Ухвала суду № 56423258, 29.02.2016, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"29" лютого 2016 р. м. Київ К/800/3816/13

Вищий адміністративний суд України в складі колегії суддів:

головуючого Ланченко Л.В.

суддів Пилипчук Н.Г.

Цвіркуна Ю.І.

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу

Публічного акціонерного товариства «Булат»

на постанову Тернопільського окружного адміністративного суду від 18.10.2012 та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 06.12.2012

у справі №2-а-2708/10/1970 (№35865/10/9104)

за позовом Відкритого акціонерного товариства «Булат»

до Державної податкової інспекції у Теребовлянському районі Тернопільської області

про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії,-

ВСТАНОВИВ:

Постановою Тернопільського окружного адміністративного суду від 18.10.2010, залишеною без змін ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 06.12.2012, в задоволенні позову відмовлено.

У справі відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою позивача, у якій ставиться питання про скасування рішення суду першої та апеляційної інстанції та прийняття нового рішення про задоволення позову повністю, з підстав порушення норм матеріального та процесуального права.

Сторони представників у судове засідання касаційної інстанції не направили, про час та місце розгляду справи повідомлені. Відповідно до ст.41 Кодексу адміністративного судочинства України фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.

Перевіривши повноту встановлення обставин справи та правильність їх юридичної оцінки в судових рішеннях, в межах доводів касаційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню, виходячи з такого.

Відповідачем проведено позапланову виїзну документальну перевірку ВАТ «Булат» з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.01.2003 по 31.12.2003 та з 01.01.2007 по 30.09.2009, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2007 по 30.09.2009, за результатами якої 11 грудня 2009 року було складено акт № 1303/2301/00907438.

За висновками акта перевірки позивачем несвоєчасно сплачено до бюджету 466525,99 грн. податку з доходів фізичних осіб в результаті чого нараховано пеню в сумі 32553,94 грн.

Згідно із п. 3 ч. 1, ч. 3 ст. 9 Закону України «Про систему оподаткування» платники податків і зборів (обов'язкових платежів) зобов'язані сплачувати належні суми податків і зборів (обов'язкових) платежів у встановлені законами терміни.

Обов'язок юридичної особи щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів) припиняється із сплатою податку, збору (обов'язкового платежу) або його скасуванням або списанням податкової заборгованості відповідно до Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом».

Згідно із пп. 5.4.1 п. 5.4 ст. 5 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» узгоджена сума податкового зобов'язання, не сплачена платником податків у строки, визначені цією статтею, визнається сумою податкового боргу платника податків.

Суд першої інстанції, з доводами якого погодився суд апеляційної інстанції, відмовляючи в задоволенні позову, виходив з того, що станом на 01.01.2008 у позивача існувала заборгованість з податку з доходів фізичних осіб в сумі 169844,79 грн., а станом на 01.10.2009 в сумі 163079,88 грн. В період 01.01.2008 по 01.10.2009 позивачем усі суми податку з доходів фізичних осіб перераховувались невчасно, а тому відповідач зараховував поточні сплати по податку з доходів фізичних осіб на погашення існуючої заборгованості, у зв'язку з чим виникала заборгованість по поточних платежах на яку відповідачем нараховувалась пеня.

При цьому судами не прийнято доводи позивача про те, що 26.12.2003 ВАТ «Булат» подано до Господарського суду Тернопільської області заяву про визнання його банкрутом, з метою виявлення усіх кредиторів 10.02.2004 в газеті «Голос України» було опубліковано оголошення про те, що 30.12.2003 ухвалою Господарського суду Тернопільської області порушено справу про банкрутство позивача, і відповідачем, як кредитором подано заяву, яка містила вимоги щодо усіх несвоєчасно сплачених податків станом на 09.03.2004 в сумі 783178,41 грн., оскільки, за висновками судів попередніх інстанцій, це не виключає можливість відповідача нарахувати заборгованість і пеню по податку з доходів фізичних осіб за період з 01.01.2008 по 01.10.2009. Ухвалою Господарського суду в Тернопільській області від 31 липня 2006 року затверджено мирову угоду по справі № 1-Б-371 від 20 липня 2006 року, припинено провадження у справі та припинено дію мораторію на задоволення вимог кредиторів.

Однак, суди попередніх інстанцій, розглядаючи спір не врахували, що спеціальним законом з питань оподаткування, який установлює порядок погашення зобов'язань юридичних або фізичних осіб перед бюджетами та державними цільовими фондами з податків і зборів (обов'язкових платежів) є Закон України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» від 21.12.2000 № 2181-ІІІ (чинний на час виникнення спірних відносин) (далі Закон № 2181-ІІІ).

Порядок узгодження сум податкових зобов'язань та визначення податкового боргу встановлюється статтею 5 цього Закону, зокрема п. 5.1 передбачено порядок самостійного узгодження податкового зобов'язання, згідно з яким податкове зобов'язання, самостійно визначене платником податків у податковій декларації, вважається узгодженим з дня подання такої податкової декларації.

Виходячи з аналізу положень Закону №2181-Ш та Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб» від 22.05.2003 № 889-ІV узгодження податкового зобов'язання з податку з доходів фізичних осіб відбувається з дня подання податкового розрахунку сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку, а також сум утриманого з них податку податковому органу.

Пп.5.3.1 п. 5.3 ст.5 цього ж Закону визначено, що платник податків зобов'язаний самостійно сплатити суму податкового зобов'язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом десяти календарних днів, наступних за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого пп.4.1.4 п.4.1 ст.4 цього Закону для подання податкової декларації.

Узгоджена сума податкового зобов'язання, не сплачена платником податків у строки, визначені цією статтею, визнається сумою податкового боргу платника податків (пп. 5.4.1 п.5.4 ст.5 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»).

Згідно з п. 1.4 ст.1 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» пеня - плата у вигляді процентів, нарахованих на суму податкового боргу (без урахування пені), що справляється з платника податків у зв'язку з несвоєчасним погашенням податкового зобов'язання.

Підпунктом 16.1.2 п.16.1 ст.16 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» нарахування пені розпочинається при самостійному нарахуванні суми податкового зобов'язання платником податків - від першого робочого дня, наступного за останнім днем граничного строку сплати податкового зобов'язання, визначеного цим Законом.

Згідно пп.15.1.1 п.15.1 ст.15 Закону №2181-Ш за винятком випадків, визначених підпунктом 15.1.2 цього пункту, податковий орган має право самостійно визначити суму податкових зобов'язань платника податків у випадках, визначених цим Законом, не пізніше закінчення 1095 дня, наступного за останнім днем граничного строку подання податкової декларації, а у разі, коли така податкова декларація була надана пізніше, - за днем її фактичного подання. Якщо протягом зазначеного строку податковий орган не визначає суму податкових зобов'язань, платник податків вважається вільним від такого податкового зобов'язання, а спір стосовно такої декларації не підлягає розгляду в адміністративному або судовому порядку.

Згідно з пп.15.2.1 п.15.2 ст. 15 вказаного Закону, у разі коли податкове зобов'язання було нараховане податковим органом до закінчення строку давності, визначеного у пункті 15.1 цієї статті, податковий борг, що виник у зв'язку з відмовою у самостійному погашенні податкового зобов'язання, може бути стягнутий протягом наступних 1095 календарних днів від дня узгодження податкового зобов'язання. Якщо платіж стягується за рішенням суду, строки стягнення встановлюються до повного погашення такого платежу або до визнання боргу безнадійним.

При цьому, строк протягом якого може бути стягнутий податковий борг тривалістю 1095 днів є загальним та не залежить від суб'єкта нарахування податкових зобов'язань.

З огляду на викладене, судам необхідно було встановити момент виникнення у позивача узгодженого податкового зобов?язання з податку з доходів фізичних осіб та його розмір, на несвоєчасній сплаті якого наполягає відповідач, кількість днів затримки сплати податкового зобов'язання, та, виходячи з цього, перевірити правильність здійсненого відповідачем розрахунку пені, з врахуванням положень ст.15 Закону №2181-Ш щодо строків визначення податкових зобов?язань.

Крім того, судам попередніх інстанцій необхідно врахувати, що Законом України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», який є спеціальним законом з питань оподаткування і який установлює порядок погашення зобов'язань юридичних або фізичних осіб перед бюджетами та державними цільовими фондами з податків і зборів (обов'язкових платежів), нарахування і сплати пені та штрафних санкцій, що застосовуються до платників податків, визначені заходи, які вживаються контролюючим органом з метою погашення платниками податків податкового боргу і які не передбачають можливості зміни призначення платежу, самостійно визначеного платником податків.

Податковий орган не має права самостійно змінювати призначення платежу визначеного платником податків при здійсненні розрахунків зі сплати податків, зокрема, з метою погашення податкового боргу змінювати період, за який сплачується податкове зобов'язання.

У зв?язку з чим час сплати позивачем самостійно задекларованих сум податку з доходів фізичних осіб відповідно до поданих ним платіжних документів, підлягає встановленню судом.

Оскільки передбачені процесуальним законодавством межі перегляду справи в касаційній інстанції не дають їй права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені попередніми судовими інстанціями, судові рішення підлягають скасуванню з передачею справи на новий розгляд до суду першої інстанції.

Під час нового розгляду справи необхідно врахувати викладене, всебічно і повно з'ясувати і перевірити всі фактичні обставини справи, об'єктивно оцінити докази, що мають юридичне значення для її розгляду та вирішення спору по суті і, в залежності від встановленого, правильно визначити норми матеріального права, що підлягають застосуванню до спірних правовідносин та прийняти обґрунтоване і законне судове рішення.

Керуючись ст. ст. 220, 221, 223, 227, 230 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства «Булат» задовольнити частково.

Постанову Тернопільського окружного адміністративного суду від 18.10.2012 та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 06.12.2012 скасувати.

Справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.

Ухвала вступає в законну силу з моменту проголошення та оскарженню не підлягає.

Головуючий Л.В.Ланченко

Судді Н.Г.Пилипчук

Ю.І.Цвіркун