Ухвала суду № 56449728, 14.03.2016, Апеляційний суд Чернігівської області

Справа № 750/12853/14 Головуючий у І інстанції Кузюра М.М. Провадження № 11-кп/795/246/2016 Категорія - ч.2 ст.185, ч.2 ст.186 КК України Доповідач Короїд Ю. М.

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

14 березня 2016 року колегія суддів судової палати у кримінальних справах апеляційного суду Чернігівської області в складі:

Головуючого-суддіКороїда Ю. М.

суддів Сердюка О.Г., Карнауха А.С.,

при секретарі Батицької О.П.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду у місті Чернігові кримінальне провадження за апеляційною скаргою захисника ОСОБА_2 в інтересах обвинуваченого ОСОБА_3 на вирок Деснянського районного суду м. Чернігова від 01 грудня 2015 року, щодо

ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця та мешканця АДРЕСА_1, громадянина України, раніше судимого 09 листопада 2009 року Деснянським районним судом м. Чернігова за ч. 2 ст. 190, ч. 2 ст. 185, ч. 2 ст. 186, ч. 1 ст. 70 КК України до 5-ти років позбавлення волі, 23 квітня 2014 року звільнився по відбуттю строку покарання,

який обвинувачується у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.2 ст.185, ч.2 ст.186 КК України,

за участю прокурора Тарасенко А.В.,

захисника ОСОБА_2,

В С Т А Н О В И Л А:

Вироком Деснянського районного суду м. Чернігова від 01 грудня 2015 року ОСОБА_3 визнано винним у вчиненні злочинів, передбачених ч.2 ст.185, ч.2 ст.186 КК України, і призначено йому покарання: за ч. 2 ст. 185 КК України - 3 (три) роки позбавлення, за ч. 2 ст. 186 КК України - 5 (п'ять) років позбавлення волі.

На підставі ч.1 ст.70 КК України шляхом часткового складання призначених покарань визначено ОСОБА_3 остаточне покарання - 5 (п'ять) років 6 (шість) місяців позбавлення волі.

Як встановлено судом першої інстанції, 31 липня 2014 року приблизно о 23 год. 30 хв. ОСОБА_3, знаходячись неподалік магазину "Седам", що розташований по вул. Космонавтів, 2-А у м. Чернігові, з корисливих мотивів, діючи повторно, відкрито викрав у ОСОБА_4 чоловічу сумку з мобільним телефоном марки "Nokia 309" в корпусі чорного кольору, вартістю 760 гривень, чим спричинив останньому матеріальну шкоду на суму 760 гривень.

На початку серпня 2014 року в денний час ОСОБА_3, знаходячись на березі річки Десна неподалік від готелю "Брянськ", що розташований по вул. Шевченка, 113 у м. Чернігові, шляхом вільного доступу, діючи повторно, з корисливих мотивів, таємно викрав з похідного намету мобільний телефон марки "Nokia 101" в корпусі сірого кольору, вартістю 300 гривень, та цифровий фотоапарат марки "Sony DSC - W80" в корпусі темного кольору, вартістю 2500 гривень, що належить ОСОБА_5, чим спричинив останній матеріальну шкоду на суму 2800 гривень.

В середині серпня 2014 року в денний час ОСОБА_3, знаходячись в пивній палатці, що знаходиться по вул. Пухова, 114-А у м. Чернігові, шляхом вільного доступу, діючи повторно, з корисливих мотивів, таємно викрав зі столу мобільний телефон марки "Nokia Asha 501" в корпусі чорного кольору, вартістю 1200 гривень, що належить ОСОБА_6, чим спричинив останній матеріальну шкоду на суму 1200 гривень.

30 серпня 2014 року приблизно о 21 год. 00 хв. ОСОБА_3, з корисливих мотивів, діючи повторно, знаходячись біля під'їзду № 1 будинку № 182 по пр-ту Перемоги у м. Чернігові, відкрито викрав у ОСОБА_7 золотий ланцюжок вагою 7,37 грамів, вартістю 2211 гривень, та золотий хрестик, вагою 2,26 грамів, вартістю 678 гривень, чим спричинив останній матеріальну шкоду на суму 2889 гривень (з розрахунку вартості одного граму золота згідно довідки НБУ станом на 30.08.14 року - 300 гривень).

29 вересня 2014 року приблизно о 18 год. 00 хв. ОСОБА_3, з корисливих мотивів та діючи повторно, шляхом вільного доступу, знаходячись біля "Лялькового театру" по пр-ту Перемоги, 135 у м. Чернігові, таємно викрав жіночу сумку з картками поповнення рахунку мобільних операторів "Лайф", "МТС" та "Київстар" номіналом 10 гривень у кількості 8 штук та загальною вартістю 80 гривень, номіналом 40 гривень у кількості 20 штук та загальною вартістю 800 гривень, номіналом 50 гривень у кількості 2 штуки та загальною вартістю 100 гривень, номіналом 100 гривень у кількості 4 штуки, загальною вартістю 400 гривень, та грошовими коштами в сумі 2000 гривень, що належать ОСОБА_8, чим спричинив останній матеріальну шкоду на загальну суму 3380 гривень.

09 жовтня 2014 року близько 12 год. 30 хв. ОСОБА_3, діючи повторно, за попередньою змовою з особою, яка перебуває у розшуку, знаходячись у під'їзді № 2 будинку № АДРЕСА_2, відкрито викрали у ОСОБА_9 грошові кошти в сумі 700 гривень.

Не погоджуючись з вироком суду захисник ОСОБА_2 подав апеляційну скаргу, в якій просить вирок суду скасувати в частині за обвинуваченням ОСОБА_3 у вчиненні 09.10.2014 року відкритого викрадення чужого майна, яке належить ОСОБА_9, вчинене повторно, за попередньою змовою групою осіб, як недоведеного, і провадження в цій частині закрити на підставі п.3 ч.1 ст. 284 КПК України.

Визнати пом'якшуючими обставинами щире каяття та добровільне відшкодування завданих збитків.

Пом'якшити призначене обвинуваченому ОСОБА_3 покарання, застосувавши ст. 69 КК України, і остаточно призначити покарання нижче від найнижчої межі встановленою санкцією ч.2 ст. 186 КК України.

В обґрунтування доводів апеляційної скарги зазначає,що сторона захисту не оспорює доведеність вчинених ОСОБА_3 кримінальних правопорушень, а саме таємного та відкритого викрадення майна потерпілих ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, в яких обвинувачений визнав свою вину повністю, щиро розкаявся та частково в добровільному порядку відшкодував завдані збитки.

Проте, захисник вважає, що епізод, який інкримінується ОСОБА_3, а саме вчинення 09.10.2014 року відкритого викрадення чужого майна потерпілого ОСОБА_9, вчиненого за попередньою змовою групою осіб, повторно, стороною обвинувачення не доведений в установленому законом порядку, а суд першої інстанції, в порушення вимог вищевказаних статей, побудував вирок на припущеннях, обґрунтував вирок недопустимими доказами, не надав доказам належної оцінки, фактично витлумачивши їх на користь сторони обвинувачення, чим порушив принципи змагальності сторін та забезпечення доведеності вини стороною обвинувачення поза розумним сумнівом, проігнорував доводи сторони захисту не надавши їм належної оцінки в своєму рішенні.

Так, судом не надано належної оцінки наступним доказам: 1) показанням обвинуваченого ОСОБА_3, який повністю заперечував свою винуватість та причетність до вчинення відкритого викрадення майна ОСОБА_9, наголошуючи на тому, що жодної змови на вчинення злочину з ОСОБА_10 у нього не було; 2) показанням потерпілого ОСОБА_9, що відносно нього протиправні дії вчиняв саме ОСОБА_10, а ОСОБА_3 його заспокоював.

Судом першої інстанції ОСОБА_10 не допитувався, його показання не досліджувалися, оскільки відносно останнього матеріали виділені судом в окреме провадження та він оголошений в розшук.

Крім того, судом першої інстанції в основу обвинувального вироку за епізодом відкритого викраденого майна ОСОБА_9 покладені недопустимі докази, їм не надана належна оцінка.

Про недопустимість вказаних доказів свідчить і те, що не дивлячись на повне невизнання своєї вини ОСОБА_3 у вчиненні відкритого викрадення майна ОСОБА_9, стороною обвинувачення не було надано суду основного доказу - витягу з ЄРДР, який би свідчив, що відомості по вказаному епізоду були внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань, і що розслідування проводилося у відповідності з вимогами кримінального процесуального закону. У відповідності до вимог ст. 214 КПК України, досудове розслідування без внесення відомостей до ЄРДР не допускається і тягне за собою відповідальність встановлену законом.

Призначаючи ОСОБА_3 покарання, суд не в повній мірі врахував те, що він визнав свою вину повністю та щиро розкаявся у вчинених злочинах, крім епізоду ОСОБА_9, відсутність матеріальних претензій потерпілої ОСОБА_5 та ОСОБА_8, відшкодування збитків потерпілій ОСОБА_7, проходження в добровільному порядку лікування від наркоманії, наявність батьків пенсіонерів, що він має постійне місце проживання, де характеризується позитивно, одружений, має утриманців.

Потерпіла ОСОБА_7 подала письмові заперечення проти апеляційної скарги, в яких зазначила, що обвинувачений не відшкодував в повному обсязі шкоду та не розкаявся у вчиненому. Також письмові заперечення надані прокурором який просить вирок суду першої інстанції залишити без змін.

Заслухавши доповідача, захисника ОСОБА_2, який просив задовольнити апеляційну скаргу, прокурора, який заперечив проти задоволення апеляційної скарги, дослідивши матеріали кримінального провадження та перевіривши доводи, наведені в апеляційній скарзі, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга захисника ОСОБА_2 задоволенню не підлягає з наступних підстав.

Відповідно до ст. 404 КПК України суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.

Захисник ОСОБА_2 в апеляційній скарзі просить вирок суду скасувати в частині за обвинуваченням ОСОБА_3 у вчиненні 09.10.2014 року відкритого викрадення чужого майна, яке належить ОСОБА_9, вчинене повторно, за попередньою змовою групою осіб, як недоведеного, і провадження в цій частині закрити на підставі п.3 ч.1 ст. 284 КПК України.

В суді першої інстанції обвинувачений ОСОБА_3 свою вину у вчиненні інкримінованих йому діянь визнав частково та суду пояснив, що п'ять епізодів злочинів, окрім 09 жовтня 2014 року, визнає повністю та погоджується з викладеними у обвинувальному висновку обставинами їх вчинення. Пояснив, що 09 жовтня 2014 року він дійсно зі своїм знайомим ОСОБА_10 на вул. 50 років СРСР у м. Чернігові зустріли ОСОБА_9, який перебував у нетверезому стані та сам пропонував їм випити разом з ним, показував гроші. В якийсь момент між ОСОБА_10 та ОСОБА_9 виник конфлікт, що переріс у бійку, тому він став їх розбороняти і вибив гроші з руки потерпілого. Куди вони поділися потім, він не знає, але особисто протиправних дій щодо потерпілого ОСОБА_9 не вчиняв.

Однак вина обвинуваченого ОСОБА_3 підтверджується іншими доказами.

Так, обвинувачений ОСОБА_3 не заперечує той факт, що він був присутній під час конфлікту між ОСОБА_10 та потерпілим ОСОБА_11.

Як вбачається з пояснень потерпілого ОСОБА_9, 09 жовтня 2014 року близько 15 години він зайшов до під'їзду та став біля ліфту, ОСОБА_10 забіг за ним та став провокувати конфлікт. Одразу ж за ОСОБА_10 до під'їзду зайшов інший чоловік, якого він тепер знає як ОСОБА_3, та став на східцях біля дверей під'їзду. Йому здалося, що ОСОБА_3 він бачив у ломбарді, коли закладав ноутбук. Розуміючи, що нападники під виглядом вирішення проблеми мають намір заволодіти його грошима, він вийняв з карману гроші, затиснув їх у кулак, та запропонував їм разом випити спиртного. ОСОБА_10 вихопив з кишені ніж та приставив йому до горла. ОСОБА_3 при цьому говорив ОСОБА_10, щоб той заспокоївся, але хто з них вихопив у нього з руки гроші, він не бачив, оскільки ОСОБА_10 вдарив його кулаком у скроню і він на мить знепритомнів. На даний час викрадені у нього кошти в сумі 700 грн. йому відшкодовані батьками ОСОБА_3

В ході проведення слідчого експерименту від 24.11.2014 за участю ОСОБА_3, підозрюваний показав, що коли ОСОБА_10 зайшов разом з потерпілим до під'їзду, він також пішов за ними та сказав ОСОБА_10 А, що не треба чіпати хлопця, однак потерпілий дістав гроші, ОСОБА_10 їх вихопив і вони разом побігли.

Під час огляду місця події від 09.10.2014 року у приміщенні кабінету дільничного опорного пункту міліції № 10 у правому зовнішнього кармані куртки особи, що перебуває у розшуку та матеріали кримінального провадження щодо якої зупинені, було виявлено металевий предмет, схожий на складний ніж, з дерев'яним руків'ям.

Таким чином, у вироку суд першої інстанції в достатній мірі аргументував, що дії обвинуваченого ОСОБА_3 були узгоджені та скоординовані з протиправними діями особи, матеріали кримінального провадження відносно якої виділені в окреме провадження та були спрямовані на відкрите викрадення чужого майна.

Дані протоколу проведення слідчого експерименту, де ОСОБА_3 показував місця вчинення злочинів та який добровільно підписав в повній мірі узгоджуються з показаннями потерпілого ОСОБА_9Ю та протоколом огляду місця події від 09.10.2014 року, а тому ці докази обґрунтовано визнані місцевим судом за достовірні.

Таким чином, колегія суддів вважає, що висновок суду першої інстанції про доведеність вини ОСОБА_3 у вчиненні зазначеного у вироку діяння за обставин, встановлених судом, відповідає фактичним обставинам кримінального провадження, підтверджується сукупністю зібраних у кримінальному провадженні і досліджених в судовому засіданні доказів, яким судом першої інстанції дана оцінка в сукупності з іншими доказами і на підставі яких прийнято законне та обґрунтоване рішення суду.

Дії ОСОБА_3 судом вірно кваліфіковані за ч.2 ст.185 КК України, як таємне викрадення чужого майна, вчинене повторно та за ч.2 ст.186 КК України як відкрите викрадення чужого майна (грабіж), вчинений за попередньою змовою групою осіб, повторно.

Є необґрунтованими посилання захисника в апеляційній скарзі про те, що судом першої інстанції не враховані пояснення обвинуваченого ОСОБА_3, який повністю заперечував свою винуватість та причетність до вчинення відкритого викрадення майна ОСОБА_9, вчиненого за попередньою змовою з ОСОБА_10, наголошуючи на тому, що жодної змови на вчинення злочину з ОСОБА_10 у нього не було, ніяких протиправних дій щодо потерпілого він не вчиняв, навпаки намагався відтягнути ОСОБА_10 від потерпілого. Вказані покази обвинуваченого викладені у вироку суду, їм надана критична оцінка та вони були спростовані іншими доказами у справі, які були викладені у вироку суду першої інстанції. Так само були враховані і покази потерпілого ОСОБА_9

Також, є безпідставними посилання апелянта про невнесення даних про вчинення кримінального правопорушення відносно потерпілого ОСОБА_9 до ЄРДР. Як вбачається з матеріалів кримінального провадження 09.10.2014 року внесено до ЄРДР дані про вчинення даного кримінального правопорушення (а.п.226 зворот т.1).

За таких обставин апеляційна скарга захисника ОСОБА_2 в інтересах обвинуваченого ОСОБА_3 не підлягає задоволенню.

При призначенні виду та міри покарання обвинуваченому ОСОБА_3 колегія суддів вважає, що суд першої інстанції, у відповідності з вимогами ст. ст. 65,66,67 КК України, врахував особу винного, обставини, що обтяжують та пом'якшують покарання, а саме те, що ОСОБА_3 раніше судимий, в тому числі за корисливі злочини, звільнений з місць позбавлення волі 23 квітня 2014 року та перебував під адміністративним наглядом, ніде не працює, у 2015 році проходив стаціонарний курс психологічної корекції та соціальної адаптації в наркологічному центрі закритого типу «Ренессанс» у зв'язку з наркотичною залежністю, а також з огляду на ступінь тяжкості вчинених кримінальних правопорушень та їх кількість у короткий проміжок часу обґрунтовано дійшов висновку про можливість виправлення обвинуваченого шляхом призначення йому покарання у вигляді позбавлення волі в межах частин статей, якими передбачено покарання за вчинені обвинуваченим злочини.

З огляду на вимоги ст. 65 КК України, колегія суддів дійшла висновку, що обрана судом першої інстанції міра покарання обвинуваченому ОСОБА_3 є необхідною й достатньою для його виправлення та попередження нових злочинів.

Під час апеляційного розгляду кримінального провадження не встановлено істотних порушень кримінально-процесуального закону та порушень прав обвинуваченого ОСОБА_3 які б потягли за собою скасування чи зміну вироку суду.

На підставі наведеного, керуючись ст.ст. 404, 405, 407, 419 Кримінального процесуального кодексу України, колегія суддів,

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу захисника ОСОБА_2 в інтересах обвинуваченого ОСОБА_3 - залишити без задоволення.

Вирок Деснянського районного суду м. Чернігова від 01 грудня 2015 року щодо обвинуваченого ОСОБА_3 - залишити без змін.

На підставі ч.5 ст.72 КК України зарахувати ОСОБА_3 в строк відбуття покарання термін попереднього ув'язнення з 09 жовтня 2014 року по 11 жовтня 2014 року та з 28 серпня 2015 року по 03 вересня 2015 року з розрахунку один день попереднього ув'язнення за два дні позбавлення волі.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом трьох місяців з дня проголошення судового рішення судом апеляційної інстанції, а засудженим, який тримається під вартою - в той самий строк з дня вручення йому копії судового рішення.

СУДДІ:

Короїд Ю.М. Сердюк О.Г. Карнаух А.С.