Ухвала суду № 56451080, 14.03.2016, Господарський суд Житомирської області

УКРАЇНА

Господарський суд

Житомирської області

____________________

10002, м. Житомир, майдан Путятинський, 3/65, тел. (0412) 48-16-20,

E-mail: inbox@zt.arbitr.gov.ua, http://zt.arbitr.gov.ua

УХВАЛА

Від "14" березня 2016 р. Справа № 906/204/16

Суддя Костриця О.О. розглянувши матеріали за заявою Товариства з обмеженою відповідальністю "М'ясо Полісся" (м.Житомир) про визнання банкрутом

ВСТАНОВИВ:

04.03.2016 до Господарського суду Житомирської області від ТОВ "М'ясо Полісся" надійшла заява про порушення щодо його провадження у справі про банкрутство в порядку ст. 95 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом".

Згідно протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 04.03.2016 справу №906/204/16 за заявою ТОВ "М'ясо Полісся" про порушення щодо його провадження у справі про банкрутство було розподілено судді Омельяну О.С.

Відповідно до розпорядження керівника апарату Господарського суду Житомирської області №32/2016 від 10.03.2016 "Щодо призначення повторного автоматичного розподілу справи (заяви)", в зв'язку з перебуванням судді Омельяна О.С. з 09.03.2016 на лікарняному, здійснено повторний автоматичний розподіл справи №906/204/16.

Згідно протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 10.03.2016 справу №906/204/16 за заявою ТОВ "М'ясо Полісся" про порушення щодо його провадження у справі про банкрутство було розподілено судді Костриці О.О.

Згідно ч.4 ст.2 Господарського процесуального кодексу України (далі ГПК України) господарський суд порушує справи про банкрутство за письмовою заявою будь-кого з кредиторів, боржника. Господарські суди розглядають справи про банкрутство у порядку провадження, передбаченому цим Кодексом, з урахуванням особливостей, встановлених Законом України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (ч.2 ст.41 ГПК України), норми якого, як спеціальні норми права, превалюють у застосуванні над загальними нормами ГПК України.

Частиною 1 ст.2 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" передбачено, що провадження у справах про банкрутство регулюється цим Законом, ГПК України, іншими законодавчими актами України.

Відповідно до ч. 2 ст. 10 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" право на звернення до господарського суду із заявою про порушення справи про банкрутство мають боржник, кредитор.

Згідно з ч. 5 ст. 11 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", якщо під час ліквідації боржника не у зв’язку з процедурою банкрутства встановлено неможливість боржника задовольнити вимоги кредиторів у повному обсязі це є підставою для звернення до господарського суду із заявою про порушення справи про банкрутство.

Відповідно до абз.1 ч.1 ст. 95 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" якщо вартості майна боржника - юридичної особи, щодо якого прийнято рішення про ліквідацію, недостатньо для задоволення вимог кредиторів, така юридична особа ліквідується в порядку, передбаченому цим Законом. У разі виявлення зазначених обставин ліквідатор (ліквідаційна комісія) зобов'язаний звернутися до господарського суду із заявою про порушення справи про банкрутство такої юридичної особи.

Водночас, згідно приписів абз.2 ч.1 ст.95 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" обов'язковою передумовою для звернення до господарського суду із заявою про порушення провадження у справі про банкрутство є дотримання боржником порядку ліквідації юридичної особи відповідно до законодавства України.

З огляду на викладене, необхідними передумовами для звернення до суду з заявою на підставі ст. 95 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" є дотримання боржником ст. ст. 105, 110, 111 Цивільного кодексу України.

Зокрема статтею 105 Цивільного кодексу України (в редакції чинній на момент прийняття рішення учасниками товариства про припинення юридичної особи - 22.09.2015) було передбачено, що учасники юридичної особи, суд або орган, що прийняв рішення про припинення юридичної особи, зобов'язані протягом трьох робочих днів з дати прийняття рішення письмово повідомити орган, що здійснює державну реєстрацію. Після внесення запису про прийняття рішення засновників (учасників) юридичної особи, суду або уповноваженого ними органу про припинення юридичної особи до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців повідомлення про внесення запису до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців щодо прийняття рішення засновників (учасників) юридичної особи, суду або уповноваженого ними органу про припинення юридичної особи оприлюднюється на офіційному веб-сайті центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері державної реєстрації юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців. Учасники юридичної особи, суд або орган, що прийняв рішення про припинення юридичної особи, відповідно до цього Кодексу призначають комісію з припинення юридичної особи (комісію з реорганізації, ліквідаційну комісію), голову комісії або ліквідатора та встановлюють порядок і строк заявлення кредиторами своїх вимог до юридичної особи, що припиняється. Виконання функцій комісії з припинення юридичної особи (комісії з реорганізації, ліквідаційної комісії) може бути покладено на орган управління юридичної особи. До комісії з припинення юридичної особи (комісії з реорганізації, ліквідаційної комісії) або ліквідатора з моменту призначення переходять повноваження щодо управління справами юридичної особи. Голова комісії, її члени або ліквідатор юридичної особи представляють її у відносинах з третіми особами та виступають у суді від імені юридичної особи, яка припиняється. Строк заявлення кредиторами своїх вимог до юридичної особи, що припиняється, не може становити менше двох і більше шести місяців з дня оприлюднення повідомлення про рішення щодо припинення юридичної особи. Кожна окрема вимога кредитора, зокрема щодо сплати податків, зборів, єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, страхових коштів до Пенсійного фонду України, фондів соціального страхування, розглядається, після чого приймається відповідне рішення, яке надсилається кредитору не пізніше тридцяти днів з дня отримання юридичною особою, що припиняється, відповідної вимоги кредитора.

Крім загальних правил щодо порядку припинення юридичних осіб, передбачених статтею 105 Цивільного кодексу України, цей Кодекс встановлює і спеціальні правила порядку ліквідації юридичної особи, які спрямовані на забезпечення прав та інтересів кредиторів.

Згідно з ч. 1 ст. 110 Цивільного кодексу України, юридична особа ліквідується за рішенням її учасників або органу юридичної особи, уповноваженого на це установчими документами, в тому числі, у зв'язку із закінченням строку, на який було створено юридичну особу, досягнення мети, для якої її створено, а також в інших випадках, передбачених установчими документами.

Відповідно до ч. 4 ст. 111 Цивільного кодексу України ліквідаційна комісія (ліквідатор) вживає заходів щодо інвентаризації майна юридичної особи, що припиняється, а також майна її філій та представництв, дочірніх підприємств, господарських товариств, а також майна, що підтверджує її корпоративні права в інших юридичних особах, виявляє та вживає заходів щодо повернення майна, яке перебуває у третіх осіб.

Згідно до ч. 8 ст. 111 Цивільного кодексу України, ліквідаційна комісія (ліквідатор) після закінчення строку для пред'явлення вимог кредиторами складає проміжний ліквідаційний баланс, що включає відомості про склад майна юридичної особи, що ліквідується, перелік пред'явлених кредиторами вимог та результат їх розгляду. Проміжний ліквідаційний баланс затверджується учасниками юридичної особи, судом або органом, що прийняв рішення про ліквідацію юридичної особи.

На етапі затвердження проміжного ліквідаційного балансу з'ясовуються питання про достатність чи недостатність в юридичної особи, що ліквідується, коштів для задоволення вимог кредиторів, у разі достатності яких ліквідаційною комісією здійснюється продаж майна юридичної особи.

За недостатньої вартості майна ліквідаційна комісія має діяти відповідно до правил статті 110 Цивільного кодексу України, яка приписує в цьому випадку здійснювати ліквідацію в порядку, передбаченому Законом України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом".

Слід зазначити, що тільки після виявлення всіх кредиторів та оцінки вартості наявного майна боржника у повному обсязі, у встановленому законодавством порядку, у тому числі, з урахуванням вимог Закону України "Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні", можливо з'ясувати питання про недостатність вартості майна боржника для задоволення вимог кредиторів, а також можливе звернення до суду із заявою про порушення провадження у справі про банкрутство боржника, в порядку ст. 95 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом".

Отже, враховуючи вищезазначені вимоги Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", необхідними передумовами для звернення із заявою про порушення провадження у справі про банкрутство боржника в порядку ст. 95 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" є: внесення запису до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців рішення засновників (учасників) юридичної особи, суду або уповноваженого ними органу про припинення юридичної особи згідно з вимогами ст. 105 ЦК України з метою виявлення кредиторів та встановлення повного обсягу кредиторської заборгованості, повідомлення органів доходів і зборів, Пенсійного фонду України та фондів соціального страхування про ліквідацію підприємства, складання проміжного ліквідаційного балансу та оцінка вартості наявного майна боржника, тощо.

Зазначені вище норми законодавства вимагають від заявника подати докази здійснення вказаних заходів на момент звернення до суду із заявою про порушення справи про банкрутство.

Дослідивши матеріали заяви, судом встановлено, що заявником в заяві про порушення справи про банкрутство зазначено лише про повідомлення усіх кредиторів про початок процедури ліквідації, при цьому, не додано доказів оприлюднення інформації про припинення юридичної особи на офіційному веб-сайті центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері державної реєстрації юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців.

Частиною 7 статті 111 ЦК України (в редакції чинній на час прийняття рішення про ліквідацію боржника) передбачено, що для проведення перевірок та визначення наявності або відсутності заборгованості із сплати податків, зборів, єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, страхових коштів до Пенсійного фонду України, фондів соціального страхування ліквідаційна комісія (ліквідатор) забезпечує своєчасне надання органам доходів і зборів та Пенсійного фонду України, фондів соціального страхування документів юридичної особи (її філій, представництв), у тому числі первинних документів, регістрів бухгалтерського та податкового обліку.

До моменту затвердження ліквідаційного балансу ліквідаційна комісія (ліквідатор) складає та подає органам доходів і зборів, Пенсійного фонду України та фондів соціального страхування звітність за останній звітний період.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Вищого господарського суду України від 05.06.2014 по справі № 916/295/14.

При цьому, ліквідатором до заяви про порушення у справі про банкрутство не додано доказів отримання відповідей від органів податкової служби та центрів зайнятості, а також, не додано доказів звернення до всіх фондів соціального страхування щодо наявності або відсутності заборгованості із сплати податків, зборів, єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування та страхових коштів та проведення відповідних перевірок.

Таким чином, про прийняття рішення про власну ліквідацію боржником не було повідомлено явних кредиторів, що позбавляє можливості таких кредиторів здійснити відповідні перевірки та у разі виявлення боргу звернутися з вимогами до боржника.

При цьому, суд звертає увагу заявника на те, що доданий до заяви про порушення справи про банкрутство боржника інвентаризаційний опис не може бути прийнятий в якості доказів проведення інвентаризації майна, оскільки за своїм змістом не відповідає законодавчо встановленим формам відповідних актів. З огляду на вказане, заявником не дотримано вимоги ч. 4 ст. 111 ЦК України.

В частині третій статті 11 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" визначено перелік обов'язкових додатків, які додаються до заяви боржника, зокрема: бухгалтерський баланс на останню звітну дату; відомості про всі рахунки боржника, відкриті в банках та інших фінансово-кредитних установах, їх реквізити.

Бухгалтерський баланс є окремим видом проміжного ліквідаційного балансу, оформленим відповідно до Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні".

Ліквідаційна комісія (ліквідатор) після закінчення строку для пред'явлення вимог кредиторами складає проміжний ліквідаційний баланс, що включає відомості про склад майна юридичної особи, що ліквідується, перелік пред'явлених кредиторами вимог та результат їх розгляду. Проміжний ліквідаційний баланс затверджується учасниками юридичної особи, судом або органом, що прийняв рішення про ліквідацію юридичної особи (ч.8 ст. 111 ЦК України (в редакції чинній на час прийняття рішення про ліквідацію боржника).

Разом з тим, слід зазначити, що відповідно до протоколу №1 загальних зборів учасників ТОВ "М'ясо Полісся" від 15.02.2016 було прийнято рішення про затвердження ліквідаційного балансу, при цьому, до заяви додано лише баланс (звіт про фінансовий стан) на 15.02.2016, та не додано проміжний ліквідаційний баланс, окрім того, вказаний звіт не містить підпису головного бухгалтера підприємства.

Відсутність належним чином оформленого проміжного ліквідаційного балансу позбавляє суд можливості з'ясувати дійсний фінансовий стан боржника та порівняти дані останньої звітності із даними проміжного ліквідаційного балансу, складеного за результатами ліквідаційної процедури.

Щодо рахунків боржника слід зазначити, що відповідно до частини третьої статті 111 ЦК України під час проведення заходів щодо ліквідації юридичної особи до завершення строку пред'явлення вимог кредиторів ліквідаційна комісія (ліквідатор) закриває рахунки, відкриті у фінансових установах, крім рахунка, який використовується для розрахунків з кредиторами під час ліквідації юридичної особи.

До заяви про порушення справи про банкрутство в обов'язковому порядку додаються відповідні відомості щодо банківських рахунків боржника.

В заяві про порушення провадження у справі про банкрутство зазначено про те, що всі рахунки боржника закрито за винятком поточного рахунку в АТ "УкрСиббанк". Разом з тим, належних доказів виконання вимог закону щодо закриття рахунків, відкритих у фінансових установах, до заяви не додано. При цьому, відповідно до довідки №030316-Л від 03.03.2016 заявником повідомлено про чотири відкриті рахунки боржника в банківських установах.

Судом встановлено, що за даними балансу боржника - ТОВ "М'ясо Полісся" та згідно заяви про порушення провадження по справі про банкрутство за ст. 95 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", станом на 15.02.2016 відображено активи боржника (дебіторська заборгованість за продукцію, товари, послуги) на кінець звітного періоду на суму 190 тис. грн., при цьому, з матеріалів доданих до заяви, зокрема, з звіту про аналіз щодо виявлення ознак неплатоспроможності підприємства та ознак дій з приховування банкрутства, фіктивного банкрутства чи доведення до банкрутства станом на 30.09.2015 сума поточної дебіторської заборгованості за продукцію (товари, роботи, послуги) становить 11250,07 тис.грн., таким чином, боржником не надано доказів вжиття всіх необхідних реалістичних заходів щодо стягнення зазначеної дебіторської заборгованості, чи обгрунтувань для її списання (якщо таке мало місце), що в свою чергу виключає можливість визначення реальної суми такої заборгованості.

Окрім того, з вищезазначеного звіту вбачається, що менш ніж за чотири місяці до складення проміжного балансу заявником були реалізовані активи практично на 90% на суму 9200781,27грн. Відповідно до балансу (звіту про фінансові результати) на 30.09.2015 активи боржника становили 13890 тис.грн. При цьому, вже з доданого до заяви балансу на 15.02.2016 загальна сума активів боржника зменшилась до 479тис.грн., разом з тим, заявником в заяві не вказано та не наведено підстав для відчуження вказаних активів та розподіл між кредиторами коштів від можливої реалізації.

Матеріали заяви також не містять доказів реєстрації (або її відсутності) прав за боржником, зокрема, витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, відомостей щодо наявності (відсутності) у боржника рухомого майна (транспортних засобів, сільськогосподарської техніки тощо), відсутні відомості із ЄДР юридичних та фізичних осіб - підприємців щодо того, чи є боржник засновником, учасником інших юридичних осіб (наявність корпоративних прав), а також відсутні дані щодо наявності чи відсутності коштів на всіх банківських рахунках боржника.

Крім того, згідно правової позиції, викладеної в абз.6 п.12 Інформаційного листа Вищого господарського суду України від 28.03.2013 N01-06/606/2013 "Про Закон України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (у редакції Закону України від 22.12.2011 N 4212-VI)", слід мати на увазі, що заява про порушення провадження у справі про банкрутство подається боржником лише за наявності майна, достатнього для покриття судових витрат (ч.4 ст. 11 Закону). У визначенні таких витрат слід враховувати необхідність виплати винагороди арбітражному керуючому у мінімальному розмірі не менше ніж за дванадцять місяців його роботи, відшкодування витрат на публікацію оголошень у справі та судового збору, сплаченого кредиторами.

Проте, як вбачається з матеріалів заяви про порушення справи про банкрутство ТОВ "М'ясо Полісся", боржником не надаються докази наявності майна (за виключенням заставного) та грошових коштів, що можуть в повній мірі забезпечити покриття вищезазначених витрат.

При цьому, зважаючи на те, що у своїй заяві директор ТОВ "М'ясо Полісся" просить призначити саме його ліквідатором як голову ліквідаційної комісії, суд зауважує, що, згідно з ч. 2 ст. 95 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", за результатами розгляду заяви про порушення справи про банкрутство юридичної особи, майна якої недостатньо для задоволення вимог кредиторів, господарський суд визнає боржника, який ліквідується, банкрутом, відкриває ліквідаційну процедуру, призначає ліквідатора в порядку, встановленому цим Законом для призначення розпорядника майна. Обов'язки ліквідатора можуть бути покладені на голову ліквідаційної комісії (ліквідатора) незалежно від наявності у нього статусу арбітражного керуючого. Призначення розпорядника майна врегульовано ст. 114 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" і ця процедура, яка не має винятків щодо порядку відбору кандидатів у ліквідатори підприємств, що ліквідуються власниками, за особливостями провадження, передбаченими ст. 95 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом".

Згідно абз. 3 ч.1 ст.15 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" господарський суд не пізніше п'яти днів з дня надходження до господарського суду заяви про порушення справи про банкрутство повертає її та додані до неї документи без розгляду, зокрема, якщо заява не відповідає змісту вимог, визначених у цьому Законі.

За таких обставин, суд приходить до висновку, що заява ТОВ "М'ясо Полісся" про порушення справи про банкрутство в порядку ст.95 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" не відповідає вимогам, зазначеним у цьому Законі, а тому підлягає поверненню без розгляду.

Згідно ч.4 ст.15 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" про повернення заяви про порушення провадження у справі про банкрутство без розгляду суд виносить ухвалу.

Відповідно до ч.2 ст.15 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" повернення заяви про порушення провадження у справі про банкрутство не перешкоджає повторному зверненню з такою заявою до господарського суду у встановленому порядку

Керуючись ст.ст. 11, 15, 95 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", ст.ст.63, 86 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

УХВАЛИВ:

Повернути без розгляду заяву Товарства з обмеженою відповідальністю "М'ясо Полісся" про порушення провадження у справі про банкрутство та додані до неї документи.

Додаток на 255 аркушах, в тому числі квитанція №36 від 04.03.2016.

Суддя Костриця О.О.

1- в наряд

2 - заявнику (реком. з повідомл.)