Ухвала суду № 56442856, 15.03.2016, Новобаварський районний суд міста Харкова (до 25.04.2025 - Жовтневий районний суд м. Харкова)

Справа № 639/3105/15-к

Провадж. № 1-кп/639/43/16

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 березня 2016 року м. Харків

Жовтневий районний суд м. Харкова у складі:

головуючого - судді Федюшина М.В.,

секретаря Кузнецова М.І.,

прокурора - Ачкасової С.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м.Харкові обвинувальний акт по кримінальному провадженню, зареєстрованому 15.01.2015 року в ЄРДР за № 12015220500000094, за обвинуваченням:

ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця ІНФОРМАЦІЯ_2 Російської Федерації, громадянина України, ІНФОРМАЦІЯ_3, на підставі ст.89 КК України не засудженого, зареєстрованого за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_4, фактично мешкає за адресою: АДРЕСА_1,

у вчинені кримінальних правопорушень, передбачених ч.1 ст.121 КК України, суд,

встановив:

В провадженні Жовтневого районного суду м. Харкова знаходиться кримінальна справа за обвинуваченнямОСОБА_1, у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.1 ст.121 КК України.

В судове засідання захисник обвинуваченого адвокат ОСОБА_2 не зявилась, наддала до суду заяву з проханням про розгляд справи за її відсутності за сімейними обставинами, а також клопотання про зміну запобіжного заходу відносно обвинуваченого ОСОБА_1 з тримання під вартою на домашній арешт, з урахуванням того, що в судове засідання не зявляються потерпілі ОСОБА_3, ОСОБА_4 та свідки, розгляд справи за їх відсутності є не можливим, обвинувачений ОСОБА_1 тривалий час з 17.01.2015 року перебуває під вартою, з часом погіршився стан його здоровя, обвинувачений має постійне місце мешкання та прокурором не підтверджені ризики того, що ОСОБА_1 перебуваючи під домашнім арештом може чинити тиск на потерпілих та свідків, які, через їх неявку, неодноразово зривають судове засідання по справі.

Обвинувачений ОСОБА_1 та прокурор не заперечували проти розгляду вказаного клопотання за відсутності захисника обвинуваченого.

Потерпілі ОСОБА_3 та ОСОБА_4, в судове засідання не зявились, про день, час та місце розгляду справи повідомлялись належним чином, про причини неявки суд не повідомили. Ухвала суду від 25.01.2016 року про встановлення місця знаходження потерпілих та забезпечення їх явки в судове засідання Жовтневим ВП Київського ВП ГУ НП в Харківській області не виконана, причини невиконання ухвали прокурору, на якого судом покладений контроль її виконання, не відомі.

Заслухавши думку учасників процесу, прокурора який заперечував проти задоволення клопотання посилаючись на його необґрунтованість та наявність ризиків відносно обвинуваченого ОСОБА_1, передбачених ст.177 КПК України, обвинуваченого ОСОБА_1, який підтримав клопотання адвоката, дослідивши матеріали кримінальної справи суд приходить до наступних висновків.

Судове засідання по справі неодноразово відкладалось через неявку потерпілих ОСОБА_3 та ОСОБА_4, які належним чином повідомлялись судом про день та час розгляду справи, в судове засідання не зявились про причини неявки суд не повідомляють.

Вжитими судом заходами місце знаходження потерпілих по справі не встановлено.

Згідно реєстру матеріалів справи вказана вище міра запобіжного заходу відносно обвинуваченого ОСОБА_1 обрана слідчим суддею 17.01.2015 року та продовжена судом до 24.03.2016 року.

ОСОБА_1 обвинувачується у вчиненні умисних тяжких злочинів за ч.1 ст.121 КК України, а саме: спричинення потерпілим умисного тяжкого тілесного ушкодження, за яке кримінальним законом визначено покарання від 5 до 8 років позбавлення волі.

Відповідно до ч.ч.1, 3 ст.331 КПК України, під час судового розгляду суд за клопотанням сторони обвинувачення або захисту має право своєю ухвалою змінити, скасувати або обрати запобіжний захід щодо обвинуваченого.

Згідно п.4 ч.2 ст.183 КПК України, запобіжний захід у вигляді тримання під вартою може бути застосований до раніше не судимої особи, яка підозрюється або обвинувачується у вчиненні злочину, за який законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк понад пять років.

Відповідно до положень ст.177 КПК України, метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання обвинуваченим покладених на нього процесуальних обовязків, а також запобігання спробам: переховуватися від органів досудового слідства та суду; знищити, сховати або спотворити будь яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому обвинувачується.

Підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави суду вважати, що обвинувачений, може здійснити дії, передбачені ч.1 ст.177 КПК України.

Тримання під вартою є винятковим і найбільш суворим запобіжним заходом, повязаним із позбавленням особи свободи, і може бути застосований лише у разі, якщо прокурор наявною сукупністю дозволених законом засобів доказування доведе, що жоден із більш мяких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим в ст..177 КПК України.

Як вбачається з матеріалів справи ОСОБА_1 на підставі ст.89 КК України не засуджений, до моменту арешту працював, має постійне місце реєстрації та мешкання в м.Харкові, страждає на ряж захворювань

Суд враховує, що при розгляді клопотання про запобіжний захід у вигляді тримання під вартою обов'язково має бути розглянута можливість застосування інших (альтернативних) запобіжних заходів» п. 80 рішення Європейського суду з прав людини від 10 лютого 2011 року у справі «Марченко проти України». «Тримання особи під вартою буде свавільним, оскільки національні суди не обґрунтували необхідність такого тримання і не було розглянуто можливість застосування більш м'якого запобіжного заходу» п. 29 рішення Європейського суду з прав людини від 11.10.2010 року справа «Хайреддінов проти України»

При цьому береться до уваги, що «ризик втечі або уникнення правосуддя» зменшується з часом, адже включення строку запобіжного ув'язнення до строку покарання, якого мав підстави боятися заявник, трохи пом'якшує цей страх і зменшує його наміри втекти [7]. При обґрунтуванні цієї підстави необхідне дослідження характеристики особистості, утримуваної під вартою. При цьому на користь звільнення свідчать: відсутність судимостей, наявність постійного місця проживання, роботи, усталений спосіб життя, наявність утриманців, відсутність спроб ухилитися від правосуддя [21, с. 98]. Справа ЄСПЛ «Пунцельт проти Чехії».

Перешкоджання встановленню істини за кримінальною справою за практикою Суду, може здійснюватися шляхом «тиску на свідків», «знищення або фальсифікації доказів», «змовляння зі спільниками або свідками», «затягування і заплутування розслідування». Суд неодноразово вказував на те, що на її обґрунтованість впливає час. В даному конкретному випадку на час розгляду питання щодо міри запобіжного заходу, можливість здійснення тиску на свідків і знищення доказів за кримінальною справою не може розглядатися як підстава утримання особи під вартою, коли свідки у встановленому законом порядку не допитані з вини сторони обвинувачення, а докази у провадженні є закріпленими, отже, «ризик змовляння» завдяки цьому зменшується [22, с. 335].

Таким чином наявність підстави «існування ознак тяжкого злочину» у практиці Суду збігається з підставою «суворості передбаченого покарання». Ця підстава не може бути застосованою самостійно без інших підстав позбавлення особи свободи. Справа «Ілійков проти Болгарії», в якій Суд закріпив, що «суворість передбаченого покарання» є суттєвим елементом при оцінюванні «ризиків переховування або повторного вчинення злочинів» [25, c. 282] і теж втрачає свою вагу із збігом розумного терміну.

Також при розгляді клопотання судом враховується і інша практика Європейського суду з прав людини з даного питання. Так, зокрема, у справі «Луценко проти України» у остаточному рішенні від 19 листопада 2012 року у п. 62 зазначено: «Суд наголошує, що стаття 5 Конвенції гарантує основоположне право на свободу та недоторканність, яке є найважливішим у «демократичному суспільстві» у розумінні Конвенції. Кожен має право на захист цього права, що означає не бути позбавленим свободи або мати гарантії від продовження позбавлення свободи, крім випадків, коли таке позбавлення відбулось за умов, встановлених у пункті 1 статті 5 Конвенції. Цей перелік винятків, встановлений у вищезазначеному положенні, є вичерпним і лише вузьке тлумачення цих винятків відповідає цілям цього положення, а саме - гарантувати, що нікого не буде свавільно позбавлено свободи, рішення від 14 жовтня 2010 року у справі «Хайредінов проти України», пункт 26. Будь-яке свавільне тримання під вартою не може відповідати пункту 1 статті 5 Конвенції.

Таким чином, на даний час суд приходить до висновку, що продовження тримання під вартою обвинуваченого ОСОБА_1 не є виправданим.

Аналізуючи вказане вище, враховуючи підстави та обставини, передбачені ст.ст.177, 178КПК України, наявність у обвинуваченого захворювань, постійного місця проживання, тривалість розгляду даного провадження, яка викликана неявкою в судове засідання потерпілих, суд вважає, що на цей час необхідно змінити відносно обвинуваченого ОСОБА_1 запобіжний захід на домашній арешт, який забезпечить належну процесуальну поведінку обвинуваченого.

На підставі викладеного, керуючисьст. 29 Конституції України, ст.ст.5,6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ст.331 КПК України, суд,

у х в а л и в:

Клопотання сторони захисту задовольнити.

Змінити обвинуваченомуОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, міру запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою на запобіжний захід у виді домашнього арешту, заборонивши обвинуваченому залишати місце свого проживання за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_5, з 21-ї години до 07-ї години наступного дня, зобов'язавши його прибувати за кожною вимогою суду, не відлучатись з населеного пункту, де він проживає чи перебуває без дозволу суду; повідомляти суд про зміну свого місця проживання; утримуватися від спілкування з будь-яким учасником даної кримінальної справи до закінчення її розгляду.

Звільнити ОСОБА_1 з-під варти в залі суду.

Визначити строк дії ухвали судді до13травня 2016 рокувключно.

Ухвалу про застосування запобіжного заходу у виді домашнього арешту передати для негайного виконання до Шевченківського ВП ГУ НП в Харківській області, якому негайно поставити на облік ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, що проживає за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_5,

Роз'яснити обвинуваченомуОСОБА_1, що відповідно до ч. 5ст. 181 КПК Українипрацівники поліції, з метою контролю за його поведінкою, мають право з'являтися в житло цієї особи, вимагати надати усні чи письмові пояснення з питань, пов'язаних із виконанням покладених на нього зобов'язань.

Ухвала оскарженню не підлягає. Виконується негайно після її оголошення.

Суддя М.В. Федюшин