Рішення № 56451258, 10.03.2016, Господарський суд Івано-Франківської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ІВАНО-ФРАНКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

10 березня 2016 р. Справа № 909/66/16

Господарський суд Івано-Франківської області у складі судді Максимів Т. В. , секретар судового засідання Масловський А.Ю., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом: державного підприємства "Теплокомуненерго", вул. Б.Хмельницького, 14, смт. Богородчани, Богородчанський район, Івано-Франківська область, 77701

до відповідача: управління освіти, молоді та спорту Богородчанської районної державної адміністрації Івано-Франківської області, вул. Шевченка, 53, смт. Богородчани, Богородчанський район, Івано-Франківська область, 77701

про стягнення 108303,53 грн.

за участю:

від позивача: ОСОБА_1 - представник, (довіреність №6 від 21.05.15),

від відповідача: ОСОБА_2 - представник, (довіреність №б/н від 09.02.16)

ВСТАНОВИВ:

Державне підприємство "Теплокомуненерго" звернулось в суд із позовом до управління освіти, молоді та спорту Богородчанської районної державної адміністрації Івано-Франківської області про стягнення 108303,53 грн. штрафних санкцій. В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на неналежне виконання відповідачем умов договору № 05/2б-2 на постачання теплової енергії. З огляду на прострочку виконання відповідачем грошового зобов"язання, а саме порушення строків оплати за поставлену теплову енергію, позивач просить суд стягнути з відповідача пеню в сумі 108303,53 грн.

23.02.16 в судовому засіданні задоволено клопотання позивача про збільшення розміру позовних вимог та оголошено перерву до 10.03.16.

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав в повному обсязі.

Представник відповідача проти позову заперечив, з підстав викладених у відзиві на позов вх.№1676/16 від 09.02.16, де повідомив, що станом на 01.02.16 заборгованості за спожиту теплову енергію немає. Також зазначив, що відповідно до Бюджетного кодексу, розпорядником освітньої субвенції є Міністерство освіти і науки України, в зв"язку з цим бюджетний розпис на управління освіти, молоді та спорту підготувало Міністерство освіти і науки України. Відповідно до даного розпису, видатки були передбачені рівними частинами без урахування особливостей опалювального періоду, а в помісячному розписі не враховані потреби установи на заробітну плату та енергоносії.

Розглянувши матеріали справи, всебічно і повно з"ясувавши всі обставини, на яких ґрунтуються вимоги, давши оцінку доказам, які мають значення для справи, вислухавши представників сторін, суд вважає за правильне взяти до уваги наступне.

01.01.15 між сторонами даного спору укладено договір № 05/2б-2 про постачання теплової енергії, відповідно до якого виробник (позивач) зобов'язався постачати споживачу (відповідачу) теплову енергію , а відповідач в свою чергу зобов'язався своєчасно проводити оплату за використану енергію за встановленими тарифами в терміни передбачені договором.

Відповідно до п.5.8 договору оплата послуг здійснюється відповідачем на підставі виставлених позивачем рахунків-фактур та в розмірі сума, вказаної в цих рахунках:

- з платежів поточного розрахункового періоду - в 5 -денний термін після дати одержання рахунку-фактури;

- з платежів передоплати з 1-го до 5-го числа поточного розрахункового періоду.

Згідно ст. 173 ГК України господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених ГК України, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші тощо), а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

За змістом ст.265 Господарського кодексу України за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму. Реалізація суб'єктами господарювання товарів негосподарюючим суб'єктам здійснюється за правилами про договори купівлі-продажу. До відносин поставки, не врегульованих цим Кодексом, застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України про договір купівлі-продажу.

Аналогічні положення закріплено і у статті 712 Цивільного кодексу України: за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до ст.ст. 525, 526 ЦК України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом; зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно з ч.1 ст.530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

На виконання умов договору, позивач за період з січня 2015 року по квітень 2015 року поставив відповідачу теплову енергію на суму 1817361,08 грн., що підтверджується актами прийому передачі теплової енергії, які підписані сторонами та скріплені печатками, оригінали яких оглянуто в судовому засіданні, копії долучено до матеріалів справи та не заперечується сторонами.

Відповідач прийняті на себе договірні зобов"язання належним чином не виконав, оплату за отриману теплову енергію вносив з порушенням строку вказаного в п.5.8 договору №05/2б-2 від 01.01.15, що підтверджується банківськими виписками, копії яких долучено до матеріалів справи та не заперечується відповідачем.

Відповідно до ст. 610 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). Згідно пункту 1 ст. 612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Пунктом 2 ст. 614 ЦК України встановлено, що відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобов'язання. Відповідач доказів своєчасного виконання грошового зобов"язання не надав, доводи позивача не спростував.

Судом встановлено факт порушення відповідачем свого зобов'язання щодо своєчасної оплати отриманої теплової енергії.

Приписами ст. 611 Цивільного кодексу України встановлено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Статтею 216 ГК України передбачено, що учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Відповідно до ч.1 ст.230 ГК України, штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

В силу ст.546 ЦК України виконання зобов'язання може забезпечуватися, зокрема неустойкою (штрафом, пенею), якою, з огляду на положення ст.549 ЦК України, є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. При цьому, пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Пунктом 5.8 договору постачання теплової енергії №05/2б-2 від 01.01.15 сторони погодили, що у випадку несплати платіжних документів в терміни, обумовлені цим договором, сторони керуються договірними зобов"язаннями, вимогами правил в частині припинення подачі енергії, а на суми невиконаного зобов"язання нараховується пеня у розмірі 1% суми боргу за кожний день прострочення до дня фактичної оплати, але не більше подвійної облікової ставки НБУ.

На підставі вказаних правових норм та пункту договору, позивач за період з 08.02.15 по 05.07.15 нарахував відповідачу пеню в сумі 108303,53 грн.

Відповідно до вимог частини 1 статті 4-7 Господарського процесуального кодексу України щодо прийняття судового рішення за результатами обговорення усіх обставин справи та частини 1 статті 43 Господарського процесуального кодексу України стосовно всебічного, повного і об'єктивного розгляду в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, суд повинен перевірити обґрунтованість і правильність здійсненого позивачем нарахування таких сум, і в разі, якщо їх обчислення помилкове - зобов'язати позивача здійснити перерахунок відповідно до закону чи договору або зробити це самостійно.

Суд, на підставі ст. 55 Господарського процесуального кодексу України, перевірив нарахування позивачем відповідачу пені та дійшов висновку що наявний в матеріалах справи розрахунок позивача є арифметично вірним.

Розглянувши клопотання Управління освіти, молоді та спорту Богородчанської районної державної адміністрації Івано-Франківської області вх.№1543/16 від 23.02.16 про зменшення розміру неустойки до 1000,00 грн., суд вважає за правильне взяти до уваги наступне.

Відповідно до ст. 551 Цивільного кодексу України, розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Відповідно до ст. 233 Господарського кодексу України у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу. Якщо порушення зобов'язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.

Згідно із п. 3 ч. 1 ст. 83 Господарського процесуального кодексу України господарський суд, приймаючи рішення, має право зменшувати у виняткових випадках розмір неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання.

Згідно п. 3.17.4 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.11 № 18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" з наступними змінами, вирішуючи, в тому числі й з власної ініціативи, питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання (пункт 3 статті 83 ГПК), господарський суд

повинен об'єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеню виконання зобов'язання, причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов'язання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобов'язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної сторони (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до

виконання зобов'язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідків) тощо.Крім того, ця процесуальна норма може застосовуватись виключно у взаємозв'язку (сукупності) з нормою права матеріального, яка передбачає можливість зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), а саме частиною третьою статті 551 Цивільного кодексу України і статтею 233 Господарського кодексу України. У резолютивній частині судового рішення зазначається про часткове задоволення позову і розмір суми неустойки, що підлягає стягненню. Судовий збір у разі зменшення судом розміру неустойки покладається на відповідача повністю, без урахування зменшення неустойки.

З огляду на встановлені в ході розгляду спору обставини, які вплинули на несвоєчасне виконання відповідачем зобов"язання, враховуючи баланс інтересів сторін, адекватність обсягу і міри відповідальності відповідача за допущене прострочення грошового зобов'язання, фінансовий стан останнього, а також те, що відповідач є організацією, що фінансується з державного бюджету, ступінь вини останнього, причини неналежного виконання зобов'язання, відсутність тяжких наслідків порушення зобов'язання, невідповідність розміру стягуваної неустойки таким наслідкам, з метою реального виконання судового рішення, суд керуючись п. 3 ст. 83 ГПК України вважає за можливе задовольнити клопотання відповідача частково та зменшити розмір пені на 50% до 54151,76 грн.

Аналогічні позиції містяться у постанові Вищого господарського суду України від 29.07.15 в справі №914/106/15.

Щодо клопотання відповідача про відстрочку виконання рішення суду на один рік, суд зазначає наступне.

Згідно приписів п. 6 ст. 83 ГПК України господарський суд, приймаючи рішення, має право відстрочити або розстрочити виконання рішення.

Відповідно до пункту 7.2. постанови пленуму Вищого господарського суду України від 17.10.12 № 9 "Про деякі питання практики виконання рішень, ухвал, постанов господарських судів України" підставою для відстрочки, розстрочки, зміни способу та порядку виконання рішення можуть бути конкретні обставини, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим у визначений строк або встановленим господарським судом способом. При цьому слід мати на увазі, що згоди сторін на вжиття заходів, передбачених статтею 121 ГПК, ця стаття не вимагає, і господарський суд законодавчо не обмежений будь-якими конкретними термінами відстрочки чи розстрочки виконання рішення. Проте, вирішуючи питання про відстрочку чи розстрочку виконання рішення, зміну способу і порядку виконання рішення, господарський суд повинен враховувати матеріальні інтереси сторін, їх фінансовий стан, ступінь вини відповідача у виникненні спору, наявність інфляційних процесів у економіці держави та інші обставини справи, зокрема, щодо фізичної особи (громадянина) - тяжке захворювання її самої або членів її сім'ї, скрутний матеріальний стан, стосовно юридичної особи - наявну загрозу банкрутства, відсутність коштів на банківських рахунках і майна, на яке можливо було б звернути стягнення, щодо як фізичних, так і юридичних осіб - стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо.

За таких обставин, суд приходить до висновку, що з урахуванням приписів процесуального закону визначальним фактором при вирішенні питання про надання розстрочки чи відстрочки виконання рішення суду є підставність цих випадків та їх об'єктивний вплив на виконання судового рішення, проте відповідач не надав переконливих доказів щодо наявності саме таких виняткових обставин у розумінні ст. 121 Господарського процесуального кодексу України, які б слугували підставою для надання відстрочки виконання рішення суду.

Враховуючи викладене, у задоволенні заяви про відстрочку виконання рішення слід відмовити.

Згідно абз. 3 п. 2.4 постанови пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань" від 17.12.13 № 14, судовий збір в разі зменшення судом розміру пені покладається на відповідача повністю, без урахування зменшення такого розміру. Судовий збір за правилами ст. 49 ГПК України покладається на відповідача.

На підставі вищевикладеного, у відповідності до 124 Конституції України, ст. 509, 526, 530, 546, 549, 551, 610, 611, 612, 614, 629, 712 ЦК України, ст. 173, 174, 216, 230, 233, 265 ГК України, керуючись ст. 4-7, 33, 43, 49, 55, ст. 82 -85, 121 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

позов державного підприємства "Теплокомуненерго" до Управління освіти, молоді та спорту Богородчанської районної державної адміністрації Івано-Франківської області про стягнення 108303,53 грн. задовольнити частково.

Стягнути з Управління освіти, молоді та спорту Богородчанської районної державної адміністрації Івано-Франківської області, вул. Шевченка, 53, смт. Богородчани, Богородчанський район, Івано-Франківська область, 77701 (код 02143471) на користь державного підприємства "Теплокомуненерго", вул. Б.Хмельницького, 14, смт. Богородчани, Богородчанський район, Івано-Франківська область, 77701 (код 22168970) - 54151,76 (п"ятдесят чотири тисячі сто п"ятдесят одну гривню сімдесят шість копійок ) - пені та 1624, 55 (одну тисячу шістсот двадцять чотири гривні п"ятдесят п"ять копійок) - судового збору.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

В частині позовних вимог про стягнення 54151,76 (п"ятдесяти чотирьох тисяч ста п"ятдесяти однієї гривні сімдесяти шести копійок ) пені - відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено 15.03.16

Суддя Максимів Т. В.