Рішення № 56448368, 10.03.2016, Генічеський районний суд Херсонської області

Справа № 653/75/16-ц

Провадження № 2/653/232/16

РІШЕННЯ

іменем України

10.03.2016 м. Генічеськ

Генічеський районний суд Херсонської області, у складі:

головуючої судді Шарко Н.А.,

секретаря Разумної Телик А.В.,

відповідача ОСОБА_1

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Генічеську цивільну справу за позовом публічного акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

встановив:

публічне акціонерне товариство Комерційний банк «Приватбанк» (далі позивач або ПАТ КБ «Приватбанк») звернулось до суду з позовом до ОСОБА_1, в якому просило стягнути з відповідача заборгованість за кредитним договором № б/н від 06 листопада 2007р. у розмірі 12865 грн. 38 коп., та судові витрати у сумі 1378 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що 06 листопада 2007р. між ЗАТ КБ «Приватбанк», (правонаступником якого є ПАТ КБ «Приватбанк») та ОСОБА_1 укладено кредитний договір № б/н, відповідно до умов якого, остання отримала кредит у розмірі 8000 грн., у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 22.80 % на рік на суму залишку заборгованості за кредитом. Відповідач належним чином не виконав зобов'язання за договором, у зв'язку з чим станом на 30 листопада 2015 р. за ним рахується заборгованість у сумі 12865 грн. 38 коп., яку позивач просить стягнути на його користь разом з витратами по оплаті судового збору в сумі 1378 грн.

У судове засідання представник позивача не зявився, надав суду письмову заяву з проханням розглянути справу у його відсутність, позовні вимоги підтримав, просив їх задовольнити.

Відповідач у судове засідання не зявився, про час та місце розгляду справи був повідомлений шляхом направлення поштового повідомлення, а тому суд вважає за можливе згідно ст. ст.224, 226 ЦПК Українипровести заочний розгляд даної справи.

Суд, вивчивши матеріали справи, вважає, що позов підлягає частковому задоволенню виходячи з наступного.

З матеріалів справи вбачається, що згідно заяви позичальника №4627087874737473 від 06 листопада 2007р., між ЗАТ КБ «Приватбанк» та ОСОБА_1 був укладений договір №б/н, який складається з заяви позичальника та «Умов та Правил надання банківських послуг». Відповідач отримав кредит у розмірі 8000 грн., у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 22.80 % на рік на суму залишку заборгованості за кредитом з кінцевим терміном повернення, що відповідає строку дії картки.

Згідно наданих позивачем статутних документів, публічне акціонерне товариство комерційний банк «Приватбанк» є правонаступником прав та обов'язків закритого

акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк», у зв'язку з чим на підставі рішення загальних зборів акціонерів від 30.04.2009 року змінено найменування з закритого акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк» на публічне акціонерне товариство комерційний банк «Приватбанк», про шо зазначено у п.1.1. Статуту ПАТ КБ «Приватбанк» в новій редакції. 17.07.2009 року проведено державну реєстрацію вищевказаних змін, що вбачається з Довідки ЄРДПОУ серії АА № 241170 від 21.07.2009 року.

У відповідності з ч.1ст. 1054 ЦК Україниза кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

Порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання) (ст. 610 ЦК України).

Одним із видів порушення зобов'язання є прострочення - невиконання зобов'язання в обумовлений сторонами строк.

Відповідно до ч.2 ст.1050, ч.2 ст.1054 ЦК України,якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути кредит частинами, то в разі прострочення повернення чергової частини кредитодавець має право вимагати дострокового повернення частини кредиту, що залишилася, та сплати належних йому процентів.

Згідно зі ст. 526 ЦК Українизобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цьогоКодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

У відповідності дост. 530 ЦК Україниякщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно розрахунку заборгованості за договором №б/н, станом на 30 листопада 2015р. ОСОБА_1 має заборгованість у сумі 12865 грн. 38 коп., яка складається з наступного: заборгованість за кредитом 9187,39 грн.; заборгованість по процентам за користування кредитом 2727,26 грн.; пеня за несвоєчасність виконання зобовязання за договором 100,00 грн.; штраф (фіксована частина) 250,00 грн.; штраф (відсоткова складова) 600,73 грн.

У той же час, суд частково погоджується з даним розрахунком виходячи з наступного.

Згідно ч. 1 ст. 546, ч.3 ст. 549 ЦК Українивиконання зобов'язання забезпечується, зокрема, неустойкою (штраф, пеня). Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до п. 8.6. «Умов та Правил надання банківських послуг» при порушенні Позичальником строків платежів по будь-якому з грошових зобов'язань, передбачених договором, більш ніж на 120 днів, Позичальник зобов'язаний сплатити Банку штраф у розмірі 500 грн. + 5% від суми заборгованості по кредитному ліміту з врахуванням нарахованих та прострочених відсотків і комісій.

Аналізуючи вище вказані вимоги, суд приходить до висновку, що позивач, звертаючись до суду з даним позовом, просив застосувати до відповідача подвійну цивільно-правову відповідальність одного й того ж виду за одне й те саме порушення договірного зобов'язання - прострочення виконання грошового зобов'язання, що суперечить вимогам ч.1 ст. 61 Конституції Українита ч.3ст. 509 ЦК України, згідно з якими, ніхто не може бути двічі притягнений до юридичної відповідальності одного виду за одне й те саме правопорушення, а зобов'язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

За таких обставин, в задоволенні вимоги про стягнення з відповідача штрафів має бути відмовлено.

Таким чином, у судовому засіданні встановлено, що ОСОБА_1 дійсно не виконала зобовязання за договором від 06 листопада 2007 року, а тому вимоги ПАТ КБ «Приватбанк» в частині стягнення заборгованості за кредитом у сумі 9187,39 грн.,

заборгованості по процентам 2727,26 грн., заборгованість за пенею та комісією у сумі 100,00 грн., підлягають задоволенню.

На підставіст. 88 ЦПК Україниз відповідача підлягають стягненню на користь ПАТ КБ «Приватбанк» витрати по оплаті судового збору в сумі 1378 грн.

Керуючись ст. ст.212-215 ЦПК України, суд

вирішив:

позов публічного акціонерного товариства Комерційного банку „Приватбанк до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором - задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 (ІНФОРМАЦІЯ_1, ІНПП НОМЕР_1, адреса проживання: ІНФОРМАЦІЯ_2), на користь ПАТ КБ «Приватбанк» (код ЄДРПОУ 14360570) заборгованість у розмірі 12014 (дванадцять тисяч чотирнадцять) грн. 65 коп. за договором №б/н від 06 листопада 2007 р., та судовий збір у сумі 1378 (одна тисяча триста сімдесят вісім) грн. 00 коп.

В іншій частині позову відмовити.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку через суд першої інстанції шляхом подачі апеляційної скарги протягом десяти днів з дня проголошення рішення.

У разі якщо рішення було постановлено без участі особи, яка його оскаржує, апеляційна скарга подається з дня отримання копії рішення.

Суддя ОСОБА_2