Ухвала суду № 56438205, 10.03.2016, Апеляційний суд Львівської області

Справа № 465/8352/15 Головуючий у 1 інстанції: Гулієва М.І.

Провадження № 22-ц/783/1798/16 Доповідач в 2-й інстанції: Федоришин А. В.

Категорія:6

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 березня 2016 року м. Львів

Колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Львівської області у складі:

головуючого - Федоришина А.В.,

суддів: Приколоти Т.І., Тропак О.В.,

секретаря: Іванової О.О.

з участю: ОСОБА_2, ОСОБА_3,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_4 на ухвалу Франківського районного суду м. Львова від 28 грудня 2015 року у справі за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_4 про приведення самочинного будівництва до містобудівних вимог ,-

в с т а н о в и л а:

оскаржуваною ухвалою заяву позивача ОСОБА_3 задоволено. Ухвалено про заборону ОСОБА_4 продовжувати будівельні роботи з будівництва житлового будинку на АДРЕСА_1.

Накладено заборону:

- Львівській міській раді - вносити зміни до містобудівних умов та обмежень забудови земельної ділянки на АДРЕСА_1 щодо будівництва індивідуального житлового будівництва;

- департаменту Держархбудінспекції у Львівській області реєструвати декларацію про початок будівельних робіт на АДРЕСА_1;

- державним органам та органам місцевого самоврядування вчиняти будь - які юридичні дії щодо узаконення самочинного будівництва на АДРЕСА_1.

Ухвалу оскаржив ОСОБА_4 Просить її скасувати і постановити нову ухвалу про відмову у задоволенні заяви ОСОБА_3 Посилається на те, що судове рішення постановлено з порушенням норм процесуального права, зокрема: ухвала не містить обґрунтованих мотивів необхідності вжиття заходів забезпечення позову, вжиті заходи не відповідають позовним вимогам, між сторонами відсутній правовий спір, забезпечення позову по якому сприятиме в майбутньому виконати рішення.

Заслухавши доповідь судді, пояснення представника апелянта ОСОБА_2 на підтримання доводів скарги, ОСОБА_3 на її заперечення, перевіривши матеріали справи, межі і доводи апеляційної скарги колегія суддів не знаходить законних підстав для її задоволення з таких мотивів.

Відповідно до ч. 1 ст. 151 ЦПК України суд за заявою осіб, які беруть участь у справі, може вжити, передбачені цим Кодексом, заходи забезпечення позову.

Частиною третьою цієї статті визначено, що забезпечення позову допускається на будь - якій стадії розгляду справи, якщо невжиття заходів забезпечення позову може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду.

Як убачається із матеріалів справи, ОСОБА_3 звернувся до суду із позовом до ОСОБА_4 з вимогою приведення самочинного будівництва, яке здійснює відповідач на АДРЕСА_1, до містобудівних вимог.

Факт проведення ОСОБА_4 робіт з будівництва житлового будинку підтверджений, і визнається сторонами. До того ж, як убачається з матеріалів справи, будівельні роботи проводяться на земельній ділянці, яка перебуває у спільній сумісній власності сторін: ОСОБА_3 і ОСОБА_4

У статті 369 ЦК України розкрито зміст права спільної сумісної власності, зокрема: співвласники майна володіють і користуються ним спільно, якщо інше не встановлено між ними (ч. 1) і розпоряджаються ним спільно за згодою всіх співвласників, якщо інше не встановлено законом (ч. 2).

Із матеріалів справи убачається, що 23.07.2015 року ОСОБА_3 надав іншому співвласнику ОСОБА_4 нотаріально посвідчену заяву на проектування і будівництво індивідуального житлового будинку на АДРЕСА_1, проте 22.01.2016 року таку заяву відкликав.

Як випливає з позовної заяви, а також з пояснень ОСОБА_3 в суді апеляційної інстанції, підставою для подання позову до суду, як і відкликання своєї згоди на проведення будівельних робіт, є допущені ОСОБА_4 відхилення від вимог ДБН, а саме: порушення санітарних (побутових) відстаней, відстані до межі сусідньої ділянки, протипожежні відстані.

За таких обставин колегія суддів констатує, що між співвласниками земельної ділянки виник спір щодо порядку її користування і розпорядження, а також правомірності проведення будівельних робіт з додержання будівельних норм і правил.

Цей спір вирішується судом першої інстанції, а вжиті судом заходи є своєчасними і спрямовані на забезпечення можливості виконання рішення суду.

Доводи апелянта на відсутність доказів порушення прав позивача є неспроможними у цій стадії, так як питання наявності чи відсутності порушення прав позивача вирішується судом під час розгляду спору по суті.

Разом із цим слід зазначити, що про обставини справи, на які посилається ОСОБА_3, не є голослівними і підтверджуються матеріалами справи. Із цього випливає висновок, що заява ОСОБА_3 про забезпечення позову не спрямована на умисне безпідставне перешкоджання прав відповідача.

Таким чином колегія суддів приходить до переконання, що суд першої інстанції постановив ухвалу з додержанням норм процесуального права і тому її необхідно залишити без змін, а апеляційну скаргу відхилити.

Керуючись п. 1 ч. 2 ст. 307, п. 1 ч. 1 ст. 312, ст. 317 ЦПК України, колегія суддів -

у х в а л и л а :

Апеляційну скаргу ОСОБА_4 відхилити.

Ухвалу Франківського районного суду м. Львова від 28 грудня 2015 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і оскарженню не підлягає.

Головуючий :

Судді: