Рішення № 56431839, 14.03.2016, Апеляційний суд Рівненської області

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

14 березня 2016 року м. Рівне

Колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ апеляційного суду Рівненської області в складі :

головуючого - судді : Оніпко О.В., суддів : Собіни І.М., Максимчук З.М.,

секретар - Вох В.С.

розглянула у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою представника АТ "Дельта Банк" - Оверчук О.М. на рішення Млинівського районного суду Рівненської області від 30 листопада 2015 року у справі за позовом Публічного акціонерного товариства "Дельта Банк" до ОСОБА_2 про звернення стягнення на предмет іпотеки та визнання права власності.

Заслухавши доповідача, пояснення представника позивача, дослідивши матеріали справи і доводи апеляційної скарги, колегія суддів , -

в с т а н о в и л а :

Рішенням Млинівського районного суду Рівненської області від 30.11.2015р. позов ПАТ КБ "Дельта Банк" задоволено частково : в рахунок погашення заборгованості в сумі 1 073 846,96 грн., з яких : тіло кредиту - 494 594,35 грн.; відсотки - 579 252,61 грн. за кредитним договором №09/044/07-С від 04.07.2007р. звернуто стягнення на предмет іпотеки, згідно іпотечного договору №09/044/10/07-С на належні ОСОБА_2 об'єкти нерухомого майна, а саме : земельну ділянку загальною площею 0,075 га., кадастровий номер НОМЕР_1, розташовану за адресою: АДРЕСА_1 належну іпотекодавцю на підставі Державного акту про право власності на земельну ділянку серії НОМЕР_2, виданого Млинівською селищною радою 15.09.2005р. зареєстрованого в Книзі записів реєстрації державних актів на право власності за №010559300145; житловий будинок, одноповерховий з надвірними будівлями, що знаходиться за адресою : АДРЕСА_1, загальною площею 68,6 кв.м., житловою площею 37,2 кв.м., належний іпотекодавцю на підставі договору купівлі-продажу житлового будинку, нотаріально посвідченого приватним нотаріусом Млинівського районного нотаріального округу Рідченко О.Й., 31.03.2004 року за реєстровим номером 503 та зареєстрованого в КП "РОБТІ" 07.04.2004 року реєстраційний номер 5177343, номер запису №86-236 в книзі 2.

В іншій частині позовних вимог відмовлено. Вирішено питання про судові витрати.

У поданій на рішення апеляційній скарзі представник АТ "Дельта Банк" - Оверчук О.М. вважає його незаконним в частині відмови у задоволенні вимоги банку про визнання права власності на предмет іпотеки. Зазначає, що правові підстави для подачі позову про звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом набуття у власність, у банку були з огляду на правову позицію Верховного Суду України у справі №6-124цс13 від 11.12.2013р., згідно з

__________________

Справа№566/1034/15-ц Головуючий суддя 1 інстанції : Лободзінський А.С.

Провадження №22-ц787/234/2016 Суддя-доповідач : Оніпко О.В.

якою, відповідно до ч.1 ст. 37 ЗУ "Про іпотеку" іпотекодержатель може задовольнити забезпечену іпотекою вимогу шляхом набуття права власності на предмет іпотеки.

Виходячи з положень ч.2 ст. 16 ЦК України, ч.3 ст. 33, ст. 36, ч.1 ст. 37 ЗУ "Про іпотеку" не виключається можливість звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом передачі іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання забезпечених іпотекою зобов'язань за рішенням суду, оскільки цими нормами передбачено задоволення вимог іпотекодержателя шляхом набуття права власності на предмет іпотеки, яке ототожнюється зі способом звернення стягнення.

Крім того, правовою підставою для реєстрації права власності іпотекодержателя на нерухоме майно, яке є предметом іпотеки, є договір про задоволення вимог іпотекодержателя або відповідне застереження в іпотечному договорі, яке прирівнюється до такого договору за своїми правовими наслідками та передбачає передачу іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання основного зобов'язання. Таким чином, вимоги банку про передачу у власність іпотечного майна відповідають вимогам закону.

Вважає, помилковим висновок суд 1-ї інстанції про відсутність в умовах іпотечного договору такого застереження, оскільки він спростовується частиною другою п.4.3 договору, що надає позивачу набуття права власності на предмет іпотеки. Задовольняючи вимоги банку в частині звернення стягнення на предмет іпотеки, місцевий суд не вказав при цьому про здійснення такого звернення шляхом набуття права власності на іпотечне майно та визнання права власності на предмет іпотеки за АТ "Дельта Банк", як і було чітко зазначено в позовній заяві.

Безпідставними є посилання суду щодо застосування мораторію, оскільки ним не було з»ясовано наявність усіх підстав, встановлених для цього законом. Просить рішення в частині відмовлених позовних вимог банку скасувати, ухвалити в цій частині нове рішення, яким позов ПАТ "Дельта Банк" задовольнити повністю.

Перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду 1-ї інстанції в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку про її часткове задоволення, виходячи з наступного.

Відповідно до ч. 1 ст.1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

За змістом ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

За правилами ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Як вбачається із матеріалів справи ВАТ "Кредитпромбанк", правонаступником якого є ПАТ "Кредитпромбанк" та ОСОБА_2 уклали кредитний договір №09/044/07-С від 04.07.2007 року, відповідно до умов якого ОСОБА_2 отримала кредитні кошти у розмірі 23 000,00 доларів США, зі сплатою 13,6 % річних та кінцевим терміном повернення до 01.07.2022р. (а.с.4-7).

З метою забезпечення виконання кредитного договору 04.07.2007 року між ВАТ "Кредитпромбанк", правонаступником якого є ПАТ "Кредитпромбанк", та ОСОБА_2 укладено іпотечний договір №09/044/І01/07-С, який посвідчений приватним нотаріусом Млинівського районного нотаріального округу Маслюком В.О., зареєстрований в Державному реєстрі правочинів за №2098, відповідно до умов якого предметом іпотеки є : земельна ділянка загальною площею 0,075 га., що знаходиться за адресою : АДРЕСА_1, кадастровий номер НОМЕР_1 та належить іпотекодавцю на підставі державного акту на праві власності на земельну ділянку серії НОМЕР_2 виданого Млинівською селищною радою 15.09.2005 року, зареєстрованого в Книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю та на право постійного користування землею, договорів оренди землі за №010559300145, а також житловий будинок, загальною площею 68,6 кв.м., житловою площею 37,2 кв.м., з надвірними будівлями, що знаходиться на земельній ділянці та належить іпотекодавцю на праві власності на підставі договору купівлі-продажу житлового будинку, посвідчений приватним нотаріусом Млинівського районного нотаріального округу Рідченко О.Й. та зареєстрований за Р№503 та зареєстрованого у КП "Рівненське ОБТІ" 07.04.2004р., реєстраційний номер 5177343 (а.с.8-15).

Зі справи вбачається, що 20.05.2013 року між ПАТ "Кредитпромбанк" та ПАТ "Дельта Банк" було укладено договір купівлі-продажу прав вимог, який посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Шевченко Д.Г. та зареєстрований в Державному реєстрі правочинів за №1134, відповідно до умов якого ПАТ "Кредитпромбанк" відступив ПАТ "Дельта Банк" за кредитними та забезпечувальними договорами право вимоги від боржників повного, належного та реального виконання обов'язків, в тому числі по кредитному договору, укладеному з ОСОБА_2 в обсягах і на умовах передбачених цим договором (а.с.23-24).

Згідно з ч. 2 ст. 512 ЦК України кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Статтею 514 ЦК України визначено, що до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

31.08.2015 року ПАТ «Дельта Банк» звернулося до суду з позовом до ОСОБА_2 про звернення стягнення на належне боржнику іпотечне майно в рахунок заборгованості у розмірі 1 073 846,96 грн., яка виникла внаслідок неналежного виконання останньою умов кредитного договору, а також просив суд визнати за ним право власності на вказане іпотечне майно, що є предметом договору.

Задовольняючи позовні вимоги банку в частині звернення стягнення на іпотечне майно, суд 1-ї інстанції зазначив у рішенні про те, що позичальник ОСОБА_2 не виконала передбачених кредитним договором обов'язків по поверненню кредиту та має заборгованість, що у свою чергу відповідно до вимог закону, умов кредитного та іпотечного договорів, а також договору купівлі-продажу прав вимоги порушує права нового кредитора ПАТ "Дельта Банк", однак, судом не вказано у рішенні, яким шляхом повинно провадитися звернення стягнення на майно у рахунок погашення заборгованості.

Щодо заявлених останнім вимог про визнання за ним права власності на вказане майно, місцевий суд дійшов висновку про невідповідність їх обставинам справи та вимогам закону, а тому в цій частині відмовив ПАТ «Дельта Банк» у позові.

Проте, такі висновки суду є не відповідають обставинам справи і вимогам закону, виходячи з наступного.

Так, згідно з доводами позивача, станом на 28.07.2015 року заборгованість за кредитним договором №09/044/07-С станом на 28.07.2015 р. складає : 48 673,44 доларів США, що згідно курсу НБУ складає - 1 073 846,96 грн.

Проте належного розрахунку (в порядку вимог ст.ст. 57-59 ЦПК України) на підтвердження вказаної обставини, із зазначенням усіх необхідних платежів, передбачених кредитним договором, а також, періодів сплати коштів відповідачем, як і самого періоду, за який виникла заборгованість саме у такому розмірі, позивачем суду надано не було.

Також, згідно зі ст.610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання. Відповідно до ст.611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки встановлені договором або законом.

Статтею 33 Закону України "Про іпотеку" встановлено, що у разі невиконання або неналежного виконання боржником основного зобов'язання, іпотекодержатель вправі задовольнити свої вимоги за основним зобов'язанням шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки (ч.1). Звернення стягнення на предмет іпотеки здійснюється на підставі рішення суду (ч.3).

Частинами 1 та 3 ст.36 Закону України "Про іпотеку" передбачено, що сторони іпотечного договору можуть вирішити питання про звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом позасудового врегулювання на підставі договору. Договір про задоволення вимог іпотекодержателя або відповідне застереження в іпотечному договорі, яке прирівнюється до такого договору за своїми правовими наслідками, може передбачати передачу іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання основного зобов'язання у порядку, встановленому статтею 37 цього Закону.

За положеннями ст. 37 Закону України «Про іпотеку» іпотекодержатель може задовольнити забезпечену іпотекою вимогу шляхом набуття права власності на предмет іпотеки. Правовою підставою для реєстрації права власності іпотекодержателя на нерухоме майно, яке є предметом іпотеки, є договір про задоволення вимог іпотекодержателя або відповідне застереження в іпотечному договорі, яке прирівнюється до такого договору за своїми правовими наслідками та передбачає передачу іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання основного зобов'язання.

Відповідно до роз'яснень п.39 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ № 5 від 30 березня 2012 року «Про практику застосування судами законодавства при вирішенні спорів, що виникають із кредитних правовідносин» з урахуванням положень статей 33,36, ч.1 ст. 37 Закону України "Про іпотеку" іпотекодержатель може задовольнити забезпечену іпотекою вимогу шляхом набуття права власності на предмет іпотеки.

У зв'язку з наведеним суди мають виходити з того, що з урахуванням цих норм права не виключається можливість звернення стягнення на предмет іпотеки в такий спосіб і набуття іпотекодержателем права власності на нього за рішенням суду, оскільки цими нормами передбачено задоволення вимог іпотекодержателя шляхом набуття права власності на предмет іпотеки, яке ототожнюється зі способом звернення стягнення, якщо його передбачено договором. Тому в разі встановлення такого способу звернення стягнення на предмет іпотеки в договорі іпотекодержатель на підставі ч.2 ст.16 ЦК України має право вимагати застосування його судом. Відповідно до частини першої статті 590, статті 578 ЦК України звернення стягнення на предмет застави/іпотеки здійснюється лише за рішенням суду.

Отже, з урахуванням вказаних норм права, не виключається можливість звернення стягнення на предмет іпотеки в такий спосіб і набуття іпотекодержателем права власності на нього за рішенням суду, оскільки цими нормами передбачено задоволення вимог іпотекодержателя шляхом набуття права власності на предмет іпотеки, яке є способом звернення стягнення, якщо його передбачено договором.

Аналогічний правовий висновок міститься у постанові Верховного Суду України від 11.12.2013 р., справа № 6-124цс 13.

Разом з тим, як вбачається з п.4.3 іпотечного договору №09/044/І01/07-С від 04.07.2007 року, укладеному між сторонами, його умовами передбачено, що звернення стягнення на майно здійснюється іпотекодержателем шляхом позасудового врегулювання, згідно з яким іпотекодержатель набуває право від свого імені продати майно у порядку, визначеному Законом України "Про іпотеку". Положення цього пункту є застереженням про задоволення вимог іпотекодержателя мають силу договору про задоволення вимог.

Згідно з п. 4.4 вказаного іпотечного договору, у випадку, коли виконання пункту 4.3 цього договору унеможливлюється діями або бездіяльністю іпотекодавця, іпотекодержатель має право здійснити звернення стягнення на майно іншим способом, передбаченим чинним законодавством України, в.т.ч. звернутись у будь-який час за захистом своїх порушених прав до суду (а.с.10 зв.,11).

Виходячи з наведеного, місцевий суд дійшов вірного висновку про те, що умовами вказаного іпотечного договору не встановлено спосіб задоволення вимог іпотекодержателя шляхом набуття права власності на предмет іпотеки, яке ототожнюється зі способом звернення стягнення, а встановлено лише можливість позасудового врегулювання ( укладення договору між сторонами), за яким банк набуває право від свого імені продати майно і у встановленому законом порядку, або звернути стягнення на майно у встановленого законом порядку.

Отже, вказаний договір не містить, окрім зазначених, жодних інших умов, які б визначали інші способи звернення стягнення на іпотечне майно.

Оскільки ПАТ «Дельта Банк» звернувся до суду лише з вимогами про визнання за ним права власності на предмет іпотеки за вказаним договором і з іншими позовними вимогами не звертався, на підставі вищезазначеного та в порядку вимог ст.ст. 3, 11 ЦПК України, у суду не було підстав ухвалювати рішення про задоволення позову лише в частині вимог банку про звернення стягнення на майно, без зазначення, яким шляхом воно має реалізовуватися, яке фактично спір між сторонами не вирішує.

У зв»язку з наведеним, рішення суду 1-ї інстанції підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення у справі - про відмову банку в позові .

Керуючись ст.ст. 303, 307, 309, 314, 316 ЦПК України, колегія судів, -

в и р і ш и л а:

Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Дельта Банк"- задовольнити частково.

Рішення Млинівського районного суду Рівненської області від 30 листопада 2015 року - скасувати.

В позові Публічному акціонерному товариству "Дельта Банк" до ОСОБА_2 про звернення стягнення на предмет іпотеки та визнання права власності - відмовити.

Рішення набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржене в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання ним чинності.

Головуючий

Судді: