Рішення № 56451745, 09.03.2016, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09.03.2016Справа №910/1421/16

За позовомНаціонального антикорупційного бюро Українидо1) Приватного акціонерного товариства «Холдингова компанія «Енергомережа» 2) Відкритого акціонерного товариства «Запоріжжяобленерго» 3) Товариства з обмеженою відповідальністю «Запорізький титано-магнієвий комбінат»за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, на стороніпозивача:1) Державного підприємства «Енергоринок» 2) Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послугпровизнання правочину недійснимСуддя Пукшин Л.Г.

Представники сторін:

від позивача Семенчук М.А. - представник за довіреністю № 2 від 12.02.16; Ярчак І.С. - представник за довіреністю № 1 від 16.11.15;від відповідача -1 Гонтарь О.М. - представник за довіреністю від 14.12.15; Надьожина Г.В. - представник за довіреністю № 1313 від 23.02.16;від відповідача-2Піх А.Б. - представник за довіреністю № 52 від 31.12.15; Білич Н.С. - представник за довіреністю № 53 від 31.12.15;від відповідача-3Криворучко О.К. - представник за довіреністю № 4 від 18.01.16;від третьої особи-1Савченко А.В- представник за довіреністю №01/44-876Д від 23.02.16; Калінін М.В- представник за довіреністю №01/44-845Д від 18.12.15; Гаркуша В.В - представник за довіреністю №01/44-875Д від 16.02.16;від третьої особи-2Чеховський А.А. - представник за довіреністю № 52 від 09.02.16

В судовому засіданні 09.03.2016 в порядку ст. 85 ГПК України, було оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

На розгляд Господарського суду міста Києва передано позовну заяву Національного антикорупційного бюро України до Приватного акціонерного товариства «Холдингова компанія «Енергомережа», Відкритого акціонерного товариства «Запоріжжяобленерго», Товариства з обмеженою відповідальністю «Запорізький титано-магнієвий комбінат» про визнання правочину недійсним.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що 12.02.2015 між Приватним акціонерним товариством «Холдингова компанія «Енергомережа», Відкритим акціонерним товариством «Запоріжжяобленерго» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Запорізький титано-магнієвий комбінат» було укладено договір №24 про відступлення права вимоги, яким змінено алгоритм проведення розрахунків за поставлену електричну енергію, що суперечить положенням ст.ст. 15-1, 26 Закону України «Про електроенергетику» та п. 6.3 Правил користування електричною енергією, затверджених постановою Національної комісії з питань регулювання електроенергетики України №28 від 31.07.1996. Тому, позивач просить визнати недійсним договір №24 про відступлення права вимоги від 12.02.2015.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 02.02.2016 порушено провадження у справі №910/1421/16 за вказаною позовною заявою, залучено до участі у справі Державне підприємство «Енергоринок», у якості третьої особи, що не заявляє самостійних вимог на предмет спору, та призначено розгляд справи в судовому засіданні на 24.02.2016.

22.02.2016 до відділу діловодства Господарського суду міста Києва від Національного антикорупційного бюро України надійшла заява про вжиття заходів до забезпечення позову шляхом накладення арешту на грошові кошти ПАТ «Холдингова компанія «Енергомережа» у сумі 38 823 520,49 грн. Дана заява мотивована позивачем тим, що у разі задоволення судом даного позову та визнання недійсним спірного правочину у ПАТ «Холдингова компанія «Енергомережа» в силу абз. 2 ч. 1 ст. 216 Цивільного кодексу України виникне обов'язок із повернення вказаної суми коштів шляхом їх перерахування на рахунок ВАТ «Запоріжжяобленерго» із спеціальним режимом використання як оплата за поставлену електричну енергію.

23.02.2016 до відділу діловодства Господарського суду міста Києва надійшов відзив ТОВ «Запорізький титано-магнієвий завод» на позовну заяву, в якому відповідач 3 вказує, що оскаржуваний договір про відступлення права вимоги №24 від 12.02.2015 відповідає вимогам законодавства, оскільки оплату грошовими коштами вартості спожитої електричної енергії на поточний рахунок із спеціальним режимом використання постачальника електричної енергії може здійснювати як споживач електричної енергії, так і будь-який інший суб'єкт господарювання на підставі цивільно-правової угоди. В свою чергу, умовами оспорюваного договору передбачено, що сума, яка буде сплаченою новим кредитором (ПАТ «Холдингова компанія «Енергомережа») первісному кредиторові (ВАТ «Запоріжжяобленерго») за цим договором, є рівною сумі спожитої боржником (ТОВ «Запорізький титано-магнієвий комбінат») електричної енергії та перерахована на рахунок із спеціальним режимом використання.

24.02.2016 до відділу діловодства Господарського суду міста Києва надійшов відзив ПАТ «Холдингова компанія «Енергомережа» на позовну заяву, в якому відповідач 1 вказує, що норми чинного законодавства не містять обмежень щодо відступлення права вимоги до споживача електричної енергії на іншого суб'єкта господарювання, а також не передбачають будь-яких особливостей укладення таких договорів, а тому у суду відсутні правові підстави для визнання оспорюваного договору недійсним.

24.02.2016 до відділу діловодства Господарського суду міста Києва надійшов відзив ВАТ «Запоріжжяобленерго» на позовну заяву, в якому відповідач 2 вказує, що укладення договору уступки права вимоги не призводить до зміни кредитора в договорі на постачання електричної енергії, а лише змінює кредитора в окремому простроченому зобов'язанні з оплати заборгованості за спожиту електроенергію в листопаді 2014 року із збереженням прав та обов'язків за договором про постачання електричної енергії для його сторін. Крім того, на думку відповідача 2, укладення оспорюваного договору не порушує прав третьої особи 1, оскільки не стосується обов'язку ВАТ «Запоріжжяобленерго» здійснити розрахунки за куплену у ДП «Енергоринок» електричну енергію.

24.02.2016 до відділу діловодства господарського суду міста Києва надійшли письмові пояснення ДП «Енергоринок», в яких третя особа 1 вказує, що уклавши спірний правочин відповідачі порушили встановлений Національною комісією регулювання електроенергетики України алгоритм розподілу уповноваженим банком коштів, сплачених за електричну енергію на рахунок із спеціальним режимом використання, що має наслідком нанесення шкоди всьому енергетичному сектору України.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 24.02.2016 у справі №910/1421/16 відмовлено Національному антикорупційному бюро України в задоволенні заяви про вжиття заходів до забезпечення позову, залучено до участі у справі Національну комісію, що здійснює державне регулювання у сфері енергетики та комунальних послуг, у якості третьої особи, що не заявляє самостійних вимог на предмет спору, та відкладено розгляд справи на 09.03.2016.

02.03.2016 до відділу діловодства Господарського суду міста Києва надійшли додаткові письмові пояснення третьої особи 1, в яких ДП «Енергоринок» вказує, що встановлений законодавством порядок розрахунків виключає можливість проведення споживачами електричної енергії розрахунків із постачальником в інших формах та/або сплати коштів на інші рахунки.

09.03.2016 до відділу діловодства Господарського суду міста Києва надійшли додаткові пояснення Національного антикорупційного бюро України, в яких останнє вказує, що спірним договором передбачено сплату відповідачем 1 відповідачу 2 грошових коштів за відступлення права вимоги, а не за поставлену відповідачем 2 відповідачу 3 електричну енергію.

09.03.2016 до відділу діловодства Господарського суду міста Києва від ВАТ «Запоріжжяобленерго» надійшли додаткові пояснення та обґрунтування до відзиву на позовну заяву, в яких відповідач 2 вказує, що укладення спірного правочину ніяким чином не порушує права третьої особи 1, його укладення було зумовлене систематичним невиконанням відповідачем 3 свого обов'язку з оплати електричної енергії, а його метою є поліпшення розрахунків за спожиту електричну енергію.

В судове засідання, призначене на 09.03.2016, з'явилися представники позивача, які підтримали позовні вимоги та надали усні пояснення по суті спору.

Представники відповідачів в судовому засіданні, призначене на 09.03.2016, з'явились, проти позову заперечували, посилаючись на його необґрунтованість, та просили відмовити у його задоволенні.

Представники третіх осіб в судове засідання, призначене на 09.03.2016, з'явились позовні вимоги позивача підтримали та просили задовольнити даний позов.

У судових засіданнях за клопотанням відповідача-2 згідно статті 81-1 Господарського процесуального кодексу України здійснювалась фіксація судового процесу за допомогою технічних засобів.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно та повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на які посилаються особи, що беруть участь у процесі, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд -

ВСТАНОВИВ:

01.12.2012 між ВАТ «Запоріжжяобленерго» (постачальник) та ДП «Запорізький титано-магнієвий комбінат» (після зміни організаційно-правової форми - Товариство з обмеженою відповідальністю «Запорізький титано-магнієвий комбінат») (споживач) укладено договір №76 про постачання електричної енергії (надалі - Договір поставки), відповідно до п. 1 якого постачальник електроенергії продає електричну енергію споживачу для забезпечення потреб електроустановок споживача з приєднаною потужністю, зазначеною у додатку №1 - «Обсяги постачання електричної енергії», а споживач оплачує постачальнику електричної енергії вартість використаної (купленої) електричної енергії та здійснює інші платежі згідно з умовами цього Договору.

Під час виконання умов цього Договору, а також при вирішенні всіх питань, що не обумовлені цим Договором, сторони зобов'язуються керуватися чинним законодавством України та Правилами користування електричною енергією (п. 2.1 Договору поставки).

У відповідності до п. 2.3.4 Договору поставки споживач зобов'язується оплачувати постачальнику електричної енергії вартість електричної енергії згідно з умовами додатка №4 «Порядок розрахунків за активну електричну енергію» та додатку №5 «Графік зняття показників розрахункових засобів обліку електричної енергії».

Пунктом 7.2 Договору поставки встановлено, що розрахунки за електроенергію та інші платежі за розрахунковий період здійснюються за діючими тарифами та у відповідності до діючого законодавства.

Пунктом 1 Порядку розрахунків за активну електричну енергію (додаток №4 до Договору поставки) визначено, що розрахунки за електричну енергію проводяться споживачем виключно грошовими коштами на рахунок постачальника електричної енергії, вказаний у п. 10 Договору поставки - поточний рахунок із спеціальним режимом використання - для сплати за активну електроенергію, за перевищення договірних величин споживання електричної енергії та потужності, кошти за недораховану електричну енергію та ін. №260363141401 в Філії - Запорізьке обласне управління АТ «Ощадбанк», МФО 313957, ЄДРПОУ 02760363 (з урахуванням змін, внесених згідно Додаткової угоди №5 до Договору поставки від 01.01.2014).

Як вбачається з матеріалів справи та не заперечується сторонами у зв'язку з неналежним виконанням ТОВ «Запорізький титано-магнієвий комбінат» своїх зобов'язань із оплати спожитої електричної енергії у листопаді 2014 року у останнього утворилась заборгованість перед ВАТ «Запоріжжяобленерго» у розмірі 39 323 520,49 грн.

12.02.2015 між ВАТ «Запоріжжяобленерго» (первісний кредитор), ПАТ «Холдингова компанія «Енергомережа» (новий кредитор) та ТОВ «Запорізький титано-магнієвий комбінат» (боржник) укладено договір №24 про відступлення права вимоги (надалі - Договір уступки), відповідно до п. 1.1 якого первісний кредитор передає (відступає), а новий кредитор приймає на себе право вимоги до боржника - Товариства з обмеженою відповідальністю «Запорізький титано-магнієвий комбінат» заборгованості за Договором про постачання електричної енергії №76 від 01.12.2012, щодо заборгованості, яка утворилася за листопад 2014 року на загальну суму 39 323 520,49 грн.

Згідно пункту 1.2 Договору уступки до нового кредитора переходять права первісного кредитора за зобов'язаннями в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав на підставі договору та акту звірки розрахунків.

Пунктами 2.1 та 2.5 Договору уступки передбачено, що первісний кредитор зобов'язаний передати новому кредиторові всі документи, які засвідчують право вимоги до боржника, та інформацію, яка є важливою для його здійснення за основним договором, в термін до 3-х календарних днів з моменту підписання цього Договору, а новий кредитор за відступлення права вимоги сплачує суму у розмірі 39 323 520,49 грн. первісному кредиторові у повному обсязі до 31.12.2015.

У разі отримання первісним кредитором грошових коштів від боржника в рахунок погашення ним заборгованості за основним договором після набуття новим кредитором права вимоги за цим договором, первісний кредитор зобов'язаний не пізніше наступного дня за днем отримання грошових коштів перерахувати їх на рахунок нового кредитора (п. 2.4 Договору).

У пункті 2.7 Договору уступки сторони погодили, що умови, порядок та строки виконання зобов'язання боржником перед новим кредитором визначаються договором про порядок проведення розрахунків по Договору про відступлення права вимоги.

Відповідно до п. 2.8 Договору уступки первісний кредитор відступає новому кредиторові право вимоги щодо пені, інфляційних збитків та 3% річних, які можуть бути нараховані по вказаній у п. 1.1. Договору заборгованості.

12.02.2015 між ПАТ «Холдингова компанія «Енергомережа» та ТОВ «Запорізький титано-магнієвий комбінат» укладено договір №26 про порядок проведення розрахунків по Договору про відступлення права вимоги №24 від 12.02.2015, відповідно до п.п. 3.1, 3.2, 3.3 та 3.4 якого ТОВ «Запорізький титано-магнієвий комбінат» зобов'язується сплатити ПАТ «Холдингова компанія «Енергомережа» у безготівковій формі шляхом зарахування грошових коштів на поточний рахунок останнього борг у сумі 38 823 520,49 грн. впродовж 10 днів з моменту підписання Договору про відступлення права вимоги. А залишок суми боргу зі сплати вартості спожитої у листопаді 2014 року електроенергії у розмірі 500 000,00 грн., а також всі зобов'язання щодо оплати пені, інфляційних збитків та 3% річних, які були відступлені згідно ст. 605 Цивільного кодексу України, припиняються новим кредитором прощенням боргу на вказану суму.

13.02.2015 (на наступний день після укладення Договору уступки) ТОВ «Запорізький титано-магнієвий комбінат» перераховує на рахунок ПАТ «Холдингова компанія «Енергомережа» кошти у розмірі 38 823 520,49 грн., що підтверджується платіжним дорученням №3711 від 13.02.2015.

Станом на дату розгляду даної справи сторонами не надано доказів належного виконання відповідачем 1 грошового зобов'язання зі сплати на користь відповідача 2 суми за відступлення права вимоги у передбачений Договором уступки строк.

Спір у справі виник у зв'язку з тим, що Договір уступки, на думку позивача, був укладений відповідачами всупереч положень ст. 514 Цивільного кодексу України, ст.ст. 15-1, 16, 26 Закону України «Про електроенергетику» та п. 6.3 Правил користування електричною енергією, що є підставою для визнання його недійсним.

Згідно зі ст. 202 Цивільного кодексу України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків; правочин може вчинятися усно або в письмовій формі.

Відповідно до ч. 1 ст. 215 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами 1-3, 5 та 6 ст. 203 цього кодексу.

Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Частинами 1-3, 5 та 6 ст. 203 Цивільного кодексу України встановлено, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

У абзаці 4 пункту 2.1. постанови пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання визнання правочинів (господарських договорів) недійсними» №11 від 29.05.2013 вказано, що вирішуючи спори про визнання правочинів (господарських договорів) недійсними, господарський суд повинен встановити наявність фактичних обставин, з якими закон пов'язує визнання таких правочинів (господарських договорів) недійсними на момент їх вчинення (укладення) і настання відповідних наслідків, та в разі задоволення позовних вимог зазначати в судовому рішенні, в чому конкретно полягає неправомірність дій сторони та яким нормам законодавства не відповідає оспорюваний правочин.

В обґрунтування своїх вимог позивач вказує, що внаслідок укладення Договору уступки відповідачами було змінено визначений законодавством порядок розрахунків на ринку електроенергії, що порушенням ст. 15-1 Закону України «Про електроенергетику», який полягає в оплаті за електроенергію виключно коштами і виключно на поточні рахунки із спеціальним режимом використання постачальника.

У відповідності до преамбули Закону України «Про електроенергетику» цей Закон визначає правові, економічні та організаційні засади діяльності в електроенергетиці і регулює відносини, пов'язані з виробництвом, передачею, розподілом, постачанням і використанням енергії, забезпеченням енергетичної безпеки України, конкуренцією та захистом прав споживачів і працівників галузі.

Закон України «Про електроенергетику» регулює відносини, що виникають у зв'язку з виробництвом, передачею, розподілом, постачанням і використанням енергії, державним власності, безпечною експлуатацією енергетичного обладнання і державним наглядом за режимами споживання електричної і теплової енергії, а також з централізованим диспетчерським (оперативно-технологічним) управлінням (стаття 1 цього Закону).

Тобто, приписи Закону України «Про електроенергетику» є спеціальними нормами по відношенню до приписів Цивільного кодексу України, які підлягають до застосування у даних правовідносинах.

Статтею 5 Закону України «Про електроенергетику» визначено основні принципи державної політики в електроенергетиці, зокрема відповідно до п. 4 ч. 1 цієї статті, таким принципом є додержання єдиних державних норм, правил і стандартів всіма суб'єктами відносин, пов'язаних з виробництвом, передачею, постачанням, розподілом і використанням енергії.

Приписами ч. 2 ст. 15 Закону України «Про електроенергетику» передбачено, що споживачі, які купують електричну енергію у енергопостачальників, що здійснюють господарську діяльність з постачання електричної енергії на закріпленій території, вносять плату за поставлену їм електричну енергію виключно на поточний рахунок із спеціальним режимом використання енергопостачальника в уповноваженому банку. У разі перерахування споживачами коштів за електричну енергію на інші рахунки отримувачі повинні повернути ці кошти за заявою споживача або за власною ініціативою в триденний термін з моменту їх отримання. У разі неповернення споживачу у цей термін коштів, сплачених на інші, не на поточні рахунки із спеціальним режимом використання, ці суми підлягають вилученню до Державного бюджету України як санкція за вчинене правопорушення і не зараховуються як оплата електричної енергії. Зарахування коштів до Державного бюджету України не звільняє їх отримувача від повернення цих коштів споживачу електричної енергії.

Частиною 8 статті 26 Закону України «Про електроенергетику» встановлено, що споживач, якому електрична енергія постачається енергопостачальником, що здійснює господарську діяльність з постачання електричної енергії на закріпленій території, зобов'язаний оплачувати її вартість виключно коштами шляхом їх перерахування на поточний рахунок із спеціальним режимом використання енергопостачальника. У разі проведення споживачем розрахунків в інших формах та/або сплати коштів на інші рахунки такі кошти не враховуються як оплата спожитої електричної енергії.

Пунктом 1 Положення про порядок проведення розрахунків за електричну енергію, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №1136 від 19.07.2000, визначено, що споживачі, яким електрична енергія постачається енергопостачальником, що провадить підприємницьку діяльність з постачання електричної енергії за регульованим тарифом та купує електричну енергію в оптового постачальника, зобов'язані оплачувати її вартість виключно коштами шляхом їх перерахування на поточний рахунок із спеціальним режимом використання такого енергопостачальника (його структурного підрозділу), відкритий в уповноваженому банку.

Аналогічний припис міститься у п. 6.2 Правил користування електричною енергією, затверджених постановою Національної комісії з питань регулювання електроенергетики України №28 від 31.07.1996, відповідно до якого для проведення розрахунків за електричну енергію постачальник електричної енергії за регульованим тарифом або його відокремлений підрозділ відкривають в установі уповноваженого банку поточний рахунок із спеціальним режимом використання, номер якого зазначається у договорі про постачання електричної енергії.

Пунктом 6.3 вказаних Правил встановлено, що оплата вартості електричної енергії постачальнику електричної енергії за регульованим тарифом, у тому числі на підставі визнаної претензії, здійснюється виключно коштами в уповноваженому банку на поточний рахунок із спеціальним режимом використання постачальника електричної енергії за регульованим тарифом.

З наведених приписів законодавства вбачається, що законодавцем в імперативному порядку визначено обов'язок споживача сплачувати за спожиту електроенергію постачальнику виключно на поточний рахунок із спеціальним режимом використання, номер якого зазначається у договорі про постачання електричної енергії.

На виконання вказаних правових норм сторонами у пункті 1 Порядку розрахунків за активну електричну енергію (додаток №4 до Договору поставки) визначено, що розрахунки за електричну енергію проводяться споживачем виключно грошовими коштами на рахунок постачальника електричної енергії, вказаний у п. 10 Договору поставки - поточний рахунок із спеціальним режимом використання - для сплати за активну електроенергію, за перевищення договірних величин споживання електричної енергії та потужності, кошти за недораховану електричну енергію та ін. №260363141401 в Філії - Запорізьке обласне управління АТ «Ощадбанк», МФО 313957, ЄДРПОУ 02760363 (з урахуванням змін, внесених згідно Додаткової угоди №5 до Договору поставки від 01.01.2014).

Таким чином, як нормами законодавства, так і положеннями Договору поставки передбачалось отримання постачальником (відповідачем 2) оплати спожитої електричної енергії безпосередньо від споживача (відповідача 3) шляхом їх перерахунку на рахунок із спеціальним режимом використання, вказаним у п. 10 Договору поставки.

В той же час, умовами Договору уступки (п. 2.7) та договору №26 про порядок проведення розрахунків по Договору про відступлення права вимоги №24 від 12.02.2015 визначено зобов'язання споживача - ТОВ «Запорізький титано-магнієвий комбінат» сплатити заборгованість за поставлену ВАТ «Запоріжжяобленерго» електричну енергію не постачальнику, а іншій особі - ПАТ «Холдингова компанія «Енергомережа».

На виконання Договору уступки відповідачем 3 було перераховано кошти за спожиту електроенергію не відповідачу 2, як це передбачено наведеними положеннями законодавства та умовами Договору поставки, а відповідачу 1 на виконання договору №26 від 12.02.2015 про порядок проведення розрахунків по Договору про відступлення права вимоги №24 від 12.02.2015.

При цьому, виконання споживачем свого зобов'язання за Договором №26 від 12.02.2015 не є тотожним виконанню зобов'язання за Договором поставки, оскільки метою встановлення законодавцем алгоритму розрахунків є саме отримання постачальником електричної енергії коштів безпосередньо від споживача (за відсутності будь-яких посередників) на рахунок із спеціальним режимом використання.

Відтак, в даному випадку фактично кошти за спожиту електроенергію були отримані третьою особою, яка не є постачальником, проте яка взяла на себе зобов'язання зі сплати коштів за відступлене право вимоги за Договором уступки, тобто з іншої підстави (інше цільове призначення коштів), ніж підлягають сплаті постачальнику відповідно до вимог законодавства.

У зв'язку з наведеними обставинами, відповідачами шляхом укладення спірного правочину було порушено наведені приписи законодавства як в частині обов'язку боржника сплатити заборгованість за спожиту електричну енергію постачальнику, так в частині обов'язку сплатити кошти на рахунок, номер якого зазначається у договорі про постачання електричної енергії.

В обґрунтування своїх заперечень відповідачі посилаються на приписи Цивільного кодексу України, в яких відсутня заборона та/або не передбачено отримання дозволу на укладення договорів відступлення права вимоги, яке виникає в зобов'язаннях з постачання електричної енергії.

Проте, умови Договору уступки в частині проведення розрахунків за спожиту електроенергію суперечать імперативним приписам ст. 15, 26 Закону України «Про електроенергію», п. 1 Положення про порядок проведення розрахунків за електричну енергію та п. 6.3 Правил користування електричною енергією.

Частиною 1 статті 203 Цивільного кодексу України встановлено, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.

Згідно пункту 2 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсним» № 9 від 06.11.2009, судам необхідно враховувати, що згідно із статтями 4, 10 та 203 ЦК зміст правочину не може суперечити ЦК, іншим законам України, які приймаються відповідно до Конституції України та ЦК, міжнародним договорам, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, актам Президента України, постановам Кабінету Міністрів України, актам інших органів державної влади України, органів влади Автономної Республіки Крим у випадках і в межах, встановлених Конституцією України та законом, а також моральним засадам суспільства.

З огляду на викладене вбачається, що відсутність у чинному законодавстві заборони відчуження права вимоги, яке виникає в зобов'язаннях з постачання електричної енергії, не є єдиною та достатньою умовою правомірності такого правочину відчуження.

Щодо посилань відповідачів на відсутність порушення приписів законодавства в частині зміни встановленого законодавством порядку розрахунків за поставлену електричну енергію, оскільки умовами Договору уступки передбачено сплату відповідачем 1 на рахунок із спеціальним режимом використання відповідача 2 суми у розмірі 39 323 520,49 грн. (яка дорівнює розміру заборгованості відповідача 3 перед відповідачем 2), суд зазначає наступне.

З огляду на встановлені законодавством обмеження щодо кола осіб, які повинні сплачувати та отримувати таку оплату спожитої електроенергії та порядку проведення розрахунків за електричну енергію, а також приймаючи до уваги відмінність підстави перерахунку спірних коштів встановленій законодавством, то виконання відповідачем 1 свого грошового зобов'язання за Договором уступки перед відповідачем 2 у сумі рівній заборгованості відповідача 3 не спростовує наявність правопорушення, яке полягає у зміні алгоритму розрахунків за електричну енергію між відповідачем 3 та відповідачем 1, оскільки наслідком такої сплати є припинення обов'язку відповідача 3 перед відповідачем 2, проте не має наслідком отримання відповідачем 2 коштів за спожиту відповідачем 3 електроенргію.

До того ж, відповідачами не надано суду доказів виконання відповідачем 1 свого зобов'язання з оплати відступленого права вимоги у сумі 39 323 520,49 грн. відповідачу 2 у визначений даним договором строк - 31.12.2015 шляхом перерахунку вказаних коштів на рахунок ВАТ «Запоріжжяобленерго» із спеціальним режимом використання, який визначений п. 10 Договору поставки.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Згідно із ст. 34 Господарського процесуального кодексу України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Оскільки відповідачами було укладено Договір уступки, яким в порушення ст. 15, 26 Закону України «Про електроенергію», п. 1 Положення про порядок проведення розрахунків за електричну енергію та п. 6.3 Правил користування електричною енергією було змінено порядок (алгоритм) розрахунків за електричну енергію, то відповідно до ч. 1 ст. 215 Цивільного кодексу України є підстави для визнання даного правочину недійсним.

Згідно абзацу 5 пункту 5 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсним» № 9 від 06.11.2009 у відповідності до статей 215 та 216 Цивільного кодексу України вимога про визнання оспорюваного правочину недійсним та про застосування наслідків його недійсності, а також вимога про застосування наслідків недійсності нікчемного правочину може бути заявлена як однією зі сторін правочину, так і іншою заінтересованою особою, права та законні інтереси якої порушено вчиненням правочину.

Тобто, правом на оскарження дійсності правочину наділений не всі особи, а лише його сторони, або особа, права та інтереси якої були порушені (можуть бути порушені) внаслідок його укладення.

Пунктом 13 статті 17 Закону України «Про Національне антикорупційне бюро України» встановлено, що за наявності підстав, передбачених законом, Національному бюро та його працівникам для виконання покладених на них обов'язків надано право подавати до суду позови про визнання недійсними угод у порядку, встановленому законодавством України.

Таким правом Національне антикорупційне бюро України також наділене в силу приписів ст. 129 Конституції України, ст. 7 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» та п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Проте, чітке нормативне регулювання порядку та підстав подання позову Національним антикорупційним бюро України про визнання правочину, укладеного іншими особами, недійсним відсутнє у відповідному Законі.

В той же час, статтею 1 Закону України «Про Національне антикорупційне бюро України» визначено, що Національне антикорупційне бюро України є державним правоохоронним органом, на який покладається попередження, виявлення, припинення, розслідування та розкриття корупційних правопорушень, віднесених до його підслідності, а також запобігання вчиненню нових.

Приймаючи до уваги обов'язки Національного антикорупційного бюро України, передбачені ст. 16 Закону, цілком обґрунтованим є висновок, що вказаний орган в силу покладених на нього обов'язків та визначеної законом компетенції вживає заходів (в тому числі, шляхом подання відповідного позову до суду) виключно у випадках виявлення в діях інших осіб ознак корупційного правопорушення.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідач 2 та відповідач 3 (в статутних капіталах яких понад 60% акцій належать державі) змінили порядок розрахунків за Договором поставки шляхом залучення приватної особи в якості посередника, що прямо суперечить приписам

ст. 15-1, 26 Закону України «Про електроенергетику».

У зв'язку з чим Національним антикорупційним бюро України було порушене кримінальне провадження №52015000000000001, а також проводиться досудове розслідування у даному провадженні за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 191 КК України.

Приймаючи до уваги зобов'язання держави Україна за Конвенцією ООН проти корупції (ратифікована Законом України від 18.10.2006 р. №251-V), зокрема в частині забезпечення проведення ефективної скоординованої політики протидії корупції (ч. 1 ст. 5), надання такому органу (створеному з метою протидії корупції) можливості виконувати свої функції ефективно (ч. 2 ст. 6), запобігання зловживанню процедурами, які регулюють діяльність приватних юридичних осіб (п. d ч. 2 ст. 12), то попередження, припинення, розслідування та розкриття корупційних правопорушень в публічній і приватній сферах суспільних відносин є пріоритетним завданням держави України, а відтак наявність ознак такого правопорушення у відповідному правочині є порушенням інтересів держави.

Таким чином, з аналізу наведених положень Закону та Конвенції, завдань та мети діяльності даного органу вбачається, що Національне антикорупційне бюро України за наявності ознак корупційного діяння зобов'язане вжити ефективних заходів для припинення корупційного правопорушення, в тому числі шляхом подання позову, а сам факт виявлення таких ознак у відповідних правовідносинах свідчить про порушення інтересів держави, тому необхідність окремо мотивувати підстави звернення останнього з відповідним позовом до суду відсутня.

Судові витрати згідно ст. 49 Господарського процесуального кодексу України покладаються на відповідачів.

Керуючись ст.ст. 32, 33, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги Національного антикорупційного бюро України задовольнити повністю.

2. Визнати недійсним договір №24 про відступлення права вимоги від 12.02.2015, укладений між Приватним акціонерним товариством «Холдингова компанія «Енергомережа», Відкритим акціонерним товариством «Запоріжжяобленерго» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Запорізький титано-магнієвий комбінат».

3. Стягнути з Приватного акціонерного товариства «Холдингова компанія «Енергомережа» (01001, м. Київ, вул. Володимирська, буд. 12; ідентифікаційний код 32113410) на користь Національного антикорупційного бюро України (03035, м. Київ, вул. Сурікова, буд. 3; ідентифікаційний код 39751280) витрати по сплаті судового збору у розмірі 459 (чотириста п'ятдесят дев'ять) грн. 33 коп.

4. Стягнути з Відкритого акціонерного товариства «Запоріжжяобленерго» (69035, Запорізька обл., м. Запоріжжя, вул. Сталеварів, буд. 14; ідентифікаційний код 00130926) на користь Національного антикорупційного бюро України (03035, м. Київ, вул. Сурікова, буд. 3; ідентифікаційний код 39751280) витрати по сплаті судового збору у розмірі 459 (чотириста п'ятдесят дев'ять) грн. 33 коп.

5. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Запорізький титано-магнієвий комбінат» (69600, Запорізька обл., м. Запоріжжя, вул. Теплична, буд. 18; ідентифікаційний код 38983006) на користь Національного антикорупційного бюро України (03035, м. Київ, вул. Сурікова, буд. 3; ідентифікаційний код 39751280) витрати по сплаті судового збору у розмірі 459 (чотириста п'ятдесят дев'ять) грн. 33 коп.

6. Накази видати відповідно до ст.116 ГПК України.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Дата підписання повного тексту рішення 14.03.2016.

Суддя Пукшин Л.Г.