Ухвала суду № 56423370, 03.03.2016, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

03 березня 2016 року м. Київ К/800/5591/13

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

Карася О.В. (головуючого), Олендера І.Я., Рибченка А.О.,

при секретарі судового засідання Антипенку В.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Дзержинському районі м. Харкова Харківської області Державної податкової служби на постанову Харківського апеляційного адміністративного суду від 23.10.2012 по справі № 2-а-14151/11/2070

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Спецтрубомонтаж"

до Державної податкової інспекції у Дзержинському районі м. Харкова

Харківської області Державної податкової служби

про скасування податкових повідомлень-рішень,-

В С Т А Н О В И В:

Товариством до суду заявлено позов про скасування податкових повідомлень-рішень Державної податкової інспекції від 29.07.2011 № 0003412305, яким позивачеві збільшено грошове зобов'язання з податку на прибуток за основним платежем на суму 80 000,00 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями на суму 20 000,00 грн., від 29.07.2011 № 0003422305, яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість (ПДВ) за основним платежем на суму 219 124,00 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями на суму 54 781,00 грн.

Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 22.12.2011 у задоволенні позову відмовлено.

Постановою Харківського апеляційного адміністративного суду від 23.10.2012 рішення суду першої інстанції в частині відмови у задоволенні позову щодо скасування податкового повідомлення - рішення від 29.07.2011 № 0003412305 скасовано та в цій частині прийнято нове рішення про задоволення позову, в решті рішення залишено без змін.

Не погодившись з судовим рішенням суду апеляційної інстанції в частині задоволених позовних вимог, відповідач до Вищого адміністративного суду України подав касаційну скаргу, де посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить зазначене судове рішення скасувати.

Переглянувши матеріали справи і касаційну скаргу, заслухавши доповідь судді, Вищий адміністративний суд України зазначає наступне.

Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено та підтверджено матеріалами справи, що контролюючим органом було проведено планову виїзну перевірку позивача з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період 01.04.2008 по 31.03.2011, за результатами якої складено акт від 20.07.2011 № 3363/2305/31939034.

Відповідно до висновків контролюючого органу, викладених в акті перевірки, Товариством порушено вимоги п. 5.1, пп. 5.2.1 п. 5.2, пп. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону України від 28.12.1994 № 334/94-ВР "Про оподаткування прибутку підприємств", пп. 7.2.3, пп. 7.2.6 п. 7.2, пп. 7.4.1, пп. 7.4.4, п. 7.4 ст. 7 Закону України від 03.04.1997 №168/97-ВР "Про податок на додану вартість", що полягало у ненаданні позивачем під час перевірки первинних документів, які підтверджують господарські правовідносини з контрагентами, в результаті чого занижено податок на прибуток на суму 80 000,00 грн. та ПДВ на 219 124,00 грн.

На підставі акту перевірки та вказаних висновків контролюючим органом прийнято оскаржувані податкові повідомлення - рішення.

Щодо донарахування позивачеві податку на прибуток колегія суддів погоджується з висновком суду апеляційної інстанції про задоволення позовних вимог в цій частині та скасування податкового - повідомлення - рішення від 29.07.2011 № 0003412305 з огляду на наступне.

Так, відповідно до п. 5.1 ст. 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" валові витрати виробництва та обігу - сума будь - яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Згідно з пп. 5.2.1 п. 5.2 ст. 5 вказаного Закону до складу валових витрат включаються суми будь - яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії, з врахуванням обмежень, встановлених п.5.3 -5.7 цієї статті.

А відповідно до п. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", не належать до складу валових витрат будь - які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Таким чином до рядка 04.1 декларації по податку на прибуток включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну).

Як встановлено судом апеляційної інстанції у р.04.1 декларації з податку на прибуток підприємства за 2010 рік Товариством віднесено суму у розмірі 81 668 239,00 грн., за 3 квартали - 21 250 216,00 грн. Отже, валові витрати, які були включені позивачем у 4 кварталі 2010 року становлять - 60 418 023,00 грн., а не 60 511 788,00 грн., як зазначено контролюючим органом в акті перевірки..

Вказані показники декларації формувались на підставі первинних документів, операції по яких відображені у бухгалтерських рахунках 311 та 631.

Згідно з Законом України "Про бухгалтерський облік в Україні", бухгалтерські записи (проводки) здійснюються тільки на підставі документів, в яких зафіксована господарська операція, та відображаються в особливих облікових регістрах (журналах-ордерах, в головній книзі, картках тощо). Бухгалтерські рахунки - це спосіб економічного групування, поточного відображення та контролю за господарськими засобами підприємства, джерелами їх формування та господарськими процесами. Кожен рахунок призначений для відображення конкретного об'єкта господарських засобів або джерел їх утворення. На рахунках на підставі первинних документів накопичуються і систематизуються поточні дані тільки за однорідними господарськими операціями. Рахунок являє собою таблицю двосторонньої форми. Таблиця рахунку має дві протилежні сторони, позначені термінами "Дебет" (Д-т) і "Кредит" (К-т). Якщо за дебетом рахунка відображають надходження коштів, то за кредитом - їх витрачання.

Згідно з Інструкцією про застосування Плану рахунків бухгалтерського обліку активів, капіталу, зобов'язань і господарських операцій підприємств і організацій, затвердженою наказом Міністерства фінансів України від 30.11.1999 №291 та зареєстрованою в Міністерстві юстиції України 21.12.1999 за №893/4186, Рахунок 31 "Рахунки в банках" призначено для обліку наявності та руху грошових коштів, що знаходяться на рахунках в банку, які можуть бути використані для поточних операцій. Рахунок 31 "Рахунки в банках" має субрахунок: 311 "Поточні рахунки в національній валюті". За дебетом рахунку 31 "Рахунки в банках" відображається надходження грошових коштів, за кредитом - їх використання.

На рахунку 63 "Розрахунки з постачальниками та підрядниками" ведеться облік розрахунків з постачальниками та підрядниками за одержані товарно-матеріальні цінності, виконанні роботи і надані послуги. За кредитом рахунку 63 "Розрахунки з постачальниками та підрядниками" відображається заборгованість за одержані від постачальників та підрядників товарно-матеріальні цінності, прийняті роботи, послуги, за дебетом - її погашення, списання тощо. Рахунок 63 "Розрахунки з постачальниками та підрядниками" має субрахунок 631 "Розрахунки з вітчизняними постачальниками". На субрахунку 631 "Розрахунки з вітчизняними постачальниками" ведеться облік розрахунків за одержані товарно-матеріальні цінності, виконані роботи, надані послуги з вітчизняними постачальниками та підрядниками.

Так, судом встановлено, що у 4 кварталі 2010 року по рахунку 631 позивача обороти за дебетом становлять - 43 545 652,00 грн., обороти за кредитом - 73 986 633,30 грн., сальдо (Кт.) - 52 296 363,00 грн.

По рахунку 311 обороти за дебетом становлять - 44 732 872,34 грн. обороти за кредитом - 44 796 734,55, сальдо (Дт) - 21 207,12 грн.

Висновки контролюючого органу щодо завищення валових витрат позивачем, з якими погодився суд першої інстанції, ґрунтуються виключно на співставленні бухгалтерських проводок: Дт 92 Кт 63 за 4 квартал 2010 року у сумі 60 191 788,00 грн., Дт 631 Кт 311 у сумі 60 511 788,00 грн.

Проте, під час дослідження в судовому засіданні даних бухгалтерських рахунків позивача № 31 "Поточні рахунки в вітчизняній валюті" та № 631 "Розрахунки з вітчизняними постачальниками", судом апеляційної інстанції встановлено, що вказані контролюючим органом проводки (Дт 92 Кт 63 за 4 квартал 2010 року у сумі 60 191 788,00 грн., Дт 631 Кт 311 у сумі 60 511 788,00 грн.) не підтверджуються вказаними первинними документами, крім того, зазначені показники також відсутні у рядку 04.1 декларації з податку на прибуток Товариства за 4 квартал 2010 року.

Таким чином, враховуючи, що контролюючим органом всупереч вимог ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України не надано доказів обґрунтованості висновків щодо порушення позивачем вимог Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", суд касаційної інстанції погоджується з висновками суду апеляційної інстанції про безпідставність збільшення Товариству грошового зобов'язання з податку на прибуток за основним платежем на суму 80 000,00 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями на суму 20 000,00 грн., згідно оскаржуваного податкового повідомлення - рішення від 29.07.2011 № 0003412305.

Щодо відмови у скасуванні податкового повідомлення - рішення від 29.07.2011 № 0003422305, то в цій частині судове рішення контролюючим органом не оскаржувалось, а тому залишається без змін з мотивів, наведених у судовому рішенні.

Зважаючи на викладене, в межах касаційної скарги порушень судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права при вирішенні цієї справи не допущено, правова оцінка обставин у справі дана вірно, а тому касаційну скаргу слід залишити без задоволення, а оскаржуване судове рішення - без змін.

Керуючись ст. ст. 160, 167, 210 - 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

У Х В А Л И В:

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Дзержинському районі м. Харкова Харківської області Державної податкової служби залишити без задоволення.

Постанову Харківського апеляційного адміністративного суду від 23.10.2012 по справі № 2-а-14151/11/2070 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і оскарженню не підлягає, крім як з підстав, у строк та в порядку, визначеними ст. ст. 237-2391 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий О.В. Карась

Судді І.Я. Олендер

А.О. Рибченко