Рішення № 56446558, 10.03.2016, Хаджибейський районний суд міста Одеси (до 25.04.2025 - Малиновський районний суд м. Одеси)

Справа № 521/15780/15-ц

Провадження №2/521/894/16

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 березня 2016 року місто Одеса

Малиновський районний суд м. Одеси, у складі:

головуючого судді Леонова О.С.,

при секретарі Малиш О.Л.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розподіл спільного сумісного майна подружжя, -

ВСТАНОВИВ:

22.09.2015 року ОСОБА_1 звернулася в суд з позовом до ОСОБА_2 про розподіл спільного сумісного майна подружжя.

В обґрунтування заявлених вимог вона зазначила, що 19.07.2003 року між нею та відповідачем було укладено шлюб, про що відділом державної реєстрації актів цивільного стану Одеського міського управління юстиції було зроблено актовий запис № 571. Рішенням Малиновського районного суду м. Одеси від 06.03.2012 року справа № 2/1519/8552/11 шлюб між ними було розірвано, через різні погляди на подружнє життя. З нею залишилась проживати їх спільна донька ОСОБА_3. В подальшому позивач вийшла заміж та змінила прізвище на ОСОБА_1.

За період спільного проживання сторони набули майно, а саме: автомобіль БМВ 330, 2000 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_1 та Тойота селіка, 1978 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_2.

Після розірвання шлюбу вона та відповідач припинили проживати разом, і відповідач забрав майно собі, що вона вважає несправедливим. В порядку розподілу спільного сумісного майна позивач бажає одержати свою частку в натурі.

Просить суд в порядку розподілу спільного сумісного майна подружжя виділити ОСОБА_1 частину спільно нажитого майна в натурі, а саме автомобіль БМВ 330, 2000 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_1.

Позивач в судове засідання не з'явилась про час та місце розгляду справи повідомлялась належним чином, представником позивача ОСОБА_4 було надано заяву від 02.03.2016 року про розгляд справи за відсутності позивача.

Представник позивача ОСОБА_4 в судовому засіданні від 17.02.2016 р. підтримав позовні вимоги та наданні до суду додаткові письмові пояснення стосовно суті заявлених вимог (а.с. 48-50), та просив суд задовольнити позовну заяву у повному обсязі. Крім того зазначив, що позивач не згодна отримати від відповідача грошову компенсацію замість її частки у праві спільної сумісної власності на майно, просив суд виділити їй частину спільно нажитого майна в натурі, а саме автомобіль БМВ 330 СІ, 2000 року випуску, VIN код НОМЕР_4, реєстраційний номер НОМЕР_1.

Відповідач в судове засідання не з'явився з невідомих суду причин, хоча про час та місце розгляду справи повідомлявся належним чином. Суд, у зв'язку з неявкою відповідача та неповідомленням про поважні причини такої неявки в судове засідання, в порядку статті 169 ЦПК України, зі згоди позивача ухвалює рішення про заочний розгляд справи та прийняття по справі заочного рішення, що відповідає положенням ст. 224 ЦПК України.

Суд, вислухавши пояснення представника позивача, вивчивши зібрані в справі докази, вважає, що позов підлягає частковому задоволенню виходячи з наступного .

Основою майнових відносин подружжя є положення про те, що майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу); вважається, що кожна річ, набута за час шлюбу, крім речей індивідуального користування, є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя (стаття 60 СК України).

Об'єктом права спільної сумісної власності подружжя може бути будь-яке майно, за винятком виключеного з цивільного обороту (стаття 61 СК України).

Здійснення подружжям права спільної сумісної власності регламентовано статтею 63 СК України, згідно з якою дружина та чоловік мають рівні права на володіння, користування і розпоряджання майном, що належить їм на праві спільної сумісної власності, якщо інше не встановлено домовленістю між ними.

Розпоряджання спільним сумісним майном подружжя може відбутися шляхом його поділу, виділення частки. Поділ майна, що є у спільній сумісній власності подружжя, є підставою набуття особистої власності кожним з подружжя.

Право подружжя на поділ майна, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, закріплено у статті 69 СК України. Поділ майна, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, здійснюється шляхом виділення його в натурі, а у разі неподільності присуджується одному з подружжя, якщо інше не визначено домовленістю між ними (частини перша, друга статті 71 СК України), або реалізується через виплату грошової чи іншої матеріальної компенсації вартості його частки (частина друга статті 364 ЦК України).

Згідно ч.1 ст. 70 СК України у разі поділу майна, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, частки майна дружини та чоловіка є рівними, якщо інше не визначено домовленістю між ним або шлюбним договором.

Матеріалами справи встановлено, що між сторонами по справі 19.07.2003 року було укладено шлюб, про що відділом державної реєстрації актів цивільного стану Одеського міського управління юстиції зроблено актовий запис № 571 (а.с.4)

Заочнім рішенням Малиновського районного суду м. Одеси від 06.03.2012 року шлюб між позивачем та відповідачем було розірвано (а.с.4-5).

Після розірвання шлюбу 14.09.2012 року позивач уклала шлюб з ОСОБА_5, змінивши прізвище з ОСОБА_6 на ОСОБА_1 (а.с.6).

Згідно п. 19 постанови Пленуму Верховного Суду України від 21 грудня 2007 року №11 «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя», вирішуючи спори про поділ майна подружжя, суди повинні враховувати, що само по собі розірвання шлюбу не припиняє права спільної сумісної власності подружжя на майно, набуте за час шлюбу.

В період шлюбу сторони придбали: автомобіль БМВ 330, 2000 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_1 та Тойота селіка, 1978 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_2.

Підпунктами 23-25 постанови Пленуму Верховного Суду України від 21.12.2007 року № 11 «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя» судам роз'яснено, що вирішуючи спори між подружжям про майно, необхідно встановлювати обсяг спільно нажитого майна, наявного на час припинення спільного ведення господарства, з'ясовувати джерело і час його придбання. До складу майна, що підлягає поділу включається загальне майно подружжя, наявне у нього на час розгляду справи, та те, що знаходиться у третіх осіб.

Згідно баз даних РПС, НАІС ТСЦ 5142 за відповідачем ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, РНОКПП НОМЕР_3, станом на 22.01.2015 рік значаться зареєстрованими транспортні засоби: TOYOTA CELICA, номерний знак НОМЕР_2, кузов НОМЕР_5 свідоцтво про реєстрацію НОМЕР_6 від 03.01.2008 року, BMW 330CІ, номерний знак НОМЕР_1, кузов НОМЕР_7, свідоцтво про реєстрацію НОМЕР_9 від 16.07.2014 року. (а.с.61-63,65).

У п. 22 цієї ж постанови зазначено, що поділ спільного майна подружжя здійснюється за правилами, встановленими статтями 69-72 СК та ст. 372 ЦК. Вартість майна, що підлягає поділу, визначається за погодженням між подружжям, а при недосягненні згоди - виходячи із дійсної його вартості на час розгляду справи.

Як вбачається з матеріалів звітів про оцінку майна від 01.12.2015 року та 15.02.2016 року, а саме: автомобіля BMW 330CІ, номерний знак НОМЕР_1 становить 335193,60 грн. (а.с. 85-105) та автомобіля TOYOTA CELICA, номерний знак НОМЕР_2 становить 112506,57 грн. (а.с. 106-132).

Відповідно до ст. 71 СК України майно, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, ділиться між ними в натурі. Якщо дружина та чоловік не домовилися про порядок поділу майна, спір може бути вирішений судом. При цьому суд бере до уваги інтереси дружини, чоловіка, дітей та інші обставини, що мають істотне значення. Неподільні речі присуджуються одному з подружжя, якщо інше не визначено домовленістю між ними. Присудження одному з подружжя грошової компенсації замість його частки у праві спільної сумісної власності на майно, зокрема на житловий будинок, квартиру, земельну ділянку, допускається лише за його згодою, крім випадків, передбачених Цивільним кодексом України. Присудження одному з подружжя грошової компенсації можливе за умови попереднього внесення другим із подружжя відповідної грошової суми на депозитний рахунок суду.

Крім того, у п. 25 постанови Пленуму Верховного Суду України від 21 грудня 2007 року № 11 «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя» роз'яснено, що, вирішуючи питання про поділ майна, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, зокрема, неподільні речі, суди мають застосовувати положення ч. ч. 4, 5 ст. 71 СК України щодо обов'язкової згоди одного з подружжя на отримання грошової компенсації та попереднього внесення другим із подружжя відповідної грошової суми на депозитний рахунок суду. У разі коли жоден із подружжя не вчинив таких дій, а неподільні речі не можуть бути реально поділені між ними відповідно до їх часток, суд визнає ідеальні частки подружжя в цьому майні без його реального поділу і залишає майно у їх спільній частковій власності.

В судовому засіданні встановлено, що під час шлюбу між сторонами було придбано два автомобілі: TOYOTA CELICA, номерний знак НОМЕР_2, кузов НОМЕР_5 свідоцтво про реєстрацію НОМЕР_6 від 03.01.2008 року та BMW 330CІ, номерний знак НОМЕР_1, кузов НОМЕР_7, свідоцтво про реєстрацію НОМЕР_9 від 16.07.2014 року, що є об'єктами права спільної сумісної власності подружжя.

Представник позивача в своїх поясненнях зазначив, що позивач не згодна на виплату грошової компенсації в рахунок вартості її частки майна та просив суд відступити від засад рівності часток у спільному майні подружжя, з метою забезпечення потреб дитини та позивача у можливості користування особистим транспортом. Крім того, просив врахувати, що відповідач з моменту розлучення з дружиною фактично не виконує своїх обов'язків по утриманню спільної дитини, а тому дитина утримується лише за рахунок позивача. Відповідач цілеспрямовано вжив заходів для приховання від колишньої дружини спільно нажитого за час перебування в шлюбі майна.

Відповідно до вимог ч.2, 3 ст. 70 СК України при вирішенні спору про поділ майна суд може відступити від засади рівності часток подружжя за обставин, що мають істотне значення, зокрема якщо один із них не дбав про матеріальне забезпечення сім'ї, приховав, знищив чи пошкодив спільне майно, витрачав його на шкоду інтересам сім'ї. За рішенням суду частка майна дружини, чоловіка може бути збільшена, якщо з нею проживають діти, за умови, що розмір аліментів, які вони одержують, недостатній для їхнього фізичного, духовного розвитку та лікування.

Позивачем та його представником суду не було наданно докази на підтвердження тих обставин, що відповідач не дбав про матеріальне забезпечення сім'ї, приховав, знищив чи пошкодив спільне майно, витрачав його на шкоду інтересам сім'ї.

З матеріалів справи вбачається, що рішенням Малиновського районного суду м. Одеси від 23.07.2015 року по справі № 521/10408/15-ц з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 стягнуто аліменти на утримання дитини - ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_2, в розмірі 686,50 гривень щомісячно, але не менше 30% прожиткового мінімуму, встановленого Законом України «Про державний бюджет», починаючи з 26.06.2016 року до досягнення дитиною повноліття, тобто до ІНФОРМАЦІЯ_4 року (а.с.80)

Постановою державного виконавця Малиновського відділу державної виконавчої служби Одеського міського управління юстиції ОСОБА_7 від 13.10.2015 року відкрито виконавче провадження з виконання виконавчого листа №521/10408/15-ц виданого 28.09.2015 року (а.с.81).

Як вбачається з довідки Малиновського ВДВС Одеського МУЮ (а.с.82) у матеріалах виконавчого провадження відсутні відомості про стягнення аліментів з ОСОБА_2 у період з 26.06.2015 року по 29.01.2016 року згідно з виконавчим листом № 521/10408/15-ц, який виданий 28.09.2015 року Малиновським районним судом м. Одеси про стягнення аліментів з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 на утримання дитини у розмірі 686,6\50 грн. щомісячно.

Однак, у матеріалах справи відсутні дані, що підтверджують факт не реагування боржника ОСОБА_2 на вимоги державного виконавця, факт ухилення боржника від явки у відділ ДВС, та факт ухилення від сплати боргу. Надані позивачем документи підтверджують лише факт відкриття виконавчого провадження. Наявність лише самого зобов'язання по сплаті аліментів не наділяє позивача правом на збільшення частки при розподілі спільного сумісного майна подружжя. В наданих позивачем матеріалах відсутні докази того, що відповідач ухиляється від виконання зобов'язання по сплаті аліментів, що державна виконавча служба вживала заходів для примусового виконання рішення суду.

Таким чином, судом не встановлено визначених законом підстав для відступлення від рівності часток подружжя, а отже позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.

Виходячи з вимог ч.1 ст.70 СК України та ч.ч.4,5 ст.71 СК України, суд вважає за можливе і доцільне визнати в порядку поділу майна подружжя за ОСОБА_1 право власності в розмірі 1/2 частини на автомобіль марки BMW 330CІ, номерний знак НОМЕР_1, кузов НОМЕР_7, свідоцтво про реєстрацію НОМЕР_9 від 16.07.2014 року та право власності на 1/2 частину автомобіля TOYOTA CELICA, номерний знак НОМЕР_2, кузов НОМЕР_5 свідоцтво про реєстрацію НОМЕР_6 від 03.01.2008 року.

Відповідно до вимог ст. 88 ЦПК України з відповідача на користь позивачапідлягають стягненню судові витрати у вигляді судового збору.

Керуючись ст.ст. 10, 11, 60, 209, 212-215, 218, 224-226 ЦПК України, суд -

В И Р І Ш И В:

Позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розподіл спільного сумісного майна подружжя - задовольнити частково.

Визнати за ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_3, в порядку поділу майна подружжя право власності в розмірі 1/2 частини на автомобіль марки BMW 330CІ, номерний знак НОМЕР_1, кузов НОМЕР_7, свідоцтво про реєстрацію НОМЕР_9 від 16.07.2014 року та 1/2 частини на автомобіль TOYOTA CELICA, номерний знак НОМЕР_2, кузов НОМЕР_5 свідоцтво про реєстрацію НОМЕР_6 від 03.01.2008 року.

Стягнути з ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, ІПН НОМЕР_3, на користь ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_3 судовий збір в розмірі 950,00 грн.

В іншій частині позову відмовити.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, поданою протягом десяти днів з дня отримання його копії, позивачем в загальному порядку, тобто рішення суду позивачем може бути оскаржене в апеляційному порядку до апеляційного суду Одеської області через суд першої інстанції шляхом подачі в 10-денний строк з дня проголошення рішення апеляційної скарги.

Відповідно до статей 231, 232 ЦПК України оскарження заочного рішення відповідачем в апеляційному порядку може мати місце лише в разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення та в разі ухвалення повторного заочного рішення судом першої інстанції. У цьому разі строк на апеляційне оскарження рішення починає відраховуватися з дати постановлення ухвали про залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення.

Суддя: