Ухвала суду № 56422991, 16.02.2016, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"16" лютого 2016 р. м. Київ К/800/38778/13

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі:

Швеця В.В.,

Малиніна В.В.,

Ситникова О.Ф.,

провівши у порядку касаційного провадження попередній розгляд адміністративної справи

за позовною заявою ОСОБА_4 до Ленінського відділу державної виконавчої служби Харківського міського управління юстиції про визнання дій протиправними та скасування постанов,

провадження в якій відкрито за касаційною скаргою Ленінського відділу державної виконавчої служби Харківського міського управління юстиції (далі - Відділ ДВС) на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 22 квітня 2013 року та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 11 червня 2013 року, -

в с т а н о в и л а:

У квітні 2013 року ОСОБА_4 пред'явив в суді позов, в якому, з урахуванням уточнень, просив:

- визнати протиправними дії Відділу ДВС з примусового виконання судового рішення по виконавчому провадженню № 36109653, а саме: щодо направлення платіжної вимоги від 31 січня 2013 року, прийняття постанов від 14 лютого 2013 року про стягнення виконавчого збору, стягнення витрат на проведення виконавчих дій та накладення арешту на кошти;

- скасувати постанови Відділу ДВС від 23 січня 2013 року про арешт коштів та від 14 лютого 2013 року про стягнення виконавчого збору, витрат на проведення виконавчих дій та арешт коштів;

- зобов'язати Відділ ДВС відізвати платіжну вимогу від 31 січня 2013 року за вказаним виконавчим провадженням.

Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 22 квітня 2013 року, залишеною без змін ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 11 червня 2013 року, позов задоволено. Визнано протиправними дії Відділу ДВС з примусового виконання судового рішення по виконавчому провадженню № 36109653, а саме: направлення платіжної вимоги від 31 січня 2013 року, прийняття постанов від 14 лютого 2013 року про стягнення виконавчого збору, стягнення витрат на проведення виконавчих дій та накладення арешту на кошти. Скасовано постанови Відділу ДВС від 14 лютого 2013 року про стягнення виконавчого збору та стягнення витрат на проведення виконавчих дій. Скасовано постанови від 23 січня 2013 року про арешт коштів на суму2 090 476,74 грн. та від 14 лютого 2013 року на суму 2 115 294, 40 грн. Зобов'язано Відділ ДВС відізвати платіжну вимогу від 31 січня 2013 року за виконавчим провадженням № 36109653.

У касаційній скарзі Відділ ВДВС, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права, ставить питання про скасування прийнятих ними рішень та ухвалення нової постанови про відмову у задоволенні позову.

Заслухавши доповідь судді, обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши матеріали справи та рішення, що приймалися під час її розгляду, колегія суддів вважає, що касаційна скарга задоволенню не підлягає.

Задовольняючи позов, суд першої інстанції, з висновком якого погодився апеляційний суд, виходив з того, що позивач був позбавлений можливості виконати постанову відповідача про відкриття виконавчого провадження у добровільному порядку у вказаний строк, у зв'язку з чим, визнав дії відповідача з примусового виконання судового рішення по виконавчому провадженню № 36109653 протиправними та скасував спірні постанови, а також зобов'язав відізвати платіжну вимогу від 31 січня 2013 року за вказаним виконавчим провадженням.

Проте погодитися з таким висновком не можна, оскільки суди дійшли його з порушенням вимог процесуального законодавства щодо всебічності й повноти з'ясування дійсних обставин справи, прав та обов'язків сторін у відповідних правовідносинах, належної правової оцінки зібраних у справі доказів.

Відповідно до пункту 4 частини першої статті 7 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), одним з принципів здійснення правосуддя в адміністративних судах є офіційне з'ясування всіх обставин у справі.

За змістом частин четвертої та п'ятої статті 11 КАС України суд повинен визначити характер спірних правовідносин та зміст правової вимоги, матеріальний закон, який їх регулює, а також факти, що підлягають встановленню і лежать в основі вимог та заперечень; з'ясувати, які є докази на підтвердження зазначених фактів. Дійшовши висновку, що поданих сторонами доказів недостатньо для встановлення обставин справи, суд має право вжити передбачених законом заходів для витребування належних доказів із власної ініціативи.

Суд постановляє ухвалу про закінчення з'ясування всіх обставин у справі та перевірки їх доказами тільки після того, як проведено всі дії, необхідні для повного і всебічного з'ясування цих обставин, перевірено всі вимоги та заперечення осіб, які беруть участь у справі, і вичерпано всі можливості щодо збирання й оцінки доказів.

Судами встановлено, що постановою Харківського окружного адміністративного суду від 16 липня 2012 року, залишеною без змін ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 18 жовтня 2012 року, стягнуто з ФОП ОСОБА_4 на користь Західної міжрайонної державної податкової інспекції міста Харкова Харківської області Державної податкової служби заборгованість в сумі 2 090 476,74 грн.

15 січня 2013 року на виконання зазначеної постанови судом видано виконавчий лист.

23 січня 2013 року винесено постанову про відкриття виконавчого провадження і боржнику ФОП ОСОБА_4 надано термін до 30 січня 2013 року для самостійного її виконання.

Того ж дня винесено постанову про арешт коштів, що містяться на банківських рахунках боржника в межах суми 2 090 476, 74 грн.

Вказані постанови направлені на адресу позивача 31 січня 2014 року, тобто, на наступний день після закінчення терміну для його виконання, що підтверджується поштовим штемпелем на конверті (а.с.7), а отримав їх позивач лише 4 лютого 2013 року (а.с.34).

У той же час, як встановлено за перевіркою матеріалів справи, постановою Відділу ВДВС від 4 лютого 2013 року провадження виконавчих дій відкладено до 13 лютого 2013 року, оскільки станом на 1 лютого 2013 року боржник ФОП ОСОБА_4 не отримав постанову про відкриття виконавчого провадження.

Проте ця обставина залишилися поза увагою і оцінкою судів.

Також судами встановлено, що ФОП ОСОБА_4 не погоджуючись з постановою Харківського окружного адміністративного суду від 16 липня 2012 року, залишеною без змін ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 18 жовтня 2012 року, на виконання яких видано виконавчий лист про стягнення з нього на користь Західної міжрайонної державної податкової інспекції міста Харкова Харківської області Державної податкової служби заборгованості в сумі 2 090 476,74 грн., оскаржив їх до Вищого адміністративного суду України.

11 січня 2013 року ухвалою Вищого адміністративного суду України за касаційною скаргою ФОП ОСОБА_4 відкрито провадження у справі та зупинено виконання оскаржених судових рішень.

14 лютого 2013 року ФОП ОСОБА_4 звернувся до Відділу ДВС із заявою про зупинення виконавчого провадження, посилаючись на ухвалу Вищого адміністративного суду України від 11 січня 2013 року, якою зупинено виконання постанови Харківського окружного адміністративного суду від 16 липня 2012 року. Така його заява була задоволена, внаслідок чого постановою від 18 лютого 2013 року виконавче провадження було зупинено

Однак, заперечуючи проти позову, відповідач зазначив, що заява ФОП ОСОБА_4 про зупинення виконавчого провадження надійшла до Відділу ДВС 8 лютого 2013 року

Втім, суди попередніх інстанцій так і не перевірили, чи звертався 8 лютого 2013 року ФОП ОСОБА_4 до Відділу ДВС із заявою про зупинення виконавчого провадження та результати її розгляду.

Натомість суд першої інстанції зазначив, що посилання відповідача на неналежне оформлення ухвали Вищого адміністративного суду України від 11 січня 2013 року, як виконавчого документу, відповідно до якого можливе зупинення виконавчого провадження до уваги не бере, оскільки відповідач був повідомлений про розгляд заяви ФОП ОСОБА_4 про визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню 5 лютого 2013 року, однак, всупереч чинного законодавства прийняв спірні постанови.

Між тим, колегія суддів звертає увагу на те, що повідомлення про дату розгляду заяви про визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню не є підставою для невиконання рішення суду.

Крім того, заперечуючи проти позову, відповідач зазначив, що 31 січня 2013 року розпочато примусове виконання рішення, оскільки в наданий для самостійного виконання строк виконавчий документ не виконано та виставлено платіжну вимогу № 36109652/10 на підставі Інструкції про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті.

Однак, суди так і не перевірили правомірність примусового виконання рішення з 31 січня 2013 року та виставлення платіжної вимоги № 36109652/10, на підставі якої 12 лютого 2013 року з розрахункового рахунку позивача списано кошти в сумі 167 511,91 грн. При цьому, зобов'язали Відділ ДВС відізвати платіжну вимогу від 31 січня 2013 року за вказаним виконавчим провадженням без належного обґрунтування під час розгляду справи.

Відповідно до частини першої статті 159 КАС України судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Оскільки суди в повному обсязі не дослідили усіх обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, допустили порушення норм матеріального права, ухвалені ними рішення не можна визнати законними та обґрунтованими.

Зазначене, відповідно до вимог частини другої статті 227 КАС України, є підставою для скасування рішень та направлення справи на новий розгляд до суду першої інстанції.

Під час нового розгляду справи суду необхідно врахувати викладене, всебічно і повно встановити всі фактичні обставини справи на підставі об'єктивної оцінки наявних у ній доказів, з'ясувати справжні права та обов'язки сторін і, залежно від встановленого, правильно застосувати норми матеріального права, що врегульовують спірні правовідносини, та ухвалити законне й обґрунтоване рішення.

Згідно ж з частинами першою та четвертою статті 220-1 КАС України, за наявності підстав, які тягнуть за собою обов'язкове скасування судового рішення, суд касаційної інстанції ухвалює рішення за наслідком попереднього розгляду справи, без повідомлення осіб, які беруть участь у справі.

Керуючись статтями 220-1, 227, 231 КАС України, колегія суддів, -

у х в а л и л а:

Касаційну скаргу Ленінського відділу державної виконавчої служби Харківського міського управління юстиції задовольнити частково.

Постанови Харківського окружного адміністративного суду від 22 квітня 2013 року та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 11 червня 2013 року скасувати, а справу направити до суду першої інстанції на новий розгляд.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії сторонам у справі та оскарженню не підлягає.

Судді В.В.Швець

В.В.Малинін

О.Ф.Ситников