Постанова № 5644868, 25.03.2009, Покровський міськрайонний суд Донецької області (до 25.04.2025 - Красноармійський міськрайонний суд Донецької області)

Справа №2а-301/09

П О С Т А Н О В А

І м е н е м У к р а ї н и

25 березня 2009 року Красноармійський міськрайонний суд Донецької області

у складі: головуючого судді Пелеп Ю.К.

при секретарі Григор’євій С.В.

за участю позивача ОСОБА_1,

розглянув у відкритому судовому засіданні у м.Красноармійськ адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 праці та соціального захисту населення Красноармійської міської ради Донецької області про визнання неправомірною відмови у виплаті щорічної допомоги на оздоровлення та стягнення недоотриманих сум за 2004-2008 роки, -

В С Т А Н О В И В:

Позивач ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 праці та соціального захисту населення Красноармійської міської ради Донецької області про визнання неправомірною відмови у виплаті щорічної допомоги на оздоровлення та стягнення недоотриманих сум за 2004-2008 роки, зазначивши в обґрунтування позовних вимог, що він має статус громадянина, постраждалого від наслідків Чорнобильської катастрофи, 2 групи інвалідності.

Відповідно до ст.48 Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, що постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» йому, як учаснику ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС 2 групи інвалідності передбачена щорічна компенсаційна виплата за шкоду, заподіяну здоров’ю в розмірі п’яти мінімальних заробітних плат. Розмір мінімальної заробітної плати визначається на момент виплати.

Відповідач в порушення зазначеного закону виплатив компенсацію на його оздоровлення в 2004 році в розмірі 26,70 гривень, в 2005 році – 120 гривень, в 2006 році – 120 гривень, в 2007 році - 120 гривень, в 2008 році - 120 гривень, а отже, він недоотримав щорічну компенсацію за шкоду, заподіяну здоров’ю, за 2004-2008 роки в розмірі 9038,30 гривень, тому просить стягнути з відповідача на свою користь цю суму. Він також просить визнати незаконною відмову ОСОБА_2 праці та соціального захисту населення у виплаті йому щорічної допомоги на оздоровлення за 2004-2008 роки.

В судовому засіданні позивач ОСОБА_1 підтримав позовні вимоги в обсязі заявленого позову.

Представник відповідача ОСОБА_2 праці та соціального захисту населення Красноармійської міської ради Донецької області надала суду заяву про розгляд справи у її відсутності, позовні вимоги не визнала, посилаючись на ст.ст.62,63 Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» №796-ХII від 28.02.1991 року, які передбачають, що витрати, пов’язані з реалізацією цього закону, фінансуються за рахунок державного бюджету. Виходячи з фінансових можливостей, держава гарантує виплату допомоги на оздоровлення в розмірах, передбачених постановами Кабінету Міністрів України №562 від 12.07.2005 року та №836 від 26.07.1996 року (а.с.18).

Заслухавши пояснення позивача, дослідивши матеріали справи, суд встановив наступне.

Позивач ОСОБА_1 віднесений до першої категорії осіб, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, що підтверджується посвідченням серії А №019095, визнаний інвалідом 2 групи внаслідок захворювання, отриманого при ліквідації аварії (а.с.11).

Згідно довідки, відповідач сплатив позивачу щорічну допомогу на оздоровлення за 2004 рік 25.11.2004 року в розмірі 26,70 гривень, за 2005 рік 28.11.2005 року – 120 гривень, за 2006 рік 31.08.2006 року – 120 гривень, за 2007 рік 11.09.2007 року - 120 гривень, за 2008 рік 17.06.2008 року - 120 гривень (а.с.4).

В жовтні 2008 року позивач звернувся до відповідача з заявою про виплату різниці між фактично отриманими сумами допомоги на оздоровлення та сумами, належними йому до виплати відповідно до положень ст.48 Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» №796-ХII від 28.02.1991 року (а.с.5).

19.11.2009 року позивач отримав відповідь про відмову у виплаті різниці з тих підстав, що як базу для нарахування сум допомоги на оздоровлення відповідач використовував наведені вище положення Постанов Кабінету Міністрів України, яка стала підставою для звернення до суду за захистом порушених прав та інтересів (а.с.6).

Згідно ч.2 ст.19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов’язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, передбачені Конституцією та Законами України.

Пунктом 1 ст.92 Конституції України встановлено, що виключно законами України визначаються права і свободи людини і громадянина, гарантії цих прав і свобод, основні обов’язки громадянина.

Відповідно до положень ч.4 ст.48 Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» №796-ХII від 28.02.1991 року щорічна допомога на оздоровлення учасникам ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС 1 категорії 2 групи інвалідності виплачується у розмірі п’яти мінімальних заробітних плат. При цьому розмір мінімальної заробітної плати визначається на момент виплати.

Відповідно до ст.9 КАС України, суд при вирішенні справ керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Суд вирішує справи на підставі Конституції та законів України, а також міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України. Суд застосовує інші нормативно-правові акти, прийняті відповідним органом на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. У разі невідповідності нормативно-правового акта Конституції України, закону України, міжнародному договору, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України, або іншому правовому акту суд застосовує правовий акт, який має вищу юридичну силу.

Відповідно до ст.22 Конституції України при прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод.

За таких обставин, щорічна грошова допомога на оздоровлення позивачу має бути виплачена в розмірі, передбаченому Законом України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».

Законом України «Про внесення змін до Закону України «Про державний бюджет України на 2004 рік» №1801-IV від 17.06.2004 року мінімальну заробітну плату в розмірі 237 гривень визначено з 01.09.2004 року.

Відповідно до Закону України «Про державний бюджет України на 2005 рік» від 23.12.2004 року розмір мінімальної заробітної плати встановлений з 01.01.2005 року у розмірі 262 гривні, з 01.04.2005 року – 290 гривень, з 01.07.2005 року – 310 гривень, з 01.09.2005 року – 332 гривні.

Відповідно до Закону України «Про державний бюджет України на 2007 рік» від 19.12.2006 року розмір мінімальної заробітної плати встановлений з 01.01.2007 року в розмірі 400 гривень, з 01.04.2007 року - 420 гривень, з 01.07.2007 року – 440 гривень, з 01.10.2007 року - 460 гривень.

Законом України «Про держаний бюджет України на 2008 рік» від 28.12.2007 року з 01.01.2008 року розмір мінімальної заробітної плати становить 515 гривень, з 01.04.2008 року – 525 гривень, з 01.10.2008 року – 545 гривень.

Зі змісту вимог Закону України «Про державний бюджет України на 2005 рік» не вбачається будь-яких обмежень щодо можливостей застосування розміру мінімальної заробітної плати з метою реалізації норми ст.48 Закону України « Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».

Згідно ст.77 Закону України «Про державний бюджет України на 2006 рік» від 20.12.2005 року дію абзаців другого, третього, четвертого, п'ятого, шостого та сьомого частини першої, частини третьої, абзаців другого, третього, четвертого, п'ятого, шостого, сьомого частини четвертої та частини сьомої статті 48 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» на 2006 рік зупинено.

Тому суд вважає, що в частині позову про стягнення заборгованості недоотриманої суми на оздоровлення за 2006 рік у розмірах відповідно до мінімальної заробітної плати необхідно відмовити.

Пунктом 30 ст.71 Закону України «Про державний бюджет України на 2007 рік» з метою приведення окремих норм законів у відповідність із цим Законом зупинено на 2007 рік дію абзаців 2-7 частини 4 ст.48 Закон №796-Х11 в частині виплати допомоги на оздоровлення у розмірах відповідно до мінімальної заробітної плати.

Однак, Рішенням Конституційного Суду України від 09.07.2007 року у справі №1-29/2007 визначено, що положеннями Закону України «Про державний бюджет України на 2007 рік» не можуть скасуватися чи змінюватися обсяги прав і обов’язків, пільг, компенсацій і гарантій громадян, передбачених іншими законами України, не можуть вноситися зміни, зупинятися дія чинних законів України, а також встановлюватися інше (додаткове) правове регулювання відносин, що є предметом інших законів України.

22.05.2008 року Конституційним Судом України у справі №1-28/2008 (справа щодо предмету та змісту закону про Державний бюджет України) ухвалено Рішення №10-рп/2008, відповідно до якого, визнані такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), положення, зокрема, пункти 24-34 розділу П «Внесення змін до деяких законодавчих актів України», Закону України «Про державний бюджет України на 2008 рік та внесення змін до деяких законодавчих актів України».

Конституційний Суд України відзначив, що законом про держбюджет не можна вносити зміни до інших законів, зупиняти їх дію чи скасовувати їх, оскільки з об’єктивних причин це створює протиріччя у законодавстві, і як наслідок – скасування та обмеження прав і свобод людини і громадянина.

Відповідач на підставі ст.99 КАС України наполягає на застосуванні щодо позовних вимог позивача про стягнення недоотриманої суми допомоги на оздоровлення за 2004 -2005 роки строку звернення до суду.

Відповідно до ст.100 КАС України пропущення строку звернення до адміністративного суду є підставою для відмови у задоволенні адміністративного позову за умови, якщо на цьому наполягає одна із сторін

В судовому засіданні встановлено, що ОСОБА_1 звернувся з позовом до суду 12.02.2009 року (а.с.2).

Відповідно до ст.99 ч.2 КАС України для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється річний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод та інтересів.

Однак, відповідно до ч.3 ст.99 КАС України для захисту прав, свобод та інтересів особи Кодексом адміністративного судочинства та іншими законами можуть встановлювати інші строки для звернення до адміністративного суду.

Закон «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» спрямований на захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи та вирішення проблем медичного та соціального характеру.

Згідно зі ст.13 зазначеного Закону держава бере на себе відповідальність за шкоду, заподіяну громадянам і зобов’язується відшкодувати його за пошкодження здоров’я або втрату працездатності громадянам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи.

Відповідно до п.3 ч.1 ст.268 ЦК України позовна давність не поширюється на вимогу про відшкодування шкоди, завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров’я або смертю.

Враховуючи особливий статус громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, та обумовлену цим необхідність їх соціального захисту, суд приходить до висновку, що щорічна грошова допомога на оздоровлення повністю охоплюється поняттям «відшкодування шкоди, завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров’я».

Отже, позовні вимоги ОСОБА_1 про стягнення недоотриманих сум на оздоровлення суд відносить до переліку вимог, на які згідно ст.268 ЦК України не поширюється позовна давність.

Враховуючи вищевикладене, суд вважає, що дії відповідача щодо відмови позивачу в виплаті заборгованості по компенсації на оздоровлення за 2004, 2005, 2007, 2008 роки згідно розмірів, встановлених ст.48 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» у розмірах менших від п’яти мінімальних заробітних плат, є неправомірними.

За таких обставин та на підставі ст.48 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», відповідач повинен виплатити позивачу, який є учасником ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС 1 категорії 2 групи інвалідності, допомогу на оздоровлення в таких розмірах: за 2004 рік 237 гривень х 5 – 26,70 гривень = 1158,30 гривень, за 2005 рік 332 гривень х 5 – 120 гривень = 1540 гривень, 2007 рік 440 гривень х 5 – 120 гривень = 2080 гривень, за 2008 рік в таких розмірах: 525 гривень х 5 – 120 гривень = 2505 гривень. Загальна сума, яка підлягає стягненню на користь позивача складає 7283,30 гривень.

Оскільки відповідач є державною бюджетною установою, суд вважає можливим у відповідності до ст.88 КАС України звільнити його від сплати судових витрат на користь держави.

Керуючись Законом України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» №796-XII від 28.02.1991 року, Законом України «Про внесення змін до Закону України «Про державний бюджет України на 2004 рік», Законом України «Про державний бюджет України на 2005 рік», Законом України «Про державний бюджет України на 2007 рік», Законом України «Про державний бюджет України на 2008 рік», ст.ст.11, 17-20, 69-72, 86, 94, 99, 100, 158-163, 167, 185, 186, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 праці та соціального захисту населення Красноармійської міської ради Донецької області про визнання неправомірною відмови у виплаті щорічної допомоги на оздоровлення та стягнення недоотриманих сум за 2004-2008 роки задовольнити частково.

Визнати протиправними дії ОСОБА_2 праці та соціального захисту населення Красноармійської міської ради Донецької області щодо відмови у виплаті ОСОБА_1 щорічної допомоги на оздоровлення за 2004, 2005, 2007, 2008 роки відповідно до Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».

Стягнути з ОСОБА_2 праці та соціального захисту населення Красноармійської міської ради Донецької області з р/р 35217018001530 в ГУДКУ в Донецькій області МФО 834016 ЗКПО 25953161 за рахунок коштів Державного бюджету України на користь ОСОБА_1 недоотриману суму компенсації на оздоровлення за 2004, 2005, 2007, 2008 роки в сумі 7283,30 гривень.

В частині позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 праці та соціального захисту населення Красноармійської міської ради Донецької області про стягнення недоотриманої допомоги на оздоровлення за 2006 рік відмовити.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Донецького апеляційного адміністративного суду через Красноармійський міськрайонний суд шляхом подачі в 10-денний строк з дня проголошення постанови заяви про апеляційне оскарження і поданням після цього протягом 20 днів апеляційної скарги, з подачею її копії до апеляційної інстанції або в порядку ч.5 ст.186 КАС України.

Суддя