Ухвала суду № 56426898, 20.01.2010, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: № 6/600 (2-а-5624/08) Головуючий у 1-й інстанції: Добрянська Я.І.

Суддя-доповідач: ОСОБА_1

У Х В А Л А

Іменем України

"20" січня 2010 р. м. Київ

Колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого судді: Саприкіної І.В.,

суддів: Бараненка І.І., Василенка Я.М.,

при секретарі: Приходько Є.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Києві апеляційну скаргу Спеціалізованої державної податкової інспекції у м. Києві по роботі з великими платниками податків на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 11.12.2008 року у справі за позовом відкритого акціонерного товариства «Укртранснафта»до Спеціалізованої державної податкової інспекції у м. Києві по роботі з великими платниками податків про визнання нечинним податкового повідомлення-рішення,

В С Т А Н О В И Л А :

ВАТ «Укртранснафта»звернулися до Окружного адміністративного суду міста Києва з адміністративним позовом до Спеціалізованої державної податкової інспекції у м. Києві по роботі з великими платниками податків про визнання нечинним податкового повідомлення-рішення від 06.11.2007 року № 0001924120/0 на загальну суму 73 702,00 грн., з яких 50 630,00 грн. основного платежу та 23 072,00 грн. - штрафних (фінансових) санкцій.

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 11.12.2008 року позовні вимоги задоволено в повному обсязі.

Не погоджуючись з таким судовим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати незаконну, на його думку, постанову суду першої інстанції та постановити нову, якою відмовити в задоволенні позовних вимог. В своїй апеляційній скарзі апелянт посилається на неповне зясування всіх обставин, що мають значення для вирішення справи, порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, незаконність, необґрунтованість та необєктивність оскаржуваного рішення, що є підставою для його скасування.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення учасників процесу, що зявилися в судове засідання, перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, колегія суддів знаходить, що вона не підлягає задоволенню, виходячи з наступного:

Окружний адміністративний суд міста Києва в своєму рішенні прийшов до висновку про необхідність задоволення позовних вимог.

Апеляційна інстанція повністю погоджується з такими доводами суду першої інстанції, з огляду на наступне:

Завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших субєктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень (ч. 1 ст. 2 КАС України).

Відповідно до ч. 1 ст. 9 КАС України, суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Як вбачається з матеріалів справи, Спеціалізованою державною податковою інспекцією у м. Києві по роботі з великими платниками податків була проведена планова документальна виїзна перевірка з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства відкритого акціонерного товариства «Укртранснафта»за період з 01.07.2005 р. по 30.06.2007 р. За результатами перевірки був складений акт від 24.10.2007 року № 894/41-20/31570412 та прийняте податкове повідомлення - рішення від 06.11.2007 року № 0001924120/0 на загальну суму 73 702,00 грн., з яких 50 630,00 грн. основного платежу та 23 072,00 грн. - штрафних (фінансових) санкцій.

Зазначене повідомлення рішення в порядку передбаченому п. 5.2 ст. 5 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»від 21.12.2000 року № 2181-III, було оскаржене ВАТ «Укртранснафта»в адміністративному порядку до Спеціалізованої державної податкової інспекції у м. Києві по роботі з великими платниками податків, Державної податкової адміністрації у м. Києві, Державної податкової адміністрації України. В задоволенні скарг товариству було відмовлено та залишено без змін дане повідомлення-рішення Спеціалізованої державної податкової інспекції у м. Києві по роботі з великими платниками податків від 06.11.2007 року № 0001924120/0.

Апеляційна інстанція погоджується з правовою позицією суду першої інстанції, а тому вважає за необхідне зазначити наступне:

Відповідно ч. 2 ст. 69 КАС України докази суду надають особи, які беруть участь у справі. Суд може запропонувати надати додаткові докази або витребувати додаткові докази за клопотанням осіб, які беруть участь у справі, або з власної ініціативи.

Згідно з ч. 1 ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні (ч.1 ст. 86 КАС України).

Питання відшкодування витрат на відрядження детально регулюються постановою Кабінету Міністрів України від 23.04.1999 року N 663 «Про норми відшкодування витрат на відрядження в межах України та за кордон»та «Інструкцією про службові відрядження в межах України та за кордон», затвердженої наказом Міністерства фінансів України від 13.03.1998 року № 59.

Так, в п. 4 Постанови КМ України № 663 зазначено, що підприємства, установи та організації, що направляють працівників у відрядження в межах України та за кордон, зобов'язані забезпечити їх коштами (у разі відрядження за кордон - у національній валюті країни, куди відряджається працівник, або у вільно конвертованій валюті) як аванс на поточні витрати у розмірах згідно з установленими нормами. Аванс відрядженому працівникові може видаватися готівкою або перераховуватися у безготівковій формі на відповідний рахунок для використання із застосуванням платіжних карток.

Термін відрядження працівників, які направляються за кордон за зовнішньоекономічними договорами (контрактами) для здійснення монтажних, налагоджувальних, ремонтних, проектних, проектно-пошукових, будівельних, будівельно-монтажних і пусконалагоджувальних робіт, шефмонтажу та авторського нагляду під час будівництва, обслуговування та забезпечення функціонування національних експозицій на міжнародних виставках, не повинен перевищувати одного року (абз. 3 п. 5 Постанови КМ України № 663).

Згідно із п. 5 Постанови КМ України № 663, підприємства, установи та організації, що направляють працівників за кордон за зовнішньоекономічними договорами (контрактами), забезпечують створення належних соціально-побутових умов, медичне обслуговування, страхування та необхідний правовий захист громадян України, які відряджаються за її межі для здійснення робіт, зазначених в абзаці третьому цього пункту.

Відповідно до підпункту 5.4.8 пункту 5.4 статті 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», до валових витрат платника податку -підприємства, установи, організації включаються витрати на відрядження фізичних осіб, що перебувають у трудових відносинах з таким платником податку, або є членами керівних органів платника податку, у межах фактичних витрат особи, яка відряджена, зокрема, на оформлення закордонних паспортів, дозволів на в'їзд (віз). Відшкодування працівникові витрат за час перебування у відрядженні, зокрема, на оформлення закордонних паспортів, дозволів на в'їзд (віз) за наявності документального підтвердження, передбачено пп. "г" п. 1.4 другого розділу Інструкції № 59, згідно якого за час перебування у відрядженні працівникові відшкодовуються витрати на оформлення закордонних паспортів, дозволів на в'їзд (віз), на комісійні (в разі обміну валютних коштів), обов'язкове страхування, інші документально оформлені витрати, пов'язані з правилами в'їзду та перебування в місці відрядження, включаючи будь-які збори та податки, що підлягають сплаті у зв'язку зі здійсненням таких витрат.

Згідно із ст. 2 Закону України «Про порядок виїзду з України і в'їзду в Україну громадян України», документи, що дають право на виїзд з України і в'їзд в Україну та посвідчують особу громадянина України під час перебування за її межами, є, зокрема паспорт громадянина України для виїзду за кордон; дипломатичний паспорт; службовий паспорт.

Апелянт вказує на те, що працівники ВАТ «Укртранснафта», направлені в службові відрядження за кордон (стор. 134 - 140 акту) не відносяться до категорії громадян України, яким згідно з Указом Президента України «Про дипломатичний та службовий паспорти України»№ 153/98 від 26 лютого 1998 року може бути виданий дипломатичний або службовий паспорт.

Працівники позивача направлялися за межі України в зв'язку з виконанням службових обов'язків та участю в офіційних делегаціях (копії підтверджуючих документів (накази та копії паспортів) знаходяться в матеріалах справи).

Відповідно до статті 121 Кодексу законів про працю України працівники мають право на відшкодування витрат та одержання інших компенсацій у зв'язку з службовими відрядженнями.

Згідно із пп. 5.4.4 п. 5.4. ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», валових витрат відносяться витрати на організацію прийомів, презентацій і свят, придбання і розповсюдження подарунків, включаючи безоплатну роздачу зразків товарів або безоплатне надання послуг (виконання робіт) з рекламними цілями, але не більше двох відсотків від оподаткованого прибутку платника податку за попередній звітний (податковий) рік.

Як вбачається з матеріалів справи, в періоді, який перевірявся підприємство мало від'ємне значення об'єкта оподаткування за 2005 року в сумі 50 929 200,00 грн.

Слід зазначити, що відповідачем не враховано, що філія «ПДМН»ВАТ «Укртранснафта»є платником консолідованого податку на прибуток в складі ВАТ «Укртранснафта», не складає та не подає до органів ДПС окремої декларації про прибуток за результатами своєї діяльності. З огляду на це посилання відповідача на суму валових витрат філії ПДМН за 2005 рік як на від'ємне значення об'єкта оподаткування філії ПДМН за 2005р. в сумі 50 929 200 грн. є безпідставним.

Відповідно до наказу Філії ПДМН від 11.01.2006 року № 11 зазначені заходи проводились з метою розповсюдження інформації, формування та підтримання обізнаності громадськості, органів влади та підприємницьких кіл щодо діяльності філії ПДМН, тобто вони мали рекламний характер у розумінні Закону України «Про рекламу», а саме реклама - інформація про особу чи товар, розповсюджена в будь-якій формі та в будь-який спосіб і призначена сформувати або підтримати обізнаність споживачів реклами та їх інтерес щодо такої особи чи товару (ст. 1 цього Закону).

Згідно пп. 5.4.4 п. 5.4 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», до валових витрат включаються витрати платника податку на проведення передпродажних та рекламних заходів стосовно товарів (робіт, послуг), що продаються (надаються) такими платниками податку. Витрати на організацію прийомів, презентацій і свят, придбання і розповсюдження подарунків, включаючи безоплатну роздачу зразків товарів або безоплатне надання послуг (виконання робіт) з рекламними цілями, але не більше двох відсотків від оподаткованого прибутку платника податку за попередній звітний (податковий) рік.

Відповідно до декларації на прибуток підприємства ВАТ «Укртранснафта»за 2005 рік, прибуток, що підлягає оподаткуванню, складає 267 223,5 тис. грн. Таким чином на протязі 2006 року валові витрати на організацію прийомів, презентацій і свят, придбання і розповсюдження подарунків, включаючи безоплатну роздачу зразків товарів або безоплатне надання послуг (виконання робіт) з рекламними цілями не повинні перевищувати загалом по ВАТ «Укртранснафта»суму 5 344,5 тис. грн.

З вище наведеного випливає, що позивачем не було порушено норми чинного законодавства, які регулюють відповідні правовідносини, а тому підстав для відмови в задоволенні позовних вимог та в свою чергу скасування рішення суду першої інстанції не вбачається.

Таким чином, апеляційна інстанція приходить до висновку, що суд першої інстанції правомірно задовольнив позовні вимоги

Відповідно до ст. 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає скаргу без задоволення, а постанову суду без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Проаналізувавши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що судом першої інстанції правильно встановлені обставини справи, судове рішення ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права.

За таких підстав, апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а постанову суду першої інстанції без змін.

Керуючись ст.ст. 198, 200, 205, 206 КАС України, судова колегія, -

У Х В А Л И Л А:

В задоволенні апеляційної скарги Спеціалізованої державної податкової інспекції у м. Києві по роботі з великими платниками податків - відмовити.

Постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 11.12.2008 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом одного місяця шляхом подачі касаційної скарги до Вищого адміністративного суду України.

Повний текст ухвали виготовлено 25 січня 2010 року.

Головуючий суддя:

Судді: