Ухвала суду № 56423010, 23.02.2016, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

23 лютого 2016 року м. Київ К/800/68555/14

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

Головуючого Моторного О.А.,

Суддів Борисенко І.В.,

Кошіля В.В.,

розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Дніпровському районі Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві

на постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 09.12.2014

у справі № 826/2702/14

за позовом Приватного підприємства "Камчадал"

до Державної податкової інспекції у Дніпровському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві

про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,-

ВСТАНОВИВ:

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 08.04.2014 в задоволенні позову відмовлено.

Постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 09.12.2014 скасовано постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 08.04.2014 та прийнято нову, якою позов задоволено: визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Дніпровському районі Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві від 04.10.2013 № 0000482204.

В касаційній скарзі відповідач просить скасувати рішення суду апеляційної інстанції та залишити в силі рішення суду першої інстанції, посилаючись на порушення апеляційним судом норм матеріального та процесуального права.

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що за результатами проведеної відповідачем документальної позапланової виїзної перевірки позивача з питань правильності нарахування, повноти та своєчасності внесення до бюджету сум податків та зборів по взаємовідносинах з ПВКП "Камчадал-Плюс" за грудень 2012 року (на підставі направлення №1475 від 05.09.2013 та наказу №523 від 04.09.2013 на проведення перевірки, виданих ДПІ у Дніпровському районі ГУ Міндоходів у м. Києві, відповідно до пп.78.1.1 п.78.1 ст.78 ПК України), складено акт від 13.09.2013 № 633/26-53-22-04-21/13662493, в якому встановлені, зокрема, порушення вимог пп. 198.2, 198.3 та 198.6 ст.198, п. 201.1 ст. 201 Податкового кодексу України.

На підставі акта перевірки, 04.10.2013 відповідачем прийнято спірне податкове повідомлення-рішення № 0000482204, яким позивачу зменшено розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість у розмірі 1 391 597,00 грн.

Відмовляючи в задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з правомірності спірного податкового повідомлення-рішення.

Задовольняючи позов, суд апеляційної інстанції виходив з наступного, з чим погоджується суд касаційної інстанції.

Відповідно до п. 198.2 ст. 198 Податкового кодексу України, датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Згідно із п. 198.3 ст. 198 Податкового кодексу України, право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

У відповідності із п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України, не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Як встановлено судами попередніх інстанцій та підтверджено матеріалами справи, факт здійснення господарських операцій між позивачем та ПВКП "Камчадал-Плюс" на виконання умов договору поставки, підтверджується первинними документами бухгалтерського обліку та податкової звітності, зокрема, видатковими та товарно-транспортними накладними.

За поставлений товар у перевіряємий період відповідно до укладеного договору, контрагентом ПВКП "Камчадал-Плюс" була виписана позивачу податкова накладна, суму податку на додану вартість якої - 1 391 596,50 грн. позивачем включено до складу податкового кредиту у грудні 2012 року.

Судом апеляційної інстанції правомірно не прийняті до уваги доводи відповідача щодо невідповідності товарно-транспортних накладних правилам перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, оскільки товарно-транспортна накладна та подорожній лист, не є документами первинного бухгалтерського обліку, що підтверджують обставини придбання та продажу товарно-матеріальних цінностей, а чинним законодавством України не встановлено обов'язку суб'єкта господарювання та його права здійснювати перевірку справжності наданих контрагентами документів при укладенні договорів.

Посилання податкового органу на відсутність довіреностей на отримання товару, також, правомірно не прийняті до уваги судом апеляційної інстанції, оскільки товар по видатковим накладним отримувався на складі продавця особисто керівником покупця, із засвідченням його підписів печаткою, то ПП "Камчадал" не повинно було видавати довіреностей на отримання товару. До матеріалів справи долучено витяг з ЄДР, який підтверджує наявність відповідних повноважень керівника ПП "Камчадал".

В даному випадку не застосовуються норми щодо надання довіреностей на отримання товарно-матеріальних цінностей, визначені Інструкцією про порядок реєстрації виданих, повернутих і використаних довіреностей на одержання цінностей, затвердженої наказом Міністерства фінансів України від 16.05.1996 № 99.

Крім того, як вірно зазначено судом апеляційної інстанції, ПВКП "Камчадал-Плюс" є постійним контрагентом ПП "Камчадал", яке здійснює безперервне постачання продуктових товарних позицій позивачу, що підтверджується формою виданої податкової накладної (зведена) та умовами договору.

В матеріалах справи відсутні докази встановлення податковим органом обставин на підтвердження того, що укладаючи спірний договір, учасники договірних відносин діяли з метою, яка є завідомо суперечною інтересам держави та суспільства. Податковим органом не доведено наявності протиправного умислу та мети при укладенні угод позивачем з ПВКП "Камчадал-Плюс", що мали місце під час здійснення позивачем підприємницької діяльності.

Слід зазначити, що наявність основних фондів для здійснення діяльності позивачем підтверджується договором оренди холодильної камери за адресою: м. Київ, вул. Здолбунівська, 7, площею 8 кв.м.

Доводи касаційної скарги викладеного не спростовують.

За наведених обставин, колегія суддів погоджується з висновками судів першої та апеляційної інстанцій, що у податкового органу були відсутні підстави для прийняття спірного податкового повідомлення-рішення від 04.10.2013 № 0000482204.

Враховуючи викладене, Вищий адміністративний суд України дійшов висновку, що судом апеляційної інстанції належним чином з'ясовані обставини справи та дано їм відповідну правову оцінку. Порушень норм матеріального чи процесуального права, які могли призвести до зміни чи скасування рішень судів не встановлено.

Керуючись статтями 220-1, 223, 224, 230 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Дніпровському районі Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві - відхилити.

Постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 09.12.2014 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, та може бути переглянута з підстав, у порядку та в строки, встановлені статтями 236 238 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя: (підпис)О.А. МоторнийСудді(підпис)І.В. Борисенко (підпис)В.В. Кошіль