Рішення № 56428669, 09.03.2016, Апеляційний суд Житомирської області

УКРАЇНА

Апеляційний суд Житомирської області

Справа №293/1234/14-ц Головуючий у 1-й інст. Слободенюк Н. Є.

Категорія 27 Доповідач Шевчук А. М.

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09 березня 2016 року колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ апеляційного суду Житомирської області в складі:

головуючого судді Шевчук А.М.,

суддів: Талько О.Б., Заполовського В. Й.,

з участю секретаря судового засідання Гарбузюк Ю.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Житомирі

цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Кредитні ініціативи» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості

за апеляційною скаргою представника ОСОБА_1 - ОСОБА_2

на рішення Черняхівського районного суду Житомирської області від 10 вересня 2015 року,

в с т а н о в и л а :

У липні 2014 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Кредитні ініціативи» (надалі - ТОВ «Кредитні ініціативи» або позивач, або кредитор) звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 (надалі - позичальник або відповідач). Просить стягнути заборгованості у сумі 98 394,57 грн. Свої вимоги обґрунтовує тим, що 11 вересня 2008 року, між Товариством з обмеженою відповідальністю «ПростоФінанс» (надалі - ТОВ «ПростоФінанс» або кредитодавець, або первісний кредитор) та ОСОБА_1, укладений кредитний договір №01014637152, за умовами якого відповідач отримав кредит у сумі 115 400 грн. Надалі на підставі договору купівлі-продажу кредитного портфелю від 18 травня 2012 року ТОВ «ПростоФінанс» відступило право вимоги за вищевказаним кредитним договором Товариству з обмеженою відповідальністю «Кредитні ініціативи». Боржник належним чином кредит не повернув, проценти та щомісячну комісію не сплатив, внаслідок чого утворилася вищевказана заборгованість.

Рішенням Черняхівського районного суду Житомирської області від 10 вересня 2015 року позов задоволено частково. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Кредитні ініціативи» 91 416,85 грн. заборгованості, яка складається із: заборгованості за кредитом - 60 570,23 грн., заборгованості за процентами - 17 936,66 грн., заборгованості за комісією - 3 728,52 грн. та штрафу - 9 181,44 грн. У задоволенні решти позову відмовлено та вирішено питання судових витрат.

Не погоджуючись із рішенням суду першої інстанції, представник ОСОБА_1 - ОСОБА_2 подав апеляційну скаргу. Просить рішення скасувати та ухвалити нове, яким відмовити у задоволенні позову. Вважає, що суд першої інстанції при розгляді справи допустив порушення норм матеріального та процесуального права. Зокрема доводи апеляційної скарги ґрунтуються на тому, що у рішенні зазначається, що відповідач з'явився в судове засідання на 10 вересня 2015 року, але насправді за сімейними обставинами він не був присутнім у цьому судовому засіданні. Позивачем не надано доказів на підтвердження того, що відповідачу направлялось письмове повідомлення про відступлення права грошової вимоги із зазначенням грошової вимоги, яка підлягає виконанню, а також фактора, якому має бути здійснений платіж, а тому не надано доказів на підтвердження виникнення у відповідача обов'язку виконати зобов'язання на користь позивача. Із матеріалів справи не вбачається, що позивач набув право вимоги за спірним кредитом. Також не з'ясовано, коли виникла прострочена заборгованість та на які чергові платежі, що є підставою для подання заяви про застосування позовної давності.

Перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, колегія суддів апеляційного суду вважає, що апеляційна скарга підлягає до часткового задоволення з наступних підстав.

У судовому засіданні в апеляційному суді представник відповідача пояснив, що оскаржує рішення суду першої інстанції в частині задоволення позову.

Оскільки фактично апеляційна скарга подана на рішення щодо частини вирішених вимог, то суд апеляційної інстанції відповідно до принципу диспозитивності не робить висновків щодо неоскарженої частини, тобто щодо частини, якою відмовлено у стягненні процентів за користування кредитом у сумі 8 971,40 грн.

Задовольняючи позов частково та стягуючи заборгованість за кредитним договором у загальній сумі 91 416,85 грн., суд першої інстанції виходив із того, що матеріали справи не містять доказів про повідомлення відповідача щодо підвищення процентної ставки за користування кредитом з 13,99% до 21,9% річних, а тому стягнув заборгованість за процентами у сумі 17 936,66 грн., заборгованість за тілом кредиту у сумі 60 570,23 грн., заборгованість за комісією - 3 728,52 грн. та штраф - 9 181,44 грн.

Колегія суддів не може повістю погодитися з таким висновком суду першої інстанції з наступних підстав.

Відповідно до ч.1 ст.1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

Із матеріалів справи вбачається та судом установлено, що 11 вересня 2008 року, між ТОВ «ПростоФінанс» та ОСОБА_1, укладений кредитний договір №01014637152, за умовами якого ТОВ «ПростоФінанс» зобов'язалося надати ОСОБА_1 кредит у сумі 115 400 грн., а останній зобов'язався повернути кредит та сплатити за користування кредитом проценти за ставкою 13,99% річних від непогашеної суми кредиту і щомісячну комісію за управління кредитом в розмірі 0,15% від початкової суми кредиту (а.с.5-7).

Кредит наданий для оплати позичальником автотранспортного засобу.

Повернення кредиту та сплата процентів і щомісячної комісії мало відбуватися щомісячними платежами згідно з графіком до 10 вересня 2014 року, який є невід'ємною частиною кредитного договору, додаток №1 до нього (а.с.8-9).

Як убачається з платіжного доручення №0009751223, на виконання умов вищевказаного кредитного договору, ТОВ «Простофінанс» 26 вересня 2008 року здійснило оплату у сумі 115 400 грн. для придбання ОСОБА_1 авто (а.с.11). Відтак, позикодавець свої зобов'язання виконав у повному обсязі.

Відповідно до договору купівлі-продажу кредитного портфелю від 18 травня 2012 року (надалі - договір купівлі-продажу) «ПростоФінанс» продало (відступило) кредитний портфель Товариству з обмеженою відповідальністю «Кредитні ініціативи», тобто позивачу (п.п.3.1,4.4,5.1-5.3 а.с.16-20).

Згідно з умовами договору купівлі-продажу «кредитний портфель» - права вимоги до позичальників (їх поручителів) щодо погашення загальної суми заборгованості позичальників перед продавцем за кредитними договорами, яка включає суму основного боргу, проценти, нараховані на суму такого боргу, комісії, усі та будь-які штрафні санкції (у разі їх наявності).

Кредитний портфель, із зазначенням балансової вартості, передається продавцем покупцю в дату відступлення, що підтверджується укладенням сторонами акта приймання-передачі кредитного портфелю, який після його належного підписання сторонами становить невід'ємну частину цього договору; при цьому укладення акта приймання-передачі кредитного портфелю продавцем буде здійснено за умови отримання купівельної ціни (п.3.2 договору купівлі-продажу).

Сторони 25 червня 2012 року уклали додаткову угоду з переліком кредитних договорів (додаток №1, а.с.50-51), серед яких вказано кредитний договір №01014637152, позичальник ОСОБА_1, сума заборгованості 63 546,27 грн. , сума нарахованих штрафів 598,98 грн., та цього ж числа - акт приймання-передачі кредитного портфелю до договору купівлі-продажу (а.с.36).

Окрім того, відповідно до витягу про реєстрацію в Державному реєстрі обтяжень рухомого майна (реєстрація змін) 05 липня 2012 року зареєстровано заміну обтяжувача: вилучено ТОВ «ПростоФінанс», як обтяжувача, та внесено обтяжувачем - ТОВ «Кредитні ініціативи» (а.с.119).

За таких обставин, матеріалами справи доводиться перехід від кредитодавця до позивача права вимоги до відповідача за спірним кредитним договором, чим спростовуються доводи апеляційної скарги з цього приводу.

Пункт 3.3 договору купівлі-продажу кредитного портфелю визначає права, що перешли до позивача за відступленням. Так, позивач набув усі права вимоги за спірним кредитним договором, що є дійсними на дату відступлення, права вимоги до відповідача щодо сплати суми основного боргу, процентів, нарахованих на суму основного боргу, комісії та штрафних санкцій. Також за даним договором позивач набув право нараховувати проценти, комісію та штрафні санкції на суму основного боргу за кредитним договором, починаючи з дати відступлення.

Пункт же 7.2 кредитного договору передбачає, що у випадку невиконання або неналежного виконання позичальником грошових зобов'язань щодо сплати щомісячних платежів згідно умов цього договору, кредитодавець має право вимагати від позичальника сплати кредитодавцю неустойки (штрафу) в розмірі 20% від суми щомісячного платежу, зобов'язання по сплаті якого порушено позичальником. При цьому сторони усвідомлюють, що неповне виконання зобов'язання (виконання частини зобов'язання, частково сплата щомісячного платежу) також є неналежним виконанням зобов'язання в повному обсязі (повна сплата щомісячного платежу). Сплата штрафу не звільняє позичальника від виконання зобов'язання в натурі.

Відповідач належним чином свої зобов'язання не виконав, що вбачається з довідки про грошові надходження за кредитним договором (а.с.13). Представники відповідача не спростували даної довідки, оскільки не надали додаткових квитанцій на сплату боргу.

Ураховуючи всі проплати, здійснені відповідачем у погашення заборгованості за кредитним договором, станом на 10 липня 2014 року утворилася заборгованість у сумі 91 416,85 грн., яка складається із: заборгованості за тілом кредиту - 60 570,23 грн.; заборгованості за процентами за користування кредитом, виходячи з процентної ставки 13,99%, - 17 936,66 грн.; заборгованості за щомісячною комісією - 3 728,52 грн.; штрафу, нарахованого за період з 10 січня 2013 року - 9 181,44 грн., що підтверджується розрахунком заборгованості (а.с.149).

Доводи апеляційної скарги відносно того, що позивачем не надано належних та допустимих доказів на підтвердження того, що відповідачу направлялось письмове повідомлення про відступлення права грошової вимоги із зазначенням грошової вимоги, яка підлягає виконанню, а також фактора, якому має бути здійснений платіж (а.с.14,75,97), не змінюють висновків суду першої інстанції, оскільки відповідно до правової позиції, висловленої Верховним Судом України в постанові від 23 вересня 2015 року у справі №6-979цс15, неповідомлення боржника про зміну кредитора не звільняє його від обов'язку погашення кредиту взагалі.

Відповідно до ст.516 ЦК України заміна кредитора у зобов'язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом. Якщо боржник не був письмово повідомлений про заміну кредитора у зобов'язанні, новий кредитор несе ризик настання несприятливих для нього наслідків. У цьому разі виконання боржником свого обов'язку первісному кредиторові є належним виконання.

У ч.2 ст.517 ЦК України передбачено, що боржник має право не виконувати свого обов'язку новому кредиторові до надання боржникові доказів переходу до нового кредитора прав у зобов'язанні.

Отже, за змістом наведених положень закону, боржник, який не отримав повідомлення про передачу права вимоги іншій особі, не позбавляється обов'язку погашення заборгованості, а лише має право на погашення заборгованості первісному кредитору і таке виконання є належним.

Відповідач з червня 2012 року не сплачує заборгованість за кредитним договором ні новому, ні старому кредитору, унаслідок чого утворилася заборгованість, а тому суд першої інстанції обґрунтовано стягнув з відповідача заборгованість за тілом кредиту у сумі 60 5670,23 грн., проценти за користування кредитом у сумі 17 936,66 грн., нараховані за кредитною ставкою 13,99%, та щомісячну комісію у сумі 3 728,52 грн. Враховуючи викладене, колегія суддів апеляційного суду рішення суду першої інстанції в даній частині задоволення позову залишає без змін.

Відповідно до ст.256 ЦК України позовна давність -це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки (ст.257 ЦК України).

Для окремих видів вимог законом може встановлюватися спеціальна позовна давність. Позовна давність в один рік застосовуються до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені) ( ч.ч.1,2 ст.258 ЦК України),

Перебіг позовної давності переривається вчиненням особою дій, що свідчать про визнання нею свого боргу або іншого обов'язку. Після переривання перебіг позовної давності починається заново ( ч.ч.1,3 ст.264 ЦК України).

Частина третя ст.267 ЦК України регулює, що позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення.

За таких обставин, норма статті не забороняє стороні або її представнику зробити усну заяву про застосування позовної давності.

Позивач звернувся до суду за захистом порушеного права 16 липня 2014 року (а.с.29). Останній платіж здійснений відповідачем 25 червня 2012 року у сумі 3 000 грн. (копія квитанції приєднана до матеріалів справи).

За таких обставин, з часу останнього платежу трьох років не сплинуло, а тому суд першої інстанції обґрунтовано стягнув вищевказану заборгованість за тілом кредиту, процентами за користування та щомісячній комісії.

Однак заборгованість за штрафом стягнуто за період з січня 2013 року по липень 2014 року, що перевищує річний строк, що передує зверненню до суду. З урахуванням спеціальної позовної давності слід стягнути штраф у сумі 6 120,96 грн. за період з липня 2013 року по липень 2014 року.

Відповідно до ст.309 ЦПК України колегія суддів змінює рішення суду першої інстанції, зменшуючи суму штрафу з 9 181,44 грн. до 6 120,96 грн. та відповідно загальну суму стягнення - з 91 416,85 грн. до 88 356,37 грн.

Посилання в апеляційній скарзі на неприйняття участі відповідача у судовому засіданні 10 вересня 2015 року підтверджуються матеріалами справи, але ґрунтуються на підміні тези, оскільки у рішенні суду першої інстанції йдеться про прийняття участі ОСОБА_1 у судовому засіданні, яке відбулося 27 січня 2015 року.

Відповідно до ст.88 ЦПК України апеляційний суд змінює й розподіл судових витрат та присуджує понесений та документально підтверджений судовий збір з відповідача на користь позивача пропорційно до задоволених вимог, тобто зменшує розмір судового збору, що підлягає до стягнення, з 914,17 грн. до 883,56 грн.

Керуючись ст.ст.209,303,304,307,309,313-314,316 ЦПК України, колегія суддів

в и р і ш и л а :

Апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 - ОСОБА_2 задовольнити частково.

Рішення Черняхівського районного суду Житомирської області від 10 вересня 2015 року змінити.

Зменшити розмір штрафу з «9 181,44 грн.» до «6 120,96 грн.» та загальний розмір заборгованості з «91 416,85 грн.» до «88 356,37 грн.», а також розмір судового збору з «914,17 грн.» до «883,56 грн.».

У решті рішення суду про задоволення позову залишити без змін.

Рішення набирає законної сили з моменту його проголошення та може бути оскаржене в касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання ним законної сили.

Головуючий

Судді: