Ухвала суду № 56424188, 09.03.2016, Верховний Суд (до 15.12.2027 - Верховний Суд України)

У Х В А Л А

9 березня 2016 року м. Київ

Колегія суддів Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України у складі:

головуючого Кривенди О.В.,суддів:Панталієнка П.В., Прокопенка О.Б., -

розглянувши заяву ОСОБА_4 про перегляд Верховним Судом України судового рішення в адміністративній справі за його позовом до управління Пенсійного фонду України в м. Ніжині та Ніжинському районі Чернігівської області про визнання дій неправомірними та зобов'язання вчинити дії,

в с т а н о в и л а:

Ніжинський міськрайонний суд постановою від 17 серпня 2015 року, яку залишено без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 5 жовтня 2015 року, у задоволенні позову відмовив.

Вищий адміністративний суд України ухвалою від 27 січня 2016 року на підставі пункту 5 частини п'ятої статті 214 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС) відмовив у відкритті касаційного провадження за скаргою ОСОБА_4 на ці судові рішення.

Не погодившись із цією ухвалою, ОСОБА_4 подав заяву про її перегляд Верховним Судом України з підстави, передбаченої пунктом 1 частини першої статті 237 КАС, а саме у зв'язку з неоднаковим застосуванням судом касаційної інстанції у подібних правовідносинах статей 13, 62 Закону України від 5 листопада 1991 року № 1788-ХІІ «Про пенсійне забезпечення» (далі - Закон № 1788-ХІІ) та Порядку проведення атестації робочих місць за умовами праці, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 1 серпня 1992 року № 442 (далі - Порядок).

На обґрунтування заяви додано копію ухвали Вищого адміністративного суду України від 15 жовтня 2013 року, яка, на думку заявника, підтверджує неоднакове застосування судом касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права у подібних правовідносинах.

Верховний Суд України вже вирішував питання усунення розбіжностей у застосуванні касаційним судом вказаних норм права та, зокрема, у постанові від 17 листопада 2015 року (справа № 21-3287а15) вказав на таке.

Комплексний аналіз норм Закону № 1788-ХІІ та Порядку дає підстави дійти висновку, що необхідними умовами для виникнення у особи права на пенсійне забезпечення на пільгових умовах відповідно до пункту «б» статті 13 Закону № 1788-ХІІ є формальна констатація факту перебування особи на посаді або виконання нею робіт, що містяться у списках №№ 1, 2, а також документальне підтвердження зайнятості працівника за відповідною професією за результатами атестації умов праці, яке полягає у наявності результатів атестації відповідного робочого місця за умовами праці. Документами, які підтверджують результати атестації робочого місця за умовами праці, можуть бути: карта умов праці, наказ по підприємству про затвердження переліку робочих місць, виробництв, професій і посад з пільговим пенсійним забезпеченням працівників; трудова книжка із записом про витяг із зазначеного наказу або з додатком такого витягу.

Отже, висновки Вищого адміністративного суду України, викладені в оскаржуваній ухвалі щодо застосування норм матеріального права, про які йдеться в заяві, відповідають висновкам Верховного Суду України, викладеним у постанові від 17 листопада 2015 року.

Наведене свідчить про необґрунтованість поданої ОСОБА_4 заяви.

За таких обставин колегія суддів не вбачає необхідності у відкритті провадження у цій справі.

Враховуючи викладене та керуючись статтями 235-240 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України

у х в а л и л а:

Відмовити у допуску справи за позовом ОСОБА_4 до управління Пенсійного фонду України в м. Ніжині та Ніжинському районі Чернігівської області про визнання дій неправомірними та зобов'язання вчинити дії за заявою про перегляд ухвали Вищого адміністративного суду України від 27 січня 2016 року.

Головуючий О.В. Кривенда Судді: П.В. Панталієнко О.Б. Прокопенко