Рішення № 56452367, 10.03.2016, Господарський суд Чернівецької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРНІВЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"10" березня 2016 р. Справа № 926/67/16За позовом Релігійної організації Управління Чернівецько-Буковинської єпархії Української православної церкви м.Чернівці

до 1)Верхньостановецької сільської ради Кіцманського району Чернівецької області с. Верхні Станівці Кіцманського району Чернівецької області

2) Інспекції державного архітектурно-будівельного контролю м.Чернівці

про визнання права власності на самочинне будівництво

Суддя Желік Б.Є.

Представники:

від позивача ОСОБА_1

від відповідачів не прибули

СУТЬ СПОРУ: Провадження у справі порушено ухвалою господарського суду Чернівецької області від 12.01.2016 р. за позовною заявою Релігійної організації Управління Чернівецько-Буковинської єпархії Української Православної церкви м. Чернівці до Верхньостанівецької сільської ради (надалі сільради) село Верхні Станівці Кіцманського району Чернівецької області про визнання за релігійною організацією Управління Чернівецько-Буковинської єпархії Української православної церкви м. Чернівці права власності на: житловий будинок літ. Г загальною площею 369,20 кв. м., в тому числі тринадцять житлових кімнат площею 136,30 кв. м.; капличку літ. Д; літню кухню літ. Е, літню кухню літ. К, альтанку літ. З, вбиральню літ. Ж; навіс літ. Л, навіс літ. М; колодязь І; вигрібні ями ІІ-ІІІ; огорожу № 1-2, загальною вартістю 265663,00 грн., що розташовані по вулиці Кленовій, 15 в с. Верхні Станівці Кіцманського району Чернівецької області.

Обґрунтовуючи позовні вимоги у справі, позивач посилається на наступні докази і обставини.

На підставі договорів дарування, укладених 7.08.2014р. між релігійною організацією Управління Чернівецької-Буковинської єпархії УПЦ м. Чернівці і фізичною особою ОСОБА_2 та відповідно до Витягів з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності позивачу належать земельна ділянка площею 0,2500 га (кадастровий номер 7322582500:01:005:0023) з цільовим призначенням: для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка) і розташовані на цій земельній ділянці житловий будинок, будівлі і споруди за адресою с. Верхні Станівці вул.. Кленова, 15 Кіцманського району Чернівецької області.

Указом митрополита Чернівецького і Буковинського, Місцеблюстителя Київської митрополичої кафедри ОСОБА_1 від 08.08.2014р., зазначається далі у позовній заяві, підтверджено, що житловий будинок з господарськими будівлями і спорудами, розташований на вул. Кленова, 15 в селі Верхні Станівці Кіцманського району Чернівецької області передано Свято-Введенському жіночому монастирю Чернівецько-Буковинської єпархії Ігуменії Мелітіні (ОСОБА_3).

У 2014 році, продовжує позивач, Релігійною організацією Управління Чернівецько-Буковинської єпархії Української православної церкви самочинно збудовано: житловий будинок літ. Г загальною площею 369,20 кв. м.; капличку літ. Д; літню кухню літ. Е, літню кухню літ. К, альтанку літ. З, вбиральню літ. Ж; навіс літ. Л, навіс літ. М; колодязь І; вигрібні ями ІІ-ІІІ; огорожу № 1-2, на які 16.11.2015 р. Чернівецьким бюро технічної інвентаризації виготовлено технічний паспорт загальною вартістю самочинно побудованих будівель на суму 265663,00 грн.

Згідно технічному висновку за результатами візуального технічного обстеження будівельних конструкцій та інженерних мереж від 2014 р. стверджує позивач, спірні у справі будівлі і споруди відповідають вимогам державних стандартів, будівельних норм і правил, а також вимогам нормативних актів з пожежної безпеки та санітарного законодавства; обстежені будівлі передані до подальшої експлуатації в якості житла.

Неодноразове звернення його до Верхньостановецької сільської ради, стверджує позивач, відповідач необхідних дій щодо введення для експлуатації спірних у справі обєктів будівництва не вчинив, а 17.12.15 р. листом № 483 офіційно відмовив позивачу у задоволені заяви про введення обєктів до експлуатації, що і стало підставою для звернення Управління Чернівецько-Буковинської єпархії УПЦ м. Чернівці до господарського суду з позовною заявою.

Ухвалою від 12.01.16 р. розгляд справи судом призначений на 04.02.16 р. за участю сторін.

Верхньостанівецька сільська рада Кіцманського району Чернівецької області, залучена позивачем до участі у справі в якості відповідача, у своєму листі № 20 від 26.01.16 р. (вхідний суду 443 від 04.02.16 р.) повідомила про те, що вона позов визнає повністю та просить суд розглянути справу за відсутністю її представника.

Ухвалою від 16.02.2016 р. до участі у справі судом залучено Інспекцію державного архітектурно-будівельного контролю м. Чернівці у якості іншого відповідача та зобовязано позивача у строк до дня розгляду справи, призначеному на 16.02.2016 р., подати до суду належні докази про надіслання на адресу іншого відповідача копії позовної заяви з додатком відповідних документів.

Розгляд справи судом неодноразово відкладався з підстав наведених в ухвалах, у т.ч. у звязку з неприбуттям в судові засідання представника позивача, участь якого у розгляді справи визнана судом обовязковою.

Ухвалою від 01.03.2016р. розгляд справи судом відкладено на 10.03.2016р.

Представники відповідачів в судове засідання для участі у розгляді справи не прибули.

Від Державної архітектурно-будівельної інспекції до суду надійшло клопотання про відкладення розгляду справи на інший день з посиланням на відсутність можливості забезпечити участь свого представника у судовому засіданні 10.03.2016р.; витребуваний судом письмовий відзив до дня розгляду справи від другого відповідача також не надійшов.

У відповідності до ст.79 ГПК України, якщо відзив на позовну заяву і витребувані господарським судом документи не подано, справу може бути розглянуто за наявними в ній матеріалами.

Зважаючи на наведену норму та виходячи з наявних у справі матеріалів, суд визнав їх достатніми для прийняття рішення за відсутністю письмового відзиву від другого відповідача.

Заслухавши усні пояснення представника позивача за довіреністю, дослідивши матеріали і обставини справи, надавши їм належну правову оцінку, суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог у справі, у т.ч. з урахуванням наступного.

Судом встановлено.

Релігійна організація «Управління Чернівецько-Буковинської єпархії УПЦ» просить визнати за нею право власності на самочинно побудовані нею обєкти будівництва, у т.ч. на: житловий будинок літ. Г загальною площею 369,20 кв. м., в т.ч.: тринадцять житлових кімнат площею 136,30 кв. м.; капличку літ. Д; літню кухню літ. Е, літню кухню літ. К, альтанку літ. З, вбиральню літ. Ж; навіс літ. Л, навіс літ. М; колодязь І; вигрібні ями ІІ-ІІІ; огорожу № 1-2, загальною вартістю 265663,00 грн., що розташовані по вулиці Кленовій, 15 в с. Верхні Станівці Кіцманського району Чернівецької області.

Питання щодо визнання судом права власності на самочинне будівництво регулюється нормами статті 376 ЦК України.

У положеннях спеціальної матеріально-правової норми, що міститься в частині першій статті 376 ЦК України, поняття самочинного будівництва визначено через сукупність його основних ознак, які виступають умовами або підставами, за наявності яких обєкт нерухомості може бути визначений самочинним, а саме, якщо: 1) він збудований або будується на земельній ділянці, що не була відведена в установленому порядку для цієї мети; 2) обєкт нерухомості збудовано без належного дозволу чи належно затвердженого проекту; 3) обєкт нерухомості збудований з істотними порушеннями будівельних норм і правил.

За загальним правилом, закріпленим у частині другій статті 376 ЦК України, особа, яка здійснила самочинне будівництво нерухомого майна, не набуває права власності на нього.

Водночас згідно з частиною третьою статті 376 ЦК України право власності на самочинно збудоване нерухоме майно може бути за рішенням суду визнане за особою, яка здійснила самочинне будівництво на земельній ділянці, що не була їй відведена для цієї мети, за умови надання земельної ділянки в установленому порядку особі під уже збудоване нерухоме майно.

Зазначена норма поширюється на випадки, коли самочинне будівництво здійснено на ділянці, що не була відведена для цієї мети (для будівництва відповідного обєкта) незалежно від того, хто є власником цієї земельної ділянки (особа, яка здійснила самочинне будівництво, чи інша особа).

Суд може визнати право власності на самочинне будівництво тільки за умови надання земельної ділянки особі, що здійснила самочинне будівництво, у встановленому порядку, зокрема, у випадках: безоплатної передачі земельної ділянки громадянину із земель державної або комунальної власності (стаття 121 Земельного кодексу України); набуття особою, що здійснила самочинне будівництво, земельної ділянки, що надана для даної цілі іншій особі, у власність; укладення договору оренди, іншого цивільно-правового договору, що дає право забудови земельної ділянки; прийняття відповідним органом виконавчої влади чи місцевого самоврядування рішення про зміну цільового призначення земельної ділянки тощо.

Якщо власник (користувач) земельної ділянки заперечує проти визнання права власності на нерухоме майно за особою, яка здійснила (здійснює) самочинне будівництво на його земельній ділянці, або якщо це порушує права інших осіб, майно підлягає знесенню особою, яка здійснила (здійснює) самочинне будівництво, або за її рахунок (частина четверта статті 376 ЦК України).

Із контексту частин третьої та четвертої статті 376 ЦК України випливає, що частина третя цієї статті застосовується не лише до випадків порушення вимог законодавства щодо цільового призначення земель, а й до випадків, коли такого порушення немає, але особа здійснює будівництво на земельній ділянці, яка їй не належить.

Аналіз норм частини третьої статті 376 ЦК України дає підстави для висновку про те, що право власності на самочинно збудоване нерухоме майно може бути визнане за особою, яка здійснила самочинне будівництво на земельній ділянці, що не була їй відведена для цієї мети, за умови надання земельної ділянки забудовнику власником та користувачем, якщо такий є, та не являється забудовником. Зазначена умова є єдиною для визнання права власності на обєкт нерухомості за такою особою.

Порядок застосування наведеної вище ст..376 ЦК України відповідає тлумаченню положень цієї статті Верховним Судом України у постановах Судових палат у цивільних і господарських справах Верховного Суду України від 28 січня та від 02 грудня 2015р. у справах про перегляд рішень Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 23 липня 2014 року та від 22 квітня 2015 року.

За змістом статті 26 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» право на забудову земельної ділянки реалізується її власником або користувачем за умови використання земельної ділянки відповідно до вимог містобудівної документації.

Проектування та будівництво обєктів здійснюється власниками або користувачами земельних ділянок у такому порядку: 1) отримання замовником або проектувальником вихідних даних; 2) розроблення проектної документації та проведення у випадках, передбачених статтею 31 цього Закону, її експертизи; 3) затвердження проектної документації; 4) виконання підготовчих та будівельних робіт; 5) прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом обєктів; 6) реєстрація права власності на обєкт містобудування.

Отже, до початку реалізації права на забудову конкретної земельної ділянки особа зобовязана у встановленому порядку набути право власності або користування на цю земельну ділянку.

З матеріалів справи вбачається, що земельна ділянка за адресою: село Верхні Станівці вул.Кленова, 15 Кіцманського району Чернівецької області, на якій здійснене самочинне будівництво обєктів, про визнання права власності на які позивачем заявлений позов у даній справі, належить на праві приватної власності Релігійній організації «Управління Чернівецько-Буковинської єпархії Української Православної церкви, що підтверджується Витягами з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності від 07.08.2014р. ЕЕВ 606822 та ЕЕВ 606824.

Згідно з Технічним паспортом від 16.11.2015р. на садибний(індивідуальний) житловий будинок №15 на вул.Кленовій в селі Верхні Станів ці Кіцманського району виданим Чернівецьким бюро технічної інвентаризації та відповідно до Технічного висновку за результатами технічного обстеження будівельних конструкцій та інженерних мереж, зробленого Чернівецьким міським бюро технічної інвентаризації самочинно збудовані позивачем будівельні обєкти, у т.ч. на: житловий будинок літ. Г загальною площею 369,20 кв. м., в т.ч.: тринадцять житлових кімнат площею 136,30 кв. м.; капличка літ. Д; літня кухню літ. Е, літня кухню літ. К, альтанка літ. З, вбиральня літ. Ж; навіс літ. Л, навіс літ. М; колодязь І; вигрібні ями ІІ-ІІІ; огорожа № 1-2, придатні до подальшої експлуатації в якості житла.

Враховуючи, що відповідно до матеріалів справи будівництво спірних обєктів, придатність яких до експлуатації встановлена Технічним висновком Чернівецького міського бюро технічної інвентаризації, здійснено на земельній ділянці, що належить позивачу на праві приватної форми власності, тому обставини щодо самочинного будівництва цих обєктів підпадають під дію частини 3 статті 376 ЦК України, у звязку з чим ґрунтуючись на викладеному, матеріалах справи, керуючись ст.ст.44, 49, 82-85 ГПК України, суд

В И Р І Ш И В:

1.Позов задовольнити.

2.Визнати за Релігійною організацією Управління Чернівецько-Буковинської єпархії Української православної церкви ( м.Чернівці вул.Руська, 33, код 21431483) право власності на: житловий будинок літ. Г загальною площею 369,20 кв. м., в т.ч.: тринадцять житлових кімнат площею 136,30 кв. м.; капличку літ. Д; літню кухню літ. Е, літню кухню літ. К, альтанку літ. З, вбиральню літ. Ж; навіс літ. Л, навіс літ. М; колодязь І; вигрібні ями ІІ-ІІІ; огорожу № 1-2, загальною вартістю 265663,00 грн., що розташовані по вулиці Кленовій, 15 в с. Верхні Станівці Кіцманського району Чернівецької області.

Повне рішення складено 11.03.2016р.

Суддя Желік Б.Є.