Вирок № 56449080, 15.03.2016, Деснянський районний суд м. Чернігова

Справа № 750/6189/15-к

Провадження № 1-кп/750/12/16

В И Р О К

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

15 березня 2016 року м. Чернігів

Деснянський районний суд м.Чернігова в складі:

головуючого-судді - Мурашко І.А.,

при секретарі - Корончук І.В., Циганок М.А.,

з участю прокурора - Висоцького А.В.,

потерпілого - ОСОБА_1,

обвинуваченого - ОСОБА_2,

захисника - ОСОБА_3,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду в м. Чернігові кримінальне провадження №12015270010002515 по обвинуваченню:

ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженець ІНФОРМАЦІЯ_2, українець, громадянин України, ідентифікаційний номер НОМЕР_1, ІНФОРМАЦІЯ_3, неодружений, не працює, не судимий, зареєстрований: ІНФОРМАЦІЯ_4, проживає:ІНФОРМАЦІЯ_5,

у скоєнні злочину, передбаченого ч.1 ст.121 КК України, -

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_2, 11.04.2015 року, приблизно о 14.30, знаходячись поблизу будинку №2 по вул.Космонавтів у м.Чернігові, у ході сварки, яка виникла на ґрунті раптово виниклих особистих неприязних відносин, умисно наніс один удар ножем в область грудної клітки ОСОБА_1, чим спричинив останньому тілесне ушкодження у вигляді проникаючого колото-різаного торокоабдомінального поранення з пошкодженням печінки, ускладненого гемоперитонеумом, правобічним пневмогемотораксом, яке, відповідно до висновку судово-медичної експертизи №350 від 22.05.2015 року, відноситься до категорії тяжких тілесних ушкоджень, за ознакою небезпеки для життя.

Допитаний у судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_2 свою вину у пред'явленому йому обвинуваченні по ч.1 ст.121 КК України визнав частково та показав, що подія відбулась перед Пасхою, наскільки памятає 11.04.2015 року. Він та матір у підвалі заготовляли макулатуру. ОСОБА_1 зайшов та сказав, коли вони перестануть зносити до підвалу мотлох, на підставі чого між ними виникла словесна суперечка. У нього у руці був ніж, яким він різав картон. ОСОБА_1 узяв його за светр біля шиї та витягнув на вулицю, після чого повалив його на асфальт паралельно лавки біля підїзду та автоматично опинився на ньому. Ніж був у нього у лівій руці і ОСОБА_1 сам на нього наколовся. Потім ОСОБА_1 встав, перебуваючи мабуть у шоковому стані, та пішов додому, а коли вийшов із підїзду, тримаючись за бік, то спитав у нього, чим він його вдарив ножем або ключем. Він побачив, що сорочка ОСОБА_1 була у крові. Руху ножем у бік ОСОБА_1 він не робив та удару йому не наносив, а це відбулось автоматично. При цьому були свідки, один з яких стояв біля підїзду, а інший стояв біля іншого будинку. З показаннями ОСОБА_4 погодився наполовину, вказавши, що це відбувалось на асфальті, а не на лавці.

Після зясування обставин, встановлених під час кримінального провадження, та перевірки їх доказами, обвинувачений вказав, що свою вину визнає повністю та просив пробачення у потерпілого. Однак, на запитання суду вказав, що умисно удар потерпілому не наносив, а просто так вийшло і вину він визнає у тому, що сталось.

Допитаний у судовому засіданні потерпілий ОСОБА_1 показав, що 11.04.2015 року, приблизно о 14.00, йому було необхідно поставити велосипед до підвального приміщення і він побачив, як обвинувачений заносить до підвального приміщення всякий мотлох. Він зробив обвинуваченому зауваження, спитавши, скільки він буде заносити до підвального приміщення мотлох. На його зауваження обвинувачений відреагував агресивно, почав у нецензурній формі висловлювати своє ставлення до його зауваження, при цьому самостійно вийшов із підвального приміщення. Коли він вийшов із підвального приміщення, то знову зробив зауваження обвинуваченому, який на нього відреагував нервово та почав розмахувати руками. Він, щоб припинити агресію з боку обвинуваченого, узяв його за праве плече та пояснював його поведінку, що неможна так ставитись до оточуючих. Обвинувачений намагався звільнитись від захвата його рукою та сів на лавку, але він продовжував тримати обвинуваченого за плече, і у цей момент відчув удар у праву сторону тулубу у районі ребер. Після цього він відпустив обвинуваченого та поставив велосипед до підвального приміщення, але бачив кров на місці удару. Коли він вийшов із підвального приміщення та спитав у обвинуваченого, що у нього було у руці, то обвинувачений відповів, що тримав ключі, але після третього звернення, обвинувачений показав, наскільки памятає, у лівій руці ніж. Він, розуміючи, що медична допомога швидко не приїде, викликав таксі та поїхав до травмпункту ЧМЛ №2. По відчуттю болі він зрозумів, що це був удар якимось предметом, а що це ножове поранення він зрозумів тоді, коли побачив ніж у обвинуваченого. Показання обвинуваченого про те, що він його витягнув з підвального приміщення, повалив його та впав на нього зверху, не відповідають дійсності. У момент заподіяння йому удару нікого не бачив, а коли виходив до таксі, то бачив сусіда. Він не має до обвинуваченого образи та вказав, що у питанні щодо визначення міри покарання обвинуваченому покладається на розсуд суду. З показаннями свідка ОСОБА_4 погодився.

Допитана у судовому засіданні в якості свідка ОСОБА_4 показала, що подія відбувалась напередодні Пасхи. Коли вона трусила білизну біля підїзду, то почула, як у підвалі ОСОБА_2 нецензурно висловлювався на адресу ОСОБА_1 та між ними був конфлікт. Вона повернулась до квартири, а потім почула крики біля підїзду. Коли вона подивилась у вікно, то побачила, як ОСОБА_1 притримував обвинуваченого ліктем в області грудної клітки, а ОСОБА_2, який сидів на лавці, розмахував руками, при цьому у руці у нього був якійсь предмет. Який конкретно у нього у руці був предмет не бачила, але він вдарив ОСОБА_1 в область печінки з правої сторони мабуть тим предметом, при цьому цей предмет був явно гострим. Потім у неї заплакала дитина і вона пішла до неї, а потім бачила, як ОСОБА_1 поїхав на таксі. Удар обвинувачений наніс ОСОБА_1 вправу сторону, коли вони були один до одного обличчям.

З дослідженого у судовому засіданні висновку судово-медичної експертизи ОСОБА_1 №350 від 22.05.2015 року вбачається, що у ОСОБА_1 мається тілесне ушкодження у вигляді проникаючого колото-різаного торокоабдомінального поранення з пошкодженням печінки, ускладненого гемоперитонеумом, правобічним пневмогемотораксом, котре виникло від дії гострого предмету, що має колючо-різальні властивості і відноситься до категорії тяжких тілесних ушкоджень, за ознакою небезпеки для життя.

Тілесне ушкодження, виявлене у ОСОБА_1, по давності утворення може відповідати даті 11.04.2015 року, як на це вказано у постанові про призначення експертизи.

Виходячи з кількості ушкоджень, виявлених у ОСОБА_1, їх характеру та розташування, можна припустити, що він міг піддаватись впливу, як мінімум однієї травмуючої дії у ділянку правої половини грудної клітки.

Тілесне ушкодження, виявлене у ОСОБА_1, спричинялось з силою достатньою для його утворення. Відповідно до наданої на експертизу медичної документації та описаного у ній ранового каналу, вектор травмуючої сили на потерпілого діяв у напрямку справа наліво, зверху вниз(а.п.69-72).

Крім показань потерпілого та свідка, а також частково показань самого обвинуваченого, вищевказаного висновку судово-медичної експертизи №350, винуватість ОСОБА_2 у предявленому йому обвинуваченні, підтверджується іншими доказами, перевіреними у судовому засіданні, а саме:

- рапортом оперативного чергового ЧМВ УМВС України в Чернігівській області, відповідно до якого, 11.04.2015 року, до ЧМЛ №2 за допомогою звернувся ОСОБА_1, проживає:ІНФОРМАЦІЯ_6, про те, що 11.04.2015 року, приблизно о 14.30, сусід із квартири АДРЕСА_1 вдарив ножем у бік(а.п.51);

- протоколом огляду місця події від 11.04.2015 року з ілюстративною таблицею, відповідно до якого була оглянута квартира АДРЕСА_2, а також підвальне приміщення, і у ході огляду у квартирі було виявлено і вилучено футболку сірого кольору з плямами речовини бурого кольору з отвором та кофту світло-сірого кольору з плямами речовини бурого кольору, а у підвальному приміщенні виявлено та вилучено предмет ззовні схожий на ніж(а.п.53-56);

- документом: листом головного лікаря ЧМЛ №2 від 23.04.2015 року(а.п.64), відповідно до якого ОСОБА_1 знаходився на стаціонарному лікуванні у ІІ хірургічному відділенні з 11.04.2015 року по 21.04.2015 року з діагнозом:проникаюче колото-різане торакоабдомінальне поранення з пошкодженням печінки, гемоперитоніум, правобічний пневмогемоторакс;

- висновком №552(б) від 23.06.2015 року біологічної експертизи, відповідно до якого кров ОСОБА_1 відноситься до 0(І) з ізогемаглютиніном анти-А, анти-В групи крові системи АВ0, а кров ОСОБА_2 до В(ІІІ) з ізогемаглютиніном анти-А групи крові системи АВ0; на наданих на експертне дослідження речах, вилучених у ході огляду місця події, виявлено кров людини; з урахуванням групи крові осіб, які проходять по справі, не виключається походження виявлених на речах слідів крові від потерпілого ОСОБА_1 та виключається від ОСОБА_2В.(а.п.75-79);

- протоколом проведення слідчого експерименту від 07.05.2015 року, відповідно до якого, при застосуванні безперервного відеозапису, підозрюваний ОСОБА_2 повідомив про обставини отримання потерпілим тілесного ушкодження, зокрема щодо дати, часу та місця отримання потерпілим тілесних ушкоджень, обстановки, яка передувала цьому, а також безпосередніх обставин отримання потерпілим тілесних ушкоджень(а.п.88);

- відеозаписом проведення слідчого експерименту на DVD-R диску щодо дати, часу та місця отримання потерпілим тілесних ушкоджень, обстановки, яка передувала цьому, а також безпосередніх обставин отримання потерпілим тілесних ушкоджень, при цьому ОСОБА_2 заперечував, що наносив удар потерпілому, а також вказав, що злочину не вчиняв та своєї вини не відчуває(а.п.87);

- протоколом предявлення речей для впізнання від 24.06.2015 року, відповідно до якого, перед предявленням речей для впізнання, на запитання слідчого Отрашевський С.В. відповів, що 11.04.2015 року, знаходячись біля підїзду №4 будинку №2 по вул.Космонавтів у м.Чернігові, ножем наніс удар у праву частину грудної клітки ОСОБА_1, а після предявлення речей для впізнання, ОСОБА_2 впізнав ніж під №4 та заявив, що це саме той ніж, яким він наніс тілесне ушкодження ОСОБА_1М.(а.п.89-92).

Згідно висновку судово-психіатричної експертизи №105 від 09.02.2016 року ОСОБА_2 психічним розладом не страждає і у період часу, до якого відноситься правопорушення, у вчиненні якого він обвинувачується, не страждав, та за своїм психічним станом він міг усвідомлювати свої дії та керувати ними.

З показань у судовому засіданні експерта ОСОБА_5 вбачається, що він підтвердив висновок судово-психіатричної експертизи №105 та вказав, що дані про хворобу ОСОБА_2 у свідоцтві про хворобу, що надійшло з Чернігівського обєднаного міського військового комісаріату, не вплинули б на висновки вказаної експертизи.

Дослідивши вищевказані докази, перевіривши доводи обвинувачення та показання обвинуваченого ОСОБА_2 про те, що він тілесних ушкоджень ОСОБА_1 не наносив та злочину не вчиняв, з врахуванням його показань на при кінці судового засідання, а також доводи його захисника щодо розбіжностей у показаннях потерпілого та свідка, що конфлікт між обвинуваченим та потерпілим виник з вини у тому числі і потерпілого, суд приходить до висновку, що такі показання обвинуваченого слід розцінювати, як намагання перекласти вину за наслідки своїх дій на потерпілого з метою уникнення покарання за вчинений злочин, і що обвинувачення, предявлене ОСОБА_2, знайшло своє підтвердження у судовому засіданні у повному обсязі. Показання обвинуваченого суперечать перевіреним у судовому засіданні показанням потерпілого ОСОБА_1, які є послідовними та логічними щодо обставин, викладених в обвинуваченні. Показання потерпілого ОСОБА_1 повністю узгоджуються з фактичними даними, що містяться у висновку судово-медичної експертизи про отримані ним тілесні ушкодження щодо їх характеру, локалізації та обставин отримання, які є об'єктивними даними, при цьому суд враховує, що будь-яких обєктивних даних, які б ставили під сумнів отримання потерпілим тілесних ушкоджень, стороною захисту суду не надано. З фактичними даними, що містяться у показаннях потерпілого та висновку судово-медичної експертизи, детально узгоджуються фактичні дані, що містяться у показаннях свідка ОСОБА_4, рапорті оперативного чергового, протоколі огляду місця події, листі головного лікаря ЧМЛ №2, висновку судово-медичної експертизи №552(б), а також у протоколах проведення слідчого експерименту з відеозаписом до нього та предявлення речей для впізнання щодо дати, часу та місця отримання потерпілим тілесних ушкоджень, обстановки, яка передувала цьому, а також щодо самого факту отримання потерпілим тілесних ушкоджень.

При оцінці показань свідка ОСОБА_4, суд враховує зміст її показань, фактичні дані, що містяться у інших досліджених у судовому засіданні доказах, що у судовому засіданні свідок ОСОБА_4 надала послідовні та логічні показання щодо часу, місця та способу вчинення злочину обвинуваченим. Такі її показання повністю узгоджуються з показаннями потерпілого, а також з фактичними даними, що містяться у висновку судово-медичної експертизи щодо характеру, локалізації та обставин отримання потерпілим тілесних ушкоджень, які є обєктивними даними, і не залежать від волі будь-яких осіб. Таким чином показання свідка ОСОБА_4, є належним, допустимим та достовірним доказом, що підтверджує обвинувачення, предявлене ОСОБА_2

Враховуючи викладене, суд вважає, що фактичні дані, що містяться у показаннях потерпілого, свідка ОСОБА_4, висновках судово-медичних експертиз, рапорті оперативного чергового, протоколі огляду місця події, листі головного лікаря ЧМЛ №2, а також у протоколах проведення слідчого експерименту з відеозаписом до нього та предявлення речей для впізнання щодо дати, часу та місця отримання потерпілим тілесних ушкоджень, обстановки, яка передувала цьому, а також щодо самого факту отримання потерпілим тілесних ушкоджень, а крім того у показаннях самого обвинуваченого щодо дати, часу та місця отримання потерпілим тілесних ушкоджень, обстановки, яка передувала цьому, у своїй сукупності повністю узгоджуються між собою, і вказують на винуватість ОСОБА_2 у вчиненні злочину за обставин, що викладені в обвинуваченні, та спростовують показання обвинуваченого ОСОБА_2 і доводи його захисника, у звязку з чим дії ОСОБА_2 правильно кваліфіковані органом досудового розслідування за ч.1 ст.121 КК України, як умисне тяжке тілесне ушкодження, тобто умисне тяжке тілесне ушкодження, небезпечне для життя в момент заподіяння.

Вирішуючи питання про міру покарання обвинуваченому, суд враховує характер та ступінь тяжкості вчиненого злочину, який є тяжким злочином, конкретні обставини справи, що злочин вчинено відносно особи, яка тілесних ушкоджень ОСОБА_2 не наносила, наслідки, що настали від злочину, відсутність цивільного позову потерпілого у кримінальному провадженні, що потерпілий не настоював на суворому покаранні обвинуваченому, а поклався щодо призначення покарання на розсуд суду, особу обвинуваченого - його вік, сімейний стан, освіту обвинуваченого, стан його здоров'я, відповідно даних, що надані прокурором та містяться у матеріалах кримінального провадження, а також повідомлені самим обвинуваченим, що обвинувачений не працює, його матеріальний стан, формально позитивну характеристику обвинуваченого за місцем реєстрації та відсутність негативних характеристик на обвинуваченого за місцем його проживання, що обвинувачений не притягувався до адміністративної та кримінальної відповідальності.

Не дивлячись на те, що обвинувачений на при кінці судового засідання вказав, що вину визнає повністю, але умисно удар потерпілому не наносив, а просто так вийшло, суд, враховуючи його показання та позицію щодо предявленого обвинувачення на попередніх судових засіданнях, приходить до висновку про відсутність обставин, які пом'якшують покарання обвинуваченому.

Обставин, які обтяжують покарання обвинуваченому, у судовому засіданні не встановлено.

З урахуванням викладеного, виходячи з тяжкості злочину, його наслідків, характеру дій обвинуваченого та даних про особу обвинуваченого, який у судовому засіданні фактично не виявив каяття у вчиненому, при відсутності цивільного позову потерпілого у кримінальному провадженні та того, що потерпілий не настоював на суворому покаранні для обвинуваченого, суд приходить до висновку, що ОСОБА_2 необхідно призначити покарання у вигляді позбавлення волі з ізоляцією від суспільства, при цьому відповідно до мінімальної межі санкції частини статті, якою передбачено покарання за вчинений обвинуваченим злочин.

Саме таке покарання, з врахуванням обставин вчинення злочину, його наслідків, думки потерпілого щодо призначення покарання, а також даних, що характеризують особу обвинуваченого, буде необхідним та достатнім для виправлення обвинуваченого та попередження вчинення ним нових злочинів.

Вирішуючи питання про цивільний позов прокурора, суд приймає до уваги, що позов підтверджується, як доказами, що були досліджені у судовому засіданні, так і розрахунком витрат ЧМЛ №2 на лікування хворого ОСОБА_1, при цьому не заперечується обвинуваченим, а тому є обґрунтованим та підлягає задоволенню у повному обсязі.

Речові докази: футболку сірого кольору з плямами речовини бурого кольору, кофту світло-сірого кольору з плямами речовини бурого кольору(а.п.60), - необхідно повернути ОСОБА_1, металевий предмет зовні схожий на ніж(а.п.60),- необхідно знищити.

Процесуальні витрати у кримінальному провадженні у сумі 1 719,84 грн. на залучення експертів підлягають стягненню з обвинуваченого на користь держави.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.370, 371, 374 КПК України, суд,-

З А С У Д И В :

ОСОБА_2 визнати винним у вчиненні злочину, передбаченого ч.1 ст.121 КК України, і призначити йому покарання у вигляді пяти років позбавлення волі.

Цивільний позов прокурора задовольнити, стягнути з ОСОБА_2 375,70 грн. на користь Чернігівського міського бюджету(р/р 31413544700002 ГУ ДКСУ в Чернігівській області МФО 853592, код ЄДРПОУ 38054398).

Речові докази: футболку сірого кольору з плямами речовини бурого кольору, кофту світло-сірого кольору з плямами речовини бурого кольору(а.п.60), - повернути ОСОБА_1, металевий предмет зовні схожий на ніж(а.п.60), - знищити.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь держави 1 719,84 грн. процесуальних витрат.

Початок строку відбування покарання ОСОБА_2 обчислювати з дня приведення вироку у виконання.

Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

На вирок може бути подана апеляційна скарга до апеляційного суду Чернігівської області протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Головуючий: І.А.Мурашко