Постанова № 56426681, 11.02.2016, Київський окружний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

11 лютого 2016 року 810/5662/15

Київський окружний адміністративний суд складі колегії суддів: головуючого судді Дудіна С.О., суддів Кушнової А.О., Терлецької О.О., розглянув у порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Державної фіскальної служби України, за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача - Головне управління Міндоходів в Автономній Республіці Крим, Міністерство доходів і зборів України, Головне управління Державної фіскальної служби у Херсонській області, про стягнення заборгованості з заробітної плати.

Суть спору: ОСОБА_1 звернувся до Київського окружного адміністративного суду з позовом до Державної фіскальної служби України про стягнення заборгованості із заробітної плати за період з 12.03.2014 по 16.03.2015.

Обґрунтовуючи позовні вимоги, ОСОБА_1 посилається на те, що з 04.06.2013 він працював на посаді першого заступника начальника ГУ Міндоходів в Автономній Республіці Крим та в березні 2014 року у зв'язку з тимчасовою окупацією Кримського півострова Російською Федерацією переїхав на материкову частину України в березні 2014 року, де продовжував виконувати покладені на нього завдання. Звертаючись до суду, позивач зазначає, що з моменту переїзду (у березні 2014 року) та до часу його звільнення за наказом №178-о від 16.03.2015 він не отримував належну йому заробітну плату, через що просить стягнути її в примусовому порядку.

Ухвалою суду від 30.12.2015 до участі у справі в якості третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача були залучені Головне управління Міндоходів в Автономній Республіці Крим, Міністерство доходів і зборів України, Головне управління Державної фіскальної служби у Херсонській області.

Державна фіскальна служба України проти позову заперечувала та пояснила, що позивач ніколи не перебував у трудових відносинах з ДФС України, а тому належним відповідачем має бути Головне управління Міндоходів в Автономній Республіці Крим, яке є роботодавцем позивача. Крім того, відповідач зазначив, що на теперішній час триває процедура реорганізації ГУ Міндоходів в АР Крим шляхом приєднання до Головного управління Державної фіскальної служби у Херсонській області.

Головне управління Державної фіскальної служби у Херсонській області також заперечувало проти позову з підстав відсутності безпосередніх трудових відносин між ним та позивачем, зазначаючи при цьому, що фактичній реалізації постанови Міндоходів України №23 від 04.03.2015 щодо реорганізації ГУ Міндоходів в АР Крим перешкоджає розміщення органу, що реорганізується, на тимчасово окупованій території, що унеможливлює проведення інвентаризації майна. На підставі цього третя особа зазначає, що на даний час ГУ ДФС у Херсонській області не набуло статусу правонаступника ГУ Міндоходів в АР Крим, а тому не може відповідати за його зобов'язаннями.

З аналогічних підстав проти позову заперечувало і Міністерство доходів і зборів України, зазначивши, що роботодавцем позивача і належним відповідачем у справі є саме ГУ Міндоходів в АР Крим.

У судовому засіданні представник позивача підтримав позовні вимоги у повному обсязі та заявив клопотання про здійснення подальшого розгляду справи в порядку письмового провадження.

Присутній у судовому засіданні представник відповідача та третіх осіб заперечував проти позову, погодившись при цьому на письмовому розгляді справи.

Згідно з ч. 4 ст. 122 Кодексу адміністративного судочинства України особа, яка бере участь у справі, має право заявити клопотання про розгляд справи за її відсутності. Якщо таке клопотання заявили всі особи, які беруть участь у справі, судовий розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами. Приймаючи до уваги згоду сторін та третіх осіб на письмовий розгляд справи, судом була постановлена ухвала про здійснення розгляду справи в порядку письмового провадження.

Згідно з п. 10 ч. 1 ст. 3 Кодексу адміністративного судочинства України письмове провадження - розгляд і вирішення адміністративної справи в суді першої, апеляційної чи касаційної інстанції без виклику осіб, які беруть участь у справі, та проведення судового засідання на основі наявних у суду матеріалів у випадках, встановлених цим Кодексом.

В п. 11 листа від 30.11.2009 р. № 1619/10/13-09 Вищий адміністративний суд України зазначив, що під час вирішення справи у порядку письмового провадження його фіксування за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється, оскільки в такому разі не проводиться судове засідання і, відповідно, справа розглядається без участі секретаря.

На підставі цього, справа розглядається без проведення судового засідання.

Розглянувши та дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору, суд

ВСТАНОВИВ:

Як вбачається з матеріалів справи, ОСОБА_1 починаючи з 19.02.2001 року проходив державну службу в податкових органах України (Наказ про призначення від 16.02.2001 №48-О).

Наказом Міністерства доходів і зборів України від 04.06.2013 року №1127-о позивач у порядку переведення призначений на посаду першого заступника начальника Головного управління Міндоходів в АР Крим.

Судом встановлено, що позивач у зв'язку з анексією Автономної Республіки Крим та окупацією кримського півострова Російською Федерацією в березні 2014 року переїхав на материкову частину України та продовжив виконання посадових обов'язків першого заступника начальника ГУ Міндоходів в АР Крим.

Початком тимчасової окупації території Автономної Республіки Крим та міста Севастополя, згідно з українським законодавством, вважається дата набрання чинності Резолюцією № 68/262 Сесії Генеральної Асамблеї Організації Об'єднаних Націй від 27 березня 2014 року про підтримку територіальної цілісності України.

Наведені обставини визнаються судом загальновідомими, а відтак не потребують доказування.

Судом встановлено, що на підставі розпорядження Міністерства доходів та зборів України від 24.03.2014 № 55-р «Про створення робочої групи» створено робочу групу з координації роботи органів ГУ Міндоходів в АР Крим та м. Севастополі з числа працівників цих органів Міндоходів згідно зі списком; керівником даної робочої групи призначено начальника ГУ Міндоходів в АР Крим Кондрашова О.М.; директора Центру перепідготовки та підвищення кваліфікації керівних органів Міндоходів зобов'язано забезпечити надання робочій групі кабінетів для виконання покладених на неї завдань, здійснити заходи щодо облаштування робочих місць членів робочої групи засобами зв'язку та необхідною оргтехнікою; Департамент інфраструктури зобов'язано забезпечити керівника робочої групи Кондрашова О.М. кабінетом в адміністративному приміщенні Міндоходів за адресою: м. Київ, Львівська площа, 8, тощо.

Як встановлено судом та не заперечувалось учасниками судового процесу, до складу робочої групи включено й позивача.

Пунктом 6 розпорядження Міністерства доходів і зборів України від 24.03.2014 №55-р «Про створення робочої групи» керівника робочої групи Кондрашова О.М. зобов'язано забезпечити відрядження членів робочої групи.

Судом встановлено, що на виконання наведеного розпорядження наказом ГУ МіндоходівУкраїни в АР Крим від 24.03.2014 №121-о «Про відрядження до робочої групи» позивач був відряджений до Міністерства доходів і зборів України на період функціонування такої робочої групи.

В подальшому розпорядження від 24.03.2014 №55-р втратило чинність на підставі розпорядження Міністерства доходів і зборів № 76-р від 17.04.2014 "У зв'язку з втратою актуальності".

Після цього, листом Міндоходів України від 28.05.2014 №1081/5/99-99-04-01-01-16 погоджено питання участі у роботі міжвідомчої робочої групи при Міністерстві юстиції України працівників територіальних органів АР Крим, зокрема, й позивача.

Наказом ГУ Міндоходів в АР Крим від 28.05.2014 №126-о «Про відрядження до міжвідомчої робочої групи» позивач був відряджений до Міністерства юстиції України на період функціонування міжвідомчої робочої групи.

Судом встановлено, що відповідно до наказу ГУ МіндоходівУкраїни в АРКрим «Про покладення обов'язків» від 24.03.2014 №122-о покладено обов'язки по веденню табелю обліку робочого часу на заступника начальника ГУ Міндоходів в АРК Сібірцева М.В. Цим же наказом погоджено, що до створення належних умов для праці або припинення окупації АР Крим, табель обліку робочого часу ведеться відповідальною особою в електронному вигляді за типовою формою, затвердженою наказом Держкомстату України від 05.12.2008 №489 «Про затвердження типових форм первинної облікової документації зі статистики праці».

У судове засідання були надані витяги з табелів обліку робочого часу на позивача за період з березня 2014 року по серпень 2014 року.

Водночас, заробітна плата позивачу не нараховувалась та не виплачувалась, що також не заперечувалось відповідачем та третіми особами.

Позивач задля вирішення цього питання звернувся разом з іншими працівниками до начальника ГУ Міндоходів в АР Крим та керівника робочої групи Кондрашова О.М., який, у свою чергу, неодноразово звертався до Державної фіскальної служби України з приводу виплати заробітної плати працівникам контролюючого органу, переміщеним з тимчасово окупованої території на материкову частину України, що підтверджується наявними в матеріалах справи чисельними листами, проте питання щодо виплати заробітної плати вирішено не було, що стало підставою для звернення до суду з позовом у цій справі.

Перевіряючи обґрунтованість позовних вимог, суд зазначає наступне.

Завданням адміністративного судочинства відповідно до частини першої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.

Юрисдикція адміністративних судів, відповідно до пункту 2 частини другої статті 17 КАС України, поширюється на публічно-правові спори, зокрема спори з приводу прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби, під якою, на вимогу пункту 15 частини першої статті 3 КАС України, слід розуміти діяльність на державних політичних посадах, професійну діяльність суддів, прокурорів, військову службу, альтернативну (невійськову) службу, дипломатичну службу, іншу державну службу, службу в органах влади Автономної Республіки Крим, органах місцевого самоврядування.

За приписами статті 1 Закону України від 16.12.1993 №3723-XII "Про державну службу" (зі змінами та доповненнями) державною службою в Україні є професійна діяльність осіб, які займають посади в державних органах та їх апараті щодо практичного виконання завдань і функцій держави та одержують заробітну плату за рахунок державних коштів. Ці особи є державними службовцями і мають відповідні службові повноваження.

З положень статті 2 названого Закону під посадою слід розуміти визначену структурою і штатним розписом первинну структурну одиницю державного органу та його апарату, на яку покладено встановлене нормативними актами коло службових повноважень. Посадовими особами відповідно до цього Закону вважаються керівники та заступники керівників державних органів та їх апарату, інші державні службовці, на яких законами або іншими нормативними актами покладено здійснення організаційно-розпорядчих та консультативно-дорадчих функцій.

Указом Президента України від 24.12.2012 №726/2012 "Про деякі заходи з оптимізації системи центральних органів виконавчої влади" постановлено утворити Міністерство доходів і зборів України, реорганізувавши Державну митну службу України та Державну податкову службу України, а також поклавши на Міністерство, що утворюється, функцію з адміністрування єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування.

Указом Президента України від 18.03.2013 №141/2013 "Про Міністерство доходів і зборів України" затверджено Положення про Міністерство доходів і зборів України, в якому пунктом 1 зазначено, що Міністерство доходів і зборів України (Міндоходів України) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України.

Згідно з п.7 Положення про Міністерство доходів і зборів України Міндоходів України здійснює повноваження безпосередньо та через територіальні органи. До територіальних органів Міндоходів України належать його територіальні органи в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі, міжрегіональні територіальні органи (повноваження яких поширюються на кілька адміністративно-територіальних одиниць), митниці, спеціалізовані департаменти та спеціалізовані органи Міндоходів України, державні податкові інспекції в районах, містах (крім міст Києва та Севастополя), районах у містах, об'єднані та спеціалізовані державні податкові інспекції.

На час існування спірних правовідносин позивач працював на посаді першого заступника начальника ГУ Міндоходів в АР Крим, яке є територіальним органом Міндоходів України в Автономній Республіці Крим.

Отже, позивач в період існування спірних правовідносин був посадовою особою територіального органу Міндоходів України в Автономній Республіці Крим, а робота позивача на вказаній посаді в розумінні діючого законодавства є публічною службою.

Відповідно до частини 4 статті 43 Конституції України кожен має право на належні, безпечні і здорові умови праці, на заробітну плату, не нижчу від визначеної законом.

Статтею 1 Закону України «Про оплату праці» від 24.03.1995 №108/95-ВР (зі змінами та доповненнями) передбачено, що заробітна плата - це винагорода, обчислена, як правило, у грошовому виразі, яку за трудовим договором роботодавець виплачує працівникові за виконану ним роботу. Розмір заробітної плати залежить від складності та умов виконуваної роботи, професійно-ділових якостей працівника, результатів його праці та господарської діяльності підприємства.

Статтею 115 Кодексу законів про працю України встановлено, що заробітна плата виплачується працівникам регулярно в робочі дні у строки, встановлені колективним договором або нормативним актом роботодавця, погодженим з виборним органом первинної профспілкової організації чи іншим уповноваженим на представництво трудовим колективом органом (а в разі відсутності таких органів - представниками, обраними і уповноваженими трудовим колективом), але не рідше двох разів на місяць через проміжок часу, що не перевищує шістнадцяти календарних днів, та не пізніше семи днів після закінчення періоду, за який здійснюється виплата.

Згідно частини 2 статті 4 Закону України «Про оплату праці» для установ і організацій, що фінансуються з бюджету, джерелом коштів на оплату праці є кошти, які виділяються з відповідних бюджетів, а також частина доходу, одержаного внаслідок господарської діяльності та з інших джерел.

Відповідно до статті 13 Закону України «Про оплату праці» оплата праці працівників установ і організацій, що фінансуються з бюджету, здійснюється на підставі законодавчих та інших нормативних актів України, генеральної, галузевих, регіональних угод, колективних договорів в межах бюджетних асигнувань та інших позабюджетних доходів.

Обсяги витрат на оплату праці працівників установ і організацій, що фінансуються з бюджету, затверджуються одночасно з бюджетом (частина 2 статті 13 ЗУ «Про оплату праці»).

Згідно з частинами 1-8 статті 33 Закону України «Про державну службу» оплата праці державних службовців повинна забезпечувати достатні матеріальні умови для незалежного виконання службових обов'язків, сприяти укомплектуванню апарату державних органів компетентними і досвідченими кадрами, стимулювати їх сумлінну та ініціативну працю.

Заробітна плата державних службовців складається з посадових окладів, премій, доплати за ранги, надбавки за вислугу років на державній службі та інших надбавок.

Посадові оклади державних службовців установлюються залежно від складності та рівня відповідальності виконуваних службових обов'язків.

Доплата за ранг провадиться відповідно до рангу, присвоєного державному службовцю.

Надбавка за вислугу років виплачується державним службовцям щомісячно у відсотках до посадового окладу з урахуванням доплати за ранг і залежно від стажу державної служби у таких розмірах: понад 3 роки - 10, понад 5 років - 15, понад 10 років - 20, понад 15 років - 25, понад 20 років - 30, понад 25 років - 40 відсотків.

Державним службовцям можуть установлюватися надбавки за високі досягнення у праці і виконання особливо важливої роботи, доплати за виконання обов'язків тимчасово відсутніх працівників та інші надбавки і доплати, а також надаватися матеріальна допомога для вирішення соціально-побутових питань.

Умови оплати праці державних службовців, розміри їх посадових окладів, надбавок, доплат і матеріальної допомоги визначаються Кабінетом Міністрів України.

Джерелом формування фонду оплати праці державних службовців є Державний бюджет України та інші джерела, визначені для цієї мети положеннями про органи державної виконавчої влади, затвердженими указами Президента України та постановами Кабінету Міністрів України.

Відповідно до п.1 Положення про Головне управління Міндоходів в Автономній Республіці Крим, затвердженого наказом Міністерства доходів і зборів України від 17.04.2013 № 43 (також далі - Положення) визначено, що Головне управління Міндоходів в Автономній Республіці Крим є територіальним органом Міндоходів, який підпорядковується Міндоходів.

Відповідно до п.13, 15 Положення ГУ Міндоходів в АР Крим утримується за рахунок державного бюджету. ГУ Міндоходів є юридичною особою публічного права, має самостійний баланс, печатку із зображенням Державного Герба України, коду ЄДРПОУ і свого найменування, інші печатки і штампи, власні бланки, реєстраційні рахунки в органах Державної казначейської служби України.

Отже, Головне управління Міндоходів в АР Крим є бюджетною установою, що утримується за рахунок Державного бюджету України та підпорядковується Міндоходів.

В той же час, відповідно до підпунктів 1, 3, 18, 19, 25 пункту 5 Положення про Міністерство доходів і зборів України, затвердженого Указом Президента України від 18.03.2013 №141/2013 Міндоходів України з метою організації своєї діяльності:

- організовує роботу Міністерства, його територіальних органів, підприємств, установ та організацій, що належать до сфери його управління;

- надає територіальним органам Міндоходів України методичну і практичну допомогу в організації роботи, проводить перевірку стану такої роботи.

- здійснює прогнозування та планування видатків на матеріально-технічне забезпечення і розвиток діяльності Міндоходів України;

- здійснює відомчий контроль та внутрішній аудит за додержанням вимог законодавства і виконанням службових, посадових обов'язків у Міндоходів України, його територіальних органах, на підприємствах, в установах та організаціях, що належать до сфери його управління

- організовує планово-фінансову роботу в Міндоходів України, його територіальних органах, на підприємствах, в установах та організаціях, що належать до сфери його управління, здійснює контроль за використанням фінансових і матеріальних ресурсів, забезпечує організацію та вдосконалення бухгалтерського обліку.

Відповідно до підпункту 33 пункту 11 Положення про Міністерство доходів та зборів України Міністр як керівник Міністерства приймає рішення щодо розподілу бюджетних коштів, головним розпорядником яких є Міндоходів України.

Згідно частини 1 статті 22 Бюджетного кодексу України для здійснення програм та заходів, які реалізуються за рахунок коштів бюджету, бюджетні асигнування надаються розпорядникам бюджетних коштів. За обсягом наданих прав розпорядники бюджетних коштів поділяються на головних розпорядників бюджетних коштів та розпорядників бюджетних коштів нижчого рівня.

Згідно підпункту 1 частини 2 статті 22 Бюджетного кодексу України головними розпорядниками бюджетних коштів можуть бути виключно: за бюджетними призначеннями, визначеними законом про Державний бюджет України, - установи, уповноважені забезпечувати діяльність Верховної Ради України, Президента України, Кабінету Міністрів України в особі їх керівників; міністерства, Національне антикорупційне бюро України, Конституційний Суд України, Верховний Суд України, вищі спеціалізовані суди та інші органи, безпосередньо визначені Конституцією України, в особі їх керівників, а також Національна академія наук України, Національна академія аграрних наук України, Національна академія медичних наук України, Національна академія педагогічних наук України, Національна академія правових наук України, Національна академія мистецтв України, інші установи, уповноважені законом або Кабінетом Міністрів України на реалізацію державної політики у відповідній сфері, в особі їх керівників.

Частиною 5 статті 22 Бюджетного кодексу України визначені функції та повноваження головного розпорядника бюджетних коштів, серед яких, зокрема, слід виділити: отримання бюджетних призначень шляхом їх затвердження у законі про Державний бюджет України (рішенні про місцевий бюджет); прийняття рішення щодо делегування повноважень на виконання бюджетної програми розпорядниками бюджетних коштів нижчого рівня та/або одержувачами бюджетних коштів, розподіл та доведення до них у встановленому порядку обсяги бюджетних асигнувань; затвердження кошторисів розпорядників бюджетних коштів нижчого рівня (плани використання бюджетних коштів одержувачів бюджетних коштів), якщо інше не передбачено законодавством тощо.

Аналіз вищевказаних законодавчих приписів дає суду підстави стверджувати, що саме на Міндоходів України як головного розпорядника бюджетних коштів у період спірних правовідносин покладено обов'язки по забезпеченню організації діяльності та фінансування Головного управління Міндоходів в Автономній Республіці Крим на належному рівні, в тому числі щодо забезпечення фінансування видатків на оплату праці працівників цього територіального органу Міндоходів.

В свою чергу, Постановою КМ України від 21 травня 2014 р. № 160 «Про утворення Державної фіскальної служби України» створена Державна фіскальна служба як центральний орган виконавчої влади, діяльність якого спрямовується та координується Кабінетом Міністрів України, реорганізувавши Міністерство доходів і зборів шляхом перетворення.

Постановою Кабінету Міністрів України від 06.08.2014 № 311 "Про утворення територіальних органів Державної фіскальної служби та визнання такими, що втратили чинність, деяких актів Кабінету Міністрів України" (далі - Постанова №311) утворено як юридичні особи публічного права територіальні органи Державної фіскальної служби за переліком згідно з додатком 1 та реорганізовано територіальні органи Міністерства доходів і зборів шляхом їх приєднання до відповідних територіальних органів Державної фіскальної служби за переліком згідно з додатком 2.

Згідно Додатку 2 до Постанови № 311 Головне управління Міндоходів в Автономній Республіці Крим та ГУ Міндоходів у м. Севастополі повинні бути реорганізовані в Головне управління ДФС у Херсонській області, яке в свою чергу створено згідно Додатку 1 до Порядку № 311 на території Херсонської області.

Міністерством доходів і зборів України видано наказ «Про реорганізацію головних управлінь Міндоходів в АР Крим та м. Севастополі» від 04.03.2015 №23, яким розпочато реорганізацію головних управлінь Міндоходів в АР Крим та м. Севастополі; утворено комісію з реорганізації головних управлінь Міндоходів в АР Крим та м. Севастополі; визначено строк для проведення реорганізації - шість місяців з дня опублікування повідомлення про рішення щодо припинення юридичної особи; встановлено двомісячний строк заявлення кредиторами своїх вимог з дня опублікування повідомлення про рішення щодо припинення юридичної особи; голову комісії з реорганізації у дводенний термін зобов'язано затвердити персональний склад комісії з реорганізації та план заходів, пов'язаних з реорганізацією.

Наказом ГУ Міндоходів в АР Крим «Про реорганізацію Головного управління Міндоходів в Автономній Республіці Крим» від 05.03.2015 №1 розпочато реорганізацію Головного управління Міндоходів в Автономній Республіці Крим шляхом приєднання до ГУ ДФС у Херсонській області.

Судом встановлено, що згідно п.4 вищевказаного наказу ГУ Міндоходів в АР Крим «Про реорганізацію Головного управління Міндоходів в Автономній Республіці Крим» від 05.03.2015 №1 наказано затвердити план заходів з реорганізації Головного управління Міндоходів в АРК шляхом приєднання до Головного управління ДФС у Херсонській області згідно з додатком 2 до цього наказу.

Відповідно до додатку 2 наказу ГУ Міндоходів в АР Крим від 05.03.2015 №1 серед інших заплановано проведення таких дій як проведення розрахунків з кредиторами у межах бюджетних програм, затверджених на 2015 рік по ГУ ДФС у Херсонській області, утворення комісії з проведення інвентаризації майна ГУ Міндоходів в АР Крим, проведення інвентаризації майна ГУ Міндоходів в АР Крим, складання передавального акта щодо всіх майнових та немайнових зобов'язань ГУ Міндоходів в АР Крим, закриття номенклатури справ ГУ Міндоходів в АР Крим, організація передачі документів постійного та довготривалого терміну зберігання до архіву, забезпечення в установленому порядку знищення печаток, штампів, бланків, вивісок тощо.

У той же час, визначаючи термін виконання вищевказаних заходів зазначено про неможливість їх проведення у зв'язку з тимчасовою окупацією території.

Судом встановлено, що ГУ ДФС у Херсонській області не може здійснювати заходи із реорганізації, оскільки позбавлене можливості безперешкодного доступу для проведення інвентаризації майна, що знаходиться на тимчасово окупованій території, та проведення інших заходів реорганізації, визначених планом.

Відповідно до пункту 8 Положення про інвентаризацію активів та зобов'язань, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 02.09.2014 № 879, зареєстрованим в Мінюсті 30.10.2014 за № 1365/26142 (із змінами і доповненнями), підприємства, що знаходяться на тимчасово окупованій території та/або на території проведення антитерористичної операції (або їх структурні підрозділи (відокремлене майно) перебувають на зазначених територіях), проводять інвентаризацію у випадках, обов'язкових для її проведення, тоді, коли стане можливим забезпечити безпечний та безперешкодний доступ уповноважених осіб до активів, первинних документів і регістрів бухгалтерського обліку, в яких відображені зобов'язання та власний капітал цих підприємств.

Як зазначив представник ГУ ДФС у Херсонській області у своїх поясненнях, унеможливлюється створення інвентаризаційної комісії з реорганізації ГУ Міндоходів в АРК, та, як наслідок, на сьогоднішній день проведення самої інвентаризації та складення передавального акту, розподільчого балансу є неможливим, що в свою чергу, робить неможливим проведення реорганізації згідно з Порядком здійснення заходів, пов'язаних з утворенням, реорганізацією або ліквідацією міністерств, інших центральних органів виконавчої влади, затвердженим постановою КМУ №1074 від 20.10.2011, оскільки останній не розрахований на ситуацію, коли орган, який реорганізується, знаходиться на тимчасово окупованій території, відтак ГУ ДФС у Херсонській області фактично позбавлене можливості проводити розпочату 04.03.2015 реорганізацію ГУ Міндоходів в АРК.

При цьому слід зазначити, що фінансування ГУ ДФС у Херсонській області здійснюється відповідно до затвердженого кошторису за КПКВ 330/010 «Керівництво та управління у сфері фіскальної політики». Кошторисні призначення на оплату праці доведені із розрахунку штатної чисельності ГУ ДФС у Херсонській області на 2015 рік у кількості 317 одиниць. Кошти для виплати заборгованості із заробітної плати працівникам ГУ Міндоходів в АРК ані Міністерством доходів і зборів України, ані його правонаступником - Державною фіскальною службою України, не передбачені у кошторисі ГУ ДФС у Херсонській області.

Отже, на сьогоднішній день ГУ ДФС у Херсонській області так и не набуло статусу правонаступника ГУ Міндоходів в АР Крим.

Таким чином, стягнення заборгованості із заробітної плати працівників ГУ Міндоходів в АРК не може бути здійснено за рахунок ГУ ДФС у Херсонській області, оскільки на день постановлення судового рішення у цій справі Головним Управлінням ДФС у Херсонській області лише розпочато реорганізацію ГУ Міндоходів в АРК шляхом приєднання до ГУ ДФС у Херсонській області, цей процес ускладнюється неможливістю проведення інвентаризації майна ГУ Міндоходів в АРК, яке знаходиться на тимчасово окупованій території України, складення передавального акта та розподільчого балансу, відсутністю кошторисних призначень на оплату праці працівників ГУ Міндоходів в АРК.

Щодо позиції, висловленої учасниками процесу, щодо необхідності стягнення заборгованості із заробітної плати з роботодавця, яким є Головне управління Міндоходів в АРК, суд зазначає таке.

Головне управління Міндоходів в АРК на час розгляду цієї справи знаходиться у стані припинення, про що свідчать відомості з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, та згідно пояснень представника ГУ ДФС у Херсонській області процедура припинення ГУ Міндоходів в АРК як юридичної особи наразі триває.

Як було встановлено постановою Київського окружного адміністративного суду від 06.04.2015 у справі №810/7084/14, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 25.06.2015 та ухвалою Вищого адміністративного суду від 12.11.2015, бюджетні призначення для ГУ Міндоходів в АР Крим та ГУ Міндоходів у м. Севастополі були зняті, фінансування припинено, місцезнаходження на тимчасово окупованій території України не змінено, умов для діяльності ГУ Міндоходів в АРК на материковій частині не створено, що унеможливлює стягнення заборгованості із заробітної плати з ГУ Міндоходів в АРК.

Вирішуючи питання про належного відповідача по справі щодо позовних вимог про стягнення заборгованості із заробітної плати позивача, суд зазначає, що розпорядженням КМ України від 9 липня 2014 р. №630-р «Про утворення комісії з реорганізації Міністерства доходів і зборів» утворено комісію з реорганізації Міністерства доходів і зборів, затверджений її Голова.

Розпорядженням КМ України від 17 липня 2014 р. № 651-р «Питання Державної фіскальної служби» відповідно до частини сьомої статті 5 Закону України «Про центральні органи виконавчої влади» підтримано пропозицію Голови Державної фіскальної служби про завершення здійснення заходів з утворення зазначеної Служби та можливість виконання нею функцій і повноважень Міністерства доходів і зборів, що припиняється.

Тобто, Державна фіскальна служба України є правонаступником Міністерства доходів і зборів України.

При цьому, суд враховує позицію, викладену Пленумом Вищого адміністративного суду України в п. 9 Постанови від 6 березня 2008 року N 2 «Про практику застосування адміністративними судами окремих положень Кодексу адміністративного судочинства України під час розгляду адміністративних справ», за якою при визначенні процесуального правонаступництва судам слід виходити з того, хто є правонаступником у спірних правовідносинах, та враховувати, що якщо під час розгляду адміністративної справи буде встановлено, що орган державної влади, орган місцевого самоврядування, рішення, дії чи бездіяльність яких оскаржуються, припинили свою діяльність, то в такому випадку суду необхідно залучити до участі у справі їх правонаступників. У випадку ж відсутності правонаступників суду необхідно залучити до участі у справі орган, до компетенції якого належить вирішення питання про усунення порушень прав, свобод чи інтересів позивача.

Отже, Державна фіскальна служба України також є процесуальним правонаступником Міністерства доходів і зборів України

При цьому, враховуючи, що суд не може пов'язувати стягнення невиплаченої заробітної плати позивача з умовами виконання наказу Міністерства доходів і зборів України "Про реорганізацію головних управлінь Міндоходів в АР Крим та м.Севастополі" № 23, а також наказу Міністерства доходів і зборів України від 03.06.2015 № 59 "Про реорганізацію територіальних органів Міндоходів в АР Крим та м.Севастополі", оскільки реальність їх виконання вбачається тривалою та реальне відновлення порушеного права за таких обставин не вбачається за можливе, а Міністерство доходів і зборів України, як головний розпорядник бюджетних коштів реорганізовано у Державну фіскальну службу України, колегія суддів дійшла висновку, що державним органом, відповідальним за виплату заборгованості по заробітній платі позивачу є саме Державна фіскальна служба України.

Разом з цим, судом встановлено, що відповідних виплат позивачу Державною фіскальною службою України проведено не було, що у свою чергу, свідчить про протиправну бездіяльність державного органу.

Щодо суми заробітної плати, яка належить до стягнення, судом встановлено таке.

Як вбачається з матеріалів адміністративної справи, 16.03.2015 року Міністерством доходів та зборів України в особі Голови комісії з реорганізації Міністерства доходів і зборів Білоуса І.О. щодо позивача прийнятий Наказ №178-о «Про звільнення ОСОБА_1» (надалі - «Наказ про звільнення») з посади першого заступника начальника ГУ Міндоходів в АР Крим з підстав, передбачених п. 72 ч.1 ст.36 КЗпП України, ч.3 ст.4 ЗУ «Про очищення влади».

Разом з тим, до суду були надані витяги з табелів обліку робочого часу лише за період з 01 березня по 28 серпня 2014 року, що пов'язано зі вступом позивача на навчання до Національної академії державного управління при Президентові України.

У ході судового розгляду судом встановлено, що 30 травня 2014 року між позивачем та Міністерством доходів і зборів України в особі Першого заступника Міністра Білоуса І.О. укладений Договір - направлення на навчання за денною формою до Національної академії державного управління при Президентові України від 30.05.2014р. №25, згідно якого позивач здобуває підготовку магістра за спеціальністю «державне управління» галузі знань «державне управління».

При цьому, орган (установа) згідно п. 1 даного Договору серед іншого зобов'язується зарахувати на період навчання в Академії до кадрового резерву, надати випускникові після закінчення навчання в Академії посаду, на якій він перебуває в кадровому резерві згідно з договором - направленням тощо.

Дія даного Договору визначена сторонами з дня його підписання по 01.04.2021р., тобто вказаний договір на теперішній час є чинним.

Судом встановлено, що в результаті успішної здачі вступних іспитів та проходження конкурсного відбору Рішенням приймальної комісії (Наказ від « 08» липня 2014р. №396-к), позивач з 1 вересня 2014 року зарахований слухачем першого року навчання денної форми Інституту державної служби та місцевого самоврядування Національної академії державного управління при Президентові України за державним замовленням.

Згідно Довідки, виданої Національною академією державного управління при Президентові України від 25.01.2016р. №27, позивач наразі навчається в Академії, на II курсі денної форми навчання за освітньо-професійною програмою підготовки магістрів за спеціальністю «Державне управління у сфері освіти» з терміном навчання з 01 вересня 2014 року по 28 лютого 2016 року.

Порядок зарахування, проходження навчання, відрахування з Академії встановлений Положенням про прийом слухачів до Національної академії державного управління при Президентові України, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 1 квітня 2013 р. №255 (надалі - Положення №255).

У відповідності до абз. 3 п. 1 Положення №255 організація навчання слухачів у Національній академії здійснюється за державним замовленням і договорами між Національною академією та замовниками на умовах, що визначаються такими договорами.

П. 17 Положення №255 передбачено, що за результатами вступних екзаменів приймальна комісія ухвалює рішення про зарахування вступників до Національної академії, яке затверджується наказом її президента.

Згідно з п.20 Положення №255 відомості про слухачів, зарахованих на навчання до Національної академії за державним замовленням, надсилаються Національною академією до Нацдержслужби та органів, установ, які направили або рекомендували їх на навчання.

Відповідно до абз. 1 п. 21 Положення №255 у разі зарахування на навчання за денною формою працівник органу, установи на період навчання у Академії звільняється із займаної посади згідно із статтею 38 Кодексу законів про працю України у зв'язку із вступом до Національної академії.

П. 23 Положення №255 встановлено, що особи, прийняті на навчання за денною формою за державним замовленням, зараховуються на період навчання органами, установами до кадрового резерву на посади, що визначені договорами-направленнями.

Слухачам, які на момент зарахування на навчання до Національної академії за денною формою за державним замовленням перебували на державній службі або службі в органах місцевого самоврядування, виплачується стипендія у розмірі середньої заробітної плати за останнім місцем роботи, але не більш як 1,5 максимального посадового окладу провідного спеціаліста міністерства, встановленого законодавством (абз.1 п.24 Положення №255).

Згідно з п.27 Положення №255 слухачі після завершення навчання відраховуються з Національної академії наказом президента Національної академії.

П.28 Положення встановлює випадки дострокового відрахування слухачів з Академії, яке здійснюється:

за власним бажанням (зазначене відрахування слухачів у разі навчання за державним замовленням здійснюється за згодою органу, установи, які направили або рекомендували їх на навчання);

за станом здоров'я на підставі медичного висновку;

за невиконання всіх видів робіт, передбачених програмою підготовки або за грубе порушення правил внутрішнього розпорядку. Такі слухачі відраховуються з Національної академії без права на поновлення;

якщо слухачі зараховані на навчання і без поважних причин не приступили до занять протягом 10 календарних днів після їх початку;

якщо слухачі навчаються за державним замовленням за вечірньою, заочною (заочно-дистанційною) формою та припинили перебування на державній службі або службі в органах місцевого самоврядування (крім випадків, коли звільнення проводилося відповідно до пункту 1 частини першої статті 40 Кодексу законів про працю України).

У разі дострокового відрахування слухачів, які зараховані на навчання за державним замовленням і без поважних причин не приступили до занять протягом 10 календарних днів після їх початку, проводиться протягом 10 наступних календарних днів додаткове зарахування слухачів. На звільнені місця за рішенням приймальної комісії зараховуються особи, які склали вступні екзамени, але не пройшли за конкурсом.

Національна академія повідомляє Нацдержслужбі та органові, установі, які направили або рекомендували слухача на навчання, про його дострокове відрахування.

Як вбачається з довідки про навчання, станом на 25.01.2016 позивач не був відрахований з будь-яких наведених вище підстав, та проходив навчання в Академії.

Відтак, судом встановлений факт зарахування та проходження ОСОБА_1 у період з 01 вересня 2014 року та по теперішній час навчання у Національній академії державного управління при Президентові України, що не було спростовано сторонами та учасниками судового процесу.

При цьому, судом встановлено, що 24.07.2014 позивачем на ім'я Голови комісії з реорганізації Міністерства доходів і зборів України Білоуса І. О. була написана заява про його звільнення з посади першого заступника начальника ГУ Міндоходів в АР Крим з 31.08.2014 у зв'язку зі вступом до Національної академії державного управління при Президентові України, згідно ч. 1 ст. 38 Кодексу законів про працю України.

На вказаній заяві міститься резолюція про вжиття заходів відповідного реагування ОСОБА_6

Судом був допитаний в якості свідка ОСОБА_6, який дав наступні свідчення.

24.03.2014 року Наказом ГУ Міндоходів в АР Крим №123-«о» на начальника відділу погашення заборгованостей ГУ Міндоходів в АР Крим ОСОБА_6 покладені обов'язки по здійсненню кадрового обліку працівників ГУ Міндоходів України в АР Крим.

П. 2 даного Наказу погоджено, що кадровий облік до створення належних умов праці або припинення окупації території АР Крим ведеться відповідальною особою шляхом формування відповідних особових справ працівників, до яких заносяться відповідні відомості щодо прийняття/звільнення з державної служби, перебування на лікарняному, відпустці та інші дані, долучаються відповідні заяви та накази. Одночасно кадровий облік здійснюється у електронному вигляді.

Свідок ОСОБА_6 пояснив, що з 24 березня 2014 року у зв'язку з покладенням на нього відповідних обов'язків він вів кадровий облік працівників ГУ Міндоходів в АР Крим, у тому числі, серед іншого: формував відповідні дані (звільнення, відпустки, лікарняні, робочі дні) для здійснення табелювання обліку робочого часу, після чого передавав для остаточного їх зведення відповідальній особі ОСОБА_7

24.07.2014 року ОСОБА_6, як відповідальна особа кадрової служби, за умов, що склались на той момент, згідно накладеної резолюції Начальника ГУ Міндоходів в АР Крим отримав для відповідного реагування заяву ОСОБА_1 про звільнення з 31.08.2014 у зв'язку зі вступом на навчання до Національної академії державного управління при Президентові України, у відповідності до п. 38 КЗпП України.

Свідок ОСОБА_6 показав, що оскільки посада першого заступника ГУ Міндоходів України в АР Крим, відноситься до номенклатурної одиниці Міністерства, тому в подальшому вказана заява разом зі сформованими пакетами документів на інших працівників ГУ Міндоходів в АР Крим, у присутності ще двох працівників ГУ Міндоходів в АР Крим ОСОБА_8 та ОСОБА_9, за попереднім узгодженням в телефонному режимі з заступником директора Департаменту персоналу - начальником управління кадрового забезпечення головних управлінь та ДПІ Баштою Світланою Іванівною, була передана у холі Міндоходів України (м. Київ, Львівська площа 6/8) представнику кадрової служби Міндоходів України для належної реєстрації.

Суд також бере до уваги долучений до матеріалів справи лист ГУ Міндоходів України в АР Крим від 02.09.2014 року вих. №24/01-01, скерований на ім'я Голови ДФС України - Голови комісії з реорганізації Міндоходів України Білоуса І.О., яким доводилось для відома факт зарахування 11 співробітників ГУ Міндоходів в АР Крим, у тому числі й Позивача, до денної форми навчання у Національній академії державного управління при Президентові України.

Представник Відповідача та третьої особи жодних заперечень, пояснень або доказів, що спростовують наведені обставини та факт отримання заяви про звільнення, до суду не надав.

Відповідно до ст. 38 КЗпП України працівник має право розірвати трудовий договір, укладений на невизначений строк, попередивши про це власника або уповноважений ним орган письмово за два тижні. У разі, коли заява працівника про звільнення з роботи за власним бажанням зумовлена неможливістю продовжувати роботу (переїзд на нове місце проживання; переведення чоловіка або дружини на роботу в іншу місцевість; вступ до навчального закладу; неможливість проживання у даній місцевості, підтверджена медичним висновком; вагітність; догляд за дитиною до досягнення нею чотирнадцятирічного віку або дитиною-інвалідом; догляд за хворим членом сім'ї відповідно до медичного висновку або інвалідом I групи; вихід на пенсію; прийняття на роботу за конкурсом, а також з інших поважних причин), власник або уповноважений ним орган повинен розірвати трудовий договір у строк, про який просить працівник.

Відтак, ст. 38 КЗпП України фактично містить імперативну норму та обов'язок власника звільнити працівника із займаної посади у разі наявності перелічених у статі підстав, зокрема, й у разі вступу на навчання.

Отже, судом достеменно встановлено, що позивач у передбаченому Законом порядку подав до установи, де проходив державну службу, заяву про звільнення із займаної посади у порядку ст. 38 КЗпП України у зв'язку із вступом на навчання, приступив до навчання в наведений час, продовжував проходити навчання й на момент розгляду даної справи, а відповідач та третя особа належним чином були повідомлені про наведені обставини, однак своєчасно не вжили обов'язкових заходів щодо оформлення звільнення позивача на підставі ст. 38 КЗпП України.

Виходячи з приписів ст.ст. 47, 116 КЗпП України обов'язок належним чином оформити документи щодо звільнення позивача з посади, видати відповідний наказ та трудову книжку, провести повний розрахунок покладається на власника або уповноважений ним орган.

Наведене свідчить, що позивач фактично припинив державну службу у зв'язку зі вступом на навчання до Національної академії державного управління при Президентові України, а відповідно підлягав безумовному звільненню на підставі ст. 38 КЗпП України в останній робочий день - 29 серпня 2014 року .

Таким чином, період часу з березня по серпень 2014 року суд вважає робочим часом позивача, за який ОСОБА_1 повинен отримати належну йому заробітну плату, а за подальший заявлений в позові період повинен отримувати стипендію у розмірі, визначеному абз.1 п.24 Положення №255.

Суд зазначає, що згідно наданого суду розрахунку заробітної плати ОСОБА_1 за період з 12.03.2014 по 16.03.2015, проведеного начальником відділу фінансово - економічної роботи та бухгалтерського обліку - головним бухгалтером ГУ ДФС у Херсонській області, позивачу нараховано, але не виплачено: за березень 2014 року - 4911,87 грн., за квітень 2014 року - 7362,65 грн., за травень 2014 року - 7362,65 грн., за червень 2014 року - 7362,65 грн., за липень 2014 року - 7362,65 грн., за серпень 2014 року - 7362,65 грн., всього 41725,12 грн. При цьому різниця в заробітній платі за березень 2014 року пов'язана з отриманням позивачем авансу в розмірі 3000,00 грн.

Враховуючи вищевикладене, судова колегія вважає, що позовні вимоги ОСОБА_1 підлягають частковому задоволенню, а стягненню з Державної фіскальної служби України на користь позивача належить сума заборгованості із заробітної плати за період роботи в Головному управлінні Міндоходів в АР Крим з березня 2014 року по серпень 2014 року включно, у розмірі 41725,12 грн., без урахування обов'язкових податків та зборів.

В частині позовних вимог про стягнення заборгованості із заробітної плати за період з 01 вересня 2014 року по 16 березня 2015 року в позові слід відмовити у зв'язку з фактичним припиненням трудових відносин з ГУ Міндоходів в АР Крим внаслідок вступу до навчального закладу.

З урахуванням викладеного, позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.

Згідно з пунктами 2, 3 частини 1 статті 256 Кодексу адміністративного судочинства України негайно виконуються постанови суду про: присудження виплати заробітної плати, іншого грошового утримання у відносинах публічної служби - у межах суми стягнення за один місяць.

Отже, зверненню до негайного виконання підлягає постанова суду в частині стягнення заробітної плати за один місяць - 7362,65 грн.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 160-163, 256 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Адміністративний позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Державної фіскальної служби України (04655, м. Київ, Львівська площа, 6-8, ідентифікаційний код 39292197) на користь ОСОБА_1 (АДРЕСА_1, реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1) суму заборгованості із заробітної плати за період роботи в Головному управлінні Міндоходів в Автономній Республіці Крим з 12 березня 2014 року по 28 серпня 2014 року у розмірі 41725 (сорок одна тисяча сімсот двадцять п'ять) грн. 12 коп. без урахування обов'язкових податків та зборів.

3. В іншій частині в позові відмовити.

4. Звернути до негайного виконання постанову в частині стягнення з Державної фіскальної служби України (04655, м. Київ, Львівська площа, 6-8, ідентифікаційний код 39292197) на користь ОСОБА_1 (АДРЕСА_1, реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1) заробітної плати в межах одного місяця в сумі 7362 (сім тисяч триста шістдесят дві) грн. 65 коп. без урахування обов'язкових податків та зборів.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого цим Кодексом, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга подається до Київського апеляційного адміністративного суду через Київський окружний адміністративний суд протягом 10 днів з дня проголошення. У разі проголошення вступної та резолютивної частини постанови або розгляду справи у порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом 10 днів з дня отримання. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Київського апеляційного адміністративного суду.

Головуючий суддя Дудін С.О.

Судді: Кушнова А. О.

Терлецька О. О.