Ухвала суду № 56423469, 23.02.2016, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

23 лютого 2016 року м. Київ К/800/66106/14

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

Головуючого Моторного О.А.

Суддів Борисенко І.В.,

Кошіля В.В.,

розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Франківському районі м. Львова Головного управління Міндоходів у Львівській області

на постанову Львівського окружного адміністративного суду від 06.08.2013

та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 27.05.2014

у справі № 813/2644/13-а

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Кварталбуд"

до Державної податкової інспекції у Франківському районі м. Львова Головного управління Міндоходів у Львівській області

третя особа - Товариство з обмеженою відповідальністю "Катерпіллар Файненшл Україна"

про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,-

ВСТАНОВИВ:

Постановою Львівського окружного адміністративного суду від 06.08.2013, яка залишена без змін ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 27.05.2014, позов задоволено: визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Франківському районі м. Львова Головного управління Міндоходів у Львівській області від 10.12.2012 № 0003062320.

В касаційній скарзі відповідач просить скасувати рішення судів попередніх інстанцій та прийняти нове рішення про відмову в задоволенні позовних вимог, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права.

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що за результатами проведеної відповідачем позапланової виїзної документальної перевірки позивача з питань господарських відносин з ТОВ ,,Катерпіллар Файненшл Україна" за період з 01.07.2010 по 30.09.2012, складено акт № 1967/22-10/35431993 від 26.11.2012, в якому зафіксовано порушення позивачем: п. 185.1 ст. 185, п. 201.10 ст. 201, п. 11 підрозділу 2 розділу ХХ Перехідних положень податкового кодексу України від 02.12.2010 № 2755-VI зі змінами та доповненнями, що призвело до заниження податку на додану вартість на загальну суму 581 652,85 грн., в тому числі за липень 2012 року на суму 581 652,85 грн.

На підставі акта перевірки, 10.12.2012 відповідачем було прийняте податкове повідомлення-рішення №0003062320, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість на 872 479,27 грн., в тому числі 581 652,85 грн. за основним платежем та 290 826,42 грн. штрафні санкції.

Скасовуючи зазначене податкове повідомлення-рішення, суди попередніх інстанцій виходили з наступного, з чим погоджується суд касаційної інстанції.

Згідно із пп. 14.1.181 п.14.1 ст. 14 Податкового кодексу України, податковим кредитом є сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Постачання товарів - будь-яка передача права на розпоряджання товарами як власник, у тому числі продаж, обмін чи дарування такого товару, а також постачання товарів за рішенням суду. Постачанням товарів також вважаються: а) фактична передача матеріальних активів іншій особі на підставі договору про фінансовий лізинг (повернення матеріальних активів згідно з договором про фінансовий лізинг) чи іншої домовленості, відповідно до якої оплата відстрочена, але право власності на матеріальні активи передається не пізніше дати здійснення останнього платежу (пп. 14.1.191 п. 14.1 ст. 14 ПК України).

Відповідно до пп. «а» п.185.1 статті 185 Податкового кодексу України, об'єктом оподаткування є операції платників податку з постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу, у тому числі операції з передачі права власності на об'єкти застави позичальнику (кредитору), на товари, що передаються на умовах товарного кредиту, а також з передачі об'єкта фінансового лізингу в користування лізингоотримувачу/орендарю.

Згідно із п. 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України, податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

При здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов'язаний надати покупцю податкову накладну та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних.

З урахуванням наведеного, судами попередніх інстанцій вірно зазначено, що у разі повернення товарів, отриманих за договором лізингу, така операція прирівнюється для цілей оподаткування до зворотного продажу лізингоотримувачем товару лізингодавцю, тобто така операція є об'єктом оподаткування.

Разом з тим, відповідно до пункту 44.1 статті 44 ПК України, для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

З матеріалів справи вбачається, що між ТОВ «Кварталбуд» (лізингоодержувач) та ТОВ «Катерпіллар Файненшл Україна» (лізингодавець) було укладено ряд договорів фінансового лізингу, на виконання яких лізингодавець, відповідно до актів приймання - передачі обладнання, передав лізингоодержувачу техніку - екскаватори в кількості чотири одиниці.

З січня 2012 року ТОВ «Кварталбуд» припинило оплату лізингових платежів та допустило заборгованість по їх сплаті, у зв'язку з чим ТОВ «Катерпіллар Файненшл Україна» відмовився від виконання договорів фінансового лізингу та вжив заходів щодо повернення майна на підставі виконавчих написів нотаріуса, які в подальшому скеровувались до відділу примусового виконання рішень управління Державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Львівській області.

У зв'язку з достроковим припиненням договору фінансового лізингу, податковий орган донарахував позивачу податкове зобов'язання з податку на додану вартість в сумі 581652,85 грн. та застосував штрафні санкції, посилаючись на те, що передача майна відповідно до договору лізингу відбулась на підставі Акту прийому-передачі екскаваторів від 25.07.2012.

Однак, як встановлено судами та підтверджується матеріалами справи, акт прийому-передачі екскаваторів від 25.07.2012, на який посилається податковий орган як на підставу для нарахування податкових зобов'язань з податку на додану вартість при поверненні предмету лізингу, не відповідає вимогам п.1.5.2 Інструкції з організації примусового виконання рішень, затвердженої Наказом Міністерства юстиції № 512/5 від 02.04.2012, оскільки не має відповідних реквізитів.

Крім того, на час проведення перевірки, ескаватори, які були предметом лізингу, знаходились на балансі ТОВ «Кварталбуд», що підтверджується даними оборотно-сальдової відомості по рахунку 107 за 01.07.2012 - 30.11.2012.

Також, слід зазначити, що рішеннями Господарського суду Львівської області від 29.08.2012 (справа № 5015/2795/12), від 06.09.2012 (справа № 5015/2570/12), від 04.09.2012 (справа № 5015/2574/12) та від 18.09.2012 (справа № 5015/2575/12) стягнуто з ТОВ «Кварталбуд» на користь ТОВ «Катерпіллар Файненшл Україна» заборгованість зі сплати лізингових платежів всього на суму 880 580,19 грн.

Однак, вказана сума не врахована податковим органом при визначенні розміру залишку не сплаченої позивачем вартості отриманої за договором лізингу техніки, що суттєво впливає на розмір суми податку на додану вартість, яка має бути включена позивачем до податкових зобов'язань.

Таким чином, вірними є висновки судів першої та апеляційної інстанцій про відсутність у податкового органу підстав для прийняття спірного податкового повідомлення-рішення від 10.12.2012 № 0003062320.

Доводи, наведені скаржником в касаційній скарзі, викладеного не спростовують, а тому колегією суддів відхиляються.

Враховуючи викладене, Вищий адміністративний суд України дійшов висновку, що судами першої та апеляційної інстанцій належним чином з'ясовані обставини справи та дано їм відповідну правову оцінку. Порушень норм матеріального чи процесуального права, які могли призвести до зміни чи скасування рішень судів, не встановлено.

Керуючись статтями 220-1, 223, 224, 230 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Франківському районі м. Львова Головного управління Міндоходів у Львівській області - відхилити.

Постанову Львівського окружного адміністративного суду від 06.08.2013 та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 27.05.2014 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, та може бути переглянута з підстав, у порядку та в строки, встановлені статтями 236 238 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя: (підпис)О.А. МоторнийСудді(підпис)І.В. Борисенко (підпис)В.В. Кошіль