Ухвала суду № 56428736, 15.03.2016, Апеляційний суд Житомирської області

УКРАЇНА

Апеляційний суд Житомирської області

Справа №287/215/15-ц Головуючий у 1-й інст. Волощук В. В.

Категорія 39 Доповідач Якухно О. М.

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 березня 2016 року колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Апеляційного суду Житомирської області в складі:

головуючого судді Якухно О.М.

суддів Коломієць О.С., Жигановської О.С.

з участю секретаря

судового засідання Добровольської Т.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Житомирі цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3, Олевської державної нотаріальної контори Житомирської області в особі державного нотаріуса Лугини Олександра Івановича про визнання неправомірною та скасування постанови про відмову у вчиненні нотаріальної дії, скасування права власності, визнання права власності на спадкове майно за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Олевського районного суду Житомирської області від 19 січня 2016 року,

в с т а н о в и л а:

У травні 2015 року ОСОБА_2 звернувся з позовом, в якому просив:

визнати дії неправомірними та скасувати постанову про відмову у вчиненні нотаріальної дії, яка видана державним нотаріусом Олевської нотаріальної контори Лугиною О.І.;

скасувати право власності на 1/2 частину спадкового майна, а саме житловий будинок з усіма надвірними будівлями, що знаходяться за адресою : АДРЕСА_1, за ОСОБА_3;

визнати за ним право власності, як спадкоємцем першої черги, на спадкове майно після смерті брата, а саме : житловий будинок з усіма надвірними будівлями, що знаходяться за адресою : АДРЕСА_1.

Свої вимоги обгрунтовував тим, що його брат ОСОБА_5 помер ІНФОРМАЦІЯ_1 року і він звернувся до нотаріуса із заявою про прийняття спадщини, однак нотаріус відмовив йому у видачі свідоцтва про право на спадщину з посиланням на відсутність правовстановлюючих документів та наявність іншого спадкоємця - ОСОБА_3 Вважає, що остання не є спадкоємцем, а відмова нотаріуса є незаконною.

Рішенням Олевського районного суду Житомирської області від 19 січня 2016 року позов задоволено частково. Визнано за ОСОБА_2 право власності на 1/2 частину житлового будинку, побудованого у 1966 році, що розташований по АДРЕСА_1 та право власності на 1/2 частину надвірних будівель, які розташовані за вказаною адресою, як спадкоємця другої черги спадкоємців за законом після смерті померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 року рідного брата - ОСОБА_5. В решті позову відмовлено.

Не погоджуючись із зазначеним рішенням суду, ОСОБА_2 подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, неповне з'ясування обставин справи, просить його скасувати та задовольнити його вимоги повністю. Вважає, що суд неправильно застосував ст.1266 ЦК України.

Позивач підтримав доводи апеляційної скарги і пояснив, що інших живих спадкоємців першої та другої черги після смерті брата немає, а тому він повинен успадкувати все майно. Сестра померла 15 років, тому її дочка не може спадкувати вказане майно. Він один постійно допомагав брату, доглядав за будинком, що є підставою для визнання за ним права власності на весь будинок.

Відповідач ОСОБА_3 заперечує у задоволенні скарги.

Розглянувши справу в межах, визначених ст. 303 ЦПК України, колегія суддів вважає, що скарга не підлягає задоволенню.

Так, судом встановлено, що ОСОБА_2, ОСОБА_5 та ОСОБА_6 є рідними братами та сестрою.

ОСОБА_6 померла ІНФОРМАЦІЯ_2 року і її дочкою є ОСОБА_3

ОСОБА_5 при житті була надана земельна ділянка для забудови площею 0,40 га за адресою: АДРЕСА_1 і у 1966 році побудований житловий будинок.

ОСОБА_5 помер ІНФОРМАЦІЯ_1 року і після його смерті відкрилася спадщина на зазначений житловий будинок з усіма надвірними будівлями, право власності за яким, у встановленому законом порядку, зареєстровано не було.

Належність будинку померлому підтверджено довідкою Кишинської сільської ради Олевського району, технічним паспортом, даними погосподарської книги.

До Олевської державної нотаріальної контори із заявами про прийняття спадщини у встановлений законодавством строк звернулися ОСОБА_2 та ОСОБА_3

Постановою від 24.02.2015 року державний нотаріус Лугина О.І. відмовив у видачі ОСОБА_2 свідоцтва про право власності на спадкове майно з підстав відсутності правовстановлюючих документів на житловий будинок та наявності іншого спадкоємця, якому належить 1/2 частина спадкового майна.

Зазначені обставини сторонами не заперечуються.

Законом України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» передбачено обов'язкову державну реєстрацію нерухомого майна з видачею документа, що підтверджує його державну реєстрацію (ст.ст.4, 18, 19 цього Закону).

Відмовляючи у задоволенні вимог до державного нотаріуса, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про правомірність його дій, з посиланням на вимоги п.2 ч.1 ст.49 Закону України «Про нотаріат» та п.4.15 глави 10 Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженого наказом Міністерства юстиції України №296/5 від 22.02.2012 року, які надають право нотаріусу відмовити у вчиненні нотаріальної дії при відсутності правовстановлюючих документів щодо належності цього майна спадкодавцеві.

На день смерті ОСОБА_5 спадкоємців першої черги не було, що вбачається із погосподарської книги і підтверджено сторонами в ході розгляду справи.

Відповідно до ст.1262 ЦК України рідні брати та сестри спадкодавця мають право на спадкування у другу чергу.

Частиною 3 ст.1266 ЦК України передбачено спадкування за правом представлення племінниками спадкодавця тієї частки спадщини, яка належала б за законом їх матері, якби вона була живою на час відкриття спадщини.

З урахуванням наведених норм законодавства, ОСОБА_2 та ОСОБА_3 є спадкоємцями майна померлого в рівних частках, оскільки ОСОБА_2 відноситься до другої черги спадкоємців за законом, а ОСОБА_3 отримала у спадщину ту частку, що належала б її матері, яка також є спадкоємцем другої черги.

Погосподарські книги є особливою формою статистичного обліку, що здійснюється в Україні (УРСР) із 1979 року. В погосподарських книгах при визначенні року побудування зазначається рік введення в експлуатацію будинку. Записи у погосподарських книгах визнавались в якості актів органів влади (публічних актів), що підтверджують право приватної власності (п.3.1 роз'яснень Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 16.05.2013 року «Про судову практику розгляду цивільних справ про спадкування»).

Отже, оцінюючи досліджені докази у їх сукупності, суд дійшов обґрунтованого висновку про можливість захисту прав позивача шляхом визнання за ним права власності на 1/2 частину спадкового майна, оскільки право власності не було зареєстровано спадкодавцем при житті, але належало йому за законом, що позбавляє можливості отримати свідоцтво про право на спадщину у нотаріуса.

Доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду.

Суд першої інстанції постановив рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права, підстав для його скасування немає.

Керуючись ст.ст. 209, 303, 304, 307, 308, 313-315 ЦПК України, колегія суддів

у х в а л и л а:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 відхилити.

Рішення Олевського районного суду Житомирської області від 19 січня 2016 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання нею законної сили.

Головуючий