Рішення № 56440740, 10.03.2016, Апеляційний суд Дніпропетровської області (м. Кривий Ріг)

УКРАЇНА

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 212/7942/15-ц 22-ц/774/87/к/16

Справа № 212/7942/15-ц Головуючий в 1-й інстанції

Провадження №22-ц/774/87/К/16 суддя Колочко О.В.

Категорія -27 ( ІІІ ) Суддя-доповідач - Зубакова В.П.

РІШЕННЯ

Іменем України

10 березня 2016 року колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Дніпропетровської області у складі:

головуючого судді - Зубакової В.П.

суддів - Бондар Я.М., Митрофанової Л.В.

за участю секретаря - Маслової К.В.

розглянула у відкритому судовому засіданні у м. Кривому Розі цивільну справу за апеляційною скаргою відповідача ОСОБА_2, від імені та в інтересах якої діє представник за довіреністю ОСОБА_3, на рішення Жовтневого районного суду м.Кривого Рогу від 25 грудня 2015 року по справі за позовом Публічного акціонерного товариства «Райффайзен Банк Аваль» до ОСОБА_2, Товариства з обмеженою відповідальністю «Кармен» про солідарне стягнення заборгованості за кредитним договором, та за зустрічним позовом ОСОБА_2 до Публічного акціонерного товариства «Райффайзен Банк Аваль», третя особа Товариство з обмеженою відповідальністю «Кармен», про розірвання кредитного договору.

Особи, які беруть участь у розгляді справи:

представник позивача Публічного акціонерного товариства «Райффайзен Банк Аваль» - Колісніченко Євген Юрійович, -

В С Т А Н О В И Л А:

У вересні 2015 року Публічне акціонерне товариство «Райффайзен Банк Аваль» (надалі - ПАТ «Райффайзен Банк Аваль») звернулося до суду з позовом до відповідачів про стягнення заборгованості за кредитним договором та судових витрат, посилаючись на те, що відповідач ОСОБА_2 належним чином не виконує зобов'язання за Договором про видачу траншу Кредиту №014/03-03/1719/1 від 26.05.2006 року, укладеного на основі Кредитного договору №011/03-03/384/5 від 26.05.2005 року, за умовами якого банк надав позичальнику кредит у вигляді невідновлювальної кредитної лінії з лімітом 24 000,00 дол.США на строк 72 місяці зі сплатою 14% річних.

В забезпечення виконання зобов'язань за цим Договором, між ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Кармен» (надалі - ТОВ «Кармен») 01 квітня 2009 року укладено Договір поруки №12/110-40/384/4.

25.01.2010 року між ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» та ОСОБА_2 укладена Додаткова угода №014/03-03/1719/2 за умовами якої строк виконання зобов'язання збільшено до 15.05.2015 року, та починаючи з 25.01.2010 року встановлено процентну ставку 15% річних.

Позивач просив суд стягнути солідарно з відповідачів на свою користь загальну заборгованість по кредиту станом на 08.05.2015 року в сумі 2 379,01 дол.США (в еквіваленті за курсом НБУ станом на дату розрахунку 49 298,94 грн.), із яких: 1 820,59 дол.США (в еквіваленті за курсом НБУ на дату розрахунку становить 37727,10 грн.), заборгованість по сплаті процентів в сумі 182,62 дол.США (в еквіваленті за курсом НБУ на дату розрахунку становить 3784,96 грн.), пеня в розмірі 0,5 % від суми простроченого платежу за кожний день прострочення, яка становить 375,77 дол.США (в еквіваленті за курсом НБУ станом на дату розрахунку 7786,88 грн.); а також судові витрати по оплаті судового збору у розмірі 492,99 грн.

У листопаді 2015 року ОСОБА_2, від імені якої діяв представник ОСОБА_3, звернулася до суду із зустрічним позовом про розірвання кредитного договору, посилаючись на те, що з моменту його укладення відбулася істотна зміна обставин, а саме: курс долара США по відношенню до гривні збільшився від початкової на момент підписання договору у чотири і більше разів, а тому вона не може у повному обсязі виконувати зобов'язання.

Просила суд: розірвати Договір про видачу траншу Кредиту №014/03-03/1719/1 від 26.05.2006 року, укладений на основі Кредитного договору №011/03-03/384/5 від 26.05.2005 року, Кредитний договір №011/03-03/384/5 від 26.05.2005 року та Договір поруки №12/110-40/384/4 від 01.04.2009 року.

Зобов'язати її (ОСОБА_2.) сплатити ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» заборгованість по кредиту (тіло кредиту) в сумі 37 727,10 грн., що становить 1 820,59 дол.США (в еквіваленті за курсом НБУ на дату ухвалення рішення по справі).

Рішенням Жовтневого районного суду м.Кривого Рогу від 25 грудня 2015 року позовні вимоги ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» до ОСОБА_2, ТОВ «Кармен» про солідарне стягнення заборгованості за кредитним договором задоволено частково.

Стягнуто солідарно з ОСОБА_2, ТОВ «Кармен» на користь ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» заборгованість за кредитним договором № 014/03-03/1719/1 від 26.05.2006 в сумі 2003,24 долари США, що за курсом НБУ станом на 08.05.2015 становить 41512,06 гривень, з яких: заборгованість за кредитом - 1820,59 доларів США, що за курсом НБУ станом на 08.05.2015 становить 37727,10 гривень; заборгованість по сплаті відсотків - 182,65 доларів США, що за курсом НБУ станом на 08.05.2015 становить 3784,96 гривень; а також пеню за несвоєчасну сплату кредиту та відсотків в сумі 5842,70 гривень.

Стягнути з ОСОБА_2, ТОВ «Кармен» на користь ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» судовий збір по 236,78 з кожного.

В іншій частині позову відмовити.

Зустрічний позов ОСОБА_2, в інтересах якої діє ОСОБА_3, до ПАТ «Райффайзен Банк Аваль», третя особа на стороні позивача ТОВ «Кармен» про розірвання кредитного договору залишено без задоволення.

В апеляційній скарзі відповідач ОСОБА_2, від імені якої діє ОСОБА_3, просить рішення суду скасувати та постановити своє рішення, яким позовні вимоги ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» до ОСОБА_2, ТОВ «Кармен» про солідарне стягнення заборгованості за кредитним договором залишити без задоволення застосувавши термін позовної давності.

В обґрунтування апеляційної скарги зазначила, що суд невірно застосував норми матеріального права та не взяв до уваги правову позицію ВСУ від 19 березня 2014 року (справа №4-14цс14), згідно якої перебіг позовної давності може перериватися у певних випадках унаслідок активних дій сторін. У тих випадках, коли передбачалося виконання зобов'язання частинами або у вигляді періодичних платежів і боржник здійснив дії, які свідчать про визнання лише частини (періодичного платежу), такі дії не можуть бути підставою для переривання перебігу строку позовної давності за іншими частинами (платежами).

Представник відповідача ОСОБА_2 - ОСОБА_3 надав заяву про розгляд справи за його відсутності та за відсутності його довірителя, в якій просив скасувати рішення суду та ухвалити нове рішення про відмову в задоволенні позовних вимог ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» про стягнення заборгованості за кредитним договором та про задоволення зустрічних позовних вимог ОСОБА_2 про розірвання кредитного договору.

Заслухавши суддю-доповідача, представника позивача ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» - Колісніченка Євгена Юрійовича, який заперечував проти доводів апеляційної скарги та просив її відхилити, залишивши без змін рішення суду першої інстанції, як законне та обґрунтоване, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги і заявлених позовних вимог, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено та сторонами не оспорюється, що відповідно до Договору про видачу траншу Кредиту № 014/03-03/1719/1 від 26.05.2006 року, укладеного на основі Кредитного договору № 011/03-03/384/5 від 26.05.2005 року, ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» надав кредит ОСОБА_2 у вигляді невідновлюваної кредитної лінії з лімітом 24 000,00 дол. США на строк 72 місяці із сплатою 14% річних, який ОСОБА_2 зобов'язалася належним чином повернути та сплатити нараховані відсотки в повному обсязі в строк, встановлений договором у відповідності до Графіка погашення Кредиту, який є Додатком № 1 до Договору про видачу траншу Кредиту № 014/03-03/1719/1 від 26.05.2006 року (а.с. 14-17).

25 січня 2010 року між ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» та ОСОБА_2 укладено Додаткову угоду № 014/03-03/1719/2 до Договору про видачу траншу Кредиту від 26.05.2006 року, відповідно до умов якої п.1.1 договору було викладено у новій редакції, а саме: з 25.01.2010 року процентна ставка складатиме 15,00% річних та строк надання споживчого кредиту встановлено до 15.05.2015 року з погашенням відповідно до Графіка погашення, що є невід'ємною частиною цього Договору (а.с. 22-26).

Крім того, 01 квітня 2009 року між ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» та ТОВ «Кармен» було укладено Договір поруки № 12/110-40/384/4, відповідно до умов якого у випадку невиконання Боржником (ОСОБА_2.) взятих на себе зобов'язань по кредитному договору, Поручитель несе солідарну відповідальність перед Кредитором у тому ж обсязі, що і Боржник, включаючи сплату основного боргу за кредитним договором, комісійної винагороди, нарахованих відсотків за користування кредитом та неустойки (а.с. 20-21).

Задовольняючи позовні вимоги ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» в повному обсязі, суд першої інстанції виходив з того, що банком підтверджено належними доказами розмір заборгованості, тому наявні правові підстави для стягнення заборгованості за кредитним договором з відповідачів в солідарному порядку.

Колегія суддів не може погодитись повністю з такими висновками суду першої інстанції та виходить за межі апеляційної скарги, відповідно до ч.3 ст.303 ЦПК України, у зв'язку із порушенням судом процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення.

Так, відповідно до статті 16 ЦПК України не допускається об'єднання в одне провадження вимог, які підлягають розгляду за правилами різних видів судочинства, якщо інше не встановлено законом.

Згідно з частиною другою статті 118 ЦПК України позивач має право об'єднати в одній позовній заяві кілька вимог, пов'язаних між собою.

Відповідно до роз'яснень, викладених в абзаці 1 пункту 4 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 12 червня 2009 року № 2 «Про застосування норм цивільного процесуального законодавства при розгляді справ у суді першої інстанції», вирішуючи питання про відкриття провадження у справі, суд повинен виходити з того, що згідно зі ст. 124 Конституції України, юрисдикція загальних судів поширюється на всі правовідносини, що виникають у державі, а за частинами 1 і 2 ст. 15 ЦПК України у порядку цивільного судочинства суди розглядають справи про захист порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів, що виникають із цивільних, житлових, земельних, сімейних, трудових відносин, а також з інших правовідносин, крім випадків, коли розгляд таких справ за Кодексом адміністративного судочинства України або Господарським процесуальним кодексом України (статті 1, 12) віднесено до компетенції адміністративних чи господарських судів. Законом може бути передбачено розгляд інших справ за правилами цивільного судочинства.

Абзацом 3 п. 15 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 2 роз'яснено, що вимоги позивача до кількох відповідачів можуть бути об'єднані в одне провадження, якщо ці вимоги однорідні, зокрема такі, які нерозривно пов'язані між собою, або від вирішення однієї з них залежить вирішення інших. Таке об'єднання не допускається, якщо відсутня спільність предмета позову. Не допускається об'єднання в одне провадження вимог, які підлягають розгляду за правилами різних видів судочинства, якщо інше не встановлено законом.

Оскільки не допускається об'єднання в одне провадження вимог, які підлягають розгляду за правилами різних видів судочинства, якщо інше не встановлено законом, суд відкриває провадження у справі в частині вимог, які належать до цивільної юрисдикції, і відмовляє у відкритті провадження у справі щодо вимог, коли їх розгляд проводиться за правилами іншого виду судочинства.

Суд першої інстанції, вищезазначене не врахував помилково прийняв до розгляду позовні вимоги ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» до ТОВ «Кармен» про стягнення заборгованості, тоді як такі вимоги відносяться до юрисдикції господарських судів.

Саме до цього зводяться правові висновки викладені в Постановах Верховного Суду України від 01 липня 2015 року у справі 6-745цс15, від 18 листопада 2015 року №6-1737цс15 та від 02 березня 2016 року №6-224цс16, які є обов'язковими для всіх судів України відповідно до вимог ст.360-7 ЦПК України.

Враховуючи вищевикладене, рішення суду в частині вирішення позовних вимог ПАТ ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» до ТОВ «Кармен» про стягнення заборгованості необхідно скасувати, а провадження у справі в цій частині закрити.

Щодо позовних вимог ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості, слід зазначити наступне.

Згідно ч. 1 ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямованих на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Відповідно до ст.528 ЦК України зобов`язання повинно виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимогам ЦК України, інших актів цивільного законодавства.

Відповідно до статей 1049, 1050, 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти. Якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів.

Так, відповідач ОСОБА_2, умов договору в повному обсязі не виконала, у зв'язку з чим станом на 08.05.2015 року розмір заборгованості за кредитним договором складав 41512,06 гривень, в тому числі: заборгованість по сплаті кредиту в сумі 1820,59 доларів США, що в еквіваленті за курсом НБУ на дату розрахунку становить 37727,10 гривень, заборгованість по сплаті процентів в сумі 182,62 доларів США, що в еквіваленті за курсом НБУ на дату розрахунку становить 3784,96 гривень, пеня за прострочення сплати платежів 375,77 доларів США, в еквіваленті за курсом НБУ станом на дату розрахунку 7786,88 гривень.

Відповідач ОСОБА_2 у відповідності до вимог ч.3 ст. 10, ч.1 ст. 60 ЦПК України не спростувала факту неналежного виконання нею зобов'язань за укладеним кредитним договором.

На підставі встановлених обставин суд першої інстанції дійшов вірного висновку про порушення відповідачем ОСОБА_2 умов Договору про видачу траншу Кредиту №014/03-03/1719/1 від 26.05.2006 року, укладеного на основі Кредитного договору №011/03-03/384/5 від 26.05.2005 року, й правомірно стягнув з неї на користь позивача заборгованість за кредитним зобов'язанням.

Колегія суддів погоджується з розміром стягнутої судом заборгованості за кредитним договором, яка становить 41512,06 гривень, з яких: заборгованість за кредитом - 1820,59 доларів США, що за курсом НБУ станом на 08.05.2015 становить 37727,10 гривень; заборгованість по сплаті відсотків - 182,65 доларів США, що за курсом НБУ станом на 08.05.2015 становить 3784,96 гривень; а також пеню за несвоєчасну сплату кредиту та відсотків в сумі 5842,70 гривень.

При цьому, судом враховано заяву відповідача про застосування позовної давності та обраховано пеню в межах річного строку, що передував зверненню до суду з даним позовом, тобто за період з жовтня 2014 року по 08.05.2015 року (дата розрахунку), що відповідає положенням п.1 ч.2 ст. 258 ЦК України.

Апеляційна скарга не містить доводів щодо незгоди з висновком суду в частині визначеного розміру заборгованості.

Доводи апеляційної скарги щодо невірного застосування судом норм матеріального права та неврахування пропуску позивачем позовної давності, колегією суддів відхиляються з огляду на наступне.

Так, статтею 256 ЦК України визначено поняття позовної давності, згідно з якою це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Відповідно ст. 257 ЦК України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Згідно ч.ч. 1, 3 ст. 264 ЦК України перебіг позовної давності переривається вчиненням особою дій, що свідчить про визнання нею свого боргу або іншого обов'язку. Після переривання перебіг позовної давності починається заново. Час, що минув до переривання перебігу позовної давності, до нового строку не зараховується.

Як вбачається з матеріалів справи, 22 квітня 2015 року ОСОБА_2 сплатила в рахунок погашення заборгованості за кредитним договором 334,00 дол.США (а.с. 12), що свідчить про визнання боржником свого обов'язку з погашення заборгованості по кредиту та, згідно ч. 1 ст. 264 ЦК України, перериває перебіг позовної давності.

При цьому, колегією суддів не приймаються доводи представника відповідача ОСОБА_2 - ОСОБА_3 про те, що ці кошти вносились в рахунок погашення чергового щомісячного платежу та не можуть свідчити про визнання ОСОБА_2 свого боргу.

Так, з матеріалів справи вбачається, що пунктом 2.5 Договору про видачу траншу Кредиту № 014/03-03/1719/1 від 26.05.2006 року з урахуванням змін, внесених Додатковою угодою № 014/03-03/1719/2 від 25 січня 2010 року, визначено, що повернення Кредиту та сплата відсотків за нього здійснюється в порядку і строки відповідно до Графіка погашення Кредиту (Додаток № 1 до цього Договору та Додаток № 1 (нова редакція від 25.01.2010 року), тобто щомісячна сума мінімально необхідного платежу відповідно до Графіка погашення складала до 25.01.2010р. - 495 доларів США, а з 25.01.2010 - 326,53 долари США, який повинен бути внесений Позичальником до 15 числа поточного місяця (а.с. 16-17, 24-25).

Отже, сплачені 22 квітня 2015 року ОСОБА_2 кошти у розмірі 334,00 дол.США не є щомісячним платежем (сплачені поза строком встановленим Графіком та перевищують за розміром суму належну до сплати у квітні 2015 року), а тому свідчать про визнання боржником свого обов'язку з погашення заборгованості по кредиту.

Ухвалюючи рішення про відмову у задоволенні зустрічного позову ОСОБА_2, суд першої інстанції правомірно виходив із того, що кредитний договір був укладений на власний розсуд кредитодавця і позичальника з урахуванням вимог цивільного та банківського законодавства, що були чинними на момент його укладення, та за його умовами сторони взяли на себе певні зобов'язання, погодили порядок вирішення окремих питань, в тому числі й валюту кредитування.

Апеляційна скарга, при заявлених вимогах про скасування рішення Жовтневого районного суду м.Кривого Рогу від 25 грудня 2015 року, не містить доводів щодо незгоди з висновками суду в частині вирішення зустрічних позовних вимог ОСОБА_2, в інтересах якої діє ОСОБА_3, до ПАТ «Райффайзен Банк Аваль», третя особа на стороні позивача ТОВ «Кармен» про розірвання кредитного договору, на пропозицію суду уточнити апеляційну скаргу в цій частині (ухвали від 14.01.2016р. та від 27.01.2016р.) відповідач не відреагувала, а згідно з вимогами частини 1 статті 303 ЦПК України і зважаючи на роз'яснення, викладені в п. 15 постанови Пленуму Верховного Суду України № 12 від 24.10.2008 р., - під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Згідно ч. 5 ст. 88 ЦПК України, якщо суд апеляційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

Згідно ч. 1 ст. 88 ЦПК України стороні, на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати.

Зважаючи на те, що провадження у справі в частині позовних вимог ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» до ТОВ «Кармен» про стягнення заборгованості закрито, колегія суддів відповідно змінює розподіл судових витрат, відмовляє у стягненні судових витрат з ТОВ «Кармен» та збільшує розмір судових витрат стягнутих з відповідача ОСОБА_2 на користь позивача до 473,56 грн.

Керуючись ст. ст. 303, 304, 307, п. п.1, 4 ч.1 ст.309, 313- 314, 316 ЦПК України, колегія суддів, -

ВИРІШИЛА:

Апеляційну скаргу відповідача ОСОБА_2, від імені та в інтересах якої діє представник за довіреністю ОСОБА_3, - задовольнити частково.

Рішення Жовтневого районного суду м.Кривого Рогу від 25 грудня 2015 року в частині солідарного стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «Кармен» на користь Публічного акціонерного товариства «Райффайзен Банк Аваль» заборгованості за кредитним договором № 014/03-03/1719/1 від 26.05.2006 в сумі 2003,24 долари США, що за курсом НБУ станом на 08.05.2015 становить 41512,06 гривень, з яких: заборгованість за кредитом - 1820,59 доларів США, що за курсом НБУ станом на 08.05.2015 становить 37727,10 гривень; заборгованість по сплаті відсотків - 182,65 доларів США, що за курсом НБУ станом на 08.05.2015 становить 3784,96 гривень; а також пеню за несвоєчасну сплату кредиту та відсотків в сумі 5842,70 гривень. - скасувати.

Провадження в частині позовних вимог Публічного акціонерного товариства «Райффайзен Банк Аваль» до Товариства з обмеженою відповідальністю «Кармен» про солідарне стягнення заборгованості за кредитним договором закрити.

Рішення суду в частині стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «Кармен» на користь Публічного акціонерного товариства «Райффайзен Банк Аваль» судового збору в сумі 236,78 грн. скасувати та відмовити в стягненні судових витрат.

Рішення суду в частині стягнення з ОСОБА_2 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Кармен» судового збору в розмірі 236,78 гривень змінити, збільшивши цей розмірі до 473 гривень 56 копійок.

В іншій частині рішення суду залишити без змін.

Рішення набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути оскаржено в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання ним законної сили.

Головуючий:

Судді: