Рішення № 56451757, 09.03.2016, Господарський суд Київської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

Київської області

01032, м. Київ - 32, вул. С.Петлюри, 16тел. 235-95-51 Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"09" березня 2016 р. Справа № 911/5441/15

Господарський суд Київської області у складі судді Бабкіної В.М., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом Публічного акціонерного товариства Комерційного банку «ПРИВАТБАНК»

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Енергофонд 2000»

про стягнення 142171,77 грн.

секретар судового засідання (пом. судді): Новікова І.С.

за участю представників:

від позивача: ОСОБА_1, довір. № 2465-К-О від 17.07.2014 р.

від відповідача: ОСОБА_2 директор (паспорт)

Обставини справи:

Публічне акціонерне товариство Комерційний банк «ПРИВАТБАНК» (далі - позивач) звернулось до господарського суду Київської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Енергофонд 2000» (далі - відповідач) про стягнення 142171,77 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані невиконанням відповідачем свого обовязку щодо своєчасного повернення кредиту та своєчасної сплати відсотків за користування кредитом і комісії за користування кредитом згідно договору б/н банківського обслуговування від 03.07.2013 р., у звязку з чим позивач просить стягнути з відповідача заборгованість за договором б/н від 03.07.2013 р. в сумі 142171,77 грн., яка складається з 75000,00 грн. заборгованості за кредитом, 30902,84 грн. заборгованості по процентах за користування кредитом, 31543,93 грн. пені за несвоєчасне виконання зобовязань, 4725,00 грн. заборгованості з комісії за користування кредитом, а також покласти на відповідача витрати зі сплати судового збору в сумі 1218,00 грн.

Розгляд справи відкладався.

28.01.2016 р. до господарського суду Київської області ТОВ «Енергофонд 2000» було подано заперечення б/н від 28.01.2016 р., відповідно до яких відповідач зазначає, що сума кредитного ліміту з 09.12.2014 р. зросла з 10000,00 грн. до 100000,00 грн., додатково була відкрита інша кредитна лінія у вигляді гарантованих платежів на суму 100000,00 грн. Однією з умов надання кредитного ліміту і гарантованих платежів була умова щомісячного повернення грошових коштів, наданих банком. Погашення відбувалось безакцептним списанням грошових коштів, що надходять на розрахунковий рахунок підприємства. Після сплати знову надавалась можливість користування кредитними коштами на строк один місяць, проценти за користування кредитними коштами нараховувались і списувались з розрахункового рахунку першого числа наступного за розрахунковим місяця в безакцептному порядку. ТОВ «Енергофонд 2000» не порушувало умов кредитного договору і завжди вчасно сплачувало відсотки за користування кредитними коштами та щомісячно повертало тіло кредиту. Взяті на себе зобовязання відповідач виконував добросовісно. Однак, починаючи з 17.02.2015 р. позивач почав знижувати ліміт спочатку на незначну суму, яка суттєво не вплинула на господарську діяльність відповідача, а наприкінці першого кварталу 2015 року банк без пояснення причини припиняє відновлення раніше встановлених сум кредитного ліміту і гарантованих платежів, внаслідок чого унеможливлює користування коштами, які надходили на розрахунковий рахунок підприємства, так як списання сум поточної заборгованості за кредитним договором проводилося в безакцептному порядку в момент зарахування коштів від контрагентів на розрахунковий рахунок відповідача. Внаслідок таких дій позивача ТОВ «Енергофонд 2000» втратило можливість своєчасно провести сплату податків та інших обовязкових платежів, а також зазнало збитків в частині взаєморозрахунків з контрагентами по довгострокових контрактах постачання та купівлі-продажу.

Поряд з цим відповідач просив суд зменшити розмір неустойки, керуючись ст. 551 ЦК України, ст. 233 ГК України, п. 3 ст. 83 ГПК України та посилаючись при цьому на таке.

Сума нарахованих відсотків (річна ставка збільшена позивачем до 56%) за користування кредитним лімітом та пеня за несвоєчасність виконання зобовязань за договором мають розмір, співрозмірний з сумою основного боргу. Крім відсотків, які є платою за користування кредитними коштами, позивач додатково вимагає сплати комісії за користування кредитом, не вказуючи, які саме послуги за вказану комісію надавалися відповідачу. Викладене, на переконання відповідача, суперечить принципу, що зобовязання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

З урахуванням викладеного, відповідач просив суд зобовязати позивача надати обґрунтоване письмове пояснення підстав відмови в поновленні встановлених кредитного ліміту і гарантованих платежів згідно кредитного договору; зобовязати позивача надати пояснення, яким чином відповідач був завчасно попереджений про зміну умов (припинення кредитування) та надати копію листа або листа електронної пошти, факсимільного повідомлення відповідного змісту з вказаною датою відправки; зобовязати позивача надати обґрунтовані письмові розрахунки позовної суми, пені, комісії, за який період вони були нараховані, ставки відсотків, по яким розраховувалась позовна сума, зміни розміру відсоткових ставок.

Слід зазначити, що приписами статті 33 Господарського процесуального кодексу України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог чи заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Відтак, наповнення доказової бази у господарській справі покладається процесуальним законом не на суд, а на сторони та інших учасників процесу.

Відповідно до ч. 1 ст. 32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до ст. 36 Кодексу, письмовими доказами є документи і матеріали, які містять дані про обставини, що мають значення для правильного вирішення спору. Письмові докази подаються в оригіналах або в належним чином засвідченій копії.

За приписами ч.ч. 1, 2 ст. 38 Господарського процесуального кодексу України сторона або прокурор у разі неможливості самостійно надати докази вправі подати клопотання про витребування господарським судом доказів. У клопотанні повинно бути зазначено: який доказ витребовується; обставини, що перешкоджають його наданню; підстави, з яких випливає, що цей доказ має підприємство чи організація; обставини, які може підтвердити цей доказ.

Разом з тим, відповідач не зазначає в заявленому клопотанні про витребування доказів обставини, що перешкоджають йому самостійно отримати вказані документи, зокрема, відповідачем не надано будь-яких доказів звернення до позивача за наданням вказаних вище документів та інформації, а отже у суду відсутні підстави для задоволення вказаного клопотання з огляду на приписи ст. 38 ГПК України.

У судовому засіданні 28.01.2016 р. представником позивача було подано клопотання б/н від 28.01.2016 р., відповідно до якого відповідач просив суд продовжити строк розгляду справи у порядку ст. 69 Господарського процесуального кодексу України.

Ухвалою господарського суду Київської області від 28.01.2016 р. було продовжено строк розгляду справи на 15 днів.

29.02.2016 р. до господарського суду Київської області ПАТ КБ «ПРИВАТБАНК» було подано пояснення б/н, б/д (вх. № 4354/16 від 29.02.2016 р.), відповідно до яких позивач зазначив, що відповідно до Розділу 1 Загальних положень Умов та Правил надання банківських послуг, які розміщені на офіційному сайті позивача (www.privatbank.ua) ПАТ Комерційний банк «ПриватБанк», що діє на підставі Ліцензії НБУ № 22 від 29.07.2009 р., керуючись законодавством України, публічно пропонує невизначеному колу осіб можливість отримання банківських послуг, для чого публікує Умови та Правила надання банківських послуг (далі - Умови та Правила). Тобто, Правила та Умови є публічною офертою, що містять умови та правила надання послуг банком його клієнтам. Таким чином, клієнт отримує доступ до всіх без виключення послуг банку. Відповідачем було підписано заяву про відкриття поточного рахунку. У даній заяві було зазначено, що підписавши заяву відповідач погодився з Умовами та Правилами надання банківських послуг, в тому числі - з Умовами та Правилами обслуговування по Розрахунковим карткам, розташованим на сайті банку www.privatbank.ua:https://client-bank.privatbank.ua. Тарифами банку, які разом із заявою та карточками зі зразками підписів і відбитком печатки складають договір банківського обслуговування.

Підписавши заяву банк та клієнт приєднуються і зобовязуються виконувати умови, викладені в Умовах та Правилах надання банківських послуг. Також у заяві про відкриття банківського рахунку, зазначено, що Умови та Правила розміщені на офіційному сайті ПриватБанку www.privatbank.ua актуалізуються Умови та Правила не частіше ніж 1 раз у місяць, з обовязковою публікацією на сайті банку до 25 числа місяця, що передує змінам. Всі клієнти зобовязані в обовязковому порядку виконувати вимоги цього документи та ознайомлюватися з внесеними змінами.

Позивач зазначає, що відповідно до договору банківського обслуговування відповідачу було відкрито поточний рахунок. У заяві відповідача про відкриття поточного рахунку є застереження, в якому зазначено, що в разі відсутності або недостачі коштів на рахунку клієнта (в разі перевищення суми платежу над залишком власних коштів) банк може встановити клієнту на рахунок кредитний ліміт. Банк при присутності вільних грошових ресурсів здійснює обслуговування кредитного ліміту за рахунок кредитних коштів в межах ліміту, про розмір якого банк повідомляє клієнту на свій розсуд або у письмовій формі, або через встановлені засоби електронного звязку банку та клієнта. Порядок встановлення, зміни ліміту, погашення заборгованості та розмір процентної ставки за використання кредитного ліміту регламентується Умовами та Правилами надання банківських послуг та Тарифами банку, розташованих в сеті Інтернет на сайті www.privatbank.ua, які разом з цією анкетою (заявою) складають договір банківського обслуговування.

Відповідачу на поточний рахунок відповідно до договору про банківське обслуговування банком було надано кредитний ліміт. Підписавши угоду, клієнт висловив свою згоду з тим, що зміна ліміту здійснюється банком в односторонньому порядку шляхом повідомлення клієнта на свій вибір або в письмовій формі, або через встановленні засоби електронного звязку банку та клієнта (системи клієнт-банк, інтернет клієнт банк, sms-повідомлень або інших).

У звязку з несвоєчасним виконанням укладеного договору банківського обслуговування, відповідач має заборгованість, яка складається з заборгованості за кредитом, заборгованості за відсотками, пені за несвоєчасність виконання зобов'язань, заборгованості по винагороді за користуванням кредитом.

При цьому відповідач неодноразово здійснював за рахунок кредитного ліміту сплату рахунків сторонніх організацій, оплату товарів тощо, отримання готівки, а також здійснював погашення заборгованості. Це вбачається з виписки про рух коштів та підтверджується меморіальними ордерами і платіжними дорученнями. Рух коштів підтверджується випискою по поточному рахунку.

При знятті у банкоматах готівки за рахунок кредитного ліміту з клієнта утримується комісія у розмірі 3% від суми. Обгрунтування утримання комісії у розмірі 3% за перерахування грошових коштів з поточного рахунку за рахунок кредитного ліміту на будь-який інший рахунок або пластикову картку визначено в п. 3.18.1.17 Умов та Правил.

Також позивач звертав увагу суду на те, що відповідно до листа від 09.12.2003 р. № 31-04200-30-5/7021 Мінфін України затвердив таку схему відображення кредиту «овердрафт»: кредитове сальдо поточного рахунку, що утворюється за позикою «овердрафт», відбивається на підставі виписки банку за кредитом рахунку 31 «Рахунки в банках» і відповідно до Положення (стандарту) бухгалтерського обліку № 2 «Баланс» - у статті «Короткострокові кредити банків» розділу IV пасиву Балансу (форма № 1). Надання овердрафту означає прийняття банком на себе зобов'язань із здійснення платежів клієнта за відсутності активного залишку на його поточному рахунку, що працює в режимі овердрафту. Механізм роботи овердрафту можна подати в такий спосіб: якщо в клієнта з банком підписано договір на надання овердрафту, то банк при одержанні від підприємств платіжних доручень самостійно визначає, чи потрібен кредит такому підприємству. Наприклад, якщо залишок на поточному рахунку підприємства менше суми, зазначеної в платіжному дорученні, банк цей факт фіксує й самостійно перераховує суму, зазначену в платіжному дорученні. При цьому по поточному рахунку підприємства за даними банківської виписки буде від'ємний залишок. При надходженні коштів на рахунок клієнта відбувається автоматичне погашення овердрафту й відсотків за ним. Відсотки за користування овердрафтом нараховуються щодня на суму дебетового сальдо по поточному рахунку клієнта, що була закрита за рахунок овердрафта. Після укладання договору на одержання овердрафту в підприємства може виникнути ситуація, що воно не скористається кредитом - йому достатньо буде своїх власних коштів. У даному разі кредит підприємству не надається, незважаючи на існуючий договір. Тому об'єкт для нарахування відсотків буде відсутній.

Окрім того, банк зазначає, що у разі застосування змінюваної процентної ставки кредитор самостійно, з визначеною у кредитному договорі періодичністю, має право збільшувати та зобов'язаний зменшувати процентну ставку відповідно до умов і в порядку, встановлених кредитним договором.

З 01.07.2014 р. згідно наказу СП-2014-6780656 від 10.06.2014 р. відбулися зміни в «Умовах і правилах надання банківських послуг «п. 3.2.1.4.1.3 Умов передбачено, що у разі непогашення кредиту впродовж 90 днів з дати закінчення періоду, в який у дебетове сальдо підлягало обнулению, починаючи з 91-го дня після дати закінчення періоду, в який дебетове сальдо підлягало обнулению, кредит вважається простроченим, а грошові зобов'язання клієнта з погашення заборгованості вважаються порушеними. При порушенні клієнтом будь-якого з грошових зобов'язань клієнт сплачує банку відсотки за користуванням кредитом у розмірі 56 (п'ятдесят шість) % річних від суми залишку непогашеної заборгованості. У разі порушення клієнтом будь-якого з грошових зобов'язань і при реалізації драва банку на встановлення іншого терміну повернення кредиту, передбаченого Умовами та Правилами надання банківських послуг, клієнт сплачує банку пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми залишку непогашеної заборгованості за кожен день прострочення, виходячи з 360 днів у році. Сплата пені здійснюється з дня, наступного за датою порушення зобов'язань.

Під час дії нового розміру ставки клієнту були надіслані смс- повідомлення. Крім того банком доводилась інформація через електронні системи Приват24, офіційний сайт ПАТ КБ «ПРИВАТБАНК».

Таким чином, банк наполягає на тому, що відповідач внаслідок порушення умов договору банківського обслуговування станом на 23.09.2015 р. має заборгованість у сумі 201729,20 грн. яка складається з наступного: 133989,48 грн. у сумі заборгованість за кредитом; 42103,49 грн. - заборгованість по процентам за користування кредитом; 18394,88 грн. - пеня за несвоєчасність виконання зобов'язань за договором; 7241,35 грн. - заборгованість по комісії за користування кредитом.

Представник позивача у судовому засіданні 09.03.2016 р. позовні вимоги підтримав у повному обсязі; представник відповідача був присутнім.

У судовому засіданні 09.03.2016 р. було оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши докази та оцінивши їх в сукупності, суд

встановив:

Згідно заяви б/н від 03.07.2013 р. про відкриття поточного рахунку Товариство з обмеженою відповідальністю «Енергофонд 2000» приєдналося до «Умов і правил надання банківських послуг» (надалі Умови), тарифів банку, що розміщені в мережі Інтернет на сайті http://privatbank.ua, які разом із заявою складають договір банківського обслуговування б/н від 03.07.2013 р., та взяло на себе зобовязання виконувати умови договору.

Відповідно до договору відповідачу було встановлено кредитний ліміт на поточний рахунок № 26008052717014 в електронному вигляді через встановлені засоби електронного звязку банку і клієнта (системи клієнт-банк, Інтернет клієнт-банк, sms-повідомлення або інших), що визначено і врегульовано «Умовами і правилами надання банківських послуг».

Згідно з п. 3.2.1.1.16 Умов, при укладанні договорів і угод, чи вчиненні інших дій, що свідчать про приєднання клієнта до «Умов і правил надання банківських послуг» (або у формі «Заяви про відкриття поточного рахунку та картки із зразками підписів і відбитка печатки» або у формі авторизації кредитної угоди в системах клієнт-банк/ Інтернет клієнт-банк, або у формі обміну паперовою або електронною інформацією, або в будь-якій іншій формі), банк і клієнт допускають використання підписів клієнта у вигляді електронно-цифрового підпису та/або підтвердження через пароль, спрямований банком через верифікований номер телефону, який належить уповноваженій особі клієнта з правом «першого» підпису. Підписання договорів і угод таким чином прирівнюється до укладення договорів та угод у письмовій формі.

Відповідно до ст. 3 Закону України «Про електронний цифровий підпис» електронний цифровий підпис за правовим статусом прирівнюється до власноручного підпису (печатки).

У відповідності до ч. 2 ст. 639 Цивільного кодексу України, якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася.

Як передбачено зазначеними вище Умовами, кредитний ліміт на поточний рахунок надається на поповнення обігових коштів та здійснення поточних платежів клієнта в межах кредитного ліміту. Про розмір ліміту банк повідомляє клієнта на свій вибір або в письмовій формі, або через встановлені засоби електронного звязку банка та клієнта. Кредит надається в обмін на зобовязання клієнта щодо його поповнення, сплати процентів та винагороди (п.п. 3.2.1.1.1, 3.2.1.1.3 Умов).

Позивачем свої зобовязання за договором банківського обслуговування від 27.09.2013 р. були виконані належним чином. На виконання договору банком було надано відповідачеві 100000,00 грн. кредитного ліміту, що підтверджується банківською випискою по рахунку відповідача, долученою до матеріалів справи.

Відповідно до розділу 3.2.1.4 Умов, яким затверджений порядок розрахунків за договором, за користування кредитом в період з дати виникнення дебетового сальдо на поточному рахунку клієнта при закритті банківського дня клієнт виплачує проценти, виходячи з процентної ставки, розмір якої залежить від строку користування кредитом (диференційована процентна ставка).

За період користування кредитом з моменту виникнення дебетового сальдо до дати обнулення дебетового сальдо в одну з дат з наступного 20-го до 25-го числа місяця (надалі - період, в який дебетове сальдо підлягає обнуленню), розрахунок процентів здійснюється за процентною ставкою в розмірі 0% річних від суми залишку непогашеної заборгованості.

При необнуленні дебетового сальдо в одну з дат періоду, в якому дебетове сальдо підлягає обнуленню, протягом 90 днів з останньої дати періоду, в якому дебетове сальдо підлягало обнуленню, клієнт виплачує банку за користування кредитом проценти в розмірі 36,00 % річних, починаючи з останньої дати періоду, в яку дебетове сальдо підлягало обнуленню.

У випадку непогашення кредиту протягом 90 днів з дати закінчення періоду, в якому дебетове сальдо підлягало обнуленню, починаючи з 91-го дня після дати закінчення періоду, в якому дебетове сальдо підлягало обнуленню, кредит вважається простроченим, а грошові зобовязання клієнта щодо погашення заборгованості вважаються порушеними. При порушенні клієнтом будь-якого грошового зобов'язання клієнт сплачує банку відсотки за користування кредитом у розмірі 56% річних від суми залишку непогашеної заборгованості.

У разі порушення клієнтом будь-якого з грошових зобов'язань і при реалізації права банку на встановлення іншого строку повернення кредиту, передбаченого «Умовами і правилами надання банківських послуг», клієнт сплачує банку пеню у розмірі подвійної облікової ставки від суми залишку непогашеної заборгованості за кожен день прострочення. Сплата пені здійснюється з дня, наступного за датою порушення зобов'язань.

Під непогашенням кредиту мається на увазі невиникнення на поточному рахунку нульового дебетового сальдо при закритті банківського дня.

Розрахунок відсотків за користування кредитом проводиться щодня, починаючи з моменту утворення на поточному рахунку дебетового сальдо при закритті банківського дня, за кількість днів користування кредитними коштами, виходячи з 360 днів у році. Розрахунок відсотків проводиться до повного погашення заборгованості за кредитом, на суму залишку заборгованості за кредитом. День повернення в часовий інтервал нарахування відсотків не включається. Нарахування відсотків здійснюється в дату сплати.

При несплаті винагороди, відсотків у відповідні їм дати сплати, вони вважаються простроченими.

Відповідно до п. 3.2.1.2.3.4 Умов банк має право при порушенні клієнтом будь-якого із зобов'язань, передбаченого Умовами, змінити умови кредитування вимагати від клієнта дострокового повернення кредиту, сплати відсотків за його користування, виконання інших зобовязань за кредитом у повному обсязі.

У звязку із порушенням відповідачем зобовязань за договором обслуговування кредитних лімітів по поточному рахунку Товариства з обмеженою відповідальністю «Енергофонд 2000» утворилася заборгованість перед банком в сумі 142171,77 грн., яка складається з 75000,00 грн. заборгованості за кредитом, 30902,84 грн. заборгованості по процентах за користування кредитом, 31543,93 грн. пені за несвоєчасне виконання зобовязань, 4725,00 грн. заборгованості з комісії за користування кредитом. Розгорнутий розрахунок заборгованості долучений до матеріалів справи.

Пунктом 3.2.1.6.1 Умов встановлено, що обслуговування кредитного ліміту на поточному рахунку клієнта здійснюється з моменту подання клієнтом до банку заяви на приєднання до «Умов та правил надання банківських послуг» (або у формі «Заяви про відкриття поточного рахунку та картки із зразками підписів і відбитка печатки» або у формі авторизації кредитної угоди в системах клієнт-банк/інтернет клієнт-банк, або у формі обміну паперовій або електронною інформацією, або в будь-якій іншій формі) та/або з моменту надання клієнтом розрахункових документів на використання коштів у рамках кредитного ліміту в межах зазначених у них сум, і діє в обсязі перерахованих коштів до повного виконання зобов'язань сторонами.

Банк звернувся до боржника з претензією № Е0209K3ILO03Q від 28.10.2015 р., в якій просив останнього погасити заборгованість за договором. Вказана претензія була залишена відповідачем без задоволення.

Частиною першою ст. 173 Господарського кодексу України визначено, що господарським визнається зобовязання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший субєкт (управнена сторона, у тому числі - кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обовязку.

Майнові зобовязання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України (п. 1 ч. 2 ст. 175 ГК України).

Згідно з ч.ч. 1, 2 ст. 1054 Цивільного кодексу України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобовязується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

Відповідно до ч. 2 ст. 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України.

Якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події. Якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства (ст. 530 Цивільного кодексу України).

Пунктом першим статті 193 Господарського кодексу України та статтею 526 Цивільного кодексу України передбачено, що субєкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобовязання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобовязання відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до ч. 1 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобовязання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Поряд з цим слід зазначити, що приписами статей 33, 34 Господарського процесуального кодексу України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог чи заперечень.

Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідно до ч. 1 ст. 32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідач контррозрахунку розміру заборгованості або доказів внесення оплати заборгованості за договором б/н від 03.07.2013 р. суду не надав.

Поряд з цим слід зазначити, що відповідачем до матеріалів справи не надано жодних доказів звернення до позивача щодо припинення останнім відновлення раніше встановлених сум кредитного ліміту і гарантованих платежів, про яке відповідач вказував у запереченнях на позов.

Отже, факт порушення відповідачем зобовязань судом встановлений та по суті відповідачем не спростований.

Враховуючи, що борг відповідача перед позивачем на час прийняття судового рішення не погашено, розмір вказаного боргу відповідає фактичним обставинам справи, вимоги позивача про стягнення з відповідача 142171,77 грн., яка складається з 75000,00 грн. заборгованості за кредитом, 30902,84 грн. заборгованості по процентах за користування кредитом, 4725,00 грн. заборгованості з комісії за користування кредитом, є обґрунтованими, підтверджуються наявними в матеріалах справи доказами і, відповідно, підлягають задоволенню.

Крім того, позивач просить стягнути з відповідача пеню, передбачену «Умовами і правилами надання банківських послуг» ПАТ КБ «ПРИВАТБАНК», за періоди прострочення відповідачем виконання зобовязань зі сплати платежів за користування кредитом з 07.04.2014 р. до 09.11.2015 р. всього на загальну суму 31543,93 грн. у відповідності до виконаного ним розрахунку.

У відповідності до ст. 611 Цивільного кодексу України, у разі порушення зобовязання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Частиною 2 ст. 551 Цивільного кодексу України визначено, що якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Статтею 546 Цивільного кодексу України передбачено, що виконання зобов'язання може забезпечуватися, зокрема, неустойкою. Одним із видів неустойки є пеня, яка обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно зі ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до п. 3.2.1.5.1 Умов, при порушенні клієнтом будь-якого із зобов'язань по сплаті відсотків за користування кредитом, передбачених Умовами п.п. 3.2.1.2.2.2, 3.2.1.4.1, 3.2.1.4.2, 3.2.1.4.3, термінів повернення кредиту, передбачених п.п. 3.2.1.1.8, 3.2.1.2.2.3, 3.2.1.2.3.4, винагороди, передбачених п.п. 3.2.1.2.2, 3.2.1.4.4, 3.2.1.4.5, 3.2.1.4.6, клієнт сплачує банку за кожний випадок порушення пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період, за який сплачується пеня (у % річних), від суми простроченого платежу за кожний день прострочення платежу, а в разі реалізації банком права на встановлення іншого строку повернення кредиту клієнт сплачує банку пеню у розмірі, зазначеному в п. 3.2.1.4.1.3, від суми заборгованості за кожен день прострочення.

Відповідно до п. 6 статті 232 Господарського кодексу України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобовязання мало бути виконано.

Водночас слід зазначити, що відповідно до п. 3.2.1.5.4 Умов нарахування неустойки за кожний випадок порушення зобовязань, передбаченої п.п. 3.2.1.5.1, 3.2.1.5.2, 3.2.1.5.3 Умов, здійснюється протягом 3 (трьох) років з дня, коли відповідне зобов'язання мало бути виконано клієнтом.

З огляду на викладене та враховуючи, що розрахунок пені за порушення строку сплати кредиту та процентів проведений позивачем, виходячи з розміру подвійної облікової ставки НБУ, що діяла на момент нарахування пені, вказаний розрахунок є обґрунтованим та арифметично вірним.

Водночас відповідачем у запереченнях на позовну заяву було заявлено клопотання про зменшення розміру штрафних санкцій (пені).

Як зазначалося вище, відповідно до ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки. Згідно зі ст.ст. 546, 549 ЦК України виконання зобов'язання може забезпечуватися, у тому числі, неустойкою. Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Частиною 1 ст. 230 ГК України передбачено, що штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Частиною другою ст. 218 Господарського кодексу України передбачено, що учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення. У разі якщо інше не передбачено законом або договором, суб'єкт господарювання за порушення господарського зобов'язання несе господарсько-правову відповідальність, якщо не доведе, що належне виконання зобов'язання виявилося неможливим внаслідок дії непереборної сили, тобто надзвичайних і невідворотних обставин за даних умов здійснення господарської діяльності. Не вважаються такими обставинами, зокрема, порушення зобов'язань контрагентами правопорушника, відсутність на ринку потрібних для виконання зобов'язання товарів, відсутність у боржника необхідних коштів.

Згідно з ч. 1 ст. 233 ГК України, у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.

Зазначена стаття кореспондується з ч. 3 ст. 551 ЦК України, згідно якої розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Згідно з приписами п. 3 ч. 1 ст. 83 ГПК України, господарський суд, приймаючи рішення, має право зменшувати у виняткових випадках розмір неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання.

Відповідно до п. 3.17.4 постанови Пленуму Вищого господарського суд України № 18 від 26.12.2011 р. «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції», вирішуючи питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання (пункт 3 статті 83 ГПК), господарський суд повинен об'єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеню виконання зобов'язання, причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов'язання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобов'язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам.

Як вбачається із заявленого клопотання відповідача про зменшення розміру неустойки, останнім належними та допустимими доказами у розумінні приписів ст.ст. 33, 34 ГПК України не доведено суду наявності у спірному правовідношенні виняткових обставин, які є підставою для зменшення розміру нарахованої позивачем пені.

Враховуючи викладене вище, дослідивши мотиви клопотання щодо зменшення розміру неустойки, суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення клопотання відповідача про зменшення розміру нарахованої пені, у звязку з чим пеня підлягає стягненню з відповідача у заявленому позивачем розмірі.

За таких обставин суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог Публічного акціонерного товариства Комерційного банку «ПРИВАТБАНК» у повному обсязі.

Судові витрати відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України покладаються на відповідача.

Керуючись ст.ст. 32-34, 44, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

вирішив:

1.Позовні вимоги задовольнити повністю.

2.Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Енергофонд 2000» (08321, АДРЕСА_1, код 38802276) на користь Публічного акціонерного товариства Комерційного банку «ПРИВАТБАНК» (49094, м. Дніпропетровськ, вул. Набережна Перемоги, буд. 50, код 14360570) 75000 (сімдесят пять тисяч) грн. 00 коп. заборгованості за кредитом, 30902 (тридцять тисяч девятсот дві) грн. 84 коп. заборгованості по процентах за користування кредитом, 31543 (тридцять одну тисячу пятсот сорок три) грн. 93 коп. пені за несвоєчасне виконання зобовязань, 4725 (чотири тисячі сімсот двадцять пять) грн. 00 коп. заборгованості з комісії за користування кредитом, 1218 (одну тисячу двісті вісімнадцять) грн. 00 коп. судового збору.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Повне рішення підписане 14.03.2016 р.

Суддя В.М. Бабкіна