Рішення № 56431570, 09.03.2016, Костопільський районний суд Рівненської області

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 564/3021/13-ц

09 березня 2016 року

Костопільський районний суд Рівненської області в складі:

головуючий суддя Цвіркун О. С.

секретар судового засідання Карась Н. П.

за участю представника відповідача ОСОБА_1

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Костопіль цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Кредитні ініціативи" до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості

ВСТАНОВИВ:

ТОВ «Кредитні ініціативи» звернулося до суду з позовом до ОСОБА_2, у якому просило стягнути з відповідача кредитну заборгованість станом на 01 вересня 2013 року в розмірі 246769 грн. 93 коп., в тому числі: 138800 грн. основного боргу та 107969 грн. 93 коп. боргу по відсотках. Крім того, позивач просив стягнути з відповідача 2467 грн. 70 коп. понесених витрат по сплаті судового збору.

В обґрунтування позову позивач посилається на те, що відповідно до укладеного договору відступлення прав вимоги від 17 грудня 2012 року, ТОВ «Кредитні ініціативи» придбало у ПАТ «АТ «Промінвестбанк» право грошової вимоги за кредитним договором від 05 липня 2007 року, укладеним між ПАТ «АТ «Промінвестбанк» та ОСОБА_2, борг по якому станом на 01 вересня2013 року становить загалом 246769 грн. 93 коп., який відповідач добровільно погашати відмовляється.

Представник позивача ОСОБА_3 в судове засідання не зявився, звернувся до суду із клопотанням про розгляд справи у його відсутності, позовні вимоги підтримує.

Представник відповідача ОСОБА_1 в судовому засіданні заперечувала стосовно позовних вимог, посилаючись на те, що вимоги позивача не засновані на нормах матеріального права, не законні, необґрунтовані, тому задоволенню не підлягають, а також у позивача відсутнє право на звернення до суду.

Заслухавши пояснення представника відповідача, дослідивши матеріали справи, суд дійшов до висновку, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.

Встановлено, що 05 липня 2007 року між Акціонерним комерційним промислово-інвестиційним банком (закрите акціонерне товариство), правонаступником якого є ПАТ «АТ «Промінвестбанк», та ОСОБА_2 було укладено кредитний договір №317/07, відповідно до умов якого остання отримала в банку кредит в розмірі 200000 грн. зі сплатою 19 % річних строком до 03 липня 2009 року.

Відповідно до ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

Встановлено, що кредитодавець свої зобовязання за вказаним вище кредитним договором виконав в повному обсязі та надав ОСОБА_2 кредит в розмірі 200000 грн.

17 грудня 2012 року ПАТ «АТ «Промінвестбанк» уклало з ТОВ «Кредитні ініціативи» договір відступлення прав вимог, за яким позивач отримав право вимоги за вказаним вище кредитним договором від 05 липня 2007 року.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 512 ЦК України кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Згідно із ст. 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

У відповідності до вимог ч.1 ст. 517 ЦК України первісний кредитор у зобов'язанні повинен передати новому кредиторові документи, які засвідчують права, що передаються, та інформацію, яка є важливою для їх здійснення.

Статтею 204 ЦК України передбачено, що правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

В матеріалах справи є копії кредитного договору № 317/07 від 5 липня 2007 року та договору відступлення прав вимоги від 17 грудня 2012 року, які відповідно до ст. 204 ЦК України є дійсними, а також інші документи, які безспірно підтверджують перехід усіх прав вимоги за згаданим кредитним договором від ПАТ «Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк» до позивача у справі.

Відповідно до ч. 1 ст. 10, ч. 1 ст. 11, ч. 1 ст. 60, ч. 1 ст. 179 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін.

Суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

Кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених ст. 61 цього Кодексу.

Предметом доказування під час судового розгляду є факти, які обґрунтовують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для вирішення справи (причини пропуску строку позовної давності тощо) і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Згідно зі ст. 64 ЦПК України письмові докази, як правило, подаються в оригіналі. Якщо подано копію письмового доказу, суд за клопотанням осіб, які беруть участь у справі, має право вимагати подання оригіналу.

Проте у матеріалах справи відсутні клопотання відповідачки та вимога суду про надання позивачем оригіналів письмових доказів щодо переходу до нього права вимоги як до нового кредитора. Відсутні також і докази, які б спростовували або ж ставили під сумнів право позивача на звернення в суд із даним позовом.

Відповідно до ст. 57 ЦПК України доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються на підставі пояснень сторін, третіх осіб, їхніх представників, допитаних як свідків, показань свідків, письмових доказів, речових доказів, зокрема звуко- і відеозаписів, висновків експертів.

Крім того, згідно з ч. 1 ст. 58 ЦПК України належність доказу полягає безпосередньо у наявності інформації щодо предмета доказування, а не у наявності повноважень в особи щодо посвідчення копії доказу тощо.

Таким чином, доказів, які б спростовували чи ставили під сумнів право позивача на звернення в суд із даним позовом до відповідачки та у справі немає.

Відповідно до ст. 611, ч. 2 ст. 612, ст. 623-625, ч. 1 ст. 1049, ст. 1050 ЦК України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцю позику у строк та в порядку, що встановлені договором.

В разі несвоєчасного повернення позики або її чергової частини (прострочення боржника) він не звільняється від обов'язку виконання зобов'язання, зокрема повинен повернути суму позики (в тому числі достроково), сплатити заборгованість, відшкодувати позикодавцю збитки та сплатити неустойку.

Встановлено, що ОСОБА_2 не виконала належним чином всі зобовязання за кредитним договором в результаті чого виникла заборгованість та позивач звернувся до суду з позовом про її стягнення.

Звертаючись до суду з даним позовом, позивачем на підтвердження розміру заборгованості надано розрахунок заборгованості за кредитним договором № 317/07 від 05.07.2007 року за період з 05.07.2007 року по 01.08.2013 року, в якому зазначено нарахування заборгованості, яка складається із заборгованості за тілом кредиту в сумі 138800 грн., загальної заборгованості за відсотками в сумі 107696 грн. 93 коп., заборгованості за пенею в сумі 14496 грн. 52 коп., всього заборгованість за кредитним договором становить 261266 грн. 45 коп. (а.с.27).

Встановлено, що 27.11.2009 року Костопільським районним судом винесено судовий наказ №2-н-293, яким стягнуто з ОСОБА_2 на користь первинного кредитора філії «Відділення публічного акціонерного товариства Помінвестбанк в м.Костопіль Рівненської області» заборгованість за кредитом № 317/07 від 05.07.2007 року в сумі 161503 грн. 60 коп., яка складається із заборгованості за тілом кредиту в сумі 138800 грн., загальної заборгованості за відсотками в сумі 10793 грн. 92 коп., за період з 07.05.2007 року по 29.11.2009 року (а.с.231-231).

Із постанови про закінчення виконавчого провадження вбачається, що примусове виконання по вказаному вище судовому наказу закінчено, на підставі заяви стягувача, тобто Відділення публічного акціонерного товариства Помінвестбанк в м.Костопіль Рівненської області від 05.02.2010 року № 046 про повернення судового наказу без виконання (а.с.136).

У відповідності до ст. 599 ЦК України зобовязання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Відповідно до ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобовязання.

Статтею 629 ЦК України передбачено, що договір є обовязковим до виконання.

Виходячи із системного аналізу ст. 525, 526, 599, 611 ЦК України, змісту кредитного договору слід дійти висновку про те, що наявність судового рішення про задоволення вимог кредитора, яке не виконано боржником, не припиняє правовідносини сторін кредитного договору, не звільняє боржника від відповідальності за невиконання грошового зобовязання й не позбавляє права на отримання штрафних санкцій, передбачених умовами договору та ЦК України.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду України від 23.09.2015 року у справі № 6-1206цс15.

Судом було визнано явку представника позивача обов'язковою для надання можливості роз'яснення незрозумілого суду механізму нарахування заборгованості за кредитним договором, а саме заборгованості по відсоткам в сумі 89331 грн. 88 коп. станом на 05.07.2007 року (а.с.27). Також із наданого розрахунку судом встановлено, що в суму вказаної заборгованості позивачем з незрозумілих причин було включено вже стягнуту судовим наказом суду від 05.07.2007 року суму заборгованості по тілу кредиту в розмірі 138800 грн..

Згідно з ч. 4 ст. 60 ЦПК України, доказування не може ґрунтуватись на припущеннях.

За відсутності належного розрахунку заборгованості, а також за відсутності даних про те, що станом на 05.07.2007 року у відповідача вже існувала заборгованість по відсоткам перед кредитором в сумі 89331 грн. 88 коп, суд вважає, доведеним наявність заборгованість ОСОБА_2 перед позивачем в сумі 18638 грн. 05 коп., яка складається із заборгованості по відсоткам за період із 17.12.2012 року по 01.08.2013 року (а.с.27), які нараховувались позивачем у відповідності до п. 2.2. кредитного договору № 317/07 від 05.07.2007 року, та підлягають стягненню згідно вимог ст. 525, 526, 599, 611 ЦК України.

Відповідно до ст. 4 ЦПК України здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, зазначений законами України.

Згідно із ст. 212 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жоден доказ не має для суду наперед встановленого значення.

Відповідно до ст. 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Згідно із роз'ясненнями, що містяться в п.13 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 18.12.2009р. №14 «Про судове рішення у цивільній справі» резолютивна частина рішення суду повинна мати вичерпні, чіткі, безумовні й такі, що випливають зі встановлених фактичних обставин, висновки по суті розглянутих вимог і залежно від характеру справи давати відповіді на інші питання, зазначені у статтях 215-217 ЦПК України.

З урахуванням вищевказаного, аналізуючи зібрані по справі докази в їх сукупності та співставленні, суд вважає, що позовні вимоги ТзОВ «Кредитні ініціативи» є доведеними частково, а саме в частині стягнення заборгованості по відсоткам в сумі 18638 грн. 05 коп., та підлягають задоволенню в цій частині.

Відповідно до ст.88 ЦПК України, сторони на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати. Якщо позов задоволено частково, судові витрати присуджуються позивачеві пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.

Суд вважає за необхідне стягнути з відповідача на користь позивача судові витрати по справі понесені останнім на оплату судового збору в розмірі 186 грн. 38 коп.

На підставі викладеного, керуючись ст.512-519, 204, 526, 527, 530, 554, 611, 612, 1049, 1050, 1054 ЦК України, ст. 4, 10, 57, 58, 60, 64, 88, 179, 212, 214-215, 224-226 ЦПК України , суд

ВИРІШИВ:

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Кредитні ініціативи" до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості - задовльнити частково.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Кредитні ініціативи" заборгованість по договору кредиту в розмір 18638 (вісімнадцять тисяч шістьсот тридцять вісім) гривень 05 копійок.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Кредитні ініціативи" витрати понесені останніми на оплату судового збору в сумі 186 (сто вісімдесят шість) гривень 38 копійок.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до апеляційного суду Рівненської області через Костопільський районний суд шляхом подачі апеляційної скарги в 10-денний строк з дня проголошення рішення.

Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

СуддяОСОБА_4