Ухвала суду № 56426950, 09.03.2016, Харківський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09 березня 2016 р.Справа № 816/4602/15Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі

Головуючого судді: Бартош Н.С.

Суддів: Мельнікової Л.В. , Філатова Ю.М.

за участю секретаря судового засідання Дорошенко Д.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Лохвицької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Полтавській області на постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 19.01.2016р. по справі № 816/4602/15

за позовом Компанії "Регал Петролеум Корпорейшн Лімітед", від імені якої діє Представництво "Регал Петролеум Корпорейшн Лімітед"

до Лохвицької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Полтавській області

про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,

ВСТАНОВИЛА:

Позивач, Компанія "Регал Петролеум Корпорейшн Лімітед" від імені якої діє Представництво "Регал Петролеум Корпорейшн Лімітед", звернулась до суду з позовом до Лохвицької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Полтавській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 03.06.2015 №0000312200, яким збільшено суму грошового зобов'язання позивача за платежем: податок на прибуток приватних підприємств загалом у розмірі 2 490 286,50 грн, з них за основним платежем - 1 660 191,00 грн, за штрафними (фінансовими) санкціями - 830 095,50 грн.

Постановою Полтавського окружного адміністративного суду від 19.01.2016 р. позовні вимоги задоволено частково.

Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення від 03.06.2015 №0000312200 в частині донарахування грошового зобов'язання з податку на прибуток приватних підприємств за основним платежем в розмірі 1 342 638,00 грн, за штрафними (фінансовими) санкціями в розмірі 671 319,00 грн. В іншій частині позовних вимог відмовлено.

Лохвицька об'єднана державна податкова інспекція Головного управління Державної фіскальної служби у Полтавській області, не погоджуючись з вказаним рішенням суду, в апеляційній скарзі вказує, що рішення є необґрунтованим та незаконним, прийнято з порушенням норм матеріального та процесуального права, просить суд апеляційної інстанції скасувати постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 19.01.2016 р. в частині задоволених позовних вимог та прийняти нову, якою відмовити в задоволенні позовних вимог повністю.

В порядку, визначеному ч. 1 ст. 41 КАС України фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.

Згідно ч. 1 ст. 195 КАС України оскаржувана постанова переглянута в межах апеляційної скарги.

Дослідивши матеріали справи колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на таке.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено судом апеляційної інстанції, що Компанія "Регал Петролеум Корпорейшн Лімітед" здійснює свою діяльність на території України через Представництво "Регал Петролеум Корпорейшн Лімітед" (ідентифікаційний код 26333503), зареєстроване у Міністерстві економіки України, про що видано свідоцтво про реєстрацію, реєстраційний номер ПІ-2589 /т. 1, а.с. 20/.

Позивач, як платник податку, перебуває на обліку у Лохвицькій ОДПІ з 11.07.2000 /т. 1, а.с. 21/.

Представництвом отримано спеціальні дозволи на користування надрами, а саме: видобування газу природного вільного, газу природного вільного, нафти та супутніх корисних копалин на Свиридівському та Мехедівсько-Голотовщинському родовищах, розташованих у Лохвицькому, Лохвицькому та Чорнухинському районах Полтавської області /т. 2, а.с. 4-5/.

Судовим розглядом встановлено, що у період з 24.03.2015 по 07.05.2015 працівниками Лохвицької ОДПІ проведено планову виїзну перевірку Представництва з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.01.2013 по 31.12.2014, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2013 по 31.12.2014.

За результатами перевірки контролюючим органом 15.05.2015 складено акт №195/16-17-22/26333503, в якому зафіксовано, зокрема, порушення позивачем вимог абзацу "з" підпункту 138.8.5 пункту 138.8 статті 138 Податкового кодексу України, що призвело до завищення платником складу витрат, які враховуються при визначенні об'єкта оподаткування за 2014 рік у розмірі 9 223 284,00 грн. та, як наслідок, заниження податку на прибуток за 2014 рік на 1 660 191,00 грн. /т. 1, а.с. 24-56/.

Не погодившись із зазначеними доводами відповідача, позивач 21.05.2015 за вих. №1056-21/05Я подав заперечення на акт перевірки, що відхилені листом Лохвицької ОДПІ від 28.05.2015 вих. №1145/10/16-17-22-29 /т. 1, а.с. 57-60, 65-68/.

На підставі висновків акта перевірки, Лохвицькою ОДПІ 03.06.2015 сформовано податкове повідомлення-рішення №0000312200, яким збільшено суму грошового зобов'язання позивача за платежем: податок на прибуток приватних підприємств загалом у розмірі 2 490 286,50 грн, з них за основним платежем - 1 660 191,00 грн, за штрафними (фінансовими) санкціями - 830 095,50 грн /т. 1, а.с. 23/.

За результатами звернення позивача із скаргами на податкове повідомлення-рішення до Головного управління ДФС у Полтавській області та ДФС України рішеннями контролюючих органів скарги платника податків залишено без задоволення, а оспорюване рішення - без змін /т. 1, а.с. 69-80/.

Не погодившись з рішенням Лохвицької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Полтавській області позивач звернувся до суду за захистом своїх прав.

Приймаючи рішення про часткове задоволення позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що витрати по свердловинні №61 Свиридівського ГКР правомірно віднесено до складу витрат, що враховуються при визначенні об'єкта оподаткування податкової декларації з податку на прибуток підприємства. Проте, стосовно свердловини №59 Свиридівського ГКР суд першої інстанції вважає безпідставним віднесення таких витрат.

Колегія суддів погоджується з такими висновками суду з наступних підстав.

Як зазначено у акті перевірки, перевіркою формування показника ряд.05.1 Декларації "Собівартість придбаних (виготовлених) та реалізованих товарів (робіт, послуг)'' встановлено, що представництвом за 2014 рік до складу загальновиробничих витрат віднесено витрати у розмірі 11 695 300,66 грн, пов'язані з розвідкою/дорозвідкою та облаштуванням нафтових та газових родовищ по розвідувальних свердловинах.

Досліджуючи правомірність формування таких витрат, перевіркою встановлено їх завищення на 9 223 284,00 грн, що стало наслідком віднесення до складу загальновиробничих витрат витрат на розвідку/дорозвідку та облаштування нафтових та газових родовищ по свердловинах, які на кінець перевіреного періоду не перебували в стані будівництва, а саме по: - свердловині №59 Свиридівського ГКР - діюча (з 31.01.2014), сума витрат у розмірі 1 764 182,47 грн; - свердловині №61 Свиридівського ГКР - спостережна, сума витрат у розмірі 7 459 101,38 грн.

Згідно облікової політики Представництва всі витрати, пов'язані з розвідкою/дорозвідкою та облаштуванням нафтових та газових родовищ, виграти на капітальний ремонт та інше поліпшення свердловин і інших основних фондів обліковуються на рахунку 151 "Капітальне будівництво", а з метою ведення податкового обліку для формування загальновиробничих витрат, витрати на розвідку/дорозвідку акумулюються підприємством на рахунку 91 "Загальновиробничі витрати".

На переконання контролюючого органу, для віднесення витрат до складу загальновиробничих витрат повинні виконуватися наступні умови: - такі витрати повинні бути пов'язані з розвідкою/дорозвідкою та облаштуванням нафтових та газових родовищ; - такі витрати повинні бути понесені до моменту зарахування свердловин, що використовуються для розробки нафтових та газових родовищ, до експлуатаційного фонду.

Так, перевіркою встановлено, що свердловина №59 введена в експлуатацію 31.01.2014 та має стан "діюча", що підтверджено наданими на перевірку документами: наказом Представництва від 01.01.2014 №01-01 "Про введення в експлуатацію основних засобів та малоцінних необоротних матеріальних активів", акта технічної комісії з прийняття в експлуатацію об'єкта "Обв'язка свердловини №59 Свиридівського ГКР із спорудженням шлейфа для транспортування вуглеводневої сировини" від 31.01.2014, акта введення розвідувальної свердловини №59 Свиридівського ГКР в експлуатацію після проведення випробування горизонту В-21в та облаштування.

Оскільки свердловину №59 Свиридівського ГКР зараховано до експлуатаційного фонду, відповідач дійшов висновку, що позивач безпідставно відніс до складу витрат (загальновиробничі витрати), що враховуються при визначенні об'єкта оподаткування податкової декларації з податку на прибуток підприємства за 2014 рік, витрати, пов'язані із спорудженням та облаштуванням вказаної свердловини, понесені у травні 2014 року на суму 1 764 182,47 грн.

Крім того, відповідач зазначив, що представництвом на перевірку надано акт передачі свердловини №61 Свиридівського ГКР після закінчення її буріння та демонтажу бурового верстату від 13.04.2010, яким зафіксовано факт передачі розвідувальної свердловини від ТОВ "Сайпем України" (підприємство-підрядник) Представництву.

Позивачем повідомлено, що свердловина №61 Свиридівського ГКР перебувала у випробуванні з дати закінчення буріння (29.03.2010) до 17.11.2010, а з 17.11.2010 - переведена до спостережного фонду, на підтвердження чого надано акт про переведення розвідувальної свердловини у спостережний фонд. Протягом 2014 року на свердловині №61 Свиридівського ГКР проводилися роботи з її освоєння та випробовування газоносного інтервалу (5134-5143м). Однак, на перевірку не надано плани робіт на випробування та освоєння свердловини, а також акти випробування і освоєння свердловини з додатками щодо результатів її дослідження.

Посилаючись на приписи "Правил розробки газових і газоконденсатних родовищ", затверджених госгортехнадзором СССР від 06.04.1970, згідно з якими спостережна свердловина повинна використовуватися для контролю за поточною розробкою газових та газоконденсатних родовищ, використання свердловини з тією чи іншою метою є свідченням її експлуатації, відповідач дійшов висновку про безпідставне віднесення позивачем до складу витрат (загальновиробничі витрати), що враховуються при визначенні об'єкта оподаткування податкової декларації з податку на прибуток підприємства за 2014 рік, витрат на розвідку/дорозвідку та облаштування нафтових та газових родовищ на суму 7 459 101,38 грн по свердловині №61 Свиридівського ГКР після зарахування такої свердловини до спостережного фонду.

Спірні відносини стосуються формування платником податку витрат операційної діяльності, а саме - віднесення до складу витрат, що враховуються при визначенні об'єкта оподаткування податком на прибуток приватних підприємств, за 2014 рік витрат на розвідку/дорозвідку та облаштування нафтових та газових родовищ загалом у розмірі 9 223 284,00 грн.

За змістом статті 134 Податкового кодексу України (тут та надалі у редакції, чинній на дату виникнення та реалізації спірних відносин) об'єктом оподаткування податком на прибуток є, окрім іншого, прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом зменшення суми доходів звітного періоду, визначених згідно зі статтями 135 - 137 цього Кодексу, на собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та суму інших витрат звітного податкового періоду, визначених згідно зі статтями 138 - 143 цього Кодексу, з урахуванням правил, встановлених статтею 152 цього Кодексу.

Згідно з пунктом 138.1 статті 138 Податкового кодексу України витрати, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, складаються із: витрат операційної діяльності, які визначаються згідно з пунктами 138.4, 138.6 - 138.9, підпунктами 138.10.2 - 138.10.4 пункту 138.10, пунктом 138.11 цієї статті; інших витрат, визначених згідно з пунктом 138.5, підпунктами 138.10.5, 138.10.6 пункту 138.10, пунктами 138.11, 138.12 цієї статті, пунктом 140.1 статті 140 і статтею 141 цього Кодексу; крім витрат, визначених у пунктах 138.3 цієї статті та у статті 139 цього Кодексу.

За приписами абзацу "з" підпункту 138.8.5 пункту 138.8 статті 138 Податкового кодексу України до складу загальновиробничих витрат включаються суми витрат, пов'язаних з розвідкою/дорозвідкою та облаштуванням нафтових та газових родовищ (за винятком витрат на спорудження будь-яких свердловин, що використовуються для розробки нафтових та газових родовищ, понесених з моменту зарахування таких свердловин до експлуатаційного фонду, а також інших витрат, пов'язаних з придбанням/виготовленням основних засобів, які підлягають амортизації згідно із статтею 148 цього Кодексу).

Таким чином, ключовим фактором для визначення питання чи відносяться ті чи інші витрати платника податку до загальновиробничих витрат згідно абзацу "з" підпункту 138.8.5 пункту 138.8 статті 138 Податкового кодексу України, є належність і пов'язаність таких витрат з розвідкою та/або дорозвідкою та/або облаштуванням нафтових і газових родовищ. При цьому витрати на спорудження свердловин, що використовуються для розробки нафтових та газових родовищ, мають бути понесені до моменту зарахування свердловин до експлуатаційного фонду та не повинні бути пов'язані з придбанням/виготовленням платником податку основних засобів.

Згідно з пунктом 44.1 статті 44 Податкового кодексу України Для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Відповідно до частини другої статті 3 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Таким чином, дані податкового обліку платника податків мають відповідати показникам бухгалтерського обліку такого платника.

При цьому, частиною другою статті 8 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" визначено, що питання організації бухгалтерського обліку на підприємстві належать до компетенції його власника (власників) або уповноваженого органу (посадової особи) відповідно до законодавства та установчих документів.

В силу положень абзацу сьомого частини п'ятої названої статті підприємство самостійно визначає доцільність застосування міжнародних стандартів (крім випадків, коли обов'язковість застосування міжнародних стандартів визначена законодавством).

З матеріалів справи встановлено, що на балансі Представництва перебувають свердловини №59 та №61 Свиридівського ГКР.

Судовим розглядом встановлено, що представництво з 2013 року веде бухгалтерський облік та фінансову звітність відповідно до міжнародних стандартів бухгалтерського обліку та звітності, у зв'язку з чим на підприємстві розроблено та введено в дію "Положення про облікову політику", затверджене наказом керівника від 29.12.2012 №150 (надалі - Облікова політика), копію якого залучено до матеріалів справи /т. 4, а.с. 47-48, 51-61/.

Зокрема, облік витрат на будівництво свердловин здійснюється згідно з розділом 10.2.3.1 "Облік витрат на будівництво свердловин (стадія розвідки та оцінки/дорозвідки родовища) Облікової політики та у відповідності до нормативних вимог з обліку свердловин, що містяться у Міжнародних стандартах фінансової звітності 6 (надалі - МСФЗ 6) "Розвідка та оцінка запасів корисних копалин" та Міжнародних стандартах бухгалтерського обліку 16 (надалі - МСБО 16) "Основні засоби" /т. 4, а.с. 62-73/.

Залученою до матеріалів справи бухгалтерською довідкою щодо відображення витрат у бухгалтерському та податковому обліку по спорудженню свердловини №59 Свиридівського ГКР підтверджено, що у 2014 році витрати на спорудження розвідувальної свердловини №59 Свиридівського ГКР у бухгалтерському обліку віднесено на рахунок 151 "Капітальне будівництво" згідно пункту 10 розділу 10 "Облік свердловин" Облікової політики та у відповідності до МСФЗ 6 "Розвідка та оцінка корисних копалин". Після введення свердловини в експлуатацію у січні 2015 року всі капіталізовані на той момент витрати на її спорудження згідно пункту 20 розділу 10 "Облік свердловин" Облікової політики переведено на рахунок 103 "Будинки і споруди" /т. 3, а.с. 124/. На підтвердження наведених доводів позивачем надано оборотно-сальдові відомості по рахунку 151 за травень 2014 року із роздруківкою даних про обороти по рахунку 151 за період з травня 2014 року по травень 2015 року /т. 3, а.с. 125-127/.

Водночас залученою до матеріалів справи копією акта введення розвідувальної свердловини №59 Свиридівського ГКР в експлуатацію підтверджено, що 31.01.2014, після проведення випробування горизонту В-21В1 та облаштування, свердловина №59 Свиридівська введена в експлуатацію на ЗСУ Мехедівсько-Голотовщинського ГКР /т. 3, а.с. 129-130/.

Крім того, до матеріалів справи залучено копію наказу представництва від 01.01.2014 №01-01 "Про введення в експлуатацію основних засобів та малоцінних необоротних матеріальних активів", за змістом якого наказано зарахувати на баланс та ввести в експлуатацію з січня 2014 року, окрім іншого, свердловину №59 Свиридівську /т. 3, а.с. 128/.

Таким чином, матеріалами справи підтверджено, що свердловину №59 Свиридівського ГКР введено в експлуатацію з 31.01.2014.

Як встановлено судом зі змісту бухгалтерської довідки Представництва, у травні 2014 року позивачем додатково понесені витрати у розмірі 1 764182,47 грн, пов'язані зі спорудженням та облаштуванням свердловини №59 Свиридівського ГКР (витрати на технічну рекультивацію земельної ділянки, демонтаж та демобілізацію бурового верстата та обладнання) /т. 3, а.с. 124/.

За твердженням позивача, проведення вказаних робіт передбачено проектом "Робочий проект на споруджування розвідувальної свердловини №59 Свиридівського ГКР", однак у зв'язку з неможливістю виконання робіт у період введення свердловини до експлуатації, а також з метою уникнення заподіяння шкоди ґрунтам, фізичне виконання робіт було перенесено на травень 2014 року.

Проте, зважаючи на наведені вище положення абзацу "з" підпункту 138.8.5 пункту 138.8 статті 138 Податкового кодексу України, всі подальші витрати платника податку, пов'язані з розвідкою/дорозвідкою та облаштуванням зазначеної свердловини, не відносяться до складу загальновиробничих витрат такого платника та підлягають амортизації згідно із статтею 148 Податкового кодексу України, як такі, що понесені після введення свердловини у експлуатацію (віднесення до експлуатаційного фонду).

З приводу посилань позивача на те, що свердловина не може вважатись такою, що зарахована до експлуатаційного фонду, до моменту виконання в повному обсязі всіх робіт, передбачених проектом на її спорудження, суд зазначає, що чинне законодавство не містить визначення поняття "експлуатаційний фонд", однак, воно є похідним від слова "експлуатація", а тому під ним розуміється саме введення свердловини в експлуатацію на підставі відповідних документів.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про безпідставність посилання позивача про правомірність віднесення до складу загальновиробничих витрат представництва витрат на технічну рекультивацію земельної ділянки, демонтаж та демобілізацію бурового верстата та обладнання у розмірі 1 764 182,47 грн, понесених у травні 2014 року, з посиланням на неможливість виконання відповідних робіт до введення свердловини №59 у експлуатацію з огляду на несприятливі погодні умови.

Безпідставними є посилання позивача на положення пункту 4.6 Галузевого стандарту України ГСТУ 320.00013741.017-2002 "Розвідка (дорозвідка) та облаштування родовищ нафти і газу", оскільки ним не визначено момент введення свердловини в експлуатацію.

Стосовно правомірності віднесення позивачем до складу загальновиробничих витрат витрат на розвідку/дорозвідку та облаштування свердловини №61 Свиридівського ГКР у розмірі 7 459 101,38 грн, колегія суддів зазначає.

За змістом пояснень головного бухгалтера Представництва ОСОБА_1 у 2014 році витрати на спорудження розвідувальної свердловини №61 Свиридівського ГКР у бухгалтерському обліку віднесено на рахунок 151 "Капітальне будівництво" згідно пункту 10 розділу 10 "Облік свердловин" Облікової політики та у відповідності до МСФЗ 6 "Розвідка та оцінка корисних копалин" /т. 3, а.с. 106/.

З журналу операцій вбачається відображення витрат на будівництво свердловини №61, а саме - картка рахунку 151 та обороти рахунку 151 за 2014 рік /т. 3, а.с. 107-122/ та оборотно-сальдову відомість по рахунку 91 за 2014 рік /т. 3, а.с. 123/.

Зі змісту оборотно-сальдової відомості по рахунку 91 за 2014 рік суд встановив, що витрати у розмірі 7 459 101,38 грн понесені на: оплату праці, соціальне страхування, створення резерву соціального страхування та премій, відведення земель, погодження та виготовлення дозвільної документації, газоконденсатні дослідження, геофізичні дослідження, загальнобудівельні роботи, інші матеріали, мобілізацію/демобілізацію обладнання, придбання ПММ та газу для транспорту, розробку проектів, ремонт інших ОЗ, роботу азотної установки і іншого спецобладнання (колтюбінг, компресор тощо), транспорті послуги, труби НКТ /т. 3, а.с. 123/.

Відповідач не заперечує розмір витрат на облаштування свердловини №61 Свиридівського ГКР та їх понесення позивачем. Склад витрат підтверджено залученими до матеріалів справи первинними та розрахунковими документами /т. 2, а.с. 46-228/.

В матеріалах справи наявна копія акта про переведення розвідувальної свердловини №61 Свиридівського ГКР у спостережний фонд від 17.11.2010, де підтверджено, що у зв'язку із введенням в дію наказу Мінприроди від 30.03.2010 №146 щодо зупинення дії спеціального дозволу на користування надрами Свиридівського ГКР випробування свердловини №61 Свиридівська з 17.11.2010 припинено, свердловину переведено до спостережного фонду /т. 3, а.с. 131/.

Судовим розглядом встановлено, що протягом 2014 року на свердловині №61 Свиридівського ГКР проводилися роботи з її освоєння та випробовування газоносного інтервалу. Зазначена свердловина у спірний період не була введена в експлуатацію/передана до експлуатаційного фонду.

У протоколі геолого-технічної наради від 30.09.2014 №8/2014 зафіксовано прийняття представництвом рішення про недоцільність проведення подальших робіт на свердловині №61 Свиридівського ГКР, /т. 1, а.с. 61-64/.

За змістом вказаного Протоколу, комісія у складі представників представництва "Регал Петролеум Корпорейшн Лімітед" та ТОВ "НВФ "Проект-нафтогаз" визнала за необхідне припинити випробування інтервалу 5134-5143 м у зв'язку з недоцільністю проведення подальших робіт з розвідки запасів вуглеводнів, свердловину №61 залишити у спостережному фонді Представництва для нагляду за її станом.

Таким чином, що витрати у розмірі 7 459 101,38 грн, понесені позивачем протягом 2014 року на облаштування свердловини №61, відносяться до загальновиробничих витрат у розумінні абзацу "з" підпункту 138.8.5 пункту 138.8 статті 138 Податкового кодексу України.

Посилання відповідача на приписи "Правил розробки газових і газоконденсатних родовищ", затверджених госгортехнадзором СССР від 06.04.1970, згідно з якими спостережна свердловина повинна використовуватися для контролю за поточною розробкою газових та газоконденсатних родовищ, використання свердловини з тією чи іншою метою є свідченням її експлуатації, колегія суддів вважає безпідставними, оскільки у спірних відносинах відсутнє будь-яке фактичне використання свердловини №61 позивачем протягом 2014 року.

З огляду на вищевикладене, оспорюваним податковим повідомленням-рішенням протиправно збільшено суму грошового зобов'язання позивача зі сплати податку на прибуток у розмірі 1 342 638,00 грн (7 459 101,38 грн х 18%).

Згідно з підпунктом 54.3.2 пункту 54.3 статті 54 Податкового кодексу України контролюючий орган зобов'язаний самостійно визначити суму грошових зобов'язань, зменшення (збільшення) суми бюджетного відшкодування та/або зменшення (збільшення) від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення суми податку на додану вартість платника податків, передбачених цим Кодексом або іншим законодавством, якщо дані перевірок результатів діяльності платника податків, крім електронної перевірки, свідчать про заниження або завищення суми його податкових зобов'язань, суми бюджетного відшкодування та/або від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення суми податку на додану вартість платника податків, заявлених у податкових (митних) деклараціях, уточнюючих розрахунках.

У відповідності до пункту 123.1 статті 123 Податкового кодексу України у разі якщо контролюючий орган самостійно визначає суму податкового зобов'язання, зменшення суми бюджетного відшкодування та/або від'ємного значення суми податку на додану вартість платника податків на підставах, визначених підпунктами 54.3.1, 54.3.2, 54.3.4, 54.3.5, 54.3.6 пункту 54.3 статті 54 цього Кодексу, - тягне за собою накладення на платника податків штрафу в розмірі 25 відсотків суми визначеного податкового зобов'язання, завищеної суми бюджетного відшкодування.

При повторному протягом 1095 днів визначенні контролюючим органом суми податкового зобов'язання з цього податку, зменшення суми бюджетного відшкодування - тягне за собою накладення на платника податків штрафу у розмірі 50 відсотків суми нарахованого податкового зобов'язання, завищеної суми бюджетного відшкодування.

Повторність вчиненого представництвом порушення вимог податкового законодавства в частині визначення податкових зобов'язань з податку на прибуток підтверджено матеріалами справи та визнано представником позивача /т. 1, а.с. 108-128/.

З огляду на вищевикладене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що спірним податковим повідмоленням-рішенням правомірно збільшено суму грошового зобов'язання позивача зі сплати податку на прибуток приватних підприємств за основним платежем у розмірі 317 553,00 грн, за штрафними фінансовими санкціями у розмірі 158 776,50 грн. (50%) за наслідками відобрадження у бухгалтерському та податковому обліках операцій по ремонту свердловини № 59.

У іншій частині, а саме донарахування грошового зобов'язання з податку на прибуток приватних підприємств за основним платежем в розмірі 1 342 638,00 грн, за штрафними (фінансовими) санкціями в розмірі 671 319,00 грн., оспорюване рішення є протиправним та підлягає скасуванню.

Отже, переглянувши постанову суду першої інстанції, в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що при її прийнятті суд першої інстанції у повному обсязі з'ясував обставини справи і правильно застосував до спірних правовідносин норми матеріального та процесуального права.

Доводи апеляційної скарги з наведених підстав висновків суду не спростовують.

Керуючись ст.ст. 160, 167, 195, 196, п.1 ч.1 ст. 199, ст.200, п.1 ч.1 ст.205, ст.ст.206, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Лохвицької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Полтавській області залишити без задоволення.

Постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 19.01.2016р. по справі №816/4602/15 залишити без змін.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Лохвицької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Полтавській області (Код ЄДРПОУ 38713967, адреса: вул. Леніна, 3, м. Лохвиця, Лохвицький район, Полтавська область, 37200) на користь Державного бюджету України (одержувач - УДКСУ у Червонозаводському районі м. Харкова, МФО 851011, код ЄДРПОУ 37999628, банк: ГУ ДКСУ в Харківській області, рахунок - 31210206781011, код класифікації доходів бюджету - 22030001, код ЄДРПОУ Харківського апеляційного адміністративного суду 34331173) судовий збір за подання апеляційної скарги у розмірі 33230 (тридцять три тисячі двісті тридцять гривень) грн. 29 коп.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складання ухвали у повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя Бартош Н.С.Судді Мельнікова Л.В. Філатов Ю.М. Повний текст ухвали виготовлений 14.03.2016 р.