Рішення № 56451820, 09.03.2016, Господарський суд Львівської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09.03.2016р. Справа№ 910/31731/15

За позовом: ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю «Система Торгсервіс», м. Київ

до відповідача: ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю «Дюн-Вест-ЛТД», м. Червоноград, Львівська область

про стягнення 319 212 грн. 18 коп.

Суддя Мазовіта А.Б.

Секретар Юрків М.Г.

Представники:

від позивача: не зявився,

від відповідача: не зявився

ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю «Система Торгсервіс», м. Київ звернулося до Господарського суду м. Києва з позовом до ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю «Індагро Груп», м. Київ про стягнення 319212грн. 18 коп.

Ухвалою від 23.12.2015 р. Господарський суд м. Києва порушив провадження у справі. Ухвалою від 19.01.2016 р. Господарський суд м. Києва здійснив заміну відповідача ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю «Індагро Груп» його правонаступником - ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю «Дюн-Вест-ЛТД», надіслав справу за підсудністю до Господарського суду Львівської області.

Ухвалою від 03.02.2016 р. Господарський суд Львівської області призначив справу до розгляду на 17.02.2016 р. Розгляд справи відкладався з підстав, викладених в ухвалі суду.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилався на те, що між позивачем та відповідачем було укладено договір поставки, на виконання умов якого відповідачу було передано у власність товар. Однак, відповідач свої зобовязання щодо оплати вартості отриманого товару не виконав, заборгованість становить 197 804 грн. 16 коп. У звязку з порушенням строків оплати вартості товару відповідачу нараховано пеню в сумі 80 747 грн. 46 коп., 3% річних в сумі 4 438 грн. 40 коп., інфляційні втрати в сумі 36 222 грн. 16коп. Таким чином, загальний розмір заборгованості, який підлягає до стягнення з відповідача на користь позивача, становить 319 212 грн. 18 коп.

Відповідач в судове засідання явку представника не забезпечив, проти позову не заперечив, доказів погашення заборгованості не надав, вимог ухвали суду не виконав, повідомлення про дату, час та місце розгляду справи надсилалися на адресу, вказану позовній заяві та в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, що згідно ст. 64 ГПК України є врученням належним чином.

У відповідності до п. 3.9.1. постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 р. № 18 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» за змістом зазначеної статті 64 ГПК, зокрема, в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством звязку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

Відповідно до вимог ст. 75 ГПК України, якщо відзив на позовну заяву і витребувані господарським судом документи не подано, справу може бути розглянуто за наявними в ній матеріалами. Проаналізувавши зібрані по справі докази, суд дійшов висновку про достатність матеріалів справи для її розгляду по суті за відсутності представника відповідача та його відзиву на позовну заяву.

Розглянувши матеріали справи, суд встановив наступне.

24 лютого 2015 року між ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю «Система Торгсервіс» (постачальник) та ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю «Індагро Груп», правонаступником якого є ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю «Дюн-Вест-ЛТД» (покупець) було укладено договір №2402/1 поставки.

За цим договором постачальник (позивач) зобовязувався передавати покупцю товар, а покупець (відповідач) приймати такий товар та оплачувати.

На виконання умов вищевказаного договору, позивач поставив відповідачу по видаткових накладних №ТО-0000009 від 06.03.2015 р., ТО-0000010 від 06.03.2015 р. та довіреності на отримання ТМЦ №ІГ-29 від 06.03.2015 р. (оригінали видаткових накладних та довіреності оглянуті в судовому засіданні, завірені копії долучені до матеріалів справи) товар на загальну суму 197 804 грн. 16 коп.

Відповідно до п. 4.1. договору покупець зобовязується оплатити в безготівковій формі платіжними дорученнями за платіжними реквізитами постачальника наведеними у розділі 12 цього договору 100% вартості товару шляхом перерахування коштів на рахунок постачальника протягом 14 календарних днів з моменту поставки відповідної партії товару та при умові отримання від постачальника документів у відповідності з п. 5.1. договору.

У звязку з неналежним виконанням відповідачем свого обовязку щодо оплати вартості товару, позивач в позовній заяві просив суд стягнути з відповідача 197 804 грн. 16 коп. основного боргу, 80 747 грн. 46 коп. пені, 4438грн. 40 коп. 3% річних, 36 222 грн. 16 коп. інфляційних втрат.

Згідно ст. 509 ЦК України, зобовязанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобовязана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обовязку. Відповідно до ст. 11 ЦК України, однією з підстав виникнення зобовязань, є, зокрема, договори та інші правочини.

Відповідно до ч. 1 ст. 626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обовязків.

Згідно ст. 712 ЦК України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобовязується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не повязаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобовязується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Покупець зобовязаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобовязаний сплатити продавцеві повну ціну товару (ч. 1 ст. 692 ЦК України).

Згідно ст. 530 ЦК України, якщо у зобовязанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до частини 5 ст. 626 ЦК України, договір є відплатним, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає із суті договору.

Стаття 599 ЦК України вказує на те, що зобовязання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Відповідно до ст. 526 ЦК України, зобовязання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Аналогічні вимоги встановлені ст. 193 ГК України.

Згідно ст. 610 ЦК України, порушенням зобовязання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобовязання (неналежне виконання).

Частиною 1 ст. 612 ЦК України встановлено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобовязання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно ч. 1 ст. 625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобовязання.

За таких обставин, суд дійшов висновку про прострочення виконання зобовязання боржником, що в свою чергу є підставою для стягнення суми боргу, оскільки, відповідно до ч. 7 ст. 193 ГК України, одностороння відмова від виконання договору не допускається.

Відповідно до ч. 1 ст. 230 ГК України, штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобовязаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобовязання.

Частиною 4 ст. 231 ГК України встановлено, що у разі, якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором.

Згідно п. 7.1. договору, в разі несплати або несвоєчасної оплати вартості отриманого товару покупець сплачує на користь постачальника пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня, а також відшкодовує збитки в повному обсязі понад сплачену пеню. Нарахування пені здійснюється протягом всього строку прострочення, а позовна давність для вимоги постачальника сплатити йому пеню згідно цього договору складає 3 роки.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобовязання, на вимогу кредитора зобовязаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

З урахуванням вказаних вимог позивачем нараховано та заявлено до стягнення пеню за період часу з 18.03.2015 р. по 15.12.2015 р. в розмірі 80747грн. 46 коп., 3% річних за період часу з 18.03.2015 р. по 15.12.2015 р. в розмірі 4 438 грн. 40 коп., інфляційні втрати за період з квітня 2015 року по листопад 2015 року в розмірі 36 222 грн.16 коп.

Як вбачається із матеріалів справи, товар на суму 197 804 грн. 16 коп. було поставлено позивачем відповідачу 06.03.2015 року.

У відповідності до п. 4.1. договору покупець зобовязувався оплатити 100% вартості товару протягом 14 календарних днів з моменту поставки відповідної партії товару. Таким чином, умовами договору встановлено строк виконання боржником свого обовязку щодо здійснення оплати вартості товару.

З огляду на дату поставки, а також відсутність оплати покупцем вартості товару у визначений в договорі строк, прострочення боржника виникло з 21.03.2015 року.

Відтак, після проведеного перерахунку з урахуванням меншої кількості днів прострочення розмір пені повинен становити 79771грн. 98 коп. (197804грн. 16 коп. х 60% / 365 х 160 (з 21.03.2015 р. по 27.08.2015 р.) + 197804грн. 16 коп. х 54% / 365 х 28 (з 28.08.2015 р. по 24.09.2015 р.) + 197804грн. 16 коп. х 44% / 365 х 82 (з 25.09.2015 р. по 15.12.2015 р.) = 79771грн. 98 коп.), розмір 3% річних повинен становити 4 389 грн. 62 коп. (197804 грн. 16коп. х 3% / 365 х 270 (з 21.03.2015 р. по 15.12.2015 р.) = 4 389 грн. 62 коп.).

Відповідно до ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Згідно ст. 34 ГПК України, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.

Відповідно до ст. 43 ГПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і обєктивному розгляді всіх обставин справи. Ніякі докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили.

Враховуючи наведене, суд дійшов висновку, що позовні вимоги обґрунтовані поданими доказами, а загальна сума заборгованості, яка підтверджена матеріалами справи та підлягає до задоволення, складає 197804грн. 16 коп. основного боргу, 79 771 грн. 98 коп. пені, 4 389 грн. 62 коп. 3% річних, 36 222 грн. 16 коп. інфляційних втрат. В задоволенні решти позовних вимог слід відмовити.

При поданні позову (17.12.2015 р.) позивачем сплачено 7 001 грн. 78 коп. судового збору, в той час як судовий збір з розміру заявлених позовних вимог (319 212 грн. 18 коп.) підлягав до сплати у розмірі 4 788 грн. 18 коп. (1,5% ціни позову). Таким чином, позивачем сплачено судовий збір у більшому розмірі, ніж встановлено законом.

Згідно ст. 7 Закону України «Про судовий збір», сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду. За час розгляду справи в суді клопотання про повернення судового збору не надходило.

Оскільки спір виник з вини відповідача, судові витрати по розгляду справи відповідно до ст. 49 ГПК України необхідно покласти на відповідача пропорційно до задоволених вимог.

З огляду на викладене, керуючись ст.ст. 11, 215, 216, 218, 509, 526, 530, 546, 547, 549, 599, 610, 625, 626 ЦК України, ст. 193, 230, 231 ГК України та ст.ст. 4, 33, 34, 35, 44, 49, 75, 80, 82, 83, 84, 85, 115, 116 ГПК України, суд

В И Р І Ш И В:

1.Позов задоволити частково.

2.Стягнути з ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю «Дюн-Вест-ЛТД», м. Червоноград, вул. Б.Хмельницького, 69, Львівська область (ідентифікаційний код 34528410) на користь ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю «Система Торгсервіс», м. Київ, вул. Багговутівська, 8/10 (ідентифікаційний код 30577134) 197 804 грн. 16 коп. основного боргу, 79771грн. 98 коп. пені, 4 389 грн. 62 коп. 3% річних, 36 222 грн. 16 коп. інфляційних втрат, 4 772 грн. 85 коп. судового збору.

3.В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

4.Наказ видати згідно ст. 116 ГПК України.

В судовому засіданні 09.03.2016 р. оголошено вступну та резолютивну частину рішення. Повне рішення складено 14.03.2016 р.

Суддя Мазовіта А.Б.