У Х В А Л А
14 березня 2016 року м. Київ
Колегія суддів Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України у складі:
головуючого Маринченка В.Л.,суддів:Гриціва М.І., Прокопенка О.Б., -розглянувши заяву ОСОБА_4 про перегляд ухвали Вищого адміністративного суду України від 15 грудня 2015 року у справі за позовом ОСОБА_4 до прокуратури Запорізької області про визнання протиправним та скасування наказу, поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку,
в с т а н о в и л а:
Ухвалою від 15 грудня 2015 року Вищий адміністративний суд України залишив без змін постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 24 березня 2015 року та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 11 червня 2015 року про часткове задоволення позову в частині скасування наказу прокурора Запорізької області «Про притягнення до дисциплінарної відповідальності» від 12 січня 2015 року № 6к в частині притягнення ОСОБА_4 до дисциплінарної відповідальності за порушення Присяги працівника прокуратури та відмову у задоволенні решти позовних вимог у зазначеній справі.
Не погодившись із таким рішенням суду касаційної інстанції, ОСОБА_4 подав заяву про його перегляд Верховним Судом України, посилаючись на наявність підстав, установлених пунктами 1, 5 частини першої статті 237 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС).
Перевіривши наведені у заяві доводи, колегія суддів Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України дійшла висновку про її необґрунтованість з огляду на таке.
За правилами пункту 1 частини першої статті 237 КАС одним із мотивів перегляду Верховним Судом України судових рішень в адміністративних справах є неоднакове застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права, що спричинило ухвалення різних за змістом судових рішень у подібних правовідносинах.
Відповідно до пункту 5 частини першої статті 237 КАС одним із мотивів перегляду Верховним Судом України судових рішень в адміністративних справах є невідповідність судового рішення суду касаційної інстанції викладеному у постанові Верховного Суду України висновку щодо застосування у подібних правовідносинах норм матеріального права.
На обґрунтування заяви в цій частині ОСОБА_4 послався на постанову Верховного Суду України від 10 вересня 2-13 року № 21-180а13.
Зміст правовідносин з метою з'ясування їх подібності в різних рішеннях суду касаційної інстанції визначається обставинами кожної конкретної справи, перевірка правильності встановлення яких не належить до компетенції Верховного Суду України.
Обґрунтовуючи наявність неоднакового застосування у подібних правовідносинах норм матеріального права додав до заяви ухвали Вищого адміністративного суду України від 30 березня 2010 року, 6 березня 2014 року та 24 листопада 2015 року (№№ К-12292/09, К/800/30038/13, К/800/4813/15 відповідно). Однак аналіз зазначених судових рішень та рішення, про перегляд якого подана заява свідчить про те, що вони ухвалені за різних фактичних обставин справ, встановлених судами, тому підстав для висновку про неоднакове застосування одних і тих самих норм матеріального права у подібних правовідносинах немає.
Також заявником додано ухвали Вищого адміністративного суду України від 1 квітня та 24 червня 2014 року (№№ К/800/26584/13, К/800/9089/14 відповідно), якими скасовано рішення судів попередніх інстанцій з направленням справ на новий розгляд до суду першої інстанції у зв'язку з невстановленням усіх фактичних обставин справ, що мають значення для її правильного вирішення. Таким чином, наведеними судовими рішеннями не розв'язано спір по суті і вони не містять остаточних висновків щодо правильного застосування норм матеріального права у подібних правовідносинах.
Перевіривши викладені у заяві доводи та вивчивши додані до неї судові рішення, колегія суддів Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України не вбачає неоднакового правозастосування, а отже й необхідності у відкритті провадження про перегляд ухвали Вищого адміністративного суду України від 15 грудня 2015 року у цій справі.
Керуючись статтею 240 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України
у х в а л и л а:
Відмовити у допуску справи за позовом ОСОБА_4 до прокуратури Запорізької області про визнання протиправним та скасування наказу, поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку до провадження Верховного Суду України для перегляду ухвали Вищого адміністративного суду України від 15 грудня 2015 року.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Головуючий В.Л. Маринченко Судді: М.І. Гриців О.Б. Прокопенко
Судове рішення № 56424200, Верховний Суд (до 15.12.2027 - Верховний Суд України) було прийнято 14.03.2016. Форма судочинства - Адміністративне, форма рішення - Ухвала суду. На цій сторінці ви зможете знайти важливі відомості про це судове рішення. Ми забезпечуємо зручний та швидкий доступ до поточних судових рішень, щоб ви могли бути в курсі недавніх судових прецедентів. Наша база даних охоплює повний спектр необхідної інформації, дозволяючи вам зручно знаходити важливі відомості.
Це рішення відноситься до справи № 815/6052/14. Юридичні особи, які зазначені в тексті цього судового документа: