Ухвала суду № 56437414, 10.03.2016, Апеляційний суд Запорізької області

Дата документу Справа №

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

Єдиний унікальний № 333/5271/15-ц Головуючий у 1-й інстанції Варнавська Л.О.

Провадження № 22-ц/778/810/16 Суддя-доповідач Онищенко Е.А.

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 березня 2016 року м. Запоріжжя

Колегія суддів судової палати з цивільних справ апеляційного суду Запорізької с області у складі:

Головуючого Бєлки В.Ю.

Суддів Онищенка Е.А.

Бондаря М.С.

При секретарі Книш С.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_3 на рішення Комунарського районного суду м. Запоріжжя від 16 грудня 2015 року у справі за позовом Публічного акціонерного товариства Комерційний Банк «ПриватБанк» до ОСОБА_3, про стягнення заборгованості, -

В С Т А Н О В И Л А:

У липні 2015 року Банк звернувся до суду з позовом до ОСОБА_3 про стягнення заборгованості.

В обґрунтування позову зазначено, що 22.02.2006 року між Банком та ОСОБА_3 укладено кредитний договір, відповідно до умов якого останній отримав кредит в розмірі 10 000 грн. у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку, зі сплатою відсотків в розмірі 36 % на рік на суму залишку заборгованості, з кінцевим терміном поверхня, що відповідає строку дії картки.

Проте, свої зобов'язання за кредитним договором відповідач не виконувала належним чином, в зв'язку з чим, станом на 30.06.2015 року утворилась заборгованість в сумі 21079,98 грн.

Враховуючи вищевикладене позивач просив суд стягнути з відповідача на користь ПАТ КБ «ПриватБанк» заборгованість за кредитним договором в сумі 21079,98 грн. та судові витрати в сумі 243,60 грн.

Рішенням Комунарського районного суду м. Запоріжжя від 16 грудня 2015 року позов задоволено.

Стягнуто з ОСОБА_3 на користь ПАТ КБ «ПриватБанк» заборгованість за кредитним договором в сумі 21079,98 грн. та судовий збір в розмірі 243,60 грн.

Не погоджуючись з рішенням суду ОСОБА_3 подав апеляційну скаргу, в якій посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права, просить рішення суду скасувати, ухвалити нове, яким у задоволенні позову відмовити.

Заслухавши у судовому засіданні суддю-доповідача, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції та обставини справи в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ст. 308 ЦПК України суд апеляційної інстанції відхиляє апеляційну скаргу, якщо встановлює, що суд першої інстанції постановив рішення з додержанням вимог процесуального та матеріального права.

Судом встановлено, що 22.02.2006 року між банком та відповідачем ОСОБА_3 було укладено договір кредиту без номеру, шляхом написання останнім заяви, яка разом із Умовами надання банківських послуг, правилами користування платіжною карткою, тарифами складає договір про надання банківських послуг.

Відповідно до умов договору відповідачу були надані у кредит грошові кошти в сумі 1500 грн., у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку, зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 36% на рік на суму залишку заборгованості за

кредитом. Строк дії кредитного ліміту відповідає строку дії картки, який згідно із Умовами надання банківських послуг та Правилами користування платіжною картою, вказується на лицевій стороні картки.

Починаючи з 22 серпня 2012 року відповідач припинив сплату коштів із погашення кредиту.

Строк дії карти, виданої ОСОБА_3 при укладенні кредитного договору 22.02.2006 року, закінчився 31.03.2013 року, що вбачається з листа № 30.1.0.0/2-20151204/439 від 04.12.2015 р. ПАТ «ПРИВАТБАНК».

З наданого рахунку на ім'я ОСОБА_3 вбачається, що протягом 13.04.2006 р. -17.06.2009 року карткою активно користувались, відбувались банківські операції по зняттю готівки та поповнення рахунку.

Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно зі ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти (ч. 1 ст. 1048 ЦК України).

За положеннями ст. 1049 ЦК України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та у порядку, що встановлені договором.

Статтею 1048 ЦК України передбачено, що позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюється договором.

Судом фактично встановлена заборгованість станом на 30.06.2015 р. у зв'язку з не виконанням своїх зобов'язань відповідачем на суму 21079,98 грн., яка складається з наступного: 4400 грн. - заборгованість за кредитом; 15199,98 грн. - заборгованість по процентам за користування кредитом; 500 грн. - штраф (фіксована частина); 980 грн. -штраф (процентна складова).

З огляду наведеного судова колегія вважає, що суд першої інстанції дійшов до правильного висновку про наявність всіх підстав для задоволення позову.

Розглядаючи спір, судова колегія вважає, що суд повно і всебічно дослідив і оцінив обставини справи, надані сторонами докази, правильно визначив юридичну природу спірних правовідносин і закон, який їх регулює.

Посилання апеляційної скарги на те, що суд не правильно визначився зі строком позовновї давності являються безпідставними, оскільки як, вбачається з виписки по рахунку ОСОБА_3 останнє повернення кредитних коштів відповідачем мало місце 21 серпня 2012 року на суму 200 грн., що свідчить про визнання свого боргу, тому має місце за правилами статті 264 ЦК України переривання строку позовної давності, та з цієї дати строк позовної давності починає розраховуватись спочатку ( а..с. 6).

Отже, станом на 27.07.2015 р. (день подання позову) трирічний строк не сплив. Крім того, строк дії картки встановлений до 31.03.2013 року, тобто на день подання позову, трирічний строк також не сплив.

Також доводи скарги про те, що договір не підписувався відповідачем являються необґрунтованими , оскільки сам відповідач в судовому засіданні підтвердив, що він оформлював кредит, але виплатив його, крім того, договір про надання кредиту не визнаний недійсним, тому підстав вважати, що він не підписаний відповідачем у суду не має. Також, суд обґрунтовано не прийняв доводи відповідача про те, що він можливо, втратив кредитну картку, оскільки в такому випадку він зобов'язаний був прийняти міри для того, щоб обмежити можливість користуватись нею іншим и особами.

Таким чином доводи апеляційної скарги суттєвими не являються і не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального чи процесуального права , які призвели або могли призвести до неправильного вирішення справи.

З урахування наведеного колегія суддів вважає, що рішення суду постановлено з додержанням вимог закону і підстав для його скасування не вбачається.

Керуючись ст. ст. 307, 308 , 317 ЦПК України, колегія суддів,

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу ОСОБА_3 відхилити.

Рішення Комунарського районного суду м. Запоріжжя від 16 грудня 2015 року у цій справі залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, проте може бути оскаржена до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.

Головуючий:

Судді: