Рішення № 56451238, 10.03.2016, Господарський суд Донецької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

61022, м.Харків, пр.Науки, 5

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

10.03.2016 Справа № 905/29/16

Господарський суд Донецької області у складі судді Курило Г.Є.

при секретарі судового засідання Говор О.С.

за позовом: Публічного акціонерного товариства Державний експортно-імпортний банк України в особі Філії АТ Укрексімбанк у м. Донецьку, м. Донецьк

до відповідача 1: Товариства з обмеженою відповідальністю Кольрабі, м. Донецьк

до відповідача 2: Колективного торгівельного підприємства Заря, м. Донецьк

до відповідача 3: Приватного підприємства Кольрабі, м. Донецьк

про стягнення заборгованості в розмірі 2 494 791,23 грн.

Представники сторін

від позивача: ОСОБА_1 за довіреністю

від відповідача 1: не зявились

від відповідача 2: не зявились

від відповідача 3: не зявились

Суть спору: Позивач, Публічне акціонерне товариство Державний експортно-імпортний банк України в особі Філії АТ Укрексімбанк у м. Донецьку, м. Донецьк звернувся до господарського суду Донецької області з позовом до відповідачів, Товариства з обмеженою відповідальністю Кольрабі, м. Донецьк, Колективного торгівельного підприємства Заря, м. Донецьк, Приватного підприємства Кольрабі, м. Донецьк про стягнення заборгованості в розмірі 2495085,59 грн., а саме заборгованість за кредитним договором № 51313К2 від 01.03.2013, укладеним в рамках генеральної угоди №51313N1 від 01.03.2013 в розмірі 832480,02грн., з яких прострочена заборгованість за основним боргом 597750,00грн., прострочена заборгованість за процентами 151103,68грн., прострочена заборгованість з комісії за управління -11760,00грн., 3% річних -8951,95грн., втрати від інфляції 62914,39грн.; заборгованість за кредитним договором № 51313К9 від 26.06.2013, укладеним в рамках генеральної угоди №51313N1 від 01.03.2013 в розмірі 1662605,57 грн., з яких прострочена заборгованість за основним боргом 1188700,00грн., прострочена заборгованість за процентами 290804,89грн., прострочена заборгованість з комісії за управління -20250,00грн., 3% річних -17913,30грн., втрати від інфляції 144937,38грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що відповідачами не виконуються зобовязання за генеральною угодою №51313N1 від 01.03.2013 та договорами поруки.

05.01.2016 згідно протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями справу передано на розгляд судді Курило Г.Є.

Ухвалою господарського суду Донецької області від 05.01.2016 порушено провадження по справі № 905/29/16.

Позивач, Публічне акціонерне товариство Державний експортно-імпортний банк України в особі Філії АТ Укрексімбанк у м. Донецьку, м. Донецьк через канцелярію суду надав заяву про зменшення розміру позовних вимог (вих. 051-02/151 від 03.02.2016) відповідно до якої просить суд:

- стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю Кольрабі, м. Донецьк заборгованість за кредитним договором № 51313К2 від 01.03.2013, укладеним в рамках генеральної угоди №51313N1 від 01.03.2013 в розмірі 832357,39 грн., з яких прострочена заборгованість за основним боргом 597750,00грн., прострочена заборгованість за процентами 151103,68грн., прострочена заборгованість з комісії за управління -11760,00грн., 3% річних -8829,32грн., втрати від інфляції 62914,39грн.; заборгованість за кредитним договором № 51313К9 від 26.06.2013, укладеним в рамках генеральної угоди №51313N1 від 01.03.2013 в розмірі 1662433,84 грн., з яких прострочена заборгованість за основним боргом 1188700,00грн., прострочена заборгованість за процентами 290804,89грн., прострочена заборгованість з комісії за управління -20250,00грн., 3% річних -17741,57 грн., втрати від інфляції 144937,38грн.;

- стягнути з Колективного торгівельного підприємства Заря, м. Донецьк як солідарного з Товариством з обмеженою відповідальністю Кольрабі, м. Донецьк боржника заборгованість за кредитним договором № 51313К2 від 01.03.2013, укладеним в рамках генеральної угоди №51313N1 від 01.03.2013 в розмірі 832357,39 грн., з яких прострочена заборгованість за основним боргом 597750,00грн., прострочена заборгованість за процентами 151103,68грн., прострочена заборгованість з комісії за управління -11760,00грн., 3% річних -8829,32грн., втрати від інфляції 62914,39грн.; заборгованість за кредитним договором № 51313К9 від 26.06.2013, укладеним в рамках генеральної угоди №51313N1 від 01.03.2013 в розмірі 1662433,84 грн., з яких прострочена заборгованість за основним боргом 1188700,00грн., прострочена заборгованість за процентами 290804,89грн., прострочена заборгованість з комісії за управління -20250,00грн., 3% річних -17741,57 грн., втрати від інфляції 144937,38грн.;

- стягнути з Приватного підприємства Кольрабі, м. Донецьк як солідарного з Товариством з обмеженою відповідальністю Кольрабі, м. Донецьк боржника заборгованість за кредитним договором № 51313К2 від 01.03.2013, укладеним в рамках генеральної угоди №51313N1 від 01.03.2013 в розмірі 832357,39 грн., з яких прострочена заборгованість за основним боргом 597750,00грн., прострочена заборгованість за процентами 151103,68грн., прострочена заборгованість з комісії за управління -11760,00грн., 3% річних -8829,32грн., втрати від інфляції 62914,39грн.; заборгованість за кредитним договором № 51313К9 від 26.06.2013, укладеним в рамках генеральної угоди №51313N1 від 01.03.2013 в розмірі 1662433,84 грн., з яких прострочена заборгованість за основним боргом 1188700,00грн., прострочена заборгованість за процентами 290804,89грн., прострочена заборгованість з комісії за управління -20250,00грн., 3% річних -17741,57 грн., втрати від інфляції 144937,38грн.

Частина 4 статті 22 ГПК України визначає права, які належать лише позивачу. Так, відповідно до зазначеної норми права, позивач вправі до прийняття рішення по справі збільшити або зменшити розмір позовних вимог.

Враховуючи те, що вищезазначені дії позивача не суперечать законодавству та не порушують права і охоронювані законом інтереси інших осіб, суд приймає заяву про зменшення розміру позовних вимог до розгляду та розглядає зменшені позовні вимоги.

Позивач в судових засіданнях наполягав на задоволенні позовних вимог з урахуванням заяви про зменшення розміру позовних вимог та надавав пояснення по суті спору.

Відповідач 1 на електронну адресу суду 23.02.2016 надав відзив на позовну заяву від 22.02.2016, в якому проти позову заперечує в повному обсязі, оскільки у звязку з подіями 2014 року з причин неплатоспроможності покупців різко зменшилася кількість замовлень на поставку продукції, контрагенти відповідача 1 відмовляються від виконання укладених договорів, більшість підприємств, що орендували приміщення у звязку із збройним конфліктом покинули орендовані офіси, достроково розірвали договори оренди. Відповідач 1 приймає усі можливі міри для подолання кризи та відновлення матеріального стану, але це недостатньо для задоволення вимог позивача, оскільки кількість кредиторів та предявлених ними вимог надмірна велика і погасити всі вимоги негайно неможливо, тому вимоги позивача щодо дострокового стягнення заборгованості за кредитними договорами є безпідставними та необґрунтованими. Відповідач 1 запропонував позивачу внести зміни до кредитних договорів на умовах реструктуризації основного боргу, зміни процентної ставки, однак відповідей з боку банку не отримано. Відповідач 1 наполягає, що відповідно до ст. 2 Закону України "Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції" нарахування 3% річних та інфляційних витрат є незаконними.

12.02.2016 через канцелярію суду від відповідача 2, Колективного торгівельного підприємства Заря, м. Донецьк надійшло клопотання, в якому відповідач 2 просить суд надіслати скановану копію позовної заяви з додатками на електронну адресу відповідача 2. Суд відмовив в задоволенні клопотання про надіслання сканованої копії позовної заяви з додатками на електронну адресу відповідача 2 у зв'язку з безпідставністю, однак ухвалою суду від 24.02.2016 зобов'язав позивача направити на електронну адресу відповідача 2 означені документи. Докази направлення позовної заяви з додатками на електронну адресу відповідача 2 наявні в матеріалах справи.

До канцелярії суду від відповідача 2, Колективного торгівельного підприємства Заря, м. Донецьк надійшов відзив, в якому він просить відмовити позивачу в задоволенні позовних вимог, які не визнає, оскільки строк погашення позичальником основного зобовязання за кредитною угодою та встановлений в статті 1 договору поруки - 26.08.2018, тобто ще не сплив, а жодних повідомлень про факт невиконання та/або неналежного виконання позичальником зобовязань за кредитною угодою, яке повинно було направлятись у відповідності до пунктів 4.1.1, 4.1.2 договору поруки, від позивача КПТ «Заря» не отримувало, що вказує на відсутність підстав для виконання відповідачем 2 обовязку поручителя. Окрім цього, вважає нараховані штрафні санкції неправомірними та посилається на ст. 2 Закону України Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції.

Позивачем надані пояснення на відзив відповідача 1, в яких дострокове стягнення заборгованості за кредитним договором № 51313К2 від 01.03.2013 та кредитним договором № 51313К9 від 26.06.2013 вважає обґрунтованим та таким, що відповідає умовам зазначених договорів, з посиланням на п. 6.1.1, пп. «б» п. 6.2, п. 3.6.2 зазначених договорів. Щодо нарахування 3% річних та втрат від інфляційних витрат пояснив, що вони не мають характеру штрафних санкцій і є способом захисту майнового права та інтересу кредитора шляхом отримання від боржника компенсації (плати) за користування ним коштами, належними до сплати кредиторові. Пеня та/або штрафи на заборгованість відповідача1 за кредитними договорами № 51313К2 від 01.03.2013 та № 51313К9 від 26.06.2013 не нараховувались у відповідності до ст. 2 Закону України Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції.

Відповідачі в судові засідання не з'явились, про причини неявки суд не повідомили, відповідач 3 відзив на позов не надав.

За висновками суду відповідачі були належним чином повідомлений про час та місце розгляду справи, виходячи з наступного:

За змістом наявних у матеріалах справи Спеціальних витягів з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців місцезнаходженням відповідача 1 та відповідача 3 є: 83052, Донецька обл., м. Донецьк, бул. Шевченка, буд 105, відповідача 2 є: 83100, Донецька обл., м. Донецьк, бул. Шевченка, буд 19.

Відділення поштового звязку Українського державного підприємства поштового звязку «Укрпошта» призупинили приймання та пересилання поштових відправлень на адресу населених пунктів Донецької та Луганської областей, у т.ч. м. Донецьк, у звязку з чим ухвали суду були розміщені на сторінці господарського суду Донецької області (у розділі "Новини та події суду") офіційного веб-порталу "Судова влада в Україні" в мережі Інтернет, відповідно до Інформаційного листа Вищого господарського суду України від 01.12.2014р. № 01-06/2052/14, про що свідчать відповідні копії витягів з сайту. Таким чином, відповідачі були належним чином повідомлені про час і місце судових засідань.

Розгляд справи відкладався на підставі ст.77 Господарського процесуального кодексу України та продовжувався на підставі ст.69 Господарського процесуального кодексу України.

За висновками суду у матеріалах справи достатньо документів, які мають значення для правильного вирішення спору, внаслідок чого справа може бути розглянута за наявними у ній документами відповідно до вимог ст.75 Господарського процесуального кодексу України, а неявка відповідачів не перешкоджає вирішенню справи по суті.

Перед початком розгляду справи по суті представника позивача було ознайомлено з правами та обовязками відповідно до ст.ст. 20, 22 Господарського процесуального кодексу України.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши в судових засіданнях пояснення представника позивача, господарський суд встановив, що 01.03.2013 між Публічним акціонерним товариством Державний експортно-імпортний банк України в особі Філії АТ Укрексімбанк у м.Донецьку, м. Донецьк (банк) та відповідачем 1, Товариством з обмеженою відповідальністю Кольрабі, м. Донецьк (позичальник, боржник) укладена генеральна угода №51313N1 від 01.03.2013.

Відповідно до п. 4.5.1 генеральної угоди в редакції додаткової угоди № 51313N1-2 від 12.12.2013 загальний розмір заборгованості позичальника за кредитом за цією генеральною угодою не може перевищувати 2380000,00 грн. Сторони домовилися, що загальний ліміт заборгованості за генеральною угодою поширюється на кредитні договори, укладені до моменту набуття чинності генеральною угодою, та є такими, що діятимуть у рамках Генеральної угоди і є відповідними додатками до генеральної угоди згідно з Додатком 1 до генеральної угоди, а також на всі кредитні договори, які будуть укладені в рамках генеральної угоди протягом її дії.

В рамках генеральної угоди між ПАТ «Державний експортно-імпортний банк України» та Товариством з обмеженою відповідальністю Кольрабі, м. Донецьк укладені ряд кредитних договорів:

- № 51313К2 від 01.03.2013 із змінами та доповненнями (кредитний договір 1), за умовами якого позичальнику надано кредит в розмірі 840000,00 грн. (п.3.2.1), погашення кредиту відповідно до встановленого графіку щомісячно по 14250,00грн. з 30.04.2013 по 31.01.2018, останній платіж 23.02.2018 в розмірі 13500,00 грн. (п. 3.2.2, додаток 1 до кредитного договору), зі сплатою процентів в розмірі 22 % річних (п. 3.2.4), комісій за управління кредитом 0,1% від суми кредиту, визначеного п. 3.2.1 договору (п. 3.2.5).

- № 51313К9 від 26.06.2013 із змінами та доповненнями (кредитний договір 2), за умовами якого позичальнику надано кредит в розмірі 1350000,00грн. (п.3.2.1), погашення кредиту відповідно до встановленого графіку щомісячно по 29000,00грн. з 25.04.2014 по 25.01.2018, останній платіж 23.02.2018 - 16000,00 (п. 3.2.2, додаток 1 до кредитного договору), зі сплатою процентів в розмірі 19,3 % річних (п. 3.2.5), комісій за управління кредитом 0,1% від суми кредиту, визначеного п. 3.2.1 договору (п. 3.2.6).

Надалі кредитний договір 1 та кредитний договір 2 разом кредитні договори.

За своєю правовою природою генеральна угода №51313N1 від 01.03.2013 та договори № 51313К2 від 01.03.2013 та № 51313К9 від 26.06.2013 є кредитними договорами, згідно яких, за приписами ст. 1054 Цивільного Кодексу України, банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти. До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 глави 71 Цивільного кодексу України, якщо інше не встановлено параграфом 2 і не випливає із суті кредитного договору.

Факт видачі кредиту підтверджується меморіальними ордерами, банківськими виписками, наявними в матеріалах справи та не заперечується позичальником.

Відповідно до пункту 3.4.1 кредитних договорів, позичальник зобов'язаний погасити кредит у валюті кредиту в строк, зазначений пунктом 3.2 кредитного договору, згідно з графіком надання та погашення кредиту.

Відповідно до пункту 3.5.1 кредитних договорів, позичальник сплачує банкові проценти за користування кредитом у розмірі, зазначеному пунктом 3.2 кредитних договорів, у валюті кредиту. Такі проценти нараховуються щомісяця на суму фактичної заборгованості за кредитом і підлягають сплаті з 1 по 7 число кожного місяця (у січні та травні до 15 числа). Протягом цього періоду сплачуються проценти за попередній місяць. Проценти за останній період нарахування процентів підлягають сплаті не пізніше наступного банківського дня після погашення основного боргу за кредитом.

Позичальник зобовязаний сплатити банкові за цим договором комісію за управління кредитом у розмірі, зазначеному в п.3.2. цього договору. Комісія за управління кредитом нараховується за період нарахування комісії (щомісячно ст.1 кредитних договорів) за управління кредитом, але не більше 90 календарних днів з дати кінцевого терміну погашення кредиту, визначеного договором, у національній валюті за курсом НБУ на дату нарахування і підлягає сплаті щомісяця по 7 число місяця, наступного за розрахунковим (у січні та травні до 15 числа). Комісія за управління кредиту за останній період нарахування комісії підлягають сплаті не пізніше наступного банківського дня після погашення основного боргу за кредитом (п.п.4.1.1. кредитних договорів).

Відповідно до ч.1 ст. 1049 Цивільного кодексу України, позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Позика вважається повернутою в момент зарахування грошової суми, що позичалася, на банківський рахунок позикодавця (ч. 3 ст. 1049 Цивільного кодексу України).

Статтею 1050 Цивільного кодексу України встановлені наслідки порушення договору, зокрема, якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.

Відповідно до п. 5.1.1 кредитних договорів позичальник зобов'язався своєчасно та у повному обсязі погашати банкові заборгованість за кредитом, сплачувати проценти за користування кредитом та інші платежі за цим договором.

Пунктом 6.1 кредитних договорів сторони обумовили події, кожна з яких повинна тлумачитися як подія невиконання зобовязань, зокрема: позичальник не сплатив банкові у строк платежі з погашення кредиту чи будь-яку суму, належну до сплати згідно з цим договором, або не виконав будь-які умови та/або зобовязання за цим договором (п.6.1.1.кредитного договору).

Якщо сталося і триває подія невиконання зобовязань, банк, зокрема, повідомляє позичальника про те, що непогашена частина Кредиту, нараховані проценти за користування кредитом, а також інші платежі, нараховані згідно з цим договором, підлягають достроковому поверненню. Позичальник зобовязаний сплатити зазначену в повідомленні суму протягом 10 календарних днів з дати отримання повідомлення (п. 6.2. кредитних договорів).

Будь-яке повідомлення, що надсилається згідно з цим договором, повинно подаватися у письмовій формі із дотриманням відповідних процедур при доставці особисто, поштою, телексом чи факсом на адресу відповідної сторони (п. 8.4 кредитних договорів).

У звязку з невиконанням позичальником своїх зобовязань за кредитними договорами щодо погашення кредиту відповідно до встановленого графіку та сплати відсотків позивач направив факсом 05.10.2015 позичальнику вимогу про дострокове погашення заборгованості № 051-14/833 від 02.10.2015, в якій вимагав у десятиденний строк з моменту отримання вимоги погасити достроково всю заборгованість за кредитними договорами. Факт отримання означеної вимоги позичальником підтверджується листом відповідача 1 № 05/44 від 13.10.2015.

Заперечення відповідача 1 про відсутність у позивача права на дострокове стягнення заборгованості за кредитними договорами у звязку з тяжким фінансовим становищем не приймається судом до уваги оскільки ризики ведення підприємницької діяльності, зокрема ненадходження коштів від такої діяльності або надходження у розмірі меншому, ніж розраховувалось покладаються виключно на відповідача. Крім того, ці обставини не спростовують порушення позичальником умов кредитних договорів щодо сплати суми боргу відповідно до графіків погашення заборгованості та нарахованих відсотків, та право банку на дострокове стягнення боргу, що передбачено в кредитних договорах, у випадку невиконання означених зобовязань.

Таким чином, на момент подачі позову у позивача наявне право дострокового стягнення заборгованості за кредитом.

Позивачем надані банківські виписки, які підтверджують заборгованість позичальника перед позивачем станом на 17.12.2015 за кредитним договором № 51313К2 від 01.03.2013: заборгованість за основним боргом 597750,00грн., прострочена заборгованість за процентами 151103,68грн., прострочена заборгованість з комісії за управління -11760,00грн., заборгованість за кредитним договором № 51313К9 від 26.06.2013: заборгованість за основним боргом 1188700,00грн., прострочена заборгованість за процентами 290804,89грн., прострочена заборгованість з комісії за управління -20250,00грн.

Доказів сплати означеної заборгованості позичальником не надано.

Таким чином суд дійшов висновку, що позовні вимоги про стягнення з відповідача 1, Товариства з обмеженою відповідальністю Кольрабі, м. Донецьк заборгованості за кредитним договором № 51313К2 від 01.03.2013, укладеним в рамках генеральної угоди №51313N1 від 01.03.2013 а саме простроченої заборгованості за основним боргом 597750,00грн., простроченої заборгованості за процентами 151103,68грн., простроченої заборгованості з комісії за управління -11760,00грн., а також заборгованості за кредитним договором № 51313К9 від 26.06.2013, укладеним в рамках генеральної угоди №51313N1 від 01.03.2013, а саме прострочена заборгованість за основним боргом 1188700,00грн., прострочена заборгованість за процентами 290804,89грн., прострочена заборгованість з комісії за управління - 20250,00грн. є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Позивачем заявлена також до стягнення 3% річних в сумі 8829,32 грн., втрати від інфляції в сумі 62914,39грн., нарахованих за невиконання позичальником зобовязань за кредитним договором № 51313К2 від 01.03.2013 та 3% річних в сумі 17741,57 грн., та втрати від інфляції в сумі 144937,38грн. за невиконання позичальником зобовязань за кредитним договором №51313К9 від 26.06.2013.

Статтею 625 Цивільного кодексу України встановлено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Виходячи із положень зазначеної норми, наслідки прострочення боржником грошового зобовязання у вигляді інфляційного нарахування на суму боргу та 3% річних не є штрафними санкціями (штрафом, пенею), а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові, а тому ці кошти нараховуються незалежно від вини боржника та незалежно від сплати ним неустойки (пені) за порушення виконання зобовязання.

Згідно зі ст. 2 Закону України Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції на час проведення антитерористичної операції забороняється нарахування пені та/або штрафів на основну суму заборгованості із зобов'язань за кредитними договорами та договорами позики з 14 квітня 2014 року громадянам України, які зареєстровані та постійно проживають або переселилися у період з 14 квітня 2014 року з населених пунктів, визначених у затвердженому Кабінетом Міністрів України переліку, де проводилася антитерористична операція, а також юридичним особам та фізичним особам - підприємцям, що провадять (провадили) свою господарську діяльність на території населених пунктів, визначених у затвердженому Кабінетом Міністрів України переліку, де проводилася антитерористична операція.

Таким чином, ст. 2 Закону України Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції передбачає заборону нарахування пені та/або штрафів, а не 3% річних та інфляційних нарахувань, які по своєї правової природі не є пенею або штрафом, тобто судом не приймаються заперечення відповідача1 та відповідача2 про неправомірність нарахування банком до стягнення 3% річних та інфляційних витрат.

При розрахунку 3% річних банком не враховано, що вимога про дострокове погашення кредиту направлена позичальнику факсом 05.10.2015, таким чином з урахуванням умов кредитних договорів прострочення повернення всієї суми кредиту - 16.10.2015.

Здійснивши перерахунок трьох відсотків річних суд дійшов висновку, що позовні вимоги щодо стягнення відсотків за неправомірне користування чужими грошовими коштам за несплаченим кредитом, відсотками та комісіями станом на 17.12.2015 за кредитним договором № 51313К2 від 01.03.2013 підлягає стягненню частково в розмірі 8795,40 грн., за кредитним договором №51313К9 від 26.06.2013 підлягає стягненню частково в розмірі 17599,87 грн.

Індекс інфляції (індекс споживчих цін) - це показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купуються населенням для невиробничого споживання, який визначається виключно Держкомстатом і його найменший період визначення становить місяць, а тому прострочення платежу за менший період не тягне за собою нарахування інфляційних втрат, а розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що мала місце на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений Держкомстатом, за період прострочення.

При застосуванні індексу інфляції слід мати на увазі, що індекс розраховується не на кожну дату місяця, а в середньому на місяць і здійснюється шляхом множення суми заборгованості на момент її виникнення на сукупний індекс інфляції за період прострочення платежу.

Як зазначено у п. 3.2 Пленуму Вищого господарського суду України №14 від 17.12.2013 «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань», розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений названою Державною службою, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція.

Самостійно здійснивши розрахунок сум індексу інфляції у відповідності до п. 3.2 Пленуму Вищого господарського суду України №14 від 17.12.2013, суд дійшов висновку, що у цій частині позовні вимоги до відповідача 1 підлягають частковому задоволенню, а саме підлягає стягненню втрати від інфляції станом на 17.12.2015 за кредитним договором №51313К2 від 01.03.2013 в сумі 57737,80грн., втрати від інфляції за кредитним договором №51313К9 від 26.06.2013 в сумі 127945,26 грн.

01.03.2013 у забезпечення виконання зобовязань Товариства з обмеженою відповідальністю Кольрабі, м. Донецьк перед позивачем за генеральною угодою №51313N1 від 01.03.2013 укладено:

- з Колективним торгівельним підприємством Заря, м. Донецьк (поручитель1, відповідач 2) договір поруки № 51313Р1 (договір поруки 1);

- з Приватним підприємством Кольрабі, м. Донецьк (поручитель2, відповідач 3) договір поруки № 51313Р3 (договір поруки 2).

Надалі договір поруки 1 та договір поруки 2 разом договори поруки.

В пункті 2.1.7 договорів поруки зазначено, що поручитель надає згоду на забезпечення цією порукою всіх зобовязань позичальника за кредитною угодою, в тому числі з урахуванням всіх змін та доповнень до кредитної угоди, що будуть укладень в майбутньому.

Згідно п.3.1 договорів поруки, поручитель зобовязується перед кредитором солідарно відповідати за своєчасне та повне виконання позичальником основного зобовязання.

Відповідно п.3.2 договорів поруки у випадку невиконання позичальником основного зобовязання, передбаченого відповідними положеннями кредитної угоди, кредитор має право вимагати виконання цього зобовязання у поручителя та/або позичальника, як у солідарних боржників.

Згідно п.4.1.1 договорів поруки кредитор має право вимагати від поручителя задоволення у повному обсязі всіх своїх грошових вимог, що випливають з основного зобовязання у випадку якщо позичальник не виконає грошове зобовязання, передбачене кредитною угодою, протягом 20 днів з моменту отримання поручителем письмового повідомлення банка про факт такого невиконання.

У відповідності до п. 4.1.2 договорів поруки кредитор має право вимагати дострокового виконання основного зобов'язання поручителем та/або позичальником у випадку якщо протягом 20 робочих днів з моменту отримання поручителем письмового повідомлення кредитора про факт невиконання та/або неналежного виконання позичальником зобов'язань за кредитною угодою та/або поручителем за цим договором, вони не будуть виконані.

Поручитель зобов'язаний, згідно п. 4.4.1 договорів поруки, у разі одержання письмової вимоги кредитора про невиконання або неналежне виконання позичальником основного зобов'язання та/або в разі виникнення у кредитора права вимагати обов'язкового дострокового виконання основного зобов'язання повідомити про це позичальника, а в разі пред'явлення позову - подати клопотання про залучення позичальника до участі у справі.

У звязку з невиконанням позичальником своїх зобовязань за кредитними договорами щодо погашення кредиту відповідно до встановленого графіку та сплати відсотків позивач направив факсом поручителям вимоги про дострокове погашення заборгованості № 051-14/836 від 02.10.2015 (відповідачу 2) та № 051-14/834 від 02.10.2015 (відповідачу 3), в якій вимагав у двадцятиденний строк з моменту отримання вимоги погасити всю заборгованість за кредитними договорами. Крім того відповідачам направлялись вимоги від 02.10.2015 курєрскою поштою PONY EXPRESS, що підтверджується копіями накладних.

Відповідач 2 заперечує факт отримання вимоги про дострокове повернення кредиту до подачі позову.

Одночасно відповідно до п. 1.71 Постанові Пленуму Вищого господарського суду України від 17.12.2013р. № 14, господарському суду необхідно мати на увазі, що питання про те, чи мало місце пред'явлення кредитором боржникові вимоги про оплату, вирішується не під час прийняття судом позовної заяви, а виключно в процесі вирішення ним спору по суті. Отже, коли господарським судом буде з'ясовано, що таку вимогу пред'явлено після початку розгляду ним справи зі спору, пов'язаного зі стягненням заборгованості, то відповідний позов може бути задоволений, якщо строк виконання грошового зобов'язання настав до прийняття рішення по суті справи.

Оскільки в матеріалах справи наявні докази направлення поручителям вимоги № 051-14/836 (відповідачу 2) та № 051-14/834 (відповідачу 3) від 02.10.2015 курєрскою поштою PONY EXPRESS 04.02.2016, то на момент винесення рішення строк встановлений п.п. 4.1.2 договорів поруки, є таким що настав. Крім того, судом враховано, що поручителі зобовязались солідарно відповідати за несвоєчасне виконання позичальником основного зобовязання, а факт отримання позичальником вимоги про дострокове погашення кредиту № 051-14/833 від 02.10.2015 відповідачем 1 не заперечується. Таким чином заперечення відповідача 2 є помилковими та до уваги не приймаються.

Цей договір набуває чинності з дати його підписання повноважними представниками сторін (п.7.1 договорів поруки).

Згідно п.7.3 договорів поруки всі зміни і доповнення до цього договору мають юридичну силу лише за умови виконання їх у письмовій формі та підписання повноважними на то представниками сторін.

Відповідно п.7.4 договорів поруки дія цього договору припиняється після повного виконання основного зобовязання.

Надалі договір поруки 1 та договір поруки 2 - договори поруки, поручитель 1 та поручитель 2 поручителі.

За своєю правовою природою договори № 51313Р1 та № 51313Р3 від 01.03.2013 є договорами поруки, правовідносини за яким регулюються параграфом 3 глави 49 Цивільного кодексу України.

За змістом ст. 553 Цивільного кодексу України, за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов'язку. Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов'язання боржником. Порукою може забезпечуватися виконання зобов'язання частково або у повному обсязі.

Статтею 554 ЦК України встановлено, що в разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя. Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки. Особи, які спільно дали поруку, відповідають перед кредитором солідарно, якщо інше не встановлено договором поруки.

Регулюючи правовідносини з припинення поруки у зв'язку із закінченням строку її чинності частина четверта статті 559 ЦК України передбачає три випадки визначення строку дії поруки: протягом строку, встановленого договором поруки (перше речення частини четвертої статті 559 ЦК України); протягом шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов'язання, якщо кредитор не пред'явить вимоги до поручителя (друге речення частини четвертої статті 559 ЦК України); протягом одного року від дня укладення договору поруки (якщо строк основного зобов'язання не встановлено або встановлено моментом пред'явлення вимоги), якщо кредитор не пред'явить позову до поручителя третє речення частини четвертої статті 559 ЦК України).

З урахуванням змісту пункту 7.4 договорів поруки така умова договору поруки не може розглядатися як встановлення строку дії поруки, оскільки це не відповідає приписам статті 252 ЦК України, відповідно до яких строк визначається роками, місяцями, тижнями або годинами; термін визначається календарною датою або вказівкою на подію, яка неминуче має настати. Зазначення у договорі поруки замість строку - терміну припинення поруки (події, з якою пов'язується таке припинення - до повного погашення) не дає підстав для застосування частини 4 статті 559 ЦК України (в частині її першого речення). Аналогічна правова позиція висловлена Верховним Судом України у постановах: від 21.05.2012 у справі № 6-48цс11, від 23.05.2012 у справі 6-33цс12, від 18.07.2012 у справі № 6-78цс12.

Таким чином, до даних правовідносин застосовується друге речення частини четвертої статті 559 ЦК України.

Зі змісту цієї норми вбачається, що у тексті частини четвертої статті 559 ЦК України застосовуються поняття "пред'явлення вимоги" та "пред'явлення позову", як умови чинності поруки.

Враховуючи правову конструкцію зазначеної правової норми, викладеної в одному абзаці, подібність правовідносин, які вона регулює, та на підставі системного, послідовного, логічного тлумачення змісту цієї норми слід дійти висновку про те, що передбачений цією нормою підхід до правового регулювання строків дії поруки та її припинення є однаковим.

Аналіз зазначеної норми права дає підстави для висновку про те, що строк дії поруки (будь-який із зазначених у частині четвертій статті 559 ЦК України) не є строком захисту порушеного права, а є строком існування суб'єктивного права кредитора й суб'єктивного обов'язку поручителя, після закінчення якого вони припиняються.

Це означає, що зі збігом цього строку (який є преклюзивним) жодних дій щодо реалізації свого права за договором поруки, у тому числі застосування судових заходів захисту свого права (шляхом пред'явлення позову), кредитор вчиняти не може.

З огляду на преклюзивний характер строку поруки й обумовлене цим припинення права кредитора на реалізацію даного виду забезпечення виконання зобов'язань застосоване в другому реченні частини четвертої статті 559 ЦК України словосполучення "пред'явлення вимоги" до поручителя протягом шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов'язання як умови чинності поруки слід розуміти як пред'явлення кредитором у встановленому законом порядку протягом зазначеного строку саме позовної, а не будь-якої іншої вимоги до поручителя. Зазначене положення при цьому не виключає можливість пред'явлення кредитором до поручителя іншої письмової вимоги про погашення заборгованості боржника, однак і в такому разі кредитор може звернутися з такою вимогою до суду протягом шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов'язання.

Отже, виходячи з положень другого речення частини четвертої статті 559 ЦК України слід дійти висновку про те, що вимогу до поручителя про виконання ним солідарного з боржником зобов'язання за договором повинно бути пред'явлено в судовому порядку в межах строку дії поруки, тобто протягом шести місяців з моменту настання строку погашення чергового платежу за зобов'язаннями (якщо умовами договору передбачено погашення кредиту, сплату відсотків, комісій періодичними платежами).

Така правова позиція викладена у постанові Верховного Суду України від 17.09.2014 № 6-53цс14, яка згідно з ст. 111-28 ГПК України є обов'язковою для всіх судів України.

У звязку з тим, що звернення позивача до суду мало місце 23.12.2015, судом вбачається недотримання позивачем шестимісячного строку, визначеного ч. 4 ст. 559 Цивільного кодексу України, як преклюзивного строку від дня настання строку, виконання зобов'язання щодо вимог до поручителя про стягнення заборгованості:

-за кредитним договором № 51313К2 від 01.03.2013 за кредитом у розмірі 128250,00грн., за процентами в розмірі 73296,53грн, за комісією у розмірі 6720,00грн., 3% річних в розмірі 5570,12грн., втрати від інфляції в розмірі 52763,79 грн.

-за кредитним договором № 51313К9 від 26.06.2013 за кредитом у розмірі 244700,00грн., за процентами в розмірі 174183,52грн., за комісією в розмірі 12 150,00грн., 3% річних в розмірі 11196,04 грн., втрати від інфляції в розмірі 107528,94грн.

Таким чином, позовні вимоги про стягнення з Колективного торгівельного підприємства Заря, м. Донецьк як солідарного з Товариством з обмеженою відповідальністю Кольрабі, м. Донецьк боржника та з Приватного підприємства Кольрабі, м. Донецьк як солідарного з Товариством з обмеженою відповідальністю Кольрабі, м. Донецьк боржника підлягають частковому задоволенню, а саме:

- заборгованість за кредитним договором № 51313К2 від 01.03.2013, укладеним в рамках генеральної угоди №51313N1 від 01.03.2013, а саме заборгованість за основним боргом 469500,00 грн., прострочена заборгованість за процентами 77807,15 грн., прострочена заборгованість з комісії за управління -5040,00грн., 3% річних 3225,28грн., втрати від інфляції 4974,01грн.; заборгованість за кредитним договором № 51313К9 від 26.06.2013, укладеним в рамках генеральної угоди №51313N1 від 01.03.2013 а саме прострочена заборгованість за основним боргом 944000,00грн., прострочена заборгованість за процентами 116621,37грн., прострочена заборгованість з комісії за управління -8100,00грн., 3% річних -6403,83 грн., втрати від інфляції 20416,32 грн.

Заперечення відповідача 1, що викладені у відзиві, стосовно відмови позивача від внесення змін до умов кредитних договорів не приймаються судом до уваги на підставі наступного.

За положеннями ст. 651 Цивільного кодексу України зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом. Договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом.

Виходячи із наданих до суду документів, позивач не надав згоду на зміну умов кредитних договорів, запропонованих відповідачем 1, а тому суд розглядає позовні вимоги на підставі кредитних договорів в узгоджених сторонами редакціях.

Керуючись принципом справедливості суд вважає, у відповідності до ст. 49 ГПК України судовий збір (з урахуванням заяви позивача про зменьшення розміру позовних вимог) покладається на відповідача1 оскільки внаслідок його неправильних дій як позичальника за кредитним договором виник спір.

Керуючись ст.ст. 43, 32, 33, 34, 43, 44, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

Позов Публічного акціонерного товариства Державний експортно-імпортний банк України в особі Філії АТ Укрексімбанк у м. Донецьку до відповідачів, Товариства з обмеженою відповідальністю Кольрабі, м. Донецьк, Колективного торгівельного підприємства Заря, м. Донецьк, Приватного підприємства Кольрабі, м. Донецьк задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю Кольрабі, м. Донецьк (83052, Донецька обл., м. Донецьк, бул. Шевченка, буд 105, ЄДРПОУ 24649248) на користь Публічного акціонерного товариства Державний експортно-імпортний банк України (03150, м.Київ, вул. Горького, 127, ЄДРПОУ 00032112) в особі Філії АТ Укрексімбанк у м. Донецьку (83015, м.Донецьк, пр. Миру, 8а, ЄДРПОУ 19362148) заборгованість за кредитним договором № 51313К2 від 01.03.2013, укладеним в рамках генеральної угоди №51313N1 від 01.03.2013, а саме прострочену заборгованість за основним боргом в розмірі 597750,00грн., прострочену заборгованість за процентами в розмірі 151103,68грн., прострочену заборгованість з комісії за управління в розмірі 11760,00грн., 3% річних в розмірі 8795,40 грн., втрати від інфляції в розмірі 57737,80грн. а також заборгованість за кредитним договором № 51313К9 від 26.06.2013, укладеним в рамках генеральної угоди №51313N1 від 01.03.2013, а саме прострочену заборгованість за основним боргом в розмірі 1188700,00грн., прострочену заборгованість за процентами в розмірі 290804,89грн., прострочену заборгованість з комісії за управління в розмірі 20250,00грн., 3% річних в розмірі 17599,87 грн., втрати від інфляції в розмірі 127945,26грн., судовий збір в розмірі 37421,87грн.

Стягнути з Колективного торгівельного підприємства Заря, м. Донецьк (83100, Донецька обл., м. Донецьк, бул. Шевченка, буд 19, ЄДРПОУ 24323972) як солідарного з Товариством з обмеженою відповідальністю Кольрабі, м. Донецьк боржника на користь Публічного акціонерного товариства Державний експортно-імпортний банк України (03150, м.Київ, вул. Горького, 127, ЄДРПОУ 00032112) в особі Філії АТ Укрексімбанк у м. Донецьку (83015, м.Донецьк, пр. Миру, 8а, ЄДРПОУ 19362148) заборгованість за кредитним договором № 51313К2 від 01.03.2013, укладеним в рамках генеральної угоди №51313N1 від 01.03.2013, а саме заборгованість за основним боргом в розмірі 469500,00грн., прострочену заборгованість за процентами 77807,15 грн., прострочену заборгованість з комісії за управління в розмірі 5040,00грн., 3% річних в розмірі 3225,28 грн., втрати від інфляції в розмірі 4974,01грн.; заборгованість за кредитним договором № 51313К9 від 26.06.2013, укладеним в рамках генеральної угоди №51313N1 від 01.03.2013 а саме прострочену заборгованість за основним боргом в розмірі 944000,00грн., прострочену заборгованість за процентами в розмірі 116621,37грн., прострочену заборгованість з комісії за управління в розмірі 8100,00грн., 3% річних в розмірі 6403,83 грн., втрати від інфляції в розмірі 20416,32грн.

Стягнути з Приватного підприємства Кольрабі, м.Донецьк (83052, Донецька обл., м. Донецьк, бул. Шевченка, буд 105, ЄДРПОУ 31468621) як солідарного з Товариством з обмеженою відповідальністю Кольрабі, м. Донецьк боржника на користь Публічного акціонерного товариства Державний експортно-імпортний банк України (03150, м.Київ, вул. Горького, 127, ЄДРПОУ 00032112) в особі Філії АТ Укрексімбанк у м. Донецьку (83015, м.Донецьк, пр. Миру, 8а, ЄДРПОУ 19362148) заборгованість за кредитним договором № 51313К2 від 01.03.2013, укладеним в рамках генеральної угоди №51313N1 від 01.03.2013, а саме заборгованість за основним боргом в розмірі 469500,00 грн., прострочену заборгованість за процентами в розмірі 77807,15 грн., прострочену заборгованість з комісії за управління в розмірі 5040,00грн., 3% річних в розмірі 3225,28 грн., втрати від інфляції в розмірі 4974,01грн.; заборгованість за кредитним договором № 51313К9 від 26.06.2013, укладеним в рамках генеральної угоди №51313N1 від 01.03.2013 а саме прострочену заборгованість за основним боргом в розмірі 944000,00грн., прострочену заборгованість за процентами в розмірі 116621,37грн., прострочену заборгованість з комісії за управління в розмірі 8100,00грн., 3% річних в розмірі 6403,83 грн., втрати від інфляції в розмірі 20416,32 грн.

В решті вимог відмовити.

Накази видати після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

У судовому засіданні 10.03.2016 оголошено вступну та резолютивну частини рішення, повний текст рішення буде складено та підписано 15.03.2016.

Суддя Г.Є. Курило

Повний текст рішення підписаний 15.03.2016.