Ухвала суду № 56423194, 18.02.2016, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"18" лютого 2016 р. м. Київ К/800/44317/14

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

головуючого Кравцова О.В.,

суддів Єрьоміна А.В.,

Цуркана М.І.,

секретар судового засідання Корінець Ю.О.,

за участю:

представника позивача Ткаченко Л.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Юнайтед Форест» на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 16 грудня 2013 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 23 липня 2014 року у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Юнайтед Форест» до Київської міжрегіональної митниці Міндоходів, Головного управління Державної казначейської служби України у місті Києві про визнання протиправною бездіяльності, стягнення коштів, -

ВСТАНОВИВ:

У вересні 2013 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Юнайтед Форест» (надалі - Товариство, позивач) звернулось до суду із позовом до Київської міжрегіональної митниці Міндоходів (надалі також - Митниця,митний орган), Головного управління Державної казначейської служби України у місті Києві, в якому просило:

- визнати протиправною бездіяльність Київської міжрегіональної митниці Міндоходів щодо повернення надмірно сплачених митних платежів, які були зараховані до бюджету в загальній сумі 74 470, 62 грн.;

- стягнути з Державного бюджету України на користь позивача суму надміру сплачених митних платежів в розмірі 74 470, 62 грн.

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 16 грудня 2013 року, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 23 липня 2014 року, в задоволенні адміністративного позову відмовлено.

Не погодившись із судовими рішеннями попередніх інстанцій, позивач звернувся до Вищого адміністративного суду України із касаційною скаргою, в якій просив скасувати судові рішення та ухвалити нове, яким позовні вимоги задовольнити. Також у скарзі зазначив, що код товару, визначений ним за ціною договору, підтверджений експертним висновком ЦМУЛДЕР № 142001201-0043 від 6 березня 2013 року.

Товариством надіслано до суду заперечення на касаційну скаргу, в яких зазначено, що, на думку позивача, суд апеляційної інстанції повно, всебічно та об'єктивно дослідив усі обставини справи та прийняв рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. А тому позивач просив касаційну скаргу залишити без задоволення, а судові рішення - без змін.

Заслухавши доповідь судді, представника позивача, перевіривши доводи касаційної скарги та матеріали справи, колегія суддів вважає, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з огляду на наступне.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що на виконання зовнішньоекономічного договору (контракту) від 28 травня 2002 року № 55, укладеного між фірмою «Moorman Karton Weesp B.V.» (продавець) та Товариством (покупець), продавець зобов'язується продати, а покупець купити товар на умовах поставки FCA - відповідно до правил «Інкотермс 2000».

12 лютого 2013 року позивачем подано до митного оформлення митну декларацію № 100270000/2013/191010 та товаросупровідні документи на товар, який був заявлений в режимі імпорт - 40 товар: товар «картон палітурний, багатошаровий покритий поролоном і дубльований шаром паперу, торгівельна марка «MOORMAN KARTON», виробник «MOORMAN KARTON BV», країна виробництва Нідерланди».

Митна вартість товарів була заявлена позивачем за основним методом визначення митної вартості - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції), код УКТ ЗЕД 4811590000.

В поданих до митного оформлення документах разом з митною декларацією від 19 лютого 2013 року № 100270000/2013/191010 митним органом виявлено розбіжності, що унеможливили перевірку числового значення заявленої митної вартості, а тому митним органом було відмовлено позивачу у митному оформленні задекларованого товару, у зв'язку з чим оформлено картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення.

19 лютого Митницею винесено рішення про коригування митної вартості товарів № 100270000/2013/300169/2 (код УКТ ЗЕД 391131019), яким відкориговано митну вартість товару за резервним методом, внаслідок чого позивачем сплачено митних платежів в загальній сумі 74470,62 грн.

На вимогу Митниці для визначення коду товару відібрано у Товариства зразки товару для проведення експертизи в центральному митному управлінні лабораторних досліджень та експертної роботи.

29 квітня 2013 року Товариство звернулося із листом до Митниці щодо повернення з Державного бюджету України надмірно сплачених ним коштів за митною декларацією від 19 лютого 2013 року № 100270000/2013/191011 у сумі 74 470,62грн.

31 травня 2013 року листом № 14/4-11/7177 Митниця повідомила позивача, що на партію товару за вказаною митною декларацією 19 лютого 2013 року винесено рішення про коригування митної вартості товарів № 100270000/2013/300169/2, що позивачем не оскаржувалось.

Не погоджуючись із даною відмовою, Товариство звернулось до суду.

Суд першої інстанції, з яким погодився суд апеляційної інстанції, прийшов до висновку про відсутність підстав для визнання бездіяльності митного органу протиправною, оскільки позивач, на власний розсуд, не дочекався експертного висновку ЦМУЛДЕР щодо визначення коду товару згідно УКТ ЗЕД, не скористався правом на надання гарантій з можливістю надання додаткових документів протягом 80 днів, не оскаржив рішення про коригування митної вартості товарів від 19 лютого 2013 року № 100270000/2013/300169/2.

Колегія Вищого адміністративного суду України із даним висновком не погоджується з огляду на наступне.

Статтею 49 Митного кодексу України (надалі - МК України; в редакції від 1 січня 2013 року, що була чинною на момент виникнення спірних відносин) передбачено, що митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Пунктом 1 частини першої статті 50 МК України передбачено, що відомості про митну вартість товарів використовуються, зокрема, для нарахування митних платежів.

Відповідно до частини першої, третьої статті 54 МК України контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється митним органом під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості.

За результатами здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів митний орган визнає заявлену декларантом або уповноваженою ним особою митну вартість чи приймає письмове рішення про її коригування відповідно до положень статті 55 цього Кодексу.

З матеріалів справи вбачається, що Митницею 19 лютого 2013 року було прийнято рішення про коригування митної вартості № 100270000/2013/300169/2.

Згідно з частинами сьомою, восьмою статті 55 МК України у випадку незгоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням митного органу про коригування заявленої митної вартості товарів митний орган за зверненням декларанта або уповноваженої ним особи випускає товари, що декларуються, у вільний обіг за умови сплати митних платежів згідно з митною вартістю цих товарів, визначеною декларантом або уповноваженою ним особою, та забезпечення сплати різниці між сумою митних платежів, обчисленою згідно з митною вартістю товарів, визначеною декларантом або уповноваженою ним особою, та сумою митних платежів, обчисленою згідно з митною вартістю товарів, визначеною митним органом, шляхом надання гарантій відповідно до розділу X цього Кодексу. Строк дії таких гарантій не може перевищувати 90 календарних днів з дня випуску товарів.

Протягом 80 днів з дня випуску товарів декларант або уповноважена ним особа може надати митному органу додаткові документи для підтвердження заявленої ним митної вартості товарів, що декларуються.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суди попередніх інстанцій вказали, що Товариство жодних додаткових документів митному органу, відповідно до частини сьомої, восьмої статті 55 МК України, не надавало, рішення про коригування митної вартості ним оскаржено не було.

Однак, за перевіркою матеріалів справи вбачається, що згідно з висновком ЦМУЛДЕР №142001201-0043 від 6 березня 2013 року було оформлено електронну митну декларацію від 20 березня 32013 року № 100270000/2013/155689 на товар «картон палітурний, багатошаровий покритий поролоном Foamboard 1,2/2/Vза кодом УКТЗЕД 4811590000.

Даній обставині судами попередніх інстанцій оцінка правова надана не була.

Окрім того, необхідно зазначити, що митні платежі повертаються декларанту в порядку і на умовах, що встановлені у статті 301 МК України, статті 43 Податкового кодексу України і статті 45 Бюджетного кодексу України, із дотриманням процедури, врегульованої Порядком повернення платникам податків коштів, що обліковуються на відповідних рахунках митного органу як передоплата, і митних та інших платежів, помилково та/або надмірно сплачених до бюджету, контроль за справлянням яких здійснюється митними органами, затвердженим наказом Державної митної служби України від 20 липня 2007 року № 618 (зареєстровано в Міністерстві юстиції України 25 вересня 2007 року за № 1097/14364; в редакції, чинній на час виникнення спірних відносин; далі - Порядок повернення), на підставі його заяви та у визначений термін з дня прийняття висновку митного органу, що здійснював оформлення митної декларації, про повернення з Державного бюджету України помилково та/або надмірно зарахованих до бюджету митних та інших платежів, контроль за справлянням яких покладається на митні органи.

Визначений вищевказаними нормативними актами порядок повернення помилково та/або надмірно сплачених сум митних платежів застосовується у випадку, коли між сторонами відсутній спір про право на повернення зазначених платежів.

Якщо між сторонами виник спір про правомірність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень щодо повернення митних платежів, позивач має право заявити вимогу про визнання рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень протиправними, скасувати такі рішення та змусити його до виконання закону.

Таким чином, враховуючи вищенаведене, колегія суддів приходить до висновку, що однію з підстав для звернення до митного органу із вимогою про повернення надмірно чи помилково сплачених платежів є відсутність спору щодо повернення цих платежів.

З матеріалів справи вбачається, що митні платежі були сплачені позивачем за перевезення товару за кодом УКТ ЗЕД 3921131019 (інші плити, листи, плівки та смуги або стрічки з пластмаси), що був встановлений митним органом.

Однак,як вбачається з матеріалів справи, надаючи відповідь на адвокатський запит, Митниця зазначила код товару, який був визначений позивачем за ціною договору - 4811590000.

Отже, Митниця погодилась щодо коду товару за ціною договору, визначеного Товариством, проте відмовила у поверненні платежів.

Суди першої та апеляційної інстанцій не надали правової оцінки даній обставині.

Враховуючи вищенаведене, колегія суддів Вищого адміністративного суду України приходить до висновку, що судами попередніх інстанцій не досліджено всі докази та неповно встановлено обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Наведені порушення норм процесуального права судами першої та апеляційної інстанцій унеможливлюють постановлення законного та обґрунтованого рішення в даній справі, оскільки без їх виправлення неможливо повно, всебічно та об'єктивно дати оцінку спірному рішенню відповідача.

Суд касаційної інстанції не має повноважень виправити допущені судами порушення норм процесуального права.

Згідно з частиною другою статті 227 КАС України підставою для скасування судових рішень судів першої та (або) апеляційної інстанцій і направлення справи на новий судовий розгляд є порушення норм процесуального права, які унеможливили встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи.

Відповідно до частини першої статті 220 КАС України суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі і не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні, та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.

За таких обставин, постанова Окружного адміністративного суду м. Києва від 16 грудня 2013 року та ухвала Київського апеляційного адміністративного суду від 23 липня 2014 року підлягають скасуванню з направленням справи до суду першої інстанції на новий розгляд.

Під час нового розгляду справи суду необхідно врахувати викладене, повно і всебічно з'ясувати і перевірити всі фактичні обставини справи, об'єктивно оцінити докази, що мають значення для справи, і в залежності від встановленого, правильно визначити норми матеріального та процесуального права, що підлягають застосуванню до спірних правовідносин, та прийняти обґрунтоване і законне судове рішення.

Керуючись статтями 220, 221, 223, 227, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Юнайтед Форест» задовольнити частково.

Постанову Окружного адміністративного суду м. Києва 16 грудня 2013 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 23 липня 2014 року - скасувати.

Справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення.

Заява про перегляд судового рішення в адміністративній справі Верховним Судом України може бути подана з підстав, в порядку та у строки, що встановлені статтями 236-238 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя Кравцов О.В.

Судді Єрьомін А.В.

Цуркан М.І.