Рішення № 56451942, 10.03.2016, Господарський суд Полтавської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

36000, м. Полтава, вул.Зигіна, 1, тел. (0532) 610-421, факс (05322) 2-18-60, E-mail inbox@pl.arbitr.gov.ua

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10.03.2016 р.Справа №917/7/16

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Порше Мобіліті", проспект Павла Тичини, 1В, м.Київ, 02152

до Товариства з обмеженою відповідальністю "ім. Т.Шевченка", вул. Леніна, буд.106, м.Лохвиця, Полтавської області, 37200

про стягнення 264 559,37 грн.

Суддя Киричук О.А.

Представники :

від позивача: ОСОБА_1, дов. від 23.10.15 р.;

від відповідача: не з'явився.

Розглядається позов про стягнення 264 559,37 грн. заборгованості, з яких: 200 438,87 грн. заборгованості за кредитом за кредитним договором № 50006722 від 13.11.2012р., 13 652,60 грн. за додатковим кредитом, 25 215,63 грн. штрафу, 1 168,30 грн. пені за кредитом, 484,01 грн. пені за додатковим кредитом, 2 952,42 грн. 3% річних за кредитом, 145,21 грн. 3% річних за додатковим кредитом, 4 134,22 грн. інфляційних за кредитом, 168,71 грн. інфляційних за додатковим кредитом, 16 200,00 грн. збитків.

Позивач в обґрунтування позову вказує, що відповідач не виконав належним чином свої договірні зобов'язання, внаслідок чого утворилась заборгованість, яка до цього часу не погашена.

В судове засідання 10.03.2016р. позивач надав письмові пояснення на вимогу ухвали суду та докази надання основного кредиту.

Представник позивача наполягає на задоволенні позовних вимог за обґрунтуванням наведеним у позовній заяві.

Відповідач представництво у судове засідання не забезпечив. Останній відповідно до пп. 2.6.15 Інструкції з діловодства в господарських судах України та пп. 3.9.1 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 р. "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" був належним чином та завчасно повідомлений про дату, час і місце проведення судових засідань, про що свідчать матеріали справи.

Згідно витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань відповідач зареєстрований за адресою, що зазначена позивачем у позові.

Відповідно до пп. 3.9.2 постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 р. "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Враховуючи достатність у матеріалах справи доказів для розгляду спору по суті, приписи ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (ратифікована Законом України від 17.07.1997 р. № 475/97-ВР) щодо права кожного на розгляд його справи упродовж розумного строку, закінчення встановленого ст. 69 ГПК України строку вирішення спору, відсутність клопотання щодо продовження строку вирішення спору, суд не оцінює вказану обставину як підставу для подальшого відкладення розгляду справи. Спір розглядається за наявними матеріалами відповідно до ст. 75 ГПК України.

Відповідно до ст. 82 Господарського процесуального кодексу України, рішення у даній справі прийнято у нарадчій кімнаті за результатами оцінки доказів, поданих сторонами та витребуваних судом.

В судовому засіданні оголошені вступна та резолютивна частини рішення.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, оцінивши надані докази, суд, встановив:

13.11.2012 р. між Товариством з обмеженою відповідальністю «Порше Мобіліті» (надалі за текстом - компанія, позивач) та Товариством з обмеженою відповідальністю «ЇМ. ОСОБА_2» (надалі за текстом - позичальник, відповідач) було укладено Кредитний договір № 50006722 (надалі за текстом - договір), відповідно до якого позивач зобов'язався надати відповідачу кредит у сумі 113 669,99 грн., що еквівалентно на дату укладання договору 13 671,50 доларів США, строком на 60 місяців, зі змінною процентною ставкою (надалі за текстом - кредит) з цільовим призначенням для придбання автомобіля марки VW, модель Polo Sedan, кузов №XW8ZZZ61ZDG024053, об'єм двигуна 1598 куб. см, рік випуску 2012, а відповідач зобов'язався прийняти кредитні кошти, належним чином використовувати та повернути позивачеві ОСОБА_3 у повному обсязі шляхом здійснення щомісячних платежів відповідно до Договору та згідно із Графіком погашення кредиту, що становить невід'ємну частину Договору (надалі за текстом - графік погашення).

Крім того, за Кредитним договором №50006722 від 13.11.2012 року позивач зобов'язався надати відповідачу ОСОБА_4 кредит у сумі еквіваленту 4 128,45 дол. США в українських гривнях, що на дату укладання ОСОБА_4 кредиту становило 34 101,00 гривень (надалі за текстом - додатковий кредит). Цільове призначення ОСОБА_4 кредиту: сплата страхових платежів за Договором страхування, укладеним на виконання умов Кредитного договору.

16.10.2013 року між Сторонами було укладено Договір про внесення змін/ОСОБА_4 угоду № 1 до Кредитного договору .№50006722 від 22.01.2013 року, відповідно до якого Відповідач повідомив про зміну адреси.

Згідно із умовами Кредитного договору № 50006722 від 13.11.2012 р. процентна ставка становить 9,9%.

Сторони у договорі узгодили, що договір між сторонами складають цей кредитний договір, загальні умови кредитування, графік погашення кредиту, а також інші документи, що можуть бути укладені або підписані сторонами у відношенні кредиту.

Відповідно до окремих положень п. 1.3.1 Загальних умов кредитування - розмір платежів, що підлягають сплаті Відповідачем у повернення ОСОБА_3 та ОСОБА_4 кредиту, визначено у гривні на день укладання Кредитного договору у Графіку погашення кредиту, який є невід'ємною частиною Кредитного договору. В подальшому Відповідач сплачує платежі у повернення ОСОБА_3 та ОСОБА_4 кредиту відповідно до виставлених Позивачем рахунків у гривні; при цьому розмір платежів розраховується шляхом застосування еквівалентів платежів у іноземній валюті, вказаних у Графіку погашення кредиту, чинного на момент виставлення рахунку обмінного курсу банку, зазначеного у Кредитному договорі.

Згідно з пп. 1.4.1, 1.4.2 Загальних умов кредитування надання ОСОБА_3 здійснюється починаючи з дати укладення Кредитного договору. Датою надання ОСОБА_3 є дата списання коштів у розмірі Суми кредиту з рахунку Компанії відповідно до умов Кредитного договору. Повернення ОСОБА_3 здійснюється Позичальником у повному обсязі в терміни, встановлені Графіком погашення кредиту, за винятком випадків, у яких цими Загальним умовами кредитування передбачено інші строки повернення кредиту.

Пунктом 1.4.3 Загальних умов кредитування, крім іншого, передбачено, що до 10 числа кожного місяця Компанія надсилає Позичальнику відповідні рахунки для сплати чергового платежу відповідно до Графіку погашення кредиту. Черговий платіж підлягає сплаті у строк відповідно до Графіку погашення кредиту. Компанія має право надсилати рахунки за поштовою адресою Позичальника, а також електронною поштою, а Позичальник зобов'язується забезпечити отримання рахунків та їх вчасну сплату.

В п. 2.1. Загальних умов кредитування вказано, що за використання ОСОБА_3 у межах встановленого кредитування Відповідач сплачує Позивачу проценти за процентною ставкою визначеною в Договорі.

За п. 2.4. Договору нарахування процентів здійснюється щомісячно, 15 числа кожного місяця. Період нарахування процентів починається з першого календарного дня і закінчується останнім календарним днем поточного місяця. Проценти нараховуються за методом « 30/360» (для цілей розрахунку один календарний місяць гається з 30 днів, при цьому умовно в році 360 днів). Проценти нараховуються на еквівалент суми ОСОБА_3 в іноземній валюті, яка залишається неповернутою, відповідно до графіку погашення.

Відповідно до п. 2.5 Загальних умов кредитування термін сплати процентів: одночасно із поверненням чергового платежу в терміни та в сумі відповідно до Графіку погашення кредиту, за винятком випадків, у яких цими Загальними умовами кредитування передбачено інші строки сплати процентів.

Відповідно до 3.2.1. Загальних умов кредитування у випадку порушення Відповідачем терміну сплати будь-якого чергового платежу з повернення ОСОБА_3 та/або ОСОБА_4 кредиту на строк більше ніж 30 (тридцять) календарних днів, Позивач мав право визнати термін повернення ОСОБА_3 таким, що настав.

Згідно з п. 3.3 загальних умов кредитування Позичальник зобов'язаний повернути компанії у повному обсязі суму кредиту, плату за кредит та штрафні санкції, якщо такі підлягають застосуванню (сума до повернення Позичальником розраховується Компанією і вказується у повідомленні Компанії) протягом 30 календарних днів з дати одержання повідомлення про таку вимогу Позичальником (для фізичних осіб) та протягом 5 (пяти) календарних днів з дати одержання повідомлення про таку вимогу Позичальником ( для фізичних осіб-підприємців та юридичних осіб).

Пунктом 5.5 Загальних умов кредитування передбачено, що Позичальник зобов'язується забезпечити страхування майна, яким забезпечено виконання зобов'язань Позичальника за Кредитним договором, на протязі усього терміну дії Кредитного договору в страховій компанії, яка авторизована Компанією. Страхування майна забезпечується на наступних умовах: термін страхування - не менше одного року з дня укладення договору застави з переукладанням/продовженням терміну страхування на кожний наступний рік, при цьому Позичальник зобов'язаний упевнитись, що страхова компанія є авторизована Компанією , в протилежному випадку Позичальник укладає договір страхування майна з іншою автоматизованою страховою компанією; застраховані ризики - пошкодження, втрата або знищення майна; страхова сума - повна вартість майна з виплатою страхового відшкодування Компанії (вигодонабувач за страхуванням) в межах заборгованості Позичальника за Кредитним договором. Здійснювати щорічне страхування зазначеного майна на вказаних умовах до повного виконання зобов'язань за Кредитним договором. Невідкладно надавати Компанії оригінали відповідних полісів страхування.

Згідно з п. 8.1 загальних умов кредитування у разі порушення Позичальником терміну сплати будь-якого чергового платежу з повернення ОСОБА_3 відповідно до Графіку погашення кредиту, Позичальник сплачує Компанії пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного Банку України від суми заборгованості за кожний день прострочення до моменту повного погашення заборгованості включно. Сплата пені не звільняє Позичальника від сплати процентів за фактичний термін користування ОСОБА_3.

Пунктом 8.2 загальних умов кредитування у разі порушення Позичальником терміну повернення ОСОБА_3, визначеного у статті 3.3, за винятком умови порушення Позичальником терміну сплати будь-якого чергового платежу з повернення ОСОБА_3 відповідно до Графіку погашення кредиту, передбаченої в статті 3.2.1, Позичальник сплачує Компанії штраф у розмірі 20 (двадцяти) відсотків від суми кредиту.

Відповідно до п. 8.3 загальних умов кредитування за кожний випадок порушення Позичальником умов статей 5.1, 5.2, 5.3, 5.4, 8.2 Позичальник сплачує Компанії штраф у еквіваленті 15 Євро чи 20 дол. США відповідно до еквіваленту суми кредиту у кредитному договорі на момент направлення Компанією першої вимоги щодо сплати, та відповідно еквівалент 20 Євро чи 25 дол. США за направлення другої вимоги щодо сплати, та еквівалент 25 Євро чи 30 дол. США за направлення третьої вимоги щодо сплати (якщо Компанія вирішить надіслати таку третю вимогу).

Згідно з п. 8.4 загальних умов кредитування у випадку будь-якого порушення Позичальником вимог пункту 5.5 цього кредитного договору, включаючи, але не обмежуючись випадками несплати Позичальником сум страхових платежів на користь страхової компанії у строки, обумовлені договором страхування, укладання Позичальником договору страхування із страховою компанією, не авторизованою Компанією тощо, Позичальник сплачує на вимогу Компанії штраф в розмірі 15% від Суми кредиту. Зазначені у цій статті штрафні санкції підлягають сплаті Позичальником не пізніше ніж через 7 (сім) робочих днів з дня направлення відповідної вимоги Компанією, а у разі дострокового повернення кредиту за рішенням Компанії - відповідно до статті 3.3. Якщо Позичальник не здійснить оплату протягом вказаного терміну з моменту отримання першої вимоги щодо сплати, Компанія надсилає в такий же спосіб другу платіжну вимогу щодо сплати, яка подовжує строк здійснення оплати ще на 8 (вісім) робочих днів. Якщо Позичальник не здійснить оплату протягом вказаного терміну з моменту отримання другої вимоги щодо сплати, Компанія відповідно до статті 3.2.1 Кредитного договору вимагатиме повернення ОСОБА_3 достроково, а також погашення всієї суми заборгованості за Кредитним договором, про що повідомить у відповідній вимозі (повідомлені) про дострокове погашення кредиту та сплати заборгованості за Кредитним договором.

Пунктом 8.5 загальних умов кредитування передбачено, що збитки, заподіяні у зв'язку з неналежним виконанням Кредитного договору, повинні бути відшкодовані винною стороною у повному обсязі, понад передбачені штрафні санкції.

П. 9.4 загальних умов кредитування передбачено, що будь-які повідомлення та вимоги, передбачені Загальними умовами кредитування, повинні бути надіслані у письмовій формі рекомендованим поштовим відправленням на адресу Сторони, вказану в Кредитному договорі (або іншу адресу, про яку Сторона повідомить у письмовій формі); відправлене таким чином повідомлення вважатиметься отриманим Стороною на 3-й (третій) робочий день з дня відправлення.

Розділом 10 загальних умов кредитування передбачено, що Компанія надає Позичальнику ОСОБА_4 кредит на страхування у сумі та на умовах, зазначених у Кредитному договорі. Цільовим призначенням ОСОБА_4 кредиту є сплата страхових платежів відповідно до Договору страхування, укладеного Позичальником на виконання умов Кредитного договору (далі за текстом - Договір страхування).Сума ОСОБА_4 кредиту дорівнює сумі страхових платежів, які має сплатити Позичальник відповідно до Договору страхування за весь час, що залишається до припинення Кредитного договору. ОСОБА_4 кредит надається Компанією позичальнику шляхом перерахування Компанією на користь страхової компанії, зазначеної у Кредитному договорі або іншому документі, грошових коштів за страхові премії відповідно до Договору страхування, що підлягають сплаті Компанією рівними місячними платежами. Позичальник доручає компанії перераховувати страхові премії на користь страхової компанії рівними місячними платежами. Банківські реквізити страхової компанії для перерахування платежів зазначаються в Кредитному договорі або іншому документі. Позичальник зобов'язується прийняти, належним чином використовувати і повернути Компанії ОСОБА_4 кредит у повному обсязі, а також сплатити проценти за користування ОСОБА_4 кредитом відповідно до умов Кредитного договору. Проценти за ОСОБА_4 кредитом нараховуються на суму фактичної заборгованості Позичальника за процентною ставкою, що вказана у Кредитному договорі та відповідно до Графіка погашення ОСОБА_3. На будь-який день фактична заборгованість Позичальника за ОСОБА_4 кредитом складає суму, перераховану страховику Компанією відповідно до Кредитного договору і не погашену Позичальником. Надання ОСОБА_4 кредиту здійснюється починаючи з дати укладення Кредитного договору. ОСОБА_4 кредит надається рівними частинами щомісячно.

Згідно графіку погашення кредиту, що є додатком до кредитного договору, встановлений графік відповідного погашення у період з 15.12.2012 р. по 15.11.2017р.

Для забезпечення виконання зобов'язань за Договором між Позивачем та Відповідачем було укладено Договір застави транспортного засобу від 16.11.2013 р., за яким для забезпечення виконання зобов'язань за Договором Відповідачем було передано у заставу: автомобіль марки VW, модель Polo Sedan, кузов №XW8ZZZ61ZDG024053, об'єм двигуна 1598 куб. см, рік випуску 2012, реєстраційний номер - ВІ3447ВН. заставною вартістю 133 729,40 грн.

Відповідно до п. 2.1.1. Договору застави, Заставодержатель має право, уразі не виконання Заставодавцем зобов'язань за Договором, зазначеним у п. 1.З. цього Договору -задовольнити, у повному обсязі, за рахунок предмету застави свої вимоги у порядку, зазначеному в розділі 5 цього Договору, включаючи основну суму боргу, проценти за користування кредитом, відшкодування збитків, завданих простроченням виконання, неустойки, необхідні витрати на отримання предмету застави та його реалізацію.

Відповідно до п. 5.4. Договору застави звернення стягнення на предмет застави здійснюється за рішенням суду або на підставі виконавчого напису.

Відповідно до п. 5.4.1. Договору застави реалізація Предмета застави, на який звернено стягнення, проводиться шляхом продажу з публічних торгів.

Позивач вказує, що умови кредитного договору № 50006722 від 13.11.2012 року виконав у повному обсязі.

На підтвердження факту виконання обов"язку щодо надання кредиту за договором позивачем надане платіжне доручення № 50001246 від 21.11.2012р. на суму 113 669,99 грн.

Позивач вказує, що відповідач порушив свої зобов'язання за Договором, не здійснивши сплати наступних платежів по погашенню кредиту: за квітень 2015 року на суму 6 855,18 грн. відповідно до рахунку № 00254835 від 06.04.2015, належного до сплати відповідно до Графіку погашення не пізніше 15.04.2015р.; за травень 2015 року на суму 6 151,00 гри. відповідно до рахунку № 00260911 від 06.05.2015, належного до сплати відповідно до Графіку погашення не пізніше 15.05.2015р.; за червень 2015 року на суму 6 132,62 гри. відповідно до рахунку № 00266797 від 04.06.2015, належного до сплати відповідно до Графіку погашення не пізніше 15.06.2015р., на загальну суму 19 138,80 грн.

Крім того, позивач зазначає, що Відповідач порушив свої зобов'язання за ОСОБА_4 кредитом не здійснивши наступні платежі: за квітень 2015 року на суму 1 630,43 грн. відповідно до рахунку № 00254835 від 06.04.2015 p., належного до сплати відповідно до Графіку погашення не пізніше 15.04.2015 p.; за травень 2015 року на суму 1462,95 грн. відповідно до рахунку № 00260911 від 06.05.2015 p., належного до сплати відповідно до Графіку погашення не пізніше 15.05.2015 p.; за червень 2015 року на суму 1 458,58 грн. відповідно до рахунку № 00266797 від 04.06.2015 p., належного до сплати відповідно до Графіку погашення не пізніше 15.06.2015 p.; за липень 2015 року на суму 1 458,71 грн. відповідно до рахунку № 00271874 від 03.07.2015 p., належного до сплати відповідно до Графіку погашення не пізніше 15.07.2015 p.; за серпень 2015 року на суму 1 463,71 грн. відповідно до рахунку № 00277280 від 03.08.2015 p., належного до сплати відповідно до Графіку погашення не пізніше 15.08.2015 p.; за вересень 2015 року на суму 1 516,30 грн. відповідно до рахунку № 00282302 від 02.09.2015 p., належного до сплати відповідно до Графіку погашення не пізніше 15.09.2015 р., за жовтень 2015 року на суму 1 466,28 грн. відповідно до рахунку № 00287343 від 05.10.2015 p., належного до сплати відповідно до Графіку погашення не пізніше 15.10.2015 р., за листопад 2015 року на суму 1 596,43 грн. відповідно до рахунку № 00292759 від 02.11.2015 p., належного до сплати відповідно до Графіку погашення не пізніше 15.11.2015 р., за грудень 2015 року на суму 1 599,21 грн. відповідно до рахунку № 00297586 від 04.12.2015 p., належного до сплати відповідно до Графіку погашення не пізніше 15.12.2015 р., всього на суму 13 652,60 грн.

Позивачем відповідачу направлялися вимоги щодо сплати заборгованості, зокрема: ОСОБА_1 (1й) щодо сплати заборгованості від 05.05.2015 p.; ОСОБА_1 (2й) щодо сплати заборгованості від 19.05.2015 p.; ОСОБА_1 (Зй) щодо сплати заборгованості від 03.06.2015 p.; ОСОБА_1 (Зй) щодо сплати заборгованості від 17.06.2015 р.

22.06.2015 р. Позивачем Відповідачу було направлено вимогу (повідомлення) щодо дострокового повернення кредиту та сплати заборгованості за кредитним договором вих. № 50006722 від 17.06.2015 р. з вимогою повернути суму ОСОБА_3

09 вересня 2015 р. приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу ОСОБА_5 було вчинено виконавчий напис про звернення стягнення на Предмет застави № 1570.

22 вересня 2015 року старшим державним виконавцем Автозаводського відділу державної виконавчої служби Кременчуцького міського управління юстиції винесено Постанову про відкриття виконавчого провадження.

Позивач вказує, що відповідачем заборгованість погашена не була, тому вважаючи свої права порушеними позивач звернувся до суду з вимогами щодо стягнення з відповідача 264 559,37 грн. заборгованості, з яких: 200 438,87 грн. заборгованості за кредитом за кредитним договором № 50006722 від 13.11.2012р., 13 652,60 грн. за додатковим кредитом, 25 215,63 грн. штрафу, 1 168,30 грн. пені за кредитом, 484,01 грн. пені за додатковим кредитом, 2 952,42 грн. 3% річних за кредитом, 145,21 грн. 3% річних за додатковим кредитом, 4 134,22 грн. інфляційних за кредитом, 168,71 грн. інфляційних за додатковим кредитом, 16 200,00 грн. збитків.

При вирішенні спору, суд приймає до уваги наступне.

Згідно із ст. 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини. Статтями 202, 205 Цивільного кодексу України закріплено загальне поняття правочину, яким є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Правочин може вчинятися усно або в письмовій формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом. Правочин, для якого не встановлена обов'язкова письмова форма, вважається вчиненим, якщо поведінка сторін засвідчує їхню волю до настання відповідних правових наслідків. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним, останній за приписами ст. 204 Цивільного кодексу України є правомірним. При цьому відповідно до ст. 207 Цивільного Кодексу України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв'язку. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами). Правочин, який вчиняє юридична особа, підписується особами, уповноваженими на це її установчими документами, довіреністю, законом або іншими актами цивільного законодавства, та скріплюється печаткою (редакція, яка діяла на момент виникнення спірних правовідносин).

Положеннями статей 627, 628 Цивільного кодексу України визначено, що відповідно до ст. 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Як визначено ч. 1 ст. 181 Господарського кодексу України, господарський договір за загальним правилом викладається у формі єдиного документа, підписаного сторонами та скріпленого печатками. У відповідності з ч. 2 ст. 639 Цивільного кодексу України якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася.

За своєю правовою природою договір № 50006722 від 13.11.2012р. є кредитним договором, згідно якого банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти. До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 глави 71 Цивільного кодексу України, якщо інше не встановлено параграфом 2 і не випливає із суті кредитного договору (ст. 1054 Цивільного кодексу України). ОСОБА_3 - це позичковий капітал банку у грошовій формі, що передається у тимчасове користування на умовах забезпеченості, повернення, строковості, платності та цільового характеру використання.

Як вбачається з матеріалів справи товариство з обмеженою відповідальністю "Порше Мобіліті" свої зобов'язання за кредитним договором № 50006722 від 13.11.2012р. виконало в частині надання кредиту у розмірі 113 669,99 грн., що підтверджується платіжним дорученням № 50001246 від 20.11.2012р. та не спростовано відповідачем.

Відповідач доказів сплати платежів по погашенню кредиту за квітень 2015 року на суму 6 855,18 грн. відповідно до рахунку № 00254835 від 06.04.2015, належного до сплати відповідно до Графіку погашення не пізніше 15.04.2015р.; за травень 2015 року на суму 6 151,00 гри. відповідно до рахунку № 00260911 від 06.05.2015, належного до сплати відповідно до Графіку погашення не пізніше 15.05.2015р.; за червень 2015 року на суму 6 132,62 гри. відповідно до рахунку № 00266797 від 04.06.2015, належного до сплати відповідно до Графіку погашення не пізніше 15.06.2015р., на загальну суму 19 138,80 грн., суду не надав.

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом ( ст. 612 ЦК України).

З огляду на визначені у Графіку погашення строки повернення кредиту, за відсутності доказів сплати платежів за квітень-червень 2015р., відповідач є таким, що прострочив виконання зобов"язання.

Оскільки відповідач не виконував умови Договору щодо сплати платежів по погашенню кредиту, 22.06.2015 р. позивач направив йому вимогу (повідомлення) щодо дострокового повернення кредиту та сплати заборгованості за кредитним договором вих. № 50006722 від 17.06.2015 р. з вимогою повернути суму ОСОБА_3. Дана вимога отримана відповідачем 24.06.2015 р., що підтверджується Рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення виплату поштового переказу № 0430600698715.

Сторони пунктом 3.3. Договору узгодили, що позичальник зобов'язаний повернути Позивачу в повному обсязі Суму кредиту та додаткового кредиту, плату за кредит та штрафні санкції, якщо такі підлягають застосуванню протягом 30 календарних днів з дати одержання повідомлення про таку вимогу позичальником.

З огляду на вищевикладене, терміном повернення суми ОСОБА_3 є « 23» липня 2015 року.

Проте відповідач у строки, передбачені пунктом 3.3. Договору, кредит не повернув та заборгованість за кредитним договором не сплатив.

Позивач визначив, що станом на момент подання позовної заяви, на « 23» грудня 2015 року, сума ОСОБА_3 за Договором, за виключенням заборгованості протягом квітня-червня 2015 року, яка підлягала поверненню становить еквівалент 7 496,63 доларів США, що відповідно до обмінного курсу валют - 23,220 грн./дол. США ПАТ «ОСОБА_3 ОСОБА_6» чинного станом на 22.12.2015 р. складає 174 071,74 грн.

Відповідно до ч. 1. ст. 1056-1 ЦКУ процентна ставка за кредитом може бути фіксованою або змінюваною. Тип процентної ставки визначається кредитним договором. Розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів.

Фіксована процентна ставка є незмінною протягом усього строку кредитного договору. Встановлений договором розмір фіксованої процентної ставки не може бути збільшено банком в односторонньому порядку.

Згідно із умовами Кредитного договору № 50006722 від 13.11.2012 р. процентна ставка становить 9,9%.

Позивач визначив, що розмір процентів за користування кредитними коштами розраховується становить 7 228,33 грн., виходячи з того, що сума ОСОБА_3, яка підлягає сплаті становить 174 071,74 грн., кількість днів прострочення сплати суми ОСОБА_3 (строк користування ОСОБА_3) становить (25.07.2015-23.12.2015) 151 днів, розмір процентів за користування кредитними коштами розраховується наступним чином: 174 071,74*9,9%*151/360 = 7 228,33 грн.

Суд погоджується з розрахунками позивача заборгованості за кредитом та процентів за користування кредитними коштами.

Відповідно до ст. 32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

За змістом статей 33 і 34 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог.

Факт наявності заборгованості відповідача перед позивачем 19 138,80 грн. прострочених платежів за кредитом, 174 071,74 грн. кредиту за Договором, 7 228,33 грн. процентів за користування кредитними коштами, а всього 200 438, 87 грн. підтверджується матеріалами справи та жодним чином відповідачем не спростований. Доказів його оплати відповідачем суду не надано.

За даних обставин, вимоги позивача про стягнення 200 438, 87 грн. заборгованості за кредитом за кредитним договором № 50006722 від 13.11.2012р. є обгрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Відповідно до частини 1 статті 610 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Правові наслідки порушення зобов'язання встановлені статтею 611 Цивільного кодексу України. Відповідно до частини 1 вказаної статті, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: сплата неустойки.

Ч.1 ст. 216 Господарського кодексу України встановлено, що учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

За змістом ст. 217 Господарського кодексу України у сфері господарювання застосовуються такі види господарських санкцій: відшкодування збитків; штрафні санкції; оперативно-господарські санкції та адміністративно-господарські санкції.

Відповідно до ч.1 ст. 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Позивачем заявлено до стягнення з відповідача 25 215,63 грн. штрафу, у тому числі 2 481,64 грн. відповідно до п. 8.3. Договору і 22 733,99 грн. відповідно до п. 8.2. Договору, та 1 168,30 грн. пені за кредитом.

Так, у п. 8.1 загальних умов кредитування сторони визначили, що у разі порушення Позичальником терміну сплати будь-якого чергового платежу з повернення ОСОБА_3 відповідно до Графіку погашення кредиту, Позичальник сплачує Компанії пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного Банку України від суми заборгованості за кожний день прострочення до моменту повного погашення заборгованості включно. Сплата пені не звільняє Позичальника від сплати процентів за фактичний термін користування ОСОБА_3.

Пунктом 8.2 загальних умов кредитування визначено, що у разі порушення Позичальником терміну повернення ОСОБА_3, визначеного у статті 3.3, за винятком умови порушення Позичальником терміну сплати будь-якого чергового платежу з повернення ОСОБА_3 відповідно до Графіку погашення кредиту, передбаченої в статті 3.2.1, Позичальник сплачує Компанії штраф у розмірі 20 (двадцяти) відсотків від суми кредиту.

Відповідно до п. 8.3 загальних умов кредитування за кожний випадок порушення Позичальником умов статей 5.1, 5.2, 5.3, 5.4, 8.2 Позичальник сплачує Компанії штраф у еквіваленті 15 Євро чи 20 дол. США відповідно до еквіваленту суми кредиту у кредитному договорі на момент направлення Компанією першої вимоги щодо сплати, та відповідно еквівалент 20 Євро чи 25 дол. США за направлення другої вимоги щодо сплати, та еквівалент 25 Євро чи 30 дол. США за направлення третьої вимоги щодо сплати (якщо Компанія вирішить надіслати таку третю вимогу).

Посилаючись на п.8.1. позивач за період з 15.04.2015р. по 23.12.2015р. нарахував відповідачу 1 168,30 грн. пені за прострочення платежів по погашенню кредиту за квітень 2015 року - червень 2015 року.

Частиною 2 статті 343 Господарського кодексу України визначено, що пеня за прострочку платежу встановлюється за згодою сторін господарських договорів, але її розмір не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України.

Відповідно до частини 6 статті 232 Господарського кодексу України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено договором або законом, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

З огляду на вимоги частини першої статті 47 і статті 43 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд має з'ясовувати обставини, пов'язані з правильністю здійснення позивачем розрахунку, та здійснити оцінку доказів, на яких цей розрахунок ґрунтується.

Судом перевірений розрахунок, наданий позивачем та встановлено, що позивачем розрахунок пені здійснено без урахування положень зазначених норм законодавства, але сума пені заявлена до стягнення не перевищує суму, яка була розрахована судом у відповідності до положень ст. 232 ГПК України, тому суд вважає за можливе задовольнити загальну суму пені в розмірі 1 168,30 грн. (розрахунок суми пені здійснено за допомогою калькулятору підрахунку заборгованості та штрафних санкцій "Ліга:Еліт 9.1.3").

Посилаючись на п.8.2. позивач нарахував відповідачу 22 733,99 грн. штрафу за порушення зобов'язань, вказаних в п. 3.3. Договору.

Оскільки, станом на момент подання позовної заяви, ОСОБА_3 Позивачеві не повернутий, відповідач не виконав свої зобов'язання, погоджені в п. 3.3. Договору, виходячи з того, що сума ОСОБА_3 становить 113 669,99 грн. розмір штрафних санкцій становить: 113 669,99 *20% = 22 733,99 грн.

Таким чином, вимоги про стягнення штрафу у розмірі 22 733,99 грн. відповідно до п.8.2. умов є правомірними та такими, що підлягають задоволенню.

Щодо стягнення з відповідача штрафу в розмірі 2 481,64 грн. відповідно до п. 8.3. Договору суд зазначає наступне.

Відповідно до п. 8.3. Договору, за кожен випадок порушення Відповідачем вимог плі. 5.2, 5.3, 5.4, 8.2 Договору Відповідач сплачує Позивачеві штраф у розмірі: еквівалент 20 доларів США за першу вимогу, еквівалент 25 доларів США за другу вимогу, еквівалент 30 доларів США за третю вимогу (якщо Позивач вирішить надіслати таку вимогу).

Судом встановлено, що позивачем було надіслано на адресу відповідача кілька вимог: ОСОБА_1 (1й) щодо сплати заборгованості від 05.05.2015 p.; ОСОБА_1 (2й) щодо сплати заборгованості від 19.05.2015 p.; ОСОБА_1 (Зй) щодо сплати заборгованості від 03.06.2015 p.; ОСОБА_1 (Зй) щодо сплати заборгованості від 17.06.2015 р.

Через порушення Відповідачем своїх зобов'язань, вказаних в п.п. 5.2, 5.3, 5.4, 8.2 Договору, Позивачем були застосовані штрафні санкції зокрема:

- Нагадування щодо несплаченого платежу, рахунок № 00258869 від 05.05.2015 р., Сума штрафної санкції 471,12 грн.;

- Нагадування щодо несплаченого платежу, рахунок № 00263393 від 19.05.2015 р. Сума штрафної санкції 574,43 грн.;

- Нагадування щодо несплаченого платежу, рахунок № 00264725 від 03.06.2015 р. Сума штрафної санкції 707,62 грн.;

- Нагадування щодо несплаченого платежу, рахунок № 00269282 від 17.06.2015 р. Сума штрафної санкції 728,47 грн.

Враховуючи узгоджені сторонами положення щодо застосування штрафу, визначений позивачем перелік нагадувань для нарахування штрафу, а також встановлений факт несплати відповідачем кредитних платежів у строки, визначені договором, позивачем обгрунтовано заявлено позовні вимоги про сплату 1753,17 грн. штрафу (перше нагадування від 05.05.2015 року - штраф 471,12 грн., друге нагадування від 19.05.2015 року - штраф 574,43 грн., третє нагадування від 03.06.2015 року - штраф 707,62 грн.) В задоволенні решти вимог про стягнення штрафу слід відмовити, оскільки умовами договору не передбачено можливості стягнення штрафу за направлення кількох третіх вимог.

Крім того, позивачем заявлено до стягнення з відповідача 3% річних в розмірі 2 952,42 грн. за неповернення кредиту за квітень 2015 року - червень 2015 року, суму інфляційних нарахувань в розмірі 4 134,22 грн. та збитки в розмірі 16 200,00 грн.

В силу вимог ч.2 ст.625 Цивільного кодексу України, боржник який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Інфляційні витрати пов'язані з інфляційними процесами в державі та за своєю природою є компенсацією за понесені збитки, завдані знеціненням грошових коштів, а три відсотки річних - є платою за користування коштами, які не були своєчасно сплачені боржником. Вказана правова позиція викладена в інформаційному листі Верховного Суду України № 3.2-2005 від 15.07.2005 року.

Спірні кредитні відносини регулюються положеннями параграфа 1 глави 71 ЦК України, статтею 1054 ЦК України, відповідно до яких законодавець вказує на обов'язок позичальника повернути кредит та сплатити проценти, тобто за правовою природою це є зобов'язанням. Також ст. 10561 ЦК України законодавець передбачив змінювану процентну ставку за кредитом, що втілено сторонами у кредитному договорі.

Проценти, визначені статтями 1048, 1056-1, 1061 ЦК України, є платою за користування грошовими коштами, яка, за відсутності іншої домовленості сторін, сплачується боржником за весь період користування грошовими коштами, у тому числі після настання терміну їх повернення. Поряд з цим за порушення виконання грошового зобов'язання на боржника покладається відповідальність відповідно до ст. 625 ЦК України, яка полягає у приєднанні до невиконаного обов'язку, нового додаткового обов'язку у вигляді відшкодування матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів за весь час прострочення, а також сплати трьох процентів річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом. Беручи до уваги різну правову природу процентів, передбачених статтями 1048, 1056-1, 1061 ЦК України, і процентів, що стягуються у відповідності до ст. 625 ЦК України, а також відсутність в чинному законодавстві обмежень, одночасне стягнення процентів, передбачених статтями 1048, 1056-1, 1061 ЦК України, та відшкодування інфляційних збитків за весь час прострочення, а також сплата трьох процентів річних від простроченої суми, передбачених ст. 625 ЦК України, є правомірним (за умов, що такі вимоги заявлені кредитором). Ця позиція підтверджується й висновками Верховного Суду України - постанова ВСУ від 29 травня 2013 р. у справі № 6-39цс13.

Судом перевірений розрахунок, наданий позивачем та встановлено, що позивачем розрахунок пені здійснено у відповідності до положень ч.2 ст.625 Цивільного кодексу України, тому вимоги про стягнення 3% річних в розмірі 2 952,42грн. за неповернення кредиту за квітень 2015 року - червень 2015 року, інфляційних нарахувань в розмірі 4 134,22 грн. обгрунтованими та такими, що підлягають задоволенню (розрахунок суми пені здійснено за допомогою калькулятору підрахунку заборгованості та штрафних санкцій "Ліга:Еліт 9.1.3").

Також позивач просить суд стягнути з відповідача збитки у загальному розмірі 16200грн., які складається з: вартості послуг ТОВ "Юридична компанія "Тріпл Сі" з супроводжуванням процесу звернення стягнення на предмет застави, представництва інтересів позивача у виконавчому проваджені, стягнення сум заборгованості станом на момент подання позовної заяви з урахуванням ПДВ у розмірі 4200,00 грн., вартості послуг наданих ТОВ "Юридичною фірмою "Вернер" для підготовки відповідної позовної заяви до господарського суду Полтавської області області та представництвом інтересів в суді з урахуванням ПДВ у розмірі з урахуванням ПДВ 12000,00 грн.

Розглянувши позовні вимоги щодо стягнення з відповідача збитків у розмірі 16200,00 грн., суд вважає за необхідне зазначити наступне.

Позивач заявив до стягнення 16200,00 грн. збитків, які фактично є витратами, що пов'язані із супроводженням процесу.

Надання правової допомоги учасникам судового процесу (склад учасників процесу визначений ст.18 ГПК України) при розгляді спорів в господарських судах передбачено, перш за все, статтею 59 Конституції України, в якій вказано, що кожен має право на правову допомогу та кожен є вільним у виборі захисника своїх прав і в даному випадку позивач використав таке право.

Рішенням Конституційного Суду України від 16.11.2000 року по справі №1-17/2000 визначено, що положення частини першої ст. 59 Конституції України про те, що "кожен є вільним у виборі захисника своїх прав" треба розуміти як конституційне право, з метою отримання правової допомоги, вибирати захисником своїх прав, крім адвоката, ще й особу, яка є фахівцем у галузі права і за законом має право на надання правової допомоги, особисто чи за дорученням юридичної особи.

В силу статті 28 ГПК України справи юридичних осіб в господарському суді ведуть їх органи, що діють у межах повноважень, наданих їм законодавством та установчими документами, через свого представника. Громадяни можуть вести свої справи в господарському суді особисто або через представників, повноваження яких підтверджуються нотаріально посвідченою довіреністю. Представництво інтересів сторони у господарському суді іншими, ніж зазначено у ч. ч. 1, 2 ст. 28 ГПК України, особами не носить обов'язкового характеру і пов'язано лише з волевиявленням самої сторони.

Таким чином, держава в особі відповідних органів визначає певне коло суб'єктів надання правової допомоги та їх повноваження. Правову допомогу можуть надавати, як адвокати, так і особи, які є фахівцями у галузі права і за законом мають право на надання правової допомоги особисто чи за дорученням юридичної особи.

Витрати на правову допомогу, які є предметом даного спору, позивач як вже зазначалося вище відносить до збитків.

Так, відповідно до ст. 224 Господарського кодексу України учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб'єкту, права або законні інтереси якого порушено. Під збитками розуміються витрати, зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов'язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.

Згідно зі ст. 22 Цивільного кодексу України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є: втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки). Збитки відшкодовуються у повному обсязі, якщо договором або законом не передбачено відшкодування у меншому або більшому розмірі.

Оплата юридичних послуг не може бути ні матеріальною шкодою, ні тим більш, збитками, з огляду на приписи ст. 225 ГК України, яка прямо вказує що саме відноситься до збитків. Оплата юридичних послуг під визначення збитків не підпадає.

Відповідно до п. 1 постанови Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України" від 21 лютого 2013 року N 7 встановлено, що відповідно до розділу VI Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК) судовими витратами є витрати сторін та інших учасників судового процесу в господарському суді, які пов'язані з розглядом справи і складаються з: судового збору; сум, що підлягають сплаті за проведення судової експертизи, призначеної господарським судом; витрат, пов'язаних з оглядом та дослідженням речових доказів у місці їх знаходження; оплати послуг перекладача, адвоката; інших витрат, пов'язаних з розглядом справи. Склад судових витрат не є вичерпним, і оцінка тих чи інших витрат сторін як судових здійснюється господарським судом з урахуванням обставин конкретної справи. До інших витрат у розумінні статті 44 ГПК відносяться, зокрема: суми, які підлягають сплаті особам, викликаним до господарського суду для дачі пояснень з питань, що виникають під час розгляду справи (стаття 30 названого Кодексу); витрати сторін та інших учасників судового процесу, пов'язані з явкою їх або їхніх представників у засідання господарського суду, за умови, що таку явку судом було визнано обов'язковою. Зазначені витрати не є збитками в розумінні статті 224 Господарського кодексу України та статті 22 Цивільного кодексу України, не входять до складу ціни позову і не можуть стягуватися під виглядом збитків.

Таким чином, заявлені позивачем до стягнення 16 200,00 грн. збитків не підлягають задоволенню.

В частині вимог про стягнення з відповідача 13 652,60 грн. заборгованості за додатковим кредитом, 484,01 грн. пені за невиконання зобов"язань за додатковим кредитом, 145,21 грн. 3% річних, 168,71 грн. інфляційних суд залишає позов без розгляду з огляду на наступні обставини.

Як вбачається з матеріалів справи, п. 3 ухвали суду від 05.05.2016 р. про порушення провадження у даній справі суд зобов'язував позивача надати суду, зокрема, оригінали документів, які додані до позовної заяви та докази фактичного надання кредиту.

В судове засідання 26.01.2016р. сторони явку представників в засідання не забезпечили, від позивача надійшло клопотання про відкладення розгляду справи (вх. № 826 від 26.01.2016р.).

Як наслідок, розгляд справи було відкладено 01.03.2016р., та зобовязано, зокрема, позивача надати оригінали документів, які додані до позовної заяви; докази фактичного надання кредиту; письмові пояснення, в яких зазначити відомості щодо погашення заборгованості за кредитним договором шляхом звернення стягнення на предмет застави; детальний розрахунок пені з урахуванням ст.232 ГК України.

У судове засідання 01.03.2015 р. позивач вищезазначених вимог суду не виконав, витребуваних судом документів не надав, представник позивача в судовому засідання надав клопотання (вх.№ 2665 від 01.03.16р.) про продовження строку розгляду спору.

Суд, враховуючи положення ч.3 ст.69 ГПК України, ухвалою від 01.03.2016р. продовжив строк розгляду спору на 15 днів, відклав розгляд справи на 10.03.2016 р., зобов'язати позивача докази фактичного надання кредиту; детальний розрахунок основного боргу за кредитним договором № 50006722 від 13.11.2012р. (200 438,87 грн.); детальний розрахунок основного боргу за додатковим кредитом (13 652,60 грн.); письмові пояснення, в яких зазначити відомості щодо погашення заборгованості за кредитним договором шляхом звернення стягнення на предмет застави.

Як вже зазначалось вище, в судове засідання 10.03.2016р. позивач надав письмові пояснення на вимогу ухвали суду та докази надання основного кредиту, докази фактичного надання додаткового кредиту суду надані не були.

Неподання позивачем без поважних причин необхідних для вирішення спору та витребуваних господарським судом матеріалів згідно з пунктом 5 статті 81 ГПК України є підставою для залишення позову без розгляду. Як випливає із приписів зазначеної правової норми, суд може залишити позов без розгляду при наявності наступних умов: документи повинні бути витребувані судом, ці документи є необхідними для розгляду спору по суті і спір без них вирішити неможливо, відсутні поважні причини, в звязку з якими документи не можуть бути подані.

Як роз'яснив Пленум Вищого господарського суду України у п. 2, п. 4 Постанови № 6 від 23.03.2012 р. "Про судове рішення", рішення господарського суду має ґрунтуватись на повному з'ясуванні такого: чи мали місце обставини, на які посилаються особи, що беруть участь у процесі, та якими доказами вони підтверджуються; чи не виявлено у процесі розгляду справи інших фактичних обставин, що мають суттєве значення для правильного вирішення спору, і доказів на підтвердження цих обставин; яка правова кваліфікація відносин сторін, виходячи з фактів, установлених у процесі розгляду справи, та яка правова норма підлягає застосуванню для вирішення спору. Господарським судам слід виходити з того, що рішення може ґрунтуватись лише на тих доказах, які були предметом дослідження і оцінки судом.

За наявними в даній справі матеріалами суд не може прийняти рішення за вимогою про стягнення заборгованості за додатковим кредитом, і як наслідок - про стягнення пені за додатковим кредитом, 3% річних за додатковим кредитом, інфляційних за додатковим кредитом, яке б відповідало вимогам ст. 84 ГПК України при повному з'ясуванні обставин справи, а тому суд фактично позбавлений можливості вирішення спору по суті в частині даних вимог.

Відповідно до ч. 4 ст. 81 ГПК України після усунення обставин, що зумовили залишення позову без розгляду, позивач має право знову звернутися з ним до господарського суду в загальному порядку, а тому залишення позову без розгляду не позбавляє позивача права на судовий захист відповідно до законодавства.

Враховуючи вищевикладене, недостатність доказів для розгляду спору по суті в частині вимог про стягнення заборгованості за додатковим кредитом, пені за додатковим кредитом, 3% річних за додатковим кредитом, інфляційних за додатковим кредитом і прийняття рішення у справі в зазначеній частині позову, є підстави для залишення позову без розгляду в частині вимог про стягнення заборгованості за додатковим кредитом, пені за додатковим кредитом, 3% річних за додатковим кредитом, інфляційних за додатковим кредитом.

Судові витрати, згідно ст. 49 ГПК України, покладаються на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст. ст. 33, 43, 49, 81, 82-85 ГПК України, суд -

В И Р І Ш И В :

1.Позов задовольнити частково.

2.Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "ім. Т.Шевченка", вул. Леніна, буд.106, м.Лохвиця, Полтавської області, 37200, ідентифікаційний код 34235919) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Порше Мобіліті" (02152, м. Київ, просп. Павла Тичини, 1-В, офіс "В", ідентифікаційний код 36422974) 200 438,87 грн. заборгованості за кредитом, 24487,16 грн. штрафу, 1 168,30 грн. пені за кредитом, 2 952,42 грн. 3% річних за кредитом, 4 134,22 грн. інфляційних за кредитом, 3497,71 грн. витрат по сплаті судового збору.

3.В частині вимог про стягнення 13 652,60 грн. заборгованості за додатковим кредитом, 484,01 грн. пені за додатковим кредитом, 145,21 грн. 3% річних за додатковим кредитом - позов залишити без розгляду.

4.В іншій частині вимог - у позові відмовити.

Видати наказ із набранням рішенням законної сили.

Повне рішення складено _____.03.2016 року.

СуддяКиричук О.А.