Рішення № 56452012, 10.03.2016, Господарський суд Сумської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД СУМСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

10.03.2016 Справа № 920/1685/15Господарський суд Сумської області у складі головуючого судді Лугової Н.П., суддів: Лиховида Б.І., Джепи Ю.А., при секретарі судового засідання Кириченко-Шелест А.Г., розглянувши матеріали справи № 920/1685/15:

за позовом:Публічного акціонерного товариства Національної акціонерної

компанії «Нафтогаз України», м. Київ;

до відповідача:Комунального підприємства «Теплогарант», м. Конотоп,

Сумська область;

про стягнення 1 966 833 грн. 61 коп.

За участю представників сторін:

Від позивача: предст. ОСОБА_1 (довіреність № 14-125 від 13.05.2014 року);

Від відповідача: представник ОСОБА_2 (довіреність б/н від 04.01.2016 року);

Суть спору: позивач подав позовну заяву, в якій просить суд стягнути з відповідача 1 966 833 грн. 61 коп., в тому числі 931 562 грн. 31 коп. пені відповідно до п. 7.2. укладеного між сторонами договору купівлі продажу природного газу № 13/2446-ТЕ-29 від 28.12.2012 року, 240 585 грн. 41 коп. 3% річних, 794 685 грн. 89 коп. інфляційних нарахувань та 29 502 грн. 50 коп. судового збору.

09.12.2015 року від відповідача на адресу суду надійшов відзив на позовну заяву № 808 від 08.12.2015 року, в якому КП «Теплогарант» заперечує проти задоволення позовних вимог, оскільки предявлена сума штрафних та інших санкцій надмірно велика, підприємство немає в розпорядженні таких коштів, а стягнення таких сум призведе до негативних наслідків, які загрожуватимуть банкрутством та зривом основного виду діяльності підприємства, яким є забезпечення промислових підприємств, бюджетних установ та організацій, інших споживачів та населення міста тепловою енергією.

Крім того, у відзиві відповідачем зазначено, що позивачем здійснено нарахування пені за весь час дії договору з 01.01.2013 року по 15.10.2014 року, тобто за 20 місяців.

29 грудня 2015 року відповідач подав доповнення до відзиву № 821 від 24.12.2015 року, в яких вказав, що правомірно буде нараховувати комунальному підприємству «Теплогарант» пеню, 3% річних та інфляційні втрати на суми прострочених платежів по Договору купівлі-продажу газу, які підприємство проводило лише власними коштами, з урахуванням граничних термінів оплати, обчислених від дати підписання актів приймання-передачі газу. Також відповідач подав контррозрахунок пені, 3% річних та інфляційних втрат відповідно до якого пеня становить 7 962 грн. 53 коп., інфляційні втрати 1 463 грн. 95 коп., а 3% річних 1 873 грн. 49 коп.

12 січня 2016 року позивач надав заперечення на відзив та додаткові пояснення по справі від 31.12.2015 року, в яких вказав, що договором про організацію взаєморозрахунку № 590/30 від 03.10.2014 року було передбачено тільки погашення основної заборгованості, не включаючи суму нарахованих позивачем пені, відсотків річних та інфляційних нарахувань. На думку позивача, договір не звільняє відповідача від зобовязання щодо сплати штрафних та фінансових санкцій. Жодних застережень щодо настання у відповідача обовязку оплатити спожитий природний газ виключно після надходження коштів з державного бюджету, вказаний пункт договору не містить. Таким чином, як вказує позивач, договори про організацію взаєморозрахунків не змінюють умови спірного договору купівлі-продажу газу, а лише встановлюють джерело коштів, за рахунок яких буде погашена заборгованість за природний газ.

29 лютого 2016 року відповідач надіслав клопотання № 162 від 26.02.2016 року, в якому просить долучити до матеріалів справи уточнений контррозрахунок пені, 3% річних та інфляційних збитків відповідно до якого пеня складає 7 962 грн. 53 коп., інфляційні збитки - 6 663 грн. 95 коп., 3% річних - 1 837 грн. 49 коп.

3 березня 2016 року відповідач надіслав письмові пояснення № 174 від 03.03.2016 року, в яких пояснив, що власними коштами відповідач погасив заборгованість в сумі 9 107 768 грн. 60 коп., решта боргу була погашена відповідно до договору про організацію взаєморозрахунків № 590/30 від 03.10.2014 року та Спільних протокольних рішень № 1778 від 17.10.2013 року, № 2186 від 13.12.2013 року, № 485 від 06.03.2014 року. Відповідач стверджує, що уклавши договір про організацію взаєморозрахунків та підписавши спільні протокольні рішення сторони фактично змінили порядок та строк проведення розрахунків за природний газ поставлений на умовах договору купівлі - продажу природного газу, тому підстави для застосування позивачем штрафних та інших санкцій на суми, які були перераховані у відповідних порядках, на думку відповідача, відсутні.

Уповноважений представник позивача в судовому засіданні 10.03.2016 року наполягав на задоволені позовних вимог в повному обсязі.

Представник відповідача 10.03.2016 року просив суд задовольнити позовні вимоги частково, а саме відповідно до контррозрахунку відповідача.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення сторін та оцінивши надані докази, суд

ВСТАНОВИВ:

Відповідно до укладеного між сторонами договору купівлі-продажу природного газу № 13/2446-ТЕ-29 від 28.12.2012 року, позивач зобовязується передати у власність відповідача у 2013 році природний газ, ввезений на митну територію України, а останній, в свою чергу, прийняти та оплатити природний газ на умовах передбачених договором.

Газ, що продається за цим договором, використовується відповідачем виключно для виробництва теплової енергії, яка споживається населенням, релігійними організаціями, національними творчими спілками та їх регіональними осередками (крім обсягів, що використовуються для виробничо-комерційної діяльності) (п. 1.2 договору).

Як вбачається з матеріалів справи, згідно з актами приймання-передачі природного газу за січень, лютий, березень, квітень, жовтень, листопад, грудень 2013 року позивач передав, а відповідач прийняв природний газ загальною вартістю 20 388 673 грн. 04 коп.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що відповідач порушив взяті на себе зобов'язання та всупереч умовам укладеного між сторонами договору купівлі-продажу природного газу № 13/2446-ТЕ-29 від 28.12.2012 року, несвоєчасно оплатив спожитий природний газ, у звязку з чим останньому нараховано пеню відповідно до п. 7.2. договору, інфляційні збитки та 3% річних.

В обґрунтування своїх заперечень проти позову відповідач вказує на те, що укладаючи угоду про організацію взаєморозрахунків та спільні протокольні рішення про організацію взаєморозрахунків за природний газ та теплопостачання за рахунок коштів загального фонду державного бюджету, позивач фактично погодився на зміну умов договору купівлі-продажу № 13/2446-ТЕ-29 від 28.12.2012 року в частині порядку, умов та строків проведення розрахунків. Також відповідач посилається на те, що пунктом 3.4. договору визначено, що підставою для остаточних розрахунків між сторонами є Акти приймання-передачі газу, у яких зазначаються фактичні обсяги використаного газу, його фактична ціна і вартість. Відповідач вказує, що акти приймання-передачі газу за січень, лютий, березень, квітень 2013 року були підписані сторонами 26.09.2013 року, а акти за жовтень, листопад, грудень 2013 року були підписані 24.01.2014 року, в звязку з чим, на думку відповідача, обовязок покупця по оплаті спожитого газу виникає саме з дати підписання акту і нарахування пені та інших штрафних та фінансових санкцій має бути здійснене відповідачем з 06 лютого 2014 року.

Відповідно до ст. 34 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Статтею 193 Господарського кодексу України встановлено обов'язок суб'єктів господарювання та інших учасників господарських відносин виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться, до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Стаття 526 Цивільного кодексу України передбачає, що зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до статті 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Згідно зі ст. 712 Цивільного кодексу України, яка кореспондується з ч. 1 ст. 265 Господарського кодексу України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Пунктом 1 ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України визначено, що, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Статтею 610 Цивільного кодексу України передбачено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ч.1 ст. 612 Цивільного кодексу України).

Згідно зі ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Дослідивши наявні в матеріалах справи докази, правовідносини сторін, судом встановлено наступне.

За умовами п. 6.1 договору купівлі-продажу природного газу, оплата за газ здійснюється відповідачем виключно грошовими коштами шляхом 100% поточної оплати протягом місяця поставки газу. Остаточний розрахунок за фактично переданий газ здійснюється до 14-го числа місяця, наступного за місяцем поставки газу.

Відповідно до п. 7.2 договору купівлі-продажу природного газу, у разі невиконання відповідачем умов п. 6.1 цього договору, останній зобовязується сплатити позивачу, крім суми заборгованості, пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період, за який сплачується пеня від суми простроченого платежу за кожний день прострочення платежу.

Згідно з поданим розрахунком позивача за несвоєчасну оплату природного газу відповідачеві нарахована пеня в загальній сумі 931 562 грн. 31 коп., в тому числі: в сумі 18 405 грн. 99 коп. за період з 14.02.2013 року по 15.03.2013 року, виходячи з суми боргу за січень 2013 року з урахуванням часткових оплат, в сумі 84 861 грн. 18 коп. за період з 14.03.2013 року по 13.09.2013 року, виходячи з суми боргу за лютий 2013 року з урахуванням часткових оплат, в сумі 287 968 грн. 24 коп. за період з 14.04.2013 року по 13.10.2013 року, виходячи з суми боргу за березень 2013 року, в сумі 70 245 грн. 66 коп. за період з 14.05.2013 року по 13.11.2013 року, виходячи з суми боргу за квітень 2013 року, в сумі 67 223 грн. 06 коп. за період з 14.11.2013 року по 11.03.2014 року, виходячи з суми боргу за жовтень 2013 року з урахуванням часткових оплат, в сумі 77 072 грн. 17 коп. за період з 14.12.2013 року по 13.06.2014 року, виходячи з суми боргу за листопад 2013 року з урахуванням часткових оплат, в сумі 325 786 грн. 01 коп. за період з 14.01.2014 року по 13.07.2014 року, виходячи з суми боргу за грудень 2013 року.

Статтею 625 Цивільного кодексу України визначено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

За прострочення виконання грошового зобов'язання відповідачеві нараховано 3 % річних в загальній сумі 240 585 грн. 41 коп. та інфляційні збитки в загальній сумі 794 685 грн. 89 коп., в тому числі: 3% річних в сумі 3 681 грн. 19 коп. за період з 14.02.2013 року по 15.03.2013 року, виходячи з суми боргу за січень 2013 року з урахуванням часткових оплат, 3% річних в сумі 19 069 грн. 76 коп. за період з 14.03.2013 року по 17.10.2013 року, виходячи з суми боргу за лютий 2013 року з урахуванням часткових оплат, 3% річних в сумі 68 829 грн. 24 коп. за період з 14.04.2013 року по 24.12.2013 року, виходячи з суми боргу за березень 2013 року з урахуванням часткових оплат, 3% річних в сумі 18 890 грн. 76 коп. та інфляційні збитки в сумі 4 053 грн. 00 коп. за період з 14.05.2013 року по 07.02.2014 року, виходячи з суми боргу за квітень 2013 року з урахуванням часткових оплат, 3% річних в сумі 15 513 грн. 01 коп. та інфляційні збитки в сумі 23 174 грн. 31 коп. за період з 14.11.2013 року по 11.03.2014 року, виходячи з суми боргу за жовтень 2013 року з урахуванням часткових оплат, 3% річних в сумі 21 696 грн. 70 коп. та інфляційні збитки в сумі 102 254 грн. 15 коп. за період з 14.12.2013 року по 15.10.2014 року, виходячи з суми боргу за листопад 2013 року з урахуванням часткових оплат, 3% річних в сумі 92 904 грн. 75 коп. та інфляційні збитки в сумі 665 204 грн. 43 коп. за період з 14.01.2014 року по 15.10.2014 року, виходячи з суми боргу за грудень 2013 року.

Частиною 1 ст. 230 Господарського кодексу України встановлено, що штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Статтею 625 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання; боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Таким чином, для застосування штрафних санкцій та відповідальності за прострочку виконання грошового зобов'язання необхідною умовою є факт невиконання або прострочки виконання зобов'язання.

З матеріалів справи вбачається, що 3 жовтня 2014 року між позивачем, відповідачем, Територіальним органом Казначейства у Сумській області, Департаментом фінансів Сумської обласної державної адміністрації, Фінансовим управлінням Конотопської міської ради Сумської області, Управлінням житлово-комунального господарства Конотопської міської ради Сумської області було укладено договір № 590/30 про організацію взаєморозрахунків відповідно до п. 2 ст. 16 Закону України «Про Державний бюджет України на 2014 рік» предметом якого є організація проведення сторонами взаєморозрахунків відповідно до п. 24 ст. 14 та п. 2 ст. 16 Закону України «Про Державний бюджет України на 2014 рік» і Порядку та умов надання у 2014 році субвенції з державного бюджету місцевим бюджетам на погашення заборгованості з різниці в тарифах на теплову енергію, послуги з централізованого водопостачання та водовідведення, що вироблялися, транспортувалися та постачалися населенню, яка виникла у зв'язку з невідповідністю фактичної вартості теплової енергії та послуг з централізованого водопостачання та водовідведення тарифам, що затверджувалися та/або погоджувалися органами державної влади чи місцевого самоврядування, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 29 січня 2014 року № 30 (а.с. 69-70).

Відповідно до умов вищевказаного договору сторони дійшли згоди погасити заборгованість відповідача перед позивачем за спожитий природний газ за 2013 рік за договором купівлі-продажу природного газу № 13/2446-ТЕ-29 від 28.12.2012 року в сумі 4 604 389 грн. 44 коп.

Згідно з платіжним дорученням № 1280 від 15 жовтня 2014 року грошові кошти на підставі договору про організацію взаєморозрахунку в сумі 4 604 389 грн. 44 коп. сплачені відповідачем на користь позивача повністю (а.с. 72).

Вказана оплата згідно наданого позивачем розрахунку, врахована останнім наступним чином: погашення заборгованості за поставлений природний газ за листопад 2013 року в сумі 494 057 грн. 85 коп.; погашення заборгованості за поставлений природний газ за грудень 2013 року в сумі 4 110 331 грн. 59 коп.

Механізм перерахування субвенцій з державного бюджету місцевим бюджетам на надання пільг та житлових субсидій населенню на оплату, зокрема природного газу, послуг тепло-, водопостачання і водовідведення, визначено Порядком перерахування деяких субвенцій з державного бюджету місцевим бюджетам на надання пільг, субвенцій та компенсацій, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 20 від 11.01.2005.

Відповідно до п. 7 Порядку, для проведення розрахунків відповідно до цього Порядку всі учасники відкривають рахунки в органах Казначейства, крім енергопостачальних компаній, державного підприємства "Енергоринок", які проводять розрахунки за спожиту електроенергію через поточні рахунки із спеціальним режимом використання, відкриті в уповноваженому банку. Розрахункове обслуговування цих рахунків здійснюється на умовах, визначених договором, що укладається між органами Казначейства та суб'єктами підприємницької діяльності. Розрахунки проводяться за згодою учасників на підставі актів звіряння або договорів, які визначають величину щомісячного споживання ресурсів (товарів, послуг), і спільних протокольних рішень, підписаних усіма учасниками таких розрахунків.

Відповідно до Порядку перерахування деяких субвенцій з державного бюджету місцевим бюджетам на надання пільг, субсидій та компенсацій, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 11.01.2005 N 20, Порядку проведення розрахунків за природний газ, теплопостачання і електроенергію, затвердженого наказом Міністерства палива та енергетики України, Національної акціонерної компанії «Нафтогаз України», Державного казначейства України від 03.02.2009 N 55/57/43, між позивачем, відповідачем, Головним управлінням Державної казначейської служби України у Сумській області, Департаментом фінансів Сумської облдержадміністрації, були укладені спільні протокольні рішення про організацію взаєморозрахунків за природний газ та теплопостачання за рахунок коштів загального фонду державного бюджету, а саме № 1778 від 17.10.2013 року, № 2186 від 13.12.2013 року, № 485 від 06.03.2014 року.

Матеріали справи свідчать, що на виконання зазначених спільних протокольних рішень було здійснено погашення заборгованості за поставлений у 2013 році природний газ наступним чином.

Згідно з протокольним рішенням № 1778 сплачено 2 974 447 грн. 00 коп. 28.10.2013 року (платіжне доручення № 1354 від 21.10.2013 року) (а.с. 105).

Згідно з протокольним рішенням № 2186 сплачено 1 132 068 грн. 00 коп. 24.12.2013 року (платіжне доручення № 1693 від 18.12.2013 року) (а.с. 107).

Згідно з протокольним рішенням № 485 сплачено 2 570 000 грн. 00 коп. 11.03.2014 року (платіжне доручення № 275 від 11.03.2014 року) (а.с. 109).

Загалом, згідно з зазначеними спільними протокольними рішеннями, оплачено за поставлений природний газ на загальну суму 6 676 515 грн. 00 коп.

Вказані оплати, згідно з розрахунком позивача, враховані наступним чином: погашення заборгованості за поставлений природний газ за березень 2013 року в сумі 2 974 447 грн. 00 коп. та в сумі 110 567 грн. 38 коп.; погашення заборгованості за поставлений природний газ за квітень 2013 року в сумі 1 021 500 грн. 62 коп.; погашення заборгованості за поставлений природний газ за жовтень 2013 року в сумі 1 296 115 грн. 80 коп.; погашення заборгованості за поставлений природний газ за листопад 2013 року в сумі 1 273 884 грн. 20 коп..

З матеріалів справи, зокрема виписки позивача по операціям з КП «Теплогарант» за період з 01.01.2013 року по 30.09.2014 року, вбачається, що частину основного боргу за договором купівлі-продажу природного газу № 13/2446-ТЕ-29 від 28.12.2012 року відповідач сплатив самостійно за рахунок коштів підприємства в загальній сумі 9 107 768 грн. 60 коп.

Станом на час звернення позивача з позовом до суду основна заборгованість за поставлений природний газ за січень, лютий, березень, квітень, жовтень, листопад, грудень 2013 року за договором купівлі-продажу природного газу № 13/2446-ТЕ-29 від 28.12.2012 року відсутня.

За змістом підпунктів 1, 2, 3 пункту 11 договору про організацію взаєморозрахунків, сторони зобов'язалися забезпечити подання до територіальних органів Казначейства належним чином оформлених договорів та платіжних документів згідно з Порядком та умовами надання у 2014 році субвенції з державного бюджету місцевим бюджетам на погашення заборгованості з різниці в тарифах на теплову енергію, послуги з централізованого водопостачання та водовідведення, що вироблялися, транспортувалися та постачалися населенню, яка виникла у зв'язку з невідповідністю фактичної вартості теплової енергії та послуг з централізованого водопостачання та водовідведення тарифам, що затверджувалися та/або погоджувалися органами державної влади чи місцевого самоврядування; не вчиняти до проведення взаєморозрахунків дій з погашення заборгованості відповідно до договору; перерахувати кошти наступній стороні.

Зі змісту спільних протокольних рішень вбачається, що розрахунки між сторонами, проведені на підставі спільних протокольних рішень в межах договору купівлі-продажу природного газу № 13/2446-ТЕ-29 від 28.12.2012 року та були одночасно процедурою погашення зобов'язань відповідача з остаточної оплати вартості поставленого природного газу у визначеному місяці в розмірі отриманих за спільним протокольним рішенням сум пільг і субсидій населенню. Тобто, підписання сторонами у 2013 та 2014 роках спільних протокольних рішень і виконання їх положень, а також положень Постанови Кабінету Міністрів України № 20 від 11.01.2005 року, Наказу Міністерства палива та енергетики України, Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України", Державного казначейства України від 03.02.2009 N 55/57/43, свідчить, що сторони фактично погодились, що оплати поставленого природного газу за договором купівлі-продажу природного газу № 13/2446-ТЕ-29 від 28.12.2012 року підлягають сплаті шляхом здійснення взаєморозрахунків на підставі кожного спільного протокольного рішення.

Таким чином, уклавши договір про організацію взаєморозрахунків та підписавши спільні протокольні рішення про організацію взаєморозрахунків, сторони тим самим змінили порядок і строк проведення розрахунків за природний газ, поставлений відповідно до договору купівлі-продажу природного газу, тому для застосування санкцій у вигляді пені та наслідків порушення грошового зобов'язання необхідно, щоб оплату було здійснено поза межами порядку і строків, встановлених договором про організацію взаєморозрахунків, відповідно до п. 16 якого сторони засвідчили, що після виконання договору вони не мають одна до одної жодних претензій стосовно предмета договору та поза межами порядку і строків, встановлених спільними протокольними рішеннями.

Вищевказана правова позиція узгоджується з правовою позицією Верховного суду України, викладеною у постановах від 30.09.2014 року у справі № 5011-35/1534-2012-42/553-2012, від 16.09.2014року у справі № 5011-42/1230-2012-69/542-2012, правовою позицією Вищого господарського суду України, викладеною у постановах від 19.01.2016року № 922/4596/15, від 15.12.2015року № 908/2215/15-г.

Судом встановлено, що прострочення оплати на умовах договору про організацію взаєморозрахунків та на умовах спільних протокольних рішень відповідачем не допущено.

На підставі викладеного, суд вважає неправомірними та необґрунтованими вимоги позивача щодо стягнення з відповідача пені, інфляційних збитків, 3% річних, які нараховані виходячи з суми боргу за березень 2013 року на суму 2 974 447 грн. 00 коп. та на суму 110 567 грн. 38 коп., за квітень 2013 року на суму 1 021 500 грн. 62 коп., за жовтень 2013 року на суму 1 296 115 грн. 80 коп., за листопад 2013 року на суму 1 273 884 грн. 20 коп. та на суму 494 057 грн. 85, за грудень 2013 року на суму 4 110 331 грн. 59 коп., оскільки оплата вказаних сум вартості природного газу була здійснена на умовах договору про організацію взаєморозрахунків та на умовах спільних протокольних рішень, без прострочення виконання грошового зобовязання.

Також судом встановлено, що частина вартості одержаного природного газу, що сплачена відповідачем за рахунок власних коштів здійснена з простроченням строків оплати, визначених договором (така заборгованість не була предметом регулювання ні за договорами про організацію взаєморозрахунків, ані за спільними протокольними рішеннями про організацію взаєморозрахунків.

Разом з цим, пунктом 6.1 договору передбачено, що оплата за газ здійснюється відповідачем виключно грошовими коштами шляхом 100% поточної оплати протягом місяця поставки газу. Остаточний розрахунок за фактично переданий газ здійснюється до 14-го числа місяця, наступного за місяцем поставки газу. Відсутність субвенцій з державного бюджету на погашення заборгованості з різниці в тарифах не є підставою звільнення відповідача від передбаченої договором господарсько-правової відповідальності. Посилання на затримки в оформленні актів приймання-передачі газу також не можуть бути підставою для звільнення від відповідальності, оскільки п. 6.1 договору не пов'язує обов'язок оплатити отриманий газ з їх підписанням. Наявність актів є обов'язковою лише для проведення остаточного розрахунку, який включає можливі розбіжності та коригування.

Пунктом 1.9. постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 14 від 17 грудня 2013 року «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань», визначено, що день фактичної сплати суми заборгованості не включається в період часу, за який здійснюється стягнення інфляційних нарахувань та пені. Якщо у договорі виконання грошового зобов'язання визначається до настання певного терміну, наприклад, до 1 серпня 2014 року (частина друга статті 252 ЦК України), то останнім днем виконання такого зобов'язання вважається день, що передує цьому терміну (в даному прикладі - 31 липня 2014 року). Водночас коли у тексті договору виконання грошового зобов'язання визначено "по 1 серпня 2014 року" або "включно до 1 серпня 2014 року", то останнім днем виконання такого зобов'язання буде 1 серпня 2014 року.

Відповідно до правової позиції, викладеної у п. 1.12 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17 грудня 2013 року N 14 «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань» з огляду на вимоги статті 43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд має з'ясовувати обставини, пов'язані з правильністю здійснення позивачем розрахунку, та здійснити оцінку доказів, на яких цей розрахунок ґрунтується. У разі якщо відповідний розрахунок позивачем здійснено неправильно, то господарський суд з урахуванням конкретних обставин справи самостійно визначає суми пені та інших нарахувань у зв'язку з порушенням грошового зобов'язання, не виходячи при цьому за межі визначеного позивачем періоду часу, протягом якого, на думку позивача, мало місце невиконання такого зобов'язання, та зазначеного позивачем максимального розміру відповідних пені та інших нарахувань.

З урахуванням вказаних вище обставин, виходячи з частини вартості одержаного природного газу, яка була сплачена відповідачем за рахунок власних коштів з простроченням строків оплати, визначених договором купівлі-продажу природного газу № 13/2446-ТЕ-29 від 28.12.2012 року, враховуючи, що день фактичної сплати суми заборгованості не включається в період часу, за який здійснюється стягнення інфляційних нарахувань та пені, судом здійснено перерахунок 3% річних, інфляційних збитків та пені, не виходячи при цьому за межі визначеного позивачем періоду часу, протягом якого, на думку позивача, мало місце невиконання зобов'язання, та зазначеного позивачем максимального розміру.

Згідно з розрахунком суду пеня становить 185 882 грн. 20 коп., в тому числі 17 460 грн. 95 коп. за період з 14.02.2013 року по 14.03.2013 року, виходячи з суми боргу за січень 2013 року з урахуванням часткових оплат, 83 720 грн. 36 коп. за період з 14.03.2013 року по 13.09.2013 року, виходячи з суми боргу за лютий 2013 року з урахуванням часткових оплат, 71 848 грн. 20 коп. за період з 14.04.2013 року по 13.10.2013 року, виходячи з суми боргу за березень 2013 року, 0 грн. 00 коп. за період з 14.05.2013 року по 13.11.2013 року, виходячи з суми боргу за квітень 2013 року, 12 608 грн. 22 коп. за період з 14.11.2013 року по 13.02.2014 року, виходячи з суми боргу за жовтень 2013 року з урахуванням часткових оплат, 244 грн. 47 коп. за період 14.12.2013 року по 27.03.2014 року, виходячи з суми боргу за листопад 2013 року; 3% річних 43 271 грн. 99 коп., в тому числі 3 492 грн. 19 коп. за період з 14.02.2013 року по 14.03.2013 року, виходячи з суми боргу за січень 2013 року з урахуванням часткових оплат, 18 792 грн. 08 коп. за період з 14.03.2013 року по 16.10.2013 року, виходячи з суми боргу за лютий 2013 року з урахуванням часткових оплат, 18 021 грн. 51 коп. за період з 14.04.2013 року по 28.11.2013 року, виходячи з суми боргу за березень 2013 року з урахуванням часткових оплат, 0 грн. 00 коп. за період з 14.05.2013 року по 06.02.2014 року, виходячи з суми боргу за квітень 2013 року, 2 909 грн. 59 коп. за період з 14.11.2013 року по 13.02.2014 року, виходячи з суми боргу за жовтень 2013 року з урахуванням часткових оплат, 56 грн. 42 коп. за період 14.12.2013 року по 27.03.2014 року, виходячи з суми боргу за листопад 2013 року; інфляційні збитки 3 842 грн. 85 коп., 0 грн. 00 коп. за період з 14.05.2013 року по 06.02.2014 року, виходячи з суми боргу за квітень 2013 року, 3 609 грн. 61 коп. за період з 14.11.2013 року по 13.02.2014 року, виходячи з суми боргу за жовтень 2013 року з урахуванням часткових оплат, 233 грн. 24 коп. за період 14.12.2013 року по 27.03.2014 року, виходячи з суми боргу за листопад 2013 року.

Розрахунок здійснений судом за допомогою програми Ліга:Закон Еліт 9.4.1. ТОВ «Інформаційно-аналітичний центр «Ліга», ТОВ «Ліга Закон», 2016 та долучений до матеріалів справи.

З огляду на викладене, враховуючи встановлений судом факт неналежного виконання відповідачем договірних зобов'язань щодо своєчасної оплати отриманого природного газу, вимоги позивача щодо стягнення з відповідача пені, 3% річних, інфляційних збитків передбачені діючим законодавством України та умовами договору є правомірними, обґрунтованими і такими, що підлягають задоволенню, зокрема позовні вимоги щодо стягнення з відповідача 185 882 грн. 20 коп. пені, 43 271 грн. 99 коп. 3% річних, 3 842 грн. 85 коп. інфляційних збитків.

В іншій частині позовних вимог щодо стягнення пені, 3 % річних та інфляційних збитків суд відмовляє, оскільки, уклавши договір про організацію взаєморозрахунків та підписавши спільні протокольні рішення про організацію взаєморозрахунків, сторони тим самим змінили порядок і строк проведення розрахунків за природний газ, поставлений відповідно до договору купівлі-продажу природного газу, при цьому прострочення оплати на умовах договорів про організацію взаєморозрахунків та на умовах спільних протокольних рішень відповідачем не допущено.

Виходячи з фактичних обставин даної справи відповідно до вимог ст. ст. 44, 49 Господарського процесуального кодексу України з відповідача на користь позивача підлягає стягненню судовий збір пропорційно розміру задоволених позовних вимог в сумі 3 494 грн. 95 коп..

Керуючись ст. ст. 33, 44, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1.Позов задовольнити частково.

2.Стягнути з комунального підприємства «Теплогарант» (41615, Сумська область, м. Конотоп, вул. Садова, буд. 39 А, код 32325215) на користь публічного акціонерного товариства «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» (01001, м. Київ, вул. Б. Хмельницького, буд. 6, код 20077720) 185 882 грн. 20 коп. пені, 43 271 грн. 99 коп. 3% річних, 3 842 грн. 85 коп. інфляційних збитків, 3 494 грн. 95 коп. судового збору.

3.У задоволенні позову в іншій частині відмовити.

4.Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Повне рішення складено 15.03.2016 року.

Головуючий суддя Н.П. Лугова

Судді Б.І. Лиховид

ОСОБА_3