Рішення № 56451044, 09.03.2016, Господарський суд Дніпропетровської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

09.03.16р. Справа № 904/943/16

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю " Арко Іріс", м. Запоріжжя

до Публічного акціонерного товариства "ДНІПРОВСЬКИЙ МЕТАЛУРГІЙНИЙ КОМБІНАТ ім. Дзержинського", м. Дніпродзержинськ

про стягнення 188 825,50 грн.

Суддя Золотарьова Я.С.

Представники:

від позивача: ОСОБА_1 - представник (дов. б/№ від 25.02.2016)

від відповідача: ОСОБА_2 - представник (дов. № 14 від 29.01.2016)

СУТЬ СПОРУ:

Товариство з обмеженою відповідальністю " Арко Іріс" звернулось до господарського суду Дніпропетровської області із позовом до Публічного акціонерного товариства "ДНІПРОВСЬКИЙ МЕТАЛУРГІЙНИЙ КОМБІНАТ ім. Дзержинського" про стягнення заборгованості за договором поставки № 14-1495-02 від 29.08.2014 у розмірі 188 825,50 грн., з яких: 128 773,75 грн. основний борг, 55 775,76 грн. інфляційні втрати, 4 275,99 грн. 3% річних.

Позовні вимоги обґрунтовані порушенням відповідачем зобов'язань за договором поставки № 14-1495-02 від 29.08.2014, в частині повного та своєчасного розрахунку за поставлений товар.

Ухвалою господарського суду Дніпропетровської області від 18.02.2016 порушено провадження у справі та призначено до розгляду у судовому засіданні на 09.03.2016.

09.03.2016 представник відповідача подав відзив на позовну заяву, в якому просить суд розстрочити виконання рішення на три місяці, починаючи з квітня 2016.

Згідно зі статтею 85 Господарського процесуального кодексу України у судовому засіданні 09.03.2016 було оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Дослідивши матеріали справи, вислухавши пояснення представників сторін, господарський суд, -

ВСТАНОВИВ:

29.08.2014 між Товариством з обмеженою відповідальністю " Арко Іріс" (продавець) Публічним акціонерним товариством "ДНІПРОВСЬКИЙ МЕТАЛУРГІЙНИЙ КОМБІНАТ ім. Дзержинського" (покупець) було укладено договір поставки № 14-1495-02 (а.с.10).

Відповідно до пункту 1.1 договору, продавець зобов'язується поставити, а покупець прийняти та оплатити продукцію, вказану в специфікаціях, які додаються до цього договору.

Згідно з пунктом 1.2 договору, кількість, номенклатура, ціна, терміни поставки та умови оплати товару визначені в специфікаціях, які додаються до цього договору, що складають його невід'ємну частину.

На виконання умов договору, позивач поставив товар відповідачу на загальну суму 368 753,44 грн., що підтверджується видатковими накладними № РН-0000014 від 09.12.2014 на суму 133 489,98 грн., № РН-0000015 від 18.12.2014 на суму 235 263,46 грн. (а.с.17,19).

Відповідач отримав товар на підставі довіреностей № 1244/04 від 08.12.2014 та № 1297/04 від 18.12.2014 (а.с.18,20).

Пунктом 4.2 договору встановлено, що розрахунок за поставлений товар здійснюється шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок продавця в порядку, зазначеному в специфікаціях.

Сторонами були підписані специфікації № 1 (а.с.12) та № 2 (а.с.14), відповідно до п.3 яких, умови оплати: 30% попередня оплата після надання рахунку на попередню оплату, 70% за фактом поставки, протягом 10 банківських днів, на підставі виставленого рахунку на оплату.

Відповідач частково оплатив поставлений товар на суму 239 979,69 грн., що підтверджується платіжними дорученнями (а.с.44-47).

Таким чином, заборгованість відповідача перед позивачем за поставлений товар складає 128 773,75 грн.

Відповідачем суму заборгованості у розмірі 128 773,75 грн. не оплачено, що і є причиною виникнення спору.

Приймаючи рішення господарський суд виходив з наступного.

Частиною 1 статті 193 Господарського кодексу України передбачено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Частиною 1 статті 509 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Частиною 1 статті 265 Господарського кодексу України передбачено, що за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Частиною 1 статті 712 Цивільного кодексу України передбачено, що за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до частини 1 статті 692 Цивільного кодексу України, покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Частиною 1 статті 612 Цивільного кодексу України зазначено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Господарське зобов'язання виникає, зокрема із господарського договору (стаття 174 Господарського кодексу України).

Статтями 525 та 526 Цивільного кодексу України передбачено, що одностороння відмова вiд зобов'язання або одностороння змiна його умов не допускається, якщо iнше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватися належним чином вiдповiдно до умов договору та вимог цього Кодексу, iнших актiв цивiльного законодавства.

Якщо у зобов'язанні встановлений строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (стаття 530 Цивільного кодексу України).

Пунктом 3 специфікацій передбачено, що умови оплати: 30% попередня оплата після надання рахунку на попередню оплату, 70% за фактом поставки, протягом 10 банківських днів, на підставі виставленого рахунку на оплату.

Статтею 73 кодексу законів про працю України встановлено, що 01 січня є святковим та неробочим днем.

Відповідно до розпорядження Кабінету Міністрів України № 1084-р від 12.11.2014, перенесено у порядку і на умовах, установлених законодавством, у 2015 році для працівників, яким установлено п'ятиденний робочий тиждень з двома вихідними днями, робочі дні, зокрема, з п'ятниці 2 січня - на суботу 17 січня.

Враховуючи викладене, за видатковою накладною № РН-0000015 від 18.12.2014, десятим банківським днем випадає 05.01.2015.

Таким чином, відповідно до пункту 4.2 договору та п.3 специфікацій, строк оплати поставленого товару є таким, що настав 05.01.2015.

Станом на час розгляду справи доказів сплати заборгованості у повному обсязі від представників сторін не надійшло.

З урахуванням викладеного, господарський суд дійшов висновку, що позовні вимоги позивача щодо стягнення з відповідача 128 773,75 грн. підлягають задоволенню.

У звязку з тим, що відповідач прострочив виконання грошового зобовязання, позивачем нараховано 3% річних за період з 01.01.2015 по 08.02.2016 у сумі 4 275,99 грн. та інфляційні втрати за період січень - грудень 2015 у сумі 55 775,76 грн.

Перевіривши розрахунок 3% річних (а.с.4), судом встановлено, що позивачем не вірно взято період нарахування 3% річних, а саме: нарахавано з 01.01.2015, тоді як прострочка починається з 06.01.2015.

Зробивши перерахунок, судом встановлено, що сума 3% річних, яка підлягає стягненню з відповідача становить 4 221,95 грн.

Перевіривши розрахунок інфляційних втрат (а.с.4), судом встановлено, що позивачем невірно взято період нарахування, оскільки ним при нарахуванні інфляційних втрат не було враховано положення пункту 3.2 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 14 "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань", відповідно до якого індекс інфляції визначається, виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця помноженої на індекс інфляції з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж.

Зробивши перерахунок, судом встановлено, що сума інфляційних втарт, яка підлягає стягненню з відповідача становить 50 226,74 грн.

Стосовно заяви відповідача про розстрочку виконання рішення на 3 місяці, суд зазначає наступне.

В обґрунтування заяви, відповідач посилається на важкий фінансовий стан, що унеможливлює сплату боргу одним платежем. Надав звіт про фінансові результати, відповідно до якого збиток підприємства за 2015 рік становить 1 389 476,00 грн.

Відповідач зазначає, що негативно вплинула на виробничо-господарську діяльність втрата зв'язків з постачальниками сировини та палива у зв'язку з проведенням проведення АТО на території Донецької та Луганської областей.

Відповідно до пункту 6 статті 83 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, приймаючи рішення, має право відстрочити або розстрочити виконання рішення.

У пункті 7.2 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 9 від 17.10.2012 "Про деякі питання практики виконання рішень, ухвал, постанов господарських судів України" зазначено, що підставами для розстрочки виконання рішення можуть бути конкретні обставини, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим у визначений строк. Господарський суд законодавчо не обмежений будь-якими конкретними термінами розстрочки виконання рішення. Проте, вирішуючи питання про розстрочку виконання рішення, господарський суд повинен враховувати матеріальні інтереси сторін, їх фінансовий стан, ступінь вини відповідача у виникненні спору, наявність інфляційних процесів у економіці держави та інші обставини справи, зокрема, стосовно юридичної особи - наявну загрозу банкрутства, відсутність коштів на банківських рахунках і майна, на яке можливо було б звернути стягнення, щодо як фізичних, так і юридичних осіб - стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо.

Відповідно до частини 1 статті 32 Господарського процесуального кодексу України господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення спору на підставі доказів у справі.

Згідно з частиною 2 статті 32 Господарського процесуального кодексу України, зокрема, на підставі письмових доказів та пояснень представників сторін.

Відповідно до статей 33, 34 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. Господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи, обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

З огляду на вищевикладене, господарський суд дійшов висновку про можливість задоволення заяви про розстрочку виконання рішення суду на три місяці.

Відповідно до вимог статті 49 Господарського процесуального кодексу України, при частковому задоволенні позову судовий збір покладається на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст. ст. 1, 4, 12, 33, 34, 43, 49, 82 85, 115 117 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з Публічного акціонерного товариства "ДНІПРОВСЬКИЙ МЕТАЛУРГІЙНИЙ КОМБІНАТ ім. Дзержинського" (51925, Дніпропетровська область, м. Дніпродзержинськ, вул. Кірова, 18Б; ідентифікаційний код 05393043) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Арко Іріс" (69114, АДРЕСА_1; ідентифікаційний код 30502053) 128 773,75 грн. основний борг, 4 221,95 грн. 3% річних, 50 226,74 грн. інфляційні втрати, 2 748,33 грн. судовий збір, про що видати наказ.

Розстрочити Публічному акціонерному товариству "ДНІПРОВСЬКИЙ МЕТАЛУРГІЙНИЙ КОМБІНАТ ім. Дзержинського" (51925, Дніпропетровська область, м. Дніпродзержинськ, вул. Кірова, 18Б; ідентифікаційний код 05393043) виконання рішення господарського суду Дніпропетровської області від 09.03.2016 у справі № 904/943/16 на три місяці, шляхом сплати суми боргу за наступним графіком:

- квітень 2016 - 61 990,25 грн.;

- травень 2016 - 61 990,25 грн.;

- червень 2016 - 61 990,27 грн.

В іншій частині позову відмовити.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Рішення суду може бути оскаржене протягом десяти днів з дня підписання рішення шляхом подання апеляційної скарги до Дніпропетровського апеляційного господарського суду через господарський суд Дніпропетровської області.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги, рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повний текст рішення складено 14.03.2016.

Суддя ОСОБА_3