Рішення № 56452056, 10.03.2016, Господарський суд Рівненської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД РІВНЕНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

33013 , м. Рівне, вул. Набережна, 26А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

10 березня 2016 р. Справа № 918/45/16

Господарський суд Рівненської області у складі судді Горплюка А.М. розглянувши матеріали справи

за позовом Державного підприємства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" від імені якого діє відокремлений підрозділ "Рівненська атомна електростанція"

до відповідача ОСОБА_1 міського комунального підприємства

про стягнення в сумі 952 365,78 грн.

В засіданні приймали участь:

Від позивача : ОСОБА_2 (довіреність №387 від 23.03.2015р.).

Від відповідача : ОСОБА_3 (довіреність №1809 від 11.11.2015р.).

Суть спору: Державне підприємство "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" від імені якого діє відокремлений підрозділ "Рівненська атомна електрична станція" звернулося в господарський суд Рівненської області з позовом до відповідача - ОСОБА_1 міського комунального підприємства про стягнення 952 365 грн. 78 коп., з яких 838 825 грн. 70 коп. основна заборгованість, 106 292 грн. 84 коп. пеня, 7 247 грн. 24 коп. інфляційні втрати.

Ухвалою суду від 26.01.2016р. прийнято позовну заяву до розгляду та порушено провадження, справу призначено до слухання на 09.02.2016р.

04.02.2016р. представник позивача, через відділ канцелярії та документального забезпечення суду, подав відзив на позовну заяву, відповідно до якого відповідач зазначає, що заборгованість стягнення якої є предметом позовних виникла у зв'язку з зі скрутним матеріальним становищем відповідача, у звязку з чим останній просить суд зменшити нараховану суму пені на 50%.

08.02.2016р. позивач, через відділ канцелярії та документального забезпечення суду, подав клопотання, в якому просить суд при розгляді справи № 918/45/16 здійснювати технічну фіксацію судового процесу.

Згідно абзацу 7 статті 81.1 Господарського процесуального кодексу України на вимогу хоча б одного учасника судового процесу у суді першої чи апеляційної інстанції при розгляді справи по суті або за ініціативою суду здійснюється фіксування судового процесу з допомогою звукозаписувального технічного засобу. Судом дане клопотання задоволено.

Ухвалою суду від 09.02.2016р. розгляд справи відкладено на 10.03.2016р.

10.06.2015р. представник відповідача, через відділ канцелярії та документального забезпечення суду, подав відзив на позов, в якому визнає позовні вимоги, однак просив зменшити позовні вимоги в частині нарахованої пені на 90%.

Ухвалою суду від 02.07.2015р. розгляд справи відкладено на 14.07.2015р..

10.06.2015р. представник відповідача, через відділ канцелярії та документального забезпечення суду, подав додаткові пояснення в яких вказав, що після прийняття позовної заяви відповідачем частково сплачено основну суму боргу що підтверджується платіжним дорученням № 3327 від 29 лютого 2016 року на суму 238 825 грн. 70 коп.

В судовому засіданні 11.08.2015р. представник позивача підтримав позовні вимоги з підстав вказаних у позовній заяві, у свою чергу, представник відповідача визнав позовні вимоги частково, просив зменшити позовні вимоги в частині нарахованої пені на 50%.

Суд вбачає, що наявних у справі матеріалів достатньо для розгляду заяви.

В результаті розгляду матеріалів справи господарський суд

ВСТАНОВИВ:

01.10.2002р. між Державним підприємством "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" від імені якого діє відокремлений підрозділ "Рівненська атомна електрична станція" (надалі Енергопостачальна організація) та ОСОБА_1 комунальним підприємством (надалі - Споживач) було укладено договір № 3 про постачання теплової енергії в гарячій воді (а.с. 10-12), відповідно до умов якого Енергопостачальна організація бере на себе зобовязання постачати споживачеві теплову енергію в гарячій воді в потрібних йому обсягах, а споживач зобовязується оплачувати одержану теплову енергію за встановленими тарифами (цінами) в терміни, передбачені цим договором.

У відповідності до пункту 6.2. Договору, розрахунок за теплову енергію, яка відпускається споживачеві, проводиться на основі рахунків шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок ВП "Рівненська АЕС" щомісячно до 25-го числа наступного за розрахунковим.

06.07.2010р. сторони уклали додаткову угоду №1 до договору №3 від 01.10.2002р. про постачання теплової енергії в гарячій воді, якою погодили п. 7.2.2. договору №3 від 01.10.2002р. про постачання теплової енергії в гарячій воді викласти в наступній редакції:

"За несвоєчасне здійснення розрахунків за теплову енергію споживач сплачує пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла на час виникнення заборгованості за кожен день прострочення від суми невиконаних зобовязань".

На виконання умов Договору позивач в жовтні 2015 року забезпечив відповідача тепловою енергією, за що виставив відповідачу рахунок на суму 2 366 290 грн. 80 коп. (а.с. 18).

Однак, відповідач, в порушення умов Договору належним чином взятих на себе зобовязань щодо своєчасної та повної оплати використаної теплової енергії не виконав, в результаті чого у відповідача виникла заборгованість в сумі 838 825 грн. 70 коп.

На підставі пункту 7.2.2. Договору (в редакції додаткової угоди №1 від 06.07.2010р. до договору №3 від 01.10.2002р. про постачання теплової енергії в гарячій воді) позивач нарахував відповідачу пеню (з урахуванням часткової сплати заборгованості) за період з 25.11.2015р. по 18.01.2016р. в розмірі 106 292 грн. 84 коп. (розрахунок а.с. 8-9).

Також, на підставі частини 2 статті 625 ЦК України позивач нарахував відповідачу 3% річних з 25.11.2015р. по 18.01.2016р. в розмірі 7 247 грн. 24 коп. (з урахуванням часткової сплати заборгованості; розрахунок а.с. 8-9).

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін встановивши обставини справи і давши їм оцінку, господарський суд вважає, що позов підлягає задоволенню частково, виходячи з наступного.

Статтею 11 ЦК України встановлено, що підставами виникнення цивільних прав та обовязків, зокрема є договори та інші правочини.

Відповідно до статті 509 ЦК України зобовязанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобовязана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматись від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обовязку.

За своєю правовою природою укладений між Державним підприємством "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" в особі відокремленого підрозділу "Рівненська атомна електрична станція" та ОСОБА_1 міським комунальним підприємством Договір № 3 про постачання теплової енергії в гарячій воді від 01.10.2002р. є Договором поставки.

У відповідності до частини 1 статті 712 ЦК України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобовязується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не повязаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобовязується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Частиною 2 статті 712 ЦК України визначено, що до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до ч. 1 ст. 655 ЦК України, за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобовязується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобовязується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно статті 692 ЦК України покупець зобовязаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товарно-розпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобовязаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару. У разі прострочення оплати товару продавець має право вимагати оплати товару та сплати процентів за користування чужими грошовими коштами.

Відповідно до частин 1 статті 530 ЦК України якщо у зобовязані встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно із статтею 526 ЦК України та статтею 193 ГК України - зобовязання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до частини 1 статті 612 ЦК України - боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобовязання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом, при цьому статтею 525 ЦК України встановлено, що одностороння відмова від зобовязання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Статтею 629 Цивільного кодексу України визначено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Судом встановлено, що Державним підприємством "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" в особі відокремленого підрозділу "Рівненська атомна електрична станція" належним чином виконано взяті на себе зобовязання та забезпечило Кузнецовське міське комунальне підприємство в жовтні 2015 року тепловою енергією, за що виставив відповідачу рахунок на суму 2 366 290 грн. 80 коп.

Однак, Кузнецовське міське комунальне підприємство, всупереч взятих на себе зобовязань, вартість наданих послуг за вказаний період не оплатило, в результаті чого станом на день подання позивачем позовної заяви до господарського суду за відповідачем перед позивачем рахувалась заборгованість за отриману теплову енергію згідно Договору у жовтні 2015 року на суму 838 825 грн. 70 коп.

Згідно наявного в матеріалах справи платіжного доручення № 3327 від 29 лютого 2016 року відповідачем сплачено 238 825 грн. 70 коп. в рахунок оплати теплової енергії за жовтень 2015 року.

Відповідно до пункту 1-1 частини 1 статті 80 Господарського процесуального кодексу України господарський суд припиняє провадження у справі за відсутності предмету спору.

Як роз'яснено в пункті 4.4. постанови пленуму Вищого господарського суду України від 26 грудня 2011 року № 18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції", господарський суд припиняє провадження у справі у зв'язку з відсутністю предмета спору (пункт 1-1 частини першої статті 80 ГПК), зокрема, у випадку припинення існування предмета спору (наприклад, сплата суми боргу, знищення спірного майна, скасування оспорюваного акта державного чи іншого органу тощо), якщо між сторонами у зв'язку з цим не залишилося неврегульованих питань.

За таких обставин, враховуючи часткову сплату відповідачем суми основного боргу, провадження у справі в частині позовних вимог про стягнення з відповідача на користь позивача 238 825 грн. 70 коп. суми основного боргу за теплову енергію згідно Договору у жовтні 2015 року слід припинити.

На підставі вищевикладеного вимога позивача про стягнення з відповідача 600 000 грн. 00 коп. заборгованості (838 825 грн. 70 коп. - 238 825 грн. 70 коп. = 600 000 грн. 00 коп.) стверджується Договорами, іншими матеріалами справи, а відтак є законною та обґрунтованою.

Перевіривши, на підставі ст.ст.230, 232 ГК України, ст.ст. 549, 550 ЦК України розрахунок 106 292 грн. 84 коп. пені нарахованої за період з 25.11.2015р. по 18.01.2016р. (з урахуванням часткової сплати заборгованості) суд дійшов висновку, що заявлена вимога є правомірною і такою, що підлягає задоволенню у повному обсязі.

Відповідно п.3 ст.83 ГПК України, передбачено право господарського суду, приймаючи рішення зменшувати у виняткових випадках розмір неустойки, штрафу, пені, які підлягають стягненню.

Тому, вирішуючи, в тому числі й з власної ініціативи, питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобовязання, господарський суд повинен обєктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеню виконання зобовязання, причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобовязання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобовязання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної сторони (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобовязання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідків) тощо. Крім того, ця процесуальна норма може застосовуватись виключно у взаємозвязку (сукупності) з нормою права матеріального, яка передбачає можливість зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), а саме частиною третьою статті 551 ЦК України і статтею 233 ГК України.

Такої ж правової позиції притримується і Вищий господарський суд України, що вбачається з п.3.17.4 постанови Пленуму від 26.12.2011р. №18 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції».

Втілення у договорі спільного волевиявлення сторін можливе лише за умови забезпечення свободи договору як принципу, що гарантує відсутність зовнішнього впливу на учасників договору. Так, зокрема, статтею 627 ГПК України передбачено, що сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. Гарантіями забезпечення принципу свободи договору є норми чинного цивільного законодавства щодо можливості визнання недійсними договорів, укладених під впливом насильства, обману, погрози, зловмисної згоди представників сторін, а також норми антимонопольного законодавства.

Юридична особа бере на себе цивільні права та обовязки через свої органи управління. Органи управління юридичної особи це призначені або обрані посадові особи.

Укладення господарської угоди є інтелектуальним процесом, наслідком якого є свідомі юридично значимі дії органу управління юридичної особи, які спрямовані на виникнення, зміну або припинення цивільно-правових відносин. Тому, підписуючи та скріплюючи печатками Договір, представник відповідача повинен був усвідомлювати господарсько-правові наслідки, зокрема обсяг і зміст відповідальності за невиконання або неналежне виконання зобовязань за Договором.

Частиною 4 статті 231 ГК України передбачено, що у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому, розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконання частини зобовязання, або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобовязання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

У відповідності до ч.1 ст.549 ЦК України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобовязання. Як зазначалось вище, пунктом 7.2.2. Договору сторони узгодили умови про сплату споживачем енергопостачальній організації пені у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України за несвоєчасне здійснення розрахунків за теплову енергію. На момент вирішення спору Договір чинний.

Тому, посилання відповідача на винятковість даного випадку та такі обставини, як заборгованість населення, бюджетних організацій по оплаті послуг з теплопостачання, тяжкий фінансовий стан відповідача та ступінь виконання зобовязання не є, на переконання суду достатніми для звільнення його від відповідальності за неналежне виконання зобовязання шляхом зменшення розміру пені в порядку ст.233 ГК України.

Згідно статті 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобовязання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобовязання, на вимогу кредитора зобовязаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Враховуючи викладене та перевіривши правильність здійсненого позивачем розрахунку 3% річних, суд приходить до висновку, що позовні вимоги в частині стягнення 7 247 грн. 24 коп. 3% річних є законними та обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Статтями 33 та 34 ГПК України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. Господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

У відповідності до статті 43 ГПК України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і обєктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили. Визнання однією стороною фактичних даних і обставин, якими інша сторона обґрунтовує свої вимоги або заперечення, для господарського суду не є обовязковим.

З урахуванням наведеного, суд дійшов висновку про задоволення позову, стягненню з відповідача на користь позивача підлягає 600 000 грн. 00 коп. заборгованості, 106 292 грн. 84 коп. пені та 7 247 грн. 24 коп. 3% річних.

На відповідача на підставі статті 49 ГПК України покладаються витрати по сплаті судового збору в розмірі 10 703 грн. 10 коп.

Керуючись ст. 49, ст.ст. 82-85 ГПК України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задоволити частково.

2. Стягнути з ОСОБА_1 міського комунального підприємства (34400, Рівненська область, м. Кузнецовськ, майдан Незалежності 2, код ЄДРПОУ 30536302) на користь Державного підприємства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" від іменні якого діє Відокремлений підрозділ "Рівненська атомна електрична станція" (34400, Рівненська область, м. Кузнецовськ, код ЄДРПОУ 05425046) - 600 000 грн. 00 коп. заборгованості, 106 292 грн. 84 коп. пені, 7 247 грн. 24 коп. 3% річних та 10 703 грн. 10 коп. витрат по сплаті судового збору.

3. В частині позовних вимог про стягнення 238 825 грн. 70 коп. заборгованості провадження у справі припинити.

4. Наказ видати після набрання судовим рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Рішення підписане суддею 14 березня 2016р.

Суддя Горплюк А.М.