Рішення № 56451302, 10.03.2016, Господарський суд Івано-Франківської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ІВАНО-ФРАНКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

10 березня 2016 р. Справа № 909/1406/15 Господарський суд Івано-Франківської області у складі судді Цюх Г. З., секретаря судового засідання Ломей Л. Р., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом: Державного міського підприємства "Івано-Франківськтеплокомуненерго", вул. Б.Хмельницького, 59-А, м. Івано-Франківськ, 76000

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю "Станіславська теплоенергетична компанія", вул. Індустріальна, 34, м. Івано-Франківськ, 76014

про стягнення заборгованості в сумі 1010027,06 грн.

за участю:

від позивача: ОСОБА_1- юрисконсульт І категорії юридичного відділу, довіреність № 20/870 від 18.06.15,

від відповідача: ОСОБА_2 - начальник юридичного відділу, довіреність № 2 від 04.01.16,

від відповідача: ОСОБА_3 - юрисконсульт, довіреність № 11 від 10.11.15

ВСТАНОВИВ:

Державне міське підприємство "Івано-Франківськтеплокомуненерго" звернулося до господарського суду Івано-Франківської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Станіславська теплоенергетична компанія" про стягнення заборгованості в сумі 1010027,06 грн., в тому числі 659221,47 грн. основного боргу, 117976,21 грн. пені, 37735,2 грн. - 7 % штрафу, 178921,95 грн. інфляційних, 16172,23 грн. - 3% річних.

Ухвалою господарського суду Івано-Франківської області від 25.12.15 порушено провадження у справі, розгляд справи в судовому засіданні призначено на 16.02.16. Ухвалою від 16.02.16 продовжено строк вирішення спору до 11.03.16 та відкладено розгляд справи на 10.03.16.

В засіданні суду 16.02.16 представник позивача подав клопотання, в якому просив припинити провадження в частині стягнення 248559,02 грн. основного боргу, оскільки відповідачем після звернення позивача до суду вказана сума сплачена, а саме 14.01.16 - 50000 грн. та 29.01.16 - 198559,02 грн., в зв"язку з чим просив стягнути 410662,45 грн. основного боргу, 117976,21 грн. пені, 37735,2 грн. - 7 % штрафу, 178921,95 грн. інфляційних, 16172,23 грн. -3% річних.

В обгрунтування позовних вимог позивач посилається на неналежне виконання умов договорів Про транспортування теплової енергії №ДГ0000198 від 10.10.14 та додатковий правочин Про порядок погашення заборгованості від 19.05.15 до Договору Про транспортування теплової енергії №ДГ0000198 від 10.10.14 щодо повної оплати вартості наданих послуг в строк передбачений вказаними договорами.

Представники відповідача визнали позов в частині стягнення основного боргу, заперечували проти стягнення 117976,21 грн. пені, 37735,2 грн. - 7 % штрафу, 178921,95 грн. інфляційних та 16172,23 грн. - 3% річних з підстав, викладених у відзиві на позовну заяву за вх.№3079/16 від 04.03.16.

Зокрема, зазначає, що відсутні підстави для стягнення 7% штрафу, оскільки позивач не відноситься до державного сектора економіки (ч.2 ст.231 ГК України).

Щодо стягнення пені, посилається на п.6.3. договору Про транспортування теплової енергії №ДГ0000198 від 10.10.14, яким передбачено, що у випадку невиконання, неналежного виконання позивачем обов"язків, передбачених даним договором, що підтверджується належним чином оформленими документами, відповідач звільняється від відповідальності за несвоєчасну оплату вартості транспортування теплової енергії. Відповідач вказує, що позивач в порушення умов п.4.1.14 договору не вчасно подавав рахунки-фактури на оплату вартості транспортування теплової енергії (до 10 числа місяця. наступного за розрахунковим), а тому у нього відсутнє право вимагати сплати пені у повному обсязі.

Щодо стягнення інфляційних та 3% річних, посилається на додатковий правочин Про порядок погашення заборгованості від 19.05.15 до Договору Про транспортування теплової енергії №ДГ0000198 від 10.10.14, яким передбачили, що відповідач протягом травня-жовтня 2015 року повинен сплачувати позивачу суму у розмірі 136887,48 грн. щомісячно. Так як відповідач частково виконав у умови вказаного правочину, а саме сплачував заборгованість протягом травня-липня 2015 року, позивач вправі нараховувати інфляційні та річні починаючи з 01.09.15.

Розглянувши матеріали справи, вислухавши представників сторін, дослідивши та оцінивши зібрані докази відповідно до приписів ст. 43 ГПК України, з"ясувавши обставини, на яких грунтуються позовні вимоги, судом з"ясовано наступне.

Між сторонами по справі 10.10.14 укладено Договір Про транспортування теплової енергії №ДГ0000198, згідно з умовами якого позивач зобов"язується транспортувати теплову енергію. що виробляється відповідачем розподільчими тепловими мережами, мережами гарячого водопостачання та через центральні теплові пункти, що перебувають на балансі позивача, а відповідач зобов"язується оплатити вартість транспортування в порядку і на умовах визначених цим договором (п. 1.1 договору).

Зазначений вище Договір укладено у письмовій формі, підписано повноважними представниками сторін, підписи засвідчено печатками сторін, що відповідає приписам статей 207, 208 ЦК України.

Відповідач зобов"язується надавати позивачу до 7 числа місяця наступного за звітним кількість транспортованої теплової енергії споживачам через мережі останньої (п.3.1.1. договору).

Відповідно до п.5.2. договору розрахунки проводяться відповідачем на підставі виставлених позивачем рахунків, до 20 числа місяця наступного за розрахунковим (розрахунковим є календарний місяць).

19.05.15 між сторонами по справі укладено додатковий правочин Про порядок погашення заборгованості до Договору Про транспортування теплової енергії №ДГ0000198 від 10.10.14, предметом якого є умови і порядок сплати відповідачем позивачу заборгованості відповідно до договору (п.1.1. договору). Згідно п.1.2. даного правочину. відповідач визнав перед позивачем свої боргові зобов"язання станом на 01.05.15 на загальну суму 821324,89 грн. і зобов"язався розрахуватися в термін до 01.11.15, згідно наступного графіку: протягом травня-вересня 2015 року повинен сплачувати позивачу суму у розмірі 136887,48 грн. та в жовтні 2015 року - 136887,49 грн.

Відповідач порушив умови вказаного правочину, сплативши борг в травні-липні 2015 року (копії платіжних доручень містяться в матеріалах справи). Борг за серпень-жовтень 2015 року відповідач у терміни передбачені п.1.2. договору не сплатив.

Крім цього, позивач виконання умов договору Про транспортування теплової енергії №ДГ0000198 надавав послуги з транспортування теплової енергії в квітні 2015 року на суму 45,41 грн., в липні 2015 року 135,08 грн., в вересні 2015 року на суму 31,72 грн., в жовтні 2015 року на суму 181262,21 грн., що підтверджується наявними в матеріалах справи актами здачі-прийняття робіт (а.с.26-29).

Враховуючи, що відповідач частково розрахувався за надані послуги, заборгованість перед позивачем станом на день звернення до суду становила 659221,47 грн., яка визнана відповідачем.

Відповідно до ст.629 ЦК України Договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до статті 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Відповідно до ст. 525 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Аналогічне положення закріплено в ч.1 ст. 188 ГК України

Якщо у зобовязанні встановлено строк (термін) його виконання то воно підлягає виконанню в цей строк (ч. 2 ст. 530 Цивільного кодексу України).

Враховуючи, що відповідач після звернення позивача до суду оплатив 248559,02 грн. основного боргу, провадження в цій частині слід припинити за відсутністю предмету спору відповідно до п.1-1 ч.1 ст.80 ГПК України, з віднесенням на відповідача в цій частині судових витрат, що довів спір до суду.

Враховуючи вищенаведене та визнання позову в цій частині відповідачем, до стягнення підлягає 410662,45 грн. основного боргу.

Обгрунтованими є вимоги позивача щодо стягнення 117976,21 грн. пені, 178921,95 грн. інфляційних, 16172,23 грн. - 3% річних з огляду на наступне:

Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3% річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Право кредитора вимагати сплату боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних є способом захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредитору (ст.ст. 612, 625 ЦК України).

Відповідно до статті 624 Цивільного кодексу України якщо за порушення зобов'язання встановлено неустойку, то вона підлягає стягненню у повному розмірі, незалежно від відшкодування збитків. В силу ст.546 ЦК України виконання зобовязання може забезпечуватися, зокрема неустойкою (штрафом, пенею), якою, з огляду на положення ст.549 ЦК України, є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобовязання.

Відповідно до ч.1 ст.230 ГК України штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності.

Частиною 6 статті 232 ГК України, встановлено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано, що позивачем дотримано .

Пунктом 6.2. договору сторони передбачили, що у випадку прострочення сплати платежів, передбачених умовами цього договору, винна сторона сплачує на користь іншої сторони пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України від суми заборгованості за кожен день прострочення.

Разом з тим, уклавши додатковий правочин Про порядок погашення заборгованості від 19.05.15 до Договору Про транспортування теплової енергії №ДГ0000198 від 10.10.14, сторони тим самим змінили порядок і строк проведення розрахунків за надані послуги за Договором Про транспортування теплової енергії №ДГ0000198 від 10.10.14.

У п.2.1. додаткового правочину сторони передбачили, що у випадку виконання відповідачем в повному обсязі зобов"язань. встановлених в п.1.2. цього правочину, на весь період дії реструктуризації погашення заборгованості, будь-які штрафні санкції позивачем до відповідача не застосовуються, пеня, штрафи і відсотки не нараховуються позивачем і не сплачуються відповідачем. нарахування процентів. пені, штрафів за договором також не здійснюватиметься

Таким чином, для застосування санкцій, передбачених п.6.2 Договору Про транспортування теплової енергії №ДГ0000198 від 10.10.14 та наслідків порушення грошового зобов'язання, передбачених ч. 2 ст. 625 ЦК України, необхідно, щоб оплата була здійснена поза межами порядку і строків, встановлених додатковим правочином Про порядок погашення заборгованості від 19.05.15. Така ж правова позиція у подібних правовідносинах дотримана в постановах Верховного Суду України від 30.09.2014р. у справі № 922/2339/13, від 23.09.14р. у справі №5011-35/1271-2012, постановах Вищого господарського суду України від 26.01.15р. у справі 922/3580/14, від 04.02.15р. у справі №925/153/14, від 24.03.15р. у справі №903/1024/14, від 26.03.15р. у справі №924/1808/14.

В даному випадку відповідач не виконав в повному обсязі умов п.1.2 додаткового правочину від 19.05.15 (не сплатив борг за серпень-жовтень 2015 року згідно графіку), а тому позивач підставно нарахував йому пеню, інфляційні та 3% річних.

Відповідно до ст.55 Господарського процесуального кодексу України, судом перевірено правильність нарахування позивачем пені, інфляційних та 3 % річних, наявні в матеріалах справи розрахунки є арифметично вірними.

В стягненні 37735,2 грн. - 7 % штрафу, нарахованого на підставі ч.2 ст.231 ГК України належить відмовити, оскільки позивач не є суб"єктом господарювання, що належить до державного сектора економіки, порушення не пов'язане з виконанням державного контракту, виконання зобов'язання не фінансується за рахунок Державного бюджету України чи за рахунок державного кредиту.

Відповідно до ст.33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування (ст.34 ГПК України).

Згідно із ч.1, 2 ст.43 ГПК України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що грунтується на всебічному, повному і обєктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

Таким чином. до стягнення підлягає 410662,45 грн. основного боргу, 117976,21 грн. пені, 178921,95 грн. інфляційних та 16172,23 грн. - 3% річних.

Також слід стягнути з позивача в доход державного бюджету 5050,13 грн. недоплаченого судового збору при зверненні до суду.

Оскільки спір виник внаслідок неправильних дій відповідача, на нього відповідно до приписів, встановлених ст.49 ГПК України, слід покласти судові витрати, а саме: 15150,40 грн. витрат по сплаті судового збору.

Керуючись ст.ст.124,129 Конституції України, ст.ст. 179, 193, 230, 232, 233 ГК України, ст.ст.509, 526, 530, 546, 549, 612, 617, 624, 629 Цивільного кодексу України, ст.ст. 33, 34, 43, 44, 49, ст. ст. 82 -85 Господарського процесуального кодексу України, суд,-

ВИРІШИВ:

позов Державного міського підприємства "Івано-Франківськтеплокомуненерго" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Станіславська теплоенергетична компанія" про стягнення заборгованості в сумі 1010027,06 грн. - задоволити частково.

Стягнути Державного міського підприємства "Івано-Франківськтеплокомуненерго" (вул. Б.Хмельницького, 59-А, м. Івано-Франківськ, 76007, код 03346058) в доход державного бюджету (отримувач коштів: УДКСУ у м.Івано-Франківську Івано-Франківської області; код класифікації доходів бюджету: 22030101; код банку отримувача (МФО): 836014; рахунок отримувача 31219206783002; код ЄДРПОУ отримувача: 37952250; банк отримувача: Головне управління Державної казначейської служби України в Івано-Франківської обл.) - 5050 (п"ять тисяч п"ятдесят) грн.13 коп. судового збору.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Станіславська теплоенергетична компанія" (вул. Індустріальна, 34, м. Івано-Франківськ, 76014, код 38162272) на користь Державного міського підприємства "Івано-Франківськтеплокомуненерго" (вул. Б.Хмельницького, 59-А, м. Івано-Франківськ, 76007, код 03346058) - 410662 (чотириста десять тисяч шістсот шістдесят дві) грн. 45 коп. основного боргу, 117976 (сто сімнадцять тисяч дев"ятсот сімдесят шість) грн. 21 коп. пені, 178921 (сто сімдесят вісім тисяч дев"ятсот двадцять одну) грн. 95 коп. інфляційних, 16172 (шістнадцять тисяч сто сімдесят дві) грн. 23 коп. - 3% річних та 15150 (п"ятнадцять тисяч сто п"ятдесят) грн. 40 коп. витрат по сплаті судового збору.

Накази суду видати після набрання рішенням законної сили.

Провадження у справі в частині стягнення 248559,02 грн. основного боргу припинити за відсутністю предмету спору.

В стягненні 37735,2 грн. - 7 % штрафу відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено 15.03.16

СуддяЦюх Г.З.