Рішення № 56431592, 10.03.2016, Вараський міський суд Рівненської області (до 25.04.2025 - Кузнецовський міський суд Рівненської області)

Справа № 556/1814/15-ц

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

10 березня 2016 року м. Кузнецовськ

Кузнецовський міський суд Рівненської області під головуванням судді Малкова В.В.

при секретарі судового засідання Руднік Л.С.

за участю:

позивача ОСОБА_1

представника позивача ОСОБА_2

представника відповідача ОСОБА_3

представника співвідповідача не з»явився

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань Кузнецовського міського суду цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Комунального підприємства «Редакція газети «Володимирецький вісник» про захист честі, гідності та ділової репутації, співвідповідач - Політична партія Радикальна ОСОБА_4 Ляшка, -

В С Т А Н О В И В:

Позивач звернувся в суд з позовом до відповідача з наступними вимогами: 1) визнати недостовірними, як такі, що порочать честь, гідність і ділову репутацію відомості, опубліковані 22 жовтня 2015 року в газеті «Володимирецький вісник» №42 (7733) у статті «Критиканство: не ділом, а словом» та зобовязати спростувати вказані відомості; 2) стягнути з відповідача 100000 гривень моральної шкоди.Провадження у справі відкрите в частині вимог про визнання вказаних відомостей недостовірними та такими, що порочать честь, гідність і ділову репутаціюпозивача і спростування цих відомостей. В частині вимог про стягнення моральної шкоди позов повернуто через неусунення виявлених недоліків позовної заяви. За клопотанням позивача 29.01.2016 року до участі в розгляді справи залучений співвідповідач Політична партія Радикальна ОСОБА_4 Ляшка.

02.02.2016 позивач подав заяву про уточнення позовних вимог, згідно із якою просить визнати недостовірними, як такі, що порочать честь, гідність і ділову репутацію відомості, опубліковані 22 жовтня 2015 року в газеті «Володимирецький вісник» №42 (7733) у статті «Критиканство: не ділом, а словом» (далі- спірні відомості) та зобовязати відповідача і співвідповідача спростувати вказані відомості наступним шляхом: співвідповідачу надати текст для спростування недостовірних відомостей, відповідачу забезпечити публікацію спростування недостовірних відомостей.

Згідно із клопотанням відповідача (а.с. 49-51), відповідач просить визнати неналежними і необґрунтованими вимоги позову до відповідача, оскільки належним відповідачем по справі є Володимирецька РО Політична партія Радикальна ОСОБА_4 Ляшка.

В судовому засіданні позивач і його представник просили позов задоволити з підстав, вказаних у позові і заяві про уточнення позовних вимог.

Представник відповідача в судовому засіданні просив у задоволенні позову відмовити з підстав, вказаних у клопотанні. Також пояснив, що текст статті «Критиканство: не ділом, а словом» отримано ним від представника Радикальної ОСОБА_4 Ляшка ОСОБА_5 в рамках договору про надання друкованої площі для розміщення матеріалів передвиборної агітації, укладеного між вказаною партією та редакцією газети, як матеріал передвиборчої агітації цієї партії. На думку представника відповідача опубліковані у цій статті спірні відомості не є образливими чи негативними.

Співвідповідач заперечень проти позову не подав, представник в судове засідання повторно не з»явився.

Заслухавши пояснення учасників процесу, які з»явились в судове засідання, дослідивши надані письмові докази та керуючись законом, суд прийшов до наступного висновку.

22 жовтня 2015 року в газеті «Володимирецький вісник» №42 (7733) опублікована стаття «Критиканство: не ділом, а словом», підписана Аналітичною групою РО Радикальної ОСОБА_4 ЛЯШКА (а.с.64). На думку позивача, інформація у зазначеній статті є неправдивою, негативною, образливою, принизливою і такою, що порушує особисті немайнові права позивача - гідність і ділову репутацію політика та державного діяча. А саме, наступні спірні відомості: «Чим ви запам'яталися у свою каденцію головою Володимирецької РДА?»;

- «Але ж ви встигли привести до влади своїх людей, замінивши тодішніх досвідчених керівників на своїх друзів, кумів і родичів. А в цей час в Антонівці на неіснуючих торгах продали льонозавод за 33 тис. грн. (це 1760 плит перекриття, 700 бетонних балок, 100тис. штук білої цегли та інше майно вартістю більше мільйона грн.). Про це вам доповідали відповідні органи, але чомусь вирішили не втручатися...»;

- «Чому ви з однією із найбільших фракцій депутатів райради допустили ліквідацію підприємства «Володимирецьторф», яке за сезон виготовляло 2 тис. тонн торфобрикету за ціною, у 2-3 рази меншою від вартості продукції Маневицького торфобрикетного заводу?»;

- «Скажіть нам, скільки було забезпечено місцевим паливом установ соціальної сфери та населення району, коли після другого приходу ОСОБА_6 перше рішення сесії, яке депутати районної ради одноголосно породили, було «забезпечити потреби району паливом, за рахунок торфу Луківського родовища» ? І це після ліквідації торфобрикетного заводу!»;

- «Як керівник і член президії в райраді, що ви зробили для того, щоб ПАТ «Рівнеобленерго» викупило у громади ОСОБА_6 лінії електропередач вартістю 10 млн.грн., побудованих за рахунок спільних коштів громадян і селища?»;

- «Лінії електропередач «Рівнеобленерго» досі не хоче обслуговувати, однак безоплатно користується ними для передачі електроенергії споживачам. Своєю бездіяльністю ви, депутати райради і члени найбільшої фракції, залишили наодинці з цією проблемою селищного голову ОСОБА_6, якого колишнє керівництво РДА змушувало безкоштовно передати електролінії ПАТ «Рівнеобленерго».»;

- «Чому ви не втрутилися в процес передачі будівель комунальної власності

Володимирецької райради у центрі селища комерційним структурам без прозорого

аукціону, вигнавши районний архів за межі селища?». «Тепер до нього люди з усього району добираються з автостанції пішки 3 км, «незлим

тихим словом» згадуючи районне начальство.»

- «А чи не ви на виборах до Верховної ради України у 2015 році у штабі одного з кандидатів особисто працювали з людьми, які за півроку до цього організовували поїздки на Антимайдан ?»

- «У своїй статті ви згадали, що всі, крім вас, працювали «на Януковича». У той же час при всіх владах ви чомусь утримувалися у «теплому» кріслі держслужбовця, вдаючи із себе опозиціонера.»

-«То який же економічний ефект для району має багаторічна діяльність вашої політичної організації?»

- "А де ж ви були, пане О. О., зі своєю командою, коли українські патріоти зупинили війну на підступах до Харкова та Дніпропетровська? Чи саме тоді ви боролися за крісла голови РДА та його заступників з іншими політичними опонентами? А в цей час гинули,кращі сини нашої країни.».

У відповідності із ст.ст. 21, 28, ст.32 та ст.34 Конституції України, усі люди є вільні і рівні в своїй гідності та правах, кожен громадянин має право на повагу до його гідності, ніхто не може зазнавати втручання в його особисте і сімейне життя. Не допускається збирання, зберігання та поширення конфіденційної інформації про особу без її згоди, крім випадків, визначених законом, і лише в інтересах національної безпеки, економічного добробуту та прав людини. Разом з тим, кожному гарантується право на свободу думки і слова, на вільне вираження своїх поглядів і переконань.

Вказані положення Конституції України конкретизовані у гл.20, 22 Цивільного Кодексу. Так, згідно із ст.ст. 274, 276-279, 280, 297 ЦК обмеження особистих немайнових прав фізичної особи, встановлених Конституцією України, можливе лише у

випадках, передбачених нею. Обмеження особистих немайнових прав фізичної особи,

встановлених цим Кодексом та іншим законом, можливе лише у випадках, передбачених ними. Фізична особа має право на захист свого особистого немайнового права від протиправних посягань інших осіб. Захист особистого немайнового права здійснюється способами, встановленими главою 3 цього Кодексу. Захист особистого немайнового права може здійснюватися також іншим способом відповідно до змісту цього права, способу його порушення та наслідків, що їх спричинило це порушення. Фізична особа, особисті немайнові права якої порушено внаслідок поширення про неї та (або) членів її сім'ї недостовірної

інформації, має право на відповідь, а також на спростування цієї

інформації. Кожен має право на повагу до його гідності та честі. Гідність та честь фізичної особи є недоторканними. Фізична особа має право звернутися до суду з позовом про захист її гідності та честі.

Представник позивача в судовому засіданні також зазначив, що згідно із ст.277 ЦК, негативна інформація, поширена про особу, вважається недостовірною, якщо особа, яка її поширила, не доведе протилежного. Оскільки відповідач і співвідповідач не довели достовірність спірних відомостей, слід визнати, що поширенням недостовірних відомостей порушені особисті немайнові права позивача. Проте ч.3 ст.277 ЦК, якою було передбачено презумпція неправомірності негативної інформації, виключена на підставі ЗаконуУкраїни № 1170-VII від 27.03.2014.

Згідно із ст. 10 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен має право на свободу вираження поглядів. Це право включає свободу дотримуватися своїх поглядів, одержувати і передавати інформацію та ідеї без втручання органів державної влади і незалежно від кордонів. Ця стаття не перешкоджає державам вимагати ліцензування діяльності радіомовних, телевізійних або кінематографічних підприємств. Здійснення цих свобод, оскільки воно повязане з обовязками і відповідальністю, може підлягати таким формальностям, умовам, обмеженням або санкціям, що встановлені законом і є необхідними в демократичному суспільстві в інтересах національної безпеки, територіальної цілісності або громадської безпеки, для запобігання заворушенням чи злочинам, для охорони здоровя чи моралі, для захисту репутації чи прав інших осіб, для запобігання розголошенню конфіденційної інформації або для підтримання авторитету і безсторонності суду.

Як визначено пунктами 39-42 рішення Європейського суду з прав людини у справі "Українська Прес-Група" проти України" (опубліковано в Офіційному віснику Українивід 01.03.2006 2006 р., № 7, стор. 424, стаття 409), відповідно до параграфа 2 статті 10 Конвенції сфера для обмеження політичних висловлювань чи дебатів щодо питань, які становлять загальний інтерес, є дуже малою (див.Surekv.Turkey(N1), no. 26682/95, paragraph 61, ECHR 1999-IV). Крім того, межа допустимої критики щодо політика, який виступає у своїй публічній якості, є ширшою, ніж щодо приватної особи. На відміну від останнього, перший неминуче та свідомо відкриває кожне своє слово та вчинок для ретельної уваги журналістів та всього суспільства і тому має виявляти більшу терпимість. Звичайно, право на захист репутації поширюється і на політиків, навіть коли вони виступають не як політики, проте вимоги такого захисту мають бути збалансовані з інтересами суспільства до відкритої дискусії з політичних питань (див. рішення у справі Lingens v. Austria, від 8 July 1986, ОСОБА_3 А,

N 103, стор. 26, параграф 42). Стаття 10 захищає не лише суть висвітлених ідей та

інформації, але також і форму, в якій вони надані (див. Oberschlick v. Austria (N 1), рішення від 23 травня 1991, ОСОБА_3 А, N 204, стор. 25, параграф 57). Журналістська свобода передбачає також використання висловлювань, деякою мірою перебільшених або навіть провокаційних (див. рішення у справі Prager and Oberschlick v. Austria (N 1), від 26 квітня 1995, ОСОБА_3 А, N 313, стор. 19, параграф 38). При дотриманні умов параграфа 2 статті 10 Конвенції право вільно передавати інформацію поширюється не лише на "інформацію" та "ідеї", які сприймаються сприятливо або вважаються необразливими чи нейтральними, але й такі, які ображають, шокують чи викликають стурбованість. Такі є вимоги плюралізму, толерантності і лібералізму, без яких немає "демократичного суспільства" (див. рішення у справі Handyside v.

the United Kingdom, від 7 грудня 1976, ОСОБА_3 А, N 24, стор. 23, параграф 49). У своїй практиці Суд розрізняє факти та оціночні судження. Якщо існування фактів може бути підтверджене, правдивість оціночних суджень не піддається доведенню. Вимога

довести правдивість оціночних суджень є нездійсненною і порушує свободу висловлення думки як таку, що є фундаментальною частиною права, яке охороняється статтею 10 Конвенції (див. наведене вище рішення у справі Lingens v. Austria, стор. 28,

параграф 46). Однак навіть якщо висловлення є оціночним судженням, пропорційність втручання має залежати від того, чи існує достатній фактичний базис для оспорюваного висловлювання. Залежно від обставин конкретної справи, висловлювання, яке є оціночним судженням, може бути перебільшеним за відсутності будь-якого фактичного підґрунтя (див. згадане вище рішення DeHaes Gijsels v.Belgium, стор.236, параграф 47).

Конвенція про захист прав людини та основоположних свобод (ратифікована Законом України №475/97-ВР від 17.07.1997 року), у відповідності до ч.1 ст.9 Конституції України є частиною національного законодавства України. Як передбачено ст..17 Закону України Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини, суди застосовують при розгляді справ практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Правовий аналіз вказаних положень законодавства, дає підстави для висновку про недоведеність і безпідставність вимог позивача.

Як слідує із позову, пояснень позивача та його представника, позивач являється публічною особою, політиком, державним діячем.

Суд вважає, що спірні відомості щодо діяльності позивача як депутата районної ради і голови Володимирецької РДА є оціночними. А самі по собі питання, адресовані позивачу, які містяться в опублікованій 22 жовтня 2015 року в газеті «Володимирецький вісник» №42 (7733) статті «Критиканство: не ділом, а словом», не можуть вважатись інформацією, що порушує право позивача на повагу до його честі, гідності і ділової репутації, а також не являються передвиборчою агітацією.

Не підтверджені доказами доводи представника позивача в частині того, що публікацією спірних відомостей була опорочена репутація позивача, який є публічною особою головою місцевого осередку Народної ОСОБА_4 України та, під час публікації спірних відомостей, був кандитамом у депутати і кандидатом на посаду селищного голови смт. Володимирець Рівненської області. Оскільки будь-яких фактів, дат тощо у статті «Критиканство: не ділом, а словом» не наведено. Крім того, вимоги про спростування спірних відомостей позивач заявив до співвідповідача Політичної партії Радикальна ОСОБА_4 Ляшка. Проте, зазначена стаття, згідно із наданою представником відповідача - Комунального підприємства «Редакція газети «Володимирецький вісник» копією цієї статті (за авторством Аналітичної групи Володимирецької РО Радикальної ОСОБА_4 Ляшка) не містить прізвища позивача.

В свою чергу, із опублікованої 22 жовтня 2015 року в газеті «Володимирецький вісник» №42 (7733) статті «Критиканство: не ділом, а словом» слідує, що стаття є відповіддю на публікацію (статтю) у цій газеті «Робіть щось-АБО відходьте» позивача ОСОБА_1. З пояснень представника відповідача вбачається, що уточнення до статті «Критиканство: не ділом, а словом» щодо вказання прізвища позивача, редакція газети «Володимирецький вісник» внесла самостійно. Як пояснив в судовому засіданні представник відповідача - після його розмови з представником Політичної партії Радикальна ОСОБА_4 ЛяшкаОСОБА_5. Тобто спірні відомості про позивача поширені спільно відповідачем і співвідповідачем. Хоча вимога про спростування заявлена позивачем лише до співвідповідача.

Також із статті «Критиканство: не ділом, а словом» не вбачається, що спірні відомості є передвиборчою агітацією Політичної партії Радикальна ОСОБА_4 Ляшка.

Досліджена судом стаття в газеті «Володимирецький вісник» №42 (7733) «Критиканство: не ділом, а словом» від 22 жовтня 2015 року не містить відомостей, що будь-яким чином зачіпають особисте та/або сімейне життя позивача.

Судові витрати по справі відповідачем і співвідповідачем не понесено.

На підставі наведеного та керуючись ст.ст. 21, 28, 32, 34 Конституції України, ст.ст. 11, 88, 212-215 ЦПК України, ст.ст. 11,16, гл.гл.20, 22 ЦК України, Законом України «Про друковані засоби масової інформації (пресу) в Україні», суд, -

В И Р І Ш И В:

Відмовити повністю у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до Комунального підприємства «Редакція газети «Володимирецький вісник», Політичної партії

Радикальна ОСОБА_4 Ляшка про захист честі, гідності та ділової репутації.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана сторонами протягом десяти днів з дня його проголошення. Апеляційна скарга подається до Апеляційного суду Рівненської області через Кузнецовський міський суд Рівненської області.

Головуючий

Повний текст рішення виготовлено і підписано головуючим 15 березня 2016 року