Рішення № 56451482, 11.03.2016, Господарський суд Запорізької області

номер провадження справи 20/1/16

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11.03.2016 Справа № 908/45/16

За позовом: Управління комунальної власності Бердянської міської ради (71100, Запорізька область, м. Бердянськ, пл. 1-ї Бердянської ради, буд. 2)

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю Керуюча компанія Бердянськ Комсервіс (71100, АДРЕСА_1)

про стягнення суми

Суддя Гандюкова Л.П.

Представники сторін:

Від позивача не зявився

(ОСОБА_1 (дов. № 292 від 05.02.2016 р.) у судовому засіданні 29.02.2016 р.);

Від відповідача не зявився

СУТНІСТЬ СПОРУ:

Заявлений позов про стягнення з відповідача суми 3090,58 грн. заборгованості по орендній платі за договором оренди від 13.01.2012 р., пені в сумі 1062,67 грн. та неустойки в сумі 20617,06 грн.

Ухвалою господарського суду Запорізької області від 12.01.2016 р. позовна заява прийнята до розгляду, порушено провадження у справі № 908/45/16, справі присвоєно номер провадження 20/1/16, справу призначено до розгляду на 25.01.2016 р. На підставі ст. 77 ГПК України розгляд справи відкладався на 11.02.2016 р., 29.02.2016 р., 11.03.2016 р.

Справу розглянуто 11.03.2016 р., оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Представник позивача в судовому засіданні 29.02.2016 р. підтримав позовні вимоги, викладені в позовній заяві, з урахуванням заяви (вих. № 397 від 19.02.2016 р.) про зменшення розміру позовних вимог, яка прийнята судом до розгляду на підставі ст. 22 ГПК України. Позовні вимоги мотивовано тим, що відповідач не належним чином виконав зобовязання зі своєчасного внесення орендної плати за договором від 13.01.2012 р. оренди комунального майна, розташованого за адресою: м. Бердянськ, вул. Горбенко, 89/пр. Пролетарський, 206. Договір розірвано згідно з рішенням господарського суду Запорізької області від 08.10.2014 р. у справі № 908/3135/14, яке набрало законної сили 24.10.2014 р. Обєкт оренди повернуто державним виконавцем 23.06.2015 р. у порядку примусового виконання зазначеного рішення суду. Просить стягнути з відповідача заборгованість по орендній платі за період із 01.08.2014 р. по 24.10.2014 р. у розмірі 3309,95 грн., пеню в розмірі 1100,37 грн., нараховану за період з 01.07.2014 р. по 30.04.2015 р., неустойку в розмірі 20065,49 грн., нараховану за період з 30.10.2014 р. по 23.06.2015 р. Позов обґрунтовано ст.ст. 351, 526, 530, 651 ЦК України, п. 3 ст. 18 Закону України «Про оренду державного та комунального майна».

У судове засідання, призначене на 11.03.2016 р., представник позивача не зявився. На електронну адресу суду 09.03.2016 р. та поштою 11.03.2016 р. від позивача надійшло письмове клопотання вих. № 577 від 04.03.2016 р. про розгляд справи за відсутності представника Управління комунальної власності.

Суд визнав можливим розглянути справу у відсутність позивача.

Відповідач у судові засідання не зявлявся. Поштові відправлення з ухвалою суду від 12.01.2016 р. про порушення провадження у справі № 908/45/16 та ухвалою суду від 25.01.2016 р., які направлялися відповідачу, повернуті на адресу суду з поміткою поштового відділення звязку «за закінченням терміну зберігання».

У п. 3.9.1 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 р. № 18 розяснено, що особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог частини першої статті 64 та статті 87 ГПК. За змістом зазначеної статті 64 ГПК, зокрема, в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом. Доказом такого повідомлення в разі неповернення ухвали підприємством зв'язку може бути й долучений до матеріалів справи та засвідчений самим судом витяг з офіційного сайту Українського державного підприємства поштового зв'язку "Укрпошта" щодо відстеження пересилання поштових відправлень, який містить інформацію про отримання адресатом відповідного поштового відправлення, або засвідчена копія реєстру поштових відправлень суду.

Розглянувши матеріали справи, оригінали яких оглядалися в судових засіданнях, вислухавши пояснення представника позивача, надані в попередніх судових засіданнях, суд

ВСТАНОВИВ:

13.01.2012 р. між Управлінням комунальної власності Бердянської міської ради (орендодавець за договором, позивач) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Керуюча компанія «Бердянськ Комсервіс» (орендар за договором, відповідач у справі) був укладений договір оренди комунального майна № 1334. Відповідно до умов договору орендодавець передає, а орендар приймає в строкове платне користування нежитлове приміщення першого поверху, яке знаходиться на балансі ТОВ «Керуюча компанія «КомЕнерго-Бердянськ», площею 22,74 кв.м, розміщене за адресою: м. Бердянськ, вул. Горбенка, 89/пр. Пролетарський, 206 для використання його під офіс (п. 1.1 договору).

Згідно з п.п. 2.1, 2.3 договору вступ орендаря у користування майном настає одночасно з підписанням сторонами договору та акта здачі-приймання вказаного майна. Передача майна в оренду здійснюється згідно з актом здачі-приймання, майно вважається поверненим після підписання акта здачі-приймання.

Відповідно до п. 10.1 договір діє з 13.01.2012 р. по 13.12.2014 р.

Як слідує з матеріалів справи, позивач передав відповідачу в оренду майно, що підтверджується підписаним сторонами актом здачі-приймання нежитлового приміщення від 13.01.2012 р.

Рішенням господарського суду Запорізької області від 08.10.2014 р. у справі № 908/3135/14, яке набрало законної сили 24.10.2014 р., розірвано договір оренди комунального майна № 1334 від 13.01.2012 р., укладений між Управлінням комунальної власності Бердянської міської ради та ТОВ «Керуюча компанія «Бердянськ Комсервіс»; зобовязано ТОВ «Керуюча компанія «Бердянськ Комсервіс» повернути на користь Управління комунальної власності Бердянської міської ради нежитлове приміщення площею 22,74 кв.м, розташоване за адресою: м. Бердянськ, вул. Горбенка, 89/пр. Пролетарський, 206 за актом здачі-приймання; стягнуто з ТОВ «Керуюча компанія «Бердянськ Комсервіс» на користь Управління комунальної власності Бердянської міської ради заборгованість по орендній платі в розмірі 11155,78 грн. за період із 01.09.2013 р. по 29.07.2014 р. та пеню в розмірі 632,23 грн.

Відповідно до акта державного виконавця ВДВС Бердянського міськрайонного управління юстиції від 23.06.2015 р., зобовязання ТОВ «Керуюча компанія «Бердянськ Комсервіс» повернути на користь Управління комунальної власності Бердянської міської ради нежитлове приміщення площею 22,74 кв.м, розташоване за адресою: м. Бердянськ, вул. Горбенка, 89/пр. Пролетарський, 206, виконано в примусовому порядку.

Відповідно до пункту 5.2 договору орендар зобовязався своєчасно і у повному обсязі вносити орендодавцеві орендну плату.

У звязку з наявною заборгованістю по орендній платі, позивач звернувся до господарського суду з позовною заявою, за якою було порушено провадження у даній справі.

Проаналізувавши норми чинного законодавства, оцінивши докази та вислухавши пояснення представника позивача, суд вважає позовні вимоги такими, що підлягають задоволенню.

Відповідно до ст.ст. 11, 509 ЦК України підставами виникнення зобов`язання (правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію або утриматись від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обовязку, зокрема, є договори та інші правочини.

Згідно з ст.ст. 525, 526 ЦК України зобов`язання повинні виконуватися належним чином відповідно до вимог закону, умов договору. Одностороння відмова від виконання зобов`язання не допускається, крім випадків, передбачених законом. Аналогічний припис містять п.п. 1, 7 ст. 193 Господарського кодексу України.

Приписами ст. 629 ЦК України встановлено, що договір є обовязковим для виконання сторонами.

Відповідно до ст. 530 ЦК України якщо у зобовязанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно з ст. 283 ГК України за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності. До відносин оренди застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Статтею 762 ЦК України встановлено, що за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму. Плата за користування майном вноситься щомісячно, якщо інше не встановлено договором.

За своєю правовою природою договір від 13.01.2012 р. є договором оренди комунального майна, до якого застосовуються положення Закону України Про оренду державного та комунального майна (далі Закон).

Відповідно до ч. 3 ст. 18 вказаного Закону орендар зобов'язаний вносити орендну плату своєчасно і у повному обсязі. Частинами 1, 3 ст. 19 Закону визначено, що орендар за користування об'єктом оренди вносить орендну плату незалежно від наслідків господарської діяльності. Строки внесення орендної плати визначаються у договорі.

У розділі 3 договору сторони врегулювали розмір та порядок внесення орендної плати. Відповідно до п.п. 3.1, 3.2 орендна плата станом на грудень 2011 р. становить 1046,04 грн., в т.ч. 20% ПДВ. Орендна плата установлюється у грошовій формі та перераховується щомісячно не пізніше 20 числа поточного місяця з урахуванням індексу інфляції з початку строку оренди.

Позивач щомісячно виписував відповідачу рахунки на сплату орендної плати, зазначаючи в них суму заборгованості станом на дату виписки рахунку. Відповідач орендну плату не оплачував. За рішенням господарського суду Запорізької області від 08.10.2014 р. у справі № 908/3135/14 із відповідача стягнуто заборгованість з орендної плати за період із 01.09.2013 р. по 29.07.2014 р.

Згідно з розрахунком позивача заборгованість з орендної плати становить 3309,95 грн., нарахованої з 01.08.2014 р. по 24.10.2014 р. включно.

Відповідач процесуальним правом на участь в судовому розгляду спору не скористався, суму боргу з орендної плати не заперечив, доказів належного виконання договірних зобовязань та погашення заявленої до стягнення суми заборгованості не надав.

Позовні вимоги про стягнення суми заборгованості з орендної плати основані на договорі, відповідають вимогам чинного законодавства України, позов у частині стягнення з відповідача суми 3309,95 грн. заборгованості з орендної плати задовольняється.

Позивач також заявив вимогу про стягнення пені в звязку з несвоєчасним внесенням відповідачем орендної плати.

Відповідно до ст.ст. 610, 611 ЦК України невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобовязання (неналежне виконання), є його порушенням, у разі якого настають правові наслідки, зокрема, сплата неустойки.

Згідно з ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобовязання.

Частиною 2 ст. 343 ГК України встановлено, що платник грошових коштів сплачує на користь одержувача цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін, але не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Частиною 6 ст. 232 ГК України визначено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобовязань, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобовязання мало бути виконано.

Відповідно до вимог Закону України Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

У пункті 3.3 договору сторони встановили, що у випадку неперерахування орендної плати або перерахування її після останнього банківського дня поточного місяця, або не в повному обсязі, орендодавцем нараховується пеня в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми заборгованості за кожний день прострочення (включаючи день оплати) з першого числа наступного місяця.

Факт порушення відповідачем зобовязання зі сплати орендної плати суд вважає встановленим.

Як вбачається з розрахунку пені, позивач нарахував пеню в загальній сумі 1100,37 грн. за невиконання відповідачем зобовязання з внесення орендної плати за січень - жовтень 2014 р. включно. Пеня нарахована за загальний період із 01.07.2014 р. по 30.04.2015 р. включно. Як слідує з матеріалів справи, згідно з рішенням господарського суду Запорізької області від 08.10.2014 р. у справі № 908/3135/14 із відповідача стягнуто пеню за загальний період з 01.03.2013 р. по 30.06.2014 р. У розрахунку пені позивач правильно врахував суми пені, стягнуті за зазначеним рішенням суду.

Разом з тим, розрахунок пені позивача містить арифметичні помилки, щомісячна сума пені визначена позивачем неправильно. Здійснивши перерахунок пені за допомогою інформаційної системи «Законодавство», судом встановлено, що за заявлений позивачем період загальна сума пені становить 1183,67 грн. (19,56 + 41,96 + 63,98 + 88,39 + 115,94 + 147,96 + 155,52 + 164,59 + 199,95 + 185,82).

Враховуючи приписи ст.ст. 22, 83 ГПК України, суд не виходить за межі позовних вимог, із відповідача стягується пеня в сумі 1100,37 грн. у межах заявленого позивачем періоду із 01.07.2014 р. по 30.04.2015 р. включно.

Позивачем заявлено також вимогу про стягнення з відповідача суми 20065,49 грн. неустойки за період із 30.10.2014 р. по 23.06.2015 р. включно.

Згідно з ч. 1 ст. 763 ЦК України договір найму укладається на строк, встановлений договором. Відповідно до п. 1 ст. 2 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" орендою є засноване на договорі строкове платне користування майном, необхідним орендареві для здійснення підприємницької та іншої діяльності.

Приписами ст. 27 цього Закону встановлено, що у разі розірвання договору оренди, закінчення строку його дії та відмови від його продовження або банкрутства орендаря він зобов'язаний повернути орендодавцеві об'єкт оренди на умовах, зазначених у договорі оренди.

Аналогічна норма міститься в ст. 785 ЦК України, згідно з якою у разі припинення договору найму наймач зобовязаний негайно повернути наймодавцеві річ у стані, в якому вона була одержана, з урахуванням нормального зносу, або у стані, який було обумовлено у договорі. Обовязок повернення обєкту оренди (нежитлового приміщення) у пятиденний термін передбачений сторонами в п. 5.9 договору оренди № 1334.

Відповідно до ст. 29 Закону України Про оренду державного та комунального майна за невиконання зобовязань за договором оренди, в тому числі за зміну та розірвання договору в односторонньому порядку, сторони несуть відповідальність, встановлену законодавчими актами України та договором.

Відповідно до ч. 2 ст. 785 ЦК України, якщо наймач не виконує обов'язку щодо повернення речі, наймодавець має право вимагати від наймача сплати неустойки у розмірі подвійної плати за користування річчю за час прострочення.

Тобто неустойка, стягнення якої передбачено вказаною нормою, є самостійною майновою відповідальністю у сфері орендних правовідносин та підлягає стягненню за весь час прострочення зобовязання щодо повернення речі.

У п. 8.5 договору оренди сторони визначили, що в разі невиконання орендарем обовязку щодо повернення майна, орендодавець має право вимагати від орендаря сплати неустойки в розмірі подвійної плати за користування майном за час прострочення. Згідно з розрахунком позивача, останній нарахував неустойку за період із 30.10.2014 р. по 23.06.2015 р. включно.

Як зазначалося вище, рішення господарського суду Запорізької області від 08.10.2014 р. у справі № 908/3135/14, яким розірвано договір оренди комунального майна від 13.01.2012 р. № 1334, набрало законної сили 24.10.2014 р.

Нежитлове приміщення було повернуто в користування позивача згідно з актом державного виконавця від 23.06.2015 р. у порядку примусового виконання рішення суду в справі № 908/3135/14. Тобто, відповідачем не виконано зобовязання щодо повернення приміщення після розірвання договору оренди, внаслідок чого позивач має право нараховувати неустойку. Разом з тим, позивач неправомірно нараховує неустойку по 23.06.2015 р. включно, оскільки 23.06.2015 р. приміщення перейшло в користування позивача згідно з актом державного виконавця.

Здійснивши перерахунок неустойки за період з 30.10.2014 р. по 22.06.2015 р. включно, судом встановлено, що сума неустойки за даний період складає 25130,89 грн. У розрахунку неустойки позивачем допущено арифметичні помилки, зокрема, у вирахуванні неустойки за грудень 2014 р. червень 2015 р.

На підставі ст.ст. 22, 83 ГПК України суд не виходить за межі позовних вимог, із відповідача стягується неустойка в сумі 20065,49 грн. за період із 30.10.2014 р. по 22.06.2015 р. включно.

Таким чином, позов у цілому задовольняється повністю.

Відповідно до ст. 49 ГПК України судовий збір покладається на відповідача.

Керуючись ст.ст. 22, 49, 75, 82 85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити повністю.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Керуюча компанія «Бердянськ Комсервіс» (71100, АДРЕСА_2, код ЄДРПОУ 37529663) на користь Управління комунальної власності Бердянської міської ради (71100, Запорізька область, м. Бердянськ, пл. І Бердянської ради, 2, код ЄДРПОУ 25473739) заборгованість по орендній платі в розмірі 3309 (три тисячі триста девять) грн. 95 коп., суму 1100 (одна тисяча сто) грн. 37 коп. пені, суму 20065 (двадцять тисяч шістдесят пять) грн. 49 коп. неустойки, суму 1218 (одна тисяча двісті вісімнадцять) грн. 00 коп. судового збору. Видати наказ.

Повне рішення складено 15 березня 2016 р.

Суддя Л.П. Гандюкова

Рішення господарського суду, яке не набрало законної сили, може бути оскаржено до апеляційного господарського суду шляхом подання апеляційної скарги через місцевий суд, який розглянув справу. У разі неподання скарги, рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня підписання у повному обсязі.