.2015.

Керуючись ст. 49, ст. 82-85 ГПК України, ЗУ "Про судовий збір", суд, -

В И Р І Ш И В :

Позов задовольнити частково.

Стягнути з фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 (м. Черкаси, бульвар Шевченка, 346, ідентифікаційний номер НОМЕР_1) на користь приватного підприємства "Друг" (м. Черкаси, вул. Смілянська, 52, ідентифікаційний код 14192960) - 56823,72 грн. основного боргу та 1083,35 грн. судового збору.

В решті позову відмовити.

Стягнути з приватного підприємства "Друг" (м. Черкаси, вул. Смілянська, 52, ідентифікаційний код 14192960) в дохід Державного бюджету України через ДПІ у м. Черкаси ГУ ДФС у Черкаській області (вул. Хрещатик, 235, м. Черкаси), отримувач - УДКСУ у м. Черкаси, код - 38031150, банк - ГУДКСУ у Черкаській області , МФО - 854018, рахунок - 31213206783002, код бюджетної класифікації - 22030001 - 1414,24 грн. судового збору.

Рішення може бути оскаржено до Київського апеляційного господарського суду через господарський суд Черкаської області протягом 10 днів з дня складення повного рішення.

Повне рішення складено 15 березня 2016 року.

СуддяІ.І. Гура