Ухвала суду № 56423125, 01.03.2016, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"01" березня 2016 р. м. Київ К/800/416/15

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

Головуючого Моторного О.А.

Суддів Борисенко І.В.,

Кошіля В.В.,

розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Барвінок"

на постанову Львівського окружного адміністративного суду від 17.05.2012

та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 10.12.2014

у справі № 2а-334/12/1370

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Барвінок"

до Державної податкової інспекції у в Залізничному районі м. Львова

про скасування податкових повідомлень-рішень,-

ВСТАНОВИВ:

Постановою Львівського окружного адміністративного суду від 17.05.2012, яка залишена без змін ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 10.12.2014, у задоволенні позову відмовлено.

В касаційній скарзі позивач просить скасувати рішення судів першої та апеляційної інстанцій та прийняти нове рішення про задоволення позовних вимог, посилаючись на порушення судами норм матеріального права.

В запереченнях на касаційну скаргу відповідач з доводами та вимогами скаржника не погодився, просив скаргу залишити без задоволення, оскаржувані рішення - без змін.

З урахуванням неприбуття у судове засідання жодної зі сторін, які беруть участь у справі, колегія суддів дійшла висновку про можливість розгляду справи за наявними у справі матеріалами в порядку письмового провадження, у відповідності до п.2 ч.1 ст.222 Кодексу адміністративного судочинства України.

Перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, колегія суддів Вищого адміністративного суду України приходить до висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню, враховуючи наступне.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що податковим органом було проведено планову виїзну документальну перевірку ТОВ «Торгова мережа «Барвінок» з питань дотримання вимог чинного податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.04.2010 по 31.03.2011, за результатами якої складено акт від 07.07.2011 №1773/23-2/35621418, в якому зафіксовано порушення позивачем, зокрема, вимог:

- п.5.1, пп.5.2.1, пп.5.3.9 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», в результаті чого завищене від'ємне значення об'єкта оподаткування податком на прибуток всього в сумі 4935697,17 грн., у тому числі за 2 квартал 2010 року у сумі 1006666,67 грн., за 3 квартал 2010 року в сумі 613577,23 грн., за 4 квартал 2010 року в сумі 184697,98 грн., за 1 квартал 2011 року в сумі 3130755,29 грн.;

- пп.пп.7.4.1, 7.4.4, 7.4.5 п. 7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість», п.198.3, 198.4, 198.2 ст.198 ПК України, в результаті чого занижено податок на додану вартість за період з 01.04.2010 по 31.08.2010 та з 01.11.2010 по 31.03.2011 всього в сумі 433456,91 грн., в тому числі за квітень 2010 року в сумі 85031,37 грн., за травень 2010 року в сумі 56000 грн., за червень 2010 року в сумі 89333,33 грн., за липень 2010 року в сумі 89333, 33 грн., за грудень 2010 року в сумі 100000 грн., за лютий 2011 року у сумі 13758,88 грн.

На підставі вказаних висновків акта перевірки, відповідачем прийнято спірні податкові повідомлення - рішення від 28.07.2011:

- №0002072302/24845, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання по податку на додану вартість в сумі 538382,41 грн., в тому числі за основним платежем 433456,91 грн. та за штрафними санкціями 104925,50 грн.;

- №0002082302/24846, яким позивачу зменшено суму від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток в розмірі 4935697,17 грн., в тому числі: за півріччя 2010 року в сумі 1006666,67 грн., за 3 квартали 2010 року 1620243,90 грн., за 2010 рік 1804941,88 грн., за 1 квартал 2011 року 3130755,29 грн. та штрафні санкції в розмірі 1 грн.

Відмовляючи у задоволенні позову, суди попередніх інстанцій дійшли висновку про правомірність прийнятих відповідачем спірних податкових повідомлень-рішень, зазначивши, що позивачем не надано доказів на спростування вказаних висновків податкового органу.

Однак, колегія суддів касаційної інстанції вважає такі висновки судів попередніх інстанцій передчасними та такими, що зроблені без повного та всебічного з'ясування обставин у справі. При цьому, колегія суддів виходить з наступного.

Як вбачається з акта перевірки, висновки податкового органу про порушення позивачем п.5.1, пп.5.2.1, пп. 5.3.9 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» та завищення ним валових витрат в сумі 1400000,00 грн. та порушення пп.пп.7.4.1, 7.4.4., 7.4.5 п. 7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» - безпідставно включено до складу податкового кредиту податок на додану вартість з вартості отриманих аудиторських послуг всього в сумі 199999,99 грн., обґрунтовуються тим, що ТОВ «Торгова мережа «Барвінок» у перевіреному періоді включило до складу валових витрат вартість аудиторських послуг, наданих суб'єктом аудиторської діяльності в Україні, незалежною аудиторською фірмою ТОВ «Аудиторська фірма «Компроміс -Аудит» на підставі договорів, та актів, які є однотипними, акти не містять інформації про фактично понесені витрати виконавцем на здійснення цих послуг, договорами не передбачено порядок формування вартості послуг; понесені витрати на придбання вищенаведених послуг не оформлені відповідними документами, які б підтверджували фактичне виконання послуг. У зв'язку з цим, податковий орган вважає, що відсутнє підтвердження фактичного надання послуг та їх зв'язок з підготовкою, організацією та веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг), не доведено їх використання підприємством у власній господарській діяльності та відсутня підстава для включення вартості даних послуг без підтвердження відповідними, складеними згідно з чинним законодавством, первинними документами до складу валових витрат. Також, зазначено, що згідно договору №212 від 01.11.2010 на проведення аудиту та договору №7 від 04.12.2011 на проведення аудиту, надавались практично одні і ті ж послуги; аудиторські звіти однакового змісту та інформації, лише містять різні дані на відповідні дати фінансової звітності, не міститься інформації щодо аналізу діяльності товариства та даних обліку та звітності.

Згідно з пп.5.2.1 п.5.2 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» (в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин), до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.7 цієї статті.

Відповідно до пп. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Згідно із абзацом третім підпункту 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 Закону України "Про податок на додану вартість" (в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин), право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари (послуги) та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Відповідно до пп. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 вказаного Закону, не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пп. 7.2.6 цього пункту.

Аналогічне закріплене і в п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України.

Датою виникнення права платника ПДВ на віднесення сум податку до податкового кредиту, згідно з п. 198.2 ст. 198 ПК України, вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

З аналізу наведених законодавчих приписів вбачається, що необхідною умовою для віднесення сплачених у ціні товарів (послуг) сум податку на додану вартість до податкового кредиту та витрат, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування податком на прибуток, є факт придбання товарів (послуг) з метою їх використання в господарській діяльності, який має бути фактично здійсненим і підтвердженим належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків.

При цьому, будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції.

Якщо ж фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством.

З урахуванням викладеного, для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції.

Згідно зі ст.1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", господарською операцією є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Таким чином, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків. А тому, з метою встановлення факту здійснення господарської операції, формування витрат для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток та податкового кредиту з податку на додану вартість судам належить з'ясувати, зокрема, такі обставини: рух активів у процесі здійснення господарської операції; установлення спеціальної податкової правосуб'єктності учасників господарської операції та установлення зв'язку між фактом придбання товарів (послуг), понесенням інших витрат і господарською діяльністю платника податку.

Однак, судами попередніх інстанцій взагалі не було досліджено господарські операції позивача за період, що перевірявся та на підставі яких виникли порушення, що лягли в основу прийняття податковим органом спірних податкових повідомлень-рішень.

З огляду на викладене, з метою реалізації принципу офіційного з'ясування всіх обставин у справі, судам слід з'ясувати характер та зміст спірних операцій позивача з його контрагентом, дослідити усі первинні документи, які належить складати залежно від певного виду господарської операції, наявність у підприємства основних засобів та трудових ресурсів, необхідних для вчинення дій, що становлять зміст відповідних операцій, і на підставі цього зробити вмотивований висновок про те, чи відбувся дійсний рух активів між учасниками відповідних операцій.

Відповідно до ч. 4, ч. 5 ст. 11 Кодексу адміністративного судочинства України, суд вживає передбачені законом заходи, необхідні для з'ясування всіх обставин у справі, у тому числі, щодо виявлення та витребування доказів з власної ініціативи. Суд повинен запропонувати особам, які беруть участь у справі, подати докази або з власної ініціативи витребувати докази, яких, на думку суду, не вистачає.

Враховуючи, що передбачені процесуальним законодавством межі перегляду справи в касаційній інстанції не дають їй права встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені попередніми судовими інстанціями, оскаржувані судові рішення у справі підлягають скасуванню з направленням справи на новий судовий розгляд до суду першої інстанції відповідно до ч. 2 ст. 227 КАС України.

При новому розгляді, слід взяти до уваги вищезазначене та прийняти законне і обґрунтоване рішення відповідно до норм матеріального, процесуального права, надати належну правову оцінку обставинам справи, з урахуванням чого встановити правомірність прийняття податковим органом спірних податкових повідомлень-рішень.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 222, 223, 227, 230, 231, ч. 5 ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Барвінок" задовольнити частково.

Постанову Львівського окружного адміністративного суду від 17.05.2012 та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 10.12.2014 скасувати.

Справу направити на новий судовий розгляд до суду першої інстанції.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі та оскарженню не підлягає.

Головуючий суддя: (підпис) О.А. МоторнийСудді(підпис) І.В. Борисенко (підпис) В.В. Кошіль