Ухвала суду № 56451130, 14.03.2016, Касаційний господарський суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий господарський суд України)

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

УХВАЛА

14 березня 2016 року Справа № 916/2142/15

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Головуючий суддяЯценко О.В.,суддіФролова Г.М., Ходаківська І.П.розглянувши матеріали касаційної скарги Заступника прокурора Одеської областіна постановуОдеського апеляційного господарського суду від 03.02.2016 рокуу справі№ 916/2142/15Господарського судуОдеської областіза позовомПрокурора Одеської області в інтересах держави в особі Одеської міської радидоГромадської організації інвалідів "Допомога та захист"провизнання незаконним і скасування державного акту та витребування земельної ділянки з незаконного володіння

У Х В А Л И В:

Касаційна скарга заступника прокурора Одеської області на постанову Одеського апеляційного господарського суду від 03.02.2016 року у справі № 916/2142/15 не відповідає вимогам розділу ХІІ1 Господарського процесуального кодексу України з огляду на наступне.

Відповідно до статті 111 Господарського процесуального кодексу України, якою встановлено форму і зміст касаційної скарги, передбачено, що до скарги додаються докази сплати судового збору.

Згідно ч. 2 ст. 44 господарського процесуального кодексу України розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.

Відповідно до підпункту 5 пункту 2 частини 2 статті 4 Закону України "Про судовий збір" (в редакції, що діє з 01.09.2015 року) ставка судового збору, що підлягає сплаті за подання до господарського суду касаційної скарги на рішення суду становить 120 відсотків ставки, що підлягала сплаті при поданні позовної заяви, іншої заяви і скарги.

Відповідно до ч. 2 ст. 9 Закону України "Про судовий збір" суд перед відкриттям (порушенням) провадження у справі, прийняттям до розгляду заяв (скарг) перевіряє зарахування судового збору до спеціального фонду Державного бюджету України.

Колегія суддів касаційної інстанції зазначає, що чинним законодавством не встановлено якихось спеціальних вимог щодо оформлення платіжних документів, за якими перераховуються суми судового збору. Отже, таке перерахування здійснюється за загальними правилами згідно з вимогами Закону України "Про платіжні системи та переказ коштів в Україні" і відповідних нормативно-правових актів Національного банку України.

Постаново Правління Національного банку України від 21.01.2004 року № 22 затверджено Інструкцію про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті, якою встановлено загальні правила, види і стандарти розрахунків клієнтів банків та банків у грошовій одиниці України на території України, що здійснюються за участю банків. Нормами Інструкції встановлені вимоги щодо заповнення розрахункових документів.

Згідно п. 1.4. вказаної Інструкції розрахунковий документ - документ на паперовому носії, що містить доручення та/або вимогу про перерахування коштів з рахунку платника на рахунок отримувача.

Відповідно до п. 3.1. Інструкції платіжне доручення оформляється платником за формою, наведеною в додатку 2 до цієї Інструкції, згідно з вимогами щодо заповнення реквізитів розрахункових документів, що викладені в додатку 8 до цієї Інструкції, та подається до банку, що обслуговує його, у кількості примірників, потрібних для всіх учасників безготівкових розрахунків.

Згідно форми наведеної в Додатку 2 до Інструкції платіжне доручення повинно містити: назву документу, код розрахункового документу, номер, дату складання, дату валютування, суму словами, суму цифрами, код платника, платник, рахунок платника, банк платника, код банку платника, код банку отримувача, отримувач, код отримувача, рахунок отримувача, код країни нерезидента, призначення платежу, додатковий реквізит, місце підпису, підписи платника, дата надходження, дата виконання, проведено банком.

Однак, до поданої заступником прокурора Одеської області касаційної скарги, в якості доказу сплати судового збору додано паперовий носій реквізитів отримувача судового збору (Вищого господарського суду України) завірених власною печаткою, що не відповідає формі розрахункового документу встановленої Інструкцією про безготівкові розрахунки в Україні в національній валют, а тому не може вважатись належним доказом сплати судового збору.

Відповідно до п. 4 ст.1113 Господарського процесуального кодексу України касаційна скарга не приймається до розгляду і повертається судом, якщо до скарги не додано документів, що підтверджують сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі.

Відповідно до ч. 3 ст. ст. 1113 Господарського процесуального кодексу України після усунення обставин, зазначених у пунктах 1, 2, 3, 4 і 6 частини першої цієї статті, сторона у справі має право повторно подати касаційну скаргу.

За таких обставин, Вищий господарський суд України не може прийняти вказану касаційну скаргу до провадження і вона підлягає поверненню на підставі п. 4 ч. 1 ст. 1113 Господарського процесуального кодексу України.

Враховуючи викладене, керуючись ст. ст. 86, 111, п. 4 ч. 1 ст. 1113 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України,

У Х В А Л И В:

Касаційну скаргу заступника прокурора Одеської області на постанову Одеського апеляційного господарського суду від 03.02.2016 року у справі № 916/2142/15 повернути скаржнику.

Головуючий суддяО.В. Яценко СуддіГ.М. Фролова І.П. Ходаківська