Рішення № 56436240, 15.03.2016, Апеляційний суд Донецької області (м. Бахмут)

Єдиний унікальний номер 243/6666/15-ц Номер провадження 22-ц/775/186/2016

Головуючий 1 інстанції Кузнецов Р.В. єдиний унікальний номер 243/6666/15-ц

Доповідач Папоян В.В. номер провадження 22-ц/775/186/2016

Категорія 5

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 березня 2016 року Апеляційний суд Донецької області в складі:

головуючого судді Папоян В.В.

суддів: Біляєвої О.М., Груіцької Л.О.

за участю секретаря Чуряєва В.С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Бахмуті апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Слов'янського міськрайонного суду Донецької області від 19 листопада 2015 року по справі за позовом ОСОБА_1, ОСОБА_2 до ОСОБА_3, Черкаської селищної ради про визнання права власності, та позовом ОСОБА_4, ОСОБА_5 до ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3, Черкаської селищної ради про визнання права власності,

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1, ОСОБА_2 звернулись до суду з позовом до ОСОБА_3, Черкаської селищної ради про визнання права власності в порядку спадкування на обґрунтування якого зазначали, що за договором міни від 28 листопада 1973 року жилий будинок АДРЕСА_1 належав ОСОБА_6 якій помер ІНФОРМАЦІЯ_1 року. Після його смерті спадщину прийняла його дружина ОСОБА_7, яка померла ІНФОРМАЦІЯ_2 року, та за життя залишила заповіт на ім'я їх матері ОСОБА_8 Їх мати спадщину прийняла, але за життя свідоцтво не отримала. ІНФОРМАЦІЯ_5 року вона померла та протягом шестимісячного строку вони звернулися до нотаріальної контори с заявою про прийняття спадщини, але в видачі свідоцтва їм було відмовлено з тих підстав, що право власності на спірне майно зареєстровано за ОСОБА_3 на підставі договору довічного утримання від 03 липня 2001 року, якій рішенням Слов'янського районного суду від 04 квітня 2002 року було визнано недійсним. Просили визнати за ними в порядку спадкування після смерті їх матері право власності по ? частині будинку за кожним.

ОСОБА_5 та ОСОБА_4 також звернулися до суду з позовом до про визнання права власності в порядку спадкування на спірний будинок. На обґрунтування якого зазначали, що після смерті ОСОБА_6 спадщину прийняли дружина померлого ОСОБА_7 та його батько ОСОБА_9 Після смерті ОСОБА_9, померлого ІНФОРМАЦІЯ_3 року спадщину, шляхом подання відповідної заяви до нотаріальної контори, прийняв його син ОСОБА_10, але за життя відповідне свідоцтво він не отримав. ІНФОРМАЦІЯ_4 року останній помер. Вони є дітьми померлого та як спадкоємці першої черги звернулися до нотаріальної контори с заявою про прийняття спадщини у вигляді ? частини будинку, але вони позбавлені можливості отримати свідоцтво про право власності у зв'язку з наявністю реєстрації на спірний будинок за ОСОБА_3 та відсутністю у них правовстановлюючих документів на майно. Просили припинити право власності ОСОБА_3 на спірне майно та визнати за ними у порядку спадкування право власності по ? частині зазначеного будинку за кожним.

Ухвалою Слов'янського міськрайонного суду від 18 вересня 2015 року справи були об'єднані в одне провадження.

Рішенням Слов'янського міськрайонного суду від 19 листопада 2015 року (з урахуванням додаткового рішення того ж суду від 09 грудня 2015 року) позовні вимоги сторін задоволено частково. Припинено право власності ОСОБА_3 на житловий будинок АДРЕСА_1, скасовано державну реєстрацію права власності № НОМЕР_1 та визнано право власності на вказаний будинок за ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_5 і ОСОБА_4 по ? частині будинку за кожним.

Не погодившись з рішенням суду ОСОБА_1 подала апеляційну скаргу в якій просила рішення суду в частині вирішення вимог про визнана справа власності на спірний будинок скасувати та ухвалити нове. На обґрунтування апеляційної скарги посилається на порушення судом норм матеріального та процесуального права. Зазначає, що після смерті спадкодавця ОСОБА_6 єдиним спадкоємцем який прийняв спадщину є ОСОБА_7 Наявна в матеріалах справи копія заяви ОСОБА_3, яка діяла імені батька померлого - ОСОБА_9 про прийняття спадщини не є належним та допустимим доказом так як подана з порушенням. Оскільки ОСОБА_5 і ОСОБА_4 ні є спадкоємцями після смерті власника майна, тому права власності на спірний будинок не мають.

Позивач ОСОБА_2 в судовому засіданні апеляційного суду доводи апеляційної скарги підтримав, просив рішення суду скасувати та ухвалити нове.

Представник відповідача ОСОБА_3, у судовому засідання апеляційного суду проти доводів апеляційної скарги заперечував, просив рішення суду залишити без змін.

Інші особи, які приймають участь по справі у судове засідання апеляційного суду не з'явилися. Про час і місце розгляду справи повідомлені належним чином. Відповідно до ч. 2 ст. 305 ЦПК України неявка сторін або інших осіб, які беруть участь у справі, належним чином повідомлених про час та місце розгляду справи, не перешкоджає розглядові справи.

Відповідно до частини 1 ст. 303 ЦПК України під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Рішення суду оскаржується лише в частині вирішення вимог про визнана справа власності на будинок. В іншій частині сторонами не оскаржується.

Заслухавши доповідь судді апеляційного суду, пояснення сторін, дослідивши матеріали справи та перевіривши доводи апеляційної скарги, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню частково, рішення суду в частині задоволення позовних вимог ОСОБА_1 та ОСОБА_2 скасуванню з ухваленням нового рішення по суті позовних вимог з наступних підстав.

Відповідно до ст. 309 ЦК України підставами для скасування рішення суду і ухвалення нового рішення або зміни рішення є невідповідність висновків суду обставинам справи та порушення судом норм матеріального права.

З матеріалів справи убачається, що ОСОБА_6 помер ІНФОРМАЦІЯ_1 року, що підтверджується свідоцтвом про смерть НОМЕР_2 від 04.01.2001 року. Йому за життя на підставі договору міни, посвідченого державним нотаріусом Першої Слов'янської державної нотаріальної контори від 28 листопада 1973 року реєстр № 8392 належало право власності на жилий будинок АДРЕСА_1.

Згідно ст. 524 ЦК України у редакції 1963 року, який діяв на час виникнення правовідносин (далі застосовується зазначена редакція) спадкоємство здійснюється за законом і за заповітом. Спадкоємство за законом має місце, коли і оскільки воно не змінено заповітом. За відсутності заповіту спадкування за законом здійснюється почергово. Зокрема відповідно до ст. 529 ЦК України при спадкоємстві за законом спадкоємцями першої черги є, в рівних частках, діти (у тому числі усиновлені), дружина і батьки (усиновителі) померлого. До числа спадкоємців першої черги належить також дитина померлого, яка народилася після його смерті.

Відповідно до ст. 548 ЦК України прийнята спадщина визнається належною спадкоємцеві з моменту відкриття спадщини, яким з урахуванням вимог ст. 525 зазначеного Кодексу визнається день смерті спадкодавця. Не допускається прийняття спадщини під умовою або з застереженнями.

Спадкоємцями за законом після смерті ОСОБА_6 є дружина померлого ОСОБА_7 та його батько ОСОБА_9, які у встановлений законодавством строк звернулись до нотаріальної контори с заявою про прийняття спадщини після смерті ОСОБА_6 Ця обставина підтверджується копією спадкової справи, яка наявна в матеріалах справи.

За таких обставин, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку, що після смерті ОСОБА_6 право власності на спірний будинок в порядку спадкування перейшло до ОСОБА_7 та ОСОБА_9 по ? частині кожному.

Апеляційний суд не приймає до уваги доводи апеляційної скарги, що ОСОБА_9 спадщину після смерті сина не прийняв, оскільки відповідно до ст. 549 ЦК України визначається, що спадкоємець прийняв спадщину якщо він протягом встановленого законом шестимісячного терміну з дня відкриття спадщини фактично вступив в управління або володіння спадковим майном, або подав до державної нотаріальної контори за місцем відкриття спадщини заяву про прийняття спадщини.

З матеріалів справи убачається, що в межах встановленого законом строку ОСОБА_3, яка діяла за дорученням ОСОБА_9 звернулася до Другої слов'янської нотаріальної контори с заявою про прийняття ним спадщини після смерті ОСОБА_6.

Доводи апеляційної скарги, що заява про прийняття спадщини подана з порушенням та ОСОБА_3 не мала відповідних повноважень на звернення до нотаріальної контори с заявою від імені ОСОБА_9 не заслуговують на увагу оскільки відповідно до «Інструкції про порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України», яка затверджена Наказом Міністерства юстиції України від 14 червня 1994 року N 18/5, зареєстрованим в МЮУ 07.07.1994 р. за N 152/361 (яка діяла на час вчинення нотаріальної дії) при вчиненні нотаріальних дій нотаріуси встановлюють особу громадянина, його представника або представника підприємства, установи, організації, що звернулися за вчиненням нотаріальних дій (п.10). Пунктом 11 цієї Інструкції передбачено, що при посвідченні угод нотаріусом з'ясовується дієздатність громадян і перевіряється правоздатність юридичних осіб, які беруть участь в угодах, та у разі укладання угоди представником перевіряються його повноваження.

Таким чином, при зверненні до нотаріальної контори нотаріусом перевірялися повноваження представника заявника, та в матеріалах справи відсутні будь-які докази на спростування цього.

ІНФОРМАЦІЯ_3 року ОСОБА_9 помер та після його смерті відкрилася спадщина у вигляді ? частині спірного будинку. Спадкоємцями за законом після смерті ОСОБА_9 є син померлого - ОСОБА_10, який у встановлений законодавством строк звернувся до нотаріальної контори с заявою про прийняття спадщини після смерті батька. Ця обставина підтверджується копією спадкової справи, яка наявна в матеріалах справи.

ІНФОРМАЦІЯ_4 року ОСОБА_10 помер. Спадкоємцями за законом після його смерті є діти померлого - ОСОБА_4 та ОСОБА_5, які у встановлений законодавством строк звернулись до нотаріальної контори с заявою про прийняття спадщини після смерті батька. Ця обставина підтверджується копією спадкової справи, яка наявна в матеріалах справи.

За таких обставин, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку, що позовні вимоги ОСОБА_4 та ОСОБА_5 є обґрунтованими, частки спадкоємців у спадковому майні є рівними і визнав за ними право власності в порядку спадкування після смерті ОСОБА_10 по ? частині спірного будинку за кожним.

Відповідно до ст.1217 ЦК України в редакції 2003 року спадкування здійснюється за заповітом або за законом. Згідно ст..ст. 1269, 1270 ЦК України в редакції 2003 року спадкоємець, який бажає прийняти спадщину, але на час відкриття спадщини не проживав постійно із спадкодавцем, має подати нотаріусу заяву про прийняття спадщини. Для прийняття спадщини встановлюється строк у шість місяців, який починається з часу відкриття спадщини. Відповідно до ст. 1267 ЦК України частки у спадщині кожного зі спадкоємців за законом є рівними.

За життя ОСОБА_7, яка померла ІНФОРМАЦІЯ_2 року (свідоцтво про смерть НОМЕР_3 від 23.10.2008 року) склала заповіт на ім'я ОСОБА_11. Після смерті спадкодавця ОСОБА_11 спадщину прийняла шляхом подання відповідної заяви до нотаріальної контори, але свідоцтво про право на спадщину не отримала.

ІНФОРМАЦІЯ_5 року ОСОБА_11 померла, що підтверджується свідоцтвом про смерть НОМЕР_4 від 23.10.2014 року. Спадкоємцями за законом після її смерті є діти померлої - ОСОБА_1, ОСОБА_2, які у встановлений законодавством строк звернулись до нотаріальної контори с заявою про прийняття спадщини після смерті матері. 28 квітня 2015 року державним нотаріусом третьої державної нотаріальної контори відмовлено ОСОБА_1 та ОСОБА_2 у видачі свідоцтва про право на спадщину.

За таких обставин, суд першої інстанції дійшов правильного висновку, що ОСОБА_1 та ОСОБА_2 є спадкоємцями після смерті ОСОБА_11, але задовольняючі їх позовні вимоги про визнання право власності на спірній будинок суд першої інстанції не врахував, що відповідно до ст. 11 ЦПК України суд розглядає справу за зверненням фізичних або юридичних осіб в межах заявлених ними вимог.

Звертаючись до суду з позовом про визнання права власності на весь будинок ОСОБА_1 та ОСОБА_2 відповідачами зазначали ОСОБА_3 та Черкаську селищну раду. Тоді як з матеріалів справи убачається, що наявні інші особи які заявляють свої права на спірне майно, а саме ОСОБА_4 та ОСОБА_5, які ні є відповідачами по справі.

Відповідно до ст. 30 ЦПК України сторонами в цивільному процесі є позивач і відповідач. Позивачем і відповідачем можуть бути фізичні і юридичні особи, а також держава.

Участь сторін у цивільному процесі зумовлена тим, що судовий спір має місце саме між ними і його вирішення впливає безпосередньо на їх права чи обов'язки. Сторони мають різні процесуальні положення. Захист прав та інтересів особи реалізують за допомогою широких процесуальних гарантій, а незалучення кого-небудь з цих осіб до розгляду справи, інтересів яких стосується цей спір, позбавляє їх можливості скористатися для захисту своїх прав та свобод процесуальними правами та гарантіями.

Згідно з ч. 1 ст. 33 ЦПК України суд за клопотанням позивача, не припиняючи розгляду справи, замінює первісного відповідача належним відповідачем, якщо позов пред'явлено не до тієї особи, яка має відповідати за позовом, або залучає до участі у справі іншу особу як співвідповідача.

Протягом усього часу розгляду справи ОСОБА_1 та ОСОБА_2 своїх позовних вимог не змінювали та питання щодо залучення до участі по справі інших осіб у якості відповідачів або співвідповідачів не вирішувалось. Проте це не було враховано судом першої інстанції.

За таких обставин, порушення процесуального закону, що були допущені судом першої інстанції унеможливили встановлення фактичних обставин справи та прийняття у ній законного рішення. Але апеляційний суд на стадії апеляційного розгляду позбавлений можливості вирішити питання щодо залучення до участі у справі відповідачів на права та обов'язки яких може вплинути рішення по справі.

Таким чином, розглядаючи справи суд першої інстанції в частині вирішення позовних вимог ОСОБА_1 та ОСОБА_2 не з'ясував належним чином усіх обставин, які мають значення по справі, не визначився з суб'єктним складом спору, не встановив обсяг спадкового майна, не визначився з нормою матеріального закону, яким врегульовані спірні правовідносини, що призвело до невірного вирішення справи та дійшов помилкового висновку щодо задоволення позовних вимог про визнання права власності ОСОБА_1 та ОСОБА_2 в порядку спадкування на житловий будинок, тому рішення суду в цій частині відповідності до ст.. 309 ЦПК України підлягає скасуванню з ухваленням нового про відмову у задоволені позовних вимог про визнання права власності на спадок.

Керуючись ст. ст. 303, 307, 309, 316 ЦПК України апеляційний суд, -

В И Р І Ш И В :

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.

Рішення Слов'янського міськрайонного суду Донецької області від 19 листопада 2015 року в частині задоволення позовних вимог ОСОБА_1, ОСОБА_2 скасувати.

У задоволенні позовних вимог ОСОБА_1, ОСОБА_2 до ОСОБА_3, Черкаської селищної ради про визнання права власності на нерухоме майно у порядку спадкування, відмовити.

В іншій частині рішення суду залишити без змін.

Рішення набирає чинності з моменту його проголошення та може бути оскаржено в касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили.

Судді: