Рішення № 56451789, 09.03.2016, Господарський суд Одеської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

___________________________

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"09" березня 2016 р.Справа № 916/3705/15

За позовом: Комунального підприємства "Житлово-комунальний сервіс "ХМЕЛЬНИЦЬКИЙ";

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю "ФАР";

про стягнення 6 758 грн. 42 коп.

Суддя Щавинська Ю.М.

Представники:

від позивача: ОСОБА_1 довіреність № 883 від 02.06.2015р.;

від відповідача: не з'явився.

У судовому засіданні було оголошено перерву відповідно до ст. 77 ГПК України.

СУТЬ СПОРУ: Комунальне підприємство "Житлово-комунальний сервіс "ХМЕЛЬНИЦЬКИЙ" звернулося до господарського суду Одеської області з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю "ФАР", в якій просить суд стягнути з відповідача заборгованість у розмірі 6 758,42 грн., а також витрати по сплаті судового збору.

В обґрунтування заявлених позовних вимог позивач посилається на неналежне виконання відповідачем умов договору про надання послуг з утримання будинків і споруд та при будинкових територій № 2/2 від 01.08.2007р., в результаті чого у нього станом на 01.06.2015р. виникла заборгованість у розмірі, що заявлена до стягнення.

Ухвалою господарського суду Одеської області від 07.09.2015р. (суддя Никифорчук М.І.) було порушено провадження у справі №916/3705/15 із призначенням розгляду в засіданні суду.

21.10.2015р. до канцелярії суду від відповідача надійшов відзив на позов (а.с.45-47), згідно якого останній вказує, що позивач не звертався до нього з пропозицією щодо внесення змін до договору в частині перегляду плати за послуги, у звязку із чим вважає, що сторонами не було погоджено нового розміру плати, як цього вимагають умови договору.

Відтак, на думку відповідача, розрахунок заборгованості позивача є некоректним та повинен здійснюватися, виходячи з тарифу 0,70 грн. за 1 кв.м., тобто 34,16 грн. на місяць, що встановлено додатковою угодою від 01.01.2008р. до договору.

Водночас, у поданому відзиві відповідач заявляє про застосування строків позовної давності, зокрема, просить застосувати їх до вимог про стягнення заборгованості у розмірі 3 183,2 грн. за період, що перевищує 3 роки, а саме з квітня 2012р. по серпень 2012р.

При цьому, зазначає, що згідно його контррозрахунку, у нього існує заборгованість перед позивачем у розмірі 1 127,61 грн., яка виникла за період з вересня 2012р. по травень 2015р.

Розпорядженням керівника апарату суду від 17.11.2015р. у звязку з настанням обставин, які унеможливлюють участь судді у розгляді справи, а саме: перебування судді Никифорчука М.І. з 16.11.2015р. на лікарняному, що може мати наслідком порушення строку розгляду справи, призначено повторний автоматичний розподіл справи, за результатами якого справу було передано на розгляд судді Петренко Н.Д.

Ухвалою суду від 18.11.2016р. справу №916/3705/15 суддею Петренко Н.Д. було прийнято до свого провадження із призначенням розгляду в засіданні суду

Розпорядженням керівника апарату суду від 13.01.2016р., приймаючи до уваги перебування судді Петренко Н.Д. на лікарняному з 13.01.2016 року, призначено повторний автоматичний розподіл справи № 916/3705/15, за результатами якого дану справу розподілено судді господарського суду Одеської області Щавинській Ю.М.

Ухвалою суду від 15.01.2016р. суддею Щавинською Ю.М. справу № 916/3705/15 було прийнято до свого провадження із призначенням розгляду в засіданні суду 15.02.2016р.

В засіданні суду 15.02.2016р. представником позивача було надано довідку (а.с.137), згідно якої останній вказує, що додатком № 5 до рішення виконавчого комітету Одеської міської ради № 1212 від 28.10.2008р. встановлено тариф на послуги з утримання будинку та прибудинкової території у розмірі 2,24 грн./кв.м., зазначаючи, що позивач здійснює нарахування по фактичному тарифу 2,22 /кв.м.

Відтак, вказує, що щомісяця оплаті підлягає сума у розмірі 108,34 грн. (2,22*48,8), а у звязку із тим, що послуги надавалися не в повному обсязі, було зроблено перерахунок на суму 2 050 грн., з огляду на що, не змінюючи розміру позовних вимог про стягнення заборгованості станом на 1.06.2015р., стверджує, що згідно з розрахунком (а.с.142-145) станом на 01.02.2016р. заборгованість відповідача перед КП „ЖКС „Хмельницький становить 7 733,48 грн.

У судовому засіданні 15.02.2016р. під час розгляду справи по суті представник позивача в повному обсязі підтримав заявлені позовні вимоги, наполягав на їх задоволенні. Представник відповідача в свою чергу частково заперечував проти задоволення позову.

В засіданні суду 15.02.2016р. було оголошено перерву до 09.03.2016р.

У судове засідання 09.03.2016р. зявився представник позивача, який підтримав свою правову позицію, як була викладена ним в попередньому судовому засіданні. Представник відповідача в засідання суду не зявився, про місце та час розгляду справи був цілком обізнаний, про що свідчить наявна в матеріалах справи розписка від 15.02.2016р.(а.с.146).

Дослідивши матеріали справи, проаналізувавши наявні у справі докази у сукупності та давши їм відповідну правову оцінку, а також заслухавши пояснення представників сторін, наданих в ході розгляду справи, суд дійшов наступних висновків:

Відповідно до ст. 175 ГК України майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управлена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку. Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Згідно ст. 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обовязків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обовязків.

Згідно ст. 901 Цивільного кодексу України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Як вбачається з матеріалів справи, 01.08.2007р. між Комунальним підприємством "Житлово-комунальний сервіс "ХМЕЛЬНИЦЬКИЙ" (Виконавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю "ФАР" (Споживач) було укладено договір №2/2 про надання послуг по утриманню будівель, споруд та прибудинкової території (ВЕВ) (а.с.9-11), предметом якого являється забезпечення Виконавцем надання послуг по утриманню будівель, споруд та прибудинкової територі.

Пунктом 1.3 договору передбачено, що невідємною частиною договору є розрахунок тарифів (по відшкодуванню експлуатаційних витрат) для оплати Споживачем, за послуги, що надаються Виконавцем.

Відповідно до положень п. 3.1 та п. 3.2 договору розрахунковим періодом є календарний місяць; відшкодування експлуатаційних витрат Споживачем здійснюється шляхом щомісячного перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок Виконавця, згідно таблиці розрахунків, не пізніше 15-го числа поточного місяця.

Приписами п. 4.1.5 сторони погодили, що Виконавець має право вносити зміни в розрахунок тарифів на ВЕВ, в свою чергу у п. 4.2.2 сторони встановили, що Споживач має право отримувати інформацію про зміни тарифів на оплату ВЕВ. Згідно п. 6.2 договору, його умови можуть бути змінені за взаємною згодою сторін з обовязковим складанням письмового документу (протокол розбіжностей, додаткова угода, зміни до договору).

Приписами п. 7.1 договору, сторони узгодили, що він вступає в силу 01.08.2007р. і діє до 31.12.2007р. Згідно з п. 7.2 договору він щорічно автоматично пролонгується, якщо за місяць до закінчення строку дії договору ні одна зі сторін не заявила письмово про його розірвання.

Всі спори, повязані з цим договором, вирішуються шляхом переговорів між сторонами. Якщо спір не може бути вирішений шляхом переговорів, він вирішується в господарському суді Одеської області (п.7.4).

З урахуванням вищезазначеного п.7.1 договору, суд вважає, що договір про надання послуг з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій № 2/2 від 01.08.2007р. є продовженим, оскільки сторонами не надано суду жодних доказів на підтвердження припинення дії вказаного договору, з огляду на що суд встановлює його чинність станом на день розгляду справи.

Як вбачається з матеріалів справи, 01.01.2008р. між сторонами договору було укладено додаткову угоду №1 (а.с.13), відповідно до якої п. 3.2 договору було викладено в такій редакції: Відшкодування експлуатаційних витрат Споживачем з 01.01.2008р. здійснюється шляхом щомісячного перерахування грошових коштів не пізніше 15 числа поточного місяця на розрахунковий рахунок Підприємства у сумі 34,16 грн., в тому числі ПДВ 5,69 грн.

Сума відшкодування розрахована, виходячи із витрат підприємства на експлуатацію і утримання будинку і складає 0,70 грн. за 1 кв.м. в місяць.

Згідно до ст.193 ГК України, яка цілком кореспондується зі ст. 525, 526 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Як вказує позивач і зворотне не доведено відповідачем в порядку ст. 33 ГПК України, позивач свої зобовязання за договором виконав в повному обсязі, забезпечивши відповідача послугами, передбаченими умовами договору. Оскільки жодних доказів здійснення перерахунку у звязку з неналежним наданням послуг матеріали справи не містять, суд вважає, що послуги були надані в межах укладеного договору.

Однак, як встановлено судом, відповідач свої зобовязання за договором в частині своєчасної оплати послуг не виконав, у звязку із чим у нього за період з травня 2008р. по травень 2015р., з урахуванням узгодженої сторонами вартості тарифів, згідно додаткової угоди від 01.01.2008р. (а.с.13) та займаної площі приміщення, згідно договору купівлі-продажу № 192 від 03.02.1997р. (а.с.16), виникла заборгованість у розмірі 6973,22 грн. (34,16х204 місяці) + 4.58 грн. за травень 2008р.

При цьому, посилання позивача на укладення 01.10.2008р. з відповідачем додаткової угоди №2 до договору (а.с.14), згідно якої було встановлено новий тариф за відшкодування експлуатаційних витрат у розмірі 108,34 грн. судом не приймається до уваги, оскільки останнім в силу вимог ст. 33 ГПК України не надано доказів наявності підписаної угоди, як це передбачено п.6.2 договору.

Доказів звернення позивача до суду про внесення змін до договору матеріали справи також не містять. Разом з тим, суд зазначає, що відповідно до ст. 256 ЦК України позовна давність це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Статтею 257 ЦК України встановлено, що загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки. За таких обставин, оскільки позивач звернувся до суду лише 31.08.2015р., суд, з урахуванням положень п.3.2 договору, доходить висновку про пропущення ним строку позовної давності за вимогам про стягнення заборгованості по серпень 2012 року включно. За змістом ч. 1 ст. 261 ЦК України позовна давність застосовується лише за наявності порушення права особи.

Відповідно до ст.267 ЦК України позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові. Якщо суд визнає поважними причини пропущення позовної давності, порушене право підлягає захисту.

Таким чином, враховуючи, що судом встановлено наявність порушення права позивача, проте відповідачем надано суду заяву про застосування строку позовної давності (а.с.45-47), і суд, при цьому, не знаходить підстав для його поновлення, і відповідне клопотання позивачем не заявлялося, суд вважає за необхідне до вимог про стягнення заборгованості по серпень 2012 року включно застосувати позовну давність.

За таких обставин, сума заборгованості, яка підлягає стягненню з відповідача за неналежне виконання умов договору про надання послуг з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій № 2/2 від 01.08.2007р. становить 1 127,28 грн. (34,16 грн.х33 місяці (з вересня 2012р. по травень 2015р.).

Враховуючи часткове задоволення судом позову Комунального підприємства "Житлово-комунальний сервіс "Хмельницький", витрати по сплаті судового збору, згідно до ст.ст. 44, 49 Господарського процесуального кодексу України, слід покласти на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст.ст. 44, 49, 82 85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "ФАР" (65005, м. Одеса, Малиновський район, вул. Балківська, буд. 171, код ЄДРПОУ 13905719) на користь Комунального підприємства "Житлово-комунальний сервіс "Хмельницький" (65091, м. Одеса, Серединський сквер, 1, код ЄДРПОУ 32190579) суму основного боргу у розмірі 1 127 /одна тисяча сто двадцять сім/грн. 28 коп. та 304/триста чотири/грн. 73 коп. судового збору.

3. В решті позову відмовити.

Рішення суду набирає законної сили в порядку ст. 85 ГПК України.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Повне рішення складено 14 березня 2016 р.

Суддя Ю.М. Щавинська