Придніпровський районний суд м.Черкаси
Справа № 711/8447/15-ц
Номер провадження2/711/553/16
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
03 березня 2016 року м. Черкаси
Придніпровський районний суд м. Черкаси в складі:
головуючого - судді Позарецької С.М.
при секретарі Семиволос І.М.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Черкаси цивільну справу за позовом Публічного акціонерного товариства «Дельта Банк» до ОСОБА_1 про звернення стягнення на предмет іпотеки, -
в с т а н о в и в :
Позивач ПАТ «Дельта Банк» звернувся до суду з позовом (в послідуючому уточнений в ред. від 24.02.2016р.) до ОСОБА_1 про звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом передачі у власність. Свої позовні вимоги мотивує тим, що 18.09.2008р. між ТОВ «Український промисловий банк» та ОСОБА_1 укладено кредитний договір №367-018/ФКВ-08, за умовами якого бак надав позичальнику кредитні кошти в розмірі 35000 доларів США, з розрахунку 12.10% річних за весь час фактичного користування кредитом на строк до 18 вересня 2018 року. Мета кредитування придбання нерухомості. Бонк свої зобов»язання повністю виконав, надавши відповідачеві грошові кошти у розмірі та строки, передбачені кредитним договором.
30.06.2010р. між ТОВ «Укрпромбанк» та ПАТ «Дельта Банк» та НБУ укладений договір про передачу активів та кредитних зобов»язань ТОВ «Укрпромбанку» на користь ПАТ «Дельта Банк», відповідно до якого в порядку, обсязі та на умовах, визначених договором «Укрпромбанк» передає (відступає) «Дельта Банку» права вимоги за кредитними та забезпечувальними договорами, що забезпечують виконання кредитних зобов»язань перед НБУ, внаслідок чого «Дельта Банк» замінює «Укрпромбанк» як кредитора (стає новим кредитором) у зазначених зобов»язаннях, а також внаслідок передачі «Укрпромбанком» «Дельта Банку» прав вимоги до боржників, «Дельта Банк» переходить (відступається) право вимагати (замість «Укрпромбанку») від боржників повного належного та реального виконання обов»язків за кредитними та забезпечувальними договорами.
Таким чином, ПАТ «Дельта Банк» набуло право вимоги за кредитним договором №367-018/ФКВ-08 від 18.09.2008р.
З метою забезпечення виконання грошових зобов»язань за вказаним договором про надання кредитних коштів, було укладено договір іпотеки №367-018/ZФКВІП-08 від 18.09.2008р. іпотекодавець ОСОБА_1 передала в іпотеку нерухоме майно: квартиру №75, що по вул.. Сєдова, 50 в м. Черкаси, який посвідчено нотаріусом.
Позичальник умови кредитного договору належним чином не виконує, про що неодноразово повідомлялось, в т.ч. шляхом направлення письмової вимоги про виконання зобов»язань, однак зобов»язання не виконані, в зв»язку з чим, станом на 28.07.2015р. мається заборгованість в сумі 467577грн. 02коп.: 4349,58 доларів США прострочений борг по тілу кредиту (за курсом НБУ на 24.02.16р. 1 долар США складає 27,2345грн.), що еквівалентно 118455грн. 84коп., в т.ч. строкова заборгованість по тілу кредиту 9041,37 доларів США, що еквівалентно 246231грн. 39коп.; 1860,48 доларів США заборгованість по процентам, що еквівалентно 50668грн. 04коп.; 38627грн. 41коп. пеня за прострочку сплати кредиту та процентів за період з 25.02.2015р. по 24.02.2016р.; 1723грн. 40коп. 3% річних відповідно до ст. 625ЦК України за несвоєчасно сплачений кредит та 620грн. 49коп. 3% річних відповідно до ст. 625ЦК- за несвоєчасно сплачені проценти; 11250грн. 44коп. комісія.
Таким чином, позивач просить суд в рахунок вказаної заборгованості, яка має місце станом на 24.02.2016р., за кредитним договором від 18.09.2008р. звернути стягнення на предмет іпотеки з ОСОБА_1 квартиру №75, що по вул. Сєдова, 50 в м. Черкаси, шляхом визнання права власності на нього за ПАТ «Дельта Банк»; визнати за ПАТ «Дельта Банк» право власності на вказану квартиру, загальною площею 34,1кв.м.; судові витрати покласти на відповідача.
В судовому засіданні представник позивача ПАТ «Дельта Банк» за довіреністю ОСОБА_2 повністю підтримав заявлені позовні вимоги, з врахуванням уточнень, що надійшли до суду 24.02.2016р., і просив їх задовольнити.
В судовому засіданні відповідач ОСОБА_1 та представник відповідача ОСОБА_1 за довіреністю ОСОБА_3 заперечували проти позову, в т.ч. в ред.. від 24.02.2016р. в повному обсязі і просили відмовити у його задоволенні.
Заслухавши пояснення осіб, що беруть участь у розгляді справи, дослідивши матеріали справи та докази в їх сукупності, суд вважає, що позовні вимоги, враховуючи уточнення від 24.02.2016р., підлягають до задоволення за таких підстав:
встановлено, що 18.09.2008р. між ТОВ «Укрпромбанк» та ОСОБА_1 укладений кредитний договір №367-018/ФКВ-08, за умовами якого остання отримала кредит в розмірі 35000доларів США на строк до 18.09.2018р. на придбання нерухомості. Процентна ставка становить 12.10% річних, а комісія за управління кредитом 0,10% від суми кредиту щомісячно протягом 120 місяців користування (п.п.1.1-1.7 договору). Процентна ставка не змінювалась. Додатком №1 до кредитного договору є Графік платежів за договором, який є невід»ємною частиною договору.
Факт отримання грошових коштів у вказаному розмірі та укладення кредитного договору від 18.09.2018р. сторонами не оспорюється.
Розділ 2 договору визначає умови надання та повернення кредиту, нарахування та сплати процентів та комісій. Так, повернення кредиту здійснюється щомісячно частинами в розмірі не менш як 291,67 доларів США до 20-го числа (включно) кожного місяця, починаючи з місяця наступного за місцем отримання кредиту (п.2.4 договору).
Відповідно до п.4.2 договору, позичальник зобов»язаний здійснювати повернення кредиту, сплату процентів за користування ним, комісій, штрафних санкцій та інш. платежів за цим договором у передбачені договором строки. Пунктом 4.2.2 кредитного договору передбачено черговість сплати коштів за зобов»язанням.
За наданим позивачем розрахунком заборгованості, вбачається, що відповідачем порушені умови кредитного договору щодо повноти та своєчасної сплати коштів на погашення заборгованості. Так, з 31.03.2015р. припинені платежі і на час розгляду справи, грошові кошти не вносились. Останній платіж здійснено 30.11.2014р.
Як передбачено п.5.2 кредитного договору, у випадку порушення строків повернення кредиту та/або сплати процентів за користування ним, комісій та інш. платежів, передбаченим цим договором, бак має право вимагати, а позичальник зобов»язаний сплатити банку пеню в розмірі подвійної ставки НБУ, що діяла в період прострочення за кожний день прострочення від суми простроченої заборгованості.
З метою забезпечення виконання грошових зобов»язань за вказаним кредитним договором від 18.09.2008р. іпотекодавець ОСОБА_1 за договором іпотеки №367-018/ZФКВІП-08 від 18.09.2008р. передав в іпотеку ТОВ «Укрпромбанк» нерухоме майно квартиру №75, що по вул. Сєдова, будинок №50 в м. Черкаси, яка належить іпотекодавцю на праві власності на підставі договору купівлі-продажу, посвідченого нотаріусом 18.09.2008р., реєстр №6411.
Іпотекодержатель набуває права звернути стягнення та реалізувати предмет іпотеки, зокрема у випадку порушення іпотекодавцем (позичальником) обов»язків за цим та/або кредитним договором та невиконання вимоги іпотекодержжателя про дострокове виконаня основного зобов»язання (п.4.1 договору іпотеки).
Розділ 4 договору іпотеки визначає порядок звернення стягнення та реалізації предмета іпотеки. Так, п.4.3-4.4.1 передбачено, що звернення стягнення на предмет іпотеки здійснюється на підставі, в т.ч. рішення суду. У випадку настання будь-якої з підстав для звернення стягнення на предмет іпотеки, передбачених п.4.1 цього договору іпотеко держатель вправі задовольнити свої вимоги одним з способів: шляхом прийняття іпотеко держателем предмета іпотеки у власність в рахунок виконання основного зобов»язання.
21.08.2015р. ПАТ «Дельта Банк» направив позичальнику ОСОБА_1 рекомендованим листом вимогу щодо виконання зобов»язання за кредитним договором від 18.09.08р. та зазначено про наслідки, - у разі невиконання цієї вимоги банк розпочне процедуру звернення стягнення на передане в іпотеку нерухоме майно. Між тим, вказана вимога залишена без реагування.
За даними звіту про оцінку від 15.02.2016р. вартість квартири №75, що по вул. Сєдова, 50 в м. Черкаси на час розгляду справи становить 286075грн. 00коп.
Також судом встановлено, що 30.06.2010р. між ТОВ «Укрпромбанк», ПАТ «Дельта Банк» та НБУ укладено договір про передачу активів та кредитних зобов»язань (реєстр №2258), відповідно до якого в порядку, обсязі та на умовах, визначених даним договором, ТОВ «Укрпромбанк» передав (відступив) ПАТ «Дельта Банк» права вимоги за кредитними та забезпечувальними договорами, внаслідок чого ПАТ «Дельта Банк» замінює ТОВ «Укрпромбанк» як кредитора (стає новим кредитором) у зазначених зобов»язаннях, а внаслідок передачі від ТОВ «Урпромбанк» до ПАТ «Дельта Банк» прав вимоги до боржників, до ПАТ «Дельта Банк» переходить (відступається) право вимоги (замість ТОВ «Укрпромбанк») від боржників повного, належного та реального виконання обов»язків за кредитними та забезпечувальними договорами.
Таким чином, ПАТ «Дельта Банк» набуло право вимоги за кредитним договором №367-018/ФКВ-08 від 18.09.2008р., що підтверджується додатком №2 до договору про передачу активів.
Під час розгляду справи позивачем надано до суду довідку-розрахунок заборгованості, який містить відомості про дату, розміри сплати коштів боржником на погашення заборгованості, в т.ч. по тілу кредиту, процентам, пені. Встановлено, що з березня 2015р. ОСОБА_1 грошові кошти на виконання зобов»язання за кредитним договором не вносились. Останній платіж було внесено у розмірі меншим ніж фіксований розмір ануїтетного платежу. Крім того, слід звернути увагу, що відповідач знала про нового кредитора ПАТ «Дельта Банк», оскільки з 31.07.2010р. сплачувала кошти на погашення боргу по тілу кредиту та процентах саме до ПАТ «Дельта Банк».
Таким чином, судом встановлено, що боржник ОСОБА_1 порушує умови кредитного договору - не в повному обсязі та несвоєчасно погашає виниклу заборгованість за кредитним договором, внаслідок чого, станом на 28.07.2015р. мається заборгованість в сумі 467577грн. 02коп.: 4349,58 доларів США прострочений борг по тілу кредиту (за курсом НБУ на 24.02.16р. 1 долар США складає 27,2345грн.), що еквівалентно 118455грн. 84коп., в т.ч. строкова заборгованість по тілу кредиту 9041,37 доларів США, що еквівалентно 246231грн. 39коп.; 1860,48 доларів США заборгованість по процентам, що еквівалентно 50668грн. 04коп.; 38627грн. 41коп. пеня за прострочку сплати кредиту та процентів за період з 25.02.2015р. по 24.02.2016р.; 1723грн. 40коп. 3% річних відповідно до ст. 625ЦК України за несвоєчасно сплачений кредит та 620грн. 49коп. 3% річних відповідно до ст. 625ЦК- за несвоєчасно сплачені проценти; 11250грн. 44коп. комісія.
Крім того, встановлено, що виконавчою дирекцією Фонду гарантування вкладів фізичних осіб прийнято рішення від 02.03.2015р. №51 «Про запровадження тимчасової адміністрації у ПАТ «Дельта Банк», за яким з 03.03.2015р. запроваджено тимчасову адміністрацію та призначено уповноваженою особою Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення тимчасової адміністрації у ПАТ ОСОБА_4
Рішенням від 08.04.2015р. №71 тимчасову адміністрацію в ПАТ «Дельта Банк» запроваджено з 03.03.15р. по 02.09.15р. включно. Рішенням виконавчої дирекції Фонду №181 від 02.10.2015р. розпочато процедуру ліквідації ПАТ «Дельта Банк» з 05.10.2015р. по 04.10.2017р. включно, уповноваженою особою визначено ОСОБА_4
Як передбачено ст. 3 ЦПК України та ст. 15 ЦК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутись до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів. Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законами України (ст.4 ЦПК України). Способи захисту визначені ст. 16 ЦК України.
Відповідно до положень ст.ст. 11, 60 ЦПК України, кожна сторона зобовязана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених ст. 61 цього Кодексу. Обставини, встановлені судовим рішенням у цивільній, господарській або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини. Суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі. Докази надаються сторонами та іншими особами, що беруть участь у справі. Доказування не може ґрунтуватись на припущеннях.
Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування (ч.ч. 2, 3 ст. 58 ЦПК України). Крім того, обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування (ч.2 ст. 59 ЦПК України).
Як передбачено ст. 627 ЦК України (в ред., що діяла на час виниклих правовідносин), відповідно до ст. 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства (ч.1 ст. 628 ЦК України). Договір є обов'язковим для виконання сторонами (ст. 629 ЦК України).
Договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною (ст. 638 ЦК України). Загальні положення про договір визначені розділом ІІ гл. 52 Цивільного Кодексу України.
Статтею 1054 ЦК України передбачено, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобовязується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобовязується повернути кредит та сплатити відсотки.
Як зазначено у ст. 1050 ЦК України, якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобовязаний сплатити грошову суму відповідно до ст. 625 цього Кодексу. Якщо договором встановлений обовязок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то у разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилась та сплати процентів, належних йому відповідно до ст. 1048 цього Кодексу.
Під час розгляду справи не встановлено жодних обставин щодо визнання кредитного договору від 18.09.08р. чи іпотечного договору від 18.09.08р., - недійсним чи розірваним.
Згідно із ст. 526 ЦК України, зобовязання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Порушенням зобовязання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобовязання (неналежне виконання), що визначено ст. 610 ЦК України. Відповідно до положень ст. 611 ЦК України, у разі порушення зобовязання настають правові наслідки встановлені договором або законом. Відповідно до вимог ч. 1 ст. 625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобовязання.
Відповідно до ч.2 ст. 625 ЦК, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Таким чином, позивачем правомірно визначено відповідальність відповідача за порушення виконання грошового зобов»язання і нараховано 3% річних за прострочення сплати боргу по тілу кредиту та процентам, що становить за період з 25.02.2015р. по 24.02.2016р. - 2343грн. 89коп.
Зазначені обставини та підстави узгоджуються із Правовими позиціями ВСУ (постанови Верховного Суду України від 6червня2012р. у справі №6-49цс12, від 24жовтня2011р. у справі №6-38цс11), оскільки проценти, передбачені ст.625 ЦК, за своєю природою відрізняються від процентів, які підлягають сплаті за правомірне користування чужими грошовими коштами і нараховуються незалежно від вини боржника.
Статтею549 цього Кодексу встановлено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобовязання. Формами неустойки є штраф і пеня. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобовязання за кожен день прострочення виконання (ч.3 ст.549 ЦК). Якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства (ст. 551 ч.2 ЦК).
Отже, виходячи із наданого позивачем розрахунку заборгованості, пеня становить 38627грн. 41коп., яка нарахована з 25.02.2015р. по 24.02.2016р., враховуючи розмір боргу по тілу кредиту та процентах за користування кредитом.
Застава виникає на підставі договору, закону або рішення суду (ст.573 ч.1ЦК). Відповідно до ст. 576ЦК, - предметом застави може бути будь-яке майно (зокрема річ, цінні папери, майнові права), що може бути відчужене заставодавцем і на яке може бути звернене стягнення. Права заставодержателя (право застави) на річ, яка є предметом застави, поширюються на її приналежності, якщо інше не встановлено договором. Предмет застави залишається у заставодавця, якщо інше не встановлено договором або законом. Застава окремих видів майна може бути заборонена або обмежена законом.
Якщо предметом застави є нерухоме майно, а також в інших випадках, встановлених законом, договір застави підлягає нотаріальному посвідченню (ст.577 ч.1ЦК).
Статтею 589 ч.1 ЦК України передбачено, що у разі невиконання зобов»язання, забезпеченого заставою, заставодержатель набуває право звернення стягнення на предмет застави. Звернення стягнення на предмет застави здійснюється за рішенням суду, якщо інше не встановлено договором або законом. Заставодержатель набуває право звернення стягнення на предмет застави в разі, коли зобов»язання не буде виконано у встановлений строк (термін), якщо інше не встановлено договором або законом (ч.1, 2 ст. 590ЦК).
Звернення стягнення на заставлене майно здійснюється за рішенням суду або за рішенням третейського суду, на підставі виконавчого напису нотаріуса, якщо інше не передбачено законом, або договором застави.
Відповідно до Закону «Про іпотеку», іпотека це вид забезпечення виконання зобовязання нерухомим майном, що залишається у володінні і користуванні іпотекодавця, згідно з яким іпотекодержатель має право в разі невиконання боржником забезпеченого іпотекою зобовязання одержати задоволення своїх вимог за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими кредиторами цього боржника у порядку, встановленому цим Законом.
Визначення іпотеки міститься і у ст.575 ЦК, згідно з якою іпотека це застава нерухомого майна, що залишається у володінні заставодавця або третьої особи.
Відповідно до ст.7 Закону України «Про іпотеку» (в ред., що діяла на час виниклих правовідносин) іпотекою забезпечуються вимоги іпотекодержателя щодо відшкодування: витрат, пов»язаних з пред»явленням вимоги і звернення стягнення на предмет іпотеки; сплату процентів і неустойки (пені, штрафу); сплату основної суми боргу.
Як визначено у ч.ч.1, 2, 3 ст. 33 згаданого Закону, у разі невиконання або неналежного виконання боржником основного зобов'язання іпотекодержатель вправі задовольнити свої вимоги за основним зобов'язанням шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки. Право іпотекодержателя на звернення стягнення на предмет іпотеки також виникає з підстав, встановлених статтею 12 цього Закону. У разі порушення провадження у справі про відновлення платоспроможності іпотекодавця або визнання його банкрутом або при ліквідації юридичної особи - іпотекодавця іпотекодержатель набуває право звернення стягнення на предмет іпотеки незалежно від настання строку виконання основного зобов'язання, якщо іпотекодержатель і правонаступник іпотекодавця не досягнуть згоди про інше. Звернення стягнення на предмет іпотеки здійснюється на підставі рішення суду, виконавчого напису нотаріуса або згідно з договором про задоволення вимог іпотекодержателя.
Отже, за аналізом ст. ст. 546, 572, 575, 576 ЦК, ст. ст. 1, 4, 6 ЗУ «Про заставу», ст.ст. 1, 7, 18, 33 Закону України «Про іпотеку» вбачається, що суть іпотеки (застави) полягає у тому, що кредитор має право в разі невиконання боржником забезпеченого іпотекою зобов'язання одержати задоволення своїх вимог за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими кредиторами цього боржника. Тобто право іпотеки це право на чуже нерухоме майно, внаслідок установлення якого власник може бути примусово позбавлений власного права на це майно. Відчуженням майна є будь-які дії особи, внаслідок вчинення яких така особа у порядку, передбаченому законом, втрачає право власності на майно, що їй належить. За нормами ст. 509 ЦК, під відчуженням необхідно розуміти і взяття на себе зобов'язання, наслідком якого буде втрата такого майна. Таким чином, передача нерухомого майна у заставу (іпотека) є відчуженням. Аналогічний висновок міститься в постанові ВСУ від 25.11.2014 у справі №3-179гс14.
Відповідно до ч.1 ст. 37 Закону, іпотекодержатель може задовольнити забезпечену іпотекою вимогу шляхом набуття права власності на предмет іпотеки. Правовою підставою для реєстрації права власності іпотекодержателя на нерухоме майно, яке є предметом іпотеки, є договір про задоволення вимог іпотекодержателя або відповідне застереження в іпотечному договорі, яке прирівнюється до такого договору за своїми правовими наслідками та передбачає передачу іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання основного зобов'язання.
Статтею 36 Закону передбачено, що сторони іпотечного договору можуть вирішити питання про звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом позасудового врегулювання на підставі договору. Позасудове врегулювання здійснюється згідно із застереженням про задоволення вимог іпотекодержателя, що міститься в іпотечному договорі, або згідно з окремим договором між іпотекодавцем і іпотекодержателем про задоволення вимог іпотекодержателя, що підлягає нотаріальному посвідченню, який може бути укладений одночасно з іпотечним договором або в будь-який час до набрання законної сили рішенням суду про звернення стягнення на предмет іпотеки. Договір про задоволення вимог іпотекодержателя, яким також вважається відповідне застереження в іпотечному договорі, визначає можливий спосіб звернення стягнення на предмет іпотеки відповідно до цього Закону. Визначений договором спосіб задоволення вимог іпотекодержателя не перешкоджає іпотекодержателю застосувати інші встановлені цим Законом способи звернення стягнення на предмет іпотеки. Договір про задоволення вимог іпотекодержателя або відповідне застереження в іпотечному договорі, яке прирівнюється до такого договору за своїми правовими наслідками, може передбачати: передачу іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання основного зобов'язання у порядку, встановленому статтею 37 цього Закону.
Таким чином, обраний позивачем спосіб захисту звернення стягнення на предмет іпотеки, шляхом визнання права власності на нього за позивачем ПАТ «Дельта Банк», - відповідає вимогам ст.16 ЦК України, ст.ст. 33, 36, 37 ч.1 Закону України «Про іпотеку», а також узгоджується з положеннями п. 39 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ» від 30.03.2012р. №5 «Про практику застосування судами законодавства при вирішенні спорів, що виникають із кредитних правовідносин». Ця позиція підтримується й практикою ВСУ, викладеною у справах №6-1568цс15, №6-1912цс15, №3-139гс11/33/14, № 6-124цс13.
Крім того, норми Закону України «Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті», не дають підстав для відмови у задоволенні позовних вимог щодо звернення стягнення на предмет іпотеки, шляхом визнання за ПАТ «Дельта Банк» права власності на цей предмет. Отже, доводи представника відповідача та відповідача щодо даного питання, є безпідставними.
Жодних належних, допустимих та переконливих доказів в обґрунтування заперечень проти позову, відповідачем ОСОБА_1 та її представником, - до суду не надано. Крім того, відповідач в судовому засіданні визнала, що останній платіж нею здійснено у лютому місяці 2015р.; вона не заперечує факту наявності заборгованості. Та обставина, на яку посилається відповідач, що вона не взмозі сплачувати кошти в іноземній валюті чи в національній, але по курсу НБУ щодо іноземної валюти, - не свідчить про її право не виконувати договірні зобов»язанення у строки, порядку та на умовах, що визначені кредитним договором від 18.09.2008р.
Отже, за результатами розгляду даної цивільної справи, з»ясувавши обставини та дослідивши наявні докази, суд вважає, що позовні вимоги підлягають до задоволення, а тому слід в рахунок погашення заборгованості ОСОБА_1 за кредитним договором від 18.09.2008р. в розмірі 467577грн. 02коп. перед ПАТ «Дельта Банк», - звернути стягнення на предмет іпотеки, а саме, - нерухоме майно: квартиру №75, що по вул. Сєдова, будинок №50 в м. Черкаси, шляхом передачі іпотекодержателю - ПАТ «Дельта Банк» вказаного предмета іпотеки у власність; визнати за ПАТ «Дельта Банк» право власності на нерухоме майно вказану квартиру.
На підставі ст. 88 ЦПК України та Закону України «Про судовий збір» слід стягнути з відповідача в дохід держави судовий збір в розмірі 3654грн. 00коп.
Виходячи із викладеного та, керуючись ст.ст. 15, 16, 627, 628, 629, 632, 1054, 1050, 1048, 526, 610, 611, 625, 549, 551, 573, 576, 577, 589, 590, 575, 509 ЦК України, ЗУ «Про іпотеку», Правовими позиціями ВСУ, ст.ст. 3, 4, 10, 11, 15, 57-61, 79-88, 174, 209-223 ЦПК України, суд, -
в и р і ш и в :
Позовні вимоги задовольнити.
В рахунок погашення заборгованості ОСОБА_1 за кредитним договором №367-018/ФКВ-08 від 18.09.2008р. в розмірі 467577грн. 02коп. перед Публічним акціонерним товариством «Дельта Банк», - звернути стягнення на предмет іпотеки, а саме, - нерухоме майно: квартиру №75, що по вул. Сєдова, будинок №50 в м. Черкаси, шляхом передачі іпотекодержателю Публічному акціонерному товариству «Дельта Банк» вказаного предмета іпотеки у власність.
Визнати за Публічним акціонерним товариством «Дельта Банк» право власності на нерухоме майно квартиру №75, що по вул. Сєдова, будинок №50 в м. Черкаси.
Стягнути з ОСОБА_1 в дохід держави судовий збір в розмірі 3654грн. 00коп.
На рішення може бути подано апеляційну скаргу через суд першої інстанції протягом десяти днів з дня проголошення рішення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні в судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом 10 днів з дня отримання копії цього рішення.
Головуючий: ОСОБА_5
Судове рішення № 56432108, Придніпровський районний суд м. Черкас було прийнято 03.03.2016. Форма судочинства - Цивільне, форма рішення - Рішення. На цій сторінці ви зможете знайти необхідні дані про це судове рішення. Ми пропонуємо зручний та швидкий доступ до поточних судових рішень, щоб ви могли бути в курсі останніх судових прецедентів. Наша база даних включає повний спектр необхідної інформації, дозволяючи вам легко знаходити необхідні дані.
Це рішення відноситься до справи № 711/8447/15-ц. Фірми, які зазначені в тексті цього судового документа: