Постанова № 56450691, 15.03.2016, Кіровоградський окружний адміністративний суд

Україна КІРОВОГРАДСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД -------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

15 березня 2016 року справа №811/2327/13-а

Кіровоградський окружний адміністративний суд у складі головуючого - судді Брегея Р.І., розглянувши у порядку письмового провадження адміністративний позов малого підприємства у формі товариства з обмеженою відповідальністю «Ельбор» (далі - Підприємство) до Кіровоградської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Кіровоградській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

В С Т А Н О В И В :

Позивач звернувся до суду з заявою до податкового органу про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 27 червня 2013 року, якими збільшено суми грошових зобов'язань з податку на додану вартість на 30728 грн. та накладено штрафну санкцію - 6045 грн. і з податку на прибуток - 37816 грн. та накладено штрафну санкцію - 7555 грн.

Представник позивача підтримав вимогу заяви.

Стверджував, що від укладення договорів з ПП «БВП-Буд» (далі - Підприємство 2), ТОВ «Міксбуд» (далі - Товариство) та ТОВ «Н.Т.К. Октан» (далі - Товариство 2) впродовж строку, який перевірявся податковим органом, настали реальні правові наслідки, котрі обумовлювались ними.

На його думку, Підприємство правомірно сформувало в деклараціях з податку на додану вартість суми податкового кредиту за згаданим правочинами та включила у валові витрати кошти, які сплачені на підставі цих договорів.

Представник відповідача заперечив стосовно задоволення позову, мотивуючи тим, що правочини, котрі уклало Підприємство з Підприємством 2, Товариством та Товариством 2, не спрямовувалися на реальне настання наслідків, які обумовлювалися ними.

Доказом того, як вважає він, є акти про проведення перевірок діяльності згаданих контрагентів.

Ухвалою суду від 03 березня 2016 року прийнято рішення про завершення розгляду справи в порядку письмового провадження (Том 2 а.с.123).

Суд, вислухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, зробив висновок про задоволення позову з таких підстав.

Встановлені судом обставини, що стали підставами звернення.

Так, 04 січня, 07 травня та 25 липня 2010 року Підприємство (замовник) та Підприємство 2 (підпрядник) уклали договори про проведення робіт із поточного ремонту покрівель (Том 1 а.с.56, 65, 69).

За умовами договору вартість роботи становила 85880,33 грн. (з рахуванням 14313,33 грн. податку на додану вартість).

Підприємство 2 виконало будівельні роботи та надало Підприємству податкові накладні, акти приймання - передачі виконаних робіт, рахунки - фактури (Том 1 а.с.79, 57-64, 66-68, 70, 72-77 Том, 2 а.с.22-25, 27).

Підприємство розрахувалось з Підприємством 2 за виконанні роботи у безготівковій формі (Том 2 а.с.26-28).

Суму податку на додану вартість Підприємство включило до податкового кредиту декларацій з податку на додану вартість.

Підприємство (покупець) та Товариство (постачальник) уклали договір поставки товарів.

Упродовж травня - червня 2010 року Підприємство придбало у Товариства продукцію на загальну суму 59160 грн. (з урахуванням податку на додану вартість 9860 грн.).

На підтвердження реальності господарських операції Підприємство надало первині документи бухгалтерського та податкового обліку.

Зокрема, видаткові, податкові накладну та рахунки - фактури (Том 1 а.с.80-81, Том 2 а.с.8, 10-13, 16-17).

Підприємство сплатило кошти Товариству у безготівковій формі, що доводиться платіжним дорученням та виписками по розрахунках (Том 2 а.с.9, 14-15).

Придбана продукція використовувалась при проведенні ремонтних робіт.

Суму податку на додану вартість Підприємство включило до податкового кредиту декларацій з податку на додану вартість у відповідному періоді.

28 лютого 2011 року Підприємство (покупець) та Товариство 2 (постачальник) уклали договір поставки товарів (Том 2 а.с.29-31).

Упродовж лютого та травня 2011 року Підприємство придбало у Товариства 2 продукцію на загальну суму 39332,82 грн. (з урахуванням податку на додану вартість 6555,47 грн.).

На підтвердження реальності господарських операції Підприємство надало первині документи бухгалтерського та податкового обліку.

Зокрема, видаткові, податкові накладну та рахунки - фактури (Том 2 а.с.32-40).

Підприємство сплатило кошти Товариству 2 у безготівковій формі, що доводиться платіжним дорученням та виписками по розрахунках (Том 2 а.с.41-42, ).

Придбана продукція використовувалась при проведенні ремонтних робіт.

Суму податку на додану вартість Підприємство включило до податкового кредиту декларацій з податку на додану вартість у відповідному періоді.

В період з 29 травня по 03 червня 2013 року податковим органом здійснено позапланову невиїзну перевірку діяльності Підприємства з питань дотримання вимог податкового законодавства по взаємовідносинах з Підприємством 2, Товариством та Товариством 2 (Том 1 а.с.13-42).

Під час перевірки ревізори досліджували первинні документи бухгалтерського та податкового обліку платника податків.

За її результатом вони склали акт, у якому зазначили виявлені порушення.

Так, вони зробили висновок, що правочини, котрі уклало Підприємство з Підприємством 2, Товариством та Товариством 2, є недійсними (нікчемним), так як не спрямовувалися на настання реальних наслідків, які обумовлювалися ними.

На їх думку, доказом того є акти про проведення перевірок діяльності згаданих контрагентів.

Керівник відповідача погодився з висновками ревізорів та прийняв податкові повідомлення-рішення від 27 грудня 2013 року, яким Підприємству збільшено суми грошових зобов'язань з податку на додану вартість на 30728 грн. та накладено штрафну санкцію - 6045 грн. і з податку на прибуток - 37816 грн. та накладено штрафну санкцію - 7555 грн. (Том 1 а.с.43).

12 липня 2011 року відповідачем проведено документальну позапланову невиїзну перевірку діяльності Підприємства 2 з питань взаємовідносин з його контрагентами за період з 01 жовтня 2010 року по 30 червня 2011 року (Том 1 а.с.194-203).

Акт перевірки містить висновок про відсутність факту реального вчинення господарських операцій Підприємством 2.

29 липня 2011 року ДПІ у Оболонському районі м.Києва проведено документальну позапланову невиїзну перевірку діяльності Товариства 2 з питань взаємовідносин з його контрагентами за період з 01 січня 2011 року по 31 березня 2011 року (Том 1 а.с.187-193).

Акт перевірки містить висновок про відсутність факту реального вчинення господарських операцій Товариством 2.

За результатом проведення перевірок діяльності контрагентів позивача керівники податкових органів не прийняли жодних рішень негативного характеру стосовно платників податків.

Органами досудового розслідування розслідувались кримінальні провадження за фактами створенням фіктивних підприємств Підприємства 2, Товариства та Товариства 2.

Ці кримінальні справи повернуті судом на додаткове розслідування і закритті за відсутністю складу злочину (Том 2 а.с.112,119).

Юридична оцінка встановлених судом обставин справи.

Перш за все, акт перевірки це документ, в якому ревізор фіксує обставини, котрі встановив, керуючись виключно власним сприйняттям і розумінням.

Надалі акт вивчає керівник податкового органу, який і вирішує питання про погодження з його висновками.

У разі погодження з висновками, які мають негативні наслідки стосовно платника податків, посадова особа зобов'язана прийняти відповідне рішення (у письмовій формі), оскільки це єдиний спосіб реалізації компетенції суб'єкта владних повноважень.

Така правова позиція суду узгоджується з системним аналізом приписів пунктів 2 та 4 статті 56 Податкового кодексу України.

Зокрема, цією нормою права передбачено, що податковий орган може прийняти, окрім податкового повідомлення-рішення, і інше рішення, яке платник податків має право оскаржити до контролюючого органу вищого рівня або суду.

Судом встановлено, що за результатами проведення перевірок діяльності Підприємства 2, Товариства та Товариства 2 податкові інспекції не прийняли жодних рішень та не звернулися до суду з позовами про визнання недійсними договорів, котрі уклали платники податків, в тому числі і з Підприємством, нехтуючи наданими повноваженнями, передбаченими Податковим кодексом України, та положеннями статті 228 Цивільного кодексу України.

А тому, суд зробив висновок, що керівники податкових органів не погодилися з висновками ревізорів про недійсність правочинів, які уклали Підприємство 2, Товариство та Товариство 2.

Отже, податковими органами враховані податкові зобов'язання Підприємства 2, Товариства та Товариства 2 з податку на додану вартість за договорами, котрі укладені з Підприємством.

Проводячи перевірку діяльності Підприємства, податкові ревізори посилались на акти про проведення перевірок контрагентів позивача.

Однак, податкові ревізори допустили помилку, оскільки думка особи (іншого ревізора) не є доказом щодо встановлення певних обставин.

Такими доказами можуть бути рішення суду про недійсність договорів, рішення податкового органу щодо застосування негативних наслідків стосовно контрагента, яке останнім визнається як законне, вирок суду, показання свідків, тощо.

Таким чином, суд зробив висновок, що відповідач не надав доказів стосовно недійсності правочинів, які уклало Підприємство з Підприємством 2, Товариством та Товариством 2.

Більше того, в судовому засіданні позивач надав суду достатню кількість доказів стосовно виконання ним та його контрагентами зобов'язань за договорами.

Зокрема, суд вбачає це, проаналізувавши первинні документи бухгалтерського та податкового обліку Підприємства (видаткові та податкові накладні, товарно-транспортні накладні, платіжні доручення, акти прийому виконаних робіт).

Оскільки, податковий орган не намагався перевірити обставини, які зафіксовані у згаданих письмових документах, тому суд не вправі ставити їх під сумнів.

Якщо б суд почав проводити перевірку з цих питань, то перейняв би на себе повноваження відповідача, що є недопустимим.

Окрім того, суд зазначає, що, коли державні органи мають інформацію про зловживання в системі оподаткування конкретним платником податків, вони повинні застосовувати відповідні заходи саме до цього суб'єкта, а не розповсюджувати негативні наслідки на інших осіб при відсутності зловживань з їх боку.

Отже, Підприємство включило до податкового кредиту з податку на додану вартість та валових витрат суми коштів за договорами, укладеними з Підприємством 2, Товариством та Товариством 2, відповідно до приписів статей 138 та 198 Податкового кодексу України і статті 7 Закону України "Про податок на додану вартість" та статті 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" (датою виникнення права на податковий кредит є дата одержання товару (послуг), що підтверджено податковою накладною).

За таких обставин рішення податкового органу є протиправними.

А тому, їх належить скасувати, задовільнивши позов.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.94, 160-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

П О С Т А Н О В И В:

Позов задовільнити.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Кіровоградської об'єднаної державної податкової інспекції Кіровоградської області Державної податкової служби від 27 грудня 2013 року, яким малому підприємству у формі товариства з обмеженою відповідальністю «Ельбор» збільшено суму грошових зобов'язань з податку на додану вартість на 30728 грн. та накладено штрафну санкцію - 6045 грн.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Кіровоградської об'єднаної державної податкової інспекції Кіровоградської області Державної податкової служби від 27 грудня 2013 року, яким малому підприємству у формі товариства з обмеженою відповідальністю «Ельбор» збільшено суму грошових зобов'язань з податку на прибуток на 37816 грн. та накладено штрафну санкцію - 7555 грн.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Кіровоградської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління державної фіскальної служби в Кіровоградській області на користь малого підприємства у формі товариства з обмеженою відповідальністю «Ельбор» судові витрати у сумі 821,44 грн.

Постанова може бути оскаржена до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду через суд першої інстанції шляхом подачі апеляційної скарги протягом 10 днів з дня отримання її копії.

Суддя Кіровоградського

окружного адміністративного суду Р.І.Брегей