Ухвала суду № 56423118, 01.03.2016, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

01 березня 2016 року м. Київ К/800/63696/14

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

Моторного О.А. - головуючого,

Борисенко І.В.,

Кошіля В.В.,

розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Галицькому районі м. Львова Головного управління Міндоходів у Львівській області

на постанову Львівського окружного адміністративного суду від 29.10.2013

та постанову Львівського апеляційного адміністративного суду від 18.11.2014

у справі № 813/4939/13-а

за позовом Дочірнього підприємства із 100% іноземним капіталом "Юсенко Україна" корпорації "Юсенко Інтернешнл Інк"

до Державної податкової інспекції у Галицькому районі м. Львова Головного управління Міндоходів у Львівській області

про скасування податкового повідомлення-рішення,-

ВСТАНОВИВ:

Постановою Львівського окружного адміністративного суду від 29.10.2013 позов задоволено частково. Скасовано податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції в Галицькому районі м. Львова Львівської області ДПС від 31.01.2013 №0000281521 на суму 5941,16 грн.

Постановою Львівського апеляційного адміністративного суду від 18.11.2014 скасовано постанову Львівського окружного адміністративного суду від 29.10.2013 та прийняти нову постанову, якою позов задоволено повністю.

В касаційній скарзі відповідач, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права, просить скасувати рішення судів першої та апеляційної інстанцій та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог повністю.

З урахуванням неприбуття у судове засідання жодної зі сторін, які беруть участь у справі, колегія суддів дійшла висновку про можливість розгляду справи за наявними у справі матеріалами в порядку письмового провадження, у відповідності до п.2 ч.1 ст.222 Кодексу адміністративного судочинства України.

Перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, колегія суддів Вищого адміністративного суду України вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що податковим органом проведено документальну позапланову виїзну перевірку позивача з питань достовірності відображення в податковій декларації з ПДВ залишку від'ємного значення за жовтень 2012 року, за результатами якої складено акт від 11.01.2013 № 8/15-4009/334065277, в якому встановлено порушення позивачем вимог п. 198.3 ст. 198, п. 200.4 ст. 200 Податкового кодексу України, в результаті чого завищено рядок 24 «залишок від'ємного значення», який після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду декларації з податку на додану вартість у розмірі 1796582,00 грн.

До таких висновків податковий орган дійшов з огляду на те, що в порушення наведених норм податкового законодавства, позивачем завищено податковий кредит з ПДВ за отримані платником товари/послуги, які не оплачені протягом терміну позовної давності по взаєморозрахунках з ВАТ «ІВП Вніпітрансгаз» в сумі ПДВ - 520163,34 грн. за квітень 2012 року та 101644,50 грн. за червень 2012 року, згідно договору від 20.05.2008 № 11.0815.

Також, перевіркою встановлено, що ДП «Юсенко Україна» Спільний договір укладено договір з ТОВ «Укрзакордоннафтогазбудінвест» від 21.04.2008 № 07-2104/08С, предметом якого є придбання обсадних труб. Загальна вартість товару 9634200 грн., в т.ч. ПДВ 1605700 грн. У зв'язку із збільшенням цін на товар, що має бути поставлений за даним договором ДП «Юсенко Україна» Спільний договір уклав додаткову угоду з ТОВ «Укрзакордоннафтогазбудінвест» від 24.09.2008 № 1, загальна вартість товару становить 12402000 грн., в т.ч. ПДВ 2067000 грн. На час проведення перевірки, ДП «Юсенко Україна» Спільний Договір за виконані роботи згідно вищенаведеного договору та податкових накладних не проведено оплату на загальну суму ПДВ 621808 грн. Ця заборгованість становить більше 1095 днів.

На підставі висновків акта перевірки, відповідачем прийнято спірне податкове повідомлення-рішення від 31.01.2013 №0000281521, яким позивачу зменшено суму бюджетного відшкодування на 1796582,00 грн.

Колегія суддів, переглядаючи оскаржувані рішення судів попередніх інстанцій в касаційному порядку, погоджується з висновком суду апеляційної інстанції про скасування вказаного повідомлення-рішення, враховуючи наступне.

Відповідно до абзацу 1 підпункту 7.4.5 пункту 7.4 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість» (в редакції, яка діяла на момент виникнення спірних правовідносин), не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

Згідно з підпунктом 7.5.1 пункту 7.5 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість», датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій: або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків; або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Аналогічне закріплене і в п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України.

Факт здійснення господарських операцій між позивачем та його контрагентами - ВАТ «ІВП Вніпітрансгаз» та ТОВ «Укрзакордоннафтогазбудінвест» підтверджується наявними в матеріалах справи первинним документами бухгалтерського обліку, зокрема, податковими накладними.

Отже, на підставі виписаних податкових накладних у контрагентів позивача виник обов'язок формувати податкові зобов'язання, а у позивача - формувати податковий кредит, що ним і було зроблено у травні та липні 2009 року за операціями з ВАТ «Вніпітрансгаз», у січні та березні 2009 року по операціях з ТОВ «Укрзакордоннафтогазбудінвест».

Судами встановлено, що у подальшому придбані позивачем товари у ВАТ «Вніпітрансгаз» не були оплачені, у зв'язку з чим, у нього виникла кредиторська заборгованість в сумі 3730 847,62 грн., у т.ч. ПДВ - 621808,00 грн., яка становить більше 1095 днів, тобто, виходячи з положень пп. 14.1.11 «а» п. 14.1 ст. 14 ПК України, ст.ст. 256-257 ЦК України, набула статусу безнадійної заборгованості, що сторонами не заперечується.

Також, позивачу у рахунок попередньої оплати, ТОВ «Укрзакордоннафтогазбудінвест» не поставило товар, внаслідок чого утворилась дебіторська заборгованість на суму 7694880,00 грн., що підтверджується актом звірки розрахунків від 30.11.2009.

У зв'язку з не погашенням цієї заборгованості, позивачем було вжито заходи щодо повернення дебіторської заборгованості шляхом звернення до суду з позовом про її стягнення, який рішенням Господарського суду Львівської області від 29.06.2010 по справі № 2/85 задоволено. На підставі цього рішення видано наказ від 09.07.2010 № 2/85, за яким постановою державного виконавця ВДВС Головного управління юстиції у Львівській області від 11.10.2010 ВП № 21827513 відкрито виконавче провадження. Проте, у зв'язку з неможливістю виконання судового рішення, постановою державного виконавця від 08.04.2011 виконавчий документ повернуто стягувачу та роз'яснено про можливість повторного пред'явлення виконавчого документа для виконання в строк до 08.04.2014.

Відповідно до витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, ТОВ «Укрзакордоннафтогазбудінвест» ліквідоване у зв'язку з визнанням його банкрутом, у зв'язку з чим 28.08.2012 державним реєстратором вчинено запис № 13981170014001164 про державну реєстрацію припинення юридичної особи на підставі судових рішень Господарського суду Львівської області від 15.08.2012 та від 25.08.2012 у справі № 5015/6094/11.

Підпунктом 14.1.11 п. 14.1 ст. 14 ПК України визначено, що безнадійна заборгованість - заборгованість, що відповідає одній з таких ознак, зокрема: заборгованість за зобов'язаннями, щодо яких минув строк позовної давності; заборгованість суб'єктів господарювання, визнаних банкрутами у встановленому законом порядку або припинених як юридичні особи у зв'язку з їх ліквідацією.

Відповідно до пп. 135.5.4 п. 135.5 ст. 135 Податкового кодексу України, інші доходи включають вартість товарів, робіт, послуг, безоплатно отриманих платником податку у звітному періоді, визначена на рівні не нижче звичайної ціни, суми безповоротної фінансової допомоги, отриманої платником податку у звітному податковому періоді, безнадійної кредиторської заборгованості, крім випадків, коли операції з надання/отримання безповоротної фінансової допомоги проводяться між платником податку та його відокремленими підрозділами, які не мають статусу юридичної особи.

Як вбачається із акта перевірки , позивач врахувавши порядок заповнення податкової декларації з податку на прибуток, який діяв у відповідному податковому періоді, відніс безнадійну кредиторську заборгованість в сумі 3730847,62 грн. (разом з ПДВ) до складу валового доходу у рядку 3 «Інші витрати» декларації «Про результати спільної діяльності на території України без створення юридичної особи» за 9 місяців 2012 року.

Суд першої інстанції дійшов висновку, що оскільки отримані позивачем роботи залишились не оплаченими, то вони є безоплатними, так як товари, які слід вважати безоплатно наданими, наведені у пп. 14.1.13 п. 14.1 ст. 14 ПК України.

Однак, як було вірно встановлено судом апеляційної інстанції, отримані позивачем у ВАТ «Вніпітрансгаз» роботи не відповідають жодним із наведених вище ознак, оскільки згідно договору такі придбані на платній основі, що підтверджується також наявною у справі претензією про прострочення оплати виконаних робіт. Сам факт не оплати вартості цих товарів, у зв'язку зі спливом строків позовної давності, не робить їх такими, що надані безоплатно.

Враховуючи те, що у позивача право на податковий кредит виникло на підставі першої з подій (отримання податкових накладних), а чинним законодавством не передбачено обв'язку коригувати податковий кредит у разі списання кредиторської чи дебіторської заборгованості, колегія суддів погоджується з висновком суду апеляційної інстанції про протиправність оскаржуваного податкового повідомлення-рішення про завищення позивачем податкового кредиту по взаємовідносинах з: ВАТ «Вніпітрансгаз» в сумі ПДВ 520163,34 грн. за квітень 2012 року та 101644,50 грн. за червень 2012 року; ТОВ «Укрзакордоннафтогазбудінвест» в сумі ПДВ 1174773,98 грн. за січень - травень 2012 року.

Доводи, наведені скаржником в касаційній скарзі, колегією суддів відхиляються, оскільки вони не спростовують обставин, що на підставі належних та допустимих доказів встановлені судом апеляційної інстанції.

Враховуючи викладене, Вищий адміністративний суд України дійшов висновку, що судом апеляційної інстанції належним чином з'ясовані обставини справи та дано їм відповідну правову оцінку. Порушень норм матеріального чи процесуального права, які могли призвести до зміни чи скасування рішень судів попередніх інстанцій не встановлено.

Керуючись ст. ст. 222-224, 230, 231, ч. 5 ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Галицькому районі м. Львова Головного управління Міндоходів у Львівській області залишити без задоволення.

Постанову Львівського апеляційного адміністративного суду від 18.11.2014 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, та може бути переглянута з підстав, у порядку та в строки, встановлені статтями 236 238 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя: (підпис)О.А. МоторнийСудді(підпис)І.В. Борисенко (підпис)В.В. Кошіль